Економіка

У 2026 році український ринок хлібобулочної продукції може зіткнутися з відчутним зростанням цін на окремі категорії виробів. Представники галузі попереджають: за збереження нинішнього набору негативних чинників подорожчання може перевищити 20% для частини асортименту. Йдеться насамперед про продукцію з доданою вартістю, складнішою рецептурою та вищими витратами на виробництво.

Фахівці зазначають, що хліб простої рецептури — традиційні сорти, які залишаються базовим продуктом масового споживання, — і надалі перебуватиме під негласним соціальним контролем. Саме тому різкого стрибка цін на такі вироби не прогнозують, навіть за умов зростання собівартості. Виробники намагаються утримувати їх у доступному ціновому сегменті, компенсуючи витрати за рахунок інших позицій.

Ключовим ризиком для галузі залишається нестабільне електропостачання хлібозаводів на тлі регулярних атак Росії по енергетичній інфраструктурі. Хоча багато підприємств формально мають статус критичної інфраструктури або об’єктів життєзабезпечення, на практиці це не завжди означає гарантоване безперебійне живлення.

За оцінками учасників ринку, ліміти електроспоживання часто встановлюються без урахування технологічного циклу виробництва. Найскладніша ситуація спостерігається у регіонах із дефіцитом генерації та перевантаженими мережами, де ризик відключень залишається найвищим.

Через перебої з електроенергією виробники змушені коригувати асортимент і тимчасово знімати з виробництва частину продукції зі складною рецептурою, для якої критично важливо дотримуватися технологічних параметрів. Це підвищує ймовірність перебоїв із постачанням виробів із коротким терміном зберігання та створює додаткові ризики для продовольчої безпеки.

Окрім енергетичного чинника, на собівартість хлібобулочної продукції тиснуть коливання цін на сировину, зростання логістичних витрат і збільшення фонду оплати праці. Сукупність цих факторів робить підвищення цін у 2026 році одним із базових сценаріїв для ринку.

Енергетичний сектор України дедалі частіше описують як замкнену систему, у якій фінансові потоки держави та платежі споживачів зосереджуються в межах обмеженого кола гравців. У матеріалах, присвячених аналізу роботи ринку електроенергії, йдеться про системні зловживання у сфері постачання, тарифоутворення та продажу ресурсу, що створюють дисбаланс між інтересами споживачів і реальними вигодонабувачами.

Ключовою фігурою цієї моделі називають бізнесмена Ріната Ахметова. Саме через компанії групи ДТЕК, а також структури, що працюють під брендом YASNO, за твердженням авторів досліджень, було вибудувано вертикаль контролю над значною частиною енергетичного ринку. Йдеться про регіональні компанії з постачання електроенергії, які обслуговують мільйони споживачів у Києві, Дніпрі та низці інших великих міст.

Для маскування фінансових потоків і виведення прибутків використовуються іноземні компанії-нерезиденти, зареєстровані в офшорних юрисдикціях. Це, за оцінками критиків, створює закриту корпоративну систему, яка унеможливлює прозорий контроль з боку держави та регуляторів.

Одним із ключових механізмів збагачення називають системне зловживання процедурами публічних закупівель. Підконтрольні компанії, за наявною інформацією, заходять у тендери з демпінговими цінами, витісняючи конкурентів, після чого вже після укладення контрактів вартість електроенергії для державних установ збільшується через додаткові угоди на десятки відсотків. Такі дії прямо суперечать законодавству у сфері публічних закупівель.

Паралельно реалізується схема маніпуляцій на ринку електроенергії «на добу наперед». За твердженнями експертів, штучне обмеження пропозиції створює дефіцит, унаслідок чого державні виробники зазнають втрат, а приватні структури отримують надприбутки. У результаті формується перекіс, за якого стратегічний ресурс працює не в інтересах держави, а на користь окремих бізнес-груп.

Наслідки цієї моделі безпосередньо відчувають пересічні громадяни. Витрати на комунальні послуги для багатьох домогосподарств уже сягають критичного рівня і, за оцінками, можуть становити до 80 відсотків щомісячних доходів. Це змушує людей економити на ліках, харчуванні та інших базових потребах.

Попри повномасштабну війну та глибоку економічну кризу, енергетичні структури, пов’язані з олігархічним капіталом, продовжують нарощувати прибутки. Фактично йдеться про отримання прихованих дотацій із бюджетів громад через завищені тарифи та корупційні надприбутки. Державна політика при цьому, за оцінками критиків, демонструє явний перекіс на користь великого бізнесу та відсутність реальної демонополізації стратегічної галузі.

Окрему увагу привертає робота правоохоронних органів. Попри відкриття кримінальних проваджень за фактами зловживання владою та службовим становищем, реальні слідчі дії фактично відсутні. Більше того, фіксуються випадки ігнорування судових рішень, які зобов’язують розпочати повноцінне розслідування.

Таке саботування правосуддя створює атмосферу повної безкарності та, за оцінками експертів, легалізує подальше розкрадання коштів у промислових масштабах. У підсумку енергетичний сектор, який мав би бути основою економічної стійкості країни під час війни, дедалі більше перетворюється на інструмент збагачення обмеженого кола осіб.

Питання оподаткування посилок з-за кордону, зокрема можливого перегляду неоподатковуваного ліміту у 150 євро, залишається дискусійним і потребує виважених рішень. Про це заявила керівниця Державної податкової служби Леся Карнаух, коментуючи обговорення, яке активно триває навколо імпортних відправлень для фізичних осіб. За її словами, держава усвідомлює чутливість цієї теми для громадян, однак водночас змушена враховувати фінансові потреби країни.

Очільниця ДПС наголосила, що питання оподаткування посилок перебуває у фокусі уваги не лише української влади, а й міжнародних партнерів. У межах євроінтеграційних процесів Україна поступово адаптує своє податкове та митне законодавство до європейських підходів, де подібні пільги або суттєво обмежені, або взагалі відсутні. Саме тому можливі зміни розглядаються як частина ширшої реформи, а не окреме рішення.

Очільниця податкової служби зазначила, що запроваджена пільга була виправданою в умовах воєнного часу і досі активно використовується. Разом із тим вона визнала, що частина бізнесу застосовувала схеми з дробленням або заниженням вартості посилок, що створювало неконкурентні умови на ринку. Саме на цю проблему, за її словами, регулярно звертають увагу українські виробники.

Представники бізнесу наголошують, що вітчизняним компаніям складно конкурувати з імпортними товарами, зокрема з продукцією з Китаю, яка фактично отримує додаткову податкову перевагу завдяки чинним правилам ввезення.

У Державній податковій службі підкреслюють, що будь-які рішення щодо скасування або обмеження пільг мають ухвалюватися після детального аналізу кожного окремого випадку. За словами Карнаух, для оборонних потреб мають діяти винятки, подібні до тих, що вже застосовуються в спеціальних режимах для окремих галузей. Натомість використання пільг для мінімізації податків або створення неконкурентних переваг потребує законодавчого врегулювання.

Коментуючи можливість оподаткування дрібних посилок вартістю 5–10 доларів, керівниця ДПС зазначила, що наразі обговорюється варіант збереження неоподатковуваного порогу для персональних відправлень на рівні до 45 євро. При цьому всі імпортні посилки перебуватимуть у зоні митного контролю та, ймовірно, підлягатимуть процедурі декларування.

Вона уточнила, що остаточний механізм ще не сформований. Завдання податкової служби на цьому етапі — забезпечити контроль за тим, щоб розмитнений товар, який перебуває на митній території України, коректно обліковувався суб’єктами господарювання, відображався в бухгалтерії та був пов’язаний із фінансовим результатом компаній.

За підсумками 11 місяців 2025 року Державна податкова служба ініціювала понад 25 тисяч виконавчих проваджень проти українських компаній. Йдеться про примусове стягнення податкових боргів, штрафних санкцій та обов’язкових платежів до бюджету. Такі показники свідчать про збереження жорсткої фіскальної політики держави щодо бізнесу навіть в умовах війни та економічної нестабільності.

Загалом протягом року було відкрито 25 035 виконавчих проваджень. Хоча цей показник на 1,7% нижчий, ніж у 2024 році, він залишається суттєво вищим за рівень довоєнного періоду. Порівняно з часом до повномасштабного вторгнення кількість таких справ зросла приблизно на 35%, що вказує на помітне посилення податкового навантаження на підприємства різних галузей.

Найбільша кількість проваджень традиційно припадає на столицю. У Києві цього року відкрили 5 757 справ, що становить майже кожне четверте провадження проти бізнесу в Україні. Друге місце посідає Дніпропетровська область із 4 738 провадженнями. Третю позицію займає Київська область, де відкрито 1 467 справ.

За галузевим розподілом найбільше податкових проваджень припадає на сферу оптової торгівлі — 5 380 справ. Далі йде сільське господарство та мисливство, проти яких відкрито 2 092 провадження. Замикає трійку будівельна галузь із 1 910 справами.

Експерти зазначають, що зростання кількості виконавчих проваджень може бути пов’язане як із активізацією контролю з боку Податкової, так і з фінансовими труднощами бізнесу в умовах війни, коли компаніям складніше своєчасно виконувати податкові зобов’язання.

Жителям Закарпатської області нагадали про обов’язкове дотримання правил користування електроенергією, адже в окремих випадках споживачам можуть перерахувати рахунки, що призведе до значного збільшення суми до сплати. Фахівці компанії звертають увагу на те, що електрична енергія, призначена для побутових потреб, має використовуватися виключно у власних домашніх цілях. Використання світла для непобутових чи комерційних потреб без відповідного узгодження вважається порушенням правил роздрібного ринку електроенергії.

У разі виявлення нецільового використання споживач зобов’язаний одразу припинити такі дії та повідомити оператора системи розподілу. Працівники Закарпаттяобленерго підкреслюють, що дотримання правил не лише гарантує законність споживання, а й дозволяє уникнути додаткових фінансових зобов’язань, що виникають у разі перерахунку.

Йдеться, зокрема, про використання електроенергії для підприємницької чи господарської діяльності, надання платних послуг, роботи дата-центрів, майнінгу криптовалют, діяльності у сфері сільського або зеленого туризму та інших комерційних потреб.

У разі виявлення такого порушення побутовому споживачу здійснюється перерахунок вартості електроенергії за відповідним комерційним тарифом. Перерахунок проводиться за фактично спожиту електроенергію за попередні шість місяців. У результаті сума в платіжках може зрости в рази та стати суттєвим фінансовим навантаженням.

Фахівці наголошують, що своєчасне повідомлення про зміну характеру використання електроенергії та правильне оформлення договорів дозволить уникнути штрафних нарахувань і неприємних сюрпризів у платіжках.

Внутрішньо переміщені особи в Україні дедалі частіше опиняються перед болісним вибором — залишатися в умовно безпечних тилових регіонах без стабільних доходів або повертатися до прифронтових територій, де ризики для життя залишаються високими. У звіті Управління Верховного комісара ООН з прав людини за період з 1 червня по 30 листопада 2025 року наголошується, що саме фінансова неспроможність стає ключовим чинником таких рішень. Обмежені заощадження, високі ціни на оренду житла та нестача робочих місць у приймаючих громадах поступово вичерпують можливості для проживання в тилу.

У документі також зазначається, що за вказаний період понад 130 тисяч людей залишили прифронтові території, однак значна частина з них згодом була змушена повернутися назад. Причинами називають припинення або зменшення соціальних виплат, труднощі з доступом до медичних і освітніх послуг, а також дискримінацію на ринку праці. Для багатьох сімей витрати на житло в безпечніших регіонах перевищують будь-які можливі доходи, що робить довготривале переміщення практично неможливим.

У звіті наголошується, що чинна система розселення переселенців не пропонує довгострокових рішень. Тимчасові механізми підтримки не здатні забезпечити стабільні умови проживання, а доступ до житла для тривалого перебування залишається обмеженим. Також підкреслюється, що не всі транзитні центри були доступними для людей, які потребували негайного прихистку.

Окрему проблему становить гостра нестача доступного житла, придатного для тривалого проживання. Особливо складною ситуація є для літніх людей та осіб з інвалідністю. Неурядові організації, залучені до евакуації та розміщення переселенців, повідомляють про хронічну нестачу фінансування та труднощі з пошуком відповідних житлових приміщень для цих категорій населення.

У підсумку, як зазначається у доповіді ООН, частина внутрішньо переміщених осіб розглядає можливість повернення або вже повернулася до небезпечних прифронтових районів через відсутність засобів до існування в тилу. Це відбувається попри триваючі бойові дії та загрозу життю, що свідчить про глибину соціально-економічної кризи, з якою стикаються українські переселенці.

Після початку повномасштабної війни мільйони українців виїхали за кордон, зберігши фінансові зв’язки з країною та продовжуючи користуватися картками вітчизняних банків. Втім, практика користування державними картками за межами України може стати джерелом серйозних проблем. Для клієнтів Ощадбанку це іноді обертається повною втратою доступу до власних коштів, що створює додатковий стрес у непростий час.

Видання «Мінфін» оприлюднило один із таких випадків, коли звернення клієнта показало низку проблем. За словами чоловіка, його дружина оформила картку Ощадбанку спеціально для використання за кордоном, проте перед виїздом випадково залишила її в Україні. Після переїзду за межі країни жінка виявила, що не може здійснити жодної операції та навіть отримати доступ до власних коштів через віддалене управління.

За словами чоловіка, у контакт-центрі Ощадбанку їй порадили тимчасово заблокувати картку, запевнивши, що подальше розблокування займе лише кілька секунд. Пізніше картку знайшли, однак спроби увійти в мобільний застосунок виявилися безрезультатними через активне блокування.

Після повторного звернення до служби підтримки клієнти отримали несподівану відповідь. У банку пояснили, що через попередні спроби входу в застосунок розблокувати картку навіть за допомогою голосової ідентифікації вже неможливо. Єдиний варіант — перевипуск картки.

Ключова проблема полягає в тому, що перевипуск і розблокування карток Ощадбанку можливі виключно на території України. За кордоном банк не надає таку послугу, тож клієнти фактично втрачають доступ до власного рахунку без фізичного повернення в країну.

Водночас на офіційному сайті Ощадбанку зазначено, що за межами України працюють картки платіжних систем Visa та MasterCard. Ними можна розраховуватися у гривнях, доларах США та євро. При цьому картки для адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам, а також картки платіжної системи «Простір» за кордоном не обслуговуються.

У листопаді 2025 року столичні розпорядники бюджетних коштів активізували укладання договорів, загальна вартість яких сягнула 4,45 мільярда гривень. Такі показники зафіксовані в публічному аналітичному модулі BI.Prozorro, який відстежує використання державних і муніципальних фінансів. Протягом місяця було підписано понад 7,27 тисячі контрактів, що свідчить про високу ділову активність наприкінці бюджетного року.

Ключовим напрямом витрат у листопаді стали будівельні та ремонтні роботи. Саме на ці потреби Київ спрямував понад 2,5 мільярда гривень, що становить більше половини всього обсягу місячних видатків. Основний акцент робився на реконструкцію інфраструктурних об’єктів, проведення капітальних ремонтів і технічне оновлення систем, які мають критичне значення для життєзабезпечення міста.

Серед інших дороговартісних проєктів місяця — реконструкція кремаційного обладнання Київського крематорію за 156,9 млн гривень, замовлена з третьої спроби, а також продовження реконструкції та технічного переоснащення полігону твердих побутових відходів №5 у селі Підгірці на 140,17 млн гривень. Окремим рядком пройшов капітальний ремонт пошкодженого внаслідок обстрілів дитячого садка №440 у Голосіївському районі — на це виділили 60,88 млн гривень.

Другу позицію за обсягом фінансування у листопаді посіли закупівлі лікарських засобів, медичного обладнання та засобів гігієни — 363,87 млн гривень. Найдорожчою стала закупівля ендоскопічної хірургічної системи майже за 90 млн гривень для Київської міської клінічної лікарні №3. Загалом на ліки витратили понад 97 млн гривень, зокрема на препарати для нефрології, лікування розсіяного склерозу та онкогематологічних захворювань. Ще понад 23 млн гривень пішло на засоби гігієни, а майже 19,5 млн — на ендопротези для лікарні №7.

Третю сходинку серед найбільших статей витрат зайняли електроенергія, тепло та паливо — понад чверть мільярда гривень. Найбільшими замовниками у цій категорії стали лікарня №8, ПрАТ «АК “Київводоканал» та керуюча компанія Дарницького району.

Абсолютним лідером серед замовників листопада стало КП «Київтеплоенерго», яке уклало 248 договорів на 853,77 млн гривень. Окрім масштабних проєктів із когенерації, підприємство витрачало кошти на закупівлю автомобіля для ремонтних бригад, оренду спецтехніки, проєктні та ремонтні роботи на об’єктах, пошкоджених обстрілами, а також відновлення покриттів після аварій на тепломережах.

Найбільшим підрядником місяця стало ТОВ «Гарант Енерго». Саме цій компанії «Київтеплоенерго» віддало два найбільші підряди — на 164,09 млн гривень (монтаж металоконструкцій, вентиляції та кондиціонування) та на 118,9 млн гривень (улаштування стін і колон захисних споруд). Обидва контракти пов’язані зі збільшенням потужності об’єкта шляхом встановлення когенераційної установки. При цьому розслідувачі «Наших грошей» виявили у кошторисі одного з договорів ознаки завищення цін, зокрема на опалубку.

За даними Youcontrol, ТОВ «Гарант Енерго» входить до бізнес-групи, пов’язаної з Михайлом Ревою та його сином Андрієм. До 2022 року Андрій Рева був співзасновником компаній, які належали до орбіти чинного депутата Чернігівської облради Віктора Кияновського. Чи вплинули ці зв’язки на отримання підрядів у столиці — питання відкрите. Водночас компанія вже фігурує у кількох кримінальних провадженнях, де йдеться про можливе заволодіння бюджетними коштами.

На цьому тлі додаткові запитання викликає закритість інформації про витрати на захист об’єктів критичної інфраструктури. У «Київтеплоенерго» відмовилися надавати зведені дані щодо таких робіт, посилаючись на інтереси національної безпеки, хоча окремі закупівлі доступні в Prozorro. Тим часом експерти й окремі народні депутати наголошують, що саме інженерний захист ТЕЦ і теплоенергетичних об’єктів є одним із ключових факторів стійкості столиці під час масованих атак.

Листопадові закупівлі вкотре продемонстрували масштаб бюджетних потоків Києва та водночас оголили проблеми ефективності й прозорості витрачання коштів, особливо у сфері критичної інфраструктури, яка перебуває під постійною загрозою.

Європейський Союз ухвалив рішення про виділення Україні значного фінансового пакета обсягом 90 мільярдів євро. Очікується, що доступ до цих коштів відкриється вже на старті наступного року, що має стати важливим ресурсом для підтримки економічної стабільності країни в умовах триваючих викликів.

Про ухвалене рішення повідомило видання Politico з посиланням на заяву канцлера Німеччини Фрідріха Мерца. За його словами, фінансування може надійти Україні не пізніше другої половини січня, що дозволить уряду заздалегідь планувати використання коштів для першочергових потреб держави.

Канцлер Німеччини також заявив, що заморожені російські державні активи в Європі можуть бути використані для погашення цього кредиту, якщо Росія після завершення війни добровільно не погодиться виплатити Україні репарації.

«Заморожені російські активи залишатимуться заблокованими доти, доки Росія не виплатить Україні репарації. Україні доведеться погасити кредит лише після того, як Росія виплатить репарації. Якщо ж цього не станеться, ми — у повній відповідності з міжнародним правом — використаємо заморожені російські активи для погашення кредиту», — наголосив Мерц.

Голова Європейської ради Антоніу Кошта зі свого боку підтвердив, що переговори щодо правового механізму використання заморожених активів Росії тривають. За його словами, Європейська комісія отримала мандат на подальшу роботу над репараційним кредитом, який базуватиметься саме на цих коштах.

Механізм передбачає, що всі країни ЄС, за винятком Чехії, Угорщини та Словаччини, об’єднаються для залучення 90 мільярдів євро спільного боргу, гарантованого бюджетом Євросоюзу. Ці кошти Україна отримуватиме у вигляді позики протягом 2026–2027 років.

Погашення боргу планується здійснювати за рахунок майбутніх російських військових репарацій. Водночас у підсумковій заяві лідерів ЄС за результатами саміту зазначено, що у разі відмови Росії виплатити компенсацію Євросоюз залишає за собою право використати заморожені державні активи РФ для повернення кредитних коштів.

Угода дозволить Україні покрити дефіцит державного бюджету у розмірі 71,7 мільярда євро в наступному році та забезпечити подальше фінансування оборони від російської агресії. Паралельно дипломати ЄС продовжать роботу над технічними та юридичними аспектами репараційного механізму.

Рішення було ухвалене вранці 19 грудня у Брюсселі після майже 15 годин переговорів. Антоніу Кошта заявив, що Європейський Союз виконав узяті на себе зобов’язання щодо підтримки України.

«У нас є угода. Рішення про надання Україні підтримки в розмірі 90 мільярдів євро на 2026–2027 роки ухвалено. Ми пообіцяли — ми виконали», — підкреслив він.

Український банківський сектор іноді стає не лише інструментом підтримки економіки, а й механізмом для сумнівних фінансових схем, зокрема відмивання коштів або розкрадання державних ресурсів. Одним із яскравих прикладів є історія банку «Альянс», власником якого є бізнесмен Олександр Сосіс. Хоча ім’я самого Сосіса рідко з’являється в медіа, його фінансова установа неодноразово опинялася в центрі резонансних фінансових скандалів.

За даними видання «Коментарі», банк «Альянс» фігурував у кількох кримінальних провадженнях, пов’язаних із фінансовими махінаціями, а також зазнавав серйозних штрафів від регулятора. Судові процеси з участю банку стосувалися сум у мільярдному діапазоні, що робило їх одними з найбільш резонансних у сфері українських фінансів останніх років.

Найрезонанснішим став кейс із державною компанією НЕК «Укренерго». Восени 2024 року НАБУ повідомило про викриття схеми розкрадання 716 млн грн під час закупівлі електроенергії у ТОВ «Юнайтед Енерджі». Компанія, яку журналісти пов’язували з оточенням олігарха Ігоря Коломойського, отримала можливість укласти договір попри наявні борги за попередні поставки.

Ключову роль у цій схемі відіграли банківські гарантії. Для забезпечення старих боргів та нових закупівель «Юнайтед Енерджі» надало «Укренерго» гарантії на суму 1 млрд 717 млн грн. Гарантом виступив саме банк «Альянс». Після перепродажу електроенергії кошти, за версією слідства, були виведені на рахунки іноземної компанії. Частину грошей вдалося арештувати, однак держава так і не отримала повного відшкодування.

Коли «Укренерго» звернулося по виплату гарантій, банк відмовився виконувати зобов’язання, пояснивши це порушеннями внутрішніх процедур та тим, що рішення про гарантію було ухвалене одноосібно головою правління. Додатково з’ясувалося, що сума гарантій перевищувала власний капітал банку, що прямо заборонено законом. За даними НБУ, у 2025 році власний капітал «Альянсу» становив 1,045 млрд грн — майже в півтора раза менше від суми гарантій.

У НАБУ підтвердили, що голова правління банку «Альянс» є серед підозрюваних у справі та проходить за статтею про зловживання службовим становищем. Йдеться про Юлію Фролову, яка очолювала банк у період, коли, за версією слідства, відбувалися махінації. Обвинувальний акт у справі був скерований до суду, однак кошти за гарантіями досі не повернуті державі.

Судова тяганина між «Укренерго» та банком триває з 2022 року. Господарський суд Києва зобов’язав банк виплатити понад 1,1 млрд грн, але рішення оскаржується, а виконавчі дії блокуються. У результаті держава втратила не лише 716 млн грн вартості електроенергії, а й понад 1,7 млрд грн за банківськими гарантіями. Сукупні збитки оцінюються приблизно у 2,5 млрд грн.

Паралельно Національний банк України протягом чотирьох років накладав на «Альянс» штрафи за порушення у сфері фінансового моніторингу. Загальна сума санкцій перевищила 109 млн грн. У більшості випадків банк визнавав правомірність штрафів і сплачував їх добровільно, однак один із найбільших штрафів у понад 15 млн грн наразі оскаржується в суді.

Окремі судові документи та журналістські розслідування вказують на те, що рахунки банку «Альянс» використовувалися у низці сумнівних операцій, зокрема у справах про шахрайство, перекази коштів грального бізнесу та можливі схеми фінансування через платіжні сервіси.

Сам власник банку Олександр Сосіс — виходець із бізнес-середовища 1990-х років, який пройшов шлях від керівника страхової компанії у Донецьку до контролю над фінансовою установою. Окрім банку, він має активи у фінансовому та аграрному секторах. Останніми роками його ім’я також фігурує у конфліктах навколо агрокооперативів та кредитних спорів.

Ситуацію ускладнює й фінансовий стан самого банку. За даними на осінь 2025 року, «Альянс» демонструє збитки, а співвідношення активів і зобов’язань перебуває на межі критичного. У таких умовах навіть часткова виплата гарантій «Укренерго» може призвести до перевищення пасивів над активами та запуску процедури ліквідації банку.

Історія з банком «Альянс» стала черговим прикладом того, як прогалини у фінансовому контролі та судові затягування дозволяють роками не повертати державі мільярди гривень, навіть попри кримінальні провадження та рішення судів.