Економіка

22 грудня 2025 року Господарський суд міста Києва ухвалив рішення на користь ТОВ «Новус Україна» та зобов'язав ПрАТ ХК «Київміськбуд» сплатити компенсацію у розмірі 1 мільйон 550 тисяч 828 доларів США 80 центів. Суддя Марина Литвинова винесла рішення за позовом компанії «Новус Україна» щодо порушення умов угоди, укладеної між двома сторонами на початку 2019 року.

Згідно з рішенням суду, 1 лютого 2019 року між компаніями був укладений договір купівлі-продажу майнових прав №20350/РН-Н. Згідно з умовами цієї угоди, «Київміськбуд» зобов'язувався виконати низку зобов'язань щодо передачі майнових прав, однак, як стверджує «Новус Україна», будівельний гігант не виконав своїх зобов'язань у повному обсязі.

Втім, як встановив суд, комунальна компанія свої зобов’язання вчасно не виконала і не передала майнові права покупцю. Це стало підставою для звернення «Новус Україна» до суду з вимогою стягнути з «Київміськбуду» сплачені кошти.

Суд погодився з аргументами позивача та визнав вимоги обґрунтованими, ухваливши рішення про повне задоволення позову.

Варто зазначити, що «Київміськбуд» у період з лютого 2024 року по травень 2025 року очолював Василь Олійник, якого на ринку пов’язують із бізнес-орбітою девелоперки Владислави Молчанової. Раніше він керував компаніями «Моноліт стройсервіс» та «Спецстрой-моноліт», які будували житлові масиви, де девелопером виступала Stolitsa Group.

Саме до орбіти цієї девелоперської групи, за даними журналістських розслідувань, також відносять компанію «Новус Україна», що посилює суспільний інтерес до цього судового рішення.

Український ринок землі поступово виходить із «шокової» фази, спричиненої війною, і переходить до етапу системного зростання вартості. Незважаючи на виклики, пов'язані з безпековою ситуацією та військовими діями, 2026 рік має стати ключовим для подальшої стабілізації ринку та формування довгострокового інвестиційного тренду. Вже зараз експерти фіксують початок зростання вартості землі, яке, зокрема, залежатиме від ходу мирних перемовин і безпекової ситуації в країні.

Заступник голови Всеукраїнської аграрної ради Денис Марчук зазначає, що в умовах війни ринок землі відчуває постійні коливання, зокрема в орендних ставках та цінах на землю. За його словами, для українського аграрного сектору зараз важливо не тільки оцінити реальну вартість землі, а й зрозуміти, як війна та перспективи її завершення впливають на інвестиційні настрої.

Більш стриманий, але водночас оптимістичний прогноз дає координатор земельного комітету УКАБ Ігор Лісецький. Він вважає, що у 2026 році ринок увійде у фазу стабільного та виваженого зростання без різких стрибків. За його словами, ринок уже вийшов із кризового стану перших років війни й перейшов до системного накопичення вартості, що поступово наближатиме українські ціни до рівня східноєвропейських країн.

Лісецький наголошує, що драйвером зростання стане попит із боку агровиробників і інвесторів, які активно викуповують орендовані землі як інвестиційний актив. Фінансова спроможність фермерів підтримується стабільним експортом через морські порти та світовими цінами на продовольство. Водночас географія цін залишатиметься нерівномірною: у західних і центральних областях конкуренція за землю буде високою, тоді як у прифронтових регіонах сходу і півдня ринок фактично «замре» через безпекові ризики.

Фінансовий аналітик Ерік Найман звертає увагу, що інвестиції у сільськогосподарську землю сьогодні є однією з найпопулярніших стратегій в Україні. Він наголошує, що агроземля є валютним активом, адже на ній вирощують експортні культури, ціни на які прив’язані до долара. Проте, за його словами, орендна дохідність у 5–6% річних не є надто високою, а головний заробіток для покупців полягає у зростанні вартості землі, що фактично робить такі операції спекулятивними.

Найман попереджає про головний ризик: коли настане момент продавати, власник ділянки може зіткнутися з відсутністю покупців, особливо якщо земля розташована всередині великого агромасиву й має лише одного потенційного покупця. У такому випадку доводиться продавати з дисконтом.

Юрист Олександр Ігнатенко нагадує, що інвестиції в землю потребують ретельної юридичної перевірки. Нині громадяни України можуть купувати до 100 гектарів сільськогосподарських земель, а юридичні особи — до 10 тисяч гектарів. Іноземцям купівля землі досі заборонена. Перед угодою необхідно перевіряти статус ділянки у державних реєстрах, переконуватися у відсутності обтяжень і оформлювати купівлю через нотаріуса. Власники також мають враховувати податкові зобов’язання та можливі зміни законодавства.

Таким чином, 2026 рік може стати переломним для українського ринку землі: у мирному сценарії він отримає потужний імпульс до зростання, а у воєнному — збереже роль одного з небагатьох стабільних активів у країні.

Кіровоградський окружний адміністративний суд 26 грудня 2025 року ухвалив рішення на користь Державної податкової служби, відмовивши фізичній особі-підприємцю Марку Іванцю у задоволенні позову про скасування штрафних санкцій. Загальна сума фінансових стягнень склала 661 973 гривні. Підставою для звернення до суду стали результати податкової перевірки, яка стосувалася торгівлі технікою Apple у магазині мережі «YABLUKA».

Контрольні заходи проводило Головне управління ДПС у Рівненській області у період з 18 по 24 жовтня 2024 року. Під час перевірки податківці зафіксували суттєві порушення вимог податкового законодавства. Зокрема, було встановлено відсутність належного обліку товарних запасів на суму 659 933 гривні, а також ненадання підприємцем первинних бухгалтерських документів, які підтверджують походження та рух товару.

ФОП Іванець оскаржував штраф, стверджуючи, що перевірка проводилася з порушеннями, а товар належав іншим суб’єктам. Суддя Ольга Кравчук, посилаючись на Податковий кодекс та практику Верховного Суду, визнала перевірку законною. Суд зазначив, що підприємець не надав документи на початку перевірки та не довів наявність обліку.

У рішенні йдеться: “Висновки фактичної перевірки підтверджені належними та допустимими доказами, що виключає підстави для скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення”.

Ця справа демонструє, що навіть при формально активній діяльності ФОП може опинитися перед великими фінансовими ризиками через порушення правил обліку та документування товарів.

Пенсіонери, які тимчасово перебувають за межами України або проживають на тимчасово окупованих територіях, повинні пройти фізичну ідентифікацію у 2025 році, щоб безперешкодно отримувати призначені пенсійні виплати у 2026-му. Кінцевий термін підтвердження особи — 31 грудня 2025 року. У Пенсійному фонді України наголошують, що ця процедура є обов’язковою вимогою законодавства і спрямована на захист прав отримувачів та запобігання зловживанням.

У разі, якщо фізична ідентифікація не відбулася у встановлені строки або в передбачених законом випадках, виплату пенсії можуть призупинити. Така підстава чітко визначена нормативними актами: відсутність підтвердження особи розцінюється як невиконання умов для подальшого нарахування коштів. Це стосується як тих, хто перебуває за кордоном тривалий час, так і осіб, які мешкають на тимчасово окупованих територіях.

Фізичну ідентифікацію можна пройти кількома способами. Перший варіант — особисто звернутися до будь-якого сервісного центру Пенсійного фонду України незалежно від місця реєстрації або до установи банку. Другий варіант — пройти підтвердження особи через відеоконференцзв’язок із пред’явленням документів, що посвідчують особу. Запис на таку процедуру доступний через електронні сервіси фонду або контакт-центр.

Ще один спосіб — пройти ідентифікацію через Дія.Підпис, авторизувавшись в особистому кабінеті на вебпорталі електронних послуг Пенсійного фонду із застосуванням кваліфікованого електронного підпису.

Для пенсіонерів, які тимчасово проживають за кордоном, передбачений варіант через закордонні дипломатичні установи України. У посольстві або консульстві можна отримати документ про підтвердження перебування особи в живих. Його потрібно передати до територіального органу Пенсійного фонду разом із заявою про продовження виплат. Це можна зробити поштовим відправленням або в електронному вигляді — із додаванням сканкопій і накладенням кваліфікованого електронного підпису.

У Пенсійному фонді закликають не відкладати процедуру, оскільки непройдена ідентифікація до кінця 2025 року може призвести до припинення виплат у 2026-му.

Кандидат на посаду керівника митної служби Даніїл Меньшиков став фігурою активного суспільного обговорення через низку запитань, що виникли щодо його статків і професійної біографії. Предметом інтересу стали як джерела формування майна посадовця, так і обставини його роботи на попередніх державних посадах, які викликають сумніви у частини експертного середовища та громадськості.

У минулому Меньшиков очолював Львівську митницю — один із ключових підрозділів митної системи країни, що має значний вплив на рух товарів через кордон. Саме період його керівництва став підставою для подальших перевірок з боку правоохоронних органів. У 2022 році в межах кримінального провадження відбулися обшуки за місцем його проживання. Слідчі дії були пов’язані з розслідуванням можливого незаконного ввезення на територію України понад шістдесяти транспортних засобів без сплати обов’язкових митних платежів.

Окрему увагу викликають результати повної перевірки декларації Меньшикова за 2022 рік. Перевірка встановила факти недекларування значного обсягу нерухомого майна. Йдеться про чотири житлові будинки в Києві загальною площею майже 1200 квадратних метрів. Орієнтовна вартість цієї нерухомості перевищує 13 мільйонів гривень.

Зазначені об’єкти оформлені на співмешканку Меньшикова, яка є донькою відомого бізнесмена та співвласницею групи компаній, що працюють у сфері будівництва та операцій з нерухомістю. Водночас у декларації посадовця ця нерухомість не була відображена.

Крім того, перевірка виявила суттєві розбіжності між офіційними доходами співмешканки кандидата та задекларованими заощадженнями. За наявними даними, за період з 1998 по 2022 рік її сукупний офіційний дохід становив понад 42 мільйони гривень. Із цієї суми близько 25 мільйонів було витрачено на придбання нерухомості.

Попри це, обсяг заощаджень, зазначених у документах, становить майже 63 мільйони гривень, що на понад 46 мільйонів перевищує фінансово обґрунтований рівень накопичень з урахуванням задекларованих доходів і витрат.

Поєднання обшуків у справі про митні схеми, недекларування елітної нерухомості та невідповідності заощаджень офіційним доходам ставить під сумнів прозорість фінансового стану кандидата. Саме ці обставини, на думку аналітиків, потребують ретельної оцінки з боку конкурсної комісії перед ухваленням будь-яких кадрових рішень.

Колишня заступниця голови правління ПриватБанку Тетяна Гур’єва, яка фігурує у рішеннях Високого суду Лондона щодо одного з найбільших фінансових скандалів в історії України, продовжила активну підприємницьку діяльність на території країни навіть після націоналізації банку. Її бізнес до початку повномасштабної війни також мав контакти з російським ринком, що викликало додаткову увагу аналітиків та громадськості до її діяльності.

Судові документи у Великій Британії підтверджують, що у 2013–2016 роках з ПриватБанку було виведено понад 1,9 мільярда доларів США. Це сталося через механізм видачі кредитів компаніям, пов’язаним із колишніми власниками банку — Ігорем Коломойським та Геннадієм Боголюбовим. За версією слідства та судових рішень, зазначені кредити мали ознаки неринкових операцій і фактично слугували інструментом для переміщення коштів з банку в приватні структури.

У цей період Тетяна Гур’єва обіймала посаду заступниці голови правління ПриватБанку та керувала департаментом обслуговування бізнес-клієнтів. Вона входила до складу правління та кредитного комітету, який затверджував кредити пов’язаним структурам. Суд у Лондоні дійшов висновку, що саме цей департамент був ключовим елементом схеми, через який обслуговувалися фіктивні компанії-позичальники.

Після націоналізації ПриватБанку у грудні 2016 року Гур’єва звільнилася з банку, не передавши документацію новому менеджменту. У рішенні суду зазначається, що новій адміністрації фактично довелося відновлювати інформацію про діяльність департаменту з нуля.

У 2018 році Гур’єва заснувала в Києві компанію «Марбл Арч», основним видом діяльності якої стало виробництво косметичної та парфумної продукції. За фінансовою звітністю, компанія протягом кількох років демонструвала мільйонні обороти, хоча частина періодів була збитковою. Станом на кінець 2024 року фірма мала значні активи, але й суттєві боргові зобов’язання.

Митна статистика свідчить, що у 2021–на початку 2022 року одним з основних закордонних ринків збуту продукції компанії була Російська Федерація. Поставки здійснювалися через російську логістичну структуру, яка згодом була ліквідована. Загальні обсяги експорту у цей період оцінювалися у кілька мільйонів гривень.

У виробничій лінійці компанії фігурувала продукція під брендом Apriori — зокрема зубні щітки преміального сегмента. Торгова марка належить британській компанії, власником якої є син Тетяни Гур’євої, громадянин Великої Британії. Частина цієї продукції до 2022 року реалізовувалася і на російському ринку, зокрема у Москві. Після початку повномасштабної війни постачання було припинено.

Окрему увагу в судових матеріалах приділено ролі Гур’євої у приховуванні руху коштів після націоналізації ПриватБанку. Суд встановив, що вона вела так звану «таблицю Гур’євої» — внутрішній облік не повернутих кредитів, а згодом брала участь у створенні фальсифікованих фінансових даних для введення в оману суду. Ці дії координувалися з-за кордону та були спрямовані на захист інтересів колишніх власників банку.

Попри це, Високий суд Лондона не поклав фінансової відповідальності на Гур’єву та ще одного топменеджера ПриватБанку Тимура Новікова, визнавши, що вони діяли за вказівками власників банку. Суд зобов’язав Коломойського та Боголюбова компенсувати державному ПриватБанку 3 млрд доларів США.

В Україні Гур’єва та Новіков не притягувалися до кримінальної відповідальності. Натомість підозри раніше отримували інші колишні топменеджери банку, які залишили країну.

Тимчасове блокування банківських карток є поширеною практикою, спрямованою насамперед на безпеку клієнтів і збереження їхніх коштів. Такі обмеження застосовуються у випадках, коли фінансова установа фіксує нетипову активність або потенційні ознаки шахрайства. За підрахунками фахівців, під подібні заходи потрапляє лише невелика частка активних карток — у межах 1–3%, що свідчить про вибірковий та обережний підхід банків.

Основу сучасного фінансового захисту становлять антифрод-системи нового покоління. Вони поєднують статистичні алгоритми, аналіз великих масивів даних та технології машинного навчання. Такі системи здатні в режимі реального часу відстежувати кожну операцію, порівнювати її з типовою поведінкою клієнта та миттєво реагувати на відхилення. Наприклад, підозру можуть викликати різка зміна географії платежів, незвично великі суми або серія однотипних транзакцій за короткий проміжок часу.

Однією з причин блокування можуть стати технічні тригери. Зокрема, увагу систем безпеки може привернути некоректно вказане призначення платежу. Під час онлайн-оплат експерти радять використовувати стандартні формулювання на кшталт «оплата за товар» або «оплата за послугу», адже незвичні або жартівливі написи можуть сприйматися як ризикові.

Ще один поширений фактор — поведінкові аномалії. Йдеться про надто часті перекази за короткий проміжок часу, різке зростання фінансової активності після тривалої перерви або операції, які не відповідають звичному фінансовому профілю клієнта.

У деяких випадках система безпеки може спрацювати навіть через технічні деталі. Наприклад, під час додавання картки на новий смартфон відсутність Bluetooth-сигналу від «довіреного» пристрою — смартгодинника чи навушників — може розцінюватися як додатковий ризик.

Фахівці радять у разі блокування картки не панікувати. Найчастіше таке обмеження має тимчасовий характер. Клієнту рекомендують самостійно звернутися до банку за номером телефону, зазначеним на звороті картки, або пройти ідентифікацію через офіційний мобільний застосунок.

Водночас експерти застерігають: категорично не варто телефонувати за номерами, з яких надходять дзвінки нібито від співробітників банку. Усі питання щодо блокування слід вирішувати виключно через офіційні канали зв’язку, щоб не стати жертвою шахраїв.

В Україні серед основних причин блокування карток залишаються непідтверджене походження коштів, фінансові операції, що не відповідають профілю клієнта, а також регулярні надходження від великої кількості платників. Такі перекази можуть трактуватися банком як ознаки підприємницької діяльності без належної реєстрації.

Із настанням 2026 року для багатьох українців зберігається занепокоєння щодо можливого зростання вартості комунальних послуг. Тема тарифів залишається чутливою, адже безпосередньо впливає на сімейні бюджети в умовах економічної нестабільності. Голова Спілки споживачів комунальних послуг Олег Попенко окреслив ключові фактори, від яких залежить, чи побачать громадяни вищі суми у своїх платіжках протягом року.

За чинними правилами, з 2022 року в Україні діє мораторій на підвищення тарифів на газ і теплову енергію для населення на період воєнного стану. Відповідно до базового сценарію, упродовж усього 2026 року ціни на природний газ для побутових споживачів мають залишатися на поточному рівні. Аналогічна ситуація прогнозується і щодо тарифів на опалення, які напряму залежать від вартості газу.

За словами Попенка, принципове рішення про можливе підвищення тарифів уже обговорюється на рівні урядових документів. Однак реалізувати його можуть лише після завершення парламентських і місцевих виборів. Йдеться про період листопада–грудня 2026 року. До цього моменту, на думку експерта, жодна влада не наважиться піти на підвищення комунальних платежів.

Наразі для переважної більшості населення діє фіксований тариф на газ на рівні 7,96 гривні за кубометр. При цьому обговорюється варіант підвищення ціни до рівня, який покриватиме витрати на видобуток газу. Остаточна цифра ще не визначена, але, за оцінками експерта, може йтися в середньому про близько 12 гривень за кубометр.

Вартість опалення безпосередньо залежить від ціни газу. За словами Попенка, газ становить близько 95% собівартості послуг теплокомуненерго. Тому будь-яке підвищення ціни на «блакитне паливо» майже автоматично призведе до зростання тарифів на тепло та гарячу воду. Якщо нині опалення коштує в середньому 40–50 гривень за квадратний метр, то у разі перегляду тарифів сума може зрости до 70–80 гривень. Водночас остаточного рішення щодо цього питання наразі немає, і підвищення можливе лише після скасування воєнного стану.

Що стосується електроенергії, то вона не підпадає під дію мораторію. Нині тариф для населення становить 4,32 гривні за кіловат-годину і не змінювався з червня 2024 року. За словами Попенка, у 2026 році можливий перегляд ціни на світло, оскільки для цього достатньо окремого рішення уряду. При цьому експерт зазначає, що обговорюється сценарій щорічного підвищення тарифу приблизно на 20% упродовж кількох років, однак поки що це лише розрахунки, а не ухвалені рішення.

Окремо залишається питання тарифів на воду. Наприкінці 2025 року уряд закликав регулятора не підвищувати вартість водопостачання для населення. Попри те, що раніше комісія вже намагалася переглянути тарифи, ці рішення скасовувалися. Нещодавно було підвищено ціну на воду для бізнесу, після чого знову почалися спроби коригування тарифів для населення, але вони знову не були реалізовані.

За словами Попенка, на підвищенні тарифів на воду наполягають водоканали, однак уряд поки займає стриману позицію. Водночас експерт прогнозує, що до кінця 2026 року тариф на воду може зрости, але знову ж таки — лише після завершення воєнного стану та проведення парламентських виборів. Конкретних розрахунків щодо можливого зростання наразі немає.

Таким чином, базовий сценарій для українців у 2026 році передбачає збереження чинних тарифів. Реальне підвищення комунальних платежів можливе лише за умови завершення війни, скасування воєнного стану та після виборчого циклу наприкінці року.

Наприкінці 2025 року однією з найрезонансніших державних закупівель стала реалізація проєкту з розширення Обласної клінічної лікарні у Харкові, який передбачає будівництво великого підземного укриття. Загальна кошторисна вартість робіт становить 2,45 млрд гривень, що робить цей тендер одним із найдорожчих у сфері медичної інфраструктури за останні роки.

Майбутній об’єкт отримав назву «Ковчег» і, згідно з проєктною документацією, має бути завершений лише у 2029 році. Такий тривалий термін викликає суспільний резонанс, адже лікарня розташована орієнтовно за 30 кілометрів від лінії фронту та неодноразово опинялася під загрозою через обстріли дронами, артилерією та ракетними ударами. Медичний заклад продовжує працювати в умовах підвищеного ризику, надаючи допомогу пацієнтам і пораненим.

Окрему увагу привертає кошторис робіт. У документації зазначені ціни на будівельні матеріали, які суттєво перевищують ринкові. Зокрема, бетон класу В25 закладено по 6 164 грн за кубічний метр, тоді як місцеві виробники пропонують його за цінами від 3 710 до 4 572 грн/м³. Така різниця може формувати потенційну маржу в десятки мільйонів гривень лише на одному виді матеріалу.

Конкуренція на тендері була формальною. Єдиним суперником переможця виступило ТДВ «Житлобуд-2», яке подало дорожчу пропозицію і не знижувало ціну під час аукціону. Це створює враження імітації конкурентної боротьби при проведенні закупівлі.

Не до кінця визначеними залишаються і джерела фінансування. Спочатку частину витрат планували покривати у 2026 році коштом Національної служби здоров’я України, однак сам тендер завершили лише 31 грудня 2025 року. Міністр охорони здоров’я Віктор Ляшко публічно згадував, що фінансування може здійснюватися з державного бюджету, за рахунок міжнародних партнерів та місцевих бюджетів, проте чіткої фінансової моделі наразі не оприлюднено.

Підрядником проєкту став консорціум «Білдінг Груп», який за останній час зосередив у своїх руках низку масштабних медичних будівництв у Харківській області. Зокрема, він отримав контракт на добудову онкологічного центру в Харкові вартістю близько 3 млрд грн, а також на реконструкцію Центральної міської лікарні в Ізюмі за 1,04 млрд грн.

Консорціум об’єднує місцеві компанії ТОВ «Індастріал Білдінг Груп» та ПП «Промтекс», керівником яких є Сергій Кубарєв. За даними публічних реєстрів, починаючи з 2016–2017 років ці компанії отримали державних контрактів на суму понад 4,2 млрд грн.

Будівництво «Ковчега» подається як стратегічний проєкт для медицини прифронтового Харкова. Водночас затягнуті строки реалізації, питання до кошторису та концентрація підрядів в одних руках викликають дедалі більше запитань щодо ефективності використання бюджетних коштів і реальної користі об’єкта в умовах війни.

Південноукраїнська атомна електростанція, що є філією НАЕК «Енергоатом», 6 листопада 2025 року здійснила закупівлю п’яти легкових автомобілів марки Toyota на загальну суму 8,08 млн грн. Відповідний договір був укладений у межах процедури UA-2025-10-15-011687-a, а придбані транспортні засоби вже доставлені та перебувають на складі державного підприємства.

Інформація про закупівлю привернула увагу через можливу невідповідність постанові Кабінету Міністрів №899 від 3 жовтня 2012 року, яка встановлює обмеження на придбання службових автомобілів за державні кошти. Цей документ був ухвалений з метою оптимізації бюджетних витрат і передбачає чіткі умови, за яких державні підприємства можуть оновлювати автопарк.

На момент укладення договору фінансовий план НАЕК «Енергоатом» на 2025 рік не був затверджений, що підтверджено офіційними повідомленнями компанії та уряду. Відповідно до структури управління підприємства, вся відповідальність за дотримання законодавства на філії лежить на керівнику Стоянові, саме його рішення призвело до створення незаконного фінансового зобов’язання, забороненого постановою КМУ №899.

11 листопада уряд достроково розпустив наглядову раду компанії через провал контролю та корупційні ризики. Однак, навіть наявність або відсутність наглядової ради не впливає на дію постанови №899 — норма застосовується автоматично і обмежує можливість придбання автомобілів без фінансового плану.