Економіка

Нові дані, отримані з регіонів та оприлюднених судових матеріалів, висвітлюють існування розгалуженої будівельно-інфраструктурної мережі, до якої, за свідченнями джерел, могли бути залучені посадовці Мінрегіону, обласних військових адміністрацій, Державного агентства відновлення та низка пов’язаних підрядних організацій. Йдеться про системну схему, що діяла одразу в кількох напрямках — від будівництва водопроводів до зведення укриттів і проведення капітальних ремонтів житлового фонду.

За інформацією осіб, знайомих із перебігом розслідувань, перша група фігурантів нібито мала визначальний вплив на розподіл коштів і формування технічних завдань. У цьому блоці згадуються Міністр розвитку громад і територій Олександр Кулеба, керівництво Державного агентства відновлення на чолі з директором Сергієм Сухомлином, а також очільники окремих департаментів обласних військових адміністрацій. Саме через їхні рішення, за версією матеріалів, могли погоджуватися ключові підряди та визначатися виконавці робіт.

За інформацією співрозмовників, через підконтрольні структури — ТОВ «УКРТРАНСМІСТ» та ТОВ «АВТОМАГІСТРАЛЬ-ПІВДЕНЬ», а також низку фізичних осіб — угоди укладалися за завищеними цінами, у документацію закладалися штучні нарахування ПДВ, а частину контрактів розподіляли на фіктивні ФОПи. У такий спосіб з бюджетних та міжнародних програм, спрямованих на будівництво й реконструкцію водопроводів, виводилися мільйони гривень.

Окремі представники Державної податкової служби та обласних підрозділів у Миколаївській і Дніпропетровській областях теж фігурують у цих процесах, отримуючи хабарі за покривання схем і блокування внесення даних до ЄРДР. Зокрема, слідчий суддя Приморського районного суду Одеси Лариса Єршова ухвалою від 11 листопада 2025 року відмовила у задоволенні скарги щодо невнесення відомостей до реєстру.

Другий блок схеми стосується Харківської області та міста Харкова. Тут, за даними джерел, ключову роль відігравали голова ХОВА Олег Синєгубов, його заступник Іван Турченко, директор ДКБ ХОВА Ігор Лялюк, міський голова Харкова Ігор Терехов, перший заступник мера Олександр Новак та начальник департаменту міськради Костянтин Лиска. Мережа працювала через низку підконтрольних осіб і мала вплив на вибір підрядників для будівництва укриттів та капітальних ремонтів житла в регіоні.

Важливою фігурою у процесі був і колишній народний депутат Андрій Денисенко, пов’язаний із підприємствами «ПРОМТЕКС», «БІЛДІНГ ГРУП» та «АВАНТАЖ». Через корпоративні зв’язки він впливав на тендерні умови, розподіл контрактів і формування кошторисів.

За інформацією джерел, із 8 мільярдів гривень, які ХОВА отримала на оборонні укріплення, понад 327 мільйонів було спрямовано саме до ПП «БФ «ПРОМТЕКС» — постійного переможця місцевих тендерів. Схеми працювали за типовою моделлю: завищені ціни, «свої» компанії, ручний контроль за тендерами та подальше привласнення коштів, призначених для укриттів у школах, житлових будинках та об’єктів цивільного захисту.

Уся інфраструктурна мережа, за словами співрозмовників, працювала синхронно: від центральних міністерських кабінетів до місцевих управлінь. Її учасники отримували значні прибутки, а проєкти, що мали посилювати водозабезпечення та захищати цивільних, ставали інструментом системного дерибану.

Власник мережі автозаправних комплексів «ОККО» Віталій Антонов реалізує на Львівщині великий туристичний проєкт — GORO Mountain Resort, що зводиться у форматі державної підтримки, яка дозволяє суттєво зменшити податкове навантаження. Кабінет Міністрів під керівництвом Юлії Свириденко затвердив перелік імпортних товарів для ТОВ «Славскі» загальною вартістю понад 46 мільйонів євро, які можна ввезти без сплати ввізних мит і ПДВ. Це рішення створило максимально сприятливі умови для реалізації курорту, а також викликало дискусію щодо масштабів і доцільності державної підтримки приватного бізнесу.

Ідея створення високогірного курортного комплексу виникла ще до початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну, однак наповнення проєкту державними інструментами стимулювання інвесторів стало можливим уже у воєнний період. Улітку 2025 року Кабмін, Славська селищна рада та ТОВ «Славскі» підписали спеціальний інвестиційний договір, який відкрив доступ до державної допомоги для будівництва курорту. У межах цього договору компанія отримала право на безмитне ввезення широкого переліку техніки та обладнання, необхідного для створення інфраструктури комплексу.

Закон про державну підтримку інвестиційних проєктів передбачає допомогу для проєктів від 12 млн євро, але компанія Антонова, ТОВ «Славскі», належить кіпрській Goro mountain resort limited, а сам Антонов має швейцарське резидентство. Це ставить під сумнів відповідність компанії критеріям закону, а прибуток майбутнього курорту, ймовірно, осідатиме за кордоном, а не в Україні.

Для будівництва курорту Антонов отримав значну кількість землі через схему, у якій громадяни України оформляли земельні ділянки на себе, а потім майже одночасно продавали їх ТОВ «Славскі». За даними судових матеріалів, у цю схему могли бути залучені депутати та колишні посадові особи Славської селищної ради, включно з братом бізнес-партнера Антонова. Розслідування земельних махінацій триває, але матеріали закриті для загального доступу.

Попри це, в медіа триває активна рекламна кампанія GORO Mountain Resort як «проєкту надії» з екологічними програмами та новою туристичною інфраструктурою. У червні 2025 року прем’єр-міністерка Юлія Свириденко заявила, що проєкт забезпечить 7,3 млрд грн надходжень до бюджетів усіх рівнів протягом 15 років, але не згадала про офшорне управління та ймовірну відсутність більшої частини прибутку в Україні.

Голова Антикорупційного центру «Межа» Мартина Богуславець повідомила про можливі порушення під час державних закупівель «Енергоатому» у період із 15 березня по 25 серпня 2022 року. За її словами, компанія здійснювала постачання для Запорізької атомної електростанції у той час, коли об’єкт вже перебував під повним контролем російських окупаційних сил. Інформація була озвучена після засідання Тимчасової слідчої комісії з питань економічної безпеки, де детально обговорювалися економічні ризики та можливі зловживання у сфері державних коштів.

Богуславець наголосила, що йдеться про значні суми бюджетних коштів, спрямованих на забезпечення роботи об’єкта, який фактично знаходився під контролем противника. Це викликає серйозні питання щодо законності таких закупівель, а також ефективності контролю за використанням державних ресурсів у критичних умовах воєнного часу. Експерт підкреслила необхідність ретельного розслідування, адже йдеться не лише про фінансові втрати, а й про безпеку ядерного об’єкта, потенційні ризики для населення та репутаційні втрати державної корпорації.

За словами Богуславець, у зазначений період «Енергоатом» продовжував укладати контракти на постачання для ЗАЕС широкого спектру товарів і послуг. Загальна сума окремих закупівель сягала сотень мільйонів гривень.

Зокрема:

– близько 210 млн грн спрямували на харчування персоналу станції;– проводилися закупівлі господарських товарів — рукавичок, взуття, інструментів, обладнання;– витрачалися державні кошти навіть на корм для риб, яких утримують на території атомної станції.

Богуславець наголосила, що подібні витрати в умовах окупації виглядають щонайменше абсурдними, адже фактично український бюджет забезпечував потреби об’єкта, який росіяни використовують у власних інтересах.

«Мільйони йшли на корм для риб на окупованій ЗАЕС, мільйони. Офіс Президента так і не зробив висновків за тиждень і не дав вказівок своїм ручним правоохоронним органам і премʼєру не зневажати нас ще більше», — заявила вона.

В електронній системі Prozzoro й зараз доступна інформація про один із таких тендерів — закупівлю послуг харчування на суму 210 млн грн, що підтверджує частину озвучених даних.

Після оприлюднення нових подробиць громадські організації очікують реакції правоохоронних органів та офіційних пояснень від уряду й керівництва «Енергоатому».

Національний банк України повідомив, що не володіє технічними можливостями встановити походження доларових банкнот у фірмовому пакуванні, вилучених правоохоронцями під час обшуків у межах розслідування так званого «Міндічгейту». Інформація про це надійшла у відповіді регулятора на запит журналістів «Української правди». Пачки доларів у фірмовому пакуванні викликали особливу зацікавленість через їхню можливу роль у фінансових операціях, пов’язаних із підозрілими схемами, але встановити їхнє походження НБУ не зміг.

У відповіді зазначено, що Нацбанк не має доступу до системи, яка дозволяла б простежити рух конкретних серій банкнот через міжнародні та внутрішні канали обігу. За словами представників регулятора, навіть якщо купюри зберігаються у початковій упаковці банку, ідентифікувати їх шлях від випуску у США до потрапляння на територію України технічно неможливо. Відповідні дані перебувають у компетенції іноземних фінансових органів, з якими Нацбанк не має безпосереднього механізму обміну інформацією для таких випадків.

У Нацбанку нагадали, що з 24 лютого 2022 року банки взагалі не мають права видавати клієнтам готівкову іноземну валюту у фірмовому пакуванні банкнот номіналом 100 доларів США з маркуванням емітента.

Також із початком повномасштабної війни було встановлено суворі обмеження на зняття готівки з рахунків. Зокрема:

– добовий ліміт становить не більше 100 тис. грн у еквіваленті, тобто орієнтовно 2 380 доларів за поточним курсом;– обмеження діє для фізичних і юридичних осіб без винятку;– банкам категорично заборонено обходити ці правила чи видавати валюту поза встановленими лімітами.

Таким чином, поява у фігурантів розслідування пачок доларів у заводській упаковці викликає додаткові питання, адже такі банкноти не могли легально потрапити до клієнтів у період воєнного стану.

Ця невідповідність стала ще одним епізодом, який підсилює увагу до корупційних зв’язків, що фігурують у «Міндічгейті», та ставить під сумнів прозорість операцій із готівковою валютою в окремих структурах.

Економіст Тимофій Милованов, відомий своєю діяльністю в уряді та керівництвом у низці державних структур, опинився під пильною увагою через інформацію про значні виплати, отримані ним у вересні 2025 року від двох великих державних підприємств. Дані, які активно поширювалися у ЗМІ та соціальних мережах, викликали жваву дискусію про рівень винагороди менеджерів держсектору, справедливість таких сум та баланс між компетентністю фахівців і суспільним очікуванням прозорості.

За поширеними відомостями, мова йде про зарплати та бонуси, які разом сформували вражаючу суму. Для частини суспільства це стало аргументом, що державні компанії нібито залишаються територією надмірно високих окладів для топменеджерів, попри складну економічну ситуацію в країні. Інші ж наголошують, що такі виплати нерідко визначаються контрактами, затвердженими наглядовими радами, та мають на меті утримання компетентних управлінців, спроможних модернізувати державні підприємства й вивести їх на прибутковий шлях.

Зокрема, у НАЕК “Енергоатом” він отримав 352 000 гривень як член Наглядової ради компанії (виплата відбулась 10 жовтня). Додатково від акціонерного товариства “Українська оборонна промисловість” (колишній “Укроборонпром”) Милованов отримав 290 000 гривень за членство у наглядовій раді.

Таким чином, за один місяць роботи у двох державних наглядових радах загальна сума виплат сягнула 642 000 гривень, що викликало резонанс серед громадськості та у медіа.

Вищий антикорупційний суд ухвалив рішення про передачу у державну власність майна російського бізнесмена Сергія Кабаргіна. Позов Міністерства юстиції було задоволено 17 листопада, і тепер контрольний пакет акцій — майже 53% — АТ «Кіровоградське рудоуправління» стягується до доходу держави. Підприємство, що раніше належало Кабаргіну через афілійовані структури, спеціалізується на видобутку каоліну — природної сировини, що використовується у виробництві кераміки, фарфору, цементу, косметики та матеріалів для нафтогазової галузі.

За даними суду та Міністерства юстиції, конфіскація стала частиною комплексних заходів із повернення в державну власність активів, набуття яких відбувалося з порушенням українського законодавства або за участю іноземних компаній, що підтримують агресора. Рішення ВАКС відображає практику активного використання інструментів стягнення майна, пов’язаного з фізичними та юридичними особами, які можуть загрожувати економічній безпеці країни.

Корпоративні права підприємства наразі перебувають під арештом. З травня 2023 року Національне агентство з питань виявлення, розшуку й управління корупційними активами шукає управителя для акціонерного товариства.

Нагадаємо, що у червні 2023 року СБУ повідомила Кабаргіну про підозру. За даними правоохоронців, він організував схему вивозу з України стратегічної сировини для «Росатома», завдяки якій перерахував до російського бюджету мільярди рублів. Для реалізації оборудки використовувалось АТ «Кіровоградське рудоуправління».

На засіданні Тимчасової слідчої комісії Верховної Ради з питань економічної безпеки заступник голови Національного банку України Дмитро Олійник повідомив про важливу деталь у розслідуванні гучної корупційної справи в енергетичному секторі. Йдеться про доларові банкноти, які детективи НАБУ вилучили під час обшуків у фігурантів і які були запаковані у фірмову стрічку Федерального резервного банку США. Як пояснив представник НБУ, регулятор не володіє технічними засобами, що дозволили б визначити джерело або маршрут цих готівкових коштів.

Олійник наголосив, що Національний банк не здійснює облік серійних номерів іноземної валюти, а також не має доступу до відповідних інформаційних систем Федеральної резервної системи. Це означає, що навіть у випадку, коли банкноти потрапляють в Україну у заводській упаковці, в українського регулятора відсутні інструменти, які дозволили б встановити, з якого конкретного американського банку чи фінансової установи вони були відправлені.

За словами Олійника, в Україні не існує єдиного реєстру, який би дозволяв звірити штрихкод або номер упаковки та точно встановити, кому саме і коли були відвантажені відповідні купюри.

Він зазначив, що така інформація може зберігатися у Федеральної резервної системи США, але на рівні українських інституцій інструментів для простеження шляху конкретної партії готівки немає.

Олійник також повідомив, що наразі в Україні є вісім банків, які імпортують долари США та євро. Частина з них завозить валюту для власних потреб, інші продають її іншим банкам та учасникам фінансового ринку. Однак жодна з цих операцій не супроводжується детальним обліком саме упаковок ФРС із можливістю подальшого ідентифікаційного пошуку.

Керівник підрозділу детективів НАБУ Олександр Абакумов зі свого боку нагадав, що це вже другий випадок, коли Бюро стикається з великою сумою готівки, завезеної в Україну без розпакування — у пломбах Федерального резервного банку США.

Він застеріг, що без запровадження належного обліку подібних готівкових операцій у майбутньому правоохоронці знову опиняться в ситуації, коли ніхто в Україні не зможе пояснити, як саме такі кошти перетнули кордон і потрапили до розпорядження конкретних осіб.

Абакумов підкреслив, що ФРС США веде облік того, кому продає готівкову валюту, але на європейському та українському рівні подальший рух цих коштів у зв’язці з упаковками фактично не відстежується. За його словами, народні депутати вже запропонували Нацбанку запровадити форму обліку ввезення до України великих сум готівки в такій упаковці, із фіксацією того, кому саме вона продається. Це, на думку детективів, могло б стати вагомим інструментом для запобігання корупційним схемам та відмиванню коштів.

У НАБУ нагадують, що питання доларів у пломбах ФРС виникло в межах великого розслідування корупції в енергетичному секторі, де фігурують бізнесмен Тимур Міндіч та фінансист Олександр Цукерман. Детективи встановили, що функція легалізації незаконно отриманих коштів була зосереджена в окремому офісі злочинної організації в центрі Києва. За даними слідства, приміщення належало родині колишнього народного депутата, а нині сенатора РФ Андрія Деркача.

У цьому офісі, за інформацією НАБУ, вели «чорну бухгалтерію», здійснювали суворий облік готівки та організовували відмивання коштів через мережу іноземних компаній. Загалом через так звану «пральню» могло пройти близько 100 мільйонів доларів США.

На тлі цих подій президент Володимир Зеленський підписав указ про запровадження санкцій проти Тимура Міндіча та Олександра Цукермана, яких слідство вважає ключовими фігурантами масштабної корупційної схеми в енергетиці.

Дискусія в ТСК щодо обліку доларів у упаковці ФРС може стати відправною точкою для змін у регулюванні готівкових потоків: від Нацбанку очікують конкретних рішень, які дозволять фіксувати великі партії готівки, що заходять до України, і в майбутньому чітко відслідковувати їхній рух.

У жовтні 2025 року столиця продемонструвала високий рівень активності в сфері публічних закупівель, уклавши понад 7,2 тисячі договорів на суму 6,15 млрд гривень. Структура витрат засвідчила незмінну тенденцію: найбільша частка коштів, понад 58% від загального обсягу, була спрямована на дорожні, будівельні та інфраструктурні роботи. Цей напрям традиційно залишається пріоритетним для Києва, адже саме він охоплює модернізацію транспортної мережі, оновлення міських артерій та підтримку інженерних систем, які забезпечують життєдіяльність мегаполіса.

Найбільшим розпорядником коштів другий місяць поспіль виступила комунальна корпорація «Київавтодор». Її портфель договорів у жовтні наблизився до одного мільярда гривень, що підтверджує масштабність робіт, пов’язаних із ремонтом і відновленням дорожньої інфраструктури. За даними BI.Prozorro, саме цей напрямок і сформував основну частину міських витрат, що свідчить про прагнення влади підтримувати у належному стані ключові транспортні маршрути, важливі для мобільності мешканців і функціонування економіки столиці.

Найдорожчим контрактом став капітальний ремонт відрізка вулиці Міської довжиною лише 1,75 км. Його ціна — 501,77 млн гривень, тобто понад 286 млн за кілометр. Виконавцем обрали «Онур Конструкціон Інтернешнл» — турецьку компанію, що вже багато років отримує найбільші столичні дорожні підряди.

«Онур» має давню історію роботи з київськими структурами: з 2016 року між компанією та «Київавтодором» укладено 17 угод на понад 5,4 млрд гривень. Попри високі обсяги фінансування, співпраця не раз ставала предметом кримінальних розслідувань — слідчі підозрювали завищення вартості робіт, використання старих матеріалів і виведення бюджетних коштів у готівку.

Другим великим підрядом став ремонт шляхопроводу на вул. Рейгана через колії швидкісного трамваю. Контракт на 238 млн грн отримала компанія «Ростдорстрой» — структура, пов’язана з оточенням ексмера Одеси Геннадія Труханова. Договір підписали без конкуренції — лише через три дні після того, як президент позбавив Труханова українського громадянства.

Ще один контракт перевищив 120 млн гривень і стосувався демонтажу цеху №5 заводу «Більшовик». Саме він стоїть на шляху завершення реконструкції Шулявського шляхопроводу. Перша спроба демонтувати будівлю у 2023 році за 91 млн провалилася, роботи не виконали. Восени 2025-го столиця вирішила повторити конкурс — і цього разу вартість зросла до 121,12 млн грн. Підряд отримав консорціум «Промбуд Технолоджи», створений лише за два тижні до оголошення тендеру, а підписати договір вдалося лише через суд.

Управління освіти Шевченківського району уклало контракт на реконструкцію будівель дитсадка №155 з облаштуванням укриття — на 222,65 млн грн. Печерська РДА підписала договір на будівництво укриття для школи №181 вартістю 207,15 млн грн. Такі об’єкти залишаються серед найбільш фінансово затратних у системі столичної освіти.

Паралельно підприємство «Київавтошляхміст» замовило протиаварійні роботи на шляхопроводі по вулиці Олександри Екстер — ще майже 155 млн гривень.

Друга за обсягом стаття витрат — електроенергія. На неї витрачено 371,63 млн гривень, з яких 317 млн — закупівля для КП «Київпастранс».

Третє місце серед витрат зайняли транспортні засоби: загалом 222,9 млн грн, більшість — купівля 30 самоскидів для «Київавтодору» майже на 210 млн грн.

У жовтні в закупівлях столиці брали участь 473 розпорядники коштів. Найактивнішим замовником стала комунальна корпорація «Київавтодор», що уклала шість договорів на загальну суму 953 млн грн. Саме ця структура традиційно посідає перше місце за обсягом коштів, які місто спрямовує на дорожню інфраструктуру.

За даними YouControl, головним підрядником жовтня став «Онур Конструкціон Інтернешнл», який отримав контрактів на понад пів мільярда гривень лише за один місяць. Компанія має тривалий досвід участі у великих дорожніх тендерах по всій Україні та вже уклала договорів на 84 млрд грн у різних регіонах.

Аналітики наголошують, що структура київських витрат фактично не змінюється: більшість коштів і надалі отримують ті самі кілька компаній, які багато років домінують у сфері дорожнього будівництва. Попри корупційні скандали, провалені тендери чи кримінальні провадження, підрядники продовжують отримувати багатомільйонні контракти.

У жовтні столиця знову фактично повторила тенденцію попередніх місяців: основні витрати — дороги, укриття, енергетика і комунальна техніка. При цьому вартість окремих об’єктів зростає, а конкуренція на тендерах часто мінімальна або відсутня.

Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області оприлюднило чергове роз’яснення щодо правил перерахунку пенсій для громадян, які після призначення виплат продовжують працювати. Ця процедура регулюється статтею 42 Закону «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та постановою правління Пенсійного фонду №10-1, що визначають критерії та алгоритм оновлення розміру пенсійних виплат.

Основна умова для проведення перерахунку полягає в тому, що пенсіонер має напрацювати щонайменше 24 місяці страхового стажу після отримання права на пенсію. Саме цей період дозволяє ініціювати оновлення виплат, що може позитивно позначитися на їхньому розмірі. У Пенсійному фонді наголошують, що перерахунок може здійснюватися з використанням двох можливих показників заробітку: або з тієї зарплати, яка була врахована під час первинного обчислення пенсії, або — за бажанням особи — з нового заробітку, який вона отримувала після виходу на пенсію.

Якщо ж працюючий пенсіонер не має 24 місяців страхового стажу після попереднього перерахунку, оновити пенсію він може не раніше ніж через два роки після попереднього призначення чи перерахунку.

У ПФУ нагадали, що місяць проведення перерахунку залежить від дати звернення. Якщо заява з усіма документами подана до 15 числа включно — перерахунок здійснюється з першого числа цього місяця. Якщо після 15-го — з першого числа наступного місяця.

Також працівники Пенсійного фонду щороку автоматично перераховують пенсію з 1 квітня тим, хто після призначення чи останнього перерахунку відпрацював 24 місяці страхового стажу або якщо минуло два роки, навіть за меншої кількості місяців стажу.

Водночас окремо зазначено, що перерахунок у зв’язку зі зростанням прожиткового мінімуму працюючим пенсіонерам здійснюється лише після їхнього звільнення.

Пенсійний фонд також наголосив на обов’язку пенсіонерів повідомляти про працевлаштування або звільнення, адже деякі надбавки та доплати призначаються виключно непрацюючим пенсіонерам. Наприклад, доплата тим, хто утримує дітей до 18 років.

У відомстві підкреслили, що жодних відрахувань із пенсії через те, що пенсіонер працює, закон не передбачає.

Закарпаття в 2024 році стало яскравим прикладом того, як одна з найбагатших природних галузей, лісова, приносить бюджету лише крихти, у той час як тіньові заробітки обчислюються мільярдами. За офіційними даними, в області протягом року було вирубано близько 700 тисяч кубометрів лісу — це приблизно 400 тисяч дерев. Більшість з них була перероблена на понад 200 місцевих пилорамах і в подальшому продана за кордон. Здавалося б, це має бути джерелом стабільних доходів для місцевих громад, економічного розвитку та поповнення державної скарбниці.

Однак реальність виглядає зовсім інакше. Попри масштабну лісозаготівлю, місцеві бюджети отримали лише 17 мільйонів гривень. Така сума вражає своєю скромністю на фоні величезних обсягів лісозаготівлі і тіньового обороту, який насправді значно більший. За оцінками експертів, більша частина лісу, що вирубується, йде через нелегальні канали, не потрапляючи до офіційної економіки. Внаслідок цього місцеві бюджети недоотримують мільярди гривень, які могли б стати основою для розвитку інфраструктури, соціальних програм чи підтримки місцевих ініціатив.

Цей дисбаланс оголює абсурдність системи: регіон, де ліс — основний природний ресурс, отримує від його експлуатації менше, ніж два заклади громадського харчування. І це при тому, що лісова галузь потенційно здатна стати одним із головних донорів держбюджету. За оцінками експертів, Україна щороку могла б отримувати до 880 мільярдів гривень доходу, що приблизно дорівнює вартості закупівлі понад 600 винищувачів F-16.

Однак реальні надходження виглядають жалюгідно: у 2022 році ліс дав державі лише 23,3 мільярда гривень, а решта коштів — за оцінками аналітиків, сотні мільярдів — осідають у тіньових схемах, які десятиліттями контролюють “лісові барони”.

У 2022 році держава створила єдиного оператора лісової галузі — ДП «Ліси України», до якого увійшли 158 лісгоспів та 9 регіональних офісів. Ідея центральної реформи полягала в боротьбі з хаосом, розпорошеними фінансовими потоками та корупційними практиками. Але на практиці «реформа» перетворилася на централізацію старих схем у нових руках.

Керівником новоствореного підприємства став Юрій Болоховець, якого раніше звільнили з Держлісагентства за фінансові порушення. Його призначення наробило шуму ще на старті — і недарма. Замість очищення галузі система отримала адміністратора, здатного звести всі тіньові потоки під єдиний дах.

За інформацією зсередини системи, саме під час керівництва Болоховця ліс остаточно перетворився на товар для корупційних оборудок.

Основні схеми виглядають так:

– під виглядом санітарних рубок вирубуються цілком здорові дерева;– деревину продають не напряму, а через фірми-прокладки, які штучно занижують реальну вартість;– після цього деревина “подорожує” через десятки приватних пилорам, де легалізуються обсяги та доходи;– зароблені гроші виводяться через публічні закупівлі та маніпуляції з договорами постачання.

Найбільші прибутки приховує ще один напрям — постачання деревини для оборонних споруд. Після початку повномасштабної війни ціни різко злетіли, і деревина продавалася за тарифами, що в рази перевищували ринкові. Саме тут і «осідали» найбільші гроші — не в бюджетах громад, а в кишенях наглядачів лісового бізнесу.

У результаті Закарпаття втрачає не просто гроші — воно втрачає можливість розвитку. Громади, на території яких ведеться масова вирубка, не отримують адекватних компенсацій, інфраструктура не розвивається, а лісові масиви деградують.

Натомість десятиріччями збагачуються ті самі люди, які й «реформують» галузь. Централізація лісгоспів у рамках «Лісів України» не зламала старі схеми — вона лише укрупнила їх і зробила ще менш прозорими.