Охорона здоров’я

Насіння чіа, хоча й невелике за розміром, заслужено вважають суперфудом, здатним зробити ваш ранок більш енергійним і корисним. Ці зернятка рослини Salvia hispanica, які походять із Центральної та Південної Америки, містять значну кількість омега-3 жирних кислот, розчинної клітковини, рослинного білка, антиоксидантів та важливих мінералів — кальцію, магнію, заліза. Такий склад робить чіа цінним елементом щоденного раціону, особливо для тих, хто піклується про здоров’я серця, кісток і травної системи.

Унікальна властивість насіння чіа полягає в його здатності вбирати воду та утворювати гель. Цей природний гель забезпечує відчуття ситості, що допомагає контролювати апетит, а також м’яко стимулює роботу кишківника. Регулярне споживання чіа сприяє нормалізації перистальтики, допомагає уникати закрепів і підготовлює травну систему до сніданку, створюючи оптимальні умови для ефективного засвоєння поживних речовин.

Напій з чіа надовго забезпечує відчуття насичення, що допомагає уникати перекусів у першій половині дня і стабілізувати харчові звички.

Чіа забезпечує організм омега-3, кальцієм, магнієм та антиоксидантами, підтримуючи серце, кістки, нервову систему та загальний тонус.

Вода з чіа допомагає відновити водний баланс після сну, підтримує електролітний рівень і сприяє повноцінному зволоженню організму.

Як приготувати напій

Додайте у склянку води 2 ложки насіння чіа.

Залиште на 10–15 хвилин, щоб утворився легкий гель.

Перемішайте.

За бажанням додайте лимонний сік або мед.

Вживайте натщесерце або за 20–30 хвилин до сніданку.

Склянка води з насінням чіа щоранку — проста та ефективна звичка для покращення самопочуття, підтримки енергії та здорового травлення без складних дієт чи дорогих добавок.

У Тернополі розпочато досудове розслідування за фактом смерті третьокласника Лук’яна Сопеля, яке сталося в медичному закладі. Про трагедію повідомив начальник поліції Тернопільської області Сергій Зюбаненко на власній сторінці у Facebook 16 грудня. За попередньою інформацією, причиною смерті могли стати ускладнення після гострої респіраторної вірусної інфекції. Подія набула розголосу ще 15 грудня, коли стало відомо про загибель учня 3-Б класу Тернопільської спеціалізованої школи №7 з поглибленим вивченням іноземних мов.

Школа оперативно відреагувала на трагедію, опублікувавши офіційну заяву на своєму сайті та соціальних мережах. Педагоги та адміністрація висловили співчуття родині дитини, наголосивши на важливості підтримки учнів та колективу в цей складний час. Для батьків та учнів організовано психологічну допомогу, щоб допомогти пережити шок та горе, яке спіткало шкільну спільноту.

У школі не уточнили причин смерті дитини. Водночас керівник обласної поліції зазначив, що хлопчик помер у лікарні, однак не повідомив, чи мав він хронічні захворювання або чи могла до трагедії призвести лікарська помилка.

Сергій Зюбаненко також звернув увагу на те, що поліція дізналася про смерть дитини не від медиків, а з повідомлень у соціальних мережах. За його словами, цей факт уже сам по собі викликає запитання, на які суспільство має право отримати чіткі та аргументовані відповіді.

За інформацією з власних джерел ZAXID.NET, хлопчик помер у суботу, 13 грудня, у Тернопільській обласній дитячій лікарні. Наступного дня, у неділю, 14 грудня, його поховали. Попередньо відомо, що дитина хворіла на застуду, яка дала серйозні ускладнення у вигляді запалення легень. Причиною смерті, за попередніми даними, стала зупинка серця.

Наразі слідчі Тернопільського районного управління поліції з’ясовують усі обставини, що передували смерті третьокласника. Відомості внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за статтею 140 Кримінального кодексу України — неналежне виконання професійних обов’язків медичними працівниками. У поліції наголошують, що перевірка має бути об’єктивною та неупередженою, а всі обставини трагедії — ретельно встановлені.

Бажання перекусити солодким знайоме багатьом і часто виникає не через справжній голод, а як звичка або реакція організму на втому, стрес чи емоційне перевантаження. Експерти з харчування підкреслюють: правильний вибір продуктів може значно зменшити потяг до цукру, підтримати енергію протягом дня та допомогти відчувати ситість довше — без зайвих калорій та шкоди для фігури.

Серед найефективніших «антисолодких» продуктів називають фрукти та ягоди. Вони природно солодкі, багаті клітковиною та антиоксидантами, що допомагає стабілізувати рівень глюкози в крові та знижує різкі сплески цукру, які часто провокують бажання з’їсти щось солодке. Крім того, фрукти забезпечують організм вітамінами та мінералами, підтримуючи загальний тонус і покращуючи самопочуття.

Дієтолог Роббі Паддік пояснює, що тяга до солодкого формується як через фізичний голод, так і через стрес чи емоційне виснаження. Він пропонує трирівневу 15-хвилинну методику, щоб контролювати імпульс:

Крок 1: П’ятихвилинна перевірка стануПеревірте, чи дійсно ви голодні, коли останній раз їли, а також оцініть емоційний стан і звички, що можуть провокувати потяг до солодкого.

Крок 2: П’ятихвилинне цілеспрямоване відволіканняЯкщо це фізичний голод — перекус із білком та овочами. Якщо емоційна потреба — коротка розмова з другом, невелике завдання або прогулянка на свіжому повітрі.

Крок 3: П’ятихвилинна візуалізація майбутнього себеУявіть, як почуватиметесь через годину після контролю імпульсу. Це допомагає сформувати новий досвід і навчитися справлятися з бажанням солодкого без зайвих калорій.

Також Паддік радить метод «серфінгу за бажанням»: уявляти тягу хвилею, дозволяти їй наростати і спадати, не піддаючись імпульсу. Альтернативні дії, такі як глибоке дихання, розмова або прогулянка, допомагають відв’язати стимул «хочу солодкого» від автоматичної винагороди.

Головне, на що звертають увагу експерти: справа не в силі волі, а в усвідомленні причин, що запускають тягу. Усунення цих тригерів робить бажання солодкого контрольованим і менш інтенсивним.

У румунському місті Клуж медики підтвердили два випадки захворювання на проказу (лепру) серед іноземних громадянок. Йдеться про жінок з Індонезії віком 21 та 25 років, які на момент виявлення хвороби працювали масажистками в одному зі спа-центрів міста. Одна з них нещодавно повернулася з подорожі до країн Азії, що ймовірно стало джерелом інфікування.

За інформацією румунських органів охорони здоров’я, обидві пацієнтки перебувають під медичним наглядом і отримують необхідне лікування відповідно до міжнародних протоколів. Стан їхнього здоров’я контролюється, а контакти, які могли мати епідеміологічне значення, встановлюються та перевіряються.

Проказа — хронічне інфекційне захворювання, спричинене бактерією Mycobacterium leprae. Воно вражає шкіру, периферичні нерви, слизову оболонку верхніх дихальних шляхів та очей. Симптоми включають зміни на шкірі (знебарвлення, потовщення, вузлики), безболісні виразки на стопах, гіпертрофію нервів, слабкість або параліч, втрату волосся на бровах і віях, а також проблеми із зором.

Історично проказа вперше з’явилася на Індійському субконтиненті і поширилася Європою через торговельні шляхи. До 1200 року в Європі існувало близько 19 тисяч закладів для хворих на проказу. Захворюваність почала знижуватися у 1400-х роках і майже зникла у більшості європейських країн до 1600-х років.

За даними ВООЗ, щороку у світі діагностують проказу у близько 200 тисяч людей. Сучасні методи лікування ефективні, а своєчасна медична допомога дозволяє уникнути інвалідизації.

Проблеми зі сном дедалі частіше пов’язані не лише з фізичною втомою, а й із перенапруженою нервовою системою. Сучасний ритм життя, постійні стреси та інформаційне навантаження змушують мозок залишатися активним навіть уночі, що ускладнює засинання. Фахівці відзначають: навіть короткі вправи для розслаблення здатні значно полегшити процес переходу до глибокого сну. Однією з найбільш ефективних і водночас простих методик виявилась техніка повільних рухів очними яблуками.

Медсестра дитячої неврології Кіара Девітт пояснює, що ці рухи допомагають мозку відновити природний ритм, який активується під час фази швидкого сну. Саме в цей період організм швидко переключається на процеси відновлення — мозок обробляє інформацію, а тіло відпочиває і регенерує тканини. Легка маніпуляція очима стимулює нервові шляхи, що відповідають за координацію та баланс, а також сприяє зниженню рівня стресу та напруги.

«Якщо ви повільно ведете очима вправо-вліво, вгору-вниз і по колу, мозок починає отримувати сигнал, ніби вже входить у фазу REM. Це заспокоює нервову систему й сприяє засинанню», — розповіла вона.

За словами Девітт, техніка працює ще й тому, що дає мозку «монотонне» завдання. Поки думки не можуть розігнатися в тривожні сценарії, тіло швидше переходить у стан спокою.

Проте ефективність методу зростає, якщо поєднати його з базовими правилами гігієни сну. Насамперед важливо дотримуватися стабільного режиму: лягати й прокидатися в один і той самий час, включно з вихідними. Денний сон після 15:00 може лише ускладнити вечірнє засинання.

Не менш важлива підготовка спальні. Оптимальна температура — 18–20 °C, мінімум світла, тихе середовище. За потреби допоможуть беруші або маска для сну. За годину до відпочинку варто прибрати гаджети, адже синє світло пригнічує вироблення мелатоніну.

Легка вечеря за кілька годин до сну, теплий душ і обмеження кофеїну у другій половині дня також позитивно впливають на засинання. Алкоголь, хоч іноді й викликає сонливість, фактично погіршує якість нічного відпочинку.

А якщо сон так і не приходить, фахівці радять не лежати в ліжку занадто довго: 20–40 хвилин прогулянки на свіжому повітрі допоможуть «перезавантажити» нервову систему й повернути природний ритм.

Тривале сидіння, притаманне офісній роботі та сучасному способу життя, поступово створює додаткові ризики для серцево-судинної системи. Недостатня рухливість уповільнює кровообіг, негативно впливає на еластичність судин і з часом може сприяти підвищенню артеріального тиску. Навіть у молодих і загалом здорових людей такий режим має накопичувальний ефект, який не завжди помітний одразу, але проявляється з роками.

На цьому тлі науковці дедалі частіше звертають увагу на роль харчування як одного з факторів захисту організму. Нові дані, оприлюднені у профільному медичному виданні, свідчать: окремі природні сполуки здатні частково пом’якшувати шкоду, пов’язану з тривалим сидінням. Мова йде про флаваноли — різновид антиоксидантів, які містяться у какао-продуктах, чаї, ягодах, яблуках та деяких овочах.

Дослідники наголошують: подібний вплив можуть мати й інші продукти з високим рівнем флаванолів — несолодке какао, зелений та чорний чай, шпинат, капуста кале, ягоди темних сортів, сливи та горіхи. Дієтологиня та доцентка Університету Флориди Жанетт Андраде зазначає, що найбільше цих сполук міститься у фруктах і овочах насичених кольорів — чорниці, малині, ожині, темних листових овочах.

Какао-напій у дослідженні містив близько 695 мг флаванолів — трохи більше, ніж рекомендовані 400–600 мг на добу із харчових джерел. Для порівняння, чашка чаю містить від 120 до 320 мг флаванолів, а порція ожини — близько 65 мг. Учасники пили какао безпосередньо перед сидінням, що могло забезпечити максимальний ефект.

Старша авторка роботи, доцентка Бірмінгемського університету Катаріна Рендейро пояснює, що флаваноли досягають піку в крові приблизно через дві години після вживання. Саме в цей період вони найактивніше впливають на судини, покращуючи їхню функцію. При цьому різні продукти мають різний час засвоєння: флаваноли з чорниці потрапляють у кров швидше, а з цитрусових — повільніше.

Фахівці підкреслюють, що навіть з огляду на користь флаванолів, основною рекомендацією для зменшення шкоди від сидіння залишаються регулярні перерви та рух. Стояння, короткі прогулянки або розминка дають значно потужніший ефект для покращення кровообігу. Продукти, багаті на флаваноли, можуть бути корисним доповненням, коли уникнути тривалої офісної роботи неможливо.

У світі фіксують нову хвилю сезонного грипу, пов’язану зі штамом H3N2, який демонструє надзвичайно швидкі темпи поширення. За даними міжнародних спостережень, вірус уже виявлено більш ніж у трьох десятках країн, а кількість підтверджених випадків продовжує зростати. Епідеміологи наголошують, що динаміка заражень цього разу відрізняється від попередніх сезонів і має всі ознаки глобального спалаху.

Фахівці пояснюють таку ситуацію значними генетичними змінами вірусу. Штам H3N2 зазнав щонайменше семи суттєвих мутацій, які вплинули на його антигенну структуру. У результаті імунна система багатьох людей не розпізнає новий варіант так ефективно, як попередні різновиди грипу. Це означає, що навіть ті, хто хворів на грип у минулі роки, можуть не мати достатнього захисту.

«Він майже напевно охопить увесь світ», — наголосив Сміт.

Про незвичність нинішньої ситуації говорить і професорка Нікола Льюїс, директорка Всесвітнього центру грипу у Лондоні. Вона зазначає, що вірус демонструє динаміку, яку фахівці не спостерігали вже багато років.

Для більшості людей перебіг хвороби може бути типовим для грипу, однак потенційна кількість інфікованих значно вища через відсутність захисних антитіл. Найбільший ризик традиційно мають літні люди, пацієнти з хронічними захворюваннями та ті, хто має ослаблений імунітет.

Фахівці наголошують: одним з основних інструментів захисту залишається вакцинація. Хоча існуючі вакцини можуть не повністю відповідати новому штаму, вони все ж здатні забезпечити частковий захист і зменшити ризик ускладнень. «Хоч якийсь захист — краще, ніж його відсутність», — зазначає професор Крістоф Фрейзер з Оксфордського університету.

Паралельно країни реагують на зростання захворюваності локальними обмеженнями. У Японії та Великій Британії деякі школи тимчасово закрилися, щоб стримати поширення вірусу.

Медики також нагадують про базові правила профілактики: прикривати рот і ніс під час кашлю та чхання, регулярно мити руки теплою водою з милом, уникати тісних контактів і залишатися вдома у разі появи симптомів. Якщо ж вихід на вулицю неминучий, лікарі радять перебувати якомога більше на відкритому повітрі.

Експерти прогнозують, що цьогорічний сезон грипу може виявитися складнішим за попередній саме через особливості штаму H3N2, однак наголошують: базові засоби захисту та своєчасна вакцинація залишаються найефективнішими інструментами у боротьбі з вірусом.

У період застуд і грипу інформаційний простір наповнюється порадами про «зимове зміцнення імунітету» ще до перших морозів. Частина з них спирається на наукові дані, але значна кількість популярних тверджень є лише звичними повтореннями без доказової бази. Фахівці з харчування та здоров’я звертають увагу: холодний сезон не є вироком для імунної системи, проте потребує усвідомленого підходу до щоденних звичок, харчування та способу життя.

Організм людини реагує на холод складніше, ніж здається. Низька температура сама по собі не «вбиває» імунітет, але впливає на поведінку людей: зменшується перебування на свіжому повітрі, зростає час у закритих приміщеннях, де віруси поширюються активніше. Крім того, взимку часто змінюється режим дня, скорочується тривалість світлового дня, що може позначатися на самопочутті та рівні енергії.

Ківі, яке дієтологи називають «зимовим суперфруктом», може забезпечувати до кількох норм вітаміну С на день і містить фермент, що покращує травлення. Гарбуз і його насіння забезпечують організм каротиноїдами та цинком, пов’язаними зі зниженням ризику діабету та підтримкою імунітету. Буряк узимку стає одним із найкорисніших коренеплодів завдяки високому вмісту вітаміну С, цинку й беталаїнів — пігментів з потужною антиоксидантною дією. Брюссельська капуста, як і інші хрестоцвіті, дає організму глюкозинолати, з яких утворюються захисні сполуки, що зменшують пошкодження клітин. Цитрусові сорти, зокрема криваво-червоні апельсини, забезпечують організм антоціанами та вітаміном С, а солодка картопля та листова зелень — поживними речовинами, корисними для зору, тиску й роботи кишківника. Авокадо, ананас, хікама та морква також залишаються важливими елементами зимового раціону, забезпечуючи організм клітковиною, калієм, ферментами та антиоксидантами.

У багатьох дослідженнях підтверджено й інші прості інструменти зимової підтримки організму. Курячий суп, наприклад, і далі залишається одним із найбільш вивчених способів полегшити перебіг застуди: бульйон, багатий на карнозин, може стримувати поширення інфікованих клітин на ранніх етапах грипу. Вітамін С не здатен «захистити» від хвороби, але здатен скоротити тривалість симптомів, особливо коли його джерелами стають фрукти й овочі, а не ударні дози добавок. Поширений міф про те, що молочні продукти погіршують нежить, також не знаходить наукового підтвердження: молоко не збільшує вироблення слизу, а лише змінює тактильні відчуття.

Не менш цікавою є роль гострої їжі. Капсаїцин тимчасово розширює носові ходи та сприяє полегшенню дихання, тоді як гарячі напої дають лише короткочасний ефект зігрівання, після чого тіло починає скидати тепло. Це ще раз нагадує: навіть інтуїтивні зимові звички не завжди відповідають фізіологічним механізмам.

Водночас медики застерігають від популярних хибних уявлень. Холод сам по собі не спричиняє застуду: віруси розмножуються у теплому середовищі, а низькі температури інколи навіть активізують захисні клітини. Відмова від тренувань надворі також не має підстав — біг у холод може бути ефективнішим, а прогулянки підвищують рівень ендорфінів. Зимові алергії нікуди не зникають: у приміщеннях вони можуть навіть посилюватися через пил, шерсть і погану вентиляцію.

Одним із найпостійніших міфів є уявлення, що взимку не потрібен сонцезахисний крем. Ультрафіолет активний упродовж року, а сніг відбиває до 80% променів, що збільшує ризик ушкодження шкіри. Так само не підтверджується теза, що найбільше тепла тіло втрачає через голову: швидкість охолодження залежить від того, які частини тіла відкриті. Міфи стосуються і волосся — дослідження показують, що його найбільше випадає влітку, а взимку цей процес уповільнюється, хоча сухість шкіри може створювати враження зворотного ефекту.

Не менш популярне переконання — алкоголь «зігріває». Насправді він лише створює ілюзію тепла, змушуючи кров приливати до шкіри, але водночас знижує внутрішню температуру тіла та заважає організму виробляти додаткове тепло тремтінням.

Фахівці нагадують: головне у зимовому сезоні — не шукати «чарівних» способів підвищити імунітет, а забезпечити організм повноцінним харчуванням, підтримувати фізичну активність і не піддаватися міфам, які не підтверджує наука. Саме така стратегія допомагає легше пережити сезон вірусів і зберегти здоров’я навіть у найхолодніші місяці.

Риб’ячий жир і добавки з омега-3 жирними кислотами протягом десятиліть вважалися універсальним засобом для підтримки здоров’я серця, мозку та зору. Ідея про їхню користь настільки глибоко закріпилася в масовій свідомості, що попит на ці продукти залишався стабільним навіть упродовж кількох поколінь. Бум омега-3 почався ще у 1970-х роках, коли дослідження інуїтів показали низьку поширеність серцево-судинних захворювань у цих народів, що стало каталізатором появи численних досліджень і масових рекомендацій приймати риб’ячий жир.

Проте сучасні наукові огляди та метааналізи пропонують значно стриманіші оцінки ефективності омега-3. За даними Der Spiegel, багато поширених уявлень про користь цих кислот не мають переконливого підтвердження. Виявилося, що регулярне вживання риб’ячого жиру не завжди гарантує зниження ризику серцево-судинних захворювань чи покращення когнітивних функцій у здорових людей, як це довгі роки вважалося.

Аналіз великої кількості досліджень свідчить: омега-3 добавки не демонструють виразного впливу на профілактику інфарктів, інсультів чи смертність від серцево-судинних подій. Певна користь фіксується лише у людей із суттєво підвищеним рівнем тригліцеридів, для яких високі дози омега-3 можуть стати частиною лікування, але виключно за медичними показаннями. Поза цими випадками ефект, за словами дослідників, або дуже слабкий, або статистично незначущий.

Немає переконливих доказів і щодо інших поширених міфів: омега-3 не довели ефективності у профілактиці деменції, покращенні когнітивних функцій, боротьбі з депресією чи лікуванні синдрому дефіциту уваги з гіперактивністю. Лише при одному з підтипів вікової макулярної дегенерації зафіксовано незначний позитивний результат, який, однак, не вважають достатнім для загальних рекомендацій.

Попри те що риб’ячий жир загалом вважається безпечним, високі дози омега-3 можуть спричиняти небажані наслідки. Серед потенційних ризиків медики називають підвищення ймовірності фібриляції передсердь, посилення кровотеч і в окремих випадках — зростання рівня LDL-холестерину. Саме тому Німецький інститут оцінки ризиків радить не перевищувати добову дозу у 1,5 грама без консультації лікаря.

Експерти підкреслюють, що більшості людей немає потреби у капсулах, адже отримати омега-3 з їжі цілком достатньо. АLA міститься у лляній та рапсовій олії, волоських горіхах і насінні, а EPA і DHA — у жирній рибі, такій як оселедець, лосось, макрель або тунець. Для здорової людини достатньо однієї-двох порцій риби на тиждень. Окремі рекомендації стосуються лише вагітних та жінок, які годують грудьми: їм радять отримувати близько 200 мг DHA на добу, бажано з продуктів харчування.

Таким чином, попри популярність риб’ячого жиру та омега-3 добавок, наука дедалі переконливіше вказує: користь для більшості людей значно скромніша, ніж обіцяє реклама. А основою здорового рівня омега-3 залишається не аптечна капсула, а збалансований раціон.

Хронічний стрес для багатьох людей перестав бути винятком і фактично перетворився на постійний фон повсякденного життя. Його підступність полягає в тому, що він рідко проявляється різко й одразу. Напруження поступово накопичується, порушуючи внутрішній баланс організму, а згодом дає про себе знати через безсоння, підвищену тривожність, проблеми з травленням, коливання артеріального тиску або відчуття виснаження, яке не минає навіть після відпочинку.

З медичної точки зору стрес є універсальною реакцією організму на будь-який вплив, до якого нервова система виявилася неготовою. У таких умовах активізуються захисні механізми, що допомагають адаптуватися до загрози, однак за тривалого впливу вони починають працювати проти самої людини. Нервова система перебуває у стані постійної напруги, що з часом негативно відбивається як на психічному, так і на фізичному здоров’ї.

Свідомість умовно можна порівняти з океаном. Лише невелика частина — це усвідомлений рівень, тоді як більшість процесів відбувається в підсвідомості. Якщо стрес перевищує можливості нервової системи, він формує в підсвідомості стійкі «вузли», які постійно продукують негативні сигнали. Саме вони з часом призводять до хронічної тривоги, депресії, головного болю, порушень сну та інших проблем.

Тривалий стрес активує симпатичну нервову систему, відповідальну за мобілізацію та напругу. Водночас парасимпатична система, яка відповідає за відновлення та травлення, блокується. Через це їжа гірше засвоюється, навіть якщо вона корисна й збалансована. У результаті організм не отримує необхідної енергії, що ще більше виснажує нервову систему.

Медитація працює не з наслідками, а з першопричинами стресу. Вона дозволяє дістатися глибинних рівнів свідомості, де накопичуються напруження, і нейтралізувати їх природним шляхом. Це не боротьба зі стресом, а створення умов, у яких нервова система сама відновлює баланс.

Існує кілька основних напрямів медитативних практик.Практики концентрації спрямовані на фокус уваги та активізацію розумової діяльності.Практики відкритого моніторингу допомагають відсторонитися від стресових думок і знизити напругу.Практики спонтанного самотрансцендування ведуть розум углиб свідомості, до джерела думок, де й відбувається розчинення накопиченого стресу.

Регулярна медитація активує парасимпатичну нервову систему, знижує рівень кортизолу та сприяє глибокому відновленню. Розум природно заспокоюється, тіло розслабляється, а нервова система отримує можливість «переписати» шкідливі стресові реакції.

Хоча базові техніки можна знайти у відкритому доступі, фахівець допомагає уникнути помилок і швидше досягти результату. Професійний інструктаж особливо важливий для людей із хронічним стресом, тривожними розладами або психосоматичними захворюваннями.

Медитація підходить більшості людей. Водночас за наявності важких психічних розладів, зокрема гострих психозів або шизофренії, практика має відбуватися лише під контролем лікаря.

Регулярна практика знижує рівень тривожності, покращує сон, нормалізує тиск, позитивно впливає на травлення, імунітет і концентрацію уваги. Вона також підвищує емоційну стійкість, покращує взаємини з іншими та допомагає легше адаптуватися до змін.

Медитативні техніки застосовують при ПТСР, тривожних і депресивних розладах, хронічному болю, серцево-судинних і гастроентерологічних захворюваннях, а також при синдромі хронічної втоми та порушеннях сну.