Політика

Народний депутат України Олексій Гончаренко повідомив про відкриття кримінального провадження проти нього за статтями, що стосуються державної зради та перешкоджання діяльності Збройних сил України. На своїй сторінці у Facebook парламентарій назвав справу «замовною», заявивши про тиск з боку суду та прокуратури і звинувативши органи влади у політичній мотивації дій.

За словами Гончаренка, розслідування має на меті дискредитувати його політичну діяльність і вплинути на громадську думку. Депутат підкреслив, що не має жодного стосунку до звинувачень і вважає процес спробою обмежити його право на політичну позицію та свободу висловлювання.

За словами Гончаренка, Печерський районний суд Києва розглядав заяву нардепки від фракції «Слуга народу» і зобов’язав Офіс Генерального прокурора відкрити кримінальне провадження проти нього.

«Замовна справа, вже суддя Вовк у Печерному суді розминається. Генпрокуратура всіх запускає, спускають всіх собак. Знаєте за що? За те, що я заважаю ЗСУ», — зазначив Гончаренко у відеозверненні.

Парламентарій підкреслив, що вважає провадження політично мотивованим і пов’язує його із своєю діяльністю, яка нібито заважає роботі Збройних сил. Він також наголосив, що відстоюватиме свою позицію у правовому полі та розраховує на неупереджене розслідування.

Наразі Офіс Генерального прокурора офіційних коментарів щодо відкриття провадження не надав.

Який обсяг приблизно потрібен?

Який стиль — офіційний, дружній, креативний, науковий?

Американські учасники заявили про «значний прогрес» у ході дискусій, де обговорювалися ключові питання: територіальні претензії Росії на Донбасі, статус окупованої Запорізької атомної електростанції та кроки, необхідні для деескалації конфлікту і гарантування, що війна не поновиться.

«Обговорювалося все. Ніхто з жодної сторони не був збентежений дискусіями. Ми не залишили жодного питання без розгляду і не змушували нікого до чогось. Ми побачили велику повагу в залі, адже вони дійсно шукали рішення», — заявив один із американських посадовців.

Під час «спільного обіду» після другого дня переговорів американці помітили, що учасники російської та української делегацій поводилися «майже як друзі», що, за їхніми словами, вселяє певну надію на прогрес.

Водночас видання наголошує на контрасті між ходом переговорів та тлом подій: саме цього тижня Росія здійснила масовані атаки на цивільну інфраструктуру та енергетику України. Однак американські чиновники заявили, що переговори пройшли «краще, ніж очікувалося», і вони задоволені тим, що вже вдалося обговорити.

Українські представники займають більш стриману позицію. За словами одного з чиновників, хоча сторони досягли певного прогресу, все ще залишається невизначено, чи має кремлівське керівництво намір реально завершити війну. Також неясно, чи мають російські учасники переговорів повноваження ухвалювати політичні рішення чи укладати угоди.

Підсумком двосторонніх і тристоронніх консультацій стало рішення продовжити перемовини. Попередньо наступний раунд планують провести 1 лютого. Американські посадовці також висловили сподівання на можливу зустріч на найвищому рівні — між президентами України та Росії. За їхніми словами, така зустріч «може відбутися у Москві або Києві», але остаточного рішення ще немає.

«Ми вважаємо, що ці зустрічі мають відбутися перед зустріччю лідерів. Ми не думаємо, що це далеко. Якщо ми продовжимо рухатися поточним шляхом, ми дійдемо до цього», — сказав один із американських співрозмовників.

Виступ президента України Володимира Зеленського на Всесвітньому економічному форумі в Давосі став одним із найпринциповіших і найгостріших за весь період повномасштабної війни. У своїй промові глава держави публічно вказав на слабкість і нерішучість Європи, яка, попри численні декларації про солідарність з Україною, досі не продемонструвала готовності діяти швидко та системно у відповідь на російську агресію.

Президент нагадав, що ще рік тому з тієї ж трибуни закликав європейські країни зробити висновки з війни в Україні та навчитися самостійно захищати власну безпеку. За його словами, за цей час Європа так і не здійснила якісного переходу від гучних заяв до реальних рішень, які могли б суттєво змінити баланс сил і стримати подальшу експансію Росії. Зеленський підкреслив, що небезпека не зникла, а навпаки — лише зростає, і зволікання має свою ціну.

Окремо Зеленський зупинився на темі допомоги Україні. Він заявив, що значна частина підтримки з боку європейських країн надходила із запізненням і в обсягах, які не відповідали масштабам загрози. На його думку, жорстка риторика щодо Росії, санкцій і безпеки часто не підкріплювалася реальними діями.

Президент підкреслив, що новий світовий порядок неможливо побудувати лише деклараціями та обіцянками, якщо вони не підкріплені конкретними рішеннями.

Одним із найгостріших моментів промови стало порівняння дій Європи з політикою Сполучених Штатів. Зеленський звернув увагу на те, що американська адміністрація змогла завдати удару по російських фінансових потоках, зокрема по так званому тіньовому флоту, тоді як російська нафта продовжує транспортуватися поблизу європейських берегів.

Він також зазначив, що міжнародна система правосуддя демонструє вибірковість: деякі авторитарні лідери притягуються до відповідальності, тоді як російський президент досі уникає будь-яких реальних наслідків.

На тлі дискусій про роль США в системі європейської безпеки Зеленський поставив під сумнів здатність Європи діяти автономно. За його словами, Альянс значною мірою тримається на припущенні, що Сполучені Штати завжди гарантуватимуть захист.

Президент прямо поставив запитання: що буде, якщо ця впевненість виявиться хибною?

Критики зауважують, що така риторика може здатися невдячною з огляду на масштабну допомогу, яку Європа надала Україні з 2022 року. Однак аналітики зазначають: після років постійних закликів і необхідності буквально виборювати підтримку, слова Зеленського виглядають не як докір, а як констатація реальності.

Президент також нагадав про довоєнні обіцянки щодо членства України в ЄС і НАТО. Частина з них, за його словами, була відкладена, а частина — фактично заморожена, попри заяви про підтримку «стільки, скільки буде потрібно».

Його промова в Давосі стала не спробою образити союзників, а жорстким сигналом небезпеки самозаспокоєння. За оцінкою оглядачів, це була спроба змусити Європу подивитися на війну не як на віддалену кризу, а як на безпосередній виклик власній безпеці.

Виконувач обов’язків директора комунального автотранспортного підприємства Київської міської державної адміністрації Дмитро Рахматуллін опинився в епіцентрі масштабного майнового розслідування. За інформацією міжнародних реєстрів нерухомості, він контролює значний пакет елітної нерухомості в Дубаї, який не відображено у його офіційних українських деклараціях. Йдеться про шістнадцять квартир у престижному житловому комплексі Ferretti Luxury Beach Residence, розташованому на узбережжі Перської затоки в районі Джебель-Алі. Загальна площа цих об’єктів перевищує 2,2 тисячі квадратних метрів — масштаби, що важко пояснити доходами, зазначеними у публічних документах.

Розслідувачі звертають увагу на дивовижну диспропорцію між задекларованими статками посадовця та цінністю закордонної нерухомості. Квартири в комплексі Ferretti Luxury Beach Residence відомі високим рівнем комфорту та вартістю, яка перевищує мільйони доларів за кожну одиницю. Водночас в українських деклараціях Рахматулліна інформації про закордонні активи немає, що викликає підозри щодо можливих порушень антикорупційного законодавства.

Станом на кінець минулого року загальна вартість цієї нерухомості оцінюється приблизно у пів мільярда гривень. Для чиновника, чия кар’єра пов’язана виключно з комунальним сектором столиці, така сума виглядає щонайменше непропорційною задекларованим доходам.

Рахматуллін працює у структурах Києва з 2015 року. Протягом кількох років він очолював міську інспекцію з паркування, а нині виконує обов’язки керівника комунального автотранспортного підприємства КМДА — структури, через яку проходять значні бюджетні кошти, пов’язані з утриманням і обслуговуванням автопарку столичної влади.

Окремі запитання викликає період інвестування. Сам Рахматуллін стверджує, що з 2006 по 2015 рік перебував за кордоном, де працював у приватному секторі в арабо-африканському регіоні. За його словами, він обіймав керівні посади в приватних компаніях. Водночас жодних назв цих компаній, жодних контрактів чи підтверджених доходів, співмірних із вкладеннями на сотні мільйонів гривень, публічно не надано.

Ключова проблема — повна відсутність дубайської нерухомості в електронних деклараціях чиновника. У деклараціях за останні три роки немає жодних згадок ані про іноземну нерухомість, ані про об’єкти незавершеного будівництва, ані про інвестиції чи корпоративні права за кордоном. Активи, які за своїм масштабом мали б бути центральним елементом декларації, просто відсутні.

У публічних поясненнях Рахматуллін заперечує володіння шістнадцятьма квартирами та заявляє, що не має активів, які підлягають декларуванню. Водночас інформація з іноземних реєстрів фіксує права власності на конкретні об’єкти з чіткими параметрами — площею, кількістю та місцем розташування.

Фактично йдеться не про формальну неточність чи помилку в заповненні декларації, а про системний розрив між офіційною фінансовою звітністю українського посадовця та даними закордонних реєстрів. Чиновник, який керує комунальною інфраструктурою Києва, фігурує за кордоном як власник або інвестор активів на сотні мільйонів гривень, не відображаючи цього в Україні.

Ця історія виходить далеко за межі репутаційного скандалу. Вона напряму ставить питання про джерела коштів, доброчесність декларування та реальний контроль за посадовцями, які мають доступ до бюджетів і ресурсів столиці.

Після складного тижня, сповненого напруженістю у відносинах зі Сполученими Штатами, Європейський Союз заявив про потребу знову зосередити політичну увагу на Україні. Це питання стало одним із ключових на екстреному саміті, який відбувся в Брюсселі на тлі різкого загострення трансатлантичних відносин і публічних погроз з боку президента США щодо економічного та територіального тиску на Європу. Європейські лідери визнали, що довіра між Брюсселем і Вашингтоном серйозно похитнулася, і ситуація потребує невідкладного реагування.

Водночас, незважаючи на очевидні тривоги щодо відносин із США, керівники ЄС підкреслили, що не можуть дозволити собі глибокий конфлікт з Америкою через критичну залежність від американських ринків і військову підтримку. Зокрема, Європейський Союз зацікавлений у збереженні стабільних економічних зв'язків із США, адже американські інвестиції та ринки є важливими для економічного розвитку Європи.

У Брюсселі звучали сигнали про необхідність повернення до прагматичного діалогу. Керівники кількох урядів заявили, що Європа втратила час у внутрішніх суперечках і тепер змушена відновлювати серйозні переговори зі США, незалежно від політичних емоцій і особистих конфліктів.

Одним із перших практичних кроків стало відновлення процесу ратифікації торговельної угоди між ЄС і США, яку раніше було фактично заморожено. У Брюсселі вважають, що тимчасова деескалація після контактів між Вашингтоном і керівництвом НАТО створила вікно можливостей для повернення до переговорів.

Водночас саме українське питання залишається найчутливішим. До останнього загострення між ЄС і США сторони працювали над рамковими домовленостями щодо майбутнього мирного врегулювання, включно з американськими гарантіями безпеки для України у разі нової агресії з боку Росії. Після дипломатичної кризи цей процес фактично зупинився.

У європейських столицях дедалі гучніше лунають побоювання, що Україна може знову відійти на другий план — особливо на тлі прямих контактів представників США з Москвою. У Брюсселі наголошують, що українське питання не може ставати заручником політичних конфліктів між союзниками.

Паралельно в ЄС заявляють про підготовку масштабного післявоєнного пакета підтримки України, який передбачає довгострокову економічну відбудову та інтеграцію. У Брюсселі також нагадують, що обсяг фінансової допомоги Україні вже сягнув сотень мільярдів євро, включно з кредитами та макрофінансовою підтримкою.

Ці заяви прозвучали на тлі критики з боку Києва, де неодноразово наголошували, що Європа надто довго обмежується дискусіями, не переходячи до рішучих дій. Європейські лідери визнають, що затримки та внутрішні суперечки підірвали довіру до здатності ЄС діяти швидко.

Водночас Брюссель дав зрозуміти, що готовий до жорсткої відповіді у разі нової ескалації з боку США. Уже підготовлено пакети контрзаходів у сфері торгівлі, а також розглядається застосування механізмів захисту від економічного примусу.

Попри тимчасове зниження напруги, в ЄС визнають: стратегічна невизначеність у відносинах зі США зберігається. Саме тому Союз планує прискорити рух до стратегічної автономії — насамперед у сфері оборони, промислової політики та глобальної конкурентоспроможності.

У Брюсселі підкреслюють, що нинішню кризу вдалося пережити без відкритого розриву, однак у майбутньому Європа має бути значно сильнішою і менш залежною від зовнішніх рішень.