Політика

1️⃣ Окремим повідомленням надішліть вихідний текст (або хоча б його початок і напишіть «далі буде»). 2️⃣ Наступним повідомленням — вимоги:

мова (українська — підтвердіть),

Президент наголосив, що чинне українське законодавство не дозволяє реалізувати такий сценарій без застосування особливого механізму ухвалення рішень. Саме тому, у разі винесення подібної ініціативи на порядок денний, єдиним легітимним шляхом може бути загальнонаціональний референдум.

Глава держави підкреслив, що саме громадяни мають вирішити, чи готове суспільство погодитися на такий формат завершення війни. Водночас він уточнив, що на референдум має бути винесений не окремий пункт, а весь документ про мир загалом — з можливістю дати відповідь «так» або «ні».

Зеленський також зазначив, що підготовка до всеукраїнського волевиявлення потребує щонайменше 60 днів і можлива виключно за умови повного припинення вогню. За його словами, проведення референдуму без стабільного режиму тиші зробить його нелегітимним і може призвести до внутрішнього розколу в державі.

Президент визнав, що організація референдуму під час війни є надзвичайно складною через безпекові ризики та неможливість участі громадян, які перебувають на тимчасово окупованих територіях.

Водночас Зеленський окреслив альтернативний варіант розвитку подій. Якщо територіальне питання буде вирішене за принципом «стоїмо там, де стоїмо», який пропонує Україна, і лінія фронту в Донецькій, Луганській, Запорізькій та Херсонській областях буде де-факто зафіксована та контрольована міжнародними силами, мирну угоду можна буде ратифікувати у Верховній Раді без проведення референдуму.

Президент підсумував, що у випадку будь-яких рішень, які виходять за межі такого сценарію, одного підпису під угодою буде недостатньо, і остаточне слово має залишатися за суспільством.

Війна Росії проти України може наблизитися до завершальної фази вже наступного року, однак такий розвиток подій не обов’язково означатиме справедливий або вигідний мир для Києва. Подібну оцінку висловив західний політичний аналітик, який вивчав динаміку міжнародної підтримки України, а також внутрішні процеси в країнах-партнерах. У центрі його уваги — фінансові ресурси, без яких довгострокове ведення війни та післявоєнна стабілізація стають надзвичайно складними.

Ключовою проблемою експерт називає нездатність Європейського Союзу дійти спільного рішення щодо використання близько 210 мільярдів євро заморожених російських активів. Ці кошти перебувають у європейських фінансових інституціях і могли б стати потужним джерелом фінансування для України. На думку оглядача, саме вони здатні були б забезпечити бюджетну стійкість держави, дозволивши планувати оборонні витрати не на місяці, а на роки вперед.

Провал ідеї так званого «репараційного кредиту», який передбачав використання російських активів, здебільшого заморожених у фінансових установах Бельгії, позбавив Україну гарантованого джерела фінансування щонайменше на два роки. Це, на думку аналітика, суттєво послаблює позиції Києва у війні на виснаження.

Європейський Союз усе ж погодився надати Україні фінансову допомогу обсягом близько 90 мільярдів євро під гарантії бюджету ЄС. Ці кошти дозволять уникнути гострої нестачі грошей на початку наступного року, однак програма розрахована лише на два роки і не створює умов для тривалого продовження війни.

Після ухвалення цього рішення чимало європейських лідерів висловлювали обережний оптимізм і не виключали можливість додаткового кредиту в майбутньому, опосередковано пов’язаного з російськими активами. Водночас аналітик застерігає: такі очікування можуть бути передчасними, адже все залежатиме від того, на яких умовах сторони намагатимуться припинити війну.

Отримання нового спільного кредиту може виявитися складним. Деякі країни ЄС уже відмовилися від участі в програмі спільних запозичень, і не виключено, що до них приєднаються й інші. Додатковим фактором невизначеності залишається позиція США, де зміни у політичному керівництві можуть обмежити готовність Вашингтона надавати нові масштабні пакети допомоги.

Хоча окремі європейські політики називають нинішні фінансові домовленості перемогою для України та стабільності ЄС, у Кремлі цю ситуацію можуть сприймати інакше. На думку оглядача, російське керівництво бачить у внутрішніх суперечках Європи підтвердження того, що час працює на Москву.

Якщо Росія просто вичекає, може бути реанімований план припинення війни, напрацьований раніше за участі російських посадовців і представників колишньої американської адміністрації. У такому разі Україна та її європейські партнери ризикують опинитися в ситуації стратегічної розгубленості — сценарій, який у Кремлі вважатимуть ідеальним.

Київська міська рада затвердила бюджет міста на 2026 рік та одночасно внесла зміни до Програми економічного і соціального розвитку Києва на 2024–2026 роки в частині фінансування наступного бюджетного періоду. Рішення було прийняте під час пленарного засідання напередодні, про що повідомило профільне видання КВ.

Відповідно до ухвалених документів, прогнозовані доходи міського бюджету у 2026 році становитимуть 106,3 мільярда гривень. Видатки заплановані на рівні 113,2 мільярда гривень, що формує дефіцит у розмірі близько 6,9 мільярда гривень. Такий розрив між доходами та витратами пояснюють необхідністю збереження фінансування ключових напрямів життєдіяльності столиці.

Проєкти рішень щодо бюджету і змін до ПЕСР були подані Департаментом фінансів та Департаментом економіки та інвестицій Київської міської державної адміністрації. За бюджет на 2026 рік під час голосування проголосували 92 депутати, за зміни до Програми економічного та соціального розвитку — 90.

Найбільшу частку видатків у бюджеті на наступний рік передбачено на сферу освіти — майже 38 млрд гривень. Друге місце за обсягами фінансування посідає транспорт і дорожнє господарство, на які планується спрямувати близько 21 млрд гривень. Значна частина цих коштів піде на компенсацію різниці між економічно обґрунтованою вартістю проїзду та чинними тарифами в комунальному громадському транспорті, зокрема для метрополітену та міського електротранспорту.

Третім за обсягом фінансування є соціальний захист населення — близько 11 млрд гривень. Серед інших ключових напрямів — житлово-комунальне господарство з майже 7,5 млрд гривень та охорона здоров’я з видатками на рівні 7,3 млрд гривень.

Паралельно з бюджетом депутати затвердили обсяги фінансування масштабних інфраструктурних проєктів у межах ПЕСР. У 2026 році на ці цілі планується спрямувати 12,9 млрд гривень. Із них 7,4 млрд гривень передбачено на капітальні ремонти, ще 5,4 млрд — на капітальні вкладення, зокрема будівництво і реконструкцію об’єктів.

Найбільші суми на капітальні ремонти мають отримати комунальні підприємства, що відповідають за дорожню та інженерну інфраструктуру, житловий фонд, зовнішнє освітлення і транспорт. Серед ключових проєктів капітального будівництва — продовження метро на Виноградар, будівництво під’їзної дороги до аеропорту “Київ”, реконструкція дамб мулових полів Бортницької станції аерації, оновлення дощової каналізації, модернізація об’єктів водопостачання і водовідведення, інженерний захист ТЕЦ-5, а також реконструкція полігону твердих побутових відходів у Підгірцях.

Мер Києва Віталій Кличко під час засідання назвав проєкт бюджету збалансованим і таким, що забезпечує фінансування ключових сфер життєдіяльності міста. За його словами, у бюджеті на 2026 рік передбачено 2 млрд гривень на підтримку Збройних сил України, однак ця сума не є остаточною і протягом року столична влада шукатиме можливості для її збільшення.

Водночас Кличко вкотре звернув увагу на проблему вилучення частини податку на доходи фізичних осіб до державного бюджету. За його оцінками, у 2026 році держава забере у столиці близько 8 млрд гривень ПДФО, що, на його думку, негативно впливає на фінансові можливості міста та суперечить принципам бюджетної справедливості.

Міський голова наголосив, що стабільне фінансування інфраструктури, транспорту, медицини та комунальних служб напряму впливає на безпеку та якість життя киян, а також на здатність міста забезпечувати робочі місця і наповнення бюджету.

Голова бюджетної комісії Київради та очільник фракції “Слуга народу” Андрій Вітренко жорстко розкритикував підхід КМДА до формування головних фінансових документів столиці. За його словами, депутатському корпусу довелося суттєво доопрацьовувати проєкт бюджету та ПЕСР, розглянувши понад 3,4 тисячі пропозицій на загальну суму близько 28 млрд гривень.

Вітренко заявив, що у первинній редакції бюджету на підтримку сил безпеки і оборони було передбачено лише 124 млн гривень, тоді як видатки на інформаційне забезпечення та функціонування муніципального телеканалу перевищували 200 млн гривень. Саме після втручання депутатів фінансування допомоги армії було збільшено до 2 млрд гривень.

Окремо він висловив невдоволення процедурою ухвалення змін до ПЕСР, зазначивши, що документ було винесено на голосування без належної доповіді профільного департаменту.

Бюджет Києва на 2025 рік спочатку затверджувався як профіцитний. Проте протягом року до нього шість разів вносилися зміни, унаслідок чого доходи міської скарбниці зросли до 109,9 млрд гривень, а видатки — до 125,1 млрд гривень. Частина перерозподілів була пов’язана з тим, що окремі розпорядники не встигали освоїти кошти до кінця року, зокрема в частині будівництва та облаштування укриттів.

За підсумками першого півріччя 2025 року доходи бюджету Києва зросли більш ніж на 16 відсотків порівняно з аналогічним періодом попереднього року, однак видатки також суттєво збільшилися.

Наразі остаточні параметри бюджету Києва на 2026 рік будуть уточнені після оприлюднення підписаних повних версій рішень. Водночас загальні обсяги доходів, видатків і ключові пріоритети, озвучені під час пленарного засідання, залишаються актуальними.

Гарантії безпеки з боку Сполучених Штатів залишаються найбільш реалістичним і дієвим варіантом досягнення сталого миру для України, навіть попри активні дискусії серед європейських партнерів щодо можливих альтернатив. На цьому акцентує видання Politico, підкреслюючи, що саме Вашингтон має унікальні можливості забезпечити не лише політичні обіцянки, а й реальні інструменти стримування агресії.

У матеріалі наголошується: без повноцінної матеріально-технічної, фінансової та військової підтримки США європейські держави наразі не здатні самостійно сформувати й розгорнути ефективні багатонаціональні сили, які могли б гарантувати безпеку Україні. Обмежені оборонні бюджети, нестача озброєння та складні механізми ухвалення рішень у межах ЄС і НАТО суттєво звужують можливості Європи діяти автономно у питаннях колективної безпеки.

За інформацією Politico, серед можливих елементів таких гарантій обговорюється постачання Україні крилатих ракет Tomahawk із дальністю до 1000 кілометрів. Це дало б змогу завдавати ударів по російських політичних і військових центрах та потенційно стримувати Кремль від відновлення активних бойових дій.

Окремий акцент робиться на юридичному статусі можливих домовленостей. На відміну від Будапештського меморандуму, який був політичною угодою виконавчої влади, нинішні гарантії, за очікуванням Києва, мають бути юридично зобов’язуючими. Йдеться про ратифікацію Палатою представників і Сенатом США та подальше схвалення президентом. У такому разі зобов’язання щодо України могли б бути прирівняні до двосторонніх безпекових договорів США з Японією та Південною Кореєю.

У Politico зазначають, що формальна ратифікація дала б Україні додаткові можливості впливу на Конгрес і сприяла б збереженню стабільної двопартійної підтримки у США.

Водночас видання підкреслює, що навіть такий сценарій не позбавлений ризиків. Зокрема, нагадується заява Дональда Трампа дорогою на саміт НАТО в Гаазі про те, що «існує багато визначень статті 5». Ця стаття Альянсу була навмисно сформульована так, щоб уникнути автоматичного втягування США у велику війну в Європі.

На цьому тлі Politico сумнівається, що Вашингтон погодився б на гарантії, які зобов’язували б його до прямого військового втручання в Україні. Особливо з огляду на те, що з 2022 року США фактично блокують шлях України до вступу в НАТО та роблять пріоритетом уникнення прямої участі у війні.

Додаткову невизначеність створюють і паралельні контакти між США та Росією, які тривають одночасно з європейськими та українськими переговорами. Видання наголошує, що позиція Володимира Путіна у будь-якому разі залишатиметься ключовою.

Москва, за оцінкою Politico, прагне значно ширшої угоди зі США щодо всієї системи європейської безпеки, що було продемонстровано її початковим 28-пунктним «мирним планом». Водночас Путін не демонструє готовності відмовлятися від своїх максималістських вимог, через що досі незрозуміло, на які компроміси Росія може піти.

У підсумку видання зазначає, що незалежно від того, наскільки сильними виглядатимуть американські гарантії безпеки для України, їхня реальна ефективність може залежати не лише від юридичних формулювань у США, а й від того, як ці гарантії інтерпретуватиме Москва.