Політика

За інформацією, що з’являлася у численних журналістських розслідуваннях та аналітичних матеріалах, навколо роботи окремих митних підрозділів сформувалася складна структура, яка фактично перетворила контроль за переміщенням товарів через кордон на окремий неформальний бізнес-напрям. Система, яку пов’язують із Сергієм Звягінцевим, описується як багаторівнева мережа впливу, що охоплювала насамперед Львівську та Закарпатську митниці, але мала сліди й на інших ділянках. Ключовою особливістю цієї мережі було налагодження сталих каналів, через які контрабандні операції оформлювалися майже так само організовано, як звичайні адміністративні послуги.

Основою схеми, за оцінками експертів, були маніпуляції з інвойсами та деклараціями. Реальна вартість товарів занижувалася у кілька разів, що дозволяло мінімізувати платежі та уникати належного контролю. Для цього використовували так звані компанії-прокладки — юридичні особи без активів і діяльності, які існували лише на папері та виконували роль буферу між постачальником і державою. Через такі структури проходили значні партії імпорту, що формально виглядали як дрібні та маловартісні.

Ключовим елементом були фірми-прокладки — юридичні особи без активів, персоналу та оборотів, створені виключно для оформлення таких вантажів. Через ці «транзитні» компанії за короткий час проходили мільйонні обсяги імпорту. Після завершення циклу фірму закривали або переводили в статус «сплячої», щоб уникнути будь-якого податкового та бухгалтерського аналізу.

Не менш важливою частиною схеми був фактичний контроль над оглядовими зонами. Машини пропускалися без реальних оглядів, інколи декларувалися як «порожні», попри очевидний вантаж. Митники різних регіонів працювали синхронно: від інспекторів, які погоджували занижені інвойси, до керівництва, яке забезпечувало прикриття для безперебійності процесу.

У результаті митні органи перетворилися на інструмент організованої злочинної діяльності, яка роками завдавала державі мільйонних збитків. Система Звягінцева існувала не як випадкові епізоди контрабанди, а як стабільно працююча вертикаль, що забезпечувала проходження будь-яких вантажів — від дрібних «сірим» імпортерам до великих комерційних партій, які не проходили належного контролю.

Попри масштабність схем, силові структури тривалий час їх ігнорували або зводили реакцію до формальних перевірок. Це дозволило мережі існувати роками, набуваючи обертів і фактично створюючи паралельну систему митного «оформлення» поза законом.

У політичних дискусіях довкола можливих параметрів майбутніх мирних угод дедалі частіше з’являються пропозиції щодо встановлення ліміту на чисельність Збройних сил України. Проте такі ініціативи можуть стати серйозним викликом для національної безпеки. На це звертає увагу військовий експерт та колишній співробітник СБУ Іван Ступак, аналізуючи висловлювання окремих європейських дипломатів про можливі підходи до врегулювання конфлікту.

Експерт наголошує, що подібні формулювання здатні приховувати небезпечні механізми контролю, які створюватимуть тиск на Україну в умовах переговорів. За його словами, за ідеєю про «обмеження чисельності української армії» може стояти спроба запровадити зовнішній нагляд над оборонними структурами. Формування таких контрольних місій або комісій фактично відкриватиме шлях для впливу третіх сторін, що здатне поставити під сумнів суверенність рішень у сфері оборони.

Так Ступак відреагував на слова Верховної представниці ЄС із закордонних справ Каї Каллас, яка раніше заявила, що у випадку обмеження чисельності ЗСУ Росія також має скоротити свою армію. На думку експерта, такі очікування є нереалістичними.

“РФ навряд чи піде на скорочення. Їхня армія зараз — це 1,5 мільйона. Це колосальна кількість. Для порівняння: Польща — 200 тисяч, Німеччина — 180 тисяч. До вторгнення Україна мала 250 тисяч”, — зазначив Ступак.

Водночас він наголосив, що навіть обмеження на рівні 800 тисяч особового складу не було б критичним — головне питання в здатності держави фінансово утримувати таку армію.“800 тисяч — це дуже багато. Ми самі просто не потягнемо таку чисельність”, — сказав аналітик.

Ступак додав, що після завершення активних бойових дій чисельність української армії зменшиться до рівня, який забезпечується фінансуванням. Але можливе й інше: Україна може співпрацювати з ЄС щодо фінансової підтримки великої армії, якщо Європа зацікавлена в тому, щоб Україна залишалася щитом на східному кордоні.

“Якщо європейці хочуть бачити нас країною, яка захищає східні рубежі Альянсу, і готові за це платити — питань немає. Ми можемо утримувати й мільйонну армію. Але вони мають за це платити. Як на мене, це була б класна угода”, — підсумував експерт.

Під час останнього публічного виступу колишній Президент США Дональд Трамп висловив чергову оцінку ситуації в Україні, поєднавши критику з певним оптимізмом щодо майбутнього. Він знову наголосив на проблемі корупції, яку неодноразово називав головною перепоною для ефективної взаємодії між державами та міжнародними партнерами. За його словами, в Україні існують «серйозні проблеми», а «корупційна ситуація не йде на користь країні», що, на думку Трампа, гальмує розвиток державних інститутів та ефективну підтримку з боку міжнародної спільноти.

Ексглава Білого дому підкреслив, що покращення ситуації потребує радикальних змін у підходах до управління та контролю фінансових потоків, а також активного залучення антикорупційних механізмів. Він зазначив, що ефективна боротьба з корупцією здатна значно підвищити довіру міжнародних партнерів і полегшити реалізацію реформ.

Втім, поруч із критикою пролунали й стримані сигнали щодо можливостей дипломатичного поступу. Президент США заявив, що, попри проблеми, бачить «хороший шанс» на укладення певної угоди. Про яку саме угоду йдеться — Трамп не уточнив, однак у політичних колах США це висловлювання розцінили як натяк на можливе мирне врегулювання або новий формат домовленостей щодо підтримки України.

Його слова прозвучали в момент, коли українсько-американські відносини перебувають під пильною увагою. З одного боку, Києву важливо демонструвати прогрес у боротьбі з корупцією, а з іншого — будь-які заяви Вашингтона одразу стають приводом для політичних дискусій як всередині України, так і на міжнародній арені.

Трампова модель комунікації одночасно створює тиск і залишає простір для переговорів. Його новий сигнал може вплинути на дипломатичні позиції та очікування щодо подальшого розвитку подій.

Колишній головнокомандувач Збройних сил України та нинішній посол України у Великій Британії Валерій Залужний у своїй новій колонці для LIGA.net дав надзвичайно гостру й масштабну оцінку російсько-українській війні на кінець 2025 року. Він наголошує, що після дванадцяти років бойових дій конфлікт уже давно переступив рамки регіонального протистояння й дедалі чіткіше проявляє ознаки майже світового конфлікту, що охоплює політичні, економічні та військові сфери впливу різних країн.

Залужний підкреслює, що сучасна війна не обмежується фронтовими лініями на українській землі. Її наслідки відчутні у глобальних економічних ланцюгах, енергетичних ринках і політичних альянсах. На думку експерта, дії Росії дедалі більше стимулюють консолідацію міжнародної спільноти навколо протидії агресії, водночас формуючи нові підходи до колективної безпеки та військових стратегій у різних регіонах світу.

Залужний наголошує: нинішня ситуація України не дозволяє говорити про «компромісний мир». Будь-яке швидке припинення війни на умовах Росії означатиме для України крах державності, втрату свободи та незалежності. Він зауважує, що агресивні амбіції Кремля не обмежуються лише Україною — вони створюють загрозу для всього регіону, а тому питання майбутньої архітектури безпеки повинне стати пріоритетом для Європи.

«Мир у Європі неможливий без нової системи безпеки щонайменше у Східній Європі», — підкреслює Залужний.

Для підсилення меседжу він цитує слова Бенджаміна Франкліна, які сьогодні звучать особливо гостро:«Ті, хто відмовляється від свободи заради тимчасової безпеки, не заслуговують ні свободи, ні безпеки».

Генерал також нагадує, що Друга світова війна завершилась повним розгромом агресора — але це радше виняток у світовій історії. «Більшість воєн закінчується або взаємною поразкою, або тим, що кожен вважає себе переможцем, або іншими, менш визначеними сценаріями», — пише він.

Його застереження адресоване не лише українцям, а й європейським суспільствам, які іноді схильні розглядати війну як локальну проблему. Залужний наголошує: ця війна вже давно перестала бути суто українською.

Перемишлянський районний суд Львівської області ухвалив вирок щодо лікаря-ортопеда-травматолога комунального підприємства «Перемишлянська центральна районна лікарня», який одночасно входив до складу позаштатної військово-лікарської комісії. Суд визнав медика винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 368 Кримінального кодексу України — отримання неправомірної вигоди з використанням службового становища.

Слідство встановило, що лікар, користуючись своїм впливом у складі ВЛК та повноваженнями, які дозволяли йому впливати на ухвалення рішень щодо придатності громадян до військової служби, висунув вимогу надати йому кошти в обмін на сприятливий висновок. Йшлося про ухвалення рішення, яке могло б суттєво вплинути на подальшу долю людини в умовах воєнного стану, — визначення стану здоров’я й можливості проходження служби.

Обвинувачений повністю визнав свою провину та щиро розкаявся, що стало пом’якшувальною обставиною під час судового розгляду.

Суд призначив покарання у вигляді штрафу в розмірі 25 500 грн та позбавлення права обіймати посади у військово-лікарських комісіях строком на 2 роки. Сума хабара була повернена особі, яка її передала, а мобільний телефон та інші кошти залишилися у обвинуваченого. Арешт на майно скасовано.

Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду протягом 30 днів.