Uanews.life

Категорія: Популярні

  • Відставка Залужного і призначення Сирського: перші реакції українських військових

    Відставка Залужного і призначення Сирського: перші реакції українських військових

    Перша доба після заміни командувача українського війська видалась бурхливою. У соцмережах українці емоційно реагують на зняття Залужного: переважно постять йому подяки – вислів «Дякую, пане генерале» став чи на найпоширенішим у стрічках. Паралельно люди висловлюють тривогу і щодо самої заміни командувача посеред війни і, власне, особистістю генерала Сирського. Найбільше стосовно Сирського згадують його репутацію «генерала, що не рахується з втратами». Проте є й ті, хто вважає, що українці даремно створили собі кумира з Залужного та даремно приписують Сирському усю роль у невдалих операціях (згадану репутацію він отримав головно після Бахмутської операції, керуючи ОСУВ «Хортиця»; але також дехто з військових каже подібне і стосовно Дебальцева 2015-го).

    Донбас Реалії (проєкт Радіо Свобода) зібрало перші відгуки українських військових про цю кадрову зміну.

    Ірина, піхотинець:

    – За Залужного була впевненість у тому, що рішення ухвалюються фахові, виходячи з воєнної, а не політичної доцільності. Зараз такої впевненості немає. Справа не лише у тому, що генералу Сирському довіряють менше військових, ніж генералу Залужному. Справа у тому, що звільненню Залужного передувала кампанія з дискредитації головнокомандувача та ЗСУ.

    Військових звинувачували у невдалому контрнаступі, хоч не ми його анонсували. Військових звинувачували у провалі мобілізації, хоча за мобілізацію відповідає не головком, а верховний головнокомандувач (президент Володимир Зеленський – ред.). Військових звинувачували у тому, що в армії багато «совка», хоча то не наша справа міняти закони і підзаконні акти, а справа Міноборони і депутатів.

    “Є сумніви, що рішення про заміну зважене, логічне і виправдане. А якщо це чиясь помилка чи забаганка, ми заплатимо за неї життям”

    Незрозуміло, що не так робив Залужний, нащо було поливати брудом його і усю армію, чим у цій ситуації може зарадити Сирський. Відповідно, є сумніви, що рішення про заміну зважене, логічне і виправдане. А якщо це чиясь помилка чи забаганка, ми заплатимо за неї своїм життям.

    Стас, Десантно-штурмові війська:

    – Особисто я проти відставки генерала Залужного. Він той, хто прийняв цю війну, зупинив наступ п***рів, і на деяких напрямках ініціатива перейшла до ЗСУ! Зрозуміло, що це заслуга не тільки його, а всіх ЗСУ, але це стало можливим саме під його керівництвом. Якби був Залужний у 2014-му, ми б не втратили Крим.

    Андрій, Десантно-штурмові війська:

    – Рішення насамперед політичне, а не військове. Для цивільних Залужний – батько нації, а для звичайного солдата, який не вилазить з колеса армійського життя два роки – звичайний генерал, який гарно і правильно говорить, але діє в системі координат «радянських» генералів.

    “Підняла голову вся статутна «радянщина», повернулась паперова армія, армійське кріпацтво – без права переведення і ефективності на посаді”

    Серед військовослужбовців у підвалах Оріхова, лісах Кремінної, околицях Куп’янська заміна головнокомандувача – звичайна подія. Тим більше, після проваленого 2023 року. І я не про невдалий контрнаступ. Солдати, сержанти, офіцери хотіли змін всередині ЗСУ. Натомість підняла голову вся статутна «радянщина», повернулась паперова армія, сумнівні схеми наживання, провал у плануваннях операції на рівні відділення-взвод, недбале ставлення до професійних якостей особового складу, армійське кріпацтво – без права переведення і ефективності на посаді.

    Ми програли 2023 рік. Насамперед, людьми. Цінними добровольцями, яких уже не буде в такій кількості, як це було у 2022 році. Ми витратили час на створення резервів і не думали про лінію оборони. Що вже казати про укомплектування бригад і розширення посад, що сприяли б ефективності та боєздатності.

    Нинішній генеральський пласт в ЗСУ – це не воєнний сучасний менеджмент. На жаль. Новий головнокомандувач Сирський – не виключення. Ми тупцюємо на місці ціною втрат найкращих людей цієї країни.

    Богдан, військовослужбовець Сухопутних військ:

    – Єдине, що я можу сказати: я та мої колеги, які свідомо йшли у лави ЗСУ – продовжують виконувати свої посадові обов’язки. Наша справа – знищення противника, захист держави, суверенітету та народу України. Ніщо не змінить цього.

    Андрій, учасник оборони Бахмута:

    – Не так болить відставка Залужного, як призначення Сирського. Генерал, який сповідує радянську школу. Командувач, якого звинувачують в безглуздій провальній обороні Соледара і Бахмута, а зараз Авдіївки… Для якого життя солдата абсолютно неважливе. Який не факт, що розуміє хоч якусь стратегію, крім – «треба втримати за будь-яку ціну».

    Олексій, артилерист:

    – Ставлення до відставки Залужного як моє особисто, так і у нашому артилерійському підрозділі украй негативне. Під командуванням генерала Залужного Збройні сили зупинили російський наступ під Києвом, деокупували Київщину та Чернігівщину, хоча і змушені були залишити Херсон, але повернули його. Звільнили Харківщину, не дали захопити Донецьку та Запорізьку області повністю. І це при тому, що за усіма видами озброєння та кількістю боєприпасів ворог мав перевагу у десятки разів.

    “Ставлення до відставки Залужного як моє особисто, так і у нашому артилерійському підрозділі украй негативне”

    Можу судити по своєму дивізіону: на нашому напрямку на 1-2 випущені нами снаряди припадало мінімум 10 ворожих (суттєва перевага ворога). Також у них перевага за безпілотними літальними апаратами – літають десятки «Орланів» та «Ланцетів», наші ж БПЛА глушать РЕБами. ЗСУ відчувають нестачу зброї, боєприпасів, людей.

    В законі України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» чітко визначено, що за мобілізацію в країні, перш за все, відповідають президент, прем’єр-міністр, міністерства та центральні органи влади, а також органи місцевого самоврядування. Військові також відповідають, але вони на останніх ролях, скажімо так. Президент та його посіпаки (деякі з російськими зв’язками) провалили мобілізацію в той час, як країна захлиналася від крові та потребувала військового ресурсу.

    Свою провину Зеленський спробував перекласти на Залужного. Причини того, що президент звільнив генерала, мені зрозумілі: перша і найголовніша – російський слід. Росіяни не змогли захопити нас ззовні, вирішили ослабити країну зсередини. І друга причина – Зеленський хоче бути номером один у світі! Бути героєм! Хоча до жодної військової операції він не має стосунку. Я вважаю, що це найголовніша помилка Зеленського, яка коштуватиме йому довіри народу. А ще, на жаль, може коштувати тисяч загиблих військових та нових втрат території.

    “Я вважаю, що це найголовніша помилка Зеленського, яка коштуватиме йому довіри народу”

    Думаю, що військовослужбовці Зеленському це не пробачать, як би він не їздив по Авдіївці та інших гарячих точках і скільки б орденів-медалей не роздав. У Києві багато зрадників сидить, які були б раді вчинити, як українець Іван Ніс у 1708 році. Цей прилуцький козацький старшина, який захищав оточений Батурин, послав гонця до Меншикова та запропонував провести ворожих вояків через таємний хід Батуринської фортеці. І, після згоди Меншикова, так і зробив. Тоді ка***пи спалили Батурин і знищили усе живе.

    Ще один негатив для України – впаде до президента (читай України) довіра західних партнерів, бо Зеленський чітко дав зрозуміти світу, що навіть в умовах жорстокої та кровопролитної війни із чисельно та якісно переважаючим противником, особисті інтереси для нього важливіші.

    Розвідник, південний напрямок:

    “Якщо новий дасть те, чого не зміг Залужний, то буде ок, а як ні – то «я хз», що то має бути”

    – Залужний – крутий генерал, служив з пацанами деякими в аеропорту Донецькому (моїми знайомими), чоловік втомився, то точно. Щодо заміни його на Сирського – тут коментарів не надам, бо до ладу нічого гарного чи поганого не чув. Якщо новий дасть те, чого не зміг Залужний, то буде ок, а як ні – то я «хз», що то має бути.

    Розвідник, південний напрямок:

    – Чи я за те, що його заміняють – однозначно не скажу, що проти, оскільки не знаю всіх причин. Але хотів би, щоб він лишався далі.

    Сержант ЗСУ, просить не називати імені:

    – Найбільшою проблемою в армії залишається «скотське» ставлення до людей з боку командирів. Залужний – був людяний. Сирський – якраз уособлює оте «скотське» ставлення до підлеглих, зняв щонайменше одного командира бригади з криками: «Што, людішек пожалєл?!» Нас, військових, чекають шалені втрати без жодного результату. І є ризик, що військові просто фізично закінчаться, й фронт зазнає краху.

    Микола, військовослужбовець Сухопутних військ:

    – Погано. Багато наших людей загинуло через нього (Сирського – ред.). Він просто всіх пустить на м’ясо.

    Олег, військовослужбовець механізованої бригади:

    – Тепер точно доведеться служити всім. Бо з його «м’ясними штурмами» ми тут скоро закінчимося.

    Валентин, військовослужбовець Сухопутних військ:

    – Від зміни особистості на посаді головкома виробництво озброєння та боєкомплекту не збільшиться. Не персона на посаді відіграє роль, а системна робота тилу, яка у нас слабка. Тому моє ставлення нейтральне. Але знецінювати роль Валерія Федоровича на початковому етапі – злочин проти совісті.

    Олексій, офіцер ЗСУ:

    “Вірогідно, влада не вміє керуватись інтересами держави, а майже тільки виключно своїми власними”

    – Вважаю, що це політичний крок, щоб прибрати фігуру з максимальним і зростаючим рейтингом. Вірогідно, влада не вміє керуватись інтересами держави, а майже тільки виключно своїми власними. Як зміниться і чи зміниться ситуація на фронті від цієї заміни – покаже тільки час.

    Костянтин, війська РХБ (радіаційний, хімічний та біологічний захист)

    – Якщо говорити саме про мобілізованих, то здебільшого вони мало що думають про відставку, бо зараз у них є більш нагальна проблема. Влада намагається протягнути закон, у якому знову немає чіткого терміну служби (йдеться про нову версію закону про мобілізацію – ред.) І слова про 36 місяців нівелюються формулюванням, в яке їх вставлено.

    “Мало того, що в найкращому випадку мотати ще рік, так ще й (зокрема, і з подачі Залужного) навіть після 36 місяців можуть ще не відпускати, скільки захоче ставка”

    Тобто мало того, що досі не демобілізують навіть тих, хто 2 роки відмотав, мало того, що в найкращому випадку їм мотати ще цілий рік, так ще й (зокрема, і з подачі Залужного) навіть людожерські 36 місяців вони написали так, що після них фактично можуть ще не відпускати, скільки захоче Ставка. Тому першочергова увага зараз на тому, щоб до другого читання законопроєкт дійшов якщо навіть і з 36-ма місяцями, то без додаткових обмовок і умов.

    Навіть ті, хто прийшов добровольцями, і навіть приїхав для цього з-за кордону, в шоці від того, що так довго тримають і не думають відпускати. А якусь думку про відставку можна буде скласти лише після того, як побачимо наступника у дії.

    Дмитро, солдат ЗСУ

    – Залужний, безперечно, є ключовою постаттю нашої війни проти росіян. Це героїчний головнокомандувач, який увійшов в історію як генерал, який зупинив навалу другої у світі армії, зруйнувавши всі плани навіженого кремлівського діда з окупації нашої держави.

    “Залужний, безперечно, героїчний головнокомандувач, який увійшов в історію, і безумовно, мені шкода. Але частиною цього шляху є і генерал Сирський”

    Безумовно, мені шкода. Але частиною цього шляху, на якому ми досі перебуваємо, є і генерал Сирський.

    Для мене нічого не змінилося з 24 лютого, коли люди стояли чергами до ТЦК та йшли в Сухопутні війська обороняти столицю та бити ворога на північному напрямку, де командувачем був саме Сирський.

    Тому що прізвища були другорядні. Першочерговим було і є зовсім інше. Всі працювали заради успіху на фронті та перемоги, раділи успіхам та провалам росіян. А щойно загрозу трохи відігнали, то деякі змінили вдячність та віру в Збройні сили на експертну думку та критику.

    Хоча це логічно, що за відставкою головкома на його місце рухається найбільш досвідчений генерал, який командує найбільш залученим у війні родом військ.

  • “Залужний пішов, “м’ясник” прийшов”? За що західні ЗМІ хвалять і критикують Сирського

    “Залужний пішов, “м’ясник” прийшов”? За що західні ЗМІ хвалять і критикують Сирського

    Провідні світові видання у статтях про відставку Валерія Залужного і рішення президента Зеленського призначити на посаду головнокомандувача Олександра Сирського згадують не лише операції, якими – переважно успішно – керував генерал, але й прізвиська, яка він отримав впродовж своєї кар’єри.

     

    Планування і дисципліна

    Washington Post пише, що генерал Олександр Сирський перебирає командування у складний час – війна входить у свій третій рік, українське військо знову стикнулося із нестачею боєприпасів і людей, а Київ має проблеми із залученням допомоги Заходу.

    Те, що президент Зеленський обрав генерала Сирського новим Головнокомандувачем не є несподіванкою, вважає американське видання, – мало хто із військового керівництва країни має такий досвід, щоб стати наступником надзвичайно популярного Валерія Залужного. І те, що попри свою популярність, він намагався триматися в тіні, дозволяючи президенту одноосібно з’являтися “у світлі софітів”, не запобігло його відставці.

    WP нагадує, що ще від 2014, коли Росія анексувала Крим, Сирський керував військами на сході України. І вже тоді стали відомі його скрупульозне планування та залізна дисципліна.

    Водночас, нагадує WP, саме генерал Сирський стоїть за кількома великими успіхами України у цій війні. Наприклад, на тлі того, що багато хто в Україні відкидав попередження Заходу про підготовку Росії до війни, йому вдалося організувати успішну оборону Києва у перші дні російського вторгнення. За це він отримав звання Героя України.

    На рахунку Сирського й успішний контрнаступ на Харківщині у вересні 2022, коли вдалося повернути окуповані росіянами Куп’янськ та Ізюм.

    Але він також керував боями під Бахмутом – найдовшою та найкривавішою операцією, у якій українська сторона зазнала найбільших втрат.

    Але тактика стримування росіян у незначній з міркувань стратегії точці дозволила виснажити російські сили і запобігти їхньому наступу на більш важливих напрямках.

    Великі зміни в найскладніший час

    Про те, що заміна у найвищому військовому керівництві України відбулася у найскладніший з початку війни час, пише і Wall Street Journal.

    Усунення Залужного, надзвичайно популярного як серед цивільних, так і військових, відбулося тоді, коли країна стикнулася із зростаючими викликами на полі бою – нестачею людей та боєприпасів, а схвалення додаткової допомоги в США заблоковано в Конгресі, нагадує видання.

    Цей крок, пише WSJ, несе значні ризики для українського президента, адже, за опитуваннями, Залужному довіряють найбільше українців, і він міг би скласти успішну конкуренцію Зеленському, хоча генерал ніколи публічно не озвучував якісь політичні амбіції.

    Радянський “барс”

    Про оборону Києва, звільнення Харківщини та Бахмут пише і Reuters. Але там також нагадують, що генерал Сирський народився під російським Володимиром та вчився у Москві у Вищому загальновійськовому командному училищі, і живе в Україні лише з 1980-х.

    Деякі військові аналітики, зазначає видання, вважають, що саме його навчання та перші роки кар’єри у радянській армії визначають його стратегію на полі бою і зараз.

    З іншого боку, те, яким чином Сирський керував бойовими діями на сході України від 2014, принесло йому прізвисько “Сніжний барс”, додає Reuters. Сам генерал колись пояснював, що тоді українські війська застосовували тактику, дуже схожу на те, як полює цей звір – “дуже уважний, хитрий і сміливий”.

    Згадуючи тривалі бої під Бахмутом, де з обох боків полягли тисячі солдатів, Reuters звертає увагу на реакцію Сирського, який пояснив, що український спротив там дозволив нейтралізувати групу Вагнера. Агенція також зазначає, що Москва очевидно сприймає його як реальну загрозу, про що можуть свідчити кілька замахів на нього.

    Агенція також звертає увагу на принцип, який сам Сирський після вдалого контрнаступу 2022 називав “штучною перевагою” у бою, коли є дуже добре укріплені райони, і не дуже добре, і що уміння знайти шпаринку в обороні у правильний момент “і досі не втратило значення”.

    “М’ясник” і “генерал 200”

    New York Times згадує битву за Бахмут минулої зими з іншого ракурсу, зазначаючи, що коли вже було зрозуміло, що Україна програє цю битву, генерал Сирський наполягав, що рішення про захист Бахмута було правильним, бо росіяни втратили більше солдатів, ніж українці.

    Проте коли Бахмут таки втратили, а в боях на нього полягли тисячі вояків, це не додало Сирському популярності серед рядових військових, а в армії за ним поширилося прізвисько “м’ясник”.

    А Politico навіть виносить це прізвисько у заголовок свого матеріалу – “Залужний пішов, “м’ясник” прийшов”. Видання згадує успіх Сирського в обороні Києва та звільненні Харківщини, але зосереджується на Бахмуті, де генерал посилав вояків під вогонь “хвилю за хвилею” – “як у м’ясорубці”, але, врешті, вагнерівці захопили місто.

    Саме через цей та інші подібні накази Сирський є вкрай непопулярним у військах, твердить видання, посилаючись на власні джерела, які анонімно розповіли Politico, що крім прізвиська “м’ясник”, генерала Сирського також називають “генерал 200”.

  • Зеленський звільнив Залужного. Повна історія конфлікту

    Зеленський звільнив Залужного. Повна історія конфлікту

    50-літнього Валерія Залужного, який понад два роки обіймав посаду головнокомандувача збройних сил України, відправив у відставку президент Володимир Зеленський. Про це він заявив у спеціальному зверненні.

    За пів години до цього Зеленський зустрівся із Залужним і подякував йому за роботу.

    А ввечері президент присвоїв Залужному звання Героя України.

    Новим головкомом Зеленський призначив Олександра Сирського.

    Суперечки між Зеленським та головкомом серйозно посилились ще в листопаді 2023 року, проте тоді відставки так і не сталось. 29 січня 2024 року Зеленський викликав Залужного та повідомив йому, що планує звільнити. Тоді указ президент так і не підписав, але це сталось 8 лютого.

    Перед звільненням Залужний ще встиг опублікувати свою програмну колонку на CNN, в якій виклав бачення війни та план змін в армії на найближчі пів року.

    Давній конфлікт

    Розмови про відставку Залужного, який має більший рейтинг підтримки населення за президента, неабияк збурювали суспільство останніми місяцями. А українські та західні оглядачі писали про велику кризу довіри між військовим та політичним керівництвом України.

    Залужний – кадровий військовий з понад 20-річною військовою кар’єрою. У липні 2021 року Володимир Зеленський призначив його головнокомандувачем ЗСУ.

    “Це був не просто удар нижче пояса, це був нокаут”, – згадуватиме Залужний свої перші емоції від призначення в інтерв’ю Time.

    Саме Залужний керував українським військом, коли в лютому 2022 року Росія розпочала повномасштабне вторгнення.

    І хоча на адресу української влади часто звучала критика щодо того, що країна недостатньо готувалася до війни і, можливо, тому росіянам так стрімко вдалося дістатися Києва та окупувати південний схід України, експерти та можновладці визнають, що багато в чому те, що держава втрималася в перші місяці – заслуга Залужного.

    Мовляв, саме він подбав про таємну передислокацію української авіації, засобів ППО, не дозволивши їх знищити. А також таємно готував план відбиття агресії.

    Журнал New Yorker стверджує, що Залужний приховував військові приготування навіть від Володимира Зеленського і американських партнерів Києва.

    Зеленському він нічого не казав нібито через побоювання, що той, не вірячи у можливість вторгнення, попросить його згорнути приготування. Американцям – бо ті могли розповісти про ці приготування Зеленському та іншим.

    За майже два роки повномасштабної війни з Росією Залужний став популярним і в українському суспільстві, і на Заході.

    Його високо оцінювали західні колеги, а в мережі охоче постили фотоколажі та меми із Залужним, віддаючи йому належне за перші видимі перемоги України – це поразка росіян під Києвом, потоплення російського крейсера “Москва”, звільнення Херсона і Харківської області восени 2022 року.

    На цьому тлі почались розмови про перспективи Залужного як політика та ймовірного конкурента президента Володимира Зеленського.

    За останній рік успіхи України на фронті фактично зникли – очікуваний контрнаступ, під час якого українська влада обіцяла звільнити якщо не Крим, то всю Херсонщину та Запорізьку область, не дав результатів.

    Відставка була неминуча?

    У листопаді 2023 року вийшла стаття та інтерв’ю Залужного в британському виданні The Economist, які викликали бурю і запустили процес, який зрештою призвів до звільнення.

    У зверненні Залужний вперше визнав, що український наступ завершився без очікуваних успіхів, а розрахунок на те, що великі втрати виснажать росіян, був від початку помилковим.

    Він поділився баченням, що країні слід зробити в технологічному плані, які помилки врахувати і що саме необхідно з боку західних партнерів.

    Доля війни, зі слів Залужного, залежить від позиції та поставок Заходу, але багато чого, як можна прочитати між рядків, залежить і від політичного керівництва України.

    Тоді одразу пішли чутки про можливу відставку Залужного і його конфлікт з президентом Зеленським, який мав інший погляд на перебіг війни.

    Команда президента цю інформацію усіляко заперечувала, але конфлікт поглиблювався. Олії у вогонь додавало те, що соцопитування і надалі фіксували падіння рейтингу президента і стабільну підтримку Залужного.

    Останнім видимим протистоянням Зеленського та Залужного був законопроєкт щодо посилення мобілізації. Президент не надто хотів брати на себе відповідальність за ці рішення і намагався перекласти її на військове керівництво.

    Зрештою закон не ухвалили і його знову внесли на розгляд парламенту, а коли ухвалять – невідомо.

    На рішення президента могла вплинути і ситуація з можливим збиттям ЗСУ російського літака Іл-76 біля Бєлгорода. За твердженням росіян, там могли бути українські полонені. Генштаб обтічно визнав, що збити літаки могли ЗСУ. Росія не надала доказів перебування полонених на борту.

    На фоні чуток про неминуче звільнення 1 лютого американське видання CNN опублікувало колонку головкома, в якому той виклав своє бачення війни та змін у військах, а також розкритикував нездатність держави забезпечити мобілізацію та роботу оборонної промисловості.

    Раніше політологи вказували, що звільнення Залужного буде великою політичною помилкою Зеленського і він своїми руками створить собі сильного політичного конкурента.

    “Це була б найбільш фатальна помилка президента – спроба звільнити Залужного. Це найгірше, що можна зробити. Це автоматично зробить його головним конкурентом Зеленського”, – наполягав восени 2023 року політолог Володимир Фесенко.

    За даними опитування Київського міжнародного інституту соціології (КМІС), проведеного наприкінці листопада-початку грудня 2023, українці найбільше вірили ЗСУ (96%), і ця довіра не змінилася впродовж ще одного року війни.

    Президенту Володимиру Зеленському все ще довіряють більшість українців, але їх стало значно менше, – якщо у грудні 2022 голові держави довіряли 84%, то наприкінці 2023 – вже 62%.

    Окремим питанням, яке соціологи ставили українцям у 2023 році, стала довіра до головнокомандувача Валерія Залужного. На другому році війни йому довіряли 88% українців. Одночасно йому та президенту Зеленському довіряють 59%.

    Як сприйме відставку популярного головкома, “батька Залужного” українське суспільство? Вже згадане грудневе опитування КМІС показало, що 72% українців не підтримують заміну Залужного на іншого генерала (підтримують 2%).

  • Корупційна система “Шлях”. Чому держава не карає за вивезення ухилянтів з України

    Корупційна система “Шлях”. Чому держава не карає за вивезення ухилянтів з України

    За майже два роки великої війни судова система винесла 80 вироків відносно сотні організаторів схем з переправлення ухилянтів за кордон. Лише кожна десята справа завершилася для обвинувачених позбавленням волі.

    На початку лютого 2024 року в Єдиному державному реєстрі судових рішень значилася інформація про розгляд 770 справ щодо порушення ст. 332 Кримінального кодексу (незаконне переправлення осіб через державний кордон України) з використанням державної системи “Шлях”. Обвинуваченим за цією статтею загрожує покарання у вигляді позбавлення волі на три-девʼять років, зазначає  “Економічна правда”.

    Як свідчать дані реєстру, за 80 справами, у рамках яких на лавах підсудних опинилася 101 особа, вироки вже оголошені. Хоча майже всіх цих осіб суди визнали винуватими, повною мірою були покарані лише вісім людей. В інших випадках суди визнавали підозрюваних винуватими, однак призначали їм більш м’які форми покарання, ніж передбачає Кримінальний кодекс.

    шлях
    Річ у тім, що представники Феміди здійснювали правосуддя номінально. У резолютивній частині вони затверджували “угоду про визнання винуватості” і надавали статусу законності умовам покарання, про які домовилися прокурор та обвинувачений. Це дозволяє глава 35 Кримінально-процесуального кодексу.

    Такий спосіб ведення справ правоохоронцями став звичним, наприклад, в антикорупційних провадженнях. Він дозволяє прокурорам швидко рухати справи і показувати, хай і формально, майже стовідсоткову результативність.

    Проте він має зворотний бік. Як показує отримана ЕП статистика, це дозволяє організаторам схем з вивезення ухилянтів за кордон працювати в цьому бізнесі майже без ризиків, адже в них завжди є опція “укласти угоду зі слідством”.

    Зазвичай таким бізнесом займаються дві групи осіб. Першу представляють “благодійні” організації, іноді із залученням військових адміністрацій, які мають право подавати осіб призовного віку до включення в систему “Шлях”.

    Слово “благодійні” не випадково взяте в лапки. Журналістські розслідування свідчать, що осіб на включення в систему “Шлях” найбільш активно подавали пов’язані між собою організації, узагалі не помічені у волонтерській діяльності.

    Другу групу організаторів схем представляють реальні та підставні транспортні компанії, які нібито наймають водіїв, а насправді – продають за 5-7 тис дол право залишити межі України. Для цього такі компанії отримують ліцензії в Державній службі з безпеки на транспорті (“Укртрансбезпека”), яка заодно адмініструє “Шлях”, на міжнародні перевезення автомобільним транспортом.

    За її даними, з наявних майже 70 тис ліцензій перевізників 36 тис були отримані у 2022-2023 роках. Не можна сказати, що все це зловживання. З 2022 року автоперевезення врятували торговельну активність України на тлі блокади портів. Проте одночасно із сплеском виданих дозволів “Укртрансбезпека” з кінця 2022 року почала масово відкликати ліцензії, видані після початку великої війни.

    Після початку великої війни держава масово роздавала ліцензії на міжнародні перевезення. Імовірно, їх отримали багато шахраїв.

    шлях
    Наприклад, ТОВ “Бустравел” отримало ліцензію влітку 2022 року. Як потім встановили правоохоронці – для організації бізнесу з незаконного переправлення ухилянтів за кордон. 3 березня 2023 року, коли компанія фігурувала у відповідному кримінальному провадженні, її ліцензію анулювали. Проте за цей час підприємство встигло переправити за кордон мінімум десять ухилянтів.

    Усього, за даними “Укртрансбезпеки”, з кінця 2022 року було анульовано 2,2 тис ліцензій, виданих після початку великої війни. Проте, схоже, втрата ліцензії та умовний вирок – чи не єдина загроза для організаторів схем. Так, директор фірми “Мікс тревел групп” відбувся штрафом 102 тис грн. Не дивно, що кількість охочих на цьому заробити зростає, адже покарання за такі дії фактично відсутнє.

  • Висновки Головного науково-експертного управління ВРУ (ГНЕУ) щодо урядового законопроєкту про мобілізацію

    Висновки Головного науково-експертного управління ВРУ (ГНЕУ) щодо урядового законопроєкту про мобілізацію

    Новация про “заходи впливу” (обмеження правом водіння ТЗ, арешт рахунків і цінностей) – це “примус особи державою”. Юристи Ради пишуть, що з цією новацією неможливо погодитися, бо до цього виду відповідальності осіб, які ухиляються від мобілізації, хочуть притягувати поза рамками наявних у законодавстві механізмів. Ці “заходи впливу” не підпадають ні під цивільну, ні під адміністративну, ні під кримінальну відповідальність. Вжиття таких заходів навіть за рішенням суду викликає зауваження, оскільки в держави вже є механізми притягнення до відповідальності порушників закону.

    Вимога реєструвати електронний кабінет призовника, військовозобов’язаного, резервіста – неповна. Незрозуміло, яка система надаватиме такі послуги.

    Недостаточно чітко сформульовано час явки до ТЦК. Незрозуміло, від якої дати відраховувати 60 днів для явки до ТЦК.

    Не сказано, яким чином місцеві органи влади мають забезпечувати прибуття призовників до ТЦК. ГНЕУ також зазначає, що відповідно до закону про захист персональних даних, Конституції та міжнародних норм, особа може не розкривати свої персональні дані на вимогу органів влади.

    Под питанням залишається те, яким чином перевірятиметься перебування жінок на військовому обліку, оскільки лише деякі з них мають військовий обов’язок.

    Законопроект двозначно трактує право ТЦК встановлювати обов’язок для громадянина, окрім як з’явитися або уточнити облікові дані.

    ГНЭУ критикує нову норму про те, що відтермінування отримають особи лише першого ступеня споріднення з особою, яка потребує догляду, оскільки на практиці на утриманні військовозобов’язаного можуть бути інші члени сім’ї, які не обов’язково родичі першого порядку. І в разі призову годувальника, особи, які потребують догляду, залишаться без допомоги.

    ГНЭУ критикує вилучення із закону норми про те, що військовозобов’язаний може здійснювати догляд за батьками дружини (чоловіка), дідуся, бабусі, неповнорідних братів і сестер.

    Відсутні критерії броні для силовиків, що “зумовить непрогнозованість змін і правових відносин у цій сфері”.

    Аспиранты-контрактники мають зберегти право на відтермінування, вважає ГНЕУ, бо закон передбачає рівні права на навчання і для бюджетників, і для контрактників.

    Відсутнє правове регулювання зв’язку з військовозобов’язаними, які перебувають за кордоном. Незрозуміло, який орган за кордоном прийматиме “вимоги” ТЦК.

    ГНЭУ критикує новацію про те, щоб поліція доставляла військовозобов’язаних до ТЦК, оскільки немає факту вчинення громадянином порушення, а без рішення суду про вину людини ніхто не може вважатися винним у порушенні.

  • Дмитро Разумков висловився щодо законопроекту про мобілізацію

    Дмитро Разумков висловився щодо законопроекту про мобілізацію

    Епопея з ухваленням законопроєкту про мобілізацію триває, пише у своєму блозі на “УП” ексспікер Ради, народний депутат Дмитро Разумков.

    “Після того, як уряд відкликав ганебний законопроєкт №10378, який обурив суспільство, всі чекали на адекватну редакцію, з урахуванням потреб і позиції військових, що міститиме відповіді на найважливіші й найнагальніші питання. Але, на жаль, влада знову наступила на ті самі граблі, зареєструвавши нову редакцію закону про мобілізацію (№10449). Якщо коротко – нам усім знову набрехали”, – зазначає Разумков.

    За його словами, ключові норми, на які найбільше очікують захисники країни та все українське суспільство, у законопроєкті так і не з’явилися. Зате закручування гайок там дуже добре передбачено.

    “Нам обіцяли, що електронних повісток не буде, але в новому законопроєкті все прописано саме під таку систему. Та ще й нагадаю, що на початку року поспіхом у парламенті було протягнуто закон №10062 про “цифрове рабство”. Чи це не підготовка ґрунту для електронних повісток?!

    Усіх заспокоювали, що порушень прав громадян не буде. Але в проєкті чітко прописано блокування рахунків, заборону керування транспортом і обмеження виїзду за кордон та надання консульських послуг для тих, хто вчасно не став на облік!

    У новому проєкті немає демобілізації. Ефемерні 36 місяців і рішення Ставки – це профанація! Рішення про демобілізацію можна чекати нескінченно, до того ж 36 місяців служби десь на заході держави і 36 місяців під Авдіївкою – це, м’яко кажучи, зовсім різні речі.

    Також ані зрозумілої системи ротації, ані підготовки та забезпечення кадрового резерву, ані фінансового забезпечення захисників у новому законопроєкті не прописано”, – пише нардеп.

    На його думку, такими методами влада точно не заохотить громадян іти в армію. Це призведе до зворотного. Люди почнуть масово виводити гроші в кеш, щоб запобігти блокуванню рахунків, а судова система буде перевантажена, масово штампуючи справи на вимогу ТЦК.

    “Про повернення українців з-за кордону теж можна забути. Автори проєкту спонукають їх отримувати інший паспорт і виходити з громадянства України. “Забувши” про нормальну демобілізацію та ротацію, влада деморалізує захисників, які вже два роки воюють на фронті. Вони фізично і морально виснажені. Вони прямо кажуть, що почуваються рабами, не розуміючи, коли буде завершення служби”, – підкреслює Разумков.

    Як бачимо, новий законопроєкт про мобілізацію ще гірший за попередній – влада планує знизити призовний вік громадян до 25 років, а до видачі повісток залучати поліцію. Також права українців можуть істотно обмежуватися, якщо вони ігноруватимуть повістки, які, крім іншого, приходитимуть і в електронному вигляді. Тобто, електронна повістка вважатиметься врученою, навіть якщо громадянин її не бачив, а реєстрація електронного кабінету призовника буде новим обов’язком громадян. До того ж процедура проведення демобілізації в українському законодавстві так і не розкрита. Що, загалом, не дивує – на Банковій хочуть не тільки затягнути на фронт якомога більше людей, а й утримувати їх там по максимуму.

  • Українців попереджають про “неприємну зміну” в новому законопроєкті про мобілізацію

    Українців попереджають про “неприємну зміну” в новому законопроєкті про мобілізацію

    За словами авторів відео на YouTube-каналі “Пані в законі” адвоката Христини Очкур і Марії Левченко,  законопроект №10449 передбачає “дуже неприємну зміну” для громадян України, які перебувають за кордоном.

    Повідомляється, що будь-які консульські послуги за кордоном, зокрема й заміна закордонного паспорта, для військовозобов’язаних будуть можливими тільки за пред’явленням військово-облікового документа.

    “При цьому в проєкті не вказано, коли саме ці чоловіки мали виїхати за кордон. Це може стосуватися не тільки тих, хто виїхав після початку військового конфлікту, а й раніше”, – пояснила Христина Очкур.

    Адвокат припустила, що новий проєкт закону про мобілізацію, судячи з усього, затвердять.

    “Поки що за нього ще не проголосували, але зрозуміло, що справа рухатиметься в цьому напрямі досить швидко”, – пояснила адвокатка.

    Зазначимо, що чинне законодавство дає українським громадянам, які виїхали за кордон більш ніж на 3 місяці, тиждень, щоб стати на військовий облік. Йдеться про призовників, військовозобов’язаних і резервістів. Порушення такого положення закону тягне за собою штраф – від 30 до 50 неоподатковуваних мінімумів. Повторне порушення – від 50 до 100 мінімумів. Також законопроєкт про мобілізацію передбачає тюремний термін за незаконний перетин кордону. Зараз за таке правопорушення передбачена адміністративна відповідальність.

    Як бачимо, поки в Україні співробітники ТЦК без розбору “гребуть” чоловіків, вбачаючи в них лише ресурс для виконання плану, а правоохоронні та судові органи просто заплющують очі на беззаконня воєнкомів, співвітчизникам, які виїхали за кордон, розслаблятися безумовно не варто. Адже новий проєкт закону про мобілізацію виявився ще гіршим за попередній – він не тільки не втратив свого антинародного характеру, а й у разі ухвалення в рази ускладнить життя військовозобов’язаних українців.

  • Російське вторгнення зробило демографічну ситуацію в Україні катастрофічною

    Російське вторгнення зробило демографічну ситуацію в Україні катастрофічною

    Через останні законодавчі заходи та ситуацію на фронті, Україна фактично відмовилася від значної частини власного населення, яке остаточно осідає на Заході. Законопроєкт про мобілізацію  стане рубіконом для України.

    Найближчими роками ситуація тільки погіршиться. Демографи вже б’ють на сполох – скорочення населення України до 10-12 мільйонів осіб у наступні кілька років є більш ніж реальною загрозою. І ми вже спостерігаємо “перші ластівки” розвитку такого сценарію.

    Так, майже 15% населення вже покинули країну, і, як зазначають західні аналітики, у найближчій перспективі населення може скоротитися на всі 25%. І хоча президент Зеленський хоче стимулювати їхнє повернення різними пільгами, люди навряд чи захочуть повертатися. Здебільшого українці осіли в Німеччині, де отримують допомогу або вже знайшли роботу. Експерти зазначають, що близько 50% мігрантів не повернуться на батьківщину. В інших країнах спостерігається схожа тенденція – українці хочуть пустити там коріння, офіційно працевлаштовуються, віддають своїх дітей до спеціалізованих мовних шкіл, і багато громадян уже навряд чи колись повернуться “додому”.

    Чи варто говорити, що така ситуація гарантовано спричинить серйозні проблеми не тільки для української економіки та демографії, а й поставить під питання власне існування держави в осяжному майбутньому.

  • В Україні з’явився потужний і недорогий електрокросовер від Geely і Volvo

    В Україні з’явився потужний і недорогий електрокросовер від Geely і Volvo

    Україна вітає новий електричний автомобіль Zeekr X, представлений компанією Geely і спроектований на базі Volvo EX30. Цей компактний електрокросовер, доступний у версіях з потужністю 272 та 428 к. с., привертає увагу своїм оригінальним дизайном та передовими технологіями.

    На знімках, опублікованих на сторінці t.o.p.c.a.r.s_ua в Instagram, можна побачити новий Zeekr X в Києві, що свідчить про його вже наявність на українському ринку.

    Бренд Zeekr був створений концерном Geely спеціально для виробництва електромобілів, з допомогою фахівців Volvo. Модель X, яка базується на платформі SEA, вже третя у лінійці Zeekr.

    Електромобіль Zeekr X вражає своїм оригінальним дизайном, а також новаторським рішенням у салоні, де центральний тачскрін може рухатися по спеціальних напрямних.

    Електричний кросовер доступний у версіях з задньопривідною системою та двома рівнями потужності: 272 і 428 к. с. Розгін до 100 км/год займає від 3,7 до 5,8 секунд, в залежності від конфігурації. Максимальна швидкість обмежена на рівні 180 км/год у всіх модифікаціях.

    Електричний кросовер оснащений батареєю ємністю 66 кВт∙год, що дозволяє досягти запасу ходу 560 км у версії з заднім приводом і 512 км у повнопривідній версії.

    Нещодавно в Україні також з’явилися інші моделі Zeekr, але новий Zeekr X обіцяє стати популярним вибором серед тих, хто шукає потужний та доступний електрокросовер.

  • Як зберегти здоров’я під час святкових днів – рекомендації лікарів

    Як зберегти здоров’я під час святкових днів – рекомендації лікарів

    Зберегти здоров’я під час святкових застіллів – завдання непросте, але здійсненне. Лікарі радять деякі дієві рекомендації для того, щоб уникнути надмірного переїдання та негативних наслідків для організму.

    1. Переїдайте грамотно: Плануючи обід чи вечерю, не йдіть на них надто голодними. Споживайте повноцінні прийоми їжі за 3-4 години до святкування. Не розтягуйте переїдання на тривалий час, краще обирайте повноцінні порції через різний інтервал часу.
    2. Підшлункова та жовчний в пріоритеті: Вживайте якісні ферменти, які допоможуть організму засвоїти велику кількість їжі. Це особливо важливо, оскільки святкові страви часто важкі для перетравлення.
    3. Обережно з білком: Спробуйте обмежити споживання білка. Займайтеся роздільним харчуванням, обирайте менше білкових продуктів. Надмір білка може сприяти важкості та газоутворенню.
    4. Пийте достатньо води: Уникайте напоїв з вмістом доданого цукру. Замість них п’йте більше води, щоб уникнути зайвого цукру та додаткових калорій.
    5. Застрахуйте себе від похмілля: Підготуйте організм до святкування, вживаючи природні антидепресанти та антиоксиданти. Обирайте вітаміни та препарати, що сприяють відновленню організму після вечірок.

    Нехай святкові дні будуть радісними та корисними для вашого здоров’я!