Війна

Питання вручення повісток під час мобілізації залишається одним з найбільш чутливих і обговорюваних у суспільстві. Останні офіційні роз’яснення територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки вказують на те, що перелік осіб, уповноважених здійснювати оповіщення військовозобов’язаних, є значно ширшим, ніж багато хто міг би припустити. Згідно з новими роз'ясненнями, повістки під час мобілізації можуть вручати не лише співробітники ТЦК, як це було прийнято вважати раніше.

Відповідна інформація була оприлюднена на офіційних ресурсах центрів комплектування, що підтверджує чинну практику, коли, окрім військових, повноваження вручати повістки можуть мати й інші категорії осіб. Йдеться про представників органів місцевого самоврядування, а також інших державних структур, які залучаються до процесу оповіщення військовозобов'язаних у межах своїх повноважень. Це означає, що громадяни можуть отримати повістки не лише від військових, але й від представників інших органів влади.

Згідно з роз’ясненнями, право вручати повістки мають співробітники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, представники структурних підрозділів районних і міських державних адміністрацій, а також військових адміністрацій. До цього переліку входять посадові особи виконавчих органів сільських, селищних і міських рад, а також районних рад у містах у разі їх створення. Крім того, повістки можуть вручати уповноважені представники підприємств, установ і організацій. Окремо зазначено, що співробітники відповідних підрозділів розвідувальних органів та СБУ мають право здійснювати оповіщення виключно щодо резервістів і військовозобов’язаних, які перебувають у них на військовому обліку.

Юристи наголошують, що ключова функція всіх цих осіб полягає саме в оповіщенні громадян. Вони не наділені повноваженнями перевіряти документи, затримувати осіб або примусово доставляти їх до ТЦК.

Як пояснюють правники, представники органів місцевого самоврядування, житлово-експлуатаційних організацій або підприємств діють виключно в межах отриманого офіційного доручення. Їхнє завдання обмежується врученням повістки як формою повідомлення військовозобов’язаного про необхідність з’явитися до ТЦК.

Процедура виглядає так: територіальний центр комплектування направляє офіційне доручення з вимогою забезпечити оповіщення або явку конкретної особи. Після цього відповідальна особа зобов’язана здійснити спробу вручення повістки за місцем проживання чи роботи.

У разі відмови громадянина прийняти документ або якщо особу не виявили за вказаною адресою, складається відповідний акт. У ньому фіксуються обставини відмови чи відсутності, після чого цей документ передається до ТЦК як підтвердження виконання процедури оповіщення.

Міністерство охорони здоров’я України за останні роки дедалі частіше опиняється в центрі критики через зміну власної ролі в системі охорони здоров’я. Відомство, яке традиційно мало б виконувати функції жорсткого державного регулятора та гаранта безпеки пацієнтів, усе більше асоціюється з платформою, що створює комфортні умови для великих фармацевтичних компаній. На тлі заяв про реформи та модернізацію з’являється відчуття, що ключові рішення ухвалюються не публічно й не завжди в інтересах суспільства.

Замість комплексних змін у системі контролю якості ліків, ціноутворення та доступності медичних послуг суспільство спостерігає низку рішень, які виглядають фрагментарними та вигідними передусім великим гравцям ринку. Скандали, що супроводжують діяльність МОЗ, поступово складаються в логічний ланцюг, формуючи уявлення про певну управлінську модель. У цій моделі держава ніби відходить на другий план, поступаючись місцем корпоративним інтересам.

Паралельно МОЗ демонструє повну пасивність щодо цінової політики фармвиробників. Зокрема, компанія Фармак ігнорує президентські укази про стабілізацію вартості ліків і продовжує підвищувати ціни. Реальна структура собівартості та маржі залишається закритою, тоді як дистрибуція фактично зосереджена у двох афілійованих операторів — БаДМ та Оптима-Фарм, які контролюють понад 85% оптового ринку.

Фінансові показники цих структур лише підтверджують картельну модель. За останні чотири роки дохід «БаДМ» сягнув 67,8 млрд грн, а прибуток зріс у 3,5 раза. «Оптима-Фарм» за цей самий період збільшила прибуток у 11 разів — до 3,57 млрд грн. Навіть штрафи Антимонопольний комітет України у розмірі 4,8 млрд грн виглядають непропорційними до отриманих надприбутків і не змінюють правил гри.

Окреме, найбільш токсичне питання — присутність продукції «Фармак» на ринку Росії та на тимчасово окупованих територіях. Попри публічні заяви про припинення будь-яких зв’язків, українські ліки продовжують з’являтися у державі-агресорі через мережі посередників у Білорусі, Туреччині, країнах ЄС та офшорні ланцюги. МОЗ не демонструє жодної публічної реакції на ці факти.

Віктор Ляшко прийшов у міністерство з риторикою змін і реформ, але фактично став обличчям втрати МОЗ своєї регуляторної ролі. За його каденції міністерство системно толерує фармацевтичні картелі, закриває очі на ціни та допускає схеми, що прямо суперечать національним інтересам у воєнний час. Це вже не серія помилок, а ознаки системного захоплення державного органу приватними інтересами — з прямими наслідками для здоров’я і безпеки пацієнтів.

Станом на початок грудня Росія фактично перевиконала мобілізаційний план на 2025 рік. За інформацією начальника Головного управління розвідки Міністерства оборони України Кирила Буданова, до лав російської армії було залучено близько 403 тисяч осіб, що майже досягає запланованих показників для всього 2025 року. Така ситуація свідчить про суттєве прискорення мобілізаційних процесів, що може мати серйозні наслідки як для внутрішньої стабільності Росії, так і для ходу бойових дій в Україні.

Основним джерелом поповнення російських збройних сил залишаються контрактники, однак цей процес супроводжується чималою кількістю проблем. Зокрема, проблеми з мотивацією, високий рівень невдоволення серед новобранців та звинувачення у використанні примусового набору через "ліворуч" укладені контракти. За даними української розвідки, багато росіян, не бажаючи йти на фронт, вдаються до різноманітних способів ухилення від служби або до хабарів для отримання більш вигідних умов.

Російська влада змушена регулярно підвищувати одноразові виплати за підписання контракту. Їхній розмір варіюється залежно від регіону, але йдеться про значні суми, які використовуються як ключовий стимул для залучення нових військовослужбовців. Таким чином Кремль намагається компенсувати втрати та підтримувати чисельність армії без оголошення відкритої загальної мобілізації.

Водночас у ГУР зазначають, що у 2026 році Росія планує набрати до війська ще близько 409 тисяч осіб, що свідчить про довгострокові плани ведення війни та розрахунок на постійне оновлення особового складу.

Паралельно з контрактним набором Москва готує механізми прихованої мобілізації резервістів. Йдеться про залучення військовозобов’язаних під виглядом обов’язкових зборів та служби у резерві. Відповідні рішення дозволяють призивати невизначену кількість резервістів без формального оголошення нової хвилі мобілізації.

Аналітики вважають, що російська влада намагається уникнути різкого соціального напруження, пов’язаного з масовим призовом, тому робить ставку на поступове, але постійне втягування резерву та фінансову мотивацію населення. Такий підхід дозволяє Кремлю продовжувати війну, не вдаючись до політично ризикованих рішень.

Оперативна обстановка на запорізькому напрямку свідчить про тривожну тенденцію в ескалації бойових дій. Російські окупаційні війська поступово збільшують інтенсивність атак, зміщуючи фокус на ділянки, які до цього вважалися відносно стабільними. Це вже не одноразові спроби прориву, а системний тиск, який супроводжується масованими вогневими ударами та регулярними обстрілами.

Як зазначає військовий оглядач Денис Попович, ці дії окупантів вказують на зміну тактики та пріоритетів російського командування. Якщо раніше основна увага була сконцентрована на певних ключових ділянках фронту, то тепер противник намагається одночасно активізувати бойові дії на кількох напрямках. Це дає змогу російським військам створювати додатковий тиск на українські сили, змушуючи їх здійснювати розподіл ресурсів і витрачати резерви на кількох фронтах.

Ключовою ознакою підготовки до активніших наступальних дій є різке зростання інтенсивності артилерійських обстрілів. Противник застосовує як ствольну, так і реактивну артилерію, методично «випалюючи» прифронтові населені пункти та знищуючи інфраструктуру ще до можливого просування піхоти.

За оцінкою аналітика, ворог уже діє в межах досяжності важких систем, що створює підвищену загрозу не лише для військових позицій, а й для цивільного населення. Така тактика є типовою для російської армії перед спробами змінити лінію фронту.

Гуляйполе залишається одним із ключових форпостів на цьому напрямку. Його значення полягає не лише у стримуванні противника, а й у збереженні стабільності всієї оборонної конфігурації півдня Запорізької області.

У разі вимушеного відходу Сил оборони з Гуляйполя ситуація для регіону може різко ускладнитися. За словами Поповича, це відкриє ворогу можливість для просування з альтернативних напрямків, створюючи додатковий тиск на українські позиції та логістику.

Найбільш імовірним сценарієм у разі прориву оборони експерт називає спробу противника розвивати наступ у бік Оріхова. Захоплення або навіть наближення до цього міста дозволило б російським військам скоротити дистанцію до Запоріжжя та взяти обласний центр під ще щільніший вогневий контроль.

Попри значні втрати і втягнутість у важкі бої на інших ділянках фронту, цей напрямок виглядає для противника перспективним у стратегічному сенсі. Посилення тиску тут може перетворити життя в Запоріжжі на постійне випробування через артилерійську та дронову загрозу.

На південному напрямку російські війська вже активізували штурмові дії, зосереджуючи атаки на Гуляйпільському та суміжних ділянках. Противник намагається діяти вздовж логістичних маршрутів, ускладнюючи постачання українських підрозділів, паралельно готуючи штурмові групи до бойових дій у зимових умовах.

Із початку нового року в Україні почнуть діяти оновлені вимоги до бронювання військовозобов’язаних працівників, які суттєво вплинуть на підходи як у приватному секторі, так і в державних та комунальних підприємствах. Головний акцент у нових правилах зроблено на рівні оплати праці, який відтепер стане одним із визначальних критеріїв для збереження броні. Про це повідомив адвокат Олександр Дубовий, коментуючи підготовлені зміни в законодавстві.

За його словами, для приватних компаній, які мають статус критично важливих для економіки та життєдіяльності країни, запроваджується новий підхід до визначення мінімальної заробітної плати працівника, якого планують забронювати. Відтепер цей показник не буде фіксованим, а розраховуватиметься за спеціальною формулою. В її основі — мінімальна заробітна плата по країні за останній календарний місяць, до якої застосовуватиметься відповідний коефіцієнт. Саме він і формуватиме поріг, нижче якого бронювання стане неможливим.

Таким чином, якщо у грудні мінімальна заробітна плата становить 8 тисяч гривень, то мінімальний дохід працівника, якого планують забронювати, має бути не меншим за 20 тисяч гривень. Водночас із 1 січня мінімальна зарплата в Україні зросте до 8 647 гривень, а отже необхідний рівень доходу для бронювання підвищиться до 21 617 гривень 50 копійок.

Для державних і комунальних підприємств діятиме інший підхід. У цьому випадку заробітна плата працівника має бути не нижчою за середню по відповідному регіону за четвертий квартал року. Важливо, що йдеться саме про суму брутто — тобто до оподаткування, з урахуванням податків та обов’язкових платежів.

Адвокат наголосив, що інших суттєвих змін у процедурі бронювання на 2026 рік наразі не передбачено. Основний акцент зроблено саме на фінансових критеріях, які мають підтверджувати статус працівника як економічно важливого для функціонування підприємства.

У зв’язку з повідомленнями про ймовірне захоплення російськими окупаційними підрозділами одного з українських пунктів управління в місті Гуляйполе Запорізької області розпочинається комплексна перевірка. Про це поінформував речник Сил оборони Півдня Владислав Волошин, наголосивши, що ситуація перебуває на контролі як військового командування, так і правоохоронних структур.

За наявною інформацією, наразі триває з’ясування ключових обставин події. Компетентні органи встановлюють, чи підтверджується сам факт захоплення, а також аналізують умови, за яких могла виникнути загроза втрати контролю над об’єктом. Особливу увагу приділяють діям особового складу, ефективності системи оборони та рівню координації між підрозділами.

Волошин наголосив, що у разі підтвердження цієї інформації правоохоронні органи відкриють кримінальне провадження. За результатами перевірки буде надано оцінку діям усіх посадових осіб, які могли бути причетні до ситуації.

Речник Сил оборони Півдня підкреслив, що результати розслідування будуть оприлюднені, а інформація не приховуватиметься. За його словами, принциповою позицією командування є повна прозорість у питаннях, що стосуються безпеки та відповідальності.

Крім того, перевіряється інформація про те, що підрозділ 106 окремої бригади територіальної оборони залишив спостережний пункт, не евакуювавши особисті речі. За цим фактом також розпочато окреме розслідування.

Передумовою для перевірки стала поява 25 грудня відеозапису в соціальних мережах, на якому російські військові заявляють про нібито захоплення командно-спостережного пункту 1 батальйону 106 окремої бригади територіальної оборони. На оприлюднених кадрах демонструються залишені ноутбуки, мобільний телефон і карти місцевості.

Наразі українська сторона офіційно перевіряє достовірність цих заяв і з’ясовує всі обставини подій у районі Гуляйполя.

На всьому Покровському напрямку в Донецькій області триває високий рівень військового тиску з боку російських військ. Основним об'єктом атак залишається Покровсько-Мирноградська агломерація, що вже кілька тижнів є епіцентром інтенсивних бойових дій. За словами військовослужбовця 68-ї єгерської бригади Збройних сил України з позивним «Гусь», російські сили використовують різноманітні тактики для посилення своїх наступальних можливостей і досягнення своїх цілей на цьому напрямку.

«Противник регулярно комбінує кілька різних тактик ведення бою, намагаючись змусити наші підрозділи реагувати на різні види атак», — зазначив військовий. За його словами, ці тактики включають як великі, так і дрібні атаки, що дозволяє ворогу зберігати постійний тиск на українські позиції. Зокрема, російські війська не обмежуються лише традиційними методами ведення бою, а все частіше використовують механізовані атаки із застосуванням квадроциклів, мотоциклів, а також важкої техніки, зокрема танків і бойових машин піхоти.

Військовий також прокоментував погодні умови на позиціях. За його словами, холод упродовж останніх днів справді відчутний, однак підрозділи мають можливість зігріватися і забезпечені необхідними умовами для несення служби.

Раніше ситуацію на цьому ж напрямку коментував заступник командира 4-го батальйону оперативного призначення «Сила Свободи» бригади «Рубіж» Володимир Назаренко. Ще 20 грудня він зазначав, що на Покровському напрямку російські війська зазнають у десятки разів більших втрат, ніж Сили оборони України. За його словами, це свідчить про ефективне застосування наявного озброєння, а також про високий рівень підготовки українських військових.

Назаренко наголошував, що противник має значно більші ресурси, тому в умовах такої переваги ключову роль відіграють тактична хитрість, якісне застосування озброєння, а також професійні навички й точні розрахунки операторів безпілотних літальних апаратів.

Водночас аналітики Інститут з вивчення війни раніше повідомляли, що Росія теоретично може спробувати захопити Покровськ та оточити Мирноград до кінця року. Проте, за оцінками експертів, навіть у разі втрати Покровська це не призведе до негайного обвалу всієї української оборони в Донецькій області.

Фактичний бенефіціар низки платіжних і фінансових компаній Олександр Сердюк, за даними джерел, пов’язаних з фінансовими розслідуваннями, вибудував складну систему для легалізації тіньових доходів та транскордонного виведення коштів. Це включає діяльність через компанії «Єдиний гаманець», «Пей Плейс Україна», «Нейшнл Пеймент Енд Коллекшн Процесінг Центр», «Фінпеймент» і «Пеймент текнолоджіс». Всі ці компанії працюють в межах міжнародних платіжних систем, однак слідчі органи вважають, що їхня діяльність має приховану мету — легалізацію нелегальних коштів та можливість їх виведення за межі країни.

Ключовим інструментом у цій фінансовій схемі стала мультифункціональна платіжна система Wallet One, через яку, за даними джерел, ТОВ «Єдиний гаманець» нібито забезпечує фінансову взаємодію з іншими суб'єктами на міжнародному рівні. Ця система дозволяє здійснювати різноманітні фінансові операції, включаючи перекази коштів, оплати та інші трансакції, що значно спрощує процеси виведення та перерахування грошей через численні посередницькі канали.

Як стверджують джерела, модель ґрунтується на маніпуляціях із так званим імпортом цифрового контенту. У документації свідомо завищуються обсяги послуг, після чого кошти перераховуються нерезидентам, які формально не мають стосунку до розробників ігор або контенту. Для транзиту десятків мільйонів гривень, за цією інформацією, використовуються фіктивні компанії «Леджент», «Тайм Солюшн», «Офолд» та «Епрікот».

Окремим напрямом діяльності називають обслуговування нелегального грального бізнесу. За словами співрозмовників, Сердюк через бренд «ПаріМатч» нібито забезпечує конвертацію електронних коштів WebMoney та QIWI у готівку. Центральною фінансовою ланкою цієї системи, за даними джерел, виступає ПАТ КБ «Центр», а сукупний річний оборот схеми може сягати близько 350 мільйонів доларів.

Особливу увагу джерела звертають на ситуацію всередині Бюро економічної безпеки України. За їхніми твердженнями, для безперешкодної роботи схеми нібито існує корупційне прикриття з боку окремих посадовців БЕБ. Мова йде про регулярні щомісячні виплати у розмірі близько 15 тисяч доларів на користь посадових осіб із прізвищами Ящук, Ткачук, Стасенко та Григорчук.

Окремо згадується епізод із поверненням техніки, вилученої у ТОВ «Фінпеймент», за яке, за інформацією джерел, було передано разовий хабар у 80 тисяч доларів. Крім фіксованих сум, співрозмовники стверджують, що окремі детективи БЕБ могли отримувати 0,5% від загального обороту компаній, пов’язаних із Сердюком.

Готівка для таких виплат, за цими даними, акумулюється у конспіративній квартирі на вулиці Верхогляда, 14А в Києві. Кошти туди нібито надходять у результаті операцій з обміну криптовалют через МТБ Банк.

Містечко Гоща на Рівненщині, яке налічує близько п’яти тисяч жителів, є яскравим прикладом наслідків демографічної кризи, що охоплює Україну. Сумна статистика та факти свідчать про глибокі зміни в структурі населення, де зменшення кількості молодих людей та еміграція стали серйозними викликами для місцевих громад. Особливо яскраво ці процеси проявляються в освіті та соціальних установах.

Одним із таких сумних прикладів є сусіднє село Садове, де ще кілька років тому функціонувала школа, яка навчала понад двісті дітей. Тепер же, після кількох років невпинного зменшення кількості учнів, ця школа була змушена закритися. Сьогодні в навчальному закладі залишилося лише дев’ятеро учнів, що стало вирішальним фактором для її закриття. Про це розповів голова селищної ради Гощі Микола, який зазначив, що через таку ситуацію довелося прийняти непопулярне, але необхідне рішення.

За даними Інституту демографії Національної академії наук України, до початку повномасштабної війни в Україні проживало 42 мільйони людей, а сьогодні — менше 36 мільйонів, включно з мешканцями тимчасово окупованих територій. Прогнози свідчать, що до 2051 року населення країни може скоротитися до 25 мільйонів.

Причинами зниження чисельності населення є високий рівень смертності, низька народжуваність та еміграція. Середня тривалість життя чоловіків у 2024 році знизилася до 57,3 року, жінок — до 70,9. Молодь та особливо молоді жінки виїжджають за кордон, що поглиблює проблему народжуваності.

Уряд у 2024 році ухвалив демографічну стратегію до 2040 року. Документ передбачає дефіцит 4,5 мільйона працівників у найближче десятиліття та робить ставку на стримування еміграції, повернення українців із-за кордону, розвиток інфраструктури, покращення житлових умов та можливе залучення іммігрантів. За оптимістичним сценарієм, населення України може зрости до 34 мільйонів до 2040 року, а за поточної динаміки — зменшитися до 29 мільйонів.

У Гощі кількість першокласників зменшується, а близько 10% випускників шкіл виїжджають за кордон. Пологове відділення місцевої лікарні втратило державне фінансування у 2023 році через низьку кількість пологів. Населення міста тримається завдяки переїзду мешканців із навколишніх сіл, але молоді люди часто відкладають народження дітей через війну та економічну нестабільність.

Різдво Христове для українців є особливим днем, у якому поєднуються глибока віра, національна пам’ять і щира родинна близькість. Це свято нагадує про народження Ісуса Христа як про подію, що принесла у світ надію, милосердя та духовне оновлення. Саме тому Різдво сприймається не лише як календарна дата, а як внутрішній стан душі, коли люди прагнуть миру, злагоди й добрих вчинків.

В Україні Різдво відзначають 25 грудня відповідно до нового церковного календаря. Для багатьох родин цей день стає приводом зібратися разом, відкласти щоденні турботи й присвятити час спілкуванню, молитві та спільним спогадам. Атмосфера свята наповнена очікуванням дива, адже Різдво традиційно асоціюється зі світлом, яке перемагає темряву, і вірою в краще майбутнє.

Наші предки вірили, що поведінка людини на Різдво впливає на весь наступний рік. Тому дотримувалися певних правил, щоб не накликати негаразди, сварки чи нестатки.

Головні заборони на Різдво включають:

не сваритися і не лаятися, уникати поганих слів, щоб не притягнути конфлікти;

не займатися хатньою працею, прибиранням, пранням, шиттям або важкою фізичною роботою, присвячуючи день молитві та родині;

не відмовляти в допомозі тим, хто її потребує, адже свято асоціюється з милосердям і щедрістю;

уникати скупості, бо жадібність у святковий день могла призвести до фінансових труднощів;

не позичати гроші, щоб не втратити удачу та достаток;

уникати смутку й сліз, адже Різдво – це свято радості та надії на краще майбутнє.

Дотримання цих народних традицій допомагає створити атмосферу свята, внутрішньої гармонії та родинного тепла.