Uanews.life

Позначка: археологія

  • На Ярославовому Валу в Києві знайшли ймовірні оборонні споруди часів Русі: будівництво призупинено

    На Ярославовому Валу в Києві знайшли ймовірні оборонні споруди часів Русі: будівництво призупинено

    Під час будівельних робіт у будинку на Ярославовому Валу, 10 у Києві робітники натрапили на ймовірні залишки оборонних укріплень княжої доби. Про знахідку повідомив урбаніст і краєзнавець Дмитро Перов, який звернув увагу на кам’яне мурування, виявлене на глибині п’яти підземних поверхів.

    За його словами, під час буріння робітники зіткнулися з дуже міцною кам’яною стінкою. Неможливість пробурити її стала причиною того, що будівельники просто обійшли перешкоду і продовжили роботи поруч, залишивши мурування як своєрідну «опору». Це свідчить про те, що споруда має значну міцність і може бути частиною давнього оборонного валу.

    Порівнявши сучасну та історичну топографію, дослідник наголошує: саме вздовж теперішньої вулиці Ярославів Вал у княжі часи проходив великий оборонний вал. Його залишки частково помітні в рельєфі Золотоворітського скверу та поблизу вул. Грінченка. Недарма вулиця раніше мала назву Велика Підвальна — вона проходила під валовими укріпленнями.

    На історичних картах Києва часів 988–1240 років також видно, що оборонні споруди пролягали саме цією ділянкою та перетинали її в напрямку Святославового Яру.

    Будинок, на території якого проводились роботи, розташований у буферній зоні ЮНЕСКО — поруч із Софійським собором та Золотими воротами. Це історична садиба, відома як будинок архітектора Олександра Шіле, зведений у 1877 році. У XX столітті тут працював готель «Версаль», а також розміщувались установи Української держави гетьмана Павла Скоропадського.

    Однак останніми роками будівля зазнала агресивної перебудови: фасад перших двох поверхів частково знесено, внутрішні перекриття — розібрані, а на місці фактично ведеться нове будівництво. За даними ЗМІ, власником будинку є ТОВ «Мірча Яв», а бенефіціарною власницею — Ольга Балясна.

    Директорка Департаменту охорони культурної спадщини КМДА Марина Соловйова повідомила, що роботи зупинено. Хоча припис Міністерство культури видало ще у 2020 році, забудовник його проігнорував. Нині фахівці Інституту археології НАН України мають провести дослідження місця знахідки.

    Якщо виявлене кам’яне мурування підтвердять як частину давнього валу, це стане однією з найбільших археологічних знахідок у центрі Києва за останні роки.

  • Археологи розкопали декоративні плитки та посуд в Івано-Франківській області

    Археологи розкопали декоративні плитки та посуд в Івано-Франківській області

    Під час останньої експедиції в Галицькому замку на Івано-Франківщині археологи виявили численні уламки старовинного кахельного облицювання та фрагменти високоякісного керамічного посуду, що колись належали представникам місцевої еліти.

    За словами генерального директора Національного заповідника «Давній Галич» Володимира Олійника, знахідки були зроблені під час розкопок фундаменту В’їзної вежі. Археологи натрапили на значні нашарування культурного шару, де збереглися декоративні плитки печей із поливою різних відтінків та урочисто оздоблений посуд.

    Відкриття дозволяє краще зрозуміти побут та естетичні смаки місцевої еліти середньовічного Галича. Знахідки передбачають подальші дослідження, які можуть відкрити нові деталі про архітектуру, побут та художні традиції того періоду.

    Археологи наголошують, що кожен фрагмент кераміки та кахлів є цінним джерелом інформації для реконструкції історичного вигляду замку та його інтер’єрів.

  • Що відомо про єдиний діючий вулкан України

    Що відомо про єдиний діючий вулкан України

    Грязьовий вулкан Старуня — один із найменших у Європі та єдиний діючий такого типу в Україні — розташований у селі Старуня за приблизно 25 км від Івано-Франківська. Хоча за габаритами він скромний, цей природний об’єкт має кілька унікальних властивостей, які роблять його цікавим і для геологів, і для туристів та медиків.

    Сам вулкан — це ділянка «бруду» на вершині пагорба, позбавлена рослинності, де періодично відбуваються викиди суміші глини, нафти, ропи та газів. Діаметр основного кратера становить лише близько 30 см, однак у піки активності викиди могли сягати до трьох метрів висоти. Загалом вулкан має близько восьми постійно активних кратерів і ще дванадцять непостійних.

    Одна з найцікавіших властивостей Старуні — сейсмочутливість: вулкан реагує на землетруси, що відбуваються за тисячі кілометрів. Після сильних поштовхів (у Кавказі, Італії, Німеччині чи навіть у Середній Азії) на поверхні навколо вулкана з’являються тріщини шириною до трьох сантиметрів, які через кілька днів закриваються самостійно. Також спостерігаються провали, поява нових порогів і водоспадів, активне газовиділення та повільне підняття ґрунту — близько одного метра за сім років.

    Геохімію Старуні пояснюють історією інтенсивної розробки нафтових і озокеритних родовищ у ХІХ–ХХ століттях: проникнення кисню в підземні води спричинило окислення нафти й хімічні реакції з виділенням тепла, яке й підтримує активність вулкана. Через це ж тут знаходять лікувальні грязі та мінералізовану воду; у складі речовини є озокерит — природний мінерал, що застосовується в термолікуванні.

    Поруч із кратером горить «вічний вогонь» — джерело природного газу, яке місцеві мешканці підпалили понад 30 років тому, аби знизити загазованість повітря; відтоді воно не згасло. Ще одна важлива складова цінності Старуні — археологія: у довколишніх шарах знаходили добре збережені рештки доісторичних тварин. Найвідоміші знахідки — мамонт зі збереженими залишками трави у шлунку та кістки двох волохатих носорогів; експонати нині зберігаються в музеях Львова та Кракова.

    Старуня — унікальне поєднання геології, лікувальних ресурсів та археології. Для регіону це і науковий інтерес, і туристичний об’єкт, що вимагає уваги з боку екологів і реставраторів. Зважаючи на чутливість вулкану до зовнішніх впливів і його значення для науки й медицини, важливо балансувати між доступністю для відвідувачів, збереженням унікальних ресурсів і охороною території.

  • Археологи Києва виявили слід ступні середньовічного киянина

    Археологи Києва виявили слід ступні середньовічного киянина

    У самому серці Києва тривають розкопки фундаментів Михайлівського Золотоверхого монастиря, де археологи та волонтери знайшли несподіваний «артефакт» — відбиток людської ступні на свіжозбудованій цеглі.

    Державний історико-архітектурний заповідник «Стародавній Київ» повідомляє, що незабаром ці давні фрагменти будуть представлені відвідувачам у прозорому павільйоні, який дозволить ознайомитися з автентичними стінами надбрамної церкви, зведеної понад вісім століть тому.

    Розчищення фундаментів вимагало значних зусиль: волонтерам та музейникам довелося винести близько 50–60 мішків піску й вапна, завантаживши їх на самоскид. Для роботи використовували вантажівку, надану ШЕУ Шевченківського району.

    Після завершення робіт підлогу покриють гігроскопічним текстилем і гравієм, стіни пофарбують, а павільйон обладнають інформаційними банерами та стендами.

    Відбиток ступні на цеглі став живим свідченням середньовічного життя киян, нагадуючи про радість, веселощі та непередбачувані вчинки мешканців міста понад 800 років тому.

  • У центрі Києва вчені виявили унікальну історичну знахідку

    У центрі Києва вчені виявили унікальну історичну знахідку

    Київські археологи зробили унікальне відкриття в храмі Успіння Богородиці Пирогощої на Контрактовій площі. Під сходами культової споруди виявили залишки старовинної печі, яка в минулому виконувала функцію своєрідного «калорифера».

    Як повідомили в Державному історико-архітектурному заповіднику «Стародавній Київ», спочатку дослідники припускали, що підземна споруда могла бути поховальною криптою, адже храм та його околиці відомі численними похованнями видатних киян. Проте уважний аналіз довів, що йдеться про підвал дзвіниці XIX століття, де була збудована система опалення.

    Археологи зауважують, що саме у XIX столітті в Європі почали системно обігрівати великі кам’яні храми. Для цього у підвалах споруджували величезні печі, які топили деревом або вугіллям. Від нагрівальної камери гаряче повітря йшло каналами під підлогою і виходило через решітки в підлозі чи стінах, забезпечуючи відносний комфорт у зимовий час.

    «Ми фактично маємо доказ, що храм Пирогощої був обладнаний такою системою. Це відкриття дозволяє по-новому подивитися на історію опалення київських храмів. Чи мали подібні печі інші святині столиці — наразі невідомо, адже значну їх частину знищили за радянських часів», — зазначили у заповіднику.

    Дослідники наголошують: знахідка потребує подальшого детального вивчення. Вона може пролити світло на те, як кияни XIX століття намагалися зробити богослужіння комфортнішими навіть у холодний сезон.

  • На Лубенщині знайшли фрагмент бивня мамонта під час розкопок глини

    На Лубенщині знайшли фрагмент бивня мамонта під час розкопок глини

    У селі Заріг Оржицької громади Лубенського району місцева краєзнавиця під час розкопок глини натрапила на фрагмент бивня мамонта. Про знахідку повідомили у Центрі охорони та досліджень пам’яток археології.

    Знахідку оглянув фахівець Центру Михайло Коваленко. За його оцінкою, уламок перебував близько до поверхні, проте через ерозію втратив музейну цінність. За припущенням дослідників, уламок був перенесений льодовиковими процесами разом із глиняним лесом.

    Ця знахідка не є поодинокою: ще у 2005 році біля Тарасівського цегельного заводу також знаходили уламки бивнів та кістки мамонтів. Частину матеріалів час від часу передають до Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського та Оржицького районного краєзнавчого музею.

    Археологи підкреслюють, що такі випадкові знахідки не завжди свідчать про наявність палеолітичних стоянок. Проте кожен фрагмент може стати поштовхом для нових досліджень і пролити світло на давню історію регіону.

  • На Дніпропетровщині селяни натрапили на артефакти після обміління водойми

    На Дніпропетровщині селяни натрапили на артефакти після обміління водойми

    У селі на Дніпропетровщині літня посуха призвела до несподіваного археологічного відкриття. Коли місцева водойма сильно обміліла, її дно оголило старовинні предмети — уламки кераміки та металеві артефакти. Першими їх помітили селяни, які й повідомили фахівців.

    На місце виїхали спеціалісти з IN SITU — відділу археології Дніпропетровського національного історичного музею, які підтвердили: знайдене має історичну цінність і може пролити світло на побут мешканців цих земель кілька століть тому.

    Під час первинного огляду виявили десятки предметів — уламки кераміки, оброблені металеві деталі, можливі фрагменти інструментів чи виробничого обладнання. За попередніми оцінками, частина артефактів може походити з періоду Середньовіччя, однак точніше датування покаже лабораторний аналіз.

    Археологи вже взяли зразки для хімічного аналізу й радіовуглецевого датування. Це дасть змогу визначити вік знахідок, технології виготовлення та можливе походження матеріалів. Особливо цінними вважають фрагменти з залишками обробки, які можуть свідчити про ремісничу діяльність.

    Після завершення всіх досліджень артефакти поповнять експозицію одного з музеїв області. Таким чином, вони не лише отримають належну охорону, а й стануть частиною публічної колекції, доступної для відвідувачів.

    Це відкриття — ще один доказ того, наскільки багата на історію українська земля і як навіть зміни погоди можуть стати поштовхом до нових наукових відкриттів.

  • Археологи повернулися до розкопок Тальянок — одного з найбільших поселень трипільської цивілізації

    Археологи повернулися до розкопок Тальянок — одного з найбільших поселень трипільської цивілізації

    На Черкащині відновилися археологічні розкопки на території унікального трипільського поселення “Тальянки”. Після кількох років перерви дослідники знову працюють на місці, яке вважається одним із наймасштабніших давніх міст Європи доби енеоліту. Роботи стартували на початку червня 2025 року — про це повідомив державний історико-культурний заповідник “Трипільська культура”.

    Цьогоріч археологи зосередили увагу на новій ділянці поблизу гончарного горна, відкритого ще у 2013 році. До досліджень долучилися й студенти історичного факультету Уманського державного педагогічного університету, які працюють під керівництвом досвідчених науковців.

    Вже виявлені фрагменти трипільської кераміки — ймовірно, частини посуду чи ритуальних предметів. Такі знахідки є ключовими для розуміння повсякденного життя, релігії та ремесел трипільців. Окрім того, археологи зафіксували межі одного з котлованів і провели ретельну зачистку поверхні, що дозволить подальше дослідження об’єкта.

    Поселення “Тальянки”, розташоване в Уманському районі Черкаської області, є одним із найбільших об’єктів трипільської культури — його площа перевищує 450 гектарів. За оцінками науковців, у V–IV тисячоліттях до нашої ери там могло проживати до 15 тисяч осіб. Знахідки свідчать про високий рівень розвитку — від архітектури до технологій гончарства.

    Відновлення розкопок у Тальянках — важливий крок для української археології. Воно дає змогу глибше вивчити одну з найстаріших цивілізацій Європи, а також краще зберегти її спадщину. Очікується, що цьогорічні дослідження принесуть нові унікальні артефакти та знання про давнє життя на теренах сучасної України.

  • Археологи виявили унікальні артефакти VI–V століть до н. е. у кургані Опішлянка

    Археологи виявили унікальні артефакти VI–V століть до н. е. у кургані Опішлянка

    Археологи історико-культурного заповідника «Більськ» завершили дослідження кургану Опішлянка поблизу села Деревки на Полтавщині та натрапили на низку сенсаційних знахідок. Унікальні артефакти, що датуються VI–V століттями до нашої ери, не лише доповнюють уявлення про життя давніх племен, а й ставлять нові акценти у вивченні поховальних традицій ранньої залізної доби.

    Курган із новим прочитанням

    Хоч курган Опішлянка був частково досліджений ще у XIX столітті археологом Іваном Зарецьким, лише сучасні методики дозволили розкрити його потенціал повною мірою. У межах комплексної програми з вивчення Більського мікрорегіону фахівці змогли точно задокументувати поховальні шари, знайти нові об’єкти і артефакти, що допоможуть у реконструкції історичних зв’язків тогочасного населення.

    Скарб давньої еліти

    У центральній поховальній камері археологи знайшли вражаючий набір предметів:

    • золоті пластини із зображенням пантер — ймовірно, символи влади або охоронці в потойбіччі;

    • хрестоподібна золота бляха та бронзова бляха простішого типу — ознаки статусу;

    • сагайдак зі 174 стрілами — рідкісна знахідка навіть для скіфського контексту;

    • залізні вудила та псалії — підтвердження використання бойових коней;

    • ліпна урна з обгорілими кістками — вказівка на практику кремації.

    Ці предмети свідчать про високий рівень ремесел, а також про вірування, за якими знатного покійника споряджали в інший світ з усім необхідним.

    Повернення історії додому

    Частина артефактів із кургану Опішлянка ще у XIX–ХХ століттях потрапила до російських музеїв. Натомість нові знахідки залишаться в Україні та доповнять фонди національних музеїв. Вони стануть цінним джерелом для подальших досліджень зв’язків між скіфами, сарматами та місцевими племенами.

    Під захистом держави

    Нещодавно Мінкульт затвердив охоронний статус для 52 археологічних пам’яток Більського мікрорегіону. Це важливий крок у справі збереження історичної спадщини України. За останні 10 років фахівці обстежили понад 7 000 гектарів — і кожна нова знахідка доводить: ця земля ще має чим здивувати.

    Розкопки кургану Опішлянка — це не лише вікно в минуле, а й крок до глибшого розуміння нашого коріння, формування національної пам’яті та самоповаги до культурної спадщини.

  • Поліція Полтавщини врятувала унікальні фібули V століття від “чорного ринку”

    Поліція Полтавщини врятувала унікальні фібули V століття від “чорного ринку”

    Поліція Полтавської області зупинила спробу незаконного продажу унікального археологічного скарбу. Завдяки втручанню правоохоронців вдалося вилучити три надзвичайно рідкісні фібули V століття, які могли безслідно зникнути на чорному ринку. Артефакти вже передано до Національного музею історії України, де їм нададуть належну наукову оцінку та збереження.

    За словами експертів музею, знайдені фібули — справжня сенсація для археології Східної Європи. Дві срібні застібки оздоблені вишуканим гребенем із численними декоративними кнопками. Подібних артефактів досі не було зафіксовано у науковому обігу, що дозволяє припустити — це унікальний зразок перехідного періоду київської археологічної культури, коли прикраси почали виготовляти не з бронзи, а з коштовніших матеріалів.

    Третя фібула — велика округла застібка, яка колись була плакована сріблом — належить до традиційних ознак київської археологічної культури III–V століть. Водночас дві інші прикраси, типу двопластинчастих фібул, були поширені у Північному Причорномор’ї, що свідчить про культурні обміни та міграційні впливи того часу.

    На думку дослідників, поява срібних фібул може бути пов’язана з міграційними процесами, зокрема з рухом готських племен, які після гунського вторгнення у 375–376 роках відступали вглиб території сучасної України.

    Вилучення скарбу відбулося в результаті розслідування, ініційованого Національним музеєм історії України. Артефакти виявили в межах Полтавської області, вилучили співробітники Лохвицького відділення Миргородського районного відділу поліції.

    У Нацмузеї також пояснили, що фібули були не лише застібками для одягу, а й мали оберегове, культове значення. Вони складалися з декоративного щитка-корпуса і пружини з голкою, якою приколювали, зокрема, плащі.

    Цей рятований скарб не лише поповнить музейну колекцію, а й може суттєво переписати уявлення науковців про ранні етапи слов’янської історії та культурні зв’язки Східної Європи в епоху Великого переселення народів.