Uanews.life

Позначка: балістичні ракети

  • Маск не хоче дозволяти Україні використовувати Starlink для ударів по РФ

    Маск не хоче дозволяти Україні використовувати Starlink для ударів по РФ

    Як пише The Atlantic, українська влада намагається домогтися від Маска дозволу на використання можливостей Starlink для операцій, спрямованих проти російських ракетних установок. Ідеться, зокрема, про комплекси, які Росія використовує для запуску балістичних ракет по Києву та інших українських містах.

    Минулого тижня видання повідомляло, що президент України Володимир Зеленський під час зустрічі з президентом США Дональдом Трампом звертався до нього з проханням посприяти отриманню відповідної допомоги від Маска.

    Starlink працює завдяки супутниковій мережі компанії SpaceX і вже тривалий час використовується українськими військовими для забезпечення зв’язку. Однак розширення можливостей системи для наведення ударів по цілях на території Росії може мати значно серйозніші політичні наслідки.

    За даними The Atlantic, Зеленський прагне використовувати Starlink у ситуації, коли Україна стикається з дефіцитом ракет для систем протиповітряної оборони. Одним із запропонованих варіантів є ураження російських пускових установок, які застосовуються для атак балістичними ракетами по українських містах. Знищення таких комплексів могло б, за задумом української сторони, зменшити кількість ракетних ударів.

    Водночас президент США Дональд Трамп, за інформацією видання, не дав однозначної відповіді на українське прохання щодо допомоги Маска.

    Паралельно українська сторона намагається комунікувати з мільярдером безпосередньо. За даними The Atlantic, із Маском через закулісні канали намагається домовитися Михайло Федоров, який раніше обіймав посаду міністра оборони України.

    Проте співрозмовники видання стверджують, що Маск поки не погодився на пропозицію Києва. Один із джерел повідомив, що станом на середу позитивного рішення немає.

    За інформацією The Atlantic, Маск продовжує обговорювати з Федоровим ризики подальшої ескалації війни. Позиція американського мільярдера полягає в тому, що використання Starlink для ударів по цілях у Росії може призвести до небажаного загострення протистояння.

    «Ілон постійно каже, що настав час укладати угоду», — розповів один із соратників Федорова.

    Таким чином, позиція Маска наразі залишається перешкодою для розширення використання Starlink у рамках українських ударних операцій. Україна, зі свого боку, розглядає можливість ураження російських пускових установок як один зі способів зменшити загрозу балістичних атак на українські міста.

    Питання набуває особливої актуальності на тлі дефіциту ракет-перехоплювачів для української ППО. Володимир Зеленський раніше заявляв, що Україна має намір знищувати російські пускові установки, щоб зменшити інтенсивність балістичних ударів.

    Водночас остаточного рішення щодо використання Starlink у такому форматі, за даними The Atlantic, наразі немає. Маск продовжує виступати за припинення війни та виступає проти кроків, які, на його думку, можуть призвести до її подальшого загострення.

  • США щомісяця постачатимуть Україні ракети для Patriot

    США щомісяця постачатимуть Україні ракети для Patriot

    Україна та Сполучені Штати домовилися про щомісячне постачання ракет-перехоплювачів для американських систем протиповітряної оборони Patriot. Водночас цих боєприпасів наразі недостатньо для повного покриття потреб української ППО.

    Про це президент України Володимир Зеленський заявив під час спільної пресконференції з президентом Сербії Александром Вучичем.

    За словами глави держави, саме Сполучені Штати мають найбільші можливості для допомоги Україні з ракетами для систем Patriot.

    «США щомісяця постачатимуть Україні ракети-перехоплювачі для Patriot. У нас є домовленість», — сказав Зеленський.

    Водночас президент наголосив, що навіть за умови регулярних поставок Україна все ще матиме дефіцит перехоплювачів.

    На тлі посилення російських повітряних атак питання забезпечення України ракетами для протиповітряної оборони залишається одним із ключових. Росія регулярно застосовує по українських містах ударні безпілотники, крилаті та балістичні ракети.

    Однією з головних проблем є саме дефіцит перехоплювачів для Patriot, які використовуються для боротьби з балістичними ракетами. Через нестачу боєприпасів Україна не завжди має можливість забезпечувати необхідний рівень захисту від таких атак.

    Раніше Зеленський закликав міжнародних партнерів не затягувати з передачею Україні ракет-перехоплювачів. За його словами, затримки з постачанням безпосередньо впливають на здатність української ППО захищати людей і можуть коштувати життів.

    За даними, які наводив президент, порівняно з минулим роком постачання ракет для української ППО скоротилося втричі, хоча партнери мають необхідні ресурси.

    Зеленський пояснював дефіцит, зокрема, тим, що союзники залучені до подій на Близькому Сході. Водночас Україна продовжує розвивати власні засоби протиповітряної оборони, щоб частково компенсувати нестачу західних перехоплювачів.

    Президент також припускав, що скорочення поставок ракет може бути пов’язане не лише з дефіцитом ресурсів, а й із політичними міркуваннями та спробами Заходу вплинути на позицію України.

    Нова домовленість зі США має забезпечити регулярне надходження ракет для Patriot, однак, як наголосив Зеленський, нинішніх обсягів недостатньо, щоб повністю закрити потреби української ППО.

  • Ракетна атака на Київ уночі: у столиці повідомили про загоряння на двох локаціях

    Ракетна атака на Київ уночі: у столиці повідомили про загоряння на двох локаціях

    У ніч на 8 серпня в Києві вдруге за ніч оголосили повітряну тривогу через загрозу застосування балістичного озброєння. Повітряна тривога також була оголошена в низці областей України.

    Про небезпеку повідомили Київська міська військова адміністрація, Повітряні сили ЗСУ та міський голова Києва Віталій Кличко.

    У КМВА зазначили, що причиною оголошення тривоги стало застосування російськими військами балістичних ракет. Мешканців столиці закликали перебувати в укриттях та не ігнорувати сигнали повітряної тривоги.

    Повітряні сили ЗСУ повідомили про швидкісну повітряну ціль, яка рухалася у напрямку Києва. Через високу швидкість такої цілі час на реагування та перехід до безпечного місця може бути вкрай обмеженим, тому військові закликали киян та жителів області залишатися в укриттях до завершення небезпеки.

    Згодом міський голова Києва Віталій Кличко повідомив про попередні наслідки атаки. За його словами, у Голосіївському районі столиці виникло загоряння на території нежитлової забудови. Інформація про характер займання та можливі причини пожежі уточнювалася.

    Також повідомлялося про загоряння резервуарів із паливом в Оболонському районі Києва. На місцях могли працювати відповідні екстрені служби. Дані про масштаб пожеж та можливі пошкодження уточнювалися.

    Станом на 03:35 у Києві оголосили відбій повітряної тривоги. Після завершення небезпеки відповідні служби продовжили встановлювати наслідки нічної атаки.

    Цієї ж ночі Київ та низка областей України вже потрапляли під повітряну тривогу через загрозу застосування російських ударних безпілотників. Таким чином, нічна атака на столицю відбувалася у кілька етапів, спочатку із загрозою дронів, а згодом — балістичного озброєння.

    Повідомлялося про загоряння у двох районах Києва, однак інформація щодо масштабів пошкоджень, постраждалих та остаточних наслідків атаки могла уточнюватися. Влада закликала громадян користуватися лише офіційними джерелами інформації та не поширювати неперевірені дані про роботу української протиповітряної оборони.

  • Starlink може отримати нову роль у війні: Федоров підтвердив переговори з Маском про удари по цілях у РФ

    Starlink може отримати нову роль у війні: Федоров підтвердив переговори з Маском про удари по цілях у РФ

    Україна продовжує прямі консультації з Ілоном Маском і SpaceX щодо можливого розширення використання Starlink для виконання бойових завдань проти військових цілей на території Росії. Йдеться, зокрема, про можливість підтримувати зв’язок під час операцій проти російських балістичних пускових установок. Остаточного рішення поки немає, однак Михайло Федоров підтвердив: контакти тривають, а остання розмова з Маском відбулася лише кілька днів тому.

    Про це Федоров розповів в ефірі YouTube-каналу Сергія Стерненка, відповідаючи на запитання про те, чи може Starlink використовуватися для роботи українських систем безпосередньо по російських засобах балістичного ураження.

    За словами Федорова, завдання є технічно та політично складним, тому деталі переговорів поки не розголошуються. Він лише підтвердив, що українська сторона продовжує працювати над необхідним рішенням.

    Ця тема набула особливої актуальності після різкого збільшення кількості російських балістичних атак. Україна шукає не тільки додаткові перехоплювачі Patriot, а й способи знищувати ракети, пускові установки та пов’язані з ними системи ще до моменту запуску.

    Навіщо Україні Starlink за межами нинішньої зони роботи

    Starlink став одним із найважливіших елементів українського військового зв’язку ще на початку повномасштабного вторгнення.

    Низькоорбітальна супутникова система дозволяє підтримувати інтернет-з’єднання там, де традиційна телекомунікаційна інфраструктура знищена, пошкоджена або пригнічується засобами радіоелектронної боротьби.

    Для військових це означає можливість передавати інформацію між підрозділами, працювати з цифровими системами управління, підтримувати зв’язок із безпілотними системами та оперативно обмінюватися даними.

    Але SpaceX у різні періоди встановлювала географічні й технічні обмеження на використання Starlink у бойових операціях.

    Саме тому потенційне застосування системи для роботи по військових цілях глибше на території Росії неможливо вирішити лише на українському рівні. Для цього необхідна участь самої SpaceX.

    Федоров фактично підтвердив, що саме про такі можливості йдеться у нинішніх консультаціях.

    У центрі уваги — російські балістичні пускові

    Контекст переговорів особливо важливий.

    У серпні Україна гостро потребує додаткового захисту від балістики. Системи Patriot залишаються ключовим засобом перехоплення російських «Іскандерів» та інших складних балістичних цілей, однак запас ракет PAC-3 у партнерів обмежений.

    Тому дедалі більше значення отримує інший підхід — не чекати, поки ракета вже летить на українське місто, а знищувати її носій на землі.

    Для цього необхідні розвіддані, далекобійні засоби ураження та стабільний канал управління.

    Саме тут супутниковий зв’язок може стати критично важливим.

    Однак Федоров не уточнив, яку саме технічну модель використання Starlink обговорюють сторони. Немає також підтвердження, що SpaceX уже погодила будь-які зміни режиму роботи мережі.

    Тож заяви про те, що Україна вже отримала дозвіл використовувати Starlink для ударів углиб РФ, наразі були б передчасними.

    У Києва та SpaceX уже був успішний досвід складних переговорів

    Федоров окремо нагадав про попередній приклад співпраці з компанією Маска.

    На початку 2026 року Україна зіткнулася з новою загрозою: російські війська почали використовувати Starlink на ударних безпілотниках.

    Це суттєво підвищувало їхні можливості.

    Як пояснювало Міністерство оборони, такі дрони могли летіти на низькій висоті, залишатися стійкими до частини засобів РЕБ і керуватися оператором у режимі реального часу навіть на значній відстані.

    29 січня Міноборони заявило, що зв’язалося зі SpaceX буквально через кілька годин після появи інформації про використання росіянами Starlink на БпЛА.

    Федоров тоді окремо подякував президентці SpaceX Гвінн Шотвелл та Ілону Маску за швидку реакцію.

    Україна та SpaceX створили «білий список»

    Результатом цієї співпраці стала система верифікації терміналів Starlink.

    Кабінет Міністрів запровадив так званий whitelist — перелік авторизованих терміналів, яким дозволено працювати в Україні.

    Логіка була простою: українські військові, цивільні, державні органи та бізнес верифікують свої пристрої, після чого невідомі або неавторизовані термінали можуть бути відключені.

    Міноборони прямо пояснювало, що метою системи було позбавити російські війська можливості використовувати Starlink на дронах і водночас не залишити без зв’язку українських користувачів.

    Уже 5 лютого Федоров повідомив, що перші українські термінали з «білого списку» працюють, а російські були заблоковані.

    Списки тоді оновлювалися раз на добу, а команда Міноборони разом зі SpaceX працювала над прискоренням процесу.

    Тобто у Києва вже є приклад, коли складна технічна домовленість із компанією Маска була реалізована протягом дуже короткого часу.

    Саме на цей досвід Федоров тепер посилається як на доказ того, що переговори можуть дати практичний результат.

    Starlink давно став значно більшим, ніж просто інтернет

    На початку великої війни супутникові термінали насамперед сприймалися як засіб резервного зв’язку.

    Згодом Starlink фактично став частиною цифрової інфраструктури українського поля бою.

    Особливість системи полягає у великій кількості супутників на низькій навколоземній орбіті. Це забезпечує відносно низьку затримку сигналу порівняно з традиційними геостаціонарними супутниковими системами та дозволяє використовувати мережу для задач, де важлива швидка передача даних.

    Саме тому залежність від Starlink одночасно є перевагою та ризиком.

    Перевагою — тому що система дозволила Україні зберегти стійкість зв’язку навіть за умов масованого руйнування телекомунікаційної інфраструктури.

    Ризиком — тому що ключові технічні параметри мережі контролює приватна американська компанія.

    І саме ця обставина змушує Київ постійно підтримувати прямий контакт зі SpaceX.

    Чому переговори з Маском непрості

    Starlink — цивільна комерційна система, яка стала надзвичайно важливим військовим інструментом.

    Для SpaceX будь-яке розширення її використання у наступальних операціях створює політичні, юридичні та репутаційні ризики.

    З іншого боку, Україна наголошує, що йдеться про боротьбу з військовими об’єктами держави, яка щодня запускає ракети та дрони по українських містах.

    Саме тому Федоров і назвав переговори складним завданням.

    Публічно SpaceX наразі не оголошувала про зміну політики щодо використання Starlink для ударних операцій на території РФ.

    Отже, головний результат консультацій ще попереду.

    Росія сама зробила Starlink частиною цієї дискусії

    Окремий парадокс полягає в тому, що російська армія також намагалася отримати переваги від американської супутникової системи.

    За даними українського Міноборони, окупанти використовували нелегально придбані термінали, включно з установленням їх на безпілотні літальні апарати.

    Саме це змусило Україну та SpaceX створити жорсткішу систему контролю.

    Після введення whitelist Міноборони заявило, що російські термінали на окупованих територіях були заблоковані, тоді як верифіковані українські продовжили працювати.

    Таким чином, SpaceX уже фактично стала учасником технологічного протистояння між Україною та Росією, хоча формально компанія залишається приватним постачальником комунікаційних послуг.

    Від оборони — до потенційного полювання на балістику

    Нинішні переговори можуть стати принципово новим етапом.

    Якщо раніше головним завданням було забезпечити зв’язок українських військ і перекрити доступ росіянам, то зараз Київ намагається отримати можливості, які допоможуть знищувати джерела ракетної загрози.

    Саме російські балістичні ракети стали одним із головних викликів для української ППО у 2026 році.

    Перехоплювачів Patriot недостатньо, їх виробництво обмежене, а Росія паралельно нарощує власне ракетне виробництво і отримує боєприпаси та технології від союзників.

    За цих умов Україні необхідно комбінувати два підходи: захищати міста перехоплювачами і водночас бити по пускових установках, складах та виробничій інфраструктурі противника.

    Саме для другого завдання надійний супутниковий канал зв’язку може мати особливу цінність.

    Але рішення ще немає

    Найважливіший момент у заяві Федорова — переговори справді відбуваються, але про готовий результат поки не йдеться.

    Ні він, ні SpaceX не повідомили про досягнення домовленості.

    Не розкриваються також технічні параметри того, що саме просить Україна: зміна географічних обмежень, особливий режим роботи для верифікованих військових терміналів чи інша модель.

    Це логічно, адже деталі подібної системи безпосередньо стосуються бойових можливостей.

    Проте сам факт безпосереднього контакту з Маском лише за кілька днів до публічної заяви свідчить, що тема залишається активною.

    І попередній досвід показує: коли йдеться про Starlink, технічні зміни можуть запроваджуватися дуже швидко.

    У лютому від появи проблеми з російськими дронами до запуску масової системи верифікації минули фактично лічені дні.

    Тепер завдання значно складніше.

    Україна прагне не просто не дозволити Росії користуватися американською технологією, а потенційно розширити власні можливості для ураження військових цілей за межами окупованих територій.

    Якщо Київ і SpaceX знайдуть прийнятну модель, Starlink може отримати ще одну роль у російсько-українській війні — від системи, що забезпечує стійкість зв’язку, до важливого елемента операцій проти російських ракетних сил. Але поки це саме предмет переговорів, а не вже ухвалене рішення.

  • Захід знову ризикує втратити момент: Bloomberg попередив про критичне «вікно» для України

    Захід знову ризикує втратити момент: Bloomberg попередив про критичне «вікно» для України

    Україна увійшла в другу половину 2026 року з кращою ситуацією на полі бою, ніж ще кілька місяців тому: російський весняно-літній наступ не приніс Кремлю оперативно значущих результатів, темпи просування військ РФ різко впали, а українські удари дедалі глибше вражають військову, логістичну та паливну інфраструктуру противника. Однак саме в цей момент Київ зіткнувся з іншою, потенційно критичною проблемою — гострим дефіцитом ракет-перехоплювачів Patriot на тлі різкого збільшення російських балістичних ударів.

    Оглядач Bloomberg Марк Чемпіон вважає, що Захід ризикує повторити одну зі своїх головних помилок цієї війни: знову надати Україні необхідні ресурси занадто пізно, коли сприятливе «вікно можливостей» уже буде втрачено. На його думку, українські військові створили умови, за яких Москва могла б відчути достатній тиск для серйозніших переговорів, однак нестача західної ППО дає Кремлю нову перевагу саме перед осінньо-зимовим періодом.

    Це не лише оцінка колумніста. Дані аналітиків ISW/CTP свідчать, що за перше півріччя 2026 року російські війська захопили або інфільтрували приблизно 623 кв. км території — лише близько 28% від показника за такий самий період 2025-го. У червні, за українськими даними, РФ при цьому втратила майже 39,5 тис. військових убитими та пораненими. Аналітики називають співвідношення територіальних здобутків і втрат дедалі гіршим для Москви.

    Російський наступ сповільнився, а Україна почала тиснути на тил

    Навесні аналітики вже фіксували ознаки повернення Україною тактичної ініціативи на кількох напрямках. Українські підрозділи проводили контратаки, повернули значні території на півдні та змусили Росію перекидати сили між наступальними й оборонними завданнями. Одночасно зросла інтенсивність ударів по російській логістиці, паливних складах, нафтопереробних підприємствах та інших тилових об’єктах.

    На початку серпня ця кампанія продовжилася. Зокрема, українські далекобійні безпілотники атакували об’єкти за тисячі кілометрів від кордону, включно з логістичною інфраструктурою в Єкатеринбурзі. AP зазначає, що такі удари демонструють суттєве розширення українських можливостей діяти глибоко на території Росії.

    Саме це Bloomberg розглядає як важливу зміну. Війна, яку Кремль роками намагався максимально ізолювати від повсякденного життя більшості росіян, дедалі частіше відчувається всередині РФ через пошкодження інфраструктури, логістичні проблеми та тиск на паливний ринок.

    Проте одночасно Росія знайшла іншу вразливість України.

    Patriot стали головною проблемою перед зимою

    Україна практично вичерпала запаси частини перехоплювачів для систем Patriot, які залишаються її найефективнішим засобом боротьби з російськими балістичними ракетами.

    Після одного з масштабних ударів по Києву та області на початку серпня українська ППО не змогла перехопити жодну з 24 балістичних ракет та чотирьох «Цирконів», що брали участь в атаці. Унаслідок обстрілу загинули щонайменше 17 людей, десятки були поранені. AP прямо пов’язувало провал перехоплення з критичним дефіцитом боєприпасів для Patriot.

    Президент Володимир Зеленський заявив, що постачання ракет для української ППО у 2026 році скоротилося приблизно до третини від минулорічного рівня.

    Ще наприкінці липня він попросив Дональда Трампа про екстрений «зимовий пакет» — 300 ракет Patriot, які мали б допомогти Україні захистити енергосистему в найбільш небезпечні місяці. За словами Зеленського, чинні запаси майже вичерпано, а без них Київ не має достатнього захисту від балістики.

    Проблема полягає в тому, що США самі зіткнулися з обмеженими запасами після різкого зростання глобального попиту на перехоплювачі, зокрема через конфлікт з Іраном.

    Росія виробляє балістику швидше, ніж США — перехоплювачі

    Цифри пояснюють, чому ситуація стала настільки гострою.

    За оцінками українських фахівців, Росія навесні 2026 року могла щомісяця виробляти 60–70 балістичних «Іскандер-М», додатково випускаючи десятки інших крилатих ракет.

    США на початку року виробляли близько 600 PAC-3 на рік, тобто приблизно 50 на місяць.

    Reuters також наводило оцінки, що Москва загалом здатна виробляти 700–800 «Іскандерів» і «Кинджалів» на рік. При цьому для гарантованого знищення однієї складної балістичної цілі інколи необхідно застосовувати кілька перехоплювачів.

    Тому навіть збільшення американського виробництва не вирішить проблему миттєво. Lockheed Martin у 2025 році поставила трохи більше 600 PAC-3 і планує наростити випуск приблизно до 2000 одиниць лише до 2030 року.

    Саме ця диспропорція створює для Росії спокусу атакувати Україну дедалі більшою кількістю балістики.

    Москва вже підлаштовує тактику під дефіцит Patriot

    ISW ще навесні звернув увагу, що Росія збільшує частку балістичних ракет у комбінованих ударах, імовірно, саме для використання глобального дефіциту Patriot.

    Схема полягає у запуску великої кількості дронів і крилатих ракет, які розтягують українську ППО, після чого застосовуються балістичні ракети по найбільш важливих цілях.

    У липні РФ, за оцінкою аналітиків, використала рекордну кількість ракет за місяць. При цьому темпи застосування місцями навіть перевищували поточне виробництво, що може свідчити про прагнення Кремля скористатися тимчасовою слабкістю української протиракетної оборони саме зараз.

    Для Києва найбільша небезпека полягає у тому, що до початку зими залишається дедалі менше часу.

    Росія може знову бити по енергетиці

    Якщо дефіцит перехоплювачів збережеться, головною ціллю російських атак може стати українська енергетична інфраструктура.

    Зеленський прямо попереджав США: без додаткових Patriot Росія може спробувати знищити електростанції швидше, ніж Україна встигатиме їх ремонтувати. Наслідком можуть стати масштабні перебої з електроенергією та опаленням взимку.

    Саме такий сценарій Bloomberg називає потенційно переломним.

    Проблема не лише в руйнуваннях. Тривалі відключення світла та тепла у великих містах можуть створити нову гуманітарну кризу, посилити міграцію до Європи та збільшити політичний тиск на українське керівництво.

    У цьому сенсі Москва може отримати стратегічний ефект навіть без значного просування на фронті.

    Власний аналог Patriot Україна створює, але він потрібен уже зараз

    Україна намагається вирішити проблему системно.

    Один із найважливіших проєктів — антибалістична система FREYJA, яку Україна розробляє разом із європейськими партнерами.

    Reuters повідомляло, що українська Fire Point інтегрує технології понад десятка європейських компаній. Проєкт має створити дешевшу альтернативу Patriot. Однак навіть за оптимістичного сценарію реальний серійний результат потребуватиме часу.

    Зеленський паралельно веде переговори про ліцензійне виробництво американських перехоплювачів.

    У липні Трамп заявив про готовність дозволити Україні виробництво Patriot, проте експерти попереджають: навіть якщо всі політичні та юридичні питання вирішать негайно, запуск виробництва може тривати щонайменше рік.

    За окремими оцінками, українське підприємство у перспективі могло б виробляти 200–300 перехоплювачів на рік.

    Але зима 2026–2027 років почнеться значно раніше.

    Європейська альтернатива теж обмежена

    Європа має власну систему SAMP/T із ракетами Aster, здатну боротися з частиною балістичних загроз.

    Франція та Італія можуть збільшити підтримку України такими комплексами, однак їх кількість і запаси ракет також обмежені.

    Reuters зазначало, що модернізована SAMP/T NG розглядається як один із потенційних елементів українського «плану Б», але вона також не може миттєво замінити Patriot у потрібних масштабах.

    Відтак найближчі місяці Київ значною мірою залежить від уже вироблених перехоплювачів, які перебувають на складах союзників.

    Bloomberg бачить три сценарії

    На думку Марка Чемпіона, подальший розвиток ситуації умовно може піти одним із трьох шляхів.

    Найкращий для України — союзники знаходять додаткові Patriot та одночасно посилюють українські далекобійні можливості, щоб Київ міг не тільки збивати балістичні ракети, а й знищувати виробництво, склади та пускові установки противника до запуску.

    Другий — Україну змушують піти на територіальні поступки заради швидкої домовленості з Москвою.

    Третій — війна продовжується щонайменше ще одну зиму, а можливо, і значно довше.

    Bloomberg вважає саме третій сценарій наразі найімовірнішим.

    Територіальна поступка теж не гарантує миру

    Серед російських вимог залишається передача Москві територій Донбасу, які російські війська так і не змогли захопити.

    Особливе значення мають Краматорськ, Слов’янськ, Костянтинівка та Дружківка — міста так званого «фортечного поясу» Донеччини.

    З військової точки зору це не просто населені пункти. Це потужний оборонний район, який роками стримує російське просування на захід.

    Саме тому, на думку оглядача Bloomberg, сама наполегливість Кремля у вимозі отримати цю територію без бою свідчить про її стратегічну цінність.

    Для будь-якої української влади добровільна передача таких позицій була б надзвичайно важким політичним і військовим рішенням — особливо після величезних втрат, понесених під час їх оборони.

    На тлі цього США вже бачать ризик для самого НАТО

    Проблема виходить далеко за межі України.

    За даними Wall Street Journal, нові оцінки американської розвідки допускають, що Росія у період від осені 2026 року до 2029-го може спробувати перевірити єдність НАТО обмеженою провокацією або атакою.

    Серед сценаріїв — масштабна кібератака, використання озброєних формувань без чітких розпізнавальних знаків або невелике наземне вторгнення на східний фланг Альянсу.

    Метою такого кроку, за оцінками аналітиків, могла б бути не повномасштабна війна з НАТО, а перевірка готовності союзників застосувати статтю 5 і спроба посіяти розкол між США та Європою.

    Це робить результат війни в Україні ще важливішим для самого Заходу.

    Затримки допомоги вже коштували Україні можливостей

    Головна теза колонки Bloomberg полягає в тому, що нинішня ситуація не є першою.

    Західні країни протягом війни неодноразово затягували рішення щодо танків, далекобійних ракет, винищувачів та дозволів на застосування зброї.

    Часто техніка зрештою надходила — але вже після того, як військова ситуація змінювалася.

    Саме цей принцип «занадто мало і занадто пізно» Чемпіон вважає однією з причин того, що Україні не вдалося повністю використати успіхи 2022 року та швидше змінити стратегічну ситуацію.

    Тепер ризик повторюється вже у сфері протиракетної оборони.

    Українські сили змогли значно сповільнити російський наступ. Удари по тилу РФ дедалі сильніше впливають на логістику та економіку противника. Але одночасно Росія отримала тимчасову перевагу у балістичних засобах ураження, проти яких Україна критично залежить від обмежених західних запасів Patriot.

    Тому найближчі місяці можуть визначити, чи перетвориться нинішній тиск на Росію у реальний шанс для переговорів — або Кремль знову отримає час, щоб адаптуватися.

    Як підсумовує логіка Bloomberg, Україна вже зробила значну частину того, що могла зробити власними силами: зупинила російське просування, масштабувала далекобійні удари та розбудовує власну оборонну промисловість. Але створити сотні складних антибалістичних перехоплювачів за кілька місяців вона фізично не може.

    Тепер ключове рішення залежить від США та Європи: знайти необхідні ракети зараз або знову чекати, поки проблема стане значно дорожчою — і для України, і для самого Заходу.

  • Війна Путіна принесла Кім Чен Ину мільярдний джекпот: доходи КНДР злетіли до рекордних рівнів

    Війна Путіна принесла Кім Чен Ину мільярдний джекпот: доходи КНДР злетіли до рекордних рівнів

    Повномасштабна війна Росії проти України стала для режиму Кім Чен Ина одним із найбільших фінансових і геополітичних подарунків за весь час його правління. За оцінкою Bloomberg Economics, у 2022–2025 роках Північна Корея отримала близько 22 млрд доларів іноземної валюти та еквівалентних надходжень, а головними джерелами стали військова співпраця з Росією, кібероперації, торгівля та відновлення економічних зв’язків із Китаєм.

    У результаті Пхеньян опинився у фінансово сильнішому становищі, ніж протягом багатьох попередніх років. Експерти звертають увагу: ресурс, який Москва отримує у вигляді артилерійських снарядів, ракет і військової сили, Кім Чен Ин конвертує не тільки у гроші, а й у продовольство, пальне, технології та політичну підтримку.

    «Північна Корея перебуває у сильнішому становищі, ніж будь-коли за останні 35 років», — оцінив ситуацію директор Korea Risk Group Андрій Ланков.

    За його словами, військове співробітництво з Росією стало для Пхеньяна фактично «виграшем у лотерею», тоді як відновлення тісніших відносин із китайським керівництвом створює для режиму додаткову довгострокову страховку.

    Водночас цифру у 22 млрд доларів не варто розуміти як суму готівки, яка фізично лежить на рахунках Кім Чен Ина. Через міжнародні санкції Північна Корея майже відрізана від глобальної банківської системи. Значна частина доходів залишається за кордоном або надходить у формі бартеру — продовольства, сировини, обладнання та військових технологій.

    Росія перетворила старі запаси КНДР на стратегічний ресурс

    До 2022 року величезні запаси артилерійських боєприпасів радянського стандарту були для Північної Кореї радше спадщиною холодної війни.

    Після вторгнення Росії в Україну вони раптово стали надзвичайно цінним товаром.

    Москва виявилася неспроможною повністю задовольняти власні потреби у 122-мм і 152-мм артилерійських боєприпасах лише за рахунок внутрішнього виробництва.

    Пхеньян, який десятиліттями накопичував саме такі калібри, став для Кремля одним із найважливіших зовнішніх постачальників.

    Українська Служба зовнішньої розвідки восени 2025 року оцінювала, що Північна Корея забезпечує приблизно 35–50% потреб Росії в артилерійських боєприпасах, постачаючи близько 200–260 тисяч снарядів калібрів 122 і 152 мм щомісяця.

    RUSI також наводив оцінки, що від серпня 2023 року КНДР могла передати Росії понад 5 млн артилерійських боєприпасів.

    Для Пхеньяна це означає фактичну монетизацію запасів, які десятиліттями лежали на військових складах.

    Вартість військової допомоги оцінювали до $14 млрд

    Ще у березні 2026 року Bloomberg писав про окреме дослідження південнокорейського державного Institute for National Security Strategy.

    Аналітики оцінювали вартість зброї, боєприпасів і військової підтримки, переданих КНДР Росії з серпня 2023-го до кінця 2025 року, приблизно у 7,67–14,4 млрд доларів.

    При цьому дослідники наголошували, що далеко не всю цю суму Москва могла сплатити безпосередньо валютою.

    Розрахунки можуть включати поставки продовольства, енергоносіїв, обладнання, технологій та інші форми компенсації.

    Це особливо важливо для Північної Кореї, яка залишається під одним із найжорсткіших санкційних режимів у світі.

    КНДР відправила Росії ще й військових

    Північнокорейська допомога Кремлю давно вийшла за межі снарядів.

    У 2024 році до Росії прибули перші великі підрозділи армії КНДР. Згодом Москва і Пхеньян самі підтвердили участь північнокорейських військових у бойових операціях у Курській області.

    Reuters на початку серпня 2026 року повідомляв, що початкове угруповання складало понад 12 тисяч військових, а протягом 2025 року його чисельність могла зрости приблизно до 15 тисяч.

    Окремі оцінки, які наводить Bloomberg, говорять про 16–22 тисячі військовослужбовців, яких КНДР могла направити Росії за весь період.

    За даними видання, Москва могла платити приблизно по 2000 доларів на місяць за кожного військового.

    Навіть якщо значна частина цих грошей не доходить безпосередньо до солдатів, а залишається державі, для Пхеньяна це створює ще одне стабільне джерело валютних доходів.

    Росія отримує ракети, а КНДР — бойовий полігон

    Ще ціннішою за гроші може виявитися технологічна складова співпраці.

    КНДР поставила Росії балістичні ракети KN-23 та KN-24, які Москва вже застосовувала для ударів по українських містах.

    За даними Reuters, з кінця 2023 року Росія могла отримати близько 150 таких ракет. У серпні 2026 року українська розвідка також повідомила про розгортання у Воронезькій області нового північнокорейського ракетного підрозділу: близько 90 військових, шість пускових установок і потенційно до 120 ракет.

    Для Пхеньяна війна в Україні стала унікальним полігоном.

    Його інженери отримують реальні дані про поведінку ракет у бойових умовах, точність, надійність, здатність долати сучасну ППО та результати застосування проти західних систем.

    Саме українська розвідка неодноразово попереджала, що Москва та Пхеньян використовують війну для випробування і вдосконалення північнокорейської зброї.

    Економіка КНДР зростає третій рік поспіль

    Фінансовий ефект військової співпраці вже помітний у макроекономічних оцінках.

    Північна Корея практично не публікує достовірної економічної статистики, тому зовнішні оцінки зазвичай робить Банк Кореї у Сеулі.

    За його даними, економіка КНДР у 2025 році зросла на 3,5%, продемонструвавши третій поспіль рік зростання понад 3%.

    Виробничий сектор збільшився приблизно на 6,6%, будівництво — на 6,3%, а сфера послуг продемонструвала найкращу динаміку за десятиліття.

    Загальний зовнішньоторговельний оборот без урахування торгівлі з Південною Кореєю зріс на 16% — приблизно до 3,13 млрд доларів.

    Особливу роль у цьому відіграли поглиблення зв’язків із Росією та відновлення торгівлі з Китаєм.

    Водночас економіка КНДР залишається дуже малою. Її номінальний валовий національний дохід оцінюється приблизно у 34 млрд доларів — менш ніж 2% від показника Південної Кореї.

    Саме тому надходження, що вимірюються десятками мільярдів доларів протягом кількох років, мають для режиму непропорційно велике значення.

    Кіберзлочинність також приносить Пхеньяну мільярди

    Росія — не єдине джерело валютного ресурсу.

    За оцінкою американської розвідки, КНДР отримує щонайменше 1 млрд доларів щороку від незаконних кібероперацій.

    Йдеться передусім про крадіжки криптовалют, атаки на фінансові платформи та інші операції хакерських угруповань, пов’язаних із режимом.

    Bloomberg у березні повідомляв, що валютні надходження КНДР досягли найвищого рівня від часу посилення міжнародних санкцій у 2018 році саме завдяки поєднанню продажу зброї Росії та кіберзлочинності.

    Ці гроші безпосередньо підтримують розвиток ракетної та ядерної програм.

    Кім вкладає нові ресурси у флот і ракети

    Додаткові надходження Пхеньян не спрямовує насамперед на покращення добробуту населення.

    Одним із головних отримувачів ресурсів залишається військово-промисловий комплекс.

    За останні два роки Північна Корея продемонструвала два нові есмінці приблизною водотоннажністю по 5000 тонн — найбільші бойові кораблі, коли-небудь побудовані країною.

    Принаймні на одному з них спостерігачі помітили систему протиповітряної оборони, схожу на російський «Панцир-М».

    Якщо її російське походження підтверджується, це може бути одним із найбільш очевидних прикладів технологічної віддачі, яку Кім Чен Ин отримує за допомогу Кремлю.

    Північна Корея також продовжує модернізувати балістичні ракети, включно з системами малої дальності, міжконтинентальними ракетами та морськими носіями.

    Російський бойовий досвід може відкрити КНДР нові ринки

    Ще один потенційний довгостроковий бонус — експорт зброї третім країнам.

    До війни північнокорейські системи мали сумнівну репутацію через обмежену кількість незалежних даних про їхню реальну ефективність.

    Тепер ситуація інша.

    KN-23 і KN-24 пройшли реальне бойове застосування проти України. Артилерійські системи й боєприпаси використовуються російською армією у величезних масштабах.

    Для потенційних покупців це створює своєрідний «бойовий сертифікат».

    Навіть якщо зброя поступається західним або сучасним російським аналогам, вона може бути привабливою для країн, яким потрібні дешеві боєприпаси та ракети без політичних умов.

    Саме тому Bloomberg звертає увагу: Росія може виявитися лише першим великим клієнтом нової експортної моделі КНДР.

    Китай також повернувся до активнішої підтримки

    Поглиблення російсько-північнокорейського союзу мало ще один несподіваний ефект — Пекін почав активніше працювати з Кім Чен Ином.

    Китай залишається головним торговельним партнером і економічним каналом Північної Кореї.

    Протягом кількох років відносини між Сі Цзіньпіном і Кімом були прохолоднішими, однак посилення Москви у Пхеньяні створило для Пекіна ризик втрати частини традиційного впливу.

    У результаті китайсько-північнокорейські контакти також активізувалися.

    За даними Reuters, економічне зростання КНДР у 2025 році підтримувалося одночасним поглибленням зв’язків і з Росією, і з Китаєм.

    Таким чином, Кім отримав надзвичайно вигідну геополітичну позицію: він може балансувати між двома великими сусідами, отримуючи ресурс від обох.

    Пхеньян намагається не стати повністю залежним від Москви

    Попри тісний військовий союз, Кім Чен Ин не прагне перетворювати КНДР на економічного сателіта Росії.

    Пхеньян паралельно розширює дипломатичні контакти з іншими країнами.

    Протягом останнього року Північну Корею відвідували високопоставлені представники В’єтнаму, Білорусі, Індонезії та інших держав.

    Це дає режиму можливість демонструвати, що його міжнародна ізоляція поступово слабшає.

    При цьому союз із Кремлем забезпечує КНДР те, чого їй особливо бракувало після багаторічних санкцій: валюту, продовольство, енергоносії, технології та політичне прикриття.

    Росія планує залучити ще більше військових КНДР

    Співпраця, схоже, лише розширюється.

    Reuters повідомляє, що Росія може готуватися прийняти ще близько 30 тисяч північнокорейських військовослужбовців.

    Крім бойових частин, Пхеньян уже направляв до Росії саперів, військових будівельників та інженерів.

    У серпні українська розвідка також заявила про розгортання нового ракетного підрозділу КНДР із потенційними 120 балістичними ракетами.

    Це означає, що фінансовий потік до Пхеньяна може не лише не скоротитися, а й зрости.

    Для Кіма війна стала економічним порятунком

    Ще кілька років тому ситуація для Північної Кореї виглядала значно складніше.

    Міжнародні санкції обмежували експорт, пандемія COVID-19 майже перекрила торгівлю з Китаєм, а закриті кордони поглибили дефіцит товарів і продовольства.

    Російське вторгнення в Україну докорінно змінило цю ситуацію.

    Москва раптом гостро потребувала саме того, чого у КНДР було багато: старих артилерійських снарядів, ракет, військових і дешевої робочої сили.

    З точки зору Кім Чен Ина це створило практично ідеальну модель обміну.

    Пхеньян передає частину накопичених десятиліттями військових запасів, а натомість отримує ресурси, які було майже неможливо здобути через санкційний режим.

    Але ціна цього «процвітання» виходить далеко за межі КНДР

    Для України наслідки цієї угоди безпосередні.

    Мільйони північнокорейських снарядів використовуються російською армією на фронті. Північнокорейські балістичні ракети запускають по українських містах. Військові КНДР брали участь у бойових діях на боці РФ, а тепер Пхеньян розширює ракетну присутність на російській території.

    Для Східної Азії проблема інша: КНДР отримує гроші й технології, які дозволяють швидше вдосконалювати власний ядерний та ракетний арсенал.

    У результаті війна в Україні створила своєрідний цикл: Росія отримує зброю для продовження бойових дій, КНДР отримує гроші й технології, а потім використовує їх для виробництва ще досконалішої зброї, частина якої знову може опинитися у Росії.

    Саме тому оцінка Bloomberg у 22 млрд доларів важлива не лише як показник того, скільки заробив режим Кім Чен Ина. Вона демонструє, наскільки радикально війна Росії проти України змінила міжнародне становище однієї з найбільш ізольованих держав світу.

    Ще кілька років тому Пхеньян боровся з наслідками санкцій і пандемічної ізоляції. Сьогодні він має стабільного покупця зброї, доступ до російських технологій, активніші відносини з Китаєм і найбільший запас фінансових ресурсів за час правління Кім Чен Ина. І поки війна продовжується, ця модель залишається вигідною і для Пхеньяна, і для Москви — але дедалі небезпечнішою для України та всієї міжнародної системи безпеки.

  • Україна готує власну балістику і «анти-Pаtriot»: Зеленський назвав терміни перших великих результатів

    Україна готує власну балістику і «анти-Pаtriot»: Зеленський назвав терміни перших великих результатів

    Україна прискорює одразу два стратегічні ракетні напрями — створення власної балістичної зброї та розробку європейської системи протиракетної оборони FREYJA, здатної перехоплювати балістичні цілі. Президент Володимир Зеленський 6 серпня провів спеціальну нараду, на якій визначили графіки, відповідальних та етапи, що мають бути прискорені. За оцінкою глави держави, ключові результати за цими програмами Україна розраховує отримати протягом 2026–2027 років.

    У роботі беруть участь Рада національної безпеки і оборони, уряд, Міністерство оборони, Служба зовнішньої розвідки, командування Повітряних сил, Brave1 та провідні українські оборонно-технологічні компанії.

    Зеленський наголосив, що створення власної балістичної ракети та повноцінної антибалістичної системи належить до технологій, доступних лише обмеженій кількості держав.

    За його словами, Україна має для цього необхідну наукову школу, інженерні компетенції та вже сформовану промислову базу. Нинішній етап має перевести напрацювання від окремих технологій та випробувань до системного виробничого результату.

    Власна балістика і FREYJA — це два різні завдання

    У нинішніх повідомленнях важливо не змішувати дві паралельні українські програми.

    Перша стосується ударних балістичних ракет, які можуть застосовуватися по наземних цілях.

    Друга — FREYJA — передбачає створення антибалістичного перехоплювача та всієї системи протиракетної оборони, завдання якої прямо протилежне: знищувати ворожі балістичні ракети у повітрі.

    Один із найбільш публічних українських проєктів у цій галузі розвиває Fire Point. Компанія працює над балістичною ракетою FP-7 і на її технологічній основі створює спеціалізовану версію FP-7.X для майбутньої системи FREYJA.

    Ще у червні Reuters повідомляло, що Fire Point провела льотне випробування FP-7.X. За словами керівниці компанії Ірини Терех, ракета здійснила повністю керований маневрений політ. Саме ця технологія має стати базою для майбутнього антибалістичного перехоплювача.

    Водночас FP-7 розробляється і як ударна ракета класу «земля — земля».

    Українську балістику вже випробовують

    Робота над власними балістичними ракетами не почалася лише після серпневої наради Зеленського.

    Fire Point ще навесні демонструвала випробування FP-7. Співзасновник і головний конструктор компанії Денис Штілерман у розмові з Reuters порівнював її концепцію з американською ATACMS, але наголошував на ключовій перевазі української системи — для її бойового застосування Київ не потребуватиме політичного дозволу іншої держави.

    Цей фактор має стратегічне значення.

    Протягом війни застосування багатьох західних далекобійних систем залежало від політичних обмежень партнерів. Власне виробництво дає Україні значно більшу свободу у виборі цілей, темпів використання та масштабів виробництва.

    Водночас відкриті дані про всі українські балістичні програми залишаються обмеженими з очевидних міркувань безпеки. Тому не можна стверджувати, що всі проєкти, про які говорив Зеленський, стосуються саме Fire Point.

    FREYJA має стати європейською відповіддю на дефіцит Patriot

    Найбільш масштабним міжнародним напрямом є антибалістична програма FREYJA.

    Її офіційно запустили 13 липня у Парижі. Тоді Україна разом із дев’ятьма європейськими державами створила Інтегровану антибалістичну коаліцію.

    До числа засновників увійшли Україна, Франція, Німеччина, Італія, Данія, Нідерланди, Норвегія, Іспанія, Швеція та Велика Британія. Коаліція залишається відкритою для інших держав.

    Її мета значно ширша, ніж створення ще однієї української ракети.

    Йдеться про європейську систему захисту від балістичних загроз, яка повинна включати ракети-перехоплювачі, радари, системи управління та наведення, промислове виробництво і спільну технологічну базу.

    Для Європи це особливо важливо через зростання балістичної загрози з боку Росії та поглиблення її військової співпраці з Північною Кореєю та Іраном.

    Перший робочий прототип хочуть отримати вже до середини 2027 року

    Терміни проєкту надзвичайно амбітні.

    Заступник секретаря РНБО Давид Алоян, який координує FREYJA, наприкінці липня розповів Reuters, що Україна прагне отримати перший мінімально життєздатний прототип системи вже у першій половині 2027 року.

    Йдеться не про повністю готову до масового розгортання систему, а про прототип, який зможе продемонструвати перші практичні результати.

    Це відповідає нинішній заяві Зеленського про те, що ключові результати очікуються саме на етапі 2026–2027 років.

    Проте навіть успішне перехоплення в рамках випробувань ще не означатиме негайного масового розгортання. Після цього систему потрібно буде довести, сертифікувати, інтегрувати з радарами та командними пунктами і запустити серійне виробництво.

    Чому Україні настільки терміново потрібна власна система

    Причина форсування FREYJA — різке посилення російських балістичних атак.

    За даними Зеленського, лише протягом одного тижня наприкінці липня Росія використала проти України 95 ракет різних типів, і понад половина з них була балістичною.

    Балістичні ракети є одними з найскладніших цілей для ППО.

    Вони летять на дуже високій швидкості, а на фінальному етапі атаки різко спускаються до цілі, залишаючи розрахункам протиповітряної оборони мінімальний час на реакцію.

    AP повідомляє, що на сьогодні саме американський Patriot є головною системою в українському арсеналі, здатною ефективно боротися з такими цілями, як «Іскандер-М», «Кинджал» та деякі інші складні ракетні загрози. Проблема полягає у недостатній кількості батарей і особливо ракет-перехоплювачів.

    Ракет для Patriot Україні стало різко менше

    Саме дефіцит перехоплювачів став одним із головних каталізаторів власної програми.

    За словами Зеленського, у 2026 році Україна отримала приблизно утричі менше західних ракет до систем ППО, ніж за аналогічний період 2025-го.

    Наслідки вже відчутні.

    Під час одного з останніх масованих ударів Росія застосувала по Україні 24 балістичні ракети та чотири ракети «Циркон», і українські сили ППО не змогли перехопити жодну з них.

    На цьому тлі навіть наявність самих батарей Patriot не вирішує проблему: без достатнього запасу PAC-2 і PAC-3 вони не можуть забезпечувати постійний захист великих міст.

    Саме тому на нараді Зеленського окремо говорили не тільки про FREYJA, а й про переговори з партнерами щодо додаткових PAC-2 та PAC-3.

    Україна все одно продовжує боротися за PAC-2 і PAC-3

    Власна система не повинна миттєво замінити Patriot.

    Навпаки, до моменту, коли FREYJA стане боєздатною, Україні критично потрібні американські перехоплювачі.

    Зеленський доручив Міністерству закордонних справ та Міністерству оборони добиватися конкретних результатів у переговорах із уже визначеними партнерами.

    Днем раніше Андрій Сибіга заявив, що українська дипломатія буквально «б’ється за кожну ракету» PAC-3.

    У липні Зеленський також обговорював можливість додаткових поставок антибалістичних ракет із канцлером Німеччини Фрідріхом Мерцом. Німеччина бере участь у програмі PURL, через яку Україна закуповує дефіцитні ракети для ППО.

    Франція вже погодилася допомогти з FREYJA

    Один із найважливіших практичних результатів нового європейського курсу Україна отримала від Франції.

    У липневій спільній декларації Париж прямо взяв на себе зобов’язання підтримувати розробку українських антибалістичних перехоплювачів у межах FREYJA.

    Франція має сприяти кооперації українських підприємств із французькими оборонними компаніями та надавати експертизу свого Генерального директорату з озброєнь DGA.

    Окремо Франція та Італія дозволили ліцензійне виробництво ракет Aster 30 в Україні та домовилися про подальше постачання систем SAMP/T NG.

    Це показує, що Київ намагається сформувати не одну «чарівну» систему, а багатошарову протиракетну оборону: Patriot, SAMP/T, європейські ракети Aster і майбутню FREYJA.

    Європа фактично отримує власний аналог антибалістичної екосистеми

    У перспективі FREYJA може мати значення далеко за межами України.

    Нинішня європейська ППО залежить від кількох дорогих систем, значна частина технологій яких або виробляється у США, або випускається в обмежених кількостях.

    Війна показала, що навіть найсучасніша система малоефективна, якщо для неї фізично не вистачає ракет.

    Тому головна мета FREYJA — створити продукт, який можна буде виробляти значно більшими серіями у Європі та використовувати проти масованих балістичних атак.

    Україна у цьому проєкті має унікальну роль: вона володіє найбільшим у Європі реальним бойовим досвідом протидії сучасним балістичним ракетам.

    Саме тому нова система фактично розробляється не у лабораторних умовах, а з урахуванням щоденної війни.

    Найскладнішим може стати доступ до компонентів

    Зеленський окремо звернув увагу на питання критичних компонентів.

    Для сучасного антибалістичного перехоплювача недостатньо створити корпус, двигун та бойову частину.

    Потрібні надзвичайно точні системи наведення, високошвидкісна електроніка, сенсори, радари, програмне забезпечення та технології, здатні працювати проти цілей на величезних швидкостях.

    Саме тому на нараді говорили про локалізацію виробництва і технологічну співпрацю з партнерами.

    Reuters раніше повідомляло, що Fire Point уже домовляється з європейськими компаніями щодо технологічної кооперації для майбутньої системи.

    Україна намагається вирішити одразу дві стратегічні проблеми

    У разі успіху нинішня програма може суттєво змінити баланс можливостей України.

    Власна ударна балістична ракета означатиме меншу залежність від політичних обмежень партнерів при ударах по військових об’єктах противника.

    Власна антибалістична система означатиме меншу залежність від обмежених запасів PAC-3 і американських виробничих потужностей.

    Обидва напрями залишаються надзвичайно складними, і сам Зеленський не заявляє, що системи вже готові. Йдеться про етап прискореної розробки, випробувань, локалізації та формування міжнародної кооперації.

    Однак цього разу є й конкретний орієнтир: 2026–2027 роки.

    Якщо поставлений графік буде виконаний, Україна може стати однією з небагатьох держав світу, які одночасно здатні самостійно створювати балістичні ударні ракети та системи для їх перехоплення. І для країни, яка сьогодні залежить від кожної доступної ракети PAC-3, це вже питання не лише технологічного престижу, а стратегічної автономії та виживання під російською балістикою.

  • «Б’ємося буквально за кожну ракету»: Сибіга розкрив критичну ситуацію з PAC-3 для Patriot

    «Б’ємося буквально за кожну ракету»: Сибіга розкрив критичну ситуацію з PAC-3 для Patriot

    Україна веде фактично щоденну дипломатичну та військово-технічну боротьбу за ракети-перехоплювачі PAC-3 для систем Patriot, які залишаються одним із найважливіших засобів захисту українських міст від російської балістики. На тлі різкого скорочення поставок і глобального дефіциту таких ракет Київ паралельно намагається домовитися зі США про нові закупівлі, обміни черг у виробництві та можливе ліцензійне виробництво.

    Про це 6 серпня заявив виконувач обов’язків міністра закордонних справ України Андрій Сибіга.

    За його словами, нинішня ситуація на міжнародному ринку протиракетного озброєння надзвичайно складна через одночасний попит з боку України, США та союзників на Близькому Сході.

    «Ми буквально б’ємося за кожну ракету», — заявив Сибіга, говорячи про PAC-3.

    За його словами, питання ракет для Patriot перебуває на рівні особистого контролю президента Володимира Зеленського, а українські дипломати щоденно працюють над пошуком додаткових перехоплювачів.

    Слова очільника МЗС прозвучали на тлі різкого погіршення ситуації з українською протиракетною обороною. За даними Reuters, у 2026 році Україна отримала від союзників лише близько третини тієї кількості ракет-перехоплювачів, яку отримала у 2025 році.

    Чому саме PAC-3 настільки важливі для України

    Patriot може застосовувати кілька типів ракет, однак для України особливу цінність становлять PAC-3 Missile Segment Enhancement — PAC-3 MSE.

    Це сучасні ракети-перехоплювачі, розроблені передусім для боротьби з тактичними балістичними ракетами, а також крилатими ракетами й літаками.

    На відміну від класичних зенітних ракет, які знищують ціль вибухом бойової частини поруч із нею, PAC-3 MSE використовує принцип hit-to-kill — фактично фізично врізається у ціль на великій швидкості.

    Американська армія називає PAC-3 MSE одним із ключових елементів своєї багаторівневої протиракетної оборони. Ракета має підвищені дальність, висоту перехоплення та маневреність порівняно з попередніми версіями PAC-3.

    Для України її цінність ще більша, оскільки саме Patriot залишається одним із небагатьох реально доступних засобів перехоплення російських балістичних ракет.

    США виробляють близько 600 PAC-3 на рік

    Сибіга звернув увагу, що американські виробничі можливості поки залишаються обмеженими.

    Його оцінка у близько 600 ракет на рік відповідає відкритій інформації самого виробника Lockheed Martin.

    У 2025 році компанія поставила рекордні 620 PAC-3 MSE. На початку 2026 року Lockheed Martin повідомила, що її виробничі потужності становлять приблизно 600 ракет щороку.

    Тобто це не 600 ракет лише для України.

    Цей обсяг має одночасно задовольняти потреби американських збройних сил та численних країн-союзників, які використовують Patriot.

    Саме тому кожна додаткова партія для Києва фактично стає предметом окремих політичних і військових домовленостей.

    Виробництво планують збільшити більш ніж утричі

    Ситуація поступово має змінитися.

    У січні 2026 року уряд США та Lockheed Martin уклали масштабну семирічну рамкову угоду про різке нарощування випуску PAC-3 MSE.

    Компанія планує збільшити річні виробничі потужності приблизно з 600 до 2000 ракет на рік.

    У квітні американська армія додатково уклала з Lockheed Martin контракт на 4,7 млрд доларів, спрямований саме на прискорення виробництва PAC-3 MSE.

    Однак різко збільшити випуск ракет за кілька місяців неможливо.

    Потрібно розширити підприємства, найняти персонал, збільшити випуск двигунів, електроніки та інших компонентів, а також наростити можливості десятків компаній у виробничому ланцюжку.

    Тому для України головною проблемою залишається не те, скільки PAC-3 США зможуть виробляти через кілька років, а скільки перехоплювачів Київ отримає зараз.

    США самі зіткнулися з дефіцитом

    Україна конкурує за PAC-3 не лише з іншими союзниками.

    Через війну на Близькому Сході Сполучені Штати самі почали витрачати значні запаси своїх високоточних і протиракетних боєприпасів.

    Reuters повідомляло, що за п’ять місяців війни з Іраном американські сили використали значну частину запасів низки високоточних ракет. Особливо великим було навантаження на системи Patriot і THAAD.

    За оцінками джерел агентства, США могли використати близько 65% доступних Patriot-перехоплювачів, призначених для оперативних потреб у цьому конфлікті.

    Саме ця ситуація пояснює слова Сибіги про «геополітичні реалії».

    Навіть за наявності політичної підтримки України фізичні запаси ракет обмежені.

    Поставки Україні впали утричі

    Напередодні президент Володимир Зеленський заявив, що у 2026 році постачання Україні ракет-перехоплювачів скоротилося приблизно утричі порівняно з попереднім роком.

    За даними Reuters, проблема найбільше стосується боєприпасів для Patriot.

    Це відбувається саме тоді, коли Росія, навпаки, збільшує кількість балістичних ракет у своїх атаках.

    31 липня РФ здійснила масштабний удар по Києву, застосувавши 35 ракет, із яких 27 були балістичними. Через нестачу перехоплювачів українські сили змогли збити лише одну балістичну ціль.

    Цей епізод показав проблему максимально наочно: навіть наявність батарей Patriot не гарантує захисту, якщо для них немає достатньої кількості ракет.

    Загроза зростає ще й через КНДР

    Одночасно Росія отримує додаткові балістичні можливості від Північної Кореї.

    Українська розвідка повідомила про розгортання у Воронезькій області спеціалізованого ракетного підрозділу КНДР, який потенційно може мати близько 90 військовослужбовців, шість пускових установок та до 120 балістичних ракет.

    Reuters також повідомляло, що з 2023 року Північна Корея могла передати Росії близько 150 балістичних ракет KN-23 і KN-24.

    Таким чином виникає небезпечний дисбаланс: Росія розширює власний балістичний арсенал за допомогою КНДР, тоді як Україна має дедалі жорсткіше конкурувати за обмежений запас перехоплювачів.

    Київ хоче отримати ліцензію на виробництво Patriot

    Україна намагається вирішити проблему не лише додатковими поставками.

    Сибіга підтвердив, що Київ веде зі США консультації щодо ліцензій.

    Мова йде про можливість участі України у виробництві компонентів або безпосередньо ракет Patriot.

    Наприкінці липня українська представниця у США Ольга Стефанішина також підтверджувала Reuters, що Київ веде переговори про отримання ліцензії на виробництво PAC-3.

    Однак навіть у разі політичної домовленості швидкого результату очікувати не варто.

    За оцінками, створення повноцінного виробництва таких складних ракет може зайняти кілька років. Reuters раніше повідомляло, що процес здатен розтягнутися приблизно до п’яти років залежно від формату домовленості.

    Один із варіантів — мінятися місцями у виробничій черзі

    Через це Україна одночасно шукає короткострокові рішення.

    Одне з них — так звані production line swaps, коли країна, яка вже замовила PAC-3 і стоїть у виробничій черзі, погоджується передати Україні своє місце, а власні ракети отримати пізніше.

    За даними Reuters, Київ уже вивчає такі схеми поряд із прямими закупівлями та майбутнім ліцензійним виробництвом.

    Саме тому, за словами Сибіги, над питанням працює практично весь український дипломатичний корпус.

    Країна може мати ракети Patriot у контракті, на складі чи у виробничому плані — і завдання української дипломатії полягає в тому, щоб переконати союзника тимчасово передати їх Києву.

    Навіть 2000 PAC-3 на рік проблему одразу не вирішать

    Нові американські плани щодо збільшення виробництва до 2000 PAC-3 MSE на рік виглядають масштабно, але попит також швидко зростає.

    Patriot використовують США, Німеччина, Польща, Румунія, Нідерланди, Японія, Південна Корея, Саудівська Аравія, Ізраїль та інші держави.

    Lockheed Martin повідомляла, що PAC-3 обрали вже 17 країн.

    Крім того, американська армія у вересні 2025 року уклала багаторічний контракт на 1970 PAC-3 MSE загальною вартістю 9,8 млрд доларів для США та іноземних партнерів.

    Тобто виробничі потужності значною мірою розписані наперед.

    Росія намагається перетворити дефіцит PAC-3 на свою перевагу

    Для Москви нестача перехоплювачів стала окремим фактором військового планування.

    Українська влада та західні аналітики неодноразово звертали увагу, що РФ збільшує частку балістичних ракет у комбінованих атаках саме тому, що їх значно складніше перехопити.

    І якщо Україна витрачає дорогі PAC-3 швидше, ніж отримує нові, з кожним наступним масованим ударом можливості протиракетної оборони можуть скорочуватися.

    Саме тому слова Сибіги про боротьбу «за кожну ракету» — не дипломатичне перебільшення.

    Сьогодні одна додаткова PAC-3 може означати один збитий «Іскандер» або іншу балістичну ракету, яка в іншому випадку може влучити у житловий будинок, електростанцію чи інший критично важливий об’єкт.

    І поки американська промисловість лише розгортає виробництво від нинішніх приблизно 600 до майбутніх 2000 ракет на рік, Україна змушена вирішувати проблему тут і зараз — через прямі закупівлі, передачі зі складів союзників, обмін місцями у виробничих чергах та переговори про власне ліцензійне виробництво.

  • Київ без захисту від балістики: мільярди на укриття є, а нових сховищ майже немає

    Київ без захисту від балістики: мільярди на укриття є, а нових сховищ майже немає

    Після чергових смертельних ракетних атак Росії на Київ проблема укриттів у столиці знову вийшла на перший план. Балістична ракета залишає людям лічені хвилини на реакцію, однак у багатьох житлових масивах столиці найближчим доступним місцем залишаються звичайний підвал, підземний паркінг або станція метро, до якої ще потрібно встигнути дістатися.

    На п’ятому році повномасштабної війни це породжує дедалі гостріше питання: чому столиця з багатомільярдним бюджетом досі не сформувала розгалужену мережу нових повноцінних захисних споруд?

    Формально ситуація виглядає значно краще. За даними Департаменту муніципальної безпеки КМДА, станом на 2026 рік у Києві обліковували 4358 об’єктів фонду цивільного захисту. Однак 3796 із них — це найпростіші укриття, тобто переважно пристосовані підвали, цокольні приміщення та інший підземний простір. Повноцінних сховищ у столиці було 512, споруд подвійного призначення — 47, протирадіаційних укриттів — лише два, а первинне мобільне укриття офіційно обліковувалося одне.

    Саме ця структура фонду пояснює головний парадокс: статистично Київ має тисячі місць для укриття, однак значна частина цих об’єктів не є спеціально побудованими сховищами високого рівня захисту.

    Мільярди на укриття виділяють щороку

    Говорити, що грошей на цивільний захист у Києва взагалі немає, було б неправильно.

    У 2025 році столична влада повідомляла, що на будівництво нових і капітальний ремонт наявних укриттів було спрямовано близько 4 млрд грн. На той момент у місті функціонували близько 4,3 тисячі об’єктів цивільного захисту, а з початку повномасштабної війни, за інформацією КМДА, відремонтували майже 2,5 тисячі з них.

    У 2026 році фінансування продовжилося. За даними Департаменту муніципальної безпеки, на будівництво та ремонт захисних споруд у столиці передбачили понад 2,1 млрд грн. Одночасно тривало будівництво 39 споруд подвійного призначення, 15 із яких планували завершити до кінця року.

    Тобто проблема Києва полягає не лише у відсутності фінансування. Значно складніше питання — швидкість реалізації проєктів, тип споруд, на які витрачаються кошти, та розподіл відповідальності між різними рівнями столичної влади.

    Чотири роки війни — а нових капітальних укриттів одиниці

    З початку повномасштабного вторгнення основна увага столиці була спрямована насамперед на пристосування вже наявних підвалів і ремонт старих сховищ.

    Це дозволило швидко збільшити кількість об’єктів на карті укриттів. У підвалах ремонтували освітлення, вентиляцію, санвузли, встановлювали лавки та інше обладнання.

    Але принципово нових капітальних захисних споруд з’явилося набагато менше.

    У 2026 році міська влада повідомляла про продовження будівництва десятків споруд подвійного призначення, переважно на території освітніх закладів. Водночас уже введених у експлуатацію нових об’єктів за попередні роки залишалося відносно небагато порівняно з масштабами столиці та кількістю її мешканців.

    Саме тому формальна кількість укриттів не завжди відповідає тому рівню захисту, який люди очікують під час ударів балістичними ракетами.

    Підвал — це не те саме, що повноцінне сховище

    Важливо розрізняти кілька типів об’єктів цивільного захисту.

    Кодекс цивільного захисту визначає сховище як герметичну споруду, де створюються умови для перебування людей щонайменше 48 годин і забезпечується захист від прогнозованого впливу небезпечних чинників, зокрема під час бойових дій.

    Натомість найпростіші укриття можуть бути пристосованими підвалами або іншими приміщеннями. Їхня головна цінність — захист від уламків, скла, вторинних руйнувань і частково вибухової хвилі.

    Жодне цивільне укриття не можна автоматично називати гарантованим захистом від прямого влучання потужної балістичної ракети. Рівень захисту залежить від конструкції, глибини, матеріалів, типу бойової частини та конкретних умов удару.

    Саме тому заклики просто «спуститися у підвал» не вирішують усієї проблеми.

    483 мільйони на мобільні укриття — але місто їх не отримало

    Окремою історією стало встановлення первинних, або мобільних, укриттів.

    Це бетонні чи блок-модульні конструкції, які можна розміщувати біля зупинок громадського транспорту, у парках, житлових кварталах та інших місцях, де під час раптової атаки можуть перебувати люди.

    Законодавство визначає таке укриття як технічний виріб для короткострокового — до чотирьох годин — захисту людей від непрямої дії звичайних засобів ураження. Йдеться передусім про уламки та вибухову хвилю, а не захист від прямого попадання важкої ракети.

    У жовтні 2025 року Київрада офіційно підтримала закупівлю мобільних укриттів. У міській програмі йшлося про перспективу встановлення до 500 таких об’єктів із урахуванням потреб районів.

    На їх закупівлю було передбачено близько 483 млн грн.

    Проте до реалізації справа фактично не дійшла.

    За даними розслідування Bihus.Info, районні адміністрації скасували оголошені закупівлі, оскільки не встигали завершити процедури та використати кошти до кінця бюджетного року. У результаті фінансування повернулося до бюджету. Ще показовіше, що під час формування бюджету на 2026 рік районні адміністрації, за даними журналістів, узагалі не подали відповідних запитів на закупівлю мобільних укриттів.

    Бізнес зміг поставити укриття, райони — ні

    Парадоксально, але окремі мобільні укриття у Києві все-таки з’явилися — їх встановлювали приватні компанії та благодійники.

    Зокрема, таке укриття встановили у Деснянському районі. Модульні захисні споруди також з’являлися біля приватних та освітніх об’єктів.

    Цей контраст став одним із ключових аргументів критиків міської системи.

    Журналісти Bihus.Info порівнювали Київ із прифронтовим Херсоном, де мобільні бетонні укриття встановлюють системно. За наведеними ними даними, шлях від ухвалення рішення до монтажу такої споруди у Херсоні може тривати близько трьох тижнів, а вартість однієї конструкції становить орієнтовно 540 тис. грн.

    У столиці ж із бюджетом, який у рази перевищує можливості прифронтових громад, реалізація програми роками буксує.

    Хто насправді повинен будувати укриття

    Ще однією причиною постійних конфліктів навколо теми є складна система управління Києвом.

    Фінансування може ухвалювати Київрада, міські програми координуються структурними підрозділами КМДА, але значна частина безпосередньої роботи — визначення потреби, замовлення робіт, проведення закупівель та реалізація проєктів — здійснюється на районному рівні.

    Саме районні державні адміністрації виступають замовниками значної частини будівництва та ремонту захисних споруд.

    Водночас голови РДА не обираються Київрадою і не призначаються мером. Це створює багаторівневу систему, в якій політична та адміністративна відповідальність часто розмивається.

    КМДА може говорити про виділені кошти, район — про складні тендерні процедури або відсутність відповідної ділянки, а військова адміністрація — про недостатні темпи роботи цивільної влади.

    Для звичайного киянина результат від цього не змінюється: під час балістичної загрози йому потрібне конкретне безпечне місце поруч із будинком, а не пояснення про розподіл повноважень.

    Чому метро залишається головним сховищем Києва

    Масштаб залежності столиці від метрополітену добре показує статистика.

    Лише протягом 2025 року підземними станціями метро як укриттями уночі скористалися близько 970 тисяч людей. Для порівняння, у 2024 році цей показник становив приблизно 450 тисяч. Особливо напруженим став липень 2025 року, коли станціями як укриттями скористалися близько 215 тисяч разів.

    Метро справді є одним із найнадійніших доступних варіантів для мешканців столиці.

    Але воно не вирішує проблему великих житлових масивів, розташованих далеко від станцій.

    Під час загрози застосування балістики від моменту оголошення тривоги до удару іноді можуть минути лічені хвилини. Для літніх людей, батьків із маленькими дітьми чи мешканців віддалених районів подолати за цей час кілометр або більше до метро фізично неможливо.

    Саме тут могла б працювати багаторівнева система: капітальні сховища, споруди подвійного призначення, підземні паркінги відповідного класу та мережа мобільних укриттів у місцях великого скупчення людей.

    Чому 4358 укриттів недостатньо

    На папері понад чотири тисячі об’єктів виглядають значною цифрою.

    Але структура цього фонду змінює картину.

    Із 4358 об’єктів майже 87% становлять найпростіші укриття. Тобто основою системи цивільного захисту столиці залишаються переобладнані приміщення, створені не спеціально для захисту населення під час війни.

    При цьому потреба Києва у фонді цивільного захисту значно більша. Міські структури продовжують формувати та розширювати мережу, однак різниця між кількістю об’єктів у звітах і реальним доступом до якісних споруд залишається критичною.

    У 2026 році будівництво 39 нових споруд уже тривало, що свідчить про певне прискорення процесу. Але навіть ці темпи означають, що проблему, яка накопичувалася десятиліттями, швидко вирішити не вдасться.

    Проблема Києва — вже не у відсутності розуміння загрози

    У перші місяці вторгнення можна було пояснювати ситуацію необхідністю терміново пристосувати те, що вже було у місті.

    Через чотири роки великої війни таке пояснення працює дедалі гірше.

    Росія систематично атакує столицю крилатими та балістичними ракетами, дронами й комбінованими ударами. Потреба у розосередженій мережі захисту очевидна, необхідні нормативи для мобільних укриттів уже існують, а Київ щороку виділяє мільярди гривень на цивільний захист.

    Тому дискусія зміщується від питання «чи потрібні укриття» до значно неприємнішого — чому за наявності грошей, нормативної бази та очевидної загрози проєкти реалізуються настільки повільно.

    Відповідальність при цьому не можна звести до одного прізвища або однієї установи. Київрада відповідає за бюджетні рішення, структурні підрозділи КМДА — за міську політику цивільного захисту, районні адміністрації — за значну частину закупівель і реалізації конкретних проєктів, а балансоутримувачі — за стан окремих укриттів.

    Саме розмитість цієї системи і дозволяє кожній стороні пояснювати, чому проблема перебуває поза межами її повної відповідальності.

    Для людей же результат вимірюється набагато простіше: чи є в радіусі кількох хвилин місце, куди можна забігти після сигналу тривоги.

    І після більш ніж чотирьох років повномасштабної війни у багатьох районах Києва відповідь на це питання все ще залишається негативною.

  • КНДР перекидає Росії 120 балістичних ракет: в ISW попередили про нову хвилю ударів по Україні

    КНДР перекидає Росії 120 балістичних ракет: в ISW попередили про нову хвилю ударів по Україні

    Військова співпраця Росії та Північної Кореї виходить на новий рівень і може безпосередньо вплинути на інтенсивність російських ракетних атак по Україні. Пхеньян розпочав розгортання власного ракетного підрозділу на території РФ, який потенційно може отримати до 120 балістичних ракет і шість пускових установок. Одночасно, за інформацією української військової розвідки, КНДР уже передала Москві нову партію з приблизно 40 ракет KN-23 і KN-24.

    Про розгортання північнокорейських ракетників 5 серпня повідомило агентство Reuters із посиланням на представника Головного управління розвідки Міністерства оборони України Андрія Черняка. За його словами, йдеться приблизно про 90 військовослужбовців КНДР, яких планують розмістити у Воронезькій області Росії. Підрозділ може діяти у складі російської 112-ї ракетної бригади.

    Очікується, що північнокорейський підрозділ може отримати до шести пускових установок та 120 балістичних ракет. Водночас остаточна конфігурація формування і кількість переданого озброєння, за інформацією української розвідки, ще можуть змінитися — ці параметри мають остаточно визначити під час переговорів між Москвою та Пхеньяном на високому рівні.

    Це означатиме якісно новий етап участі Північної Кореї у війні Росії проти України. Москва вже тривалий час використовує північнокорейські боєприпаси та балістичні ракети, однак розміщення окремого ракетного підрозділу КНДР на російській території створює можливість безпосередньої участі північнокорейських військових у забезпеченні ракетних операцій.

    Росія може збільшити кількість балістичних ударів

    В Інституті вивчення війни звертають увагу на особливу небезпеку такого розвитку подій саме зараз. Додаткові запаси північнокорейських балістичних ракет дозволять Москві збільшувати кількість атак, не витрачаючи такими темпами власні запаси балістичних ракет.

    Фактично КНДР може створити для Кремля додатковий резерв озброєння, який дасть можливість підтримувати високий темп ударів протягом тривалішого періоду. Особливо небезпечно це на тлі дефіциту дорогих ракет-перехоплювачів, необхідних Україні для боротьби з балістичними цілями. ISW вважає, що Москва та Пхеньян можуть намагатися використати цю вразливість української протиповітряної оборони.

    Reuters також зазначає, що Україна відчуває гостру потребу у високотехнологічних засобах ППО, тоді як Росія намагається скористатися ситуацією, збільшуючи застосування балістичних ракет, перехоплення яких є значно складнішим порівняно з багатьма іншими типами повітряних цілей.

    Таким чином, загроза полягає не тільки у появі ще 120 ракет. Москва потенційно отримує можливість комбінувати власні «Іскандери» з північнокорейськими KN-23 та KN-24, а також крилатими ракетами й ударними безпілотниками, намагаючись перевантажувати українську систему ППО.

    Північна Корея отримує полігон для випробування своїх ракет

    Є ще один важливий аспект співпраці Москви та Пхеньяна. Для КНДР війна проти України фактично створює можливість перевіряти власне озброєння у реальних бойових умовах.

    Аналітики ISW звертають увагу, що використання північнокорейських ракет Росією дозволяє Пхеньяну збирати інформацію про їхню реальну ефективність, точність і здатність долати сучасні системи протиповітряної та протиракетної оборони. Отримані дані можуть використовуватися для подальшого вдосконалення ракетної програми КНДР.

    Особливе занепокоєння викликає KN-23 — північнокорейська твердопаливна балістична ракета малої дальності, яку часто порівнюють із російським «Іскандером-М».

    За даними Missile Threat проєкту Center for Strategic and International Studies, KN-23 може мати максимальну дальність приблизно до 690 км залежно від конфігурації та нести бойову частину масою близько 500 кг. Ракета рухається за квазібалістичною траєкторією і здатна виконувати маневри на завершальній ділянці польоту, що ускладнює її перехоплення.

    Саме поєднання значної бойової частини та складної траєкторії робить такі ракети особливо небезпечними для українських міст.

    Москва вже отримала нову партію KN-23 та KN-24

    Паралельно з формуванням ракетного підрозділу Пхеньян, за інформацією ГУР, уже передав Росії нову партію приблизно з 40 ракет KN-23 та KN-24 разом із персоналом.

    Російські війська застосовують північнокорейські балістичні ракети проти України ще з кінця 2023 року. Тому нинішнє розгортання не означає появу принципово нового виду зброї на полі бою. Головна зміна полягає в масштабах постачання та можливій безпосередній присутності спеціалізованих північнокорейських ракетників.

    Водночас міжнародні структури раніше вже документували масштабну військову співпрацю двох держав. У травні 2025 року багатостороння група з моніторингу санкцій MSMT оприлюднила окремий звіт щодо військового співробітництва КНДР і Росії. У ньому йшлося про передачу озброєнь, підготовку північнокорейських військових Росією та порушення відповідних резолюцій Ради Безпеки ООН.

    Механізм MSMT був створений після того, як робота групи експертів комітету Ради Безпеки ООН щодо санкцій проти КНДР фактично припинилася у 2024 році через російське вето.

    Для України це означає додатковий тиск на ППО

    Найближчим практичним наслідком нового постачання може стати збільшення кількості балістичних цілей під час російських атак.

    На відміну від повільніших ударних безпілотників або частини крилатих ракет, балістичні ракети рухаються з надзвичайно високою швидкістю, а час від їх виявлення до можливого удару є значно коротшим. Для ефективного перехоплення таких цілей Україні потрібні спеціалізовані системи протиракетної оборони та відповідні ракети-перехоплювачі.

    Саме тому збільшення російського балістичного арсеналу може мати непропорційно великий ефект: кожна додаткова ракета змушує Україну витрачати дефіцитні високотехнологічні боєприпаси ППО.

    Військовий експерт Foreign Policy Research Institute Роб Лі у коментарі Reuters також звернув увагу, що збільшення кількості доступних Росії балістичних ракет створює додатковий тиск на українську протиповітряну оборону, яка залишається одним із критично важливих елементів захисту країни.

    Союз Москви та Пхеньяна стає дедалі небезпечнішим

    Нинішнє розгортання демонструє, наскільки далеко зайшло військове зближення Росії та КНДР. Якщо раніше Пхеньян передусім виступав постачальником боєприпасів і ракет, то тепер співпраця поступово переходить до безпосереднього залучення спеціалізованих військових формувань.

    Для Москви така модель має очевидну перевагу: вона дозволяє поповнювати арсенали за рахунок виробничих потужностей союзника та одночасно зберігати більшу частину власного ракетного резерву.

    Для Північної Кореї війна дає іншу вигоду — можливість перевіряти власну зброю проти сучасних західних систем ППО та отримувати бойовий досвід, який неможливо повноцінно відтворити під час полігонних випробувань.

    Саме тому потенційна поява 120 нових північнокорейських ракет у Росії є загрозою не лише через їхню кількість. Вона свідчить про формування дедалі глибшої військової інтеграції між Москвою та Пхеньяном, за якої Росія отримує додаткові ресурси для продовження війни, а КНДР — можливість удосконалювати власні ракетні технології на основі досвіду їхнього реального бойового застосування проти України.