Uanews.life

Позначка: бензин

  • Росія почала втрачати паливний тил: удари по НПЗ залишили РФ без третини необхідного бензину

    Росія почала втрачати паливний тил: удари по НПЗ залишили РФ без третини необхідного бензину

    Російський паливний ринок наприкінці літа опинився у ситуації, яка ще кілька років тому могла здаватися майже неможливою: одна з найбільших нафтовидобувних держав світу не виробляє достатньо бензину навіть для власних потреб і змушена завозити пальне з-за кордону.

    Серія українських ударів по нафтопереробних заводах РФ призвела до зупинки великих виробництв у Пермі, Нижньому Новгороді та Ярославлі. У результаті наприкінці серпня російські заводи виробляли близько 80 тисяч тонн бензину на добу, тоді як літнє внутрішнє споживання оцінюється приблизно у 115 тисяч тонн.

    Власне виробництво покриває лише близько 70% потреб російського ринку, а щоденний розрив між виробництвом та попитом сягає приблизно 35 тисяч тонн бензину. Про це Reuters повідомило з посиланням на два джерела в галузі.

    Для Москви це вже не просто тимчасова проблема окремого заводу. Дефіцит змусив владу одночасно використовувати одразу кілька антикризових механізмів: збільшувати імпорт, обмежувати експорт і в окремих регіонах повертати обмеження на продаж пального.

    Фактично Україна починає створювати для російської економіки проблему не стільки з нафтою, скільки з можливістю перетворити нафту на необхідні економіці бензин, дизель та інші нафтопродукти.

    І саме в цьому полягає одна з найбільш вразливих точок російської паливної системи.

    Росії не вистачає близько 35 тисяч тонн бензину щодня

    Росія має величезні запаси нафти і продовжує її видобувати. Однак сира нафта сама по собі не може заправити автомобіль, вантажівку чи значну частину техніки.

    Спочатку її необхідно переробити на НПЗ.

    Саме на цю ланку дедалі сильніше тиснуть українські далекобійні удари.

    Reuters повідомляє, що після останньої серії атак зупинялися або суттєво скорочували роботу великі російські підприємства. Серед них — заводи в Пермі, Нижньому Новгороді та Ярославлі.

    Особливо показова ситуація з Пермським НПЗ — сьомим за обсягами переробки підприємством Росії. Після удару українських безпілотників 21 серпня завод припинив роботу. За даними джерел Reuters, атака спричинила пожежу та пошкодження технологічного обладнання.

    Ще серйозніша ситуація склалася навколо активів «Лукойлу».

    Після нового удару по Нижньогородському НПЗ, за даними медіа з посиланням на Reuters, усі основні російські нафтопереробні підприємства «Лукойлу» опинилися поза нормальною роботою. Сам Нижньогородський НПЗ має потужність близько 17 млн тонн нафти на рік та виробляє бензин, дизель, авіаційне паливо й інші нафтопродукти.

    Тобто проблема накопичується: виведення з роботи одного НПЗ система ще може компенсувати резервами та збільшенням завантаження інших підприємств. Але коли одночасно виникають проблеми на кількох великих заводах, можливостей для такого маневру стає дедалі менше.

    Росія почала масово завозити бензин

    Найпоказовіший симптом кризи — імпорт.

    Ще у червні Reuters повідомляло про незвичний для Росії крок: Москва готувалася імпортувати бензин морем, щоб компенсувати дефіцит після ударів по НПЗ. Одне з джерел агентства тоді зазначало, що паливо мало надходити з Азії.

    Відтоді схема почала працювати вже на практиці.

    17 серпня Reuters повідомило, що щонайменше одна партія бензину індійського походження вже потрапила на внутрішній російський ринок. Москва використовувала імпорт саме для пом’якшення дефіциту, який посилився після українських атак на нафтопереробні підприємства.

    Ще раніше, наприкінці липня, Росія імпортувала близько 30 тисяч тонн бензину АІ-92 з Марокко. Reuters тоді прямо пов’язувало такі закупівлі з дефіцитом і стрибками цін після повторних атак на НПЗ.

    За даними галузевої аналітики, з кінця липня Росія отримала морем понад 1 млн барелів бензину індійського походження, а ще одна партія приблизно на 300 тисяч барелів була завантажена в Марокко. Паралельно бензин надходив із Білорусі та Казахстану.

    Виникла доволі парадоксальна картина: країна, яка десятиліттями заробляла величезні кошти на експорті нафти та нафтопродуктів, сама почала шукати бензин на зовнішніх ринках.

    Казахстан перероблятиме російську нафту і повертатиме пальне назад

    Особливо цікаво виглядає схема з Казахстаном.

    Ще у червні Росія почала переговори з Астаною про постачання приблизно 50 тисяч тонн бензину АІ-92, коли через простої та ремонти НПЗ російське виробництво вже суттєво скоротилося.

    А 25 серпня Казахстан повідомив про ще один механізм допомоги російському ринку.

    Казахстанський НПЗ «Конденсат» має отримувати російську нафту на переробку, після чого приблизно 70% виробленого бензину та дизельного пального відправлятимуть назад до Росії.

    Тобто Москва фактично змушена вивозити власну нафту за кордон, переробляти її там і повертати готове пальне назад.

    Для країни з однією з найбільших нафтопереробних галузей світу це дуже нетипова ситуація.

    Росія перекриває власний експорт

    Ще одним показником серйозності проблеми стало рішення російської влади утримувати пальне всередині країни.

    29 серпня Москва продовжила заборону на експорт дизельного пального до 30 вересня 2026 року. Обмеження поширюється, зокрема, на дизель, суднове паливо та газойлі російських виробників.

    При цьому обмеження значно ширші.

    За даними Reuters, експорт моторного бензину та дизеля непрофільними експортерами заборонений до 31 січня 2027 року, а обмеження на експорт авіаційного пального діятимуть до кінця листопада.

    І це вже має наслідки не тільки для Росії.

    Наприклад, Туреччина, яка ще у 2025 році отримувала з Росії близько 85% імпортного дизеля, у серпні 2026-го різко переорієнтувала закупівлі на США та Індію. Частка російського пального в турецькому імпорті впала приблизно до 20%.

    Таким чином українські атаки опосередковано починають змінювати навіть міжнародні потоки російських нафтопродуктів.

    Обмеження повертаються і на російські АЗС

    Дефіцит уже відчувають і звичайні споживачі.

    За інформацією джерел Reuters, регіональна влада в окремих частинах Росії знову почала застосовувати обмеження на продаж бензину, зокрема ліміти на обсяг заправки та системи продажу залежно від реєстраційного номера автомобіля.

    Москва намагається компенсувати проблему імпортом.

    За оцінками джерел агентства, у серпні Росія могла отримати близько 220 тисяч тонн імпортного бензину, з яких приблизно 150 тисяч тонн припадало на Білорусь. Одночасно морські поставки з Азії стали ще одним джерелом компенсації дефіциту.

    Але навіть з урахуванням імпорту ситуація залишається напруженою.

    За розрахунками Reuters, після залучення зовнішніх поставок Росія все одно могла забезпечувати лише близько 85% внутрішнього попиту на бензин.

    Тобто імпорт не ліквідує проблему — він лише частково закриває діру, яка утворилася через скорочення власного виробництва.

    Чому удари по НПЗ настільки болючі

    Стратегія України має зрозумілу економічну логіку.

    Знищити російський нафтовидобуток надзвичайно складно: свердловини розосереджені на величезній території, значна частина родовищ розташована за тисячі кілометрів від України.

    НПЗ — інша історія.

    Це великі стаціонарні промислові комплекси з дорогим технологічним обладнанням. Окремі установки неможливо швидко замінити після серйозного пошкодження.

    Саме тому навіть відносно локальне влучання може призвести до тривалої зупинки певного технологічного процесу.

    Україна відкрито пояснює кампанію проти російської енергетичної інфраструктури прагненням скоротити ресурси, які Москва може використовувати для фінансування та забезпечення війни. Reuters фіксує серію ударів по російських енергетичних об’єктах протягом останніх місяців.

    І статистика серпня показує, що накопичувальний ефект таких атак стає дедалі помітнішим.

    Москва потрапляє у неприємну дилему

    Для Кремля виникає проблема, яку неможливо вирішити одним адміністративним рішенням.

    Якщо Росія продовжує експортувати великі обсяги пального — внутрішній дефіцит може посилитися.

    Якщо Москва перекриває експорт — вона втрачає частину зовнішніх доходів та традиційних ринків.

    Якщо збільшує імпорт — фактично витрачає валюту на закупівлю продукту, який сама донедавна масово продавала за кордон.

    А якщо намагається компенсувати зупинку одного НПЗ збільшенням навантаження на інші заводи, то кожен наступний успішний український удар стає для системи дедалі болючішим.

    Саме тому нинішні 70% власного забезпечення бензином — важливі не лише як окрема цифра.

    Це показник того, що кампанія проти російської нафтопереробки починає переходити від локальних пошкоджень підприємств до проблеми масштабу всього внутрішнього паливного ринку.

    При цьому Росія залишається великим виробником нафти й нафтопродуктів. Тому говорити про «паливний колапс» усієї країни було б передчасно. Москва має запаси, можливість перерозподіляти поставки, імпортувати пальне та ремонтувати пошкоджені підприємства.

    Але сам факт, що наприкінці серпня власне виробництво бензину забезпечує лише близько 70% попиту, Росія купує пальне в Індії, Білорусі та Казахстані, використовує морський імпорт і одночасно продовжує експортні заборони, показує масштаб проблеми.

    Для України ж це означає, що далекобійна кампанія починає давати результат далеко за межами території конкретного атакованого заводу.

    Удар по НПЗ тепер відчувається на російській АЗС, у державному регулюванні експорту, в імпортній статистиці та навіть у зміні міжнародних потоків пального.

    І якщо удари продовжаться, головним питанням осені стане вже не те, чи здатна Росія видобувати достатньо нафти.

    А те, скільки цієї нафти вона ще зможе перетворити на бензин і дизель усередині власної країни.

  • Дизель уже майже по 100 грн: скільки коштує заправити авто 23 серпня і де пальне найдешевше

    Дизель уже майже по 100 грн: скільки коштує заправити авто 23 серпня і де пальне найдешевше

    Українські АЗС станом на 23 серпня зберігають високі ціни на пальне. На окремих заправках преміальний дизель наблизився до психологічної позначки 100 грн за літр, тоді як звичайний А-95 у великих мережах коштує понад 80 грн. Водночас між різними операторами залишається величезний ціновий розрив: на одному літрі бензину водій може заощадити майже 18 грн. Розповідаємо, де найдорожче та найдешевше заправлятися і що зараз відбувається на паливному ринку.

    Станом на неділю, 23 серпня 2026 року, провідні українські мережі АЗС не здійснили різких змін роздрібних цін порівняно з попередніми днями. Водночас пальне залишається значно дорожчим, ніж ще на початку літа.

    За даними, оприлюдненими «Главкомом», середня вартість бензину А-95 у його вибірці становить близько 78,77 грн за літр, а дизельного пального — 92,31 грн.

    Варто враховувати, що різні моніторинги використовують неоднаковий перелік мереж та методики підрахунку, тому середні цифри можуть відрізнятися. Наприклад, профільний «НафтоРинок» станом на 21 серпня оцінював середню ціну А-95 у своїй вибірці в 80,46 грн/л, дизеля — в 91,82 грн/л, а автогазу — у 43,15 грн/л.

    Попри відмінності у середніх показниках, загальна тенденція однакова: найболючішим для українських водіїв залишається дизель, який у частині великих мереж уже коштує 94–95 грн за літр, а преміальні сорти наближаються до 98 грн.

    Скільки коштує пальне 23 серпня

    Серед найбільших операторів одні з найвищих цінників на основні види пального залишаються у SOCAR, OKKO та WOG.

    У мережі SOCAR бензин А-95 коштує 82,90 грн за літр, А-95+ — 85,90 грн, дизель — 94,90 грн, преміальний дизель — уже 97,90 грн. Автогаз продають по 43,90 грн.

    На OKKO літр А-95 оцінюють у 82,90 грн, А-95+ — у 85,90 грн, дизель — у 93,90 грн, а ДП+ — у 96,90 грн. Газ коштує 43,90 грн.

    Практично аналогічні ціни на бензин і дизель встановлені у WOG: А-95 — 82,90 грн, А-95+ — 85,90 грн, звичайне дизпаливо — 93,90 грн, преміальне — 96,90 грн. Автогаз тут дорожчий — 44,50 грн за літр.

    На UPG А-95 продають по 78,90 грн, А-95+ — по 80,90 грн. Дизель коштує 89,90 грн, а його дорожча версія — 91,90 грн. Газ — 42,90 грн.

    У мережі «Укрнафта» бензин А-95 коштує 78,90 грн, А-92 — 76,90 грн, дизельне пальне — 89,90 грн, а газ — 42,90 грн.

    Найнижчі ціни серед наведених великих операторів зберігає «БРСМ-Нафта». А-95 там можна знайти по 64,99 грн за літр, дизель — по 89,79 грн, автогаз — по 41,39 грн.

    Таким чином, розрив у ціні А-95 між окремими мережами сягає майже 18 грн на одному літрі.

    Для автомобіля з 50-літровим баком це вже приблизно 900 грн різниці за одну повну заправку.

    Дизель став головним ударом по гаманцю

    Особливо помітним залишається подорожчання дизельного пального.

    Для порівняння: ще 23 липня UPG продавав звичайний дизель по 81,90 грн/л, OKKO і SOCAR — по 84,90 грн, WOG — по 85,90 грн.

    Тепер дизель у UPG коштує 89,90 грн, у OKKO та WOG — 93,90 грн, а у SOCAR — 94,90 грн.

    Тобто менш ніж за місяць у частині мереж ціна збільшилася приблизно на 8–10 грн за літр.

    Особливо показовою є ситуація з преміальним дизелем: у SOCAR він коштує 97,90 грн. Таким чином, до символічного рівня 100 грн за літр залишилося трохи більше двох гривень.

    Наприкінці липня експерти вже попереджали, що за несприятливого розвитку ситуації ціни можуть наблизитися до 100 грн. Різкий ціновий стрибок пов’язували насамперед із зовнішніми ринками, війною на Близькому Сході та дорожчанням імпортних нафтопродуктів.

    Після різкого стрибка ціни почали повільно відступати

    Водночас останні дані показують і певну позитивну тенденцію.

    На початку серпня середня ціна А-95 в Україні становила 81,25 грн/л, а дизельного пального — 92,59 грн/л.

    За статистикою Консалтингової групи А-95, яку публікує Мінфін, 20 серпня середня вартість А-95 уже становила 80,15 грн, дизеля — 92,06 грн. Для порівняння, 3 серпня А-95 коштував у середньому 81,25 грн, а 5 серпня середня ціна дизеля сягала 92,84 грн.

    Тобто після різкого літнього подорожчання бензин поступово дешевшає, а дизель принаймні перестав демонструвати настільки стрімке зростання.

    21 серпня профільні аналітики також фіксували зниження цін майже по всій Україні, причому найбільш помітною була корекція саме дизельного сегмента.

    Це означає, що нинішні високі цінники ще не обов’язково свідчать про початок нового витка подорожчання.

    Чому пальне стало таким дорогим

    Головна особливість українського паливного ринку полягає в його критичній залежності від імпорту.

    Голова Антимонопольного комітету Павло Кириленко раніше пояснював, що після фактичної втрати власної великої нафтопереробної бази понад 85% світлих нафтопродуктів Україна змушена отримувати з-за кордону.

    Через це українські ціни дуже швидко реагують на зміни європейських котирувань.

    До собівартості додаються курс валют, логістика, страхування, акцизи, ПДВ, витрати на зберігання та торговельна маржа АЗС.

    Особливо сильний удар по ринку завдала нестабільність на Близькому Сході. Вона спричинила подорожчання нафти та готових нафтопродуктів на європейському ринку, звідки Україна імпортує значні обсяги бензину й дизеля.

    За наведеними АМКУ даними Platts, із 26 лютого по 31 березня європейські котирування дизеля зросли на 86%, а ціни імпорту — на 58%. При цьому роздрібний дизель в Україні за той самий період подорожчав приблизно на 39%.

    Тому в АМКУ заявляли, що за результатами аналізу не виявили ознак монопольного ціноутворення, яке могло б повністю пояснити стрибок.

    Чи буде дефіцит дизеля

    Попри високі ціни, експерти поки не говорять про фізичну нестачу пального на українських АЗС.

    Директор Консалтингової групи А-95 Сергій Куюн раніше зазначав, що дефіциту дизельного пального на ринку немає, а постачання продовжуються.

    Ситуація для України принципово відрізняється від перших місяців повномасштабної війни, коли країні довелося практично з нуля перебудовувати всю логістику пального.

    Зараз поставки диверсифіковані між різними європейськими напрямками, що зменшує ризик повного зникнення пального з АЗС.

    Разом із тим загроза залишається в іншій площині — ціні поставок. Навіть якщо фізично пального достатньо, подорожчання на європейському ринку досить швидко переноситься на український роздріб.

    Газ залишається найдешевшим автомобільним пальним

    На тлі бензину та дизеля автогаз усе ще виглядає значно доступнішим.

    У великих мережах 23 серпня його продають переважно за 41–44,50 грн за літр.

    За даними «НафтоРинку», станом на 21 серпня середній показник становив 43,15 грн/л, а ціновий діапазон у досліджуваній вибірці — від 40,99 до 44,50 грн.

    Таким чином, літр LPG зараз приблизно удвічі дешевший за дизельне пальне.

    Скільки коштуватиме повний бак

    За нинішніх цін заправити стандартний 50-літровий бак бензином А-95 у дорогих мережах по 82,90 грн обійдеться приблизно у 4 145 грн.

    Якщо заправити 50 літрів дизеля по 94,90 грн, доведеться заплатити вже 4 745 грн.

    Преміальне дизельне пальне по 97,90 грн обійдеться майже у 4 895 грн за 50 літрів.

    Для порівняння, 50 літрів автогазу по 43,90 грн коштуватимуть приблизно 2 195 грн.

    Тож хоча після різкого літнього стрибка паливний ринок почав демонструвати перші ознаки стабілізації, для українських водіїв ситуація залишається складною. Особливо це стосується власників дизельних автомобілів: ціна пального в окремих мережах уже впритул підійшла до рівня, який ще кілька місяців тому здавався майже неймовірним.

  • Україна знову вдарила по нафтовій машині РФ: уражено НПЗ «ТАНЕКО» і термінал «Таманьнефтегаз»

    Україна знову вдарила по нафтовій машині РФ: уражено НПЗ «ТАНЕКО» і термінал «Таманьнефтегаз»

    Сили оборони України завдали нових ударів по стратегічних об’єктах російської нафтової інфраструктури. Генеральний штаб ЗСУ 20 серпня офіційно підтвердив ураження одного з найбільших нафтопереробних комплексів РФ — «ТАНЕКО» у Татарстані, а також нафтового термінала «Таманьнефтегаз» у Краснодарському краї. На обох об’єктах після ударів зафіксували пожежі. Нові атаки відбуваються на тлі дедалі відчутніших проблем російського паливного ринку: Москва вже імпортує бензин з Індії, Білорусі та Казахстану, обмежує експорт пального, а в низці російських регіонів знову виник дефіцит на АЗС.

    Про результати нових ударів Генштаб повідомив удень 20 серпня. За даними українських військових, операції проводилися 19 серпня та в ніч проти 20 серпня 2026 року. Цілями стали об’єкти, безпосередньо пов’язані з переробкою, зберіганням і транспортуванням російських нафтопродуктів.

    Однією з головних цілей став нафтопереробний завод «ТАНЕКО» у Нижньокамську, Республіка Татарстан. Генштаб підтвердив влучання по підприємству та подальшу пожежу на його території. Другою ціллю став нафтовий термінал «Таманьнефтегаз» у Волні Краснодарського краю — там українські військові також зафіксували пожежу.

    Ці удари важливі не лише через масштаб самих об’єктів. Вони відбулися в момент, коли російський внутрішній паливний ринок переживає чергову хвилю дефіциту, а Москва була змушена вдатися до нетипового для великої нафтовидобувної держави кроку — імпортувати бензин із-за кордону для власних споживачів. Reuters пов’язує проблеми, серед іншого, з повторними українськими атаками на російські НПЗ.

    «ТАНЕКО»: один із найбільших НПЗ Росії

    Масштаб першої цілі робить удар особливо помітним.

    «ТАНЕКО» розташований у Нижньокамську — за сотні кілометрів від українського кордону. За інформацією Генштабу, підприємство здатне переробляти до 16 млн тонн нафтової сировини на рік та виробляє широкий спектр нафтопродуктів, зокрема моторне пальне.

    Українська сторона також наголошує, що підприємство задіяне у забезпеченні російської армії.

    У попередніх повідомленнях Генштаб характеризував «ТАНЕКО» як одне з найбільших нафтопереробних підприємств РФ. Завод виробляє, серед іншого, дизельне та авіаційне пальне, а також інші продукти нафтопереробки. Його проєктна потужність перевищує 16 млн тонн нафти на рік.

    Таким чином, навіть тимчасове порушення роботи окремих технологічних установок такого підприємства потенційно має значення не тільки для регіонального паливного ринку.

    Наразі Генштаб не повідомляє, наскільки серйозними є пошкодження підприємства після нового удару. Офіційно підтверджені влучання та пожежа, однак оцінка масштабів наслідків ще триває.

    Водночас це вже не перша атака на цей об’єкт. Зокрема, Генштаб повідомляв про ураження «ТАНЕКО» у червні 2026 року.

    Тобто йдеться про систематичний тиск на один із важливих елементів російської нафтопереробної системи.

    Під ударом опинився і чорноморський нафтовий термінал

    Другою підтвердженою ціллю став «Таманьнефтегаз» у Краснодарському краї.

    За інформацією Генерального штабу, після нового ураження на території об’єкта також виникла пожежа.

    Це один із ключових російських нафтових терміналів біля порту Тамань на узбережжі Чорного моря. Через нього здійснюється перевалка нафти, мазуту, дизельного пального та зріджених вуглеводневих газів. Комплекс має великий резервуарний парк. Українські військові також заявляли, що цей об’єкт використовується для забезпечення пальним російських окупаційних військ.

    Потужності комплексу дозволяють перевалювати до 20 млн тонн нафти та нафтопродуктів на рік.

    Термінал уже неодноразово ставав ціллю українських ударів.

    Зокрема, у травні Генштаб повідомляв про ураження нафтоналивного причалу «Таманьнефтегазу». Тоді, за попередніми даними української сторони, було пошкоджено нафтоналивний стендер.

    Повторне ураження такого об’єкта демонструє характер української кампанії: удари спрямовуються не лише безпосередньо по заводах, які виробляють пальне, а й по інфраструктурі, необхідній для його накопичення, перевалки та транспортування.

    Удари припали на дуже невдалий для Москви момент

    Нові атаки відбулися на тлі дедалі серйозніших проблем із пальним усередині самої Росії.

    За даними Reuters, у серпні країною поширилася друга хвиля дефіциту моторного пального. Щонайменше у десяти регіонах місцева влада знову була змушена посилювати обмеження на продаж пального на АЗС. Кореспонденти агентства фіксували відсутність бензину навіть на частині заправок у Московській області.

    Паливна криза почала посилюватися ще навесні, а до липня проблеми поширилися на значну частину російських регіонів.

    Серед причин Reuters називає сезонне збільшення попиту та зупинки чи скорочення виробництва на НПЗ після атак безпілотників. Наприкінці липня ситуація частково стабілізувалася, однак нова серія ударів по нафтопереробних заводах наприкінці липня та на початку серпня знову погіршила становище.

    Проблеми визнає вже й сама російська влада.

    За інформацією Reuters, складна ситуація з постачанням пального фіксувалася, зокрема, в Оренбурзькій, Липецькій, Тверській областях, Краснодарському, Забайкальському, Приморському та Красноярському краях, Орловській області, Туві та Хакасії.

    Ще один показовий індикатор — біржова торгівля. За даними агентства, продажі бензину на Санкт-Петербурзькій міжнародній товарно-сировинній біржі від початку серпня скоротилися в середньому приблизно на 20% порівняно з другою половиною липня.

    Росія почала завозити бензин з Індії

    Особливо показовою стала поява на російському ринку бензину з Індії.

    Reuters 17 серпня повідомило, що щонайменше одна велика партія індійського бензину вже надійшла на внутрішній ринок РФ. За інформацією трьох джерел у галузі та даними LSEG, Росія почала використовувати імпорт, щоб пом’якшити дефіцит, який виник на тлі українських ударів по нафтопереробних підприємствах.

    Йдеться про приблизно 68 тисяч тонн бензину.

    Пальне завантажили через операцію «борт у борт» на якірній стоянці Порт-Саїда з танкера, який перед цим отримав вантаж в індійському порту Вадінар. Після цього судно під прапором Оману доставило бензин до російського арктичного порту Вітіно.

    Звідти пальне почали перевантажувати для подальшого транспортування російським споживачам залізницею.

    Більше того, за даними LSEG, наведеними Reuters, очікувалося прибуття щонайменше ще двох партій індійського бензину до російських портів.

    Для держави, яка є одним із найбільших світових виробників і експортерів нафти, необхідність закуповувати готове моторне пальне за кордоном є показовою зміною ситуації на внутрішньому ринку.

    Білорусь і Казахстан теж постачають пальне

    Індія — не єдиний напрямок, звідки Москва намагається отримати додаткові обсяги.

    Reuters повідомляє, що серед заходів для стабілізації внутрішнього ринку Росія організувала залізничний імпорт бензину з Білорусі та Казахстану.

    Масштаб залежності від білоруських поставок уже помітно зріс.

    За даними, наведеними РБК-Україна з посиланням на Reuters, лише за перші сім місяців 2026 року поставки бензину з Білорусі до Росії збільшилися приблизно у 25 разів порівняно з аналогічним періодом попереднього року — майже до 665 тисяч тонн.

    Імпорт дизельного пального за той самий період зріс майже у сім разів — до 418 тисяч тонн.

    Проте навіть білоруський напрямок не гарантує Москві стабільного нарощування поставок. 19 серпня з’явилася інформація про очікуване скорочення білоруського експорту пального до РФ через ремонт на Новополоцькому НПЗ.

    Таким чином, нові удари України припадають на момент, коли російський паливний баланс уже перебуває під значним тиском.

    Москва забороняє експорт і послаблює вимоги

    Російська влада намагається компенсувати нестачу одразу кількома способами.

    За даними Reuters, серед заходів — обмеження експорту пального, імпорт нафтопродуктів та навіть пом’якшення окремих вимог до якості пального, щоб збільшити його доступність на внутрішньому ринку.

    Ще в липні віцепрем’єр РФ Олександр Новак заявляв, що Росія почне імпортувати нафтопродукти для стабілізації внутрішнього ринку.

    Тепер цей механізм уже фактично працює.

    Паралельно Росія почала морський імпорт дизельного пального з Азії до портів Далекого Сходу.

    У сукупності це означає, що Москва одночасно змушена стримувати вивезення власного пального та шукати додаткові поставки за кордоном.

    Чому Україна систематично атакує нафтову інфраструктуру РФ

    Українські військові регулярно наголошують, що російський нафтогазовий комплекс є важливою складовою забезпечення війни.

    Нафтопереробні підприємства виробляють дизель, бензин, авіаційне пальне та інші продукти, необхідні для роботи військової техніки й авіації. Термінали та нафтобази забезпечують їх зберігання, перевалку та логістику.

    У випадку «ТАНЕКО» Генштаб прямо зазначає, що підприємство задіяне у забезпеченні російської армії.

    Щодо «Таманьнефтегазу» українська сторона раніше також заявляла про його використання в забезпеченні російських окупаційних військ пальним.

    Тому атаки на НПЗ, термінали й нафтобази фактично формують окремий напрямок українських далекобійних операцій.

    Його ефект може складатися не лише з безпосереднього фізичного знищення обладнання. Навіть тимчасова зупинка технологічної установки означає необхідність ремонту, перебудови логістики та перерозподілу виробництва між іншими підприємствами.

    Коли ж такі удари відбуваються регулярно й охоплюють різні регіони, проблеми окремих заводів починають впливати на загальний паливний баланс.

    Саме такий ефект зараз простежується на російському внутрішньому ринку.

    Дефіцит повернувся після нової хвилі атак

    Ситуація у серпні особливо показова.

    Після попередніх заходів російської влади дефіцит наприкінці липня вдалося частково послабити. Однак це поліпшення виявилося нетривалим.

    Reuters зазначає, що нова хвиля атак на російські НПЗ наприкінці липня та на початку серпня спричинила повторне погіршення ситуації.

    І тепер до вже наявних проблем додаються нові ураження «ТАНЕКО» та «Таманьнефтегазу».

    Поки що немає підтверджених даних, наскільки нові удари скоротять фактичні обсяги переробки та перевалки. Генеральний штаб повідомив про влучання та пожежі, однак оцінювання результатів бойового ураження триває.

    Тому стверджувати про повну зупинку підприємств наразі не можна.

    Однак стратегічний контекст ударів очевидний: вони відбуваються в той момент, коли російська система виробництва і постачання моторного пального вже працює в умовах дефіциту, імпорту та адміністративних обмежень.

    Нафтова війна входить у нову фазу

    Ураження одразу двох різних за функціями об’єктів — великого НПЗ у Татарстані та чорноморського перевалочного термінала — демонструє ширший характер української кампанії.

    «ТАНЕКО» є важливою ланкою виробництва пального.

    «Таманьнефтегаз» — важливою ланкою його зберігання, перевалки та логістики.

    Одночасний тиск на різні елементи паливного ланцюга може створювати для Росії значно складнішу проблему, ніж пошкодження одного окремого підприємства.

    Особливо тепер, коли наслідки накопичуються.

    Росія вже обмежує експорт, збільшує поставки з Білорусі й Казахстану, завозить бензин з Індії, імпортує дизель з Азії, а в окремих регіонах знову вводяться обмеження на АЗС.

    Тому офіційне підтвердження ударів по «ТАНЕКО» та «Таманьнефтегазу» 20 серпня — це вже не просто повідомлення про чергові два уражені об’єкти.

    Це продовження системної кампанії проти російської паливної інфраструктури саме тоді, коли РФ дедалі складніше компенсувати наслідки попередніх атак на внутрішньому ринку.

    І якщо пошкодження на двох об’єктах виявляться значними, тиск на російську нафтопереробку та логістику пального може посилитися ще більше.

  • Ціни на АЗС завмерли, але різниця шалена: де 14 серпня бензин дешевший одразу на 6 гр

    Ціни на АЗС завмерли, але різниця шалена: де 14 серпня бензин дешевший одразу на 6 гр

    Український ринок пального після помітного літнього подорожчання взяв паузу. Станом на п’ятницю, 14 серпня, великі мережі АЗС не здійснили різких змін цінників, однак різниця між найдешевшими та найдорожчими заправками залишається суттєвою. На одному літрі бензину А-95 вона перевищує 6 грн, а тому під час заправлення повного бака водій може переплатити кілька сотень гривень лише через вибір мережі.

    За актуальними даними великих операторів, середня ціна бензину А-95 тримається біля позначки 81,67 грн за літр, а дизельного пального — близько 91,56 грн за літр. Такі ж рівні фіксувалися 12–13 серпня, що свідчить про стабілізацію роздрібних цін після попереднього періоду зростання.

    Водночас поняття «середня ціна» для українських автомобілістів зараз досить умовне. Залежно від бренду АЗС один і той самий вид пального може коштувати на кілька гривень дорожче або дешевше.

    Де найдешевший бензин А-95

    Серед великих мереж одним із найпривабливіших цінників на звичайний А-95 залишається UPG — 78,90 грн за літр. На «БРСМ-Нафта» бензин цієї марки коштує 79,63 грн/л, а на «Укрнафті» — 79,90 грн/л.

    Далі йде KLO з ціною 81,10 грн/л.

    У преміальному сегменті роздрібні ціни помітно вищі. На OKKO літр А-95 коштує 82,90 грн, на WOG — 83,50 грн, а найвищий цінник серед зазначених великих мереж має SOCAR — 85,40 грн за літр. Аналогічне співвідношення між основними мережами фіксувалося і напередодні.

    Таким чином, між UPG та SOCAR різниця у вартості звичайного А-95 становить 6,50 грн на кожному літрі. Якщо водій заправляє 50-літровий бак, різниця становитиме вже 325 грн.

    Для тих, хто регулярно проїжджає великі відстані, така різниця за місяць може перетворитися на досить відчутну суму.

    Преміальний А-95+ також суттєво відрізняється залежно від мережі. На UPG він коштує 80,90 грн/л, на «Укрнафті» — 82,90 грн, KLO — 83,20 грн, OKKO та WOG — по 85,90 грн. SOCAR встановив 88,40 грн за літр.

    Ще дорожчим є А-100. UPG продає його по 87,90 грн/л, KLO — по 90,20 грн, OKKO та WOG — по 92,90 грн, а SOCAR — по 95,40 грн.

    Дизель наблизився до психологічної позначки

    Ще помітніша ситуація склалася на ринку дизельного пального.

    Найдешевший дизель серед зазначених великих мереж 14 серпня можна придбати на UPG та «Укрнафті» — по 89,90 грн за літр.

    На «БРСМ-Нафта» його вартість становить 91,04 грн/л.

    На KLO та OKKO стандартне дизельне пальне коштує по 93,90 грн/л, WOG продає його по 94,80 грн, а SOCAR — по 95,90 грн.

    Отже, між мінімальним та максимальним цінником різниця становить 6 грн на літрі. Заправлення 50 літрів дизеля відповідно може відрізнятися в ціні на 300 грн.

    Ще ближче до психологічної позначки 100 грн за літр підійшло преміальне дизельне пальне. На SOCAR ДП+ коштує вже 98,90 грн/л, на WOG — 97,80 грн, KLO — 96,60 грн, OKKO — 96,90 грн. UPG та «Укрнафта» пропонують такий тип пального по 91,90 грн за літр.

    Такий рівень цін не виник раптово. Наприкінці липня та на початку серпня дизель в Україні дорожчав значно швидше за бензин. За даними, які наводив «Мінфін», 31 липня його середня роздрібна вартість сягнула близько 91,99 грн/л, а за наступні вихідні дизель додав ще приблизно 60 копійок. Деякі мережі переглядали цінники ще різкіше.

    Уже 4–5 серпня середня ціна дизеля за іншою вибіркою перевищувала 92,8 грн за літр. Згодом ситуація дещо стабілізувалася, а в окремі дні ціни почали навіть незначно знижуватися.

    Автогаз залишається найдешевшим

    Для автомобілістів, чиї машини обладнані газобалонними установками, автогаз продовжує залишатися найдоступнішим видом автомобільного пального.

    Найнижча ціна серед зазначених мереж — на «БРСМ-Нафта», де літр газу коштує 41,39 грн.

    UPG та «Укрнафта» пропонують його по 42,90 грн/л. На OKKO та SOCAR ціна становить 43,90 грн, WOG — 44,50 грн, а KLO — 44,90 грн.

    Відповідно, різниця між найдешевшим та найдорожчим варіантом сягає 3,51 грн на літрі. Для 50 літрів це вже понад 175 грн різниці.

    Чому пальне так подорожчало

    Нинішня стабілізація цін відбулася вже після досить різкого стрибка ринку.

    Наприкінці липня експерти звертали увагу передусім на зростання оптової вартості пального. Саме дорожчі закупівлі поступово почали переходити у роздрібні цінники АЗС. Голова консалтингової групи «А-95» Сергій Куюн тоді не виключав навіть сценарію, за якого за несприятливих умов вартість дизеля могла б наблизитися до 100 грн за літр або перевищити цю позначку.

    Ще одним фактором для бензинового сегмента став перехід України на стандарт із підвищеним вмістом біоетанолу. З 1 липня 2026 року на ринку почав діяти новий стандарт бензину Е10, що вимагав від операторів перебудови частини логістики й постачання компонентів.

    Для порівняння, ще 27 липня середня вартість дизельного пального становила близько 88,18 грн за літр, а А-95 — близько 80,91 грн. Уже до кінця місяця дизель наблизився до 92 грн, тобто саме дизельний сегмент пережив найбільш помітний ціновий стрибок.

    Чи варто чекати нового стрибка

    Станом на середину серпня різкого нового подорожчання на заправках не спостерігається. Навпаки, після пікових значень на початку місяця частина середніх роздрібних показників почала стабілізуватися або незначно знижуватися. Так, 7 серпня середня ціна А-95 знизилася на 7 копійок, дизеля — на 11 копійок, а автогазу — на 4 копійки.

    Проте нинішня пауза поки не означає повернення до весняних цін.

    Для порівняння, наприкінці травня середній А-95 коштував близько 75,97 грн/л, а дизель — 86,78 грн/л. Тобто за кілька місяців літр бензину додав приблизно 5–6 грн, а дизель подорожчав ще суттєвіше.

    Тому для українських водіїв зараз має значення не лише загальний рух ринку, а й конкретна мережа АЗС. За нинішніх цін різниця між операторами дозволяє заощадити 200–300 грн на одному повному баку.

    Станом на 14 серпня серед найбільш доступних варіантів залишаються UPG, «Укрнафта» та «БРСМ-Нафта». У верхній частині цінового діапазону перебувають SOCAR, WOG та OKKO.

    При цьому ціни можуть відрізнятися залежно від конкретної АЗС, регіону, програм лояльності та персональних знижок. Тож перед заправленням повного бака водіям варто порівнювати не лише стели на найближчих станціях, а й актуальні пропозиції у мобільних застосунках мереж.

  • Бензин зникає, заправки вводять ліміти: Росію накрила нова хвиля паливної кризи

    Бензин зникає, заправки вводять ліміти: Росію накрила нова хвиля паливної кризи

    Російський паливний ринок після нетривалого полегшення знову входить у кризову фазу. У регіонах РФ повертаються обмеження на продаж бензину, на окремих АЗС зникають популярні марки пального, а водіям дозволяють заправлятися лише раз на добу або відповідно до парних і непарних номерів автомобілів. Нова хвиля перебоїв збіглася з черговою серією українських ударів по російських нафтопереробних заводах, частина яких була змушена скоротити або повністю зупинити виробництво.

    За даними The Moscow Times, із початку серпня обмеження на вільний продаж бензину знову запровадили щонайменше у п’яти російських регіонах. Водночас ті чи інші проблеми з пальним — дефіцит окремих марок, ліміти, черги або спеціальний порядок заправлення — після нової хвилі ударів фіксують уже більш ніж у 20 регіонах РФ, включно з Московським регіоном.

    Одними з останніх обмеження повернули Астраханська та Іркутська області.

    В Іркутській області мережа «КрайсНефть» 13 серпня обмежила продаж бензину АІ-92, АІ-95 та АІ-98 до 30 літрів на один автомобіль. Окремо встановлений ліміт на заправлення каністр — не більш як 20 літрів. Компанія назвала такий крок превентивним заходом для стабільної роботи мережі.

    У місті Бодайбо ситуація ще жорсткіша. За повідомленнями місцевих жителів, бензин АІ-92 відпускають максимум по 20 літрів і не частіше одного разу на добу. АІ-95, за даними The Moscow Times, немає у продажу ще з 1 серпня.

    В Астраханській області місцева влада запровадила ліміт до 40 літрів бензину на один автомобіль. Частину АЗС перевели на обмежений графік. Губернатор Ігор Бабушкін пояснив рішення необхідністю зменшити ажіотажний попит і стабілізувати запаси пального.

    Після удару по Орську НПЗ зупинився повністю

    Найбільш показова ситуація зараз складається в Оренбурзькій області.

    11 серпня українські військові повідомили про удар по НПЗ «Орскнефтеоргсинтез». Через два дні губернатор області Євген Солнцев визнав, що підприємство повністю зупинило роботу. За його словами, уламки пошкодили ключове обладнання, відновити яке швидко неможливо. Частина техніки імпортна, а санкції ускладнюють її заміну, тому ремонт може тривати до шести місяців.

    Орський НПЗ має потужність приблизно 6 млн тонн нафти на рік і виробляє бензин, дизельне та авіаційне пальне, мазут, бітум та інші нафтопродукти. Після його зупинки регіональна влада вже попередила, що Оренбурзька область буде змушена покладатися на постачання пального з інших регіонів.

    Станом на 13 серпня в області працювали лише близько 80% із 287 АЗС. Пріоритет під час заправлення надали екстреним і спеціальним службам, а поліція та волонтери допомагали регулювати потоки автомобілів біля заправок.

    Для звичайних водіїв запровадили ліміти: не більш як 30 літрів АІ-92 або АІ-95 в одні руки. Продаж бензину в каністри заборонили. Дизель дозволяють купувати в обсязі до 60 літрів у населених пунктах і до 200 літрів на трасах.

    Волгоград спробував скасувати ліміти — але повернув їх за кілька днів

    Подібний сценарій повторився у Волгоградській області.

    28 липня після певної стабілізації місцеві мережі «Лукойл» і «Газпром» скасували обмеження на продаж пального. Однак уже 1 серпня ліміти довелося повернути: водіям знову дозволили купувати не більш як 40 літрів бензину за одну заправку.

    Це сталося після удару по Волгоградському НПЗ «Лукойл-Волгограднефтепереработка» потужністю понад 15 млн тонн нафти на рік. Обмеження торкнулися і дизеля: у межах міста встановлено ліміт 60 літрів, на трасах — до 200.

    У Липецькій області обмеження поширилися на АЗС «Газпрому», «Лукойлу», Teboil та «Роснефти». Там на один автомобіль дозволяють продавати не більш як 30 літрів бензину. Дизельного пального ці ліміти не стосуються.

    У деяких регіонах запроваджують ще незвичніші схеми — заправлення автомобілів за принципом парних і непарних номерів або можливість отримати бензин лише раз на добу.

    На початку липня Росія виробляла лише 65% потрібного бензину

    Поточна криза не виникла раптово.

    Ще на початку липня Reuters із посиланням на галузеві джерела повідомляв, що виробництво бензину в Росії після зупинки великих НПЗ впало до рівня, еквівалентного лише близько 65% сезонного внутрішнього попиту. Добова нестача бензину тоді становила приблизно 40–45 тисяч тонн, або близько 35% від потреби.

    Одночасно припинили або суттєво скоротили роботу кілька великих підприємств, серед яких НПЗ NORSI, Омський і Саратовський заводи. Омський НПЗ є найбільшим нафтопереробним підприємством Росії та одним із ключових виробників бензину.

    Уряд РФ намагався перекрити дефіцит кількома способами.

    Москва почала активніше використовувати резерви, перенаправляти пальне між регіонами, різко наростила імпорт із Білорусі, а також почала закуповувати бензин в Індії, Казахстані та Марокко.

    Особливо показова ситуація з білоруським паливом.

    У липні поставки бензину з Білорусі до Росії залізницею зросли на 13% порівняно з червнем і досягли 212 тисяч тонн. Постачання дизеля подвоїлося — до 162 тисяч тонн. За перші сім місяців 2026 року імпорт білоруського бензину до РФ збільшився у 25 разів порівняно з аналогічним періодом 2025-го, а дизельного пального — майже у сім разів.

    Росія навіть заборонила експорт свого пального

    Масштаб проблеми видно і з рішень федерального уряду.

    30 липня Москва продовжила заборону на експорт бензину та дизельного пального до 31 січня 2027 року. Російська влада прямо пояснила цей захід необхідністю стабілізувати внутрішній ринок після серії атак на нафтопереробні заводи, які спричинили дефіцит та стрибок цін.

    Обмеження поширили не лише на бензин і дизель, а й на суднове пальне та газойлі. Для аграріїв, які проводять збиральну кампанію, уряд був змушений запровадити окремий механізм гарантованого забезпечення паливом.

    На цьому тлі різко скоротився й російський експорт нафтопродуктів.

    У липні морський експорт нафтопродуктів РФ зменшився на 33,3% порівняно з червнем і на 54,7% у річному вимірі — до 3,93 млн тонн. Reuters пов’язує падіння передусім із позаплановими ремонтами та зупинками НПЗ після атак безпілотників.

    Постачання нафтопродуктів через балтійські порти Приморськ, Висоцьк, Санкт-Петербург та Усть-Луга впали на 16% за місяць, через Чорне та Азовське моря — на 49%, а через арктичні порти Мурманська та Архангельська — більш ніж на 85%.

    Дефіцит уже б’є по російській економіці

    Нестача пального перестала бути проблемою лише автомобілістів.

    Reuters повідомляє, що протягом останнього місяця ціни на пальне для російських транспортних компаній зросли приблизно на 16–18%. Через це собівартість вантажних перевезень піднялася на 4,5–5,5%, а частина логістичних операторів почала відмовлятися від довгих маршрутів і переходити на коротші перевезення.

    У липні — під час найгострішої фази кризи — тарифи на автомобільні вантажні перевезення зросли в середньому на 12–15%, а на окремих маршрутах та у деяких регіонах — до 50%. Дизель становить близько 30% собівартості вантажних перевезень.

    Особливо сильно дефіцит відчувається у Сибіру та на маршрутах із Китаю. У Забайкальському краї вантажівки можуть чекати пальне по два-три дні. Вартість доставки вантажу з Китаю до Москви зросла майже на третину — приблизно до 1,1–1,2 млн рублів за рейс.

    Через це компанії дедалі активніше шукають альтернативу автомобільному транспорту. Попит на прямі залізничні перевезення зріс приблизно на 18–20%, а на морські — на 10–12%.

    Навіть Москва вже не повністю захищена від дефіциту

    Російська влада довгий час намагалася захистити столичний регіон від наслідків кризи.

    У липні паливо з Уралу та Сибіру масово перенаправляли до Москви, а імпорт із Білорусі використовували для компенсації втрат після удару по Московському НПЗ. У середині липня ситуацію вдалося частково стабілізувати.

    Москва і Московська область споживають близько 6 млн тонн бензину на рік, тому для Кремля стабільне забезпечення столиці залишається одним із пріоритетів. Однак уже 13 серпня The Moscow Times знову повідомило про зникнення бензину на окремих АЗС Московського регіону.

    Таким чином, нова хвиля перебоїв показує, що тимчасове поліпшення наприкінці липня не вирішило системної проблеми.

    Росія одночасно змушена ремонтувати пошкоджені НПЗ, імпортувати дедалі більше пального, обмежувати його експорт, перекидати бензин між регіонами та вводити ліміти для власних громадян. Після повної зупинки Орського НПЗ і нових атак ситуація знову почала погіршуватися.

    Якщо удари по великих нафтопереробних заводах продовжаться, навантаження на логістику та залишкові потужності російської нафтопереробки лише зростатиме. При цьому навіть стабілізація постачання вже не гарантує швидкого повернення цін до попередніх рівнів: представники транспортної галузі Reuters прямо говорять, що компанії намагатимуться компенсувати втрати, понесені під час паливної кризи.

  • Російський НПЗ припинив роботу після атаки українських дронів: що відомо

    Російський НПЗ припинив роботу після атаки українських дронів: що відомо

    Російський нафтопереробний завод «Орскнефтеоргсинтез» в Оренбурзькій області припинив переробку нафти після атаки українських безпілотників у ніч на 11 серпня. За даними джерел Reuters у галузі, внаслідок удару на підприємстві сталася пожежа та були пошкоджені нафтопереробні установки.

    Орський НПЗ розташований у місті Орськ приблизно за 1900 кілометрів від українського кордону. Підприємство є одним із середніх за масштабом російських нафтопереробних заводів і має номінальну потужність близько 5,76 млн тонн сирої нафти на рік, або приблизно 115,2 тисячі барелів на добу.

    За інформацією Reuters, після атаки завод повністю зупинив переробку. Джерела агентства повідомили, що безпілотники пошкодили окремі установки підприємства. Оператор НПЗ — компанія Forteinvest — наразі публічно не прокоментувала ситуацію.

    У ніч на 11 серпня Генеральний штаб Збройних сил України офіційно повідомляв про ураження «Орскнефтеоргсинтезу» підрозділами Сил оборони України. Українські військові зазначили, що на об’єкті було зафіксовано пожежу, а масштаби завданих збитків на той момент встановлювалися.

    Підприємство має важливе значення для регіонального паливного ринку. У 2024 році завод переробив близько 4,2 млн тонн сирої нафти. За цей період на ньому виробили приблизно 1,8 млн тонн дизельного пального, 600 тисяч тонн бензину, 500 тисяч тонн бітуму та 200 тисяч тонн мазуту.

    Зупинка Орського НПЗ відбувається на тлі масштабної кампанії українських ударів по російській енергетичній інфраструктурі. Упродовж останніх місяців атаки призводили до перебоїв у роботі низки нафтопереробних підприємств, через що Росія вже стикається з проблемами на внутрішньому паливному ринку. Reuters раніше повідомляв про дефіцит пального в окремих регіонах Росії, зростання цін та обмеження продажу бензину.

    Удар по Орському НПЗ також привертає увагу через відстань до України. Підприємство розташоване далеко вглибині території Росії, що демонструє здатність українських далекобійних безпілотників досягати об’єктів російської паливно-енергетичної інфраструктури на значній відстані.

    Для російського паливного сектору чергова зупинка НПЗ створює додаткове навантаження на систему переробки. Якщо ремонт пошкоджених установок затягнеться, це може скоротити обсяги виробництва бензину та дизельного пального й посилити необхідність компенсувати дефіцит за рахунок інших заводів або імпорту.

    Таким чином, атака на «Орскнефтеоргсинтез» стала черговим ударом по російській нафтовій галузі. Підприємство припинило переробку після пошкодження установок, а масштаби та строки відновлення його роботи наразі залишаються невідомими.

  • Росія вперше почала завозити бензин з Індії: українські удари вдарили по паливному ринку РФ

    Росія вперше почала завозити бензин з Індії: українські удари вдарили по паливному ринку РФ

    Росія почала імпортувати бензин з Індії на тлі дефіциту пального, який виник через проблеми з роботою російських нафтопереробних заводів після серії українських ударів. Про це повідомляє Bloomberg.

    За інформацією видання, перша партія індійського бензину прибула до Росії 5 серпня. Постачальником стала індійська компанія Nayara Energy, одним із акціонерів якої є російська «Роснефть». Сам факт появи індійського бензину на російському ринку свідчить про те, що внутрішніх ресурсів для стабільного забезпечення попиту може не вистачати.

    Паливо доставляють до Росії складним маршрутом. За даними Bloomberg, продукцію транспортували пов’язаними з Росією танкерами, використовуючи перевалку біля узбережжя Єгипту. Така схема дозволяє організовувати постачання через проміжні порти та судна, не доставляючи вантаж безпосередньо з Індії до російських портів.

    Один із зафіксованих Bloomberg маршрутів передбачав завантаження значної партії бензину на індійському нафтопереробному заводі у Вадінарі. За даними видання, 18 червня російський танкер завантажив там близько 42 тисяч тонн бензину.

    Після цього вантаж доставили до єгипетського порту Дамієтта. Там бензин перевантажили на інше судно, після чого паливо вирушило до Росії.

    Аналітична компанія Kpler також зафіксувала кілька подібних поставок. Це може свідчити про те, що імпорт індійського бензину до Росії не обмежився однією партією, а схема постачання продовжує працювати.

    Для російського паливного ринку це важливий сигнал. Росія традиційно є великим виробником нафтопродуктів і має значні потужності з переробки сирої нафти. Тому необхідність закуповувати бензин за кордоном свідчить про серйозний дисбаланс між виробництвом та внутрішнім попитом.

    За оцінкою EA Analytics, у липні російські нафтопереробні заводи переробляли близько 3,6 млн барелів сирої нафти на добу. Це приблизно на третину менше за сезонну норму.

    Ситуацію додатково погіршили українські удари по російській нафтовій інфраструктурі. За даними Bloomberg, минулого тижня під атаками опинилися п’ять російських нафтопереробних підприємств, а цього тижня — щонайменше два.

    Через пошкодження НПЗ російські підприємства змушені скорочувати обсяги переробки, що безпосередньо впливає на виробництво бензину та дизельного пального. Водночас потреба внутрішнього ринку в паливі залишається високою.

    На тлі дефіциту Москва вже запровадила обмеження на експорт бензину та дизельного пального. Російська влада намагається таким чином залишити більшу частину виробленого пального всередині країни та не допустити подальшого скорочення внутрішньої пропозиції.

    Однак заборона експорту не вирішує проблему з виробництвом. Якщо нафтопереробні заводи не можуть працювати на повну потужність через пошкодження, внутрішній ринок все одно стикається з нестачею готових нафтопродуктів. Саме в такій ситуації Росія була змушена звернутися до імпорту.

    При цьому Індія є особливо важливим напрямом для російських закупівель. Країна має масштабний нафтопереробний сектор, а Nayara Energy пов’язана з російською «Роснефтью». Це створює додаткові можливості для організації поставок російського пального через індійську інфраструктуру.

    Про проблеми Росії з бензином стало відомо ще раніше. У липні повідомлялося, що великі російські енергетичні компанії зверталися до індійських нафтопереробників із проханням збільшити постачання бензину. Причиною називали наслідки українських атак по російських НПЗ.

    Таким чином, нинішні поставки можуть бути продовженням переговорів, які російські компанії вели з індійськими партнерами ще кілька тижнів тому.

    Українські далекобійні удари стали одним із факторів, що суттєво вплинули на російську нафтову галузь. За оцінками, вони вивели з ладу близько 43% потужностей російських НПЗ. Це не означає повної зупинки всієї галузі, однак пошкодження значної частини переробних потужностей створює проблеми з виробництвом бензину, дизеля та інших нафтопродуктів.

    Для Кремля ситуація створює одразу кілька проблем. З одного боку, влада повинна забезпечувати пальним цивільний транспорт, промисловість та аграрний сектор. З іншого — Росії необхідно підтримувати величезні потреби військової машини у паливі. Додаткове навантаження створює сезонний попит, який улітку традиційно зростає.

    Імпорт бензину з Індії також демонструє, наскільки складними стають логістичні ланцюги російського паливного ринку. Використання кількох танкерів і перевалки в третій країні збільшує тривалість та складність доставки. Водночас наявність кількох зафіксованих Kpler поставок свідчить, що Росія готова використовувати такі маршрути для компенсації дефіциту.

    Якщо атаки на російські НПЗ продовжаться, потреба Москви в імпорті готових нафтопродуктів може зростати. У такому разі Росія, яка є одним із найбільших виробників та експортерів нафти у світі, може дедалі частіше змушена буде закуповувати за кордоном паливо для власного внутрішнього ринку.

    Водночас масштаби подальшого імпорту та його вплив на російські ціни на бензин залежатимуть від тривалості простою НПЗ, можливості відновлення пошкоджених підприємств і здатності російської влади компенсувати дефіцит за рахунок внутрішніх резервів та поставок із сусідніх держав.

  • Нічна атака на НПЗ у Росії: у двох регіонах спалахнули масштабні пожежі

    Нічна атака на НПЗ у Росії: у двох регіонах спалахнули масштабні пожежі

    У ніч на 8 серпня Краснодарський край та Самарську область Росії атакували безпілотники. Під удар, за повідомленнями російських джерел та місцевої влади, могли потрапити два нафтопереробні заводи — Ільський НПЗ у Краснодарському краї та Сизранський НПЗ у Самарській області. Після атаки очевидці повідомляли про пожежі, густий дим та масштабне загоряння на території промислових підприємств.

    Про атаку повідомляють російські OSINT-канали. Водночас інформацію про удари по промислових об’єктах частково підтвердила російська влада.

    Одним із головних об’єктів атаки став Сизранський нафтопереробний завод у Самарській області. У нічний час місцеві жителі повідомляли про вибухи та безпілотники в районі підприємства. Пізніше у мережі почали з’являтися відео з території НПЗ, на яких видно сильне загоряння, червоне зарево та густий чорний дим.

    Російські Telegram-канали стверджували, що безпілотники могли атакувати район установки атмосферно-вакуумної перегонки нафти та резервуарів із нафтопродуктами. Однак точний характер пошкоджень та масштаби наслідків атаки наразі офіційно не розкриті.

    Факт атаки на одне з промислових підприємств Самарської області підтвердив губернатор регіону В’ячеслав Федорищев. За його словами, вночі підприємство зазнало атаки безпілотників.

    «Одне з промислових підприємств Самарської області сьогодні вночі зазнало атаки ворожих безпілотників. Наразі триває ліквідація наслідків. Оперативні служби працюють на місці падіння безпілотників. Інформація щодо постраждалих уточнюється», — повідомив російський губернатор.

    При цьому російська влада традиційно не уточнила, які саме пошкодження отримало підприємство. Водночас оприлюднені місцевими пабліками кадри свідчать про масштабну пожежу в районі НПЗ.

    Другим об’єктом, який зазнав пошкоджень унаслідок нічної атаки, став Ільський нафтопереробний завод у Краснодарському краї. Місцевий оперативний штаб повідомив про падіння уламків безпілотників на території підприємства.

    За офіційною інформацією, після падіння уламків на території Ільського НПЗ виникло загоряння. На оприлюднених відео видно вогонь та густий дим, а також роботу російських екстрених служб, які намагалися ліквідувати наслідки інциденту.

    Таким чином, протягом однієї ночі повідомлення про ураження одразу двох нафтопереробних підприємств з’явилися у двох віддалених регіонах Росії. Відстань між Краснодарським краєм та Самарською областю становить сотні кілометрів, що свідчить про масштаб географії нічної атаки.

    Наразі немає підтверджених даних про точну кількість безпілотників, які брали участь в атаці, а також про остаточний обсяг пошкоджень на обох підприємствах. Не встановлено і те, чи зупинялися виробничі потужності НПЗ повністю або частково після ударів.

    Атаки на російські нафтопереробні підприємства останніми місяцями стали одним із ключових напрямків ударів українських безпілотників по військово-промисловій та енергетичній інфраструктурі РФ. НПЗ мають стратегічне значення для Росії, оскільки забезпечують виробництво бензину, дизельного пального, авіаційного пального та інших нафтопродуктів.

    Пошкодження таких підприємств створює проблеми не лише для нафтової галузі, а й для внутрішнього паливного ринку Росії. Якщо частина потужностей тимчасово припиняє роботу, це може скорочувати обсяги виробництва нафтопродуктів та ускладнювати їх постачання в окремі регіони.

    Російський паливний сектор уже стикається з дефіцитом бензину. В окремих регіонах РФ водії повідомляють про черги на автозаправних станціях, перебої з поставками та зростання вартості пального. На цьому тлі нові удари по НПЗ можуть посилити тиск на внутрішній ринок.

    Одним із останніх об’єктів атаки став Ярославський нафтопереробний завод. Українська сторона повідомляла про ураження підприємства, яке має важливе значення для виробництва та постачання нафтопродуктів у центральній частині Росії.

    Проблеми російської нафтопереробки вже змушують Москву шукати альтернативні джерела постачання пального. Зокрема, Росія збільшує імпорт нафтопродуктів та використовує поставки з Білорусі для компенсації дефіциту на внутрішньому ринку.

    Водночас масштаби впливу кожної окремої атаки на загальний паливний баланс Росії залежать від характеру пошкоджень. Якщо уражено окремі установки, підприємство може продовжити роботу частково. У випадку серйозних пошкоджень відновлення може тривати значно довше та потребувати складного ремонту.

    Наразі російські служби продовжують ліквідовувати наслідки нічної атаки. Інформація про можливих постраждалих та остаточні збитки уточнюється. Українська сторона офіційно не брала на себе відповідальність за удари по Сизранському та Ільському НПЗ.

    Нічна атака стала черговим епізодом кампанії ударів по російській енергетичній інфраструктурі. На тлі проблем із виробництвом і постачанням пального нові пожежі на НПЗ можуть створити для російської влади додаткові труднощі з підтриманням стабільності паливного ринку.

  • Путін їде — бензин дешевшає: у Росії помітили дивний «ефект» від візитів диктатора

    Путін їде — бензин дешевшає: у Росії помітили дивний «ефект» від візитів диктатора

    Російський диктатор Володимир Путін на тлі підготовки до майбутньої виборчої кампанії активно відвідує регіони РФ, де його приїзди супроводжуються раптовим зникненням дефіциту бензину. Паливо, яке до цього тижнями було відсутнє на автозаправках, перед візитами президента Росії знову з’являється у продажу, причому за значно нижчими цінами.

    Про це пише французьке видання Le Monde.

    Журналісти звернули увагу на те, що в регіонах, які відвідує Путін, напередодні його приїзду відбуваються помітні зміни на паливному ринку. Навіть ті автозаправні станції, які через дефіцит протягом тривалого часу залишалися без бензину, раптово отримують поставки.

    Одним із показових прикладів стало місто Красноярськ, яке Путін відвідав 3 серпня. Місцеві жителі до цього стикалися з серйозними проблемами із придбанням пального, однак безпосередньо перед приїздом російського президента ситуація різко змінилася.

    Як зазначає Le Monde, бензин з’явився практично на всіх автозаправках міста. При цьому ціна виявилася значно нижчою за ту, до якої встигли звикнути російські водії на тлі дефіциту.

    Молодий водій, якого цитує російське ЗМІ «Ехо», емоційно відреагував на ситуацію, заявивши, що протягом двох днів у Красноярську вже не потрібно було стояти у довгих чергах за пальним. За його словами, бензин продавався приблизно по 67 рублів за літр замість звичних у кризовий період 140 рублів.

    «І все це завдяки Володимиру Володимировичу! Дякуємо, що завітали до нас», — сказав водій.

    Раптове покращення ситуації з пальним стало приводом для численних жартів та іронічних коментарів у російських соціальних мережах. Місцеві блогери звертали увагу на те, що візити Путіна традиційно створюють для мешканців чимало незручностей: у містах посилюють заходи безпеки, перекривають дороги, збільшується кількість правоохоронців, а в окремих районах можуть виникати проблеми з мобільним інтернетом.

    Водночас деякі користувачі соцмереж жартома пропонували російському президенту приїжджати до Красноярська частіше, оскільки його візит, попри всі незручності, дозволив мешканцям міста на певний час забути про паливний дефіцит.

    За даними Le Monde, попередній візит Путіна до Красноярська відбувся приблизно сім років тому. Тому частина місцевих жителів іронічно пов’язувала тривалу відсутність президента з проблемами на паливному ринку.

    Французьке видання зазначає, що після приїзду Путіна мешканці Красноярська приблизно на 48 годин фактично забули про паливну кризу. Після цього ситуація з доступністю бензину знову може повернутися до звичного для регіону стану.

    Паливний дефіцит у Росії останніми місяцями став однією з помітних економічних проблем країни. На ситуацію вплинули, зокрема, атаки українських безпілотників на російські нафтопереробні підприємства та іншу енергетичну інфраструктуру. Через пошкодження і зупинку частини потужностей російська нафтопереробна галузь зіткнулася зі скороченням виробництва нафтопродуктів.

    За наведеними оцінками, в окремі періоди українські атаки виводили з роботи значну частину російських нафтопереробних потужностей. Це позначилося на забезпеченні регіонів бензином та спричинило зростання цін, черги на АЗС і локальні перебої з постачанням.

    Проблема торкнулася десятків мільйонів росіян. У деяких регіонах водії були змушені витрачати значний час на пошук пального або купувати його за підвищеними цінами. Дефіцит також створював додатковий тиск на бізнес, який залежить від автомобільних перевезень.

    Попри це, Володимир Путін публічно неодноразово намагався применшити масштаби проблеми. Російський президент визнавав наявність окремих труднощів із паливом, але стверджував, що ситуація не є критичною.

    Для стабілізації внутрішнього ринку Москва була змушена шукати додаткові джерела постачання пального. Зокрема, Росія збільшила закупівлі бензину в Білорусі. Частина цього пального спочатку призначалася для експорту до країн Центральної Азії, однак його почали спрямовувати на російський ринок.

    Втім, навіть збільшення поставок із Білорусі не дозволило повністю усунути дефіцит. Російські регіони продовжують залежати від стану власної нафтопереробної галузі та можливостей внутрішньої логістики.

    На цьому тлі раптове зникнення проблем із бензином перед візитами Путіна виглядає особливо показово. Le Monde звертає увагу, що паливо може оперативно перенаправлятися в регіони, де очікується приїзд російського президента, створюючи для нього картину стабільності, яка не обов’язково відображає загальну ситуацію в країні.

    Водночас саме по собі тимчасове збільшення поставок у конкретному місті не доводить, що паливо централізовано розподіляють виключно через приїзд Путіна. Однак збіг між президентськими візитами та різким покращенням доступності бензину привернув увагу журналістів і місцевих жителів.

    Ситуація демонструє одну з головних проблем російської паливної кризи: навіть якщо владі вдається тимчасово забезпечити окремий регіон необхідним обсягом бензину, це не означає розв’язання системної проблеми. Пошкодження нафтопереробних потужностей, перебої з логістикою та високий внутрішній попит продовжують створювати дефіцит.

    Таким чином, візити Путіна до російських регіонів на тлі паливної кризи привертають увагу не лише через політичний контекст, а й через незвичайну динаміку цін і доступності бензину. У Красноярську, за даними Le Monde, мешканці отримали можливість купувати пальне за ціною майже вдвічі нижчою за ту, яка фіксувалася під час гострого дефіциту.

    Поки російська влада намагається демонструвати контроль над ситуацією, паливна криза залишається одним із наслідків ударів по енергетичній інфраструктурі РФ. А короткострокове зникнення дефіциту в містах під час візитів президента навряд чи здатне усунути проблеми, які накопичилися в російському паливно-енергетичному секторі.

  • Ціни на АЗС злетіли до рекордів: АМКУ розслідує можливу змову паливних мереж

    Ціни на АЗС злетіли до рекордів: АМКУ розслідує можливу змову паливних мереж

    Антимонопольний комітет України продовжує розслідувати можливі антиконкурентні узгоджені дії найбільших операторів ринку пального після різкого підвищення цін на українських АЗС. Остаточного рішення у справі поки немає. Тим часом наприкінці липня країна зіткнулася з новою хвилею подорожчання, а вартість дизельного пального на окремих заправках уже майже досягла психологічної позначки 100 грн за літр.

    Розслідування почалося ще в березні

    Увагу Антимонопольного комітету ситуація на паливному ринку привернула після різкого стрибка вартості бензину та дизельного пального на початку березня 2026 року.

    9 березня АМКУ відкрив справу за ознаками можливих антиконкурентних узгоджених дій операторів АЗС. Фактично Комітет перевіряє, чи могло одночасне підвищення цін найбільшими мережами бути наслідком погоджених дій.

    Наразі провадження залишається відкритим. Це важливий момент: сам факт розслідування не означає, що змову вже встановлено. АМКУ поки не ухвалив остаточного рішення про наявність або відсутність порушення.

    До Комітету також надходили звернення українців щодо різкого підвищення цін на заправках.

    АЗС уже отримували попередження

    23 квітня Антимонопольний комітет надав учасникам паливного ринку рекомендації щодо формування роздрібних цін.

    Мережі закликали встановлювати та змінювати вартість бензину, дизеля й іншого пального винятково з урахуванням об’єктивних економічних факторів та дотримуватися законодавства про захист економічної конкуренції.

    Оператори АЗС у відповідь заявили, що врахували рекомендації та формують ціни самостійно відповідно до ринкової ситуації.

    Проте вже влітку питання знову загострилося.

    Нова хвиля подорожчання змусила АМКУ зібрати найбільші мережі

    31 липня голова Антимонопольного комітету провів окрему робочу зустріч із представниками найбільших мереж АЗС.

    Однією з головних тем стало чергове стрімке підвищення цін на пальне та ситуація з його постачанням до України.

    Нова хвиля подорожчання розпочалася на тлі загострення ситуації на Близькому Сході, проблем із міжнародною логістикою та зростання закупівельної вартості нафтопродуктів.

    Сторони також обговорювали можливі заходи, які дозволили б мінімізувати наслідки паливної кризи для українського ринку.

    Чому АМКУ просто не знизить ціни

    В Антимонопольному комітеті окремо наголосили, що ціни на нафтопродукти в Україні зараз не підлягають прямому державному регулюванню.

    Це означає, що АМКУ не встановлює максимальну допустиму ціну бензину чи дизеля і не може просто зобов’язати заправки продавати пальне дешевше.

    За умов вільного ціноутворення вартість залежить від попиту та пропозиції, закупівельних цін, логістики, курсу валют, податків та інших економічних факторів.

    Функція Антимонопольного комітету в цій ситуації інша — стежити, щоб компанії не домовлялися між собою про ціни та не використовували інші антиконкурентні механізми.

    Якщо під час розслідування такі порушення будуть встановлені, АМКУ зможе застосувати передбачені законом заходи.

    Скільки коштує пальне 6 серпня

    Після стрімкого зростання наприкінці липня роздрібні ціни тимчасово стабілізувалися. Станом на 6 серпня найбільші мережі не змінювали цінники порівняно з попереднім днем.

    Проте пальне залишається надзвичайно дорогим.

    Бензин А-95 у великих мережах коштує приблизно 79,90–85,40 грн за літр.

    Ще складніша ситуація з дизельним пальним — 89,90–95,90 грн за літр, а преміальний дизель на окремих АЗС уже сягає 98,90 грн.

    Автогаз коштує близько 42,90–44,50 грн за літр.

    Таким чином, дизель фактично підійшов упритул до психологічної позначки 100 грн за літр.

    Чи буде пальне по 100 грн

    Попри нинішні рекордні ціни, директор «Консалтингової групи А-95» Сергій Куюн 6 серпня заявив, що попередній прогноз щодо можливого зростання вартості пального до 100 грн за літр наразі можна скасувати.

    За його словами, гуртові ціни на дизель уперше приблизно за місяць почали знижуватися. Однією з причин стало охолодження зовнішнього ринку на тлі очікувань щодо можливого розблокування Ормузької протоки.

    Одночасно послабився ажіотажний попит із боку великих споживачів — аграріїв та перевізників, які під час стрімкого подорожчання активно закуповували пальне.

    Водночас ключова проблема з фізичними обсягами імпорту остаточно не вирішена.

    Серед факторів ризику залишаються скорочення польським Orlen квот для українських покупців, транспортні обмеження через спеку, черги на західному кордоні та проблеми з постачанням через Дунай.

    Тому швидкого повернення до значно нижчих цін очікувати поки не варто.

    Що буде далі

    Найближчими тижнями ситуація залежатиме насамперед від закупівельної вартості пального та стабільності імпорту.

    Значна частина ресурсів, які надходитимуть на український ринок протягом серпня, була законтрактована ще наприкінці липня — у період високих світових цін. Тому навіть зниження котирувань за кордоном не обов’язково одразу позначиться на табло українських АЗС.

    Окремим фактором залишається розслідування Антимонопольного комітету. Воно має встановити, чи пояснювалися синхронні стрибки вартості пального винятково ринковими обставинами, чи між великими операторами могли існувати антиконкурентні домовленості.

    Поки ж АМКУ не оголошував жодну з мереж винною. Комітет продовжує аналізувати ситуацію, а українські водії залишаються з одними з найвищих цін на пальне за останні роки.