За інформацією наших джерел, міністр закордонних справ Угорщини Петер Сійярто збирається викликати посла України і вручити йому ноту у зв’язку із останніми різкими заявами Володимира Зеленського.
Водночас, за інформацією джерела, Угорщина може частково заблокувати в’їзд на свою територію через прикордонні пункти пропуску громадянам України які мають відношення органів влади та збройних сил України.
“Уже з 6-го березня, якщо не встигнуть то з 8-го березня, для тих хто перетинає кордон України з Угорщиною, можуть початися проблеми з в’їздом.
Зокрема, угорським прикордонникам буде спущена інструкція про перевірку в’їжджаючих на причетність до органів влади та збройних сил України.
Таким громадянам може бути відмовлено у в’їзді без пояснення причин” – зазначає джерело.
Нагадаємо, раніше Володимир Зеленський під час брифінгу заявив, що ремонтувати пошкоджений нафтопровід “Дружба” не варто.
У відповідь угорський прем’єр-міністр Віктор Орбан пригрозив Україні силовим шляхом “зламати блокаду” нафтопроводу.
Угорщина та Словаччина оголосили про призупинення експорту дизельного пального до України на тлі припинення транзиту російської нафти трубопроводом «Дружба» через українську територію.
18 лютого міністр закордонних справ Угорщини Петер Сійярто заявив, що Будапешт зупиняє постачання дизеля до України та не планує їх відновлювати, доки не буде відновлено прокачування нафти у напрямку Угорщини через «Дружбу». За його словами, енергетична безпека країни є пріоритетом, а нинішня ситуація потребує негайних рішень.
Прем’єр-міністр Словаччини Роберт Фіцо підтвердив аналогічні заходи з боку Братислави. Він повідомив, що нафтопереробна компанія Slovnaft тимчасово припиняє експорт дизельного пального до України та низки інших держав. Увесь вироблений обсяг, за його словами, буде спрямований на внутрішній ринок Словаччини.
Фіцо також припустив, що зупинка транзиту нафти може мати політичний характер. У такому разі, зазначив він, Словаччина може переглянути підходи до підтримки євроінтеграції України та співпраці у сфері постачання електроенергії, якщо версія про політичний тиск підтвердиться.
Раніше, 16 лютого, Петер Сійярто повідомляв, що Угорщина та Словаччина звернулися до Хорватії з проханням забезпечити альтернативний маршрут постачання через нафтопровід Adria. Водночас міністр економіки Хорватії Анте Шушняр заявив, що Загреб не підтримує збільшення закупівель російської нафти, наголосивши, що такі поставки сприяють фінансуванню війни проти України.
За даними галузевих джерел, Угорщина та Словаччина забезпечують близько 9% українського імпорту дизельного пального. У 2025 році з цих країн до України було поставлено приблизно 629,5 тис. тонн дизеля. Водночас експерти зазначають, що попри значущість цих обсягів, вони не є критичними для українського ринку, оскільки після 2022 року Україна суттєво диверсифікувала канали постачання пального.
Уряд України закликає столичну владу якнайшвидше підготувати детальний план відновлення Дарницької теплоелектроцентралі (ТЕЦ), яка зазнала серйозних пошкоджень під час масованих атак російських військ. Про це повідомила прем’єр-міністр Юлія Свириденко під час спілкування з журналістами, наголосивши на необхідності конкретних рішень для забезпечення стабільного теплопостачання столиці.
За словами Свириденко, кожна обласна державна адміністрація отримала завдання розробити план забезпечення повної енергетичної автономності регіонів. Київ має підготувати власний план відновлення Дарницької ТЕЦ, чітко вказавши, що необхідно для відновлення та скільки часу та ресурсів це потребуватиме.
Прем’єр зазначила, що станом на 13 лютого Київ ще не надав уряду такого плану. Зима 2025–2026 року стала однією з найскладніших за час повномасштабного вторгнення Росії: кількість атак дронів і ракет зросла, а системи протиповітряної оборони поки що не забезпечують повного захисту.
Свириденко підкреслила, що уряд постійно підтримує Київ і всі енергетичні компанії країни у відновленні інфраструктури після обстрілів. Водночас вона закликала місцеву владу прискорити підготовку всіх необхідних документів, техніки та ресурсів для оперативного відновлення Дарницької ТЕЦ і забезпечення стабільного теплопостачання домогосподарств столиці.
На тлі активної медійної кампанії навколо гуманітарної допомоги від Азербайджану та перетворення автозаправних комплексів SOCAR на так звані пункти незламності, поза увагою широкої публіки залишається інший, значно менш публічний процес. Йдеться про участь компанії «Торговий дім Сокар Україна» у великих державних закупівлях, які викликають серйозні питання з точки зору економічної доцільності, етики та національної безпеки.
Офіційний Баку звітує про надання Україні допомоги на десятки мільйонів доларів. Водночас саме структура, афілійована з азербайджанською державною нафтовою компанією, отримала масштабний контракт від Укрзалізниці на постачання дизельного пального загальною вартістю 529 мільйонів гривень. При цьому з тендеру фактично було витіснено державну компанію «Укрнафта», чия цінова пропозиція, за наявною інформацією, була суттєво вигіднішою для бюджету.
Окрему увагу привертає походження пального, яке постачає переможець закупівлі. Дизельне пальне надходить з угорського нафтопереробного заводу, що входить до корпорації MOL. Цей факт набуває принципового значення з огляду на те, що Угорщина продовжує отримувати нафту з Російської Федерації через трубопровідну інфраструктуру, яка проходить територією України.
Навіть після запровадження санкцій проти окремих російських нафтових компаній, зокрема Лукойлу, постачання російської сировини не припинилося. Воно трансформувалося у складні логістичні та юридичні ланцюжки, де змінюються формальні продавці, але не джерело походження нафти. У результаті держава Україна через закупівлі стратегічної компанії фактично оплачує пальне, вироблене з російської сировини, причому за цінами, які перевищують пропозиції вітчизняного виробника.
Ситуація стає ще більш резонансною на тлі публічних заяв про розширення стратегічного партнерства між азербайджанською державною компанією SOCAR та російським Газпромом. Хоча представники азербайджанської сторони називають будь-які звинувачення у співпраці з країною-агресором безпідставними та медійною атакою, російські офіційні джерела відкрито повідомляють про нові домовленості та розширення співпраці.
У цьому контексті благодійні ініціативи — генератори, безкоштовна вода чи чай на автозаправках — виглядають радше інформаційною ширмою. Реальні фінансові потоки формуються не у волонтерських програмах, а в багатомільйонних державних контрактах, де кошти з українського бюджету через складні міжнародні ланцюги опиняються у системі, пов’язаній з економікою країни-агресора.
Питання полягає не лише у ціні дизельного пального чи формальному дотриманні санкційних обмежень. Йдеться про стратегічний вибір держави у воєнний час — чи може компанія з непрозорим ланцюгом постачання і зв’язками з партнерами Газпрому бути надійним постачальником для критичної інфраструктури України.
За інформацією наших джерел, на всю енергосистему України йде масштабна хакерська атака.
Нагадаємо, на офіційному телеграм-каналі Першого віцепрем’єр-міністра — Міністра енергетики України Дениса Шмигаля зʼявився перший офіційний коментар відносно каскадного відключення в електроенергетичній мережі України:
«Сьогодні о 10:42 відбулось технологічне порушення з одночасним відключенням лінії 400 кВ між енергосистемами Румунії та Молдови та лінії 750 кВ між західною та центральною частинами України. Що спричинило каскадне відключення у електроенергетичній мережі України й спрацювання автоматичних захистів на підстанціях. Були розвантажені блоки атомних електростанцій. Наразі у м.Києві, Київській, Житомирській, Харківській областях диспетчером застосовано спеціальні графіки аварійних відключень. Енергетики «Укренерго» працюють над відновленням електропостачання. Протягом найближчих годин світло буде відновлено», – зазначив Денис Шмигаль.
Дроповнення:
Як повідомляє офіційний канал Мінцифри: «Аварійна ситуація в енергосистемі не була спричинена кібератакою».
Як озвучив Президент, аварія сталася через «технологічні причини на лініях між енергосистемами України та Молдови».
Відомий український бізнесмен Дмитро Коваленко, через якого вугілля з РФ та окупованих територій роками потрапляло до України та країн Європейського Союзу втік до Монако та продовжує спроби зачистити всі документи пов’язані із сприянням в обході санкційного законодавства України та ЄС.
Для цих цілей Дмитро Коваленко, який є кінцевим бенефіціаром швейцарської компанії Adelon AG, через суди банкрутує власне підприємство ТОВ “Інтеркоалтрейдинг”, яке було задіяне у постачанні вугілля від “ДНР/ЛНР” за схемою “перерваного транзиту”.
Так, Господарський суд Дніпропетровської області у справі № 904/936/23 затвердив звіт ліквідатора ліквідаційного балансу та закриття провадження у справі про банкрутство дніпровської фірми “Інтеркоалтрейдинг” (код ЄДРПОУ 37912002).
Фабулу справи можна знайти в офіційних реєстрах судових документів, де зокрема зазначено, що “ADELON AG, Baar Swizerland звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю “Інтеркоалтрейдінг” (49000, м.Дніпро, вул.Глінки, буд.2, оф.201, ідентифікаційний номер юридичної особи 37912002)”.
ФОТО: Дмитро Коваленко банкрутує своє компанію щоб приховати сліди торгівлі з РФ в обхід санкцій
Намагання Дмитра Коваленко приховати всі сліди діяльності ТОВ “Інтеркоалтрейдінг” стають мають свою логіку, так як минулим директором компанії був Мелентьєв В’ячеслав Володимирович, що є співзасновником ТОВ “Гранова Україна” – іншої фірми з орбіти Коваленка, яка засвітилась в портах Одеської області та має проблеми з правоохоронцями.
До В’ячеслава Мелентьєва директором “Інтеркоалтрейдингу” був харківський адвокат Воронов Роман Сергійович. Також співзасновником був Тебін Ігор Миколайович, який раніше обіймав посаду директора у ТОВ “Коал трейд” та ТОВ “Торговий дім “ЕГТ”.
Арбітражним керуючим обрали підконтрольного Шевченка Віталія Євгеновича. Провадження у справі було відкрито ще у квітні 2023 року. Коваленко через швейцарську фірму затвердив вимоги більш як на 162 млн. гривень. Суд визнав додаткові вимоги до податкової на 2,4 млн. гривень.
За результатами інвентаризації та запитів до державних органів виявилося, що майно у компанії відсутнє.
Реалізовано право вимоги на аукціонах: 4 лоти на загальну суму 53,34 мл грн боргів, реалізовано за 69 тис. гривень. Покупцем стало київське ТОВ «Коксохімічна збагачувальна фабрика «Воскресенська». Це передбачувано, тому що компанію оформлено на Сергія Саприкіна — особу, яка підконтрольна Коваленко. Раніше фірма мала назву «Петропавлівський гірничо-збагачувальний комбінат».
Податкова внаслідок такого банкрутства нічого не отримала. Суддя ухвалив, що відсутні ознаки фіктивного або доведеного банкрутства, а все сталося через об’єктивні фінансові труднощі.
Водночас, в мережі інтернет збереглось чимало даних про торгівлю ТОВ “Інтеркоалтрейдінг” з росіянами.
Зокрема, на сайті компанії ImportGenius, яка є лідером в галузі торгової розвідки, збереглись дані про сотні торгових операцій компанії Дмитра Коваленко ТОВ “Інтеркоалтрейдінг” з росіянами.
ФОТО: Дані компанії ImportGenius про співпрацю компанії Дмитра Коваленко ТОВ “Інтеркоалтрейдінг” з росіянами
Тож бажання Дмитра Коваленко ліквідувати ТОВ “Інтеркоалтрейдінг” та приховати свої багаторічні схеми з обходу санкційного режиму ЄС при поставці російських енергоносіїв на український та європейські ринки цілком зрозуміле.
Деталі обходу санкційної політики ЄС та незаконного збагачення Дмитра Коваленко у нашому наступному журналістському розслідуванні.
ПрАТ «АК «Київводоканал» 19 грудня уклало договір на постачання дизельних генераторів із ТОВ «Далгакиран компресор Україна» на загальну суму 243,41 млн грн. Інформація про закупівлю оприлюднена в системі «Прозорро».
Згідно з договором, підприємство замовило дев’ять дизель-генераторних установок українського виробництва для об’єктів у Києві та Київській області. Йдеться про обладнання в контейнерному або капотному виконанні з системами управління, охолодження двигуна та комплектами фільтрів. Поставка має відбуватися партіями протягом 55–70 днів після здійснення авансового платежу.
Аванс за договором становить 224,14 млн грн, що дорівнює 92% загальної вартості закупівлі. Гарантійний строк експлуатації обладнання визначений у два роки, а забезпечення виконання договору складає 2% його ціни.
Шість дизель-генераторних установок Cummins C2250D5E-UA номінальною потужністю 1,6 МВт закупили по 27,91 млн грн за одиницю, що еквівалентно близько 659 тис. доларів США за курсом НБУ на дату укладання договору. Ще три установки Cummins C2000DSEB-UA потужністю 1,5 МВт коштували по 25,31 млн грн, або близько 598 тис. доларів. Таким чином, питома вартість генераторів становить від 16,87 до 17,45 млн грн, або 399–412 тис. доларів за 1 МВт.
Для порівняння, у вересні 2024 року КП «Водоканал» у Запоріжжі закуповувало дизель-генератори аналогічної потужності в контейнерному виконанні у іншого постачальника. Тоді генератори Darex Energy потужністю 1,8 МВт коштували 31,40 млн грн, а установки на 1,5 МВт — 27,81 млн грн. Їхня питома вартість сягала 17,44–18,54 млн грн за 1 МВт. Ще дорожчими були закупівлі наприкінці 2022 року, коли рятувальні служби замовляли мобільні енергетичні установки по 25 млн грн за одиницю без ПДВ, із питомою вартістю понад 20 млн грн за 1 МВт.
Закупівлю генераторів для «Київводоканалу» провели без проведення відкритих торгів. Підставою стала нагальна потреба, підтверджена протоколом постійної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій КМДА.
В обґрунтуванні зазначено, що внаслідок масованої атаки росії 9–10 жовтня 2025 року було пошкоджено електромережі ДТЕК «Київські електромережі». Це призвело до масштабних знеструмлень і зупинки насосного обладнання на 28 об’єктах «Київводоканалу». Значна кількість мешканців столиці залишилася без стабільного водопостачання та водовідведення. У жовтні–листопаді 2025 року тривало виділення та перерозподіл коштів на рівні Київради, а в листопаді робоча група підприємства надала технічне завдання на закупівлю генераторів. Від відкритих торгів відмовилися через ризик затягування процедури щонайменше на 30 днів.
ТОВ «Далгакиран Компресор Україна» зареєстроване у Києві. Компанією володіють її директор В’ячеслав Дінков та ТОВ «Далгакиран Макіна», кінцевим бенефіціаром якого є громадянин Туреччини Айхан Далгакиран.
Комунальне підприємство «Київводоканал» у терміновому порядку замовило дев’ять дизель-генераторних установок загальною вартістю 243,4 млн гривень. Рішення пояснюють необхідністю забезпечити безперебійну роботу водопостачання та водовідведення в умовах можливих знеструмлень столиці після масованих атак на енергетичну інфраструктуру.
Через нагальність договір уклали без проведення відкритих торгів. Постачальником обрали українське представництво турецького холдингу — ТОВ «Далгакиран компресор Україна». Водночас ця сума становить лише частину коштів, які Київрада нещодавно виділила «Київводоканалу» на впровадження резервних джерел живлення, що дає підстави очікувати нові великі закупівлі.
Що саме закупили
Наприкінці грудня 2025 року «Київводоканал» уклав договір на суму 243,41 млн гривень. Поставку обладнання мають завершити до кінця лютого 2026 року. У межах угоди передбачено закупівлю дев’яти дизель-генераторів:
шість установок типу C2250D5E-UA вартістю близько 27,9 млн гривень кожна з максимальною потужністю 1800 кВт та номінальною 1600 кВт; три установки типу C2000D5EB-UA по 25,3 млн гривень з максимальною потужністю 1600 кВт та номінальною 1500 кВт.
Чому без тендера
У «Київводоканалі» пояснюють відмову від конкурсу критичною необхідністю швидко забезпечити електроживлення ключових об’єктів. Підприємство посилається на події 9–10 жовтня 2025 року, коли внаслідок масованої атаки РФ були пошкоджені електромережі, що призвело до зупинки насосного обладнання на 28 об’єктах водоканалу. Тоді значна частина Києва тимчасово залишилася без води та водовідведення. Закупівлю генераторів подають як превентивний крок для недопущення подібних ситуацій у майбутньому.
Бюджетні кошти і плани на майбутнє
Рішенням Київради від 23 жовтня 2025 року на впровадження резервних джерел живлення в інфраструктурі «Київводоканалу» було виділено 548 млн гривень. Поточна закупівля охоплює менше половини цієї суми. Решту коштів підприємство, ймовірно, використає для подальшого придбання генераторів або супутнього обладнання.
За наявною інформацією, ці кошти були перерозподілені з так званих депутатських фондів, які зазвичай спрямовують на ремонти комунальних об’єктів і матеріальну допомогу мешканцям столиці.
Постачальник і його зв’язки з водоканалом
ТОВ «Далгакиран компресор Україна» працює на ринку з 2005 року та спеціалізується на постачанні промислового обладнання, зокрема систем автономного та резервного електроживлення. Компанія є українським представництвом турецького промислового холдингу DALGAKIRAN.
За даними аналітичних систем, за роки роботи компанія отримала понад тисячу бюджетних замовлень на загальну суму понад 2 млрд гривень. «Київводоканал» є одним із найбільших її замовників. Між сторонами укладено вісім договорів загальною вартістю майже 250 млн гривень, включно з нинішньою закупівлею. Ще до повномасштабної війни підприємство замовляло у цього постачальника генератори, стабілізатори, а згодом — ремонти й технічне обслуговування обладнання.
Хто керує підприємством
«Київводоканал» з листопада 2023 року очолює Олег Лисюк. Частка акцій підприємства перебуває у власності громади Києва через Департамент комунальної власності КМДА, ще значний пакет належить структурі «Київенергохолдинг».
Поки на офіційному рівні держава заявляє про розрив енергетичної залежності від Росії та визначає енергетику питанням національної безпеки, за лаштунками продовжують працювати старі, добре відпрацьовані схеми. Сім’я Кацуб не лише не втратила свого впливу після зміни влади та початку повномасштабної війни, а й змогла адаптуватися до нових умов, інтегрувавшись у воєнну економіку та зберігши доступ до ключових ресурсів.
Через мережу пов’язаних компаній ці структури продовжують контролювати торгівлю газом і нафтопродуктами, а також брати участь у державних тендерах. Формально все виглядає як легальна комерційна діяльність і підрядні роботи. Фактично ж ідеться про системне виведення бюджетних коштів та обхід санкцій, за якого державні ресурси й надалі працюють в інтересах Росії.
Ключову роль у збереженні цих схем відігравали рішення, що ухвалювалися на рівні енергетичного сектору. За період керівництва Міністерством енергетики Германом Галущенком та за сприяння колишньої міністерки Світлани Гринчук компанії, пов’язані з сім’єю Кацуб, мали стабільний доступ до державних ресурсів і контрактів без реальної конкуренції. Йдеться про такі структури, як «Нафтогазтрейд-Агро», «Компанія Трейд Ойл», «Газ-Альянс», «Альфа-Газ», «І.Б.К. Девелопмент» та низку інших. Дозволи й контракти оформлювалися через міністерства та державні підприємства, тоді як механізми контролю й санкційні ризики фактично ігнорувалися.
Окремим елементом цієї системи стало постачання російських енергоресурсів через посередницькі країни. Газ і нафтопродукти заходили через Білорусь, Казахстан, Туреччину, країни Балтії та Об’єднані Арабські Емірати. У супровідній документації змінювалося походження ресурсів, після чого вони реалізовувалися як «альтернативний імпорт». Реальна вартість закупівлі була суттєво нижчою за ту, що зазначалася в українських контрактах, а різниця осідала на рахунках компаній-прокладок і згодом легалізовувалася. Формальне дотримання санкцій замінило реальне припинення торгівлі з Росією.
Помітною є й роль державного підприємства «Укргазвидобування». У 2024–2025 роках компанія масово отримувала дозволи на викиди та експлуатацію свердловин. Офіційно — в межах чинного законодавства, неофіційно — під впливом третіх осіб, пов’язаних із сім’єю Кацуб. Ці дозволи відкривали можливості для комерційного використання видобутого газу через приватні трейдерські структури. Державні ресурси ставали частиною схем перепродажу, а антимонопольні обмеження обходилися без жодних наслідків.
Ще одним важливим активом у цій системі є Новоселівський гірничо-збагачувальний комбінат у Харківській області. Підприємство спеціалізується на видобутку піску, глини та каоліну — сировини, що використовується в промисловості та потенційно в оборонному секторі. За наявними даними, фактичний контроль над комбінатом здійснюють структури, пов’язані з Кацубами. У 2023 році дохід підприємства зріс до 150,9 млн грн, що майже вдвічі перевищує показники попереднього року. Це зростання збіглося з відновленням експорту через посередницькі фірми в країнах ЄС і Туреччини. За оцінками, частина продукції могла постачатися і на російський ринок, попри війну.
Історія Олександра Кацуби лише підкреслює системний характер цих процесів. У 2017 році суд визнав його винним у створенні злочинної організації, розтраті майна в особливо великих розмірах, замаху на таку розтрату та службовому підробленні. Після укладення угоди з прокуратурою він визнав провину, відшкодував 100 мільйонів гривень і отримав вирок у вигляді одного року та п’яти місяців позбавлення волі. Завдяки застосуванню так званого «закону Савченко» він фактично був звільнений у залі суду. Спроби зняти судимість і переглянути вирок у 2023 році були зупинені лише через громадський тиск і юридичну роботу — обвинувальний вирок залишився чинним.
Україна заклала основу для регулярних поставок американського зрідженого природного газу (СПГ) через грецькі термінали та «Вертикальний коридор». Відповідний меморандум підписано між групою «Нафтогаз» і грецькою компанією ATLANTIC-SEE СПГ TRADE S.A. під час міністерської зустрічі Партнерства з трансатлантичного енергетичного співробітництва (P-TEC). Про це повідомили у Міністерстві енергетики України.
У відомстві наголосили, що документ відкриває можливість для довгострокових і регулярних поставок американського скрапленого газу, а також передбачає використання грецької газової інфраструктури й логістичних маршрутів, які об’єднуються в стратегічному проєкті «Вертикальний коридор».
Міністерка енергетики Світлана Гринчук зазначила, що рамки співпраці охоплюють період до 2050 року, а реалізація домовленостей відбуватиметься поетапно.
«Довгострокове партнерство дозволить забезпечити стабільні поставки СПГ, інтегрувати українську газотранспортну інфраструктуру в транзитні маршрути до Європи, а також створити стійку систему зберігання й розподілу американського газу. Ми закладаємо новий фундамент у трансатлантичній співпраці та робимо крок до довгострокової енергетичної стабільності», — підкреслила вона.
У міністерстві також звернули увагу, що нові логістичні ланцюги можуть не лише посилити енергетичну безпеку України, а й зробити її важливою складовою загальноєвропейської системи забезпечення газом у регіоні Південно-Східної та Центральної Європи.
За оцінками експертів ринку, інтеграція в систему постачання СПГ через Грецію та участь у «Вертикальному коридорі» дає Україні можливість зменшити залежність від традиційних маршрутів, диверсифікувати джерела імпорту та посилити свою роль як транзитного та газорозподільчого хабу.
«Ми дякуємо партнерам зі США та Греції. Це не лише енергетика — це про посилення економічної й геополітичної стійкості України», — додала Гринчук.
