Російський диктатор Володимир Путін фактично визнав, що системні удари України по нафтопереробних заводах, паливних базах і логістичних об’єктах створили серйозні проблеми з бензином та іншими нафтопродуктами всередині Росії. Водночас замість пояснень росіянам, чому одна з найбільших нафтовидобувних держав світу зіткнулася з дефіцитом пального, очільник Кремля знову перейшов до погроз Україні та пообіцяв розширювати масштаби атак.
Про ситуацію з паливом Путін заговорив 13 липня під час форуму російського руху «Все для перемоги». Він заявив, що українські удари створюють Росії «певні проблеми» з постачанням нафтопродуктів, однак спробував переконати аудиторію, що ситуація нібито поступово стабілізується.
Паралельно глава Кремля пригрозив Україні так званою дзеркальною відповіддю, яка, за його словами, буде у декілька разів потужнішою.
«Противник відчуватиме це з наростаючим масштабом», — заявив Путін.
Подібна риторика пролунала на тлі посилення української кампанії проти російської нафтопереробної та військової інфраструктури. Українська влада називає такі операції «далекобійними санкціями», оскільки вони спрямовані проти об’єктів, які забезпечують пальним російську армію та приносять Кремлю кошти для продовження війни.
Кремль більше не може приховувати дефіцит
Ще нещодавно російська влада намагалася переконувати населення, що перебої на автозаправних станціях є локальними та не становлять загрози для внутрішнього ринку. Однак у червні та липні масштаби проблеми стали настільки значними, що її почали публічно визнавати найвищі посадовці Росії.
28 червня Путін уже проводив окрему нараду щодо забезпечення російських регіонів пальним. Під час неї російські чиновники визнали пошкодження низки нафтопереробних заводів, скорочення виробництва та необхідність змінювати маршрути доставки бензину й дизельного пального.
Пізніше Кремль назвав труднощі «тимчасовими» і звинуватив Україну в нібито спробах зірвати росіянам сезон відпусток. Водночас із заяв уряду РФ випливало, що ситуація залишається складною: Росія заборонила експорт дизельного пального, почала готувати імпорт нафтопродуктів і змушена була збільшувати завантаження вцілілих виробничих потужностей.
Навіть віцепрем’єр Росії Олександр Новак, який відповідає за енергетичний сектор, відкрито пов’язав черги на російських АЗС із ударами безпілотників по НПЗ. За його словами, уряд намагається захищати підприємства, відновлювати пошкоджені установки та завантажувати доступні потужності.
Таким чином, заява Путіна 13 липня стала не першим, але одним із найбільш прямих визнань того, що українські далекобійні удари вже впливають не лише на окремі заводи, а й на повсякденне життя росіян.
Україна вивела з ладу значну частину переробки
Із весни 2026 року Україна значно посилила удари по російській енергетичній інфраструктурі. Під атаками опинилися найбільші нафтопереробні заводи, резервуари, нафтобази, термінали та транспортні вузли.
За оцінками західних медіа, українські удари могли тимчасово вивести з роботи понад чверть російських нафтопереробних потужностей. Деякі аналітики оцінювали внутрішній дефіцит пропозиції пального приблизно у 15%.
У низці регіонів Росії були введені обмеження на продаж бензину. На автозаправках виникли багатогодинні черги, окремі станції тимчасово закривалися або відпускали пальне лише за талонами. За повідомленнями західних медіа, проблеми поширилися від окупованого Криму до Сибіру та Далекого Сходу.
Виробництво бензину в Росії, за окремими оцінками, у річному вимірі скоротилося приблизно на чверть. Російській владі довелося зупинити експорт частини нафтопродуктів, щоб спрямувати залишки на внутрішній ринок.
Особливо гострою проблема стала в тимчасово окупованому Криму. Ще наприкінці травня там почали вводити ліміти на заправку автомобілів. У липні на окремих АЗС дозволяли придбати не більше 20 літрів бензину на одну машину, а продаж пального в каністри був заборонений.
Путін обіцяє нову систему постачання Криму
На форумі 13 липня Путін окремо заявив, що Росія нібито працює над новою системою постачання окупованого Криму нафтопродуктами. За його словами, українській стороні буде «дуже складно дістатися» до нової логістичної схеми.
Подробиць він не розкрив. Невідомо, чи йдеться про будівництво нової інфраструктури, зміну маршрутів доставки, використання залізниці та морського транспорту або посилення охорони паливних колон.
Проблеми з постачанням півострова посилилися після ударів по російських НПЗ, нафтобазах, портах і суднах, які могли перевозити пальне. Українські сили також атакували Керченську поромну переправу, енергетичні об’єкти та російську систему ППО в Криму.
Тому обіцянка Путіна створити «недосяжну» систему постачання радше свідчить про вразливість чинної логістики. Росія змушена витрачати додаткові ресурси на охорону маршрутів, маскування бензовозів та супровід паливних колон.
Дефіцит уже вдарив по російській армії
Нестача пального позначається не лише на цивільному ринку. Рух опору «АТЕШ» повідомив, що російське командування обмежило видачу пального підрозділам протиповітряної оборони та мобільним вогневим групам на окупованих територіях півдня України.
За інформацією партизанів, проблеми виникли у російських підрозділах ППО в Криму та на окупованій частині Херсонської області. Через жорсткі ліміти техніка нібито простоює, а окремі екіпажі змушені виїжджати на завдання майже з порожніми баками. Незалежно перевірити всі деталі цих повідомлень в умовах окупації неможливо.
Проте сама логіка дефіциту очевидна: першочергово Кремль має забезпечувати пальним бойову авіацію, флот, бронетехніку та військову логістику. Чим менше нафтопродуктів виробляють російські заводи, тим жорсткіше владі доводиться розподіляти доступні запаси між фронтом, промисловістю та цивільними споживачами.
Чому удари по НПЗ настільки болючі для Кремля
Росія залишається одним із найбільших виробників нафти у світі, але видобута сировина ще не є готовим автомобільним або авіаційним пальним. Щоб отримати бензин, дизель чи авіагас, нафту необхідно переробити на складному технологічному обладнанні.
Ключові установки російських НПЗ часто містять компоненти західного виробництва. Через міжнародні санкції швидко замінити пошкоджене обладнання складно. Саме тому навіть точковий удар по установці первинної переробки, каталітичного крекінгу або гідроочищення може зупинити значну частину заводу на тижні чи місяці.
Українські дрони також змушують Росію розтягувати обмежені засоби протиповітряної оборони між фронтом, Москвою, військовими аеродромами, НПЗ, портами та іншими стратегічними об’єктами. Захистити одночасно всі підприємства на величезній території РФ стає дедалі складніше.
Сам Путін раніше визнавав необхідність нарощувати виробництво систем ППО для прикриття нафтопереробних заводів. Він намагався применшити масштаб пошкоджень, називаючи їх «некритичними», проте одночасно вимагав підвищити ефективність протидії українським дронам.
Погрози замість вирішення кризи
На тлі черг, лімітів і зупинки НПЗ Кремль традиційно відповідає агресивною риторикою. Заяви Путіна про «дзеркальні» та потужніші удари фактично є черговою погрозою посилити війну проти України.
Водночас Росія вже щодня атакує українські міста ракетами, дронами та авіаційними бомбами, завдаючи ударів по житлових будинках, енергетиці та цивільній інфраструктурі. Тому слова про майбутню «відповідь» не змінюють того факту, що саме РФ розпочала повномасштабне вторгнення та продовжує систематичні атаки.
Українські далекобійні операції демонструють, що війна дедалі сильніше повертається на територію держави-агресора. Пожежі на НПЗ, дефіцит бензину, зупинка експорту та обмеження на заправках стали для Кремля проблемою, яку вже неможливо приховати пропагандистськими заявами.
Путін усе ще намагається називати кризу «певними труднощами» та обіцяє швидке відновлення постачання. Однак необхідність імпортувати нафтопродукти, забороняти експорт і створювати спеціальну систему забезпечення Криму свідчить, що українська кампанія проти російської нафтової інфраструктури вже має відчутний стратегічний ефект.
