Позначка: фортифікації

  • Від бронежилетів до фортифікацій: як ім’я Умєрова опинилося в епіцентрі “плівок Міндича”

    Від бронежилетів до фортифікацій: як ім’я Умєрова опинилося в епіцентрі “плівок Міндича”

    НАБУ анонсує другу частину так званих “плівок Міндича” — і обіцяють, що “найцікавіше” буде саме про закупівлі в Міністерстві оборони. Поки країна чекає нових записів, чинний секретар РНБО та колишній міністр оборони Рустем Умєров уже встиг публічно виправдовуватись. Він називає усе, що з ним пов’язують, наклепом і зводить контакти з Тимуром Міндичем до нібито розмови про бронежилети, за якою жодних контрактів не було.

    Однак ланцюжок подій виглядає так, що до цих пояснень у суспільства виникає більше запитань, ніж відповідей.

    Ключовий момент, на який звертають увагу спостерігачі: саме після появи імені Умєрова в медійних розслідуваннях і згадок про нього у контексті “плівок Міндича”, він стрімко залишає посаду міністра оборони. Без публічного скандалу, без гучної політичної грози — тихо, “за кулісами”, як фігура, яку варто прибрати з першої лінії, поки записи не стали надбанням громадськості.

    Парадокс у тому, що сьогодні той самий Умєров очолює Раду національної безпеки і оборони — орган, який формально має захищати державу від зовнішніх та внутрішніх загроз. Тобто людина, ім’я якої звучить у контексті можливих корупційних домовленостей в оборонці, отримує один із найчутливіших безпекових постів у країні.

    Офіційно йдеться про “зустрічі” та “бронежилети”. Але в реальному оборонному бюджеті, де обертаються сотні мільярдів гривень, бронежилети — лише зручна історія “для публіки”. Справжні гроші, за логікою всього оборонного циклу, крутяться на фортифікаціях.

    Саме фортифікаційні проєкти проходили через погоджувальні комісії, де фігурував неформальний вплив Міндича. Саме там виникають імена людей, пов’язаних із лісгоспами та “лісовими” схемами — зокрема, згадують Болоховця та структури, що роками заробляли на державних лісах.

    Схема виглядає так: ліс вирубували під приводом оборонних потреб, деревину продавали через посередників утричі дорожче, далі “дерев’яна фортифікація” поверталась у державу вже як дорогий “оборонний продукт”. Військові адміністрації підписували акти, підрядники “будували”, а по факту ні повноцінних ліній оборони, ні якісних фортифікацій на місцях так і не з’являлося. Зате гроші — були, і йшли по знайомому колу.

    Найбільший цинізм у тому, що це відбувається у країні, де кожен метр окопу оплачений життям і здоров’ям військових. Міністр оборони в такій реальності мав би бити кулаком по столу за кожну бронеплиту, за кожен метр бетону, за кожен несвоєчасно поставлений блок чи затриманий тендер.

    Натомість ми бачимо іншу картину: посадовець, який мав би бути “адвокатом фронту” в кабінетах, сидить поруч із людьми, яких правоохоронці пов’язують із тендерними схемами. Обговорюються “маршрути” закупівель, можливі підряди, а коли стає надто гаряче — валізи, “несподіваний” виліт до Туреччини і м’яке переведення в іншу високу кабінетну якість.

    А далі — нова роль, новий статус. Секретар РНБО, реформатор, публічний “обличчя реформ”. І жодної публічної відповіді на питання: що насправді звучить на тих записах, які НАБУ готує до другої публікації, і яку роль у цьому всьому відігравав тодішній міністр оборони.

    Коли в історії з “плівками Міндича” вже фігурують енергетики, міністри, радники, а тепер ще й міністр оборони — це не просто окремі скандали. Це симптом того, що політична система живе не за Конституцією, а за негласними правилами людей, які вміють працювати з потоками, контактами й “домовленостями”.

    Тут питання вже не в тому, чи буде скандал. Питання в іншому: чи залишився хоч хтось із ключових гравців, хто не фігурує в цих записах, чи не згадується бодай побіжно у контексті схем.

    З боку це виглядає, ніби Україна існує в режимі нескінченного кримінального подкасту. Нові серії — це нові “плівки”, нові прізвища, нові подробиці, і все це — за кошти платників податків.

    Рустем Умєров може скільки завгодно називати звинувачення наклепом і нагадувати, що формально з багатьох “пропозицій” не виросло жодних контрактів. Але факти, контексти та послідовність рішень вперто тягнуться за ним — від історій з бронежилетами до фортифікацій і тендерів, через які на фронті бракувало того, що мало бути “вчора”.

    Якщо друга частина плівок НАБУ справді існує, суспільство має не лише моральне, а й політичне право почути їх повністю. Не вибірково, не “з коментарями спікерів”, а так, як є. Бо в умовах повномасштабної війни питання довіри до системи оборони й безпеки — це питання не рейтингу окремих осіб, а виживання держави.

    І доти, доки відповіді на ці запитання дають не суди й інститути, а анонімні джерела й уривки записів, сумнів щодо “чистоти” будь-яких посад продовжуватиме роз’їдати систему зсередини.

  • Військові траншеї майбутнього: фортифікації, що збираються як LEGO

    Військові траншеї майбутнього: фортифікації, що збираються як LEGO

    Німеччина та Австрія під час спільних навчань продемонстрували інноваційний підхід до спорудження польових траншей — ROM Trench System від німецької компанії Romold. Система, розроблена для швидкого та мобільного розгортання, поєднує пластикові панелі з металевим каркасом у збірну конструкцію, що нагадує великий конструктор LEGO.

    Принцип роботи та конструкція

    ROM Trench System складається з уніфікованих модулів: вертикальних панелей стінок, стельових перекриттів, каркасних елементів і внутрішніх розпірок. Модулі мають елементи фіксації, що дозволяє швидко з’єднувати секції в єдину лінійну або розгалужену структуру без використання кранів, зварювання чи складного інструменту. Після монтажу конструкцію частково або повністю засипають ґрунтом — це підвищує маскування, термостійкість і балістичний захист.

    Демонстрація на навчаннях і експлуатаційні можливості

    Під час одного з навчань чотири австрійські інженери змонтували 18-метрову закриту траншею з бойовою позицією за три години. Конструкція була повністю накрита зверху, що зменшує ризики виявлення з повітря та захищає від дронів-розвідників. Аналогічні позитивні результати показав Бундесвер: швидкість розгортання, стійкість конструкції та можливість створювати довготривалі укриття навіть за мінімального чисельного складу інженерних підрозділів.

    Тактичні та логістичні переваги

    Головні переваги ROM Trench System — мобільність, повторне використання та зниження логістичних витрат. Пластикові модулі легші за дерев’яні чи бетонні аналоги, їх простіше транспортувати й розгорнути в умовах обмежених ресурсів. Відсутність потреби у заготівлі деревини чи облаштуванні важкої техніки робить систему тихою й менш помітною під час розгортання. Модульна конструкція дозволяє демонтувати елементи та перевозити їх на нові позиції, що важливо в умовах маневреної війни.

    Тренди сучасної фортифікації та перспективи розвитку

    Сучасні конфлікти показали, що польові укріплення лишаються критично важливими, але традиційні методи їхнього будівництва є повільними та ресурсомісткими. Поява промислових модульних рішень — логічна відповідь на ці виклики. ROM Trench System відповідає трендам: модульність, мобільність, маскування та інтеграція з електронними системами.

    Можливі шляхи розвитку системи включають встановлення внутрішніх утеплювачів, інтеграцію кабелів зв’язку та енергопостачання, дренажних рішень, маскувальних мереж і розширення лінійки модулів для командних пунктів, медичних пунктів чи складів боєприпасів. Такі доповнення зроблять конструкцію універсальнішою та ефективнішою в різних кліматичних і тактичних умовах.

    Обмеження та ризики

    Попри явні переваги, модульні системи мають і обмеження: пластик і каркас можуть поступатися бетону в довгостроковій міцності проти надпотужних ударів, потребують надійного маскування й правильного засипання для оптимальної балістичної захищеності. Також критично важлива обачна логістика — компенсувати переваги мобільності необхідно надійним постачанням і тренуванням інженерних підрозділів.

    ROM Trench System демонструє, як промислові модульні рішення можуть радикально змінити інженерний підхід до польових укріплень: швидше, мобільніше, з меншими людськими і матеріальними витратами. У поєднанні з додатковими технічними опціями й правильною тактичною інтеграцією така система може стати важливим інструментом у сучасній фортифікаційній практиці.

  • Як 3D-принтери будують укриття для фронту за один день

    Як 3D-принтери будують укриття для фронту за один день

    Війна завжди була каталізатором технологічного прогресу, і сьогодні цей процес особливо помітний у сфері будівництва захисних споруд. З огляду на зміну лінії фронту, масове використання безпілотників та артилерії, військовим потрібні укриття, які можна швидко зводити навіть у зоні бойових дій. Саме для цього дедалі активніше використовують будівельний 3D-друк — технологію, яка вже довела свою ефективність у цивільному будівництві.

    Будівельний 3D-друк працює за принципом пошарового нанесення спеціальної бетонної суміші відповідно до цифрової моделі. Цей процес мінімізує участь людини, прискорює зведення споруд і робить будівництво незалежним від традиційних методів, які потребують великої кількості техніки.

    Французька компанія Constructions-3D стала одним із лідерів у цій сфері. Її будівельний принтер MaxiPrinter вагою 2,7 тонни використовує бетонну суміш Termix 3D, створену для роботи в екстремальних умовах. Під час спільних випробувань із французькою армією (підрозділ STAT) принтер у повністю автономному режимі за один день надрукував довготривалу вогневу точку.

    У межах експерименту було доведено, що система здатна створювати не лише оборонні споруди, а й укриття для техніки, командні пункти та інші елементи фортифікацій. При цьому, якщо необхідно, конструкції можна додатково зміцнити — арматурою, металевими плитами чи залізобетоном.

    Переваги 3D-друку на полі бою очевидні:

    • будівництво триває від кількох годин до одного дня;

    • система працює автономно, без значної участі людей;

    • споруди можна адаптувати під конкретні умови;

    • знижується потреба у транспортуванні готових блоків чи бетонних конструкцій.

    У перспективі будівельний 3D-друк може стати основою нової інженерної доктрини — швидкого, мобільного та цифрового укріплення позицій. З розвитком матеріалів, здатних поглинати радіохвилі або забезпечувати теплоізоляцію, подібні системи дозволять створювати укриття нового покоління — стійкі до артобстрілів, вибухів і навіть ударів FPV-дронів.

  • Хто має відповісти за провалені проєкти з будівництва укриттів на об’єктах енергетики

    Хто має відповісти за провалені проєкти з будівництва укриттів на об’єктах енергетики

    За інформацією інсайдерів, в Офісі Президента розглядають варіанти на кого покласти політичну відповідальність за провалення програм будівництва укриттів об’єктів енергетики.

    Так, за інформацією джерела, ОП уже робили спроби звинуватити у провалі робіт по захисту енергетичної інфраструктури Віталія Кличко, Мустафу Найєма та навіть Олексія Кулебу. Відповідні тези почали розганяти близькі до Банкової телеграм канали, але “ЗМІ не підхопили, суспільство не сприйняло”.

    Нагадаємо, Рахункова палата України оприлюднила результати аудиту реалізації експериментального проєкту із захисту критичної інфраструктури паливно-енергетичного сектору.

    Перевірка показала, що рівень готовності фортифікацій протиракетного захисту на енергетичних об’єктах не перевищує 25% від запланованого, а укриттів від дронів — менше 75%.

    Водночас, політсила “Батьківщина” Юлії Тимошенко вимагає провести закрите засідання парламенту, де будуть заслухані звіти Рахункової палати про провалення програм будівництва укриттів об’єктів енергетики та ухвалити рішення щодо необхідності притягнення до відповідальності винних за недобудову обʼєктів укриттів для енергетичних об’єктів.

  • БЕБ і НАБУ перевіряють документи на будівництво опорних пунктів у Святогірській громаді

    БЕБ і НАБУ перевіряють документи на будівництво опорних пунктів у Святогірській громаді

    Святогірська громада знаходиться на Донеччині за 14 кілометрів від лінії фронту, нині це зона потенційних бойових дій. Тут чути вибухи, чи не щодня громаду атакують російські дрони та керовані авіаційні бомби. Щоб українська армія могла триматися й у разі наступу ворога не відступати, ще 2024 року тут почали будувати фортифікаційні споруди.

    Проєктом курувала Полтавська обласна військова адміністрація. За планом — 21 кілометр укріплень: бетонні блоки, вогневі точки, бліндажі. Саме навколо цієї ділянки розгорівся скандал: народний депутат Ярослав Железняк стверджує, що частина цих споруд існує лише «на папері», а гроші  розікрали.

    Наскільки нині небезпечно залишатися у Святогірську, та чи стала нова лінія оборони частиною корупційної схеми, дізнавалися журналісти Реальної Газети.

    Скандальні фортифікації

    Ще торік на території Святогірської громади розпочали масштабне будівництво фортифікаційних споруд — бліндажів, вогневих точок та бетонних укріплень.  Народний депутат Ярослав Железняк стверджує, що замість реальних укріплень були зведені лише імітаційні конструкції, які не відповідають вимогам обороноздатності. Він заявив, що через фіктивні контракти, завищені ціни та «фронтові» компанії було виведено близько 200 мільйонів гривень. Відтак, аби спростувати таку заяву, Полтавська ОВА організувала престур на Донеччину, щоби журналісти мали можливість особисто оглянути споруди.

    Лінія оборони чи корупційна схема: репортаж зі скандальних фортифікацій Святогірської громади dqdiuzixeieeant«Як бачите, ми тут, і крім нас тут нікого більше немає. Основна мета нашого приїзду — це показати, що фортифікаційні споруди збудовані, вони на підконтрольній території України. Дані фортифікаційні споруди проєктувалися і будувалися відповідно до проєкту, який був розроблений проєктною організацією на замовлення Генерального штабу й проєктного інституту Міністерства оборони України», —  сказав тимчасово виконувач обов’язки начальника Полтавської ОВА Володимир Когут.

    Журналісти звернулися до Народного депутата Ярослава Железняка з питанням, що він думає стосовно такого престуру. Від своїх слів нардеп не відмовляється, натомість каже, що організаторам вже потрібно готуватися до допитів.
    Лінія оборони чи корупційна схема: репортаж зі скандальних фортифікацій Святогірської громадиСвої претензії до фортифікаційних споруд, зведених під керівництвом Полтавської обласної військової адміністрації, він також не раз озвучив у відео на своєму YouTube-каналі.

    «Існує цілеспрямований та чіткий план привласнення близько 200 мільйонів гривень, який, на жаль, успішно реалізували у 2024 році. Полтавська ОВА взяла на себе один із ключових напрямів робіт на Донеччині, ближче до Покровська», — розповідає народний депутат України від партії «Голос» Ярослав Железняк.

    У відповідь т.в.о. начальника Полтавської ОВА Володимир Когут запевнив, що адміністрація курувала роботи виключно на території Святогірської громади Донецької області, а народний депутат казав про Покровський район:

    “Ми перебуваємо у Святогірському. Це — Краматорський район, Святогірська територіальна громада”.

    4 вересня 2025-го стало відомо, що Національне антикорупційне бюро України виправило до своєї підслідності кримінальне провадження щодо можливих зловживань посадовців Полтавської ОВА та пов’язаних із ними підрядників під час будівництва фортифікаційних споруд у зоні бойових дій.

    Раніше ця справа перебувала в Бюро економічної безпеки на Полтавщині. Тамтешні детективи припускали, що службові особи ОВА спільно з підрядниками завищували вартість матеріалів у звітах. У документах, які передали до суду, йшлося, зокрема, про дерев’яні бруски, які у звітах коштували понад 9 тисяч гривень за кубометр, тоді як середня ринкова ціна — близько 6,6 тисячі. За підрахунками БЕБ, це могло спричинити збитки державі на понад 3 мільйони гривень.

    Лінія оборони чи корупційна схема: репортаж зі скандальних фортифікацій Святогірської громадиНатомість Володимир Когут запевняє, роботи були не тільки виконані в рамках закладеного бюджету, а ще й кошти вдалося заощадити:

    «Закінчилися роботи взимку 2024 року. Загальний кошторисний бюджет, згідно з проєктно-кошторисною документацією був з доповненнями, тому що коли приїхали виконувати роботу, виникла деяка ситуація на місцевості. Прийшлося коригувати деякі речі. Загальний бюджет становив 381 мільйон гривень. Згідно з актами від підрядника, загальна цифра склала 375,5 мільйонів гривень. Відповідно 5,5 мільйонів гривень, які були зекономлені, повернуті до державного бюджету», — наголосив Володимир Когут.

    Лінія оборони чи корупційна схема: репортаж зі скандальних фортифікацій Святогірської громади

    Небезпечне будівництво

    У Святогірській громаді фортифікаційні роботи виконували під керівництвом двох обласних військових адміністрацій — Полтавської та Хмельницької. Роботи розпочали й завершили майже одночасно, зазначив начальник Святогірської міської військової адміністрації Володимир Рибалкін. І додав, що побудувати лінію оборони поблизу фронту — задача не проста. Під час робіт працівники часто потрапляли під ворожі атаки. А у суму робіт входить не тільки вартість будівельних матеріалів, а й оплата роботи працівників та технічного ресурсу.

    «Працювало багато людей, техніки, будували ж і великі об’єкти, а для цього потрібні й крани, й екскаватори. Тобто це великі роботи, і ми їх зробили вчасно», — каже Рибалкін.

    За його словами, під час будівництва не обійшлося без неприємностей: є поранені, підбита техніка, стався підрив екскаватору.

    Водночас триває процес передачі робіт до Державної спеціальної служби транспорту. Це передбачає ретельну перевірку кожного об’єкта — від точності відповідності проєкту до технічного стану укріплень. Паралельно усуваються незначні недоліки, виявлені під час інспекцій, аби забезпечити максимальну готовність споруд до виконання бойових завдань у разі загострення ситуації на фронті.

    «Виконується робота приймання й передачі даних споруд на баланс нашої служби, ВОПи (взводні опорні пункти) обстежуються. Є деякі недоліки, які одразу усуваються підрядними організаціями. Що саме це за недоліки, я не можу сказати. Також триває робота з приймання та перевірки документації. Вже зараз прийнято 2 опорних пункти, по інших роботи тривають», — розповів військовослужбовець Державної спеціальної  служби транспорту.
    Лінія оборони чи корупційна схема: репортаж зі скандальних фортифікацій Святогірської громади

    «Раніше ми раділи траншеї у посадці»

    Роки війни навчили українських захисників цінувати кожен метр укриття. Бо на початку війну укриттями слугували траншеї  у посадках. Серед тих, хто вже бачив нові укріплення на власні очі, військовослужбовець Святослав.

    Він дає позитивну оцінку виконаним роботам:
    «У 2022 році ми просто раділи траншеї у посадці, тут укріплені стінки широка траншея, не вузька, що сам ледве проходиш. Вже поросло травою, а влітку це — добре, це додаткове укриття. Загалом же фортифікації створені для життєдіяльності, щоби ти не рив собі нору десь, і тут я бачу, що умови створенні й основа на мою думку хороша. Натягнути сіточку від дронів, облаштуватися, й можна давати відсіч ворогу», — каже військовослужбовець Святослав.

    Що зараз відбувається у Святогірську?

    Святогірська громада й досі живе під постійною загрозою війни. Від лінії фронту її відділяє всього кілька кілометрів — найближчий населений пункт громади близько 10 км від зони бойових дій. Попре це тут залишаються понад 2,6 тисячі людей, хоча ще після деокупації у 2022-му їх було понад 3 тисячі.

    Щодня виїжджає кілька родин, частина евакуюється через державні програми, частина — власними силами. А небезпека для мирних жителів лише зростає: громада відчуває удари С-300, шахедів, крилатих ракет, а особливо «КАБів» (керованих авіаційних бомб), проти яких не існує захисту.

    «Наші люди бачили фактично все. Наприклад якщо ми кажемо про Ярову, то там фактично немає жодного двора. У Святогірську теж немає жодної неушкодженої будівлі. Трошки інше тут життя і трошки інші тут дії. Тому найголовніше у нас питання зараз це — евакуація й взаємодія з військовими, які виконують свої безпосередні обов’язки на лінії бойового зіткнення», — розповідає Володимир Рибалкін.

    У такій ситуації питання укріплень дуже важливе. Якщо росіяни все ж таки почнуть тиснути, перед противником має постати  не просто ряд укриттів, а складна, продумана система фортифікацій, підкріплена десятками кілометрів траншей, бетонних блоків та вогневих точок. Це не лише перешкода на шляху ворога, але й нова можливість для українських воїнів тримати позицію та завдавати значних втрат противнику.

  • Суд у Львові заборонив журналістам розкривати інформацію зі справи про махінації з коштами на оборону в Сумській області

    Суд у Львові заборонив журналістам розкривати інформацію зі справи про махінації з коштами на оборону в Сумській області

    У Львові триває гучна справа про ймовірне розкрадання понад 700 мільйонів гривень, виділених на будівництво фортифікаційних споруд на Сумщині. До слідства залучені високопосадовці Львівської обласної військової адміністрації та представники підрядних компаній. Попри відкритий характер судових засідань, журналістам заборонили розголошувати будь-які деталі досудового розслідування.

    Личаківський районний суд Львова розглядає клопотання щодо обрання запобіжних заходів понад десяти фігурантам справи, серед яких — колишній керівник управління капітального будівництва ЛОВА Роман Дуля, двоє чинних співробітників установи та представники підрядників. Слідство підозрює їх у розтраті коштів та зловживанні службовим становищем під час реалізації проєкту, загальна вартість якого сягала 708,8 мільйона гривень.

    Будівництво оборонних споруд у Сумській області розпочалося у березні 2024 року. До робіт було залучено сім компаній, з якими уклали 18 договорів. За офіційними заявами Львівської ОВА, фортифікації були завершені вчасно та прийняті Міністерством оборони. Однак слідчі органи мають сумніви щодо використання бюджетних коштів.

    8 жовтня ДБР повідомило про підозру понад десятьом особам. Наступного дня заступник голови ЛОВА Юрій Бучко підтвердив вручення підозр двом працівникам управління. Він наполягає, що всі роботи здійснювались під контролем правоохоронців і військових, а об’єкти були здані без зауважень.

    Під час судових засідань адвокати фігурантів вимагали закритого розгляду, мотивуючи це належністю справи до оборонної сфери. Втім, суд залишив слухання відкритими, але заборонив журналістам поширювати будь-які дані з матеріалів слідства. Зокрема, суддя Назарій Нор обрав для Лесі Каранець, цивільної дружини Романа Дулі, 60 днів тримання під вартою з альтернативою застави у 2 мільйони гривень.

    Подібне рішення ухвалив суддя Назар Стрепко щодо директора ТзОВ «БК Львів» Ігоря Летюка. Журналісти дізнаються про засідання лише безпосередньо перед їхнім початком, а імена підозрюваних стають відомі вже в залі суду.

    Коли суд визначить запобіжні заходи для всіх фігурантів, наразі невідомо. Справу вже називають однією з наймасштабніших щодо освоєння коштів на фортифікацію в умовах війни.

  • Скандал із фортифікаціями на Харківщині: фігуранти справи продали маєток за 40 мільйонів

    Скандал із фортифікаціями на Харківщині: фігуранти справи продали маєток за 40 мільйонів

    У бенефіціарів компаній, які постачали деревину для будівництва фортифікацій на Харківщині, виявили розкішний маєток вартістю близько 40 мільйонів гривень у передмісті Києва. Йдеться про Хабіба та Лілію Батирсултанових. Після початку антикорупційних розслідувань подружжя поспіхом продало нерухомість, імовірно, щоб уникнути арешту чи конфіскації.

    До 2022 року Батирсултанови не мали значних статків: Лілія працювала в прокуратурі Луганської області, а Хабіб займався бізнесом і фігурував у кримінальному провадженні щодо крадіжки деревини. Проте вже у 2022 році він став бенефіціаром ТОВ «Агро-Х» і отримував прибутки від ТОВ «Тудест», а його дружина – від компаній «Монтана-Лес» і «Тусан». Саме ці підприємства постачали деревину для Харківської ОВА через фірми-прокладки за завищеними цінами.

    Журналісти встановили, що ціни на деревину були завищені в середньому на 63%, через що переплата з бюджету могла сягати 200 мільйонів гривень. Департамент житлово-комунального господарства Харківської ОВА уклав понад 220 договорів на постачання деревини загалом на суму близько 325 мільйонів.

    Більшість фірм, задіяних у схемі, створили незадовго до тендерів, а їхні керівники пов’язані між собою. Формальним директором деяких компаній був В’ячеслав Ковалев, який також очолював «Агро-Х». Колишня директорка «Тусана» та депутатка Сєвєродонецької райради Анжеліка Волохань брала в Хабіба Батирсултанова позику у 1,5 млн грн.

    За даними розслідування, на незаконно отримані кошти Лілія Батирсултанова у 2024 році придбала маєток площею 530 м² у котеджному містечку «Сонячна долина» в Обухівському районі. Офіційна вартість покупки склала лише 5,8 млн грн, хоча ринкова ціна такого об’єкта — близько 40 млн грн. Уже восени того ж року подружжя швидко перепродало будинок бізнесмену Олександру Сікорському за 6,5 млн грн — суму, яку експерти називають заниженою, вбачаючи в цьому спробу уникнути арешту активів.

  • На Сумщині викрили схему з завищенням цін на фортифікації

    На Сумщині викрили схему з завищенням цін на фортифікації

    Після серії журналістських публікацій про можливі масштабні зловживання під час будівництва фортифікаційних споруд на Сумщині, компанія ТОВ «ТД «ДІНАСТІЯ» вирішила публічно відреагувати. Але зробила це не шляхом надання документів чи прозорих звітів, а через Telegram-канал «Инсайдер» — відомий майданчик із репутацією «смітника», який часто використовується для маніпуляцій та спроб «відбілювання» сумнівних історій.

    У дописі, опублікованому «Инсайдером», компанія підтвердила виконання контрактів із Сумською ОВА на 142,5 млн грн, зазначивши, що її «чистий» прибуток склав лише 0,6% — 735 тис. грн. Паралельно у виправдання було залучено іншу фірму — ТОВ «ШОСТСТРОЙРЕСУРС», яке начебто працювало з націнкою у 5% і загальним річним прибутком у 629,2 тис. грн. Усе це виглядає як спроба створити «димову завісу» довкола очевидних завищень та непрозорих фінансових операцій.

    За нашою інформацією, справжня картина виглядає зовсім інакше. У корупційній схемі брали участь одразу три компанії — «ДІНАСТІЯ», «ШОСТСТРОЙРЕСУРС» та «НОРД ТРЕК». Центральною фігурою у цій конструкції є народний депутат Ігор Молоток. Як з’ясувалося, одна з фірм оформлена на його 90-річну матір, а інша має прямий зв’язок із його співмешканкою.

    Під політичним «дахом» відбувалося систематичне завищення вартості матеріалів. Лише за зафіксованими даними переплата сягнула щонайменше 9,5 млн грн. Особливо показовим є епізод із реалізацією продукції «ШОСТСТРОЙРЕСУРС» на 40 млн грн. Саме ця компанія стала ключовим інструментом у завищенні цін: «ДІНАСТІЯ», яка не мала впливу на формування ціни, фактично передавала вже «накручені» матеріали далі за ланцюгом.

    За попередніми оцінками, реальна націнка у межах контрактів могла сягати 50%. Через фіктивні угоди, «прокладки» та використання конвертаційних центрів кошти переводились у готівку та розподілялися між учасниками схеми. Це вже не лише питання до самих компаній, але й до банків, фінансового моніторингу та податкової, які мали відслідковувати підозрілі транзакції.

    Попри гучні заяви у проросійських Telegram-каналах, факти залишаються незаперечними: фортифікаційні проєкти на Сумщині стали інструментом систематичного виведення коштів із державного бюджету. Спроби створити ілюзію прозорості виглядають як ще один крок у затягуванні часу.

    Тепер слово — за правоохоронними органами, які мають визначити, хто саме стоїть за схемою, і притягнути винних до відповідальності. Бо йдеться не лише про корупцію, а й про безпеку прикордонного регіону, де ці фортифікації мали стати щитом для України.

  • Полтавська ОВА витратила 370 млн грн на неефективні фортифікації, –  депутат Железняк

    Полтавська ОВА витратила 370 млн грн на неефективні фортифікації, –  депутат Железняк

    За даними народного депутата Ярослава Железняка, Полтавська обласна військова адміністрація витратила понад 370 млн грн на будівництво фортифікацій у Донецькій області, які не відповідають сучасним вимогам війни 2023–2025 років. Укріплення не мають базових елементів захисту: маскування, водовідведення, перекриттів від FPV-дронів, антидронових козирків та достатньої глибини.

    Всі 16 контрактів на зазначену суму були укладені між департаментом будівництва Полтавської ОВА та ТОВ “Енкі Констракшн” (власник — Анар Рафієв). Компанія замовляла бетонні піраміди у своєї ж фірми “Прімум Актив” по 542 грн, а продавала їх державі по 2 161 грн. Ще 21 млн грн було списано на нібито “доставку”. Аналогічні схеми застосовувалися і з лісоматеріалами: купівля на 1,3 млн грн і продаж державі майже за 8 млн грн.

    Записи розмов в.о. начальника управління капбудівництва Сергія Сизька та першого заступника директора департаменту Віталія Кулинича свідчать, що за накладними були поставлені дерев’яні матеріали не того діаметра, що вказано у кошторисі. Ці дані підкреслюють системність порушень та можливі зловживання бюджетними коштами.

  • Ексзаступник мера Харкова розкрадав мільйони на фортифікаціях

    Ексзаступник мера Харкова розкрадав мільйони на фортифікаціях

    У Харкові затримано ключового фігуранта корупційної схеми у сфері фортифікаційного будівництва — колишнього заступника міського голови Андрія Руденка. За даними Нацполіції, він у змові з чотирма спільниками завищував вартість закупівель оборонного обладнання на 30% і організував системний механізм привласнення бюджетних коштів.

    Тільки одна зі схем завдала державі збитків на 5,4 млн гривень, але масштаби махінацій значно більші. Розслідування тривало понад два роки, під час яких вдалося викрити цілу мережу фірм-прокладок, фіктивних контрактів і підставних підприємців, пов’язаних із посадовцями.

    Одним із центральних елементів схеми була будівельна компанія «Слобожанська будівельна компанія-1», яка у 2023 році отримала від Харківської ОВА понад 20 млн гривень на роботи з територіальної оборони. Ще 82 млн гривень було виділено на закупівлю дротових виробів — але закупівлю провели без використання електронної системи Prozorro, що є грубим порушенням.

    Отримані кошти частково перерахували на рахунок ТОВ «Інтер-Канат» — фірми, яка входить до орбіти впливу Руденка. Тут відбувалися безтоварні операції на суму 16 млн гривень, списані як «винагорода» за будматеріали, та розподіл 50 млн гривень між пов’язаними постачальниками.

    У 2024 році компанія «Тех-Інком», яка також пов’язана з цією групою, підписала з Харківською ОВА 29 контрактів на понад 545 млн гривень на будівництво фортифікацій. До цього вона освоїла 30 млн гривень міського бюджету на ремонт тепломереж.

    Ця схема працювала на тлі війни, під виглядом зміцнення обороноздатності регіону, у той час, коли місто потребувало кожної гривні. Наразі Руденко та ще четверо осіб затримані й обвинувачені у привласненні бюджетних коштів, зловживанні службовим становищем та участі у злочинній групі. Але боротьба з корупцією триває.