Uanews.life

Позначка: Газпром

  • Росія втратила статус газової наддержави: Норвегія вперше обігнала РФ за експортом газу

    Росія втратила статус газової наддержави: Норвегія вперше обігнала РФ за експортом газу

    Росія вперше за десятиліття втратила позицію найбільшого експортера трубопровідного природного газу у світі. За підсумками 2025 року лідером стала Норвегія, яка обійшла РФ за обсягами постачання газу трубопроводами.

    Про це повідомляє Deutsche Welle з посиланням на звіт Міжнародного газового союзу.

    Згідно з даними IGU, у 2025 році Норвегія експортувала трубопровідним транспортом 108,6 млрд кубометрів газу, тоді як російський показник становив 103,5 млрд кубометрів.

    Для Росії це стало символічною та стратегічною втратою. Протягом десятиліть Москва залишалася ключовим постачальником газу до Європи та використовувала енергоресурси як один із головних інструментів політичного впливу.

    Аналітики наголошують: нинішнє падіння — прямий наслідок повномасштабної війни проти України та подальшого різкого скорочення російських поставок до Європейського Союзу після 2022 року.

    У звіті IGU зазначається, що порівняно з 2005 роком обсяги трубопровідного експорту газу з РФ скоротилися більш ніж удвічі. Для порівняння: у середині 2000-х років Росія фактично домінувала на європейському ринку газу та залишалася беззаперечним світовим лідером у цьому сегменті.

    Після початку великої війни країни ЄС почали масштабну диверсифікацію енергетичних поставок. Європа різко скоротила закупівлі російського газу, наростила імпорт скрапленого природного газу та активніше переключилася на постачання з Норвегії, США, Катару та інших країн.

    На цьому тлі саме Норвегія стала одним із головних бенефіціарів енергетичної перебудови Європи. Країна суттєво збільшила роль у забезпеченні європейського ринку та фактично замінила значну частину російських поставок.

    Попри втрату європейського ринку, Росія намагається переорієнтувати газовий експорт на Азію, насамперед на Китай. Однак експерти зазначають, що така залежність від одного великого покупця суттєво послаблює переговорні позиції Москви.

    Особливу роль у цих планах відіграє проєкт газопроводу Сила Сибіру-2, який Росія та Китай обговорюють уже кілька років. Кремль розглядає його як один із головних інструментів компенсації втрат після обвалу експорту до Європи.

    Втім, у звіті IGU наголошується, що прогрес у реалізації проєкту залишається обмеженим. Китай не поспішає погоджувати умови Москви та активно використовує ситуацію для отримання вигідніших цін і контрактних умов.

    Аналітики вважають, що нинішня ситуація демонструє суттєву зміну глобального газового ринку. Якщо раніше Росія була майже незамінним постачальником для Європи, то тепер ринок став значно гнучкішим завдяки розвитку інфраструктури LNG, новим логістичним маршрутам та диверсифікації джерел постачання.

    У Міжнародному газовому союзі зазначають, що світовий ринок газу став набагато стійкішим до політичних криз та коливань поставок. Значну роль у цьому відіграли довгострокові контракти, будівництво нових LNG-терміналів та збільшення конкуренції між постачальниками.

    Серед головних драйверів майбутнього попиту на газ аналітики називають країни Азії — насамперед Китай та Індія. Саме азійський ринок, за прогнозами експертів, визначатиме глобальні тенденції у газовій галузі найближчими десятиліттями.

    Для Росії ж втрата лідерства є не лише економічним ударом, а й серйозною геополітичною поразкою. Газова залежність Європи довгі роки залишалася одним із ключових важелів впливу Кремля на західні країни.

    Тепер Москва фактично втратила значну частину цього інструменту, а європейський ринок дедалі швидше адаптується до життя без російського газу.

  • Путін знову просив Китай врятувати російський газ: у Кремлі заговорили про «нюанси» після зустрічі із Сі

    Путін знову просив Китай врятувати російський газ: у Кремлі заговорили про «нюанси» після зустрічі із Сі

    Російський диктатор Володимир Путін під час візиту до Китаю вкотре намагався просунути стратегічний для Кремля газовий проєкт «Сила Сибіру-2», однак замість очікуваного прориву Москва отримала вкрай стриману реакцію Пекіна. Попри гучні заяви про «безпрецедентне партнерство» між Росією та Китаєм, після переговорів Кремль був змушений визнати: остаточних домовленостей щодо нового газогону досі немає.

    Про це свідчать заяви речника Кремля Дмитра Пєскова після зустрічі Путіна та лідера КНР Сі Цзіньпіна, а також публікації Bloomberg, Reuters і CNBC щодо результатів візиту російського президента до Пекіна.

    За словами Пєскова, Москва та Пекін «загалом досягли розуміння» щодо основних параметрів проєкту «Сила Сибіру-2», однак конкретики він не надав. Представник Кремля визнав, що сторони поки не узгодили остаточних умов реалізації проєкту та продовжують обговорювати «нюанси».

    «Розуміння вже є, залишилося домовитися про деякі нюанси», — заявив Пєсков, додавши, що деталі є «комерційною інформацією».

    Саме ця стриманість російської сторони різко контрастувала з традиційною риторикою Кремля про «всеосяжне стратегічне партнерство» між Росією та Китаєм. Аналітики звертають увагу: якби Москва справді отримала від Пекіна згоду на будівництво газогону, Кремль навряд чи обмежився б настільки розмитими формулюваннями.

    Газогін «Сила Сибіру-2» є одним із ключових геоекономічних проєктів Росії після втрати європейського газового ринку через війну проти України та санкції Заходу. Проєкт передбачає постачання до Китаю до 50 мільярдів кубометрів російського газу щороку через територію Монголії.

    Після різкого скорочення експорту до Європи Москва фактично втратила свого головного покупця газу. До повномасштабного вторгнення РФ продавала до країн ЄС понад 150 мільярдів кубометрів газу щороку. Натомість нині Кремль намагається переорієнтувати енергетичні потоки на Китай та Азію.

    Однак Пекін не поспішає рятувати російський газовий сектор. Bloomberg із посиланням на джерела повідомляє, що китайська сторона продовжує займати жорстку позицію щодо ціни на газ та умов фінансування проєкту. Китай прагне купувати російський газ за внутрішніми російськими цінами, що для «Газпрому» означало б суттєве зниження прибутковості.

    Ще однією проблемою для Кремля є те, що Китай не відчуває критичної потреби у новому російському газогоні. Пекін активно диверсифікував постачання енергоносіїв і має довгострокові контракти з Туркменістаном, Катаром та Австралією, а також нарощує закупівлі скрапленого природного газу.

    Аналітики CNBC зазначають, що Росія зараз перебуває у значно слабшій переговорній позиції, ніж кілька років тому. Через санкції та втрату європейського ринку Москва стала набагато більш залежною від Китаю, тоді як Пекін отримав можливість диктувати свої умови.

    Енергетична експертка Центру глобальної енергетичної політики Колумбійського університету Анна Мікульська зазначила CNBC, що Китай «не поспішає підписувати угоду, оскільки чудово розуміє, наскільки Росія потребує цього проєкту».

    За даними Reuters, Кремль уже щонайменше п’ять разів намагався домогтися остаточної згоди Пекіна щодо «Сили Сибіру-2», однак переговори постійно заходять у глухий кут.

    Під час нинішнього візиту Путін також намагався використати кризу на Близькому Сході як аргумент на користь російського проєкту. Російська сторона розраховувала, що нестабільність на енергетичних ринках та ризики для постачання нафти й газу через Ормузьку протоку можуть підштовхнути Китай до швидшого рішення. Однак, судячи з результатів переговорів, Пекін не вважає ситуацію достатньо критичною для поспішних домовленостей.

    Попри відсутність прориву щодо газогону, Путін і Сі Цзіньпін продовжили публічно демонструвати політичну близькість. Під час зустрічі китайський лідер назвав президента РФ «дорогим другом», а сторони вкотре заявили про стратегічне партнерство та протидію «однополярному світу».

    Втім, за лаштунками переговорів ситуація виглядає набагато складнішою. Financial Times раніше повідомляло, що Китай дедалі обережніше ставиться до надмірної залежності від Росії та не хоче брати на себе ризики, пов’язані із західними санкціями. Крім того, Пекін намагається балансувати між підтримкою Москви та збереженням економічних відносин із ЄС і США.

    Для Кремля ж ситуація стає дедалі складнішою. «Газпром» продовжує втрачати прибутки, а експорт газу до Європи залишається на мінімальних рівнях. У 2025 році компанія зафіксувала один із найгірших фінансових результатів за останні десятиліття.

    На цьому тлі «Сила Сибіру-2» для Москви перетворилася не просто на економічний, а фактично на політичний проєкт виживання російської газової галузі. Однак нинішній візит Путіна до Китаю показав: попри всю риторику про «дружбу без меж», Пекін не готовий беззастережно рятувати Кремль від наслідків його власної війни та енергетичної ізоляції.

  • Путіна зустріли в Пекіні вигуками та прапорами: навіщо Кремль терміново їде до Сі після переговорів Китаю і США

    Путіна зустріли в Пекіні вигуками та прапорами: навіщо Кремль терміново їде до Сі після переговорів Китаю і США

    Російський диктатор Володимир Путін увечері 19 травня прибув до Пекіна з офіційним візитом, який у Кремлі вже назвали одним із ключових зовнішньополітичних заходів року. Літак глави РФ приземлився у столиці Китаю на тлі нової хвилі геополітичної напруги, переговорів США та КНР, а також дедалі складнішої ситуації для російської економіки через війну проти України та санкції Заходу.

    У китайській столиці Путіна зустрічали з помпою: в аеропорту вишикували почесний караул, а спеціально організовані групи людей із прапорами Росії та Китаю ритмічно скандували привітання на адресу російського диктатора. На оприлюднених відео видно, як десятки людей в однакових костюмах синхронно вигукують лозунги та махають прапорами двох держав.

    Основні переговори між Путіним та лідером КНР Сі Цзіньпіном заплановані на 20 травня у Пекіні. Як повідомляють китайські державні медіа, сторони мають обговорити двосторонні відносини, економічне співробітництво, енергетику, транспортні коридори та міжнародну ситуацію.

    Речник МЗС Китаю Го Цзякунь заявив, що нинішня поїздка стане вже 25-м візитом Путіна до КНР. У Кремлі ж напередодні заявили про «особливо привілейоване стратегічне партнерство» між Москвою та Пекіном. Таке формулювання озвучив прессекретар Кремля Дмитро Пєсков.

    Однак за зовнішньою демонстрацією дружби приховується значно складніший контекст. Головною темою переговорів фактично може стати енергетика, а точніше — спроба Кремля знову переконати Китай погодитися на запуск масштабного газопроводу «Сила Сибіру-2». Проєкт Москва просуває вже понад десять років, але Пекін досі не дав остаточного схвалення.

    За даними Bloomberg, які цитують українські та міжнародні медіа, Путін уже вп’яте за останні чотири роки намагатиметься домовитися із Сі Цзіньпіном про запуск цього трубопроводу.

    Проєкт «Сила Сибіру-2» має постачати до Китаю до 50 мільярдів кубометрів газу щороку через територію Монголії. Для Росії цей маршрут критично важливий після фактичної втрати значної частини європейського газового ринку через повномасштабне вторгнення в Україну та санкції ЄС.

    До складу російської делегації увійшли керівники «Газпрому» та «Роснефти» Олексій Міллер і Ігор Сєчін, а також віцепрем’єри, міністри та представники російського енергетичного сектору. Це лише підкреслює, наскільки важливим для Кремля є енергетичний блок переговорів.

    Росія сподівається використати нинішню нестабільність на світових енергетичних ринках для тиску на Китай. Після загострення ситуації на Близькому Сході та ризиків для морських маршрутів постачання енергоносіїв Москва намагається переконати Пекін у необхідності збільшення сухопутних поставок газу.

    Втім, експерти зазначають, що Китай продовжує займати вичікувальну позицію. Основна проблема полягає у вартості газу та умовах контракту. Пекін прагне отримувати російський газ за ціною, максимально наближеною до внутрішньоросійської, тоді як Кремль намагається компенсувати втрати від європейського ринку.

    На цьому тлі особливо показовим є те, що візит Путіна до Китаю відбувається майже одразу після переговорів Сі Цзіньпіна з президентом США Дональдом Трампом. Американсько-китайський саміт у Пекіні став одним із найгучніших дипломатичних заходів останніх місяців і засвідчив, що Китай намагається балансувати між Вашингтоном та Москвою.

    Як пише South China Morning Post, Пекін прагне зберігати стратегічну гнучкість і не хоче повністю ставати на бік Росії у глобальному протистоянні із Заходом. Для КНР критично важливими залишаються економічні зв’язки зі США та Європою, які значно перевищують обсяги торгівлі з РФ.

    Додатковий резонанс викликала й нещодавня публікація Financial Times, у якій стверджувалося, що Сі Цзіньпін під час переговорів із Трампом нібито критично висловився щодо дій Путіна та війни проти України. Однак МЗС Китаю офіційно спростувало цю інформацію.

    Політологи звертають увагу, що Кремль зараз особливо залежний від Китаю — як у питаннях експорту енергоносіїв, так і в технологічній та фінансовій сферах. Після кількох років санкцій Росія дедалі активніше переорієнтовує свою економіку саме на китайський ринок.

    Голова правління Інституту світової політики Віктор Шлінчак вважає, що під час візиту Путін намагатиметься переконати китайське керівництво, що війна проти України нібито «йде за планом» і Росія контролює ситуацію.

    Попри гучні заяви Кремля про «безмежне партнерство», аналітики зазначають: сьогодні саме Китай диктує умови відносин із Росією. І нинішній візит Путіна до Пекіна може стати одним із найважливіших тестів того, наскільки далеко Сі Цзіньпін готовий підтримувати Москву в умовах затяжної війни та глобального геополітичного конфлікту.

  • Українка через російські обстріли відсудила у РФ 10 млн грн моральної компенсації

    Українка через російські обстріли відсудила у РФ 10 млн грн моральної компенсації

    Мешканка села Старі Петрівці Вишгородського району Київської області через суд домоглася компенсації моральної шкоди від Російської Федерації за зруйнований унаслідок обстрілів будинок. Вишгородський районний суд постановив стягнути з РФ 10 млн грн.

    Відповідне рішення суд ухвалив 8 травня 2026 року у справі №363/3138/25.

    У матеріалах справи зазначається, що житловий будинок жінки двічі потрапляв під російські обстріли — 10 березня 2022 року та 16 червня 2023 року. Після повторного удару оселя зазнала критичних руйнувань і стала непридатною для проживання.

    Позивачка проживала у будинку разом із сином ще до початку повномасштабного вторгнення. За її словами, дім родина будувала багато років власними силами. Після першого обстрілу жінка намагалася самостійно відновити житло, однак повторна атака фактично знищила будинок.

    Судові матеріали свідчать, що в оселі були пошкоджені несучі стіни, перекриття та мансарда. Руйнування підтверджені актами сільської ради та даними Державного реєстру пошкодженого майна.

    Окрім матеріальних збитків, жінка заявила про серйозні психологічні наслідки, спричинені війною та постійними обстрілами. У позові вказувалося, що через пережите вона страждає від:

    – хронічної тривожності;
    – безсоння;
    – панічних атак;
    – погіршення фізичного та психологічного стану.

    Психологічна експертиза підтвердила причинно-наслідковий зв’язок між російською агресією та моральними стражданнями позивачки.

    Спочатку жінка вимагала стягнути 60 млн грн моральної компенсації з Російської Федерації, а також із компаній «Газпром», «Газпром Капітал» та пов’язаних структур. Однак суд частково задовольнив позов і визначив основним відповідачем саме державу-агресора.

    У рішенні суду зазначено:

    «Стягнути з Російської Федерації за рахунок її коштів, майна та активів на користь позивачки 10 млн грн як компенсацію за завдану моральну шкоду».

    Водночас юристи зазначають, що фактичне виконання такого рішення може бути складним. Після початку повномасштабної війни більшість російських активів на території України були арештовані або виведені, а процедура стягнення майна РФ за кордоном залишається юридично складною та тривалою.

    Останніми роками українські суди дедалі частіше ухвалюють рішення про компенсацію збитків громадянам, які постраждали від російської агресії. Йдеться як про матеріальні втрати через зруйноване житло, так і про моральну шкоду, завдану війною, окупацією та обстрілами.

    Після початку повномасштабного вторгнення Росії тисячі українців втратили домівки або були змушені залишити свої оселі через бойові дії. Київщина навесні 2022 року стала одним із регіонів, які найбільше постраждали від російських атак та окупації.

    Старі Петрівці, де проживала позивачка, неодноразово опинялися під загрозою обстрілів через близькість до північного напрямку наступу російських військ на Київ.

  • «Газпром» відновлює експорт попри санкції: другий вантаж СПГ із «Портової» доставили до Китаю

    «Газпром» відновлює експорт попри санкції: другий вантаж СПГ із «Портової» доставили до Китаю

    Російський енергетичний гігант Газпром здійснив другу поставку скрапленого природного газу (СПГ) до Китай після введення нових санкцій Заходу. Йдеться про вантаж із заводу «Портовая» на Балтійському морі, який раніше фактично припинив експорт через обмеження США. Дані про транспортування підтверджуються міжнародними системами відстеження суден та повідомленнями Reuters.

    Згідно з інформацією, газовоз «Valera» (раніше — «Великий Новгород») завантажив СПГ на терміналі «Портовая» 25 січня і доставив його до китайського терміналу в місті Бейхай. Це вже друга поставка після тривалої паузи, спричиненої санкціями, тоді як перший вантаж після відновлення експорту прибув до Китаю у грудні 2025 року.

    Завод «Портовая», розташований у Ленінградській області, має потужність близько 1,5 млн тонн СПГ на рік і почав роботу у 2022 році. Спочатку він орієнтувався на постачання газу до Європи та Туреччини, однак після повномасштабної війни РФ проти України та запровадження санкцій географія експорту суттєво змінилася.

    У січні 2025 року США ввели додаткові санкції проти російського енергетичного сектору, включно з проєктом «Портовая», щоб обмежити можливості Москви виробляти і продавати СПГ та скоротити доходи від енергетичного експорту. Після цього робота заводу була частково паралізована, а експорт практично припинився.

    Втім уже наприкінці 2025 року Росія почала поступово відновлювати поставки, переорієнтовуючи їх на азійські ринки. Китай став одним із ключових напрямків, що дозволяє частково компенсувати втрату європейських споживачів.

    Аналітики зазначають, що ці поставки відбуваються в умовах складної логістики та санкційних обмежень. Частина танкерів, пов’язаних із проєктом, перебуває під санкціями, що ускладнює пошук покупців і транспортування. У деяких випадках судна змушені були тривалий час перебувати в морі, перш ніж знайти кінцевого покупця.

    Крім «Портової», до Китаю продовжує постачати газ і інший підсанкційний проєкт — «Арктик СПГ-2», який також зіткнувся з обмеженнями через санкції США, але зумів частково відновити експорт.

    До введення санкцій «Портовая» у зимовий період відправляла в середньому два вантажі СПГ на місяць. Наразі обсяги значно скоротилися: після 2025 року, окрім двох поставок до Китаю, завод регулярно відправляє приблизно один вантаж на місяць до Калінінграда для внутрішніх потреб Росії.

    Зміна напрямків постачання свідчить про глибоку трансформацію російського енергетичного експорту. Якщо раніше основним ринком для «Газпрому» була Європа, то тепер компанія змушена переорієнтовуватися на Азію, де ключову роль відіграють Китай та, потенційно, Індія.

    Водночас експерти підкреслюють, що повністю замінити європейський ринок Росії поки не вдається. Китай, хоча і залишається важливим партнером, часто купує газ за нижчими цінами, що зменшує доходи російських компаній.

    Крім того, санкції продовжують впливати на технологічні можливості виробництва СПГ, обмежуючи доступ до обладнання, фінансування та страхування перевезень. Це означає, що навіть за наявності попиту Росія не може швидко наростити експорт до довоєнного рівня.

    Попри це, друга поставка СПГ із «Портової» до Китаю демонструє, що Росія поступово адаптується до санкційного тиску. Використовуючи альтернативні маршрути, «тіньовий флот» і нові логістичні схеми, вона намагається зберегти присутність на глобальному енергетичному ринку.

    Таким чином, відновлення поставок із «Портової» є важливим сигналом для енергетичного ринку: санкції суттєво обмежили можливості Росії, але не змогли повністю зупинити експорт. У найближчій перспективі саме азійські країни, передусім Китай, залишатимуться ключовими споживачами російського СПГ, тоді як глобальний енергетичний баланс продовжить змінюватися під впливом геополітичних факторів.

  • Газпром знову програв справу проти Нафтогазу на $1,4 млрд

    Газпром знову програв справу проти Нафтогазу на $1,4 млрд

    Федеральний Верховний суд Швейцарії відмовив російському Газпрому у скасуванні арбітражного рішення, за яким компанія має виплатити НАК «Нафтогаз України» понад 1,4 млрд доларів.

    Суд повністю відхилив заяву російської компанії щодо рішення міжнародного арбітражу від 16 червня 2025 року. Арбітражний трибунал раніше постановив, що Газпром має сплатити Нафтогазу заборгованість за послуги з організації транспортування природного газу, а також нараховані відсотки.

    Крім того, Федеральний Верховний суд зобов’язав російську компанію покрити судові витрати у розмірі 200 тисяч швейцарських франків. Також Газпром має компенсувати Нафтогазу ще 250 тисяч швейцарських франків витрат, понесених під час розгляду справи у Верховному суді.

    Російська компанія намагалася оскаржити рішення арбітражу. У липні 2025 року Газпром подав заяву про його скасування та одночасно просив суд призупинити виконання рішення до завершення розгляду справи.

    Однак у листопаді 2025 року швейцарський суд відмовив у призупиненні виконання рішення. Після розгляду справи по суті суд остаточно відхилив скаргу російської компанії.

    Арбітражний спір між Нафтогазом і Газпромом виник через недоплату за транзитним контрактом. У вересні 2022 року українська компанія звернулася до міжнародного арбітражу через порушення умов договору.

    У червні 2025 року арбітражний трибунал у Швейцарії ухвалив рішення на користь Нафтогазу, зобов’язавши Газпром виплатити українській стороні 1,37 млрд доларів.

    На тлі цього спору обсяги транзиту російського газу через українську газотранспортну систему різко скорочувалися. Зокрема, у червні 2022 року транзит до Європи впав до історичного мінімуму — 1,25 млрд кубометрів, що утричі менше, ніж за аналогічний період 2021 року.

    За підсумками 2021 року загальний обсяг транзиту російського газу через українську газотранспортну систему до Європи зменшився на 25,4% — до 41,6 млрд кубометрів.

  • Російська нафта під іноземним брендом: Укрзалізниця закупила пальне через структуру SOCAR

    Російська нафта під іноземним брендом: Укрзалізниця закупила пальне через структуру SOCAR

    На тлі активної медійної кампанії навколо гуманітарної допомоги від Азербайджану та перетворення автозаправних комплексів SOCAR на так звані пункти незламності, поза увагою широкої публіки залишається інший, значно менш публічний процес. Йдеться про участь компанії «Торговий дім Сокар Україна» у великих державних закупівлях, які викликають серйозні питання з точки зору економічної доцільності, етики та національної безпеки.

    Офіційний Баку звітує про надання Україні допомоги на десятки мільйонів доларів. Водночас саме структура, афілійована з азербайджанською державною нафтовою компанією, отримала масштабний контракт від Укрзалізниці на постачання дизельного пального загальною вартістю 529 мільйонів гривень. При цьому з тендеру фактично було витіснено державну компанію «Укрнафта», чия цінова пропозиція, за наявною інформацією, була суттєво вигіднішою для бюджету.

    Окрему увагу привертає походження пального, яке постачає переможець закупівлі. Дизельне пальне надходить з угорського нафтопереробного заводу, що входить до корпорації MOL. Цей факт набуває принципового значення з огляду на те, що Угорщина продовжує отримувати нафту з Російської Федерації через трубопровідну інфраструктуру, яка проходить територією України.

    Навіть після запровадження санкцій проти окремих російських нафтових компаній, зокрема Лукойлу, постачання російської сировини не припинилося. Воно трансформувалося у складні логістичні та юридичні ланцюжки, де змінюються формальні продавці, але не джерело походження нафти. У результаті держава Україна через закупівлі стратегічної компанії фактично оплачує пальне, вироблене з російської сировини, причому за цінами, які перевищують пропозиції вітчизняного виробника.

    Ситуація стає ще більш резонансною на тлі публічних заяв про розширення стратегічного партнерства між азербайджанською державною компанією SOCAR та російським Газпромом. Хоча представники азербайджанської сторони називають будь-які звинувачення у співпраці з країною-агресором безпідставними та медійною атакою, російські офіційні джерела відкрито повідомляють про нові домовленості та розширення співпраці.

    У цьому контексті благодійні ініціативи — генератори, безкоштовна вода чи чай на автозаправках — виглядають радше інформаційною ширмою. Реальні фінансові потоки формуються не у волонтерських програмах, а в багатомільйонних державних контрактах, де кошти з українського бюджету через складні міжнародні ланцюги опиняються у системі, пов’язаній з економікою країни-агресора.

    Питання полягає не лише у ціні дизельного пального чи формальному дотриманні санкційних обмежень. Йдеться про стратегічний вибір держави у воєнний час — чи може компанія з непрозорим ланцюгом постачання і зв’язками з партнерами Газпрому бути надійним постачальником для критичної інфраструктури України.

  • Politico: “Трамп може здати Україну заради повернення російського газу до Європи”

    Politico: “Трамп може здати Україну заради повернення російського газу до Європи”

    Жорстке бажання Дональда Трампа “швидко закінчити війну в Україні”, яке останнім часом знову стало його гаслом, може вилитися у геополітичну угоду з Кремлем — на шкоду Україні, Європі та навіть американській енергетиці. Про це йдеться у великому аналітичному матеріалі видання Politico, яке посилається на дипломатичні джерела та галузевих експертів.

    Американське видання зазначає: вторгнення Росії в Україну відкрило для США безпрецедентні можливості на енергетичному ринку Європи. Саме Вашингтон став ключовим постачальником скрапленого природного газу (LNG) для ЄС, витіснивши “Газпром” після багаторічної залежності континенту від російського палива.

    Однак року ситуація може кардинально змінитися.

    Politico зазначає, що у команді Трампа вже зараз точиться боротьба між двома підходами: одні наполягають на укладанні миру з Росією будь-якою ціною, інші ж — зокрема представники енергетичного сектору — попереджають, що така угода стане катастрофою для американського LNG-бізнесу і може повернути російський газ у Європу.

    “Це означатиме, що адміністрація Трампа буквально запихає російський газ європейцям у горло“, — цитує видання одного з інсайдерів, знайомого з внутрішніми дискусіями в Республіканській партії.

    Одним із варіантів “мирної угоди” може стати скасування санкцій США проти російських компаній, які експортують скраплений газ. Це дозволить РФ повернутися на європейський ринок, що нині майже повністю належить Сполученим Штатам.

    Особливе занепокоєння викликає перспектива, що така домовленість Трампа з Путіним може розколоти саму Європу. Країни східного флангу, які свого часу найбільше постраждали від газової залежності від Росії, категорично виступають проти будь-якого реваншу “Газпрому”. Водночас уряди деяких західноєвропейських країн, втомлені від високих цін на енергоносії, можуть вітати “нову стабільність” за рахунок компромісів із Москвою.

    Politico попереджає: якщо Трамп реалізує такий сценарій, Україна ризикує втратити підтримку, а США — контроль над стратегічним енергетичним ринком. Ініціатива може виглядати як “велика угода”, але фактично стане поступкою агресору і ударом по довірі до американського лідерства.

    “Дехто побоюється, що схильність Трампа до видовищ та гіпербол підштовхне його до мирної угоди з Росією, яка послабить Україну та підірве експорт США“, — резюмують автори публікації.

  • «Газпром» планує припинити транзит газу через Україну з 2025 року

    «Газпром» планує припинити транзит газу через Україну з 2025 року

    Російський енергетичний гігант «Газпром» не планує постачати природний газ до Європи транзитом через Україну після 2024 року. Про це повідомляє агентство Reuters із посиланням на внутрішні документи компанії, які стосуються стратегічного планування на 2025 рік.

    Однак, уточнив співрозмовник агентства, цей план ще не схвалено вищим керівництвом.

    За словами анонімного джерела, «Газпром» очікує, що експорт газу в «далеке зарубіжжя» 2025 року скоротиться до 39 млрд куб. м через припинення транзиту через Україну.

    Під терміном «далеке зарубіжжя», як пише агентство, в «Газпромі» зазвичай мають на увазі європейські країни і Туреччину. Однак поставки газу до Туреччини навряд чи скоротяться, пише Reuters.

  • Україна не продовжить транзитну угоду з Росією: заява прем’єра Шмигаля

    Україна не продовжить транзитну угоду з Росією: заява прем’єра Шмигаля

    Після зустрічі з прем’єр-міністром Словаччини Робертом Фіцо український прем’єр Денис Шмигаль підтвердив, що Україна не має наміру продовжувати транзитну угоду з Росією після закінчення терміну її дії. Це рішення стало черговим кроком у стратегічному курсі України на енергетичну незалежність та зміцнення своєї безпеки.

    Але дає зрозуміти, що Київ готовий продовжувати транзит.

    «Водночас Україна готова й надалі виконувати свої зобов’язання відповідно до Угоди про асоціацію з Євросоюзом та Договору до Енергетичної Хартії», – пише Шмигаль.

    Нагадаємо, що в Угоді про асоціацію з ЄС прописано зобов’язання України забезпечувати транзит.

    Тобто, Україна готова на транзит, якщо договори з Газпромом будуть укладені європейськими компаніями. Наприклад, як нещодавно зробила Угорщина.