Uanews.life

Позначка: Литва

  • Буданов про переговори Зеленського і Путіна: “Це не мобільний дзвінок”

    Буданов про переговори Зеленського і Путіна: “Це не мобільний дзвінок”

    Керівник Головного управління розвідки Міноборони України Кирило Буданов заявив, що Україна в принципі готова до можливого діалогу між президентом Володимиром Зеленським і російським лідером Володимиром Путіним, однак такий контакт не може відбутися спонтанно чи без належної підготовки. Про це він сказав під час візиту до Литви, повідомляє литовський національний мовник LRT.

    За словами Буданова, розмови такого рівня між лідерами держав, які перебувають у стані війни, не відбуваються у форматі раптового телефонного дзвінка, як це може бути у звичайній дипломатичній практиці між країнами в мирний час.

    “Розмова президента України Володимира Зеленського з Володимиром Путіним не відбудеться раптово, ніби з нізвідки, але якщо натяки Росії на діалог є правдивими, то Україна теж готова”, — заявив він.

    Буданов підкреслив, що позиція України щодо можливого мирного врегулювання залишається сталою: Київ виступає за припинення війни та досягнення справедливого миру. Водночас, за його словами, це не означає поступок або відмови від принципових позицій щодо суверенітету та територіальної цілісності держави.

    Він наголосив, що Україна неодноразово демонструвала готовність до переговорів, але лише в контексті завершення бойових дій і на умовах, які не підривають державність.

    “Ми виступаємо за припинення бойових дій. Це офіційна позиція України, яку підтримує президент. Встановлення миру — це не слабкість, а прояв здорового глузду”, — сказав Буданов.

    Окремо він прокоментував і технічний аспект гіпотетичних переговорів, зауваживши, що міжнародна комунікаційна інфраструктура в умовах війни функціонує інакше, ніж у мирний час. За його словами, прямі телефонні розмови між лідерами держав у стані збройного конфлікту не є звичайною практикою і потребують складних дипломатичних і безпекових процедур.

    “Такі дзвінки не відбуваються по мобільному телефону”, — пожартував він, коментуючи можливість прямого контакту між Києвом і Москвою.

    Буданов також зазначив, що ситуація на фронті залишається відносно стабільною, як і внутрішньополітична ситуація в Росії, однак історично жодна система не є незмінною. Цю тезу він подав у контексті довгострокових процесів, не уточнюючи деталей.

    Його заява пролунала на тлі активних міжнародних дискусій щодо можливих форматів переговорів між Україною та Росією. Окремі політики в Європі періодично озвучують ідеї щодо необхідності прямого діалогу між лідерами двох країн, однак офіційний Київ наголошує, що будь-які переговори можливі лише за умови припинення агресії та поваги до міжнародного права.

    У цьому контексті згадуються й нещодавні заяви прем’єр-міністра Словаччини Роберта Фіцо, який після візиту до Москви заявив, що у разі бажання України провести переговори з Путіним, Володимиру Зеленському варто звернутися безпосередньо до Кремля.

    Водночас українська сторона послідовно підкреслює, що формат потенційних переговорів має бути чітко визначений міжнародними партнерами та базуватися на принципах суверенітету України, без визнання результатів російської агресії.

    Таким чином, заява Кирила Буданова вкладається у загальну позицію України, яка залишає відкритим питання переговорів, але наголошує на їхній складності, політичних умовах і неможливості спрощених форматів комунікації між сторонами війни.

  • У Римі арештували експосла Італії через схему видачі шенгенських віз росіянам

    У Римі арештували експосла Італії через схему видачі шенгенських віз росіянам

    У столиці Італії правоохоронці заарештували колишнього посла Італії в Узбекистані П’єргабріеле Пападіа де Боттіні ді Сант-Аньєзе, якого підозрюють в організації масштабної схеми незаконної видачі шенгенських віз громадянам Росії. Слідство вважає, що через дипломатичні канали росіяни могли отримувати довгострокові дозволи на в’їзд до Європейського Союзу, навіть не відповідаючи встановленим вимогам.

    Про це повідомляють італійські ЗМІ з посиланням на матеріали прокуратури Риму.

    За даними слідства, під час роботи послом в Узбекистані дипломат фактично взяв під особистий контроль роботу візового відділу посольства Італії в Ташкенті. Туди ж він перевів Тетяну Тараканову — громадянку Росії та Італії, яка раніше працювала разом із ним в італійському консульстві в Москві.

    Наразі прокуратура Риму розслідує діяльність обох фігурантів за підозрою у сприянні нелегальній імміграції та корупції. Слідчі вважають, що через дипломатичну установу могла діяти ціла система нелегального оформлення документів для громадян РФ.

    Запобіжні заходи виконували співробітники Фінансової гвардії Італії. Рішення про арешт ухвалила слідча суддя Риму Анналіза Марцано. Пападіа затримали у Римі та помістили під варту на час розслідування. Відомо, що ще у грудні 2025 року його вже відсторонили від дипломатичної посади.

    Слідство стверджує, що колишній посол організував схему видачі довгострокових туристичних шенгенських віз терміном від одного до трьох років громадянам Росії, які не відповідали критеріям для отримання таких документів.

    За свої «послуги», за даними прокурорів, дипломат вимагав від 4 до 16 тисяч євро з однієї людини.

    У справі також фігурують три туристичні агентства з офісами у Москві. Саме через них, як вважає слідство, щонайменше 95 громадян Росії змогли оформити документи та в’їхати до Італії без належних підстав.

    Італійські правоохоронці зараз перевіряють близько 400 окремих епізодів, пов’язаних із можливою незаконною видачею віз. Також триває перевірка походження статків експосла, які оцінюють приблизно у 3 мільйони євро. Сам дипломат стверджує, що ці кошти є спадщиною.

    Скандал навколо шенгенських віз для громадян Росії знову загострив дискусію в Європейському Союзі щодо посилення контролю за в’їздом росіян після початку повномасштабної війни РФ проти України.

    Останніми місяцями низка європейських країн вже почала вводити додаткові обмеження. Наприкінці квітня Латвія внесла до «чорного списку» трьох громадян Росії, серед яких був і колишній міністр культури РФ Михайло Швидкой.

    У Литві також запропонували запровадити п’ятирічну заборону на в’їзд для артистів, які виступали в Росії або Білорусі після початку війни.

    Попри це, експерти неодноразово звертали увагу, що окремі країни ЄС продовжують видавати росіянам значну кількість шенгенських віз, а деякі схеми обходу обмежень працюють через треті країни.

    Скандал у Римі може стати одним із найбільших корупційних розслідувань у дипломатичній системі Італії за останні роки та посилити тиск на ЄС щодо перегляду механізмів контролю за видачею шенгенських документів громадянам РФ.

  • “Для чистоти Литви”: у Вільнюсі 9 травня роздавали туалетний папір із портретом Путіна

    “Для чистоти Литви”: у Вільнюсі 9 травня роздавали туалетний папір із портретом Путіна

    У Вільнюсі 9 травня біля Антакальнського кладовища відбулася акція протесту проти ідеалізації радянського минулого та романтизації окупаційного періоду. Саме туди частина представників російськомовної громади традиційно приходить у День перемоги, однак цього разу поряд із кладовищем активісти влаштували символічну антивоєнну акцію.

    Про це повідомили Delfi та LRT.

    Захід організував міжнародний благодійний фонд “Старі дракони” спільно з віцепрезидентом фонду Мартінасом Кіселяускасом. Організатори заявили, що історична пам’ять має ґрунтуватися не на радянській ностальгії, а на фактах, повазі до жертв окупацій і відповідальності перед майбутніми поколіннями.

    Найпомітнішим елементом акції став туалетний папір із зображенням президента Росії Володимира Путіна. Його роздавали біля кладовища як символічний жест проти російської агресії та кремлівської пропаганди.

    “Це для чистоти Литви”, — сказав чоловік, який тримав рулон із портретом Путіна.

    Водночас відвідувачі кладовища реагували на пропозицію роздратовано та відмовлялися брати рулони. Частина людей сприйняла акцію як провокаційну, однак організатори наполягали, що її мета — нагадати про реальну історію радянської окупації, репресій і сучасної російської війни проти України.

    Біля Антакальнського кладовища також працювала поліція. За повідомленнями литовських медіа, у Вільнюсі затримали чоловіка з георгіївською стрічкою. У країнах Балтії така символіка сприймається як знак російської імперської політики та підтримки агресії.

    Схожі антивоєнні акції цього дня відбулися і в інших країнах Балтії. В естонській Нарві, що розташована на кордоні з Росією, на стіні Нарвського замку опівночі 9 травня вивісили великий плакат із зображенням закривавленого Путіна та написом “Путін — воєнний злочинець”.

    На тлі війни Росії проти України 9 травня у країнах Балтії дедалі частіше стає не днем святкування, а днем пам’яті про окупацію, депортації та злочини радянського режиму. Литва, Латвія та Естонія послідовно обмежують використання радянської та проросійської символіки, а також посилюють увагу до будь-яких публічних акцій, які можуть виправдовувати російську агресію.

    Акція у Вільнюсі стала ще одним прикладом того, як у Європі змінюється ставлення до російської версії “Дня перемоги”. Якщо для Кремля ця дата залишається частиною державної пропаганди, то для країн, які пережили радянську окупацію, вона дедалі більше асоціюється з насильством, репресіями та новими спробами Москви нав’язати свою історичну міфологію.

  • Європа фіксує зростання загроз проти опонентів Росії за кордоном

    Європа фіксує зростання загроз проти опонентів Росії за кордоном

    Після початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну у 2022 році європейські уряди та спецслужби фіксують зростання кількості інцидентів, які можуть бути пов’язані зі спробами тиску, стеження та потенційних атак проти опонентів російського режиму за кордоном. Про це повідомляє abc News із посиланням на західних посадовців та матеріали розвідки, а також на дані правоохоронних органів країн ЄС.

    За оцінками європейських урядовців, йдеться не про окремі поодинокі випадки, а про більш системну тенденцію, яка посилилася після 2022 року. У фокусі потенційних загроз опиняються російські опозиційні активісти, військові перебіжчики, правозахисники та особи, які публічно підтримують Україну або критикують політику Кремля. Представники спецслужб зазначають, що географія таких інцидентів охоплює різні країни Європи, що, на їхню думку, свідчить про розширення масштабів активності.

    Одним із найбільш показових прикладів, який наводять європейські медіа та слідчі матеріали, є ситуація навколо російського активіста Володимира Осечкіна, який перебуває під державною охороною у Франції з 2022 року. Французька влада вважає, що йому може загрожувати серйозна небезпека. За даними судових документів, у квітні 2025 року група чоловіків російського походження протягом кількох годин спостерігала за будинком Осечкіна на південному заході Франції, фіксуючи об’єкт на фото та відео. Сам активіст раніше повідомляв про ознаки стеження, а слідчі розглядали це як можливу підготовку до подальших дій.

    У низці інших країн Європейського Союзу також фіксувалися інциденти, які викликали занепокоєння правоохоронців. У Литві спецслужби заявляли про розкриття змов, які могли бути спрямовані проти осіб, пов’язаних із підтримкою України та російських опозиційних діячів. У Німеччині повідомлялося про запобігання можливим операціям проти представників оборонного сектору та українських посадовців, які працюють у сфері безпеки. У Польщі у 2024 році було затримано підозрюваного у справі щодо підготовки замаху на президента України. В Іспанії того ж року зафіксували вбивство російського перебіжчика, у якому слідство розглядає можливу причетність осіб, пов’язаних із російськими структурами.

    Західні розвідувальні служби зазначають, що після 2022 року змінився характер таких операцій. Якщо раніше подібні дії, за їхніми оцінками, могли мати більш прямий формат, то зараз частіше застосовуються складніші схеми із залученням посередників, кримінальних виконавців або осіб, які не пов’язані безпосередньо з державними структурами. Такий підхід, за словами аналітиків, дозволяє ускладнити встановлення організаторів і знизити ризик прямої міжнародної відповідальності.

    Офіційна позиція Росії залишається незмінною. Російська влада раніше неодноразово відкидала звинувачення у причетності до будь-яких операцій проти опонентів за кордоном, називаючи такі заяви безпідставними.

    Водночас європейські чиновники наголошують, що навіть за відсутності прямих доказів у кожному окремому випадку загальна картина викликає занепокоєння. За їхніми словами, подібні дії можуть мати не лише фізичний, але й психологічний ефект, спрямований на створення атмосфери страху серед опозиційно налаштованих осіб та тих, хто підтримує Україну.

    Представники спецслужб також підкреслюють, що навіть у випадках, коли окремі операції вдається зірвати, це не виключає повторних спроб тиску або спостереження. У цьому контексті європейські країни продовжують посилювати заходи безпеки щодо осіб, які можуть перебувати у групі ризику, та координувати обмін інформацією між розвідувальними структурами.

    Ситуація залишається предметом постійного моніторингу з боку європейських урядів, які розглядають її як частину ширшого безпекового виклику, пов’язаного з наслідками війни Росії проти України та активізацією гібридних загроз у Європі.

  • ЄС пропонує Україні поетапну інтеграцію замість швидкого вступу

    ЄС пропонує Україні поетапну інтеграцію замість швидкого вступу

    Європейський Союз працює над новим форматом відносин з Україною, який передбачає розширення доступу до внутрішнього ринку та окремих інституцій ЄС без негайного надання повноправного членства. Йдеться про так званий пакет тимчасових привілеїв, який має стати компромісом між політичною підтримкою України та реальними обмеженнями процесу розширення Євросоюзу. Про це повідомляє Politico.

    За даними видання, нова ініціатива виникла після того, як країни-члени ЄС фактично відхилили концепцію Єврокомісії щодо прискореного вступу України. Попередній підхід передбачав можливість пришвидшеного членства ще до завершення всіх стандартних реформ, однак він не отримав достатньої політичної підтримки серед держав ЄС.

    Натомість у Брюсселі зараз обговорюють модель «прискореної поступової інтеграції». Її суть полягає в тому, що Україна може отримувати конкретні елементи членства поетапно — ще до формального вступу, але лише в міру виконання реформ і виконання вимог ЄС.

    Один із дипломатів, на якого посилається Politico, зазначив, що повноправне членство України у найближчій перспективі «є малоймовірним через політичні та інституційні обмеження всередині ЄС». Водночас, за його словами, Євросоюз шукає спосіб «зберегти динаміку інтеграції та не втратити стратегічну мотивацію для Києва».

    До розробки нового формату активно залучені Німеччина та Франція — дві провідні держави Євросоюзу, позиція яких значною мірою визначає темпи розширення.

    Канцлер Німеччини Фрідріх Мерц раніше заявляв, що швидке членство України наразі неможливе. Водночас він запропонував проміжні інституційні механізми участі України в роботі ЄС — зокрема можливість запрошення до засідань Європейської ради без права голосу, а також часткову інтеграцію в роботу Європарламенту через окремі формати співпраці.

    Франція, за даними дипломатичних джерел, підтримує ідею поетапного зближення, але наполягає на тому, що ключові рішення щодо членства мають залишатися прив’язаними до реформ у сфері верховенства права, антикорупційної політики та економічної стабільності.

    Окрему ініціативу просуває Литва, яка запропонувала запровадити для України проміжний статус «держави, що приєднується». Такий статус у минулому застосовувався до країн, які вже підписали договір про вступ до ЄС і перебували в очікуванні його ратифікації.

    У документі, на який посилається Politico, зазначається, що випадок України «свідчить про досягнення рівня сталості та спрямованості її європейського шляху, який заслуговує на окреме інституційне визнання». Фактично це може створити нову категорію відносин між ЄС і країнами-кандидатами.

    Українська сторона наголошує, що інтеграція повинна мати не лише політичний, а й практичний економічний вимір. Посол України в ЄС Всеволод Ченцов заявив, що Київ зацікавлений у «реальних і відчутних перевагах уже зараз», а не лише у довгострокових перспективах членства.

    Серед ключових вимог України:

    • поетапне відкриття доступу до єдиного ринку ЄС залежно від прогресу реформ
    • розширення участі у програмах та інституціях Євросоюзу
    • якнайшвидше підписання угоди ACAA (Угода про оцінку відповідності та прийняття промислових товарів)

    ACAA вважається одним із найбільш важливих технічних елементів інтеграції. Його впровадження дозволить українській промисловій продукції — зокрема в машинобудуванні, металургії та хімічному секторі — виходити на ринок ЄС без додаткових сертифікаційних бар’єрів.

    Також Україна прагне бути залученою до формування промислової політики ЄС, зокрема в автомобільній, металургійній та хімічній галузях. За словами Ченцова, це дозволить не лише пришвидшити інтеграцію, а й створити «економічний ефект ще до формального членства».

    У Європейській комісії наголошують, що новий пакет привілеїв не замінює процес розширення, а лише доповнює його. Комісар ЄС з питань розширення Марта Кос заявила, що очікування щодо вступу України до 2027 року є «нереалістичними», зважаючи на масштаб реформ, які ще необхідно реалізувати.

    Водночас Україна продовжує рух у переговорному процесі. Віцепрем’єр з питань європейської та євроатлантичної інтеграції Тарас Качка повідомив, що Київ очікує на відкриття перших переговорних кластерів уже найближчими тижнями.

    За оцінками високопосадовців Європейської ради, за умови збереження нинішнього темпу реформ Україна потенційно може закрити всі переговорні кластери до кінця 2027 року. Водночас цей сценарій залишається умовним і залежить від політичної кон’юнктури в ЄС та внутрішніх реформ в Україні.

    Фактично нова концепція Брюсселя означає перехід до моделі, де Україна поступово інтегрується в економічний та інституційний простір ЄС ще до формального вступу. Це може включати участь у внутрішніх програмах, частковий доступ до ринку, технічну інтеграцію регуляторних стандартів і розширення політичного діалогу.

    Таким чином, ЄС намагається знайти баланс між двома підходами: з одного боку — підтримати Україну у війні та її європейський курс, з іншого — уникнути політичних конфліктів усередині Союзу щодо швидкого розширення.

  • Європейська підтримка змінює формат: чому українські біженці можуть втратити житло у Литві і що це означає

    Європейська підтримка змінює формат: чому українські біженці можуть втратити житло у Литві і що це означає

    У Європі з’являються перші сигнали перегляду форматів підтримки українських біженців, які проживають за кордоном від початку повномасштабної війни. Литовський оператор системи передачі електроенергії Litgrid ухвалив рішення припинити фінансування оренди житла та комунальних послуг для українців — родин співробітників «Укренерго», які перебували у країні за програмою підтримки. Це рішення вже викликало дискусії як у Литві, так і в Україні, адже воно може стати маркером ширших змін у підходах європейських партнерів до допомоги. Про це повідомляє LRT.

    Йдеться про програму, яка діяла з 2022 року — фактично з перших місяців повномасштабного вторгнення Росії. Тоді багато європейських держав, компаній і організацій не лише приймали українців, а й запускали окремі ініціативи підтримки для спеціалістів критичних сфер, зокрема енергетики. У випадку Litgrid компанія взяла на себе витрати на проживання українських родин, щороку витрачаючи понад 200 тисяч євро.

    Рішення про припинення цієї програми було ухвалене після зміни керівництва компанії у лютому 2026 року. Новий генеральний директор Андрюс Шемешкявічюс пояснив, що підтримка від самого початку розглядалася як тимчасова і не може тривати безстроково, оскільки є добровільною ініціативою, а не зобов’язанням держави чи компанії.

    Водночас ситуація не є однозначною. Колишній керівник Litgrid Рокас Масюліс наголосив, що українські родини отримували сигнали про можливість продовження допомоги й у 2026 році. За його словами, програма мала не лише гуманітарний, а й стратегічний характер. Українські енергетики, які перебували у Литві, допомагали місцевим фахівцям у питаннях захисту енергетичної інфраструктури, а також брали участь у консультаціях щодо інтеграції енергосистем із європейською мережею.

    Саме цей аспект робить ситуацію показовою. З одного боку, допомога біженцям — це гуманітарна місія. З іншого — вона часто має взаємовигідний характер, особливо коли йдеться про висококваліфікованих спеціалістів. Українські енергетики після 2022 року стали одним із ключових джерел практичного досвіду для європейських країн у питаннях роботи енергосистем в умовах атак та кризових ситуацій.

    Попри рішення Litgrid, у литовському уряді запевняють, що загальний рівень підтримки України не зменшиться. Міністр енергетики Жигімантас Вайчюнас заявив про необхідність знайти баланс між завершенням окремих програм і недопущенням соціальних ризиків для людей. За його словами, держава та партнери мають напрацювати рішення, яке дозволить уникнути ситуацій, коли родини залишаються без житла.

    Цей випадок відбувається на тлі ширшого контексту. Європейський Союз продовжує залишатися одним із головних центрів прийому українських біженців. За останніми оцінками, кількість іммігрантів у ЄС у 2025 році досягла понад 64 мільйонів осіб, і значна частина приросту припала саме на громадян України. Водночас із плином часу змінюється і логіка підтримки — від екстреної допомоги до більш довгострокових інтеграційних моделей.

    Експерти зазначають, що подібні рішення можуть бути пов’язані не лише з внутрішніми факторами, а й із загальноєвропейською тенденцією. Після кількох років війни країни ЄС дедалі більше переходять від прямого фінансування проживання до стимулювання самостійності біженців — працевлаштування, інтеграції в місцеві громади, участі в економічному житті.

    У цьому контексті припинення окремих програм не означає автоматичного зменшення підтримки, але сигналізує про її трансформацію. Замість покриття витрат на житло можуть пропонуватися інші механізми — соціальні виплати, програми працевлаштування або компенсації через місцеві бюджети.

    Разом із тим, для конкретних людей такі зміни мають цілком практичні наслідки. Родини, які отримували підтримку від Litgrid, тепер можуть опинитися перед необхідністю самостійно вирішувати житлове питання. Це створює ризики, особливо з огляду на вартість оренди в європейських містах та обмежені фінансові можливості багатьох біженців.

    Аналітики також звертають увагу, що такі кейси можуть впливати на загальне сприйняття стабільності підтримки. Для українців за кордоном важливо розуміти, наскільки довгостроковими є ті чи інші програми допомоги. Непередбачувані зміни можуть ускладнювати планування життя і створювати додаткову невизначеність.

    Водночас важливо підкреслити, що Литва залишається однією з країн, які послідовно підтримують Україну як на політичному, так і на гуманітарному рівнях. Рішення окремої компанії не відображає загальної позиції держави, яка продовжує надавати допомогу українцям у різних формах.

    Ситуація з Litgrid може стати своєрідним індикатором нової фази у відносинах між Україною та європейськими партнерами. Вона демонструє, що навіть найбільш щирі ініціативи підтримки мають часові межі і потребують переосмислення в умовах затяжної війни.

    У підсумку, історія з припиненням фінансування житла для українських родин у Литві виходить за рамки локального рішення. Вона відображає ширший процес — поступову трансформацію системи підтримки біженців у Європі. І головне питання зараз полягає не лише в тому, чи збережеться допомога, а в тому, якою вона буде в майбутньому.

  • США змінюють курс щодо Лукашенка: у Вашингтоні назвали головну мету нової політики

    США змінюють курс щодо Лукашенка: у Вашингтоні назвали головну мету нової політики

    У зовнішній політиці США щодо Білорусі відбувається помітний зсув. За оцінкою наукового співробітника Інституту Квінсі Марка Епіскопоса, адміністрація Дональда Трампа переходить до більш прагматичного підходу у відносинах із режимом Олександра Лукашенка.

    Про це експерт заявив в інтерв’ю медіа Independence Avenue Media, зазначивши, що нова стратегія ґрунтується не на ідеологічних розбіжностях, а на обмеженому колі спільних інтересів — економічних, політичних та безпекових.

    За словами Епіскопоса, Вашингтон намагається уникнути помилок минулих десятиліть, коли жорстка конфронтація фактично унеможливлювала будь-який діалог із Мінськом. Тепер США розглядають можливість вибудовування «прагматичних відносин», які дозволять досягати конкретних результатів без повної нормалізації політичних зв’язків.

    Ключовою метою цієї політики експерт називає забезпечення стабільності на східному фланзі НАТО. У контексті глобальної стратегії США дедалі більше зосереджуються на Індо-Тихоокеанському регіоні та конкуренції з Китай, що змушує Вашингтон перерозподіляти ресурси і знижувати рівень напруженості в Європі.

    «Для цього потрібен певний рівень стабільності на східному фланзі НАТО», — пояснює Епіскопос.

    Одним із факторів нестабільності він називає напружені відносини між Білоруссю та її західними сусідами — передусім Польща і Литва. На цьому тлі Білорусь розглядається як важливий елемент безпекової архітектури регіону.

    Експерт використав поняття «білоруський балкон», яке описує геополітичну роль країни як потенційного плацдарму — як для впливу на Росію, так і для можливих загроз у напрямку західних держав. Саме тому, на його думку, Вашингтон прагне «керувати» цією зоною ризику, зменшуючи ймовірність ескалації.

    Зміни у підході США вже почали проявлятися на практиці. За словами Епіскопоса, перші кроки були зроблені у гуманітарній сфері, де сторони змогли досягти певного прогресу. Це може свідчити про обережну спробу відновлення діалогу між країнами після тривалого періоду напружених відносин.

    Водночас мова не йде про повне перезавантаження відносин або скасування санкцій. Новий підхід передбачає точкову взаємодію там, де це відповідає інтересам США, без відмови від критики політичного режиму в Білорусі.

    На тлі цих змін сам Олександр Лукашенко продовжує робити заяви про загрози з боку сусідніх країн, зокрема Польщі, держав Балтії та України. Такі заяви відображають напружену безпекову ситуацію в регіоні та підкреслюють складність діалогу між сторонами.

    Аналітики зазначають, що нова стратегія США може мати подвійний ефект. З одного боку, вона сприятиме зниженню напруженості та створенню більш передбачуваного середовища на східному фланзі НАТО. З іншого — існує ризик, що надмірний прагматизм може послабити політичний тиск на Мінськ щодо демократичних змін.

    Зміна підходу Вашингтона до Білорусі є частиною ширшої геополітичної стратегії. Вона відображає прагнення США зосередитися на глобальних пріоритетах, одночасно мінімізуючи ризики у Європі через контрольовану стабілізацію відносин із Мінськом.

  • Росія виснажена війною і не готова до нових атак: Волкер оцінив ризики для Європи

    Росія виснажена війною і не готова до нових атак: Волкер оцінив ризики для Європи

    Після завершення повномасштабної війни проти України Росія не зможе швидко розпочати нові військові кампанії проти інших держав. Країна зазнала серйозного виснаження і потребуватиме років для відновлення свого військового, економічного та політичного потенціалу. Про це заявив колишній спецпредставник США з питань України Курт Волкер в інтерв’ю українським медіа.

    За словами дипломата, нинішній стан Росії є результатом тривалих бойових дій, значних людських втрат і масштабного навантаження на економіку. Він підкреслив, що російське керівництво опинилося у складній ситуації: продовжувати війну стає дедалі важче, але й завершити її без політичних втрат також непросто.

    «Росія серйозно виснажилася. Їй доведеться відновлюватися політично, економічно, військово і фінансово. Вона не готова починати нову війну десь ще», — зазначив Волкер.

    Експерт наголошує, що після завершення бойових дій Росії знадобиться тривалий період для відновлення ресурсів. Йдеться не лише про переозброєння армії, а й про стабілізацію фінансової системи, відновлення міжнародних зв’язків і внутрішньополітичну перебудову.

    Водночас Волкер не виключає, що в середньостроковій перспективі Москва може вдатися до обмежених провокацій або локальних дій. Зокрема, він припустив, що через кілька років Росія може спробувати невелику військову операцію проти країн Балтії — наприклад, Литви чи Естонії — щоб перевірити реакцію НАТО.

    Такі сценарії, за словами експерта, не обов’язково передбачають повномасштабне вторгнення, а можуть бути спрямовані на тестування готовності Альянсу до колективної оборони. У цьому контексті важливим фактором залишається єдність союзників і швидкість ухвалення рішень у кризових ситуаціях.

    Країни Балтії вже враховують подібні ризики. Зокрема, Естонія посилила заходи безпеки та обмежила в’їзд для значної кількості громадян Росії, пов’язаних із військовими структурами. У регіоні також триває зміцнення оборонних спроможностей і координація з партнерами по НАТО.

    На тлі цих оцінок аналітики звертають увагу на ширший контекст безпеки в Європі. Деякі експертні прогнози припускають, що за певних умов Росія може намагатися впливати на Балтійський регіон навіть без прямого вторгнення — через гібридні методи, інформаційні операції або кібератаки.

    Однак Волкер підкреслює: ключовим фактором стримування залишається саме стан Росії після війни в Україні. Виснаження ресурсів, санкційний тиск і міжнародна ізоляція суттєво обмежують її можливості для нових масштабних агресивних дій у найближчій перспективі.

    Оцінки дипломата узгоджуються з позицією багатьох західних експертів, які вважають, що війна проти України стала для Росії стратегічно витратною і послабила її військовий потенціал. Водночас вони наголошують: навіть ослаблена Росія може залишатися джерелом ризиків, особливо у форматі обмежених або гібридних операцій.

    Таким чином, за словами Курт Волкер, після завершення війни Україна і її союзники матимуть певне «вікно часу», протягом якого Росія буде зайнята внутрішнім відновленням і не зможе швидко розширювати військову агресію. Водночас цей період слід використати для посилення безпеки, зміцнення оборони та консолідації міжнародної підтримки.

  • Фіцо шукає обхідний маршрут до Москви: країни Балтії знову закрили небо для словацького прем’єра

    Фіцо шукає обхідний маршрут до Москви: країни Балтії знову закрили небо для словацького прем’єра

    Прем’єр-міністр Словаччини Роберт Фіцо зіткнувся з новими обмеженнями під час підготовки до поїздки до Москви на урочистості 9 травня. Литва та Латвія відмовилися надати дозвіл на проліт його літака через свій повітряний простір, що змусило політика шукати альтернативні маршрути для візиту.

    Про це Фіцо повідомив у відеозверненні, зазначивши, що обидві балтійські держави вже офіційно поінформували словацьку сторону про своє рішення. За його словами, така ситуація виглядає парадоксально, адже йдеться про переміщення прем’єра однієї країни-члена Європейського Союзу через територію інших держав-членів. Водночас він наголосив, що не відмовляється від планів поїздки до Москви і має намір знайти інший маршрут, як це вже було раніше.

    Заборона на проліт не є безпрецедентною. У 2025 році Фіцо вже стикався з аналогічними труднощами: тоді низка країн, зокрема Естонія, а також Литва і Польща, не дозволили його літаку перетинати свій повітряний простір під час польоту до Росії. Попри це, словацький прем’єр тоді все ж зміг дістатися Москви альтернативним шляхом і взяти участь у заходах.

    Цьогоріч ситуація повторюється, але в більш напруженому політичному контексті. У Європейському Союзі зберігається жорстка позиція щодо Росії на тлі повномасштабної війни проти України. Країни Балтії — Литва, Латвія та Естонія — традиційно належать до найбільш критично налаштованих щодо Кремля держав і активно підтримують політику ізоляції Росії. Саме тому їхнє рішення не пропускати літаки політиків, які прямують до Москви на символічні заходи, розглядається як частина ширшої політичної лінії.

    Фіцо, зі свого боку, неодноразово демонстрував іншу позицію. Він виступає за діалог із Росією та критикує окремі рішення Європейської комісії, зокрема санкційну політику в енергетичній сфері. Його намір відвідати Москву 9 травня викликає гостру реакцію як серед європейських партнерів, так і всередині самої Словаччини. Опозиційні політики вже неодноразово звинувачували прем’єра у підриві європейської єдності та ігноруванні спільної позиції ЄС щодо Росії.

    Водночас сам Фіцо наполягає, що його поїздка має символічний характер і пов’язана з вшануванням пам’яті жертв Другої світової війни. Він заявляв, що планує відвідати не лише Москву, а й інші місця пам’яті в Європі, зокрема меморіали та історичні локації, пов’язані з подіями війни.

    Однак контекст цих заходів значно змінився після початку повномасштабної війни Росії проти України. Участь у параді 9 травня в Москві дедалі частіше розглядається як політичний жест підтримки або принаймні як сигнал готовності до співпраці з Кремлем. Саме тому більшість європейських лідерів уникають участі в таких подіях, а деякі країни прямо закликають до їхнього бойкоту.

    Додатковим фактором напруги є питання безпеки. У ЗМІ з’являлася інформація про можливі ризики для проведення масових заходів у Москві через війну, а також про ймовірність атак або інших інцидентів. Це ще більше посилює політичну чутливість навколо майбутнього параду та участі в ньому іноземних гостей.

    Ситуація з польотом Фіцо також демонструє глибші процеси всередині Європейського Союзу. З одного боку, країни Балтії та низка інших держав дотримуються жорсткої лінії щодо Росії, вважаючи будь-які контакти з Кремлем неприйнятними в умовах війни. З іншого боку, окремі політики, зокрема Фіцо, виступають за більш прагматичний підхід і не виключають можливості діалогу.

    Таким чином, історія з обмеженням повітряного простору є не лише технічним питанням авіаційної логістики, а й відображенням глибоких політичних розбіжностей у Європі. Вона підкреслює, що навіть усередині ЄС немає повної єдності щодо підходів до Росії та війни в Україні.

    Попри це, Роберт Фіцо демонструє намір довести свою позицію до кінця. Він уже заявив, що знайде альтернативний маршрут і все ж відвідає Москву, навіть якщо це потребуватиме складнішої логістики. Такий розвиток подій може ще більше загострити дискусії в Європі щодо допустимості подібних візитів і ролі окремих політиків у формуванні спільної зовнішньої політики ЄС.

    У підсумку, ситуація навколо поїздки словацького прем’єра стала черговим маркером напруження у відносинах між країнами Європи та Росією. Вона демонструє, як навіть питання маршруту польоту може перетворитися на політичний сигнал і предмет міжнародної дискусії.

  • Західні медіа попереджають про критичну нестачу особового складу ЗСУ та нову хвилю виїзду чоловіків

    Західні медіа попереджають про критичну нестачу особового складу ЗСУ та нову хвилю виїзду чоловіків

    Британське видання The Telegraph назвало відтік молодих чоловіків з України «потенційно фатальною новиною» для оборони країни. На думку оглядача Оуена Метьюза, Збройні сили стикаються з гострою нестачею особового складу, тоді як ЄС усе голосніше ставить питання: чому українські чоловіки призовного віку виїжджають у Європу, а західні уряди мають і далі фінансувати війну проти Росії.

    The Telegraph стверджує, що проблема людського ресурсу в Україні увійшла в критичну фазу. Видання посилається на офіційні дані сторони обвинувачення про те, що з початку повномасштабної війни українська прокуратура порушила близько 290 тисяч кримінальних справ за дезертирство. На передовій, за оцінками співрозмовників газети, багато підрозділів укомплектовані на 50%, а подекуди — на третину. Майор Єгор Чечеринда описує ситуацію так: «Наші передові частини укомплектовані приблизно на 50%. Багато позицій залишаються недоукомплектованими через відсутність достатньої кількості рекрутів і мобілізації». Колишній офіцер полку «Азов» Богдан Кротевич говорить про ще гіршу картину — лише близько третини необхідної чисельності на деяких ділянках фронту. На рівні оцінок це означає дефіцит приблизно 200 тисяч військових, яких зараз просто немає, щоб тримати лінію оборони проти помітно чисельнішого російського угруповання.

    Ця кадрова криза посилюється ще одним фактором — відтоком молодих чоловіків за кордон. У серпні уряд уперше від початку вторгнення пом’якшив правило воєнного часу й дозволив чоловікам віком від 18 до 22 років виїжджати за межі України. Офіційно це пояснили спробою не відрізати молоде покоління від світу й не змушувати родини вивозити хлопців ще до їх повноліття; у Києві розраховували, що вільніший режим виїзду збереже з ними контакт і дасть шанс повернутися пізніше — уже з бажанням служити за контрактом, а не втікати від примусової мобілізації.

    Реакція на цю норму виявилася миттєвою. За даними польської прикордонної служби, які цитує The Telegraph, майже 100 тисяч українців віком 18–22 років перетнули кордон із Польщею за приблизно два місяці після зміни правил наприкінці серпня 2025 року. Для порівняння: від січня до кінця серпня, тобто до пом’якшення виїзду, до Польщі в’їхали лише близько 45 тисяч чоловіків цієї вікової групи. Після зміни правил цифра фактично подвоїлась і сягнула в середньому близько 1600 молодих чоловіків на день. Схожий тренд фіксують у Німеччині: за даними німецьких джерел, кількість українців 18–22 років, які прибувають щотижня, зросла з лічених десятків до 1400–1800 людей на тиждень у жовтні.

    Саме цей масовий рух стає політичним аргументом у ЄС. У Польщі та Німеччині, куди прямують молоді українці, наростає роздратування: місцеві політики все частіше питають, чому європейські платники податків мають фінансувати постачання зброї й соціальну підтримку біженців, якщо значна частина чоловіків призовного віку не воює, а отримує притулок і пільги в країнах Євросоюзу.

    На цьому тлі з’являються відкриті політичні пропозиції, які ще рік тому були б немислимими. Міністр оборони Литви Лаурінас Кащюнас запропонував, що одним із рішень «гострої потреби Києва в новобранцях» може стати повернення чоловіків призовного віку назад в Україну. У Німеччині лідер баварського Християнсько-соціального союзу Маркус Зьодер назвав «цілком законною» ідею обговорювати відправку придатних до служби українців додому, щоб вони забезпечували оборону власної країни. Такі заяви перегукуються з минулорічними дискусіями в ЄС про можливість формування «українського легіону» за кордоном і підсилюють тиск на Київ: союзники все менше готові бути просто тилом, якщо в тил і далі виїжджають ті, кого Київ сам називає «мобілізаційним резервом».

    The Telegraph додає ще один контур загрози: Росія цілеспрямовано б’є по енергетиці, намагаючись зробити великі українські міста непридатними для нормального життя взимку. Ідея Кремля, за оцінками західних аналітиків, проста — холод і темрява штовхатимуть цивільних до кордонів ЄС, а Європа, що й так втомилася від війни й заплатила високу соціальну ціну за прийом мільйонів біженців, ставатиме дедалі нервовішою. Німецькі служби безпеки вже офіційно попереджали свій уряд про ризик нової великої хвилі українських біженців цієї зими саме через удари по теплу й електриці.

    Цей сюжет — про більше, ніж «хтось втік». Йдеться про ресурс, без якого Україна не зможе воювати, і про політичну втому союзників. The Telegraph формулює це жорстко: якщо нинішній темп втрат на фронті поєднується з новою хвилею виїзду молодих чоловіків, то Україна ризикує втратити свій найцінніший ресурс — людей. Без цього ресурсу неможлива не лише перемога, а й саме майбутнє країни.

    Офіційний Київ публічно намагається зменшити драматизм. Представник Державної прикордонної служби Андрій Демченко визнавав, що виїзд чоловіків 18–22 років фіксується, але називав його «невеликим у загальному пасажиропотоці». Українська влада також пояснює нові правила виїзду бажанням утримати молодих громадян у правовому полі, не розривати зв’язок держави з поколінням, яке виросло вже у війні, і не допустити повного відчуження цієї вікової групи.

    Але навіть якщо позиція уряду звучить як спроба утримати молодь у «контакті з Україною», політичний фон навколо теми змінюється. У ЄС відверто говорять про те, що підтримка Києва буде дедалі важче пояснювати виборцям, якщо паралельно в європейських столицях з’являється дедалі більше українських чоловіків призовного віку. У самій Україні питання теж стає токсичним: військове командування давно говорить про нестачу живої сили, але при цьому мобілізаційний вік не знижено, а будь-які натяки на примусове повернення чоловіків із-за кордону викликають суспільний шок.

    У підсумку ситуація виглядає як замкнене коло. Війна триває вже третю зиму й не демонструє ознак швидкого завершення. Союзники висилають зброю, але ставлять політичні умови. Україна намагається одночасно не втратити покоління й утримати фронт, але платить за це черговим витоком людей. І саме це, на думку західних оглядачів, робить нинішній момент найбільш небезпечним за весь час повномасштабної війни: без людей не буде армії, без армії не буде фронту, без фронту не буде країни.