Uanews.life

Позначка: “Метінвест”

  • ЄС запроваджує нові квоти на сталь: українська металургія попереджає про ризики для експорту

    ЄС запроваджує нові квоти на сталь: українська металургія попереджає про ризики для експорту

    Нові захисні торговельні квоти Європейського Союзу на імпорт сталі можуть завдати суттєвого удару по українській металургійній галузі, яка залишається одним із ключових джерел валютної виручки, податкових надходжень і стабільності економіки України в умовах повномасштабної війни. Про це повідомляє The Guardian, посилаючись на позиції представників галузі та оцінки експертів.

    Згідно з новими правилами, які мають набути чинності з 1 липня, Європейський Союз скорочує обсяги безмитних квот на імпорт металопродукції, а також підвищує мита до 50% на постачання сталі, які перевищують встановлені ліміти. Такі заходи пояснюються необхідністю захисту внутрішнього ринку ЄС на тлі глобального надлишку сталі, значна частина якого формується за рахунок зростання експорту з Китаю.

    Однак для України ці зміни можуть мати значно ширші наслідки, ніж для більшості інших постачальників. Українська металургія в умовах війни вже працює в обмеженому режимі, втратила частину виробничих потужностей і ринків збуту, а також змушена переорієнтовувати експорт на європейський напрямок як основний і фактично безальтернативний.

    Генеральний директор групи Metinvest Юрій Риженков у коментарі The Guardian зазначив, що нова система квот створює серйозні ризики для українських виробників сталі. За його словами, обсяги українського експорту недостатні, щоб становити загрозу для європейської металургії, однак нові обмеження можуть суттєво послабити одну з небагатьох галузей, яка продовжує працювати в умовах війни.

    “Україна не становить значної загрози для металургійної промисловості ЄС. Наші обсяги недостатньо великі. Знищення однієї з небагатьох галузей, які продовжують працювати під час війни, не можна назвати мудрим рішенням”, — наголосив Риженков, коментуючи потенційні наслідки нових правил.

    Фактично йдеться про зміну торговельного режиму, який раніше дозволяв українській металургії підтримувати відносно стабільні обсяги експорту до ЄС. Тепер же скорочення квот і підвищення тарифів може призвести до втрати частини ринку або зниження прибутковості поставок, що в умовах війни створює додатковий тиск на підприємства.

    The Guardian також зазначає, що нові обмеження запроваджуються на тлі глобального перенасичення ринку сталі. Значну роль у цьому відіграє надлишковий експорт із Китаю, який посилює конкуренцію та змушує ЄС посилювати захисні механізми для власних виробників.

    Водночас українська металургія опинилася у складній структурній ситуації: після початку повномасштабної війни частина підприємств була знищена або окупована, зокрема великі комбінати в Маріуполі. Інші виробничі потужності працюють із суттєвими обмеженнями через ризики для енергопостачання, логістики та безпеки працівників.

    Окремим фактором тиску на галузь є механізм транскордонного вуглецевого коригування ЄС (CBAM), який передбачає додаткові витрати для виробників із країн із менш жорсткими кліматичними стандартами. Для українських підприємств це означає додаткове фінансове навантаження поряд із уже існуючими воєнними ризиками.

    У результаті українські металурги одночасно стикаються з трьома ключовими викликами: обмеження доступу до європейського ринку, зростанням регуляторних витрат та наслідками війни, включно з ударами по енергетичній і транспортній інфраструктурі.

    Компанія Metinvest, яка є одним із найбільших гравців галузі, вже втратила частину активів через війну та змушена працювати в умовах неповного завантаження виробництва. Попри це, підприємства в Запоріжжі та Кам’янському продовжують функціонувати, забезпечуючи експортні надходження, робочі місця та податкові платежі до бюджету.

    The Guardian підкреслює, що металургія залишається однією з базових опор української економіки під час війни. За оцінками аналітиків, у 2024 році галузь забезпечила близько 7,2% ВВП країни та понад 6 мільярдів доларів експортної виручки, що становить значну частку валютних надходжень України.

    У цьому контексті будь-які зміни торговельних правил ЄС можуть мати не лише економічні, а й ширші стратегічні наслідки для України, яка залежить від стабільного експорту до європейського ринку як одного з ключових джерел фінансової стійкості під час війни.

  • «Подбай про моїх людей»: Ахметов уперше розкрив останню розмову з Редісом перед виходом з Азовсталі

    «Подбай про моїх людей»: Ахметов уперше розкрив останню розмову з Редісом перед виходом з Азовсталі

    Український бізнесмен Рінат Ахметов уперше детально розповів про свою останню розмову з командиром оборони Маріуполя Денисом Прокопенком (Редісом), яка відбулася буквально за кілька хвилин до того, як українські захисники залишили територію заводу «Азовсталь» за наказом вищого військового керівництва. Відверті спогади мільярдер озвучив у великому інтерв’ю британському виданню The Guardian, яке стало його першою масштабною розмовою із західними медіа від початку повномасштабного вторгнення Росії.

    За словами Ахметова, під час облоги Маріуполя він постійно підтримував зв’язок із командиром полку «Азов» Денисом Прокопенком. Розмови відбувалися по кілька разів на день, а сам бізнесмен був вражений стійкістю українських військових, які понад два місяці утримували останній осередок спротиву в оточеному росіянами місті.

    «Я дзвонив йому кілька разів на день і був зворушений його силою і мужністю. У його голосі ніколи не було паніки. Усі вони були сумлінними, гідними і готовими віддати життя за кожен клаптик землі», – згадує Ахметов.

    Найбільше бізнесмену запам’яталася остання розмова з Прокопенком, яка відбулася приблизно за 15 хвилин до виходу гарнізону з території металургійного комбінату. Тоді українські військові вже знали про наказ припинити оборону та вийти з підприємства, щоб урятувати життя бійців.

    Ахметов розповів, що запитав у Редіса, чим може допомогти особисто йому та його підлеглим. Відповідь командира стала для бізнесмена справжнім свідченням офіцерської честі.

    «Я сказав: “Денисе, чим я можу тобі допомогти, чим я можу допомогти твоїм хлопцям?” Він відповів: “Не турбуйся про мене, будь ласка, подбай про моїх людей”. Він знав, що потрапить у полон, але не просив жодних особистих привілеїв», – зазначив Ахметов.

    Оборона «Азовсталі» стала одним із найвідоміших символів українського спротиву під час повномасштабної війни. Після захоплення більшої частини Маріуполя саме територія металургійного комбінату перетворилася на останній форпост українських сил у місті. З 18 березня до 20 травня 2022 року українські військові, прикордонники, морські піхотинці, бійці полку «Азов» та інші підрозділи ЗСУ стримували значно переважаючі сили російської армії.

    За даними української влади, оборонці Маріуполя скували десятки тисяч російських військових, які не змогли бути перекинуті на інші напрямки фронту. Саме тому оборона міста та «Азовсталі» мала не лише символічне, а й важливе військове значення.

    20 травня 2022 року гарнізон отримав наказ припинити оборону та зберегти життя особового складу. Після виходу з території заводу українські військові потрапили до російського полону. Денис Прокопенко перебував у неволі 123 дні. Уже у вересні 2022 року його звільнили в межах масштабного обміну полоненими за посередництва Туреччини та Саудівської Аравії.

    У своєму інтерв’ю Ахметов також пригадав останні мирні тижні перед початком повномасштабного вторгнення. За його словами, під час зустрічей із працівниками металургійних комбінатів «Азовсталь» та імені Ілліча він наголошував, що Маріуполь був і залишається українським містом.

    Бізнесмен переконаний, що жителі Маріуполя не підтримали російське вторгнення. Навпаки, місто стало одним із символів спротиву російській агресії.

    «Маріуполь – частина України. Коли прийшли росіяни, ніхто не вітав солдатів Путіна квітами. Навіть маленькі діти брали все, що могли, каміння і кругляки, і були готові битися», – наголосив Ахметов.

    Він також підкреслив, що після практично повного знищення міста саме оборонці «Азовсталі» продовжували стримувати величезне російське угруповання, яке налічувало десятки тисяч військових.

    Після окупації Маріуполя Ахметов втратив значну частину своїх активів. Йдеться насамперед про металургійний комбінат «Азовсталь» та комбінат імені Ілліча, які були одними з найбільших промислових підприємств України та ключовими роботодавцями регіону. Попри це бізнесмен неодноразово заявляв, що вважає відновлення Маріуполя після деокупації одним із головних завдань майбутнього.

    Тим часом українські військові продовжують завдавати ударів по російських об’єктах на окупованій території Приазов’я. Нещодавно підрозділ «Азов» повідомив про початок розвідувально-ударних операцій у районі Маріуполя із застосуванням безпілотників. За даними військових, дрони здійснюють патрулювання та ураження цілей на глибину до 160 кілометрів від лінії фронту, включно з територією самого Маріуполя.

    Крім того, командир Третього армійського корпусу Андрій Білецький раніше заявив, що Україна має всі шанси повернути Маріуполь військовим шляхом за сприятливих історичних обставин та відповідної ситуації на фронті.

    Історія останньої розмови між Рінатом Ахметовим та Денисом Прокопенком вкотре нагадала про драматичні події весни 2022 року та про людей, які стали символами незламності Маріуполя. Слова Редіса про своїх бійців, сказані за лічені хвилини до полону, сьогодні багато хто сприймає як один із найяскравіших прикладів відповідальності командира перед своїми підлеглими навіть у найскладніший момент війни.

  • Ексголова НКЦПФР часів Януковича Дмитро Тевелєв отримав посаду радника керівника Комісії

    Ексголова НКЦПФР часів Януковича Дмитро Тевелєв отримав посаду радника керівника Комісії

    Колишній голова Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку Дмитро Тевелєв, який очолював регулятора у 2010–2015 роках за часів президентства Віктора Януковича, повернувся до Комісії. Тепер він працюватиме позаштатним радником нового голови НКЦПФР Олексія Семенюка.

    Як повідомляється, Тевелєв офіційно отримав статус радника керівника Комісії після призначення нового очільника регулятора.

    Дмитро Тевелєв керував НКЦПФР з 2010 по 2015 рік. Його було звільнено на початку 2015 року в межах кадрових змін, які відбулися після Революції гідності.

    Після звільнення з Комісії він продовжив роботу у корпоративному секторі. Зокрема, Тевелєв має зв’язки з бізнес-групою СКМ, що належить олігарху Рінату Ахметову.

    За інформацією з відкритих джерел, він працює радником генерального директора ТОВ «Метінвест Холдинг», яке є ключовим активом гірничо-металургійної групи СКМ.

    Повернення колишнього керівника до регулятора відбулося вже після зміни керівництва НКЦПФР, яку нині очолює Олексій Семенюк.

  • Бізнесмена Андрейчикова викрили у зв’язках з Придністров’ям та сепаратистами

    Бізнесмена Андрейчикова викрили у зв’язках з Придністров’ям та сепаратистами

    Бізнесмен Андрій Андрейчиков, власник компанії «Балкер», яка щороку отримує сотні мільйонів доходів від торгівлі металобрухтом і співпрацює з найбільшими українськими металургійними групами, опинився в центрі скандалу через зв’язки з підконтрольним Росії Придністров’ям та особами, причетними до сепаратистської діяльності.

    Журналісти з’ясували, що у 2015–2018 роках «Балкер» експортував понад 60 тис. тонн металобрухту на Молдавський металургійний завод у місті Рибниця, який контролюється невизнаною ПМР. Вартість цих поставок становила близько 380 млн грн.

    Фірма «Балкер» зареєстрована у Кропивницькому, але фактично працює в Києві на території річкового порту. Сам Андрейчиков мешкає в Одесі. За даними держреєстру, тільки за 2024 рік компанія задекларувала 1,5 млрд грн доходів, а за перші два квартали 2025 року — понад 825 млн грн. Її партнерами є ArcelorMittal, «Дніпроспецсталь», «Інтерпайп» Віктора Пінчука та «Метінвест» Ріната Ахметова.

    При цьому Андрейчиков має неоднозначних колишніх партнерів. Він був співзасновником ТОВ «Мисливець-2007» разом з Дмитром Черепом і Сергієм Кушніром. Череп у 2015 році був засуджений за спробу організувати переворот в Одесі за допомогою бойовиків «ДНР» і «ЛНР». Кушнір керував одеським осередком проросійської партії «Родина». Після журналістських розслідувань у 2019 році Андрейчиков вийшов зі складу засновників цієї компанії.

    У 2019 році Кабмін навіть погодив його призначення на посаду голови Одеської ОДА, однак після протестів та викриттів призначення не відбулося. Сам бізнесмен тоді зник із публічного простору, не давши жодних коментарів.

    Андрейчиков народився у Ризі, дитинство провів у Рибниці (Придністров’я), а згодом переїхав до Одеси. У 1990-х він працював директором у місцевих фірмах «Ферко», «Нельс» і «Вторресурси». У 2003 році заснував «Балкер».

    Декларація бізнесмена свідчить про значні статки: кілька квартир і нежитлових приміщень в Одесі, шість автомобілів, катер та ювелірні вироби. Подружжя Андрейчикових зберігало понад 110 тис. доларів у чоловіка та 26 тис. доларів у дружини. Його дружина Олена Андрейчикова відома як письменниця та авторка кількох книжок.

    Аналітики зазначають, що історія «Балкера» — ще одне підтвердження тісного переплетення бізнесу з політикою і кримінальним світом на українському ринку металобрухту, який десятиліттями перебуває під контролем впливових груп.

  • «Метінвест» призупинив видобуток вугілля поблизу Покровська

    «Метінвест» призупинив видобуток вугілля поблизу Покровська

    Група «Метінвест», що належить бізнесмену Рінату Ахметову, оголосила про призупинення роботи вуглевидобувного майданчика в селищі Піщане, неподалік Покровська в Донецькій області. Це рішення ухвалено через загрози безпеці працівників і складну ситуацію в регіоні.

    Зазначається, що призупинення роботи відбулося через наближення лінії фронту та посилення обстрілів.

    Цей майданчик забезпечував близько половини загального обсягу видобутку вугілля «Метінвестом» в Україні. Водночас інші ключові об’єкти Групи продовжують працювати.

    На об’єкті розташований вертикальний ствол (№3) шахтоуправління «Покровське» та адміністративний комплекс. Зазначається, що Група евакуювала основний персонал і членів їхніх сімей.

    Про закриття інших шахт компанії під Покровськом поки що не повідомляють.

  • Як українські компанії вкладають в економіку

    Як українські компанії вкладають в економіку

    Видання NV представило рейтинг Топ-50 найбільших компаній-інвесторів України, які за останні 2,5 роки інвестували в економіку країни понад 224 млрд грн. Впроваджені кошти були спрямовані переважно на відбудову активів і розвиток раніше запланованих проєктів. Трійка лідерів рейтингу складається з виключно українських компаній: ДТЕК та «Метінвест» Ріната Ахметова, а також МХП. До п’ятірки найбільших інвесторів увійшли також «Епіцентр» і «Київстар».

    «Метінвест» став одним з найбільших інвесторів в українську економіку з початку повномасштабної війни, витративши понад 28,1 млрд грн на капітальні витрати (CAPEX), включаючи спільні підприємства. У 2022−2023 роках компанія інвестувала в запуск нових лав з видобутку коксівного вугілля, ремонти коксових батарей на «Каметсталі» та доменних печей на «Запоріжсталі», а також у капітальний ремонт прокатних станів на «Запоріжсталі».

    Юрій Риженков, генеральний директор Групи «Метінвест», зазначив, що металургія і «Метінвест» залишаються основою економіки України. Компанія постійно інвестує в свої активи, щоб забезпечити виробництво сталі для відновлення інфраструктури та підтримки ЗСУ, а також забезпечує валютні надходження до країни та сплачує значні податки.

    Для формування рейтингу NV було направлено запити до понад 160 великих компаній, що працюють на українському ринку, з проханням надати дані про капітальні інвестиції та угоди з купівлі активів в Україні за останні два з половиною роки. Рейтинг включає лише компанії, що не є держкомпаніями та не мають обвинувачень проти власників.

    Нагадаємо, що за останні півроку «Метінвест» сплатив до бюджету України 10 млрд грн податків, що на 56% більше порівняно з першим півріччям 2023 року. Основними витратами були плата за користування надрами (2,9 млрд грн), єдиний соціальний внесок (1,8 млрд грн) та податок на доходи фізичних осіб (1,7 млрд грн). У січні-червні 2024 року компанія також сплатила 1,4 млрд грн податку на прибуток, що на 26% більше, ніж у аналогічний період попереднього року.

  • Без зміни лімітів на перекази валюти, компанії будуть змушені оголошувати дефолти

    Без зміни лімітів на перекази валюти, компанії будуть змушені оголошувати дефолти

    За останнім повідомленням Європейського парламенту, українські великі компанії стоять перед серйозною загрозою хвилі дефолтів через відсутність необхідних валютних пом’якшень від Національного банку України. Ця ситуація може суттєво підірвати фінансову стійкість корпоративного сектора і негативно вплинути на економічну стабільність країни в цілому.

    Незважаючи на часткове послаблення валютних обмежень, великі українські компанії досі не мають можливості розраховуватися з іноземними кредиторами. Це може призвести до хвилі дефолтів у корпоративному секторі, а потім – до подорожчання позик для держави.

    Нині, за словами керівника офісу генерального директора Групи Метінвест Олександра Водовіза, кредитний портфель компанії становить близько 2 млрд дол, і 95% запозичень зроблено на Заході. Така сама ситуація – у Ferrexpo, АрселорМіттал Кривий Ріг, “Інтерпайп” і “Кернел”.

    Тим часом НБУ ввів ліміти на перекази в розмірі лише кількох мільйонів доларів на рік. Для компаній, які мають виплатити кредиторам 200-300 млн – це крапля в морі. Це змусить компанії оголошувати дефолти, через що вартість іноземних запозичень для держави Україна значно зросте.

  • Менеджери “Метінвесту” продовжують “пиляти” бюджет Запоріжжя

    Менеджери “Метінвесту” продовжують “пиляти” бюджет Запоріжжя

    Незважаючи на зміну в.о. мера, господарювати продовжать “донецькі”: Віталій Кисіль, Олександр Голтвенко з меншими “рішалами”, такими як Євген Ковальов і Геннадій Тимченко.

    Представники “Метінвесту” продовжують відігравати ключову роль у місті. Їхні люди представлені в різних фракціях міськради, а бюджет щільно обплутаний підрядними організаціями. Назвати їх “запоріжсталівськими” не можна, оскільки раніше вони були в управлінні Донецька, потім Маріуполя, а тепер і Запоріжжя. Користі вони не принесли ніде.

    Тим самим шляхом вони пустили Запоріжжя. Гроші, як місцевого бюджету, так і субвенції з Кабміну йдуть куди завгодно, але не на необхідні потреби. Темпи відновлення пошкоджених багатоповерхівок йдуть черепашачими темпами, а багато де навіть взагалі не розпочато. Зі скрипом було виділено невелику, за мірками міста, суму на потреби ЗСУ.

    Але зате немає проблем із тим, щоб витратити 3,2 млн грн на “обстеження” одного з мостів, що з’єднують місто з островом Хортиця (не на роботи з поліпшення стану моста, а саме на його обстеження на папері). Або із закупівлею в непрацюючі школи водонагрівачів на 14 млн. грн. за регулярних обстрілів енергетичної інфраструктури. Або з виділенням 24 млн. грн. на покіс трави і підстригання дерев. До того ж упродовж 2022-2023 років міський Департамент інфраструктури та благоустрою спільно з районними адміністраціями стригли дерева, коли ті вже розпустили листя і летів пух із тополь, а траву косили вже під заморозки, що, в принципі, заборонено.

    Але все банально просто: відкати за міські підряди починаються від 30%, які “смотрящі” перекладають у свою кишеню. Звідси і непридатні бомбосховища, і все інше.

    Більшістю цих корупційних дій керують менеджери середньої руки компанії “Метінвест”. Після відходу з посади мера Володимира Буряка їхній вплив сильно зріс. Це заступник мера Віталій Кисіль і керуючий справами міськвиконкому Олександр Голтвенко.

    Олександр Голтвенко, колишній топменеджер Метінвесту, працював на ММК ім. Ілліча. У 2015 році став першим заступником міського голови Маріуполя Вадима Бойченка, а вже у 2018 році внаслідок корупційного скандалу був звільнений. Саме він, а не Регіна Харченко та її нові заступники, керує всередині мерії політичними та економічними питаннями життя міста. На всіх нарадах і закулісних моментах він грає першу скрипку в стінах мерії.

    Віталій Кисіль має також маріупольське коріння, володів там бізнесом і безпосередньо впливав на мера Маріуполя Вадима Бойченка.

    Кисіль керував першою виборчою компанією Бойченка. Перед працевлаштуванням у запорізьку мерію був співробітником Метінвесту.

    Після відходу Буряка він скооперувався з групою Віктора Щербини, а щойно змістили Куртєва, домовився про збереження впливу з губернатором Іваном Федоровим. Від Федорова в міській мерії офіційно представлена Слєпян, а неофіційно наглядачем за містом закріплено колишнього в.о. губернатора Геннадія Тимченка, який укотре вдало зрадив своїх старих кураторів в обласній адміністрації. Для нього це не ново, він свого часу також зрадив губернатора Бриля, потім Старуха, а до них і на своїй старій роботі в Облавтодорі аналогічно чинив зі своїми покровителями. Тобто всі політичні рішення по місту ухвалює Кисіль із Федоровим, а в життя вже втілюють Тимченко з Голтвенком.

    Відновивши свої позиції в міській владі, отримавши крісла і службові автомобілі, метінвестовські товариші взялися за освоєння міського бюджету і призначенням на ключові позиції своїх менш значущих соратників, які у великій кількості переїхали із захопленого Маріуполя, співробітників Метінвесту. Місцеві жителі, уважно проїхавши містом повз комунальні підприємства і департаменти міста, помічають, що впадає в око до непристойності велика кількість припаркованих біля цих структур автомобілів із донецькими номерами.

    Для накачування своїми людьми в місті навіть було створено новий департамент економічного розвитку, який отримав у своє підпорядкування всі міські комунальні підприємства. Змагаючись у 2022/2023 році з ситуативними “партнерами”, хто скільки займе керівних крісел. При Куртєві Киселя, як заступника в.о. мера, багато співробітників міськради взагалі не знали в обличчя, він практично не бував на своєму робочому місці. Прийоми та переговори прохачів-відвідувачів він проводить в офісі на вулиці Тургенєва, 29.

    Тих, хто заходив до офісу Метінвесту на прийом до Киселя, помітили в робочий час як заступників в.о. міського голови, так і керівників низки комунальних підприємств, міських та обласних депутатів, голів районних адміністрацій, бізнесменів.

    Ось службова машина Киселя, припаркована в Запорізькому офісі Метінвесту.

    А ось смотрящий уже на особистому автомобілі перебуває в офісі Метінвесту, вирішує питання розподілу бюджетних грошей у свої кишені.

    Щоправда, новоявлені наглядачі, після певних дій правоохоронних органів, виявилися людьми досвідченими і хабарі напряму з постачальників і підрядників не беруть. Для цього в них є спеціально навчені люди. На кожному комунальному підприємстві і в кожному Запорізькому департаменті є свої відповідальні за цей процес товариші. Але про низи трохи пізніше, зараз розповімо про головного з них.

    Це великий любитель футболу (але як же без цього, це ж корпоративна етика) і великий знавець юриспруденції (на випадок, якщо на хабарі візьмуть правоохоронні органи, знає, як поводитися, і не розгубиться, а вищі керівники в цьому разі ні до чого) Євген Ковальов.

    У місті Запоріжжя він значиться заступником директора КП “МФК Металург”, відповідальним за сприяння розв’язання питань, пов’язаних з органами місцевого управління та юридичного супроводу футбольного клубу. Оце так придумали посаду!

    А за фактом – звичайний смотрящий.

    Перший раз публічно на Запорізькому горизонті він засвітився 15.06.22 р. на сесії міськради з питання “Затвердження Програми заходів з організації громадських формувань з охорони громадського порядку та профілактики правонарушень у місті Запоріжжя на 2022 рік”.

    За стенограмою проведення сесії, Ковальов з депутатської трибуни незрозуміло в якому статусі переконував міських депутатів у необхідності виділення бюджетних коштів у розмірі 30 млн гривень для добровольчих територіальних формувань міста Запоріжжя. Зокрема, для потреб ДФТГ “Хортицький полк”. На момент проведення сесії в цьому добровольчому формуванні Ружина, офіційно в штаті значилися Кисіль В. і Ковальов Є. У наявності явний конфлікт інтересів, напевно правоохоронні органи дуже зацікавляться цим делікатним моментом із життя міських запорізьких чиновників і не забудуть про спільні фінансові схеми Киселя з Ружиним.

    До речі, Ковальов на час перебування в місті Запоріжжя орендує будинок у дуже дорогому елітному комплексі “Ренесанс” на Правому березі міста. Очевидно, орендувати такий дорогий будинок дозволяє зарплата маленького чиновника.

    Тобто в місті Запоріжжя з’явився (причому з благословення керівників Метінвесту) новий Женя, тільки не Анісімов, а Ковальов. Але принцип той самий. Збір данини з міста. Він як у лихі 90-ті пересувається містом на чорному БМВ або чорному Мерседесі, весь у наколках і все вирішує. Тобто той самий бандитський Донецьк, який вони перенесли 2022 року в Запоріжжя. Сфера його “відповідальності” неосяжна, це всі міські комунальні підприємства Запоріжжя, міське управління капітального будівництва, департамент інфраструктури, департамент економічного розвитку і багато чого іншого, дрібнішого міського господарства. Саме він проводить так звані закриті наради в стінах міських підприємств для керівників департаментів, УКБ, комунальних підприємств із визначенням підрядників і постачальників, які мають працювати з міськими структурами. Його завдання зібрати мзду з підприємців і принести господарям. Тільки справжні господарі Метінвесту – це Ахметов і Новинський, які навряд чи в курсі про масштаби беззаконня, яке чинять їхні підлеглі в місті Запоріжжя. У той час, коли Верховна Рада України збирається голосувати за законопроєкт N11195 від 22.04.24 р., що “обнуляє приватну власність в Україні”, внесений главою фракції “Слуга народу” Арахамією, то під прицілом можуть опинитися всі найбільші активи Метінвесту та СКМ (українські ГЗК, меткомбінати, генеруючі підприємства енергетики та багато інших активів – основи бізнесу Ахметова та Новинського). Справжні власники компанії Метінвест розуміють, що з цими активами зовсім скоро, можливо, доведеться розлучитися, напевно, тому їхні підлеглі в особі Кисіля та його оточення мають від вищого керівництва команду зайнятися так званою “приватизацією” Запорізької місцевої влади, міських депутатів і всіх городян?

    Усі ці люди приїжджі, так звані “донецькі” або “маріупольські”. Їхнє завдання максимально вичавити або правильніше сказати віджати міський бюджет, а потім хоч трава не рости, вони роз’їдуться по інших містах і зарубіжжю.