Uanews.life

Позначка: мобілізація

  • Європа змінює правила для українців, менше пільг, більше вимог до роботи та інтеграції

    Європа змінює правила для українців, менше пільг, більше вимог до роботи та інтеграції

    Солідарність, з якою Європа зустріла українців у 2022 році, поступово перетворилася на тонку дипломатичну гру. Тепер кожне рішення про продовження тимчасового захисту супроводжується застереженнями, винятками та паралельними планами на випадок, якщо допомогу все-таки доведеться згортати.

    15 липня 2026 року Рада ЄС погодила чергове продовження тимчасового захисту для українців — цього разу одразу до 4 березня 2028 року. За офіційними даними, на кінець травня 2026-го під цим статусом в Євросоюзі залишалося 4,38 мільйона осіб — практично стільки ж, скільки було рік, два, три тому. Формально це виглядає як продовження тієї самої солідарності, про яку європейські лідери говорили у 2022-му.

    Але до того ж пакету рішень вперше потрапило застереження, якого раніше не було: статус тимчасового захисту відтепер не поширюється на новоприбулих чоловіків призовного віку, які не мають офіційного дозволу українських властей залишити країну. Раніше питання військового обов’язку було виключно внутрішньою справою Києва. Тепер воно стало умовою отримання захисту в Євросоюзі. Рада — з ініціативи кількох країн-членів — фактично взяла на себе функцію перевірки того, чи законно людина виїхала з України. Мало кому відомо, що це обмеження було введене за прямою просьбою українських властей: європейський комісар з питань міграції Магнус Бруннер публічно заявив, що «саме цього просила Україна», бажаючи узгодити захист біженців із власними мобілізаційними потребами. Обмеження не стосується тих, хто вже мав статус до набуття рішенням чинності.

    Одночасно ще у вересні 2025 року Рада ЄС погодила «поетапний і скоординований підхід» до поступового згортання режиму тимчасового захисту — на випадок, якщо умови в Україні дозволять це зробити.  Інакше кажучи: захист продовжують на два роки вперед і водночас готують план його припинення. Обидва процеси йдуть паралельно, і саме це поєднання — не відмова від допомоги і не її безумовне продовження, а одночасне утримання обох можливостей — найточніше описує стан, у якому Європа перебуває сьогодні.

    Тим не менш рішення про продовження не було одностайним за духом, навіть якщо формально його прийняли всі. Країни, які прийняли найбільшу кількість українців (зокрема Польща), протягом останніх років були серед тих, хто найактивніше наполягав на необхідності готувати спільну європейську стратегію поступового виходу з режиму тимчасового захисту і обговорення питань повернення. Саме вони найбільше підштовхували Брюссель до паралельної підготовки планів згортання, навіть коли офіційно продовження підтримувалося.

    Німеччина змінює правила під тиском правого електорату

    Якщо те, що відбувається на рівні Брюсселя, можна назвати управлінням очікуваннями, то в Берліні розгортається більш приземлена історія — про гроші та дати. З 1 липня 2026 року в Німеччині набрала чинності реформа соціальної системи: допомогу Bürgergeld замінено на Grundsicherung, з жорсткішою перевіркою заощаджень (пільговий період, протягом якого не враховувалися накопичення, скоротився, і тепер отримувач зобов’язаний використовувати кошти понад певний поріг уже з першого року) та суворішим контролем візитів до центрів зайнятості — пропуск трьох зустрічей без поважної причини може призвести до повної зупинки виплат.

    Але українців ця реформа стосується не всіх однаково. Уряд провів межу 1 квітня 2025 року. Той, хто отримав статус тимчасового захисту в Німеччині до цієї дати (а таких — більшість з приблизно 1,2 мільйона українців, які на той момент перебували в країні), зберігає право на стандартні соціальні виплати нарівні з німецькими безробітними. Той, хто приїхав пізніше, потрапляє під закон про допомоги для шукачів притулку: замість 563 євро на місяць — 441, і статус, який раніше поширювався лише на людей, чиє право на перебування в країні ще тільки розглядається.

    Формально дві людини, які залишили одне й те саме українське місто з однієї й тієї самої причини, з різницею в кілька тижнів прибуття до Німеччини, тепер живуть за різними законами. Уряд пояснює це не ідеологією, а статистикою: за даними відомств, частка працюючих українців працездатного віку зросла приблизно до 51% завдяки програмі Job-Turbo, запущеній на початку 2024 року, — і це уряд розцінює як ознаку того, що систему соціальної підтримки час приводити у відповідність до загальних правил для шукачів притулку. При цьому 51% — величина, яка все ще помітно відстає від Польщі, де показник зайнятості українців перевищує 70%.

    Опитування фіксують, що суспільство випереджає навіть ці реформи. Згідно з дослідженням INSA, проведеним у жовтні 2025 року, лише 17% німців вважають, що всі українські біженці повинні отримувати соціальну допомогу, 66% висловилися проти. На питання, чи повинні українські чоловіки призовного віку, які проживають у Німеччині, повернутися на батьківщину, ствердно відповіли 62% респондентів.

    Показово і те, звідки взявся політичний тиск на цю реформу. Формально її провів уряд християнських демократів і соціал-демократів — який не вважається радикальним. Але контекст, у якому приймалося рішення, задавала не лише статистика зайнятості, а й стрімке зростання ультраправої «Альтернативи для Німеччини» (AfD), для якої питання українських біженців давно перестало бути периферійним. Ще в січні 2025 року баварське відділення партії відкрито вимагало депортувати всіх 1,2 мільйона українців, які живуть у Німеччині: за словами голови фракції Катрін Ебнер-Штайнер, в України «достатньо місця», щоб прийняти їх назад.

    У квітні 2026-го, напередодні земельних виборів у Саксонії-Ангальт — де AfD вперше за свою тринадцятирічну історію отримала реальний шанс на абсолютну більшість, — партія представила маніфест, який прямо називає українських біженців серед цілей політики «реміграції», терміна з виразно нацистськими конотаціями. У федеральній передвиборчій програмі AfD сформулювала це вже й зовсім технічно: прирівняти виплати українцям до виплат іншим шукачам притулку, тобто саме те, що правляча коаліція врешті й зробила — лише на кілька місяців раніше і в м’якшому формулюванні.

    Виходить двошарова динаміка: партії основного політичного поля не переймають риторику ультраправих напряму, але діють у просторі, який ця риторика формує. Кожна вимога, що звучала рік тому як маргінальна, за кілька місяців перетворюється на предмет обговорення в бундестазі — не тому, що уряд поділяє логіку «реміграції», а тому що не реагувати на зростаючу електоральну загрозу справа означає цю загрозу ігнорувати.

    Польща переглядає особливі умови для українців

    Якщо в Німеччині політика випереджає громадську думку, то в Польщі сталося навпаки — і саме польський випадок дає найрізкіший приклад того, як швидко може змінитися ставлення суспільства до тих, кого воно приймало з рідкісною для Європи одностайністю.

    У лютому 2022 року, згідно з опитуваннями CBOS, підтримати прийом біженців з України були готові 94% поляків. До грудня 2025-го, за даними того ж центру, частка прихильників знизилася до 48%, а частка противників вперше майже зрівнялася з нею — 46%, причому число тих, хто виступає «рішуче проти», вперше перевищило число «рішуче за» (19% проти 13%). А вже влітку 2026 року, якщо вірити пізнішим замірам громадської думки, перевага остаточно перейшла на бік скептиків: 52% поляків вважають, що країна не повинна приймати біженців із зон бойових дій в Україні, і лише 42% дотримуються протилежної позиції. Такого співвідношення соціологи, які ведуть ці заміри з 2014 року, ще не фіксували.

    Але сама по собі ця цифра нічого не пояснює, якщо її не зіставити з іншою. Того ж 2024 року, за розрахунками, зробленими для УВКБ ООН компанією Deloitte, додана вартість, вироблена українськими мігрантами, склала 2,7% польського ВВП. Рівень зайнятості українських біженців працездатного віку зріс за рік з 61% до 69% — при тому що серед самих поляків цей показник становить близько 75%. Національний банк розвитку Польщі (BGK) підрахував, що українці платять до бюджету більше податків, ніж отримують у вигляді допомог, і забезпечують від 0,5 до 2,4 відсоткового пункту річного зростання ВВП країни. За даними аналітиків Gremi Personal, у 2024 році українці, які працюють у Польщі, сплатили 1,65 млрд злотих (близько 414 млн доларів) прибуткового та корпоративного податку — на 27,7% більше, ніж роком раніше, і вдвічі більше, ніж у 2022-му.

    Тобто президентські вибори 2025 року, на яких обидва головні кандидати обіцяли обмежити допомогу українцям, і перемога на них Кароля Навроцького — політика, який публічно говорив про «обмеження необґрунтованих привілеїв» під час підписання закону, що припиняє дію спеціального закону 2022 року про підтримку біженців, — відбулися не всупереч економічним даним, а паралельно з ними. Жоден з головних польських політиків не заперечував внесок українців в економіку. Суперечка йшла не про цифри, а про справедливість: чи повинен людина, яка платить податки в Польщі, отримувати більше прав, ніж той, хто їх не платить.

    Показово, що самі поляки зовсім не вимагають повного згортання допомоги: згідно з тим же грудневим опитуванням CBOS, 87% респондентів згодні з тим, що повний доступ до системи охорони здоров’я повинні мати лише ті українці, які сплачують внески до польської системи медичного страхування, — тобто суспільство не відкидає інтеграцію, воно вимагає, щоб права були прив’язані до внеску. І саме на цьому принципі будується реформа сімейної допомоги 800+: з лютого 2026 року близько 150 тисяч українських сімей повинні заново підтверджувати, що дорослі члени сім’ї «економічно активні», а діти відвідують польську, а не українську дистанційну школу. За даними Міністерства сім’ї та соціальної політики, у 2025 році українці отримали у вигляді виплат 800+ 2,7 млрд злотих — і саме ця цифра, а не абстрактні розмови про «біженців», стала предметом політичного торгу.

    Економісти, втім, попереджають: не всяке невдоволення українцями пов’язане з абстрактною «втомою» — іноді за ним стоїть цілком вимірювана конкуренція за ресурс, якого фізично не вистачає на всіх. Мова про житло. Дослідження краківського та варшавського ринків оренди, проведені незалежно одне від одного кількома групами польських економістів, показують: у перші тижні після початку повномасштабного вторгнення, коли населення Кракова та Варшави зросло відповідно на 23% і 15%, оренда квартир у Кракові подорожчала приблизно на 16,5%, у Варшаві — на 14%. Пізніші роботи, що використовують дані по п’яти найбільших містах Польщі, оцінюютьефект точніше: зростання населення міста на один відсотковий пункт за рахунок притоку біженців транслюється приблизно в 0,7% зростання орендних ставок.

    При цьому вплив на ціни самого житла — тобто на купівлю, а не на оренду, — статистично значущий не у всіх містах і помітно слабший, ніж вплив на оренду. Тут важлива застереження, без якої цифри перетворюються на звинувачення: ті самі дослідники визнають, що зростання орендних ставок у Польщі почалося ще до війни — на 3,9% у 2020 році і 6,5% у 2021-му, тобто помітно швидше, ніж у середньому по ЄС, і було пов’язане з інфляцією, подорожчанням іпотеки та притоком бюджетних стимулів в економіку. Приток біженців наклався на цей процес і, вочевидь, прискорив його — але не запустив з нуля.

    Європа формує нову модель підтримки українців

    Якщо Польща показує, як змінюється громадська думка за збереження в цілому стабільної політики, то Чехія пропонує різкіший приклад: країну, де уряд, який досяг однозначного економічного успіху від прийому українців, все одно втратив владу. На кінець 2024 року понад 390 тисяч громадян України мали в Чехії статус тимчасового захисту — рекордна для десятимільйонної країни частка населення. Чеська контррозвідка (BIS) у середині 2025 року констатувала: економічний внесок українських біженців уже перевищив обсяг фінансової та соціальної підтримки, яку вони отримали від держави з початку війни. Міністерство праці оцінювало податкові відрахування українських працівників у суму до 15 млрд чеських крон на рік. За оцінкою, що спирається на дані ОЕСР додатковий внесок українських біженців у річний темп зростання ВВП Чехії, Польщі та Естонії становить близько 1,2 відсоткового пункту.

    Тим не менш на виборах до Палати депутатів у жовтні 2025 року правлячу проєвропейську коаліцію прем’єра Петра Фіали, за якої країна приймала біженців і вела помітну за чеськими мірками військову допомогу Україні, відправили в опозицію. Перемогу — понад 30% голосів — здобув рух ANO на чолі з Андреєм Бабішем, який звинувачував уряд у тому, що він дбає про українців більше, ніж про чехів, хоча реальні суми військової підтримки Києву з боку Праги, за незалежними підрахунками, були одними з найскромніших у Європі, поступаючись навіть сусідній Словаччині. Новий уряд Бабіша, сформований разом з антимігрантською партією «Свобода і пряма демократія» та рухом «Автомобілісти», відмовився від прямої фінансової допомоги Україні, хоча й зберіг чеську ініціативу із закупівлі боєприпасів — за умови, що сама Чехія не буде її фінансувати. Партія «Свобода і пряма демократія» прямо заявляє, що не бачить майбутнього країни в ЄС і НАТО.

    При цьому навіть прихильники жорсткої лінії визнають: чеська економіка залежить від українських робочих рук — на будівництвах, заводах, у лікарнях, у супермаркетах, — і ніхто всерйоз не говорить про їх масове виселення. Вийшла ситуація, в якій політична риторика загострилася різкіше, ніж реальна політика: партії, які перемогли на антиукраїнських гаслах, не поспішають демонтувати те, на чому тримається частина економіки. Це розрив між словом і ділом — можливо, найпоказовіший елемент чеського випадку.

    Ірландія ілюструє інший бік тієї ж логіки: з 2022 року загальний рахунок за розміщення українців там скоротився з 1,165 млрд євро у 2024 році до 719 млн у 2025-му і очікуваних 607 млн у 2026-му — при тому що з 126 тисяч приїхалих з початку війни українців у країні залишаються понад 80 тисяч. Щомісячна виплата тим, хто приймає українців у своєму домі (Accommodation Recognition Payment), скорочена з 800 євро у 2023 році до 600, а потім до 400 євро — разом із заявленою метою «скоротити і зрештою припинити» використання готелів для розміщення біженців. Число державних контрактів на розміщення скоротилося: 420 розірвано у 2024 році, 195 — у 2025-му, 25 — уже у 2026-му. При цьому самі дублінські чиновники визнають: скорочення витрат пов’язане не зі зростанням ворожості до українців, а зі падінням числа нових прибуттів і з бажанням перевести систему з режиму надзвичайної допомоги в режим самостійного проживання.

    Усе сказане вище могло б створити враження, що вся Європа рухається в одному напрямку — від щедрості до економії. Балтійські держави спростовують цю схему.Станом на кінець квітня 2026 року в Естонії перебувало близько 30 тисяч українських біженців, у Латвії — понад 31 тисячу, у Литві — майже 49 тисяч: у сумі менше 2% сукупного населення трьох країн, і на порядок менше, ніж частка українців у Польщі чи Чехії. При цьому Естонія і Литва направили Україні допомогу в розмірі понад 2,5% власного ВВП кожна, Латвія — близько 2%, за цим показником усі три країни входять до першої п’ятірки донорів України у світі. Опитування фіксують певну втому і тут — вона є скрізь, де йде четвертий рік війни, — але жодного аналога польського чи німецького перелому громадської думки в Прибалтиці соціологи не спостерігають: підтримка української справи, як зазначають спостерігачі, продовжує йти «від усіх рівнів суспільства», від збору грошей на військові технології до продовження захисту для біженців.

    Різниця пояснюється не стільки альтруїзмом, скільки геометрією інтересів. Для країн, які півстоліття прожили за залізною завісою і безпосередньо межують з Росією, війна в Україні сприймається не як далека гуманітарна криза, а як екзистенційне питання власної безпеки — відповідно, і допомога українцям не стикається з тим самим внутрішнім опором, що в країнах, де міграційний тиск відчувається сильніше, а історична близькість до російської загрози — слабша. До того ж абсолютна кількість прибулих до Прибалтики біженців залишається настільки невеликою, що не створює того тиску на ринок житла, соціальні бюджети та системи охорони здоров’я, який став політичним тригером у Польщі, Німеччині та Чехії.

    Тимчасовий захист після чотирьох років війни

    Поки європейські уряди сперечаються про гроші, серед самих українців відбувається менш помітний, але не менш важливий зсув — у відносинах з ідеєю «дому». За данимиостанніх раундів інтенційного опитування УВКБ ООН, частка українських біженців, які планують або сподіваються колись повернутися, стійко знижується: якщо наприкінці 2024 року про це говорили 61% опитаних, то до середини 2025-го — уже 57%. Одночасно значна частина опитаних визнає, що може бути змушена повернутися, навіть якщо це не їхній бажаний вибір, якщо стикнеться з труднощами доступу до необхідних ресурсів за кордоном. Тобто бажання повернутися слабшає, а ймовірність вимушеного повернення — з економічних, а не військових причин — зростає.

    Економічна інтеграція при цьому йде вперед, але нерівномірно: за даними аналізу понад шести тисяч спостережень, оприлюдненого УВКБ ООН на початку 2026 року, 57% українських біженців у Європі мають роботу, але за рівнем зайнятості вони все ще відстають від місцевого населення на 22 відсоткові пункти. Німецьке дослідження BiB/FReDA до літа 2025 року зафіксувало, що 59% опитаних українців у Німеччині заявили про намір залишитися в країні надовго. Є ще один шар цього сюжету, про який рідше говорять політики: якість, а не факт інтеграції. Майже 60% працюючих українських біженців працюють нижче своєї кваліфікації, серед тих, хто має вищу освіту, понад третина зайняті на низькокваліфікованих позиціях (проти 7% у місцевого населення). Ця невідповідність навичок — головний драйвер 40-відсоткового розриву в медіанній зарплаті.

    На відміну від самого факту зайнятості, недовикористання кваліфікації майже не скорочується з часом навіть після контролю мови, освіти та сектора. За різними оцінками, від половини до двох третин українських біженців мають вищу освіту — але помітна їх частина працює на позиціях, які цій кваліфікації не відповідають. Уряди вимагають більшої самостійності як умови збереження допомоги — і водночас самі створюють бар’єри (невизнання дипломів, нестача дитячих садків, мовні курси, що конкурують за часом з роботою), які цю самостійність об’єктивно уповільнюють.

    Легко було б сказати, що політики просто реагують на втому виборців. Але хронологія говорить про складніші відносини причини і наслідку. У Польщі питання статусуукраїнців стало однією з центральних тем президентської кампанії 2025 року ще до того, як соцопитування зафіксували перелом громадської думки. У Чехії тема «чехи важливіші за українців» була центральним елементом передвиборчої риторики Андрея Бабіша, хоча реальні обсяги чеської військової допомоги Києву були скромними за європейськими мірками ще до початку виборчої кампанії. У Німеччині рішення про переведення новоприбулих українців на допомоги для шукачів притулку було прямо прописане в коаліційній угоді між ХДС/ХСС і СДПГ ще до того, як уряд представив статистику про низьку зайнятість як обґрунтування реформи. У кожному з цих випадків політичне рішення з’являлося раніше, ніж аргумент на його захист ставав публічним консенсусом.

    Якщо відняти з цієї картини передвиборчу риторику, залишиться не історія про те, що Європа розлюбила українців, а набагато більш прозаїчний процес: континент вибудовує — без загального плану і всупереч власним бажанням — нову, менш романтичну модель відносин майже з чотирма з половиною мільйонами людей, яких він же прийняв у 2022 році. Ця модель визнає економічний внесок українців — доказів тому достатньо і у Варшаві, і в Празі, — але вимагає, щоб цей внесок був вимірюваним і підтвердженим: зайнятістю, податками, відвідуваністю місцевої школи. Вона зберігає колективний захист на європейському рівні — Брюссель продовжив його до 2028 року, — але водночас готує механізми його припинення і вже вводить перші винятки з нього, починаючи з чоловіків призовного віку. Вона не відмовляється від солідарності як принципу, але переносить її фінансовий тягар із загального гуманітарного бюджету на індивідуальну готовність інтегруватися.

    Для українця, який опинився всередині цієї моделі, різниця між теоретичним захистом і практичною підтримкою стає питанням конкретних тридцяти чи дев’яноста днів, конкретних 441 чи 563 євро, конкретної довідки про зайнятість, без якої припиняється виплата на дитину. Якщо країни почнуть масово закривати програми адаптації, найбільш уразливими виявляться не ті, хто так і не інтегрувався, а ті, хто вже встиг укорінитися: сім’ї з дітьми в місцевих школах, люди з роботою, але без визнаних дипломів, жінки, яких тримає вдома відсутність місць у яслах. Вимушене повернення з економічних причин, а не з військових, уже закладається в опитуваннях як реалістичний сценарій. Частина людей піде в тінь або переїде до інших країн ЄС, частина повернеться в Україну — але вже не як носії досвіду і капіталу, а як ті, кого виштовхнули. Для європейських урядів це спосіб примирити два зобов’язання, які виявилися менш сумісними, ніж здавалося в перші тижні 2022 року: перед українцями — і перед виборцями, які голосують за тих, хто обіцяє, що допомога залишиться справедливою, але перестане бути безкоштовною.

  • П’яне «виховання» закінчилося операцією: офіцер ТЦК жорстоко побив солдата на Прикарпатті

    П’яне «виховання» закінчилося операцією: офіцер ТЦК жорстоко побив солдата на Прикарпатті

    На Івано-Франківщині працівники Державного бюро розслідувань затримали старшого лейтенанта одного з районних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки. За версією слідства, офіцер у стані алкогольного сп’яніння побив 45-річного військовослужбовця, який у цей час перебував на службі. Наслідки конфлікту виявилися серйозними — потерпілого госпіталізували, а отримана ним травма потребувала оперативного втручання.

    Інцидент стався в одному з районних ТЦК та СП Івано-Франківської області в ніч проти 13 серпня. За інформацією слідства, старший лейтенант, який обіймав посаду заступника начальника роти, серед ночі приїхав до територіального центру. Як згодом встановили правоохоронці, офіцер перебував у стані алкогольного сп’яніння.

    У цей час 45-річний військовослужбовець зі Львова ніс службу в наряді. Саме він, за даними ДБР, і став жертвою дій старшого лейтенанта.

    Вирішив «виховати» підлеглого

    У ДБР повідомляють, що офіцер почав принижувати військовослужбовця та демонструвати свою зверхність. Зрештою словесний конфлікт переріс у фізичне насильство — старший лейтенант застосував силу до підлеглого.

    Саме формулювання про «виховання» використовує Державне бюро розслідувань, описуючи обставини події. Слідчі вважають, що офіцер фактично вирішив таким способом продемонструвати свою владу над солдатом.

    Побиття мало серйозні наслідки. Потерпілий отримав закритий розрив лівого акроміально-ключичного з’єднання — травму в ділянці плечового пояса.

    Близько 05:00 13 серпня 45-річного військовослужбовця доставили до лікарні. Після огляду медики направили його для проведення оперативного втручання.

    Таким чином, нічне «виховання», як його характеризують правоохоронці, завершилося для солдата госпіталізацією та необхідністю операції.

    Експертиза показала 0,69 проміле

    Окремо слідчі перевірили інформацію про можливе алкогольне сп’яніння офіцера. За даними ДБР, на це вказували як показання очевидців, так і результати медичного освідування.

    Прилад зафіксував у старшого лейтенанта 0,69 проміле алкоголю.

    Після отримання інформації про побиття слідчі ДБР почали збирати докази. Правоохоронці допитали потерпілого, свідків та очевидців, провели слідчі експерименти, вилучили документи, які стосуються проходження військової служби учасниками події, а також отримали медичну документацію щодо травм потерпілого.

    Старшого лейтенанта зрештою затримали.

    Офіцеру повідомили про підозру

    Затриманому повідомили про підозру в перевищенні військовою службовою особою влади чи службових повноважень, вчиненому в умовах воєнного стану.

    Справу кваліфікували за частиною 5 статті 426-1 Кримінального кодексу України. За даними ДБР, у разі доведення вини підозрюваному може загрожувати до 12 років позбавлення волі.

    Водночас важливо, що на цьому етапі йдеться саме про підозру. Остаточне рішення щодо винуватості військовослужбовця може ухвалити лише суд.

    ДБР також звернулося до суду з клопотанням про обрання затриманому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

    Слідство триває. Правоохоронці продовжують встановлювати всі обставини нічного конфлікту, зокрема події, які безпосередньо передували застосуванню сили.

    ДБР заявляє про принципову реакцію на насильство щодо підлеглих

    У Бюро окремо наголосили, що реагують на випадки перевищення влади військовими посадовцями, зокрема застосування насильства та приниження підлеглих.

    Нинішня справа на Прикарпатті не є першим розслідуванням щодо можливого насильства у структурах територіальних центрів комплектування.

    У річному звіті ДБР за 2025 рік, наприклад, окремо згадувалося розслідування щодо одного з районних ТЦК Івано-Франківської області. Тоді правоохоронці перевіряли скарги на побиття, приниження та інші можливі зловживання. Слідчі заявляли про виявлені епізоди перевищення влади одним із офіцерів-керівників.

    У лютому 2026 року ДБР також повідомляло про розслідування щодо офіцера одного з ТЦК на Київщині, якого підозрювали у застосуванні фізичного насильства до мобілізованих.

    Тому новий інцидент на Прикарпатті знову актуалізує питання не лише персональної відповідальності конкретного військовослужбовця, а й контролю за дотриманням законності та військової дисципліни всередині територіальних центрів комплектування.

    Що відомо про потерпілого

    Ім’я 45-річного військовослужбовця правоохоронці не розголошують. Відомо лише, що він зі Львова та в момент конфлікту перебував у наряді.

    Так само ДБР не оприлюднює ім’я затриманого старшого лейтенанта та не називає конкретний районний ТЦК та СП Івано-Франківської області, де стався інцидент. Тому називати конкретний територіальний центр або особу офіцера без офіційного підтвердження наразі немає підстав.

    За інформацією ДБР, травма потерпілого була достатньо серйозною, щоб медики ухвалили рішення про необхідність операції.

    Станом на вечір 14 серпня слідство у справі продовжується. Подальший розвиток ситуації залежатиме, зокрема, від рішення суду щодо запобіжного заходу та результатів експертиз.

    Наразі офіційно встановлена слідством картина виглядає так: старший лейтенант районного ТЦК, за версією ДБР, приїхав на місце служби у стані алкогольного сп’яніння, вирішив «виховати» 45-річного підлеглого, застосував до нього фізичну силу, після чого потерпілий із серйозною травмою опинився в лікарні. Самого офіцера затримали, а тепер йому може загрожувати багаторічне ув’язнення.

  • Майже 80 керівників ТЦК отримали підозри: поліція розкрила масштаби схем із ВЛК та бронюванням

    Майже 80 керівників ТЦК отримали підозри: поліція розкрила масштаби схем із ВЛК та бронюванням

    Національна поліція України повідомила про підозру вже 76 керівникам територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки різного рівня у межах кримінальних проваджень, пов’язаних із можливими зловживаннями під час мобілізації. Паралельно слідчі перевіряють майже 2,5 тисячі випадків бронювання військовозобов’язаних, вилучили понад 83,5 тисячі постанов військово-лікарських комісій та домоглися скасування близько 6,5 тисячі незаконних рішень ВЛК. Такі цифри навів т.в.о. голови Національної поліції Максим Цуцкірідзе.

    ФОТО: т.в.о. голови Національної поліції Максим Цуцкірідзе

    За його словами, правоохоронці зараз концентруються не на формальному збільшенні кількості кримінальних проваджень, а на документуванні конкретних схем, встановленні всіх їхніх учасників та доведенні справ до суду. Окрему увагу приділяють саме тим сферам мобілізаційної системи, де ризики зловживань є найвищими: роботі ТЦК, оформленню бронювання, діяльності військово-лікарських комісій та схемам незаконного виїзду військовозобов’язаних за кордон.

    Цуцкірідзе наголосив, що принциповою для поліції є однакова дія закону як щодо військовозобов’язаних, так і щодо посадовців, які приймають рішення в системі мобілізації. За його словами, посада, військове звання або адміністративні можливості не повинні захищати людину від кримінальної відповідальності.

    Водночас керівник Нацполіції закликав не переносити відповідальність окремих фігурантів на всю систему ТЦК і ВЛК. Він звернув увагу, що кожна справа має оцінюватися індивідуально, а викриття корупційних чи інших незаконних рішень не повинно автоматично ставити під сумнів усі висновки військово-лікарських комісій, особливо щодо людей із тяжкими захворюваннями або серйозними пораненнями.

    Понад 83 тисячі постанов ВЛК потрапили до слідчих

    Одним із найбільших масивів документів, які зараз перевіряє поліція, стали рішення військово-лікарських комісій.

    За інформацією Цуцкірідзе, у межах кримінальних проваджень слідчі вже вилучили понад 83,5 тисячі постанов ВЛК. Частина цих документів могла використовуватися для незаконного визнання військовозобов’язаних непридатними до служби або створення підстав для відстрочки та виїзду за кордон.

    У результаті перевірок було скасовано приблизно 6,5 тисячі незаконних рішень військово-лікарських комісій.

    Ці цифри не означають, що всі 83,5 тисячі вилучених постанов є незаконними. Йдеться про документи, які стали предметом перевірки у конкретних кримінальних провадженнях. Остаточна юридична оцінка кожного випадку має ґрунтуватися на доказах.

    Паралельно поліція встановлює обставини можливого незаконного бронювання майже 2,5 тисячі військовозобов’язаних.

    Бронювання під час воєнного стану дозволяє окремим працівникам критично важливих підприємств, установ та організацій отримувати відстрочку від мобілізації. Проте саме цей механізм став одним із напрямів, де правоохоронці перевіряють можливе використання фіктивних підстав, неправдивих даних або службового впливу.

    Понад 400 кримінальних проваджень від початку великої війни

    За даними Національної поліції, від початку повномасштабного російського вторгнення слідчі розслідували 428 кримінальних проваджень, пов’язаних із незаконною допомогою військовозобов’язаним в ухиленні від служби, оформленням фіктивних медичних документів та організацією незаконного перетину державного кордону.

    У 105 провадженнях матеріали вже передано до суду, інші справи перебувають на стадії досудового розслідування.

    Серед фігурантів є не лише посередники або цивільні організатори схем, але й безпосередньо працівники та керівники територіальних центрів комплектування.

    Саме в межах цих та інших проваджень, за словами Цуцкірідзе, 76 керівникам ТЦК різного рівня вже повідомили про підозру.

    Водночас повідомлення про підозру не означає автоматичного встановлення вини. Відповідно до українського законодавства, винуватість конкретної особи може бути встановлена лише обвинувальним вироком суду.

    Перед цим ДБР прийшло з обшуками більш ніж у 100 ТЦК

    Нові цифри Нацполіції з’явилися менш ніж через два тижні після початку масштабної спецоперації Державного бюро розслідувань під назвою «Чесний призов».

    30 липня ДБР спільно з Генеральним штабом ЗСУ розпочало слідчі дії у понад 100 територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки в більшості регіонів України.

    Правоохоронці пояснювали, що перевіряють одразу два великі блоки можливих правопорушень.

    Перший — це сприяння ухиленню від мобілізації за гроші. Йдеться про ситуації, коли посадовці могли за неправомірну вигоду допомагати військовозобов’язаним отримувати фіктивні документи, незаконні відстрочки або інші підстави для уникнення призову.

    Другий блок стосується можливого перевищення службових повноважень військовослужбовцями ТЦК, зокрема побиття та катування військовозобов’язаних.

    У ДБР окремо підкреслили, що «Чесний призов» не є реакцією на один гучний інцидент. Операцію назвали комплексною перевіркою системи, метою якої є виявлення корупції, службових зловживань та порушень прав людини.

    Ще на старті операції Бюро попередило, що після проведення обшуків у різних регіонах очікуються затримання та нові повідомлення про підозру. Генеральний штаб заявив, що сприяє правоохоронцям у перевірках та підтримує притягнення винних до відповідальності у випадках, коли порушення будуть доведені.

    Під перевіркою не тільки хабарі за «непридатність»

    Практика останніх років показує, що зловживання навколо мобілізації можуть мати різні форми.

    Один напрям — фіктивні медичні висновки. У таких випадках військовозобов’язаній особі могли оформлювати діагноз або ступінь непридатності, які не відповідали її реальному стану здоров’я.

    Інший — неправомірне оформлення відстрочки або бронювання.

    Ще один блок — внесення неправдивих даних до військово-облікових документів чи інформаційних систем.

    Окремі кримінальні провадження стосуються організації незаконного переправлення чоловіків через державний кордон, коли фіктивні довідки або рішення ВЛК ставали лише одним із елементів ширшої схеми.

    Саме тому вилучення десятків тисяч постанов ВЛК не означає, що слідство обмежується медичними комісіями. Поліція намагається відстежувати весь ланцюг — від людини, яка шукала незаконний спосіб уникнути мобілізації, до посередника, медичного працівника, посадовця ТЦК або іншої особи, яка могла забезпечувати необхідні документи.

    Чому правоохоронці говорять про індивідуальну відповідальність

    Масштабні обшуки та десятки підозр керівникам ТЦК відбуваються на тлі високої суспільної напруги навколо мобілізації.

    Саме тому Цуцкірідзе окремо застеріг від двох крайнощів.

    З одного боку, правоохоронні органи не повинні закривати очі на корупцію чи насильство лише через те, що йдеться про працівника структури, яка забезпечує мобілізацію.

    З іншого — окремі кримінальні випадки не можуть автоматично бути доказом незаконності роботи всіх ТЦК або ВЛК.

    Подібну логіку демонструє і операція «Чесний призов». ДБР прямо заявило, що йдеться про комплексну перевірку системи та конкретних фактів, а не про оголошення всіх працівників ТЦК підозрюваними.

    Масштаб цифр показує, наскільки великою стала проблема

    Найбільше уваги у новій статистиці привертає поєднання кількох показників: 76 керівників ТЦК із підозрами, понад 83,5 тисячі вилучених постанов ВЛК, 6,5 тисячі скасованих незаконних рішень та майже 2,5 тисячі бронювань, обставини яких зараз перевіряються.

    Однак ці цифри не можна просто складати між собою або трактувати як кількість уже доведених злочинів. Частина документів лише проходить перевірку, а щодо багатьох фігурантів слідство ще триває.

    Натомість вони демонструють масштаб роботи, яку правоохоронці проводять навколо мобілізаційної системи.

    Особливо показовим є те, що ця робота відбувається одночасно кількома правоохоронними структурами. Нацполіція розслідує кримінальні провадження щодо схем ухилення, ВЛК та бронювання, тоді як ДБР разом із Генштабом проводить масштабну операцію з перевірки діяльності самих ТЦК.

    У результаті найближчими тижнями кількість підозр може збільшитися: ще 30 липня ДБР прямо анонсувало затримання та процесуальні рішення після аналізу матеріалів, вилучених під час обшуків у понад 100 центрах комплектування.

    Наразі головний принцип, який декларують правоохоронці, залишається незмінним: відповідальність має бути персональною та доказовою. Тобто як військовозобов’язаний, який купував фіктивний документ, так і посадовець, який його оформлював або отримував за це гроші, у разі доведення вини повинні відповідати перед законом.

    І саме статистика, озвучена 11 серпня, показує, що перевірка мобілізаційної системи вже вийшла далеко за межі поодиноких резонансних справ.

  • У Мукачівському ТЦК викрили масштабну схему: за $5–10 тисяч «списали» понад 1,5 тисячі чоловіків

    У Мукачівському ТЦК викрили масштабну схему: за $5–10 тисяч «списали» понад 1,5 тисячі чоловіків

    Генеральний прокурор Руслан Кравченко повідомив подробиці розслідування масштабної схеми незаконного виключення військовозобов’язаних з військового обліку на Закарпатті. За даними слідства, через неї могли незаконно «списати» щонайменше 1577 людей, а вартість послуги для одного чоловіка становила від 5 до 10 тисяч доларів.

    Схему, за версією правоохоронців, організували колишній керівник Мукачівського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки та його підлеглий, який відповідав за військовий облік і бронювання.

    Схема діяла протягом кількох років

    Як повідомив Кравченко, оборудка могла діяти у 2022–2024 роках. До офіційних документів вносили недостовірну інформацію, яка надалі ставала підставою для визнання військовозобов’язаних непридатними до військової служби та виключення їх з обліку.

    Слідство встановило щонайменше 1577 випадків такого зняття з військового обліку. При цьому 1142 чоловіків були «списані» нібито через стан здоров’я.

    За даними генпрокурора, за оформлення відповідних документів із військовозобов’язаних могли вимагати від 5 до 10 тисяч доларів.

    Коли виникла загроза викриття схеми, її організатори, як вважають правоохоронці, спробували знищити документацію.

    У серпні 2024 року тодішній керівник районного ТЦК та СП нібито оформив фіктивний акт про вилучення та знищив довідки, рішення військово-лікарських комісій та інші медичні документи. За словами Кравченка, така документація мала зберігатися протягом 75 років.

    Втім, правоохоронцям вдалося відновити необхідну інформацію. Для цього використали дані Національної служби здоров’я України, свідчення, результати експертиз та інші матеріали кримінального провадження.

    Провели 17 обшуків

    У межах розслідування правоохоронці провели 17 обшуків у чинних і колишніх працівників Мукачівського РТЦК та СП, членів ВЛК та інших осіб, які можуть бути причетними до оборудки.

    Двом колишнім посадовцям уже повідомили про підозру у перешкоджанні законній діяльності Збройних сил України в особливий період. Прокуратура має намір просити суд обрати їм запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без альтернативи застави.

    Водночас перевіряється роль окремих членів військово-лікарської комісії та інших можливих учасників схеми.

    Наразі на військовому обліку вже поновили 120 осіб із числа тих, кого раніше виключили. Щодо решти військовозобов’язаних перевірки продовжуються.

    Розслідування відбувається в межах програми «Зворотній бік ТЦК та ВЛК», спрямованої на викриття можливих зловживань у системі територіальних центрів комплектування та військово-лікарських комісій.

  • Путін відкрив шлях на фронт для нової категорії засуджених

    Путін відкрив шлях на фронт для нової категорії засуджених

    Глава Кремля Володимир Путін підписав федеральний закон, який суттєво змінює правила укладання контрактів із Міністерством оборони РФ. Документ уточнює перелік статей Кримінального кодексу Росії, за якими наявність судимості або перебування під слідством більше не перешкоджатиме громадянам вступати на військову службу та вирушати на фронт.

    Відповідний закон уже опубліковано на офіційному російському порталі правової інформації, після чого він набрав чинності.

    Згідно з новими нормами, зі списку злочинів, які раніше унеможливлювали підписання контракту з Міноборони РФ, виключили правопорушення малої та середньої тяжкості. Також обмеження зняли для окремих злочинів, пов’язаних із незаконним обігом зброї та вибухових речовин, порушенням правил безпеки, а також для низки військових і транспортних злочинів.

    Водночас заборона на проходження військової служби за контрактом зберігається для осіб, яких засуджено або щодо яких триває слідство за особливо тяжкими статтями. Йдеться, зокрема, про педофілію, терористичну діяльність, державну зраду, шпигунство, диверсії, екстремізм, здирництво та низку інших злочинів проти державної безпеки й громадського порядку.

    Експерти звертають увагу, що зміни можуть бути пов’язані з необхідністю Кремля розширити коло потенційних кандидатів для поповнення особового складу російської армії. На тлі тривалої війни проти України влада РФ продовжує шукати нові джерела комплектування військ, зокрема шляхом пом’якшення обмежень для окремих категорій громадян із кримінальним минулим.

    Раніше українська розвідка повідомляла, що в Росії спостерігаються дедалі очевидніші ознаки посилення мобілізаційної підготовки. Одним із головних сигналів називають уповільнення темпів набору добровольців за контрактом, через що російська влада змушена застосовувати додаткові механізми залучення людей до війська.

    Крім того, останнім часом у Росії різко збільшилася кількість вакансій, пов’язаних із веденням військового обліку, що також може свідчити про підготовку до масштабнішого поповнення армії.

    За даними української сторони, російські силові структури дедалі частіше використовують примусові методи для відправлення чоловіків на фронт. Повідомляється про випадки фізичного насильства, психологічного тиску та навіть фальсифікації кримінальних справ, щоб змусити людей підписувати контракти.

    Водночас, за оцінками представників американської розвідки, такі жорсткі заходи дозволили лише частково компенсувати втрати особового складу російської армії. Попри це, наявного поповнення наразі недостатньо для досягнення масштабних оперативних проривів на лінії фронту.

  • У Росії фіксують нові ознаки підготовки до мобілізації

    У Росії фіксують нові ознаки підготовки до мобілізації

    У Росії дедалі більше ознак свідчать про посилення мобілізаційної готовності. На тлі зниження темпів набору контрактників Кремль, імовірно, шукає нові способи поповнення армії, зокрема через підготовку інфраструктури військового обліку, залучення роботодавців та створення резерву трудових мігрантів.

    Про це повідомляє Служба зовнішньої розвідки України (СЗРУ).

    За даними української розвідки, в російському інформаційному просторі останнім часом з’являється дедалі більше сигналів, які можуть свідчити про підготовку влади РФ до посилення мобілізаційних заходів.

    Однією з головних ознак у СЗРУ називають уповільнення темпів набору військовослужбовців за контрактом.

    За словами заступника голови Ради безпеки РФ Дмитра Медведєва, у січні-червні 2026 року контракти з Міністерством оборони Росії підписали близько 200 тисяч осіб, ще 16 тисяч вступили до добровольчих формувань.

    Для порівняння, за аналогічний період минулого року ці показники перевищували 210 тисяч контрактників та 18 тисяч добровольців.

    Водночас, як зазначає німецький дослідник Яніс Клюге, реальне скорочення темпів набору навесні могло досягати близько 20%.

    Ще одним показником можливої підготовки до мобілізації в українській розвідці називають різке збільшення кількості вакансій, пов’язаних із веденням військового обліку.

    Наприкінці липня на російській платформі HeadHunter було опубліковано понад 2,5 тисячі таких вакансій, причому майже третина з них з’явилася лише протягом останнього тижня.

    Працівників шукають у Москві, Санкт-Петербурзі, Самарі, Нижньому Новгороді, Бєлгороді, Казані, Уфі, Краснодарі, Ростові-на-Дону, Єкатеринбурзі та Хабаровську.

    Серед роботодавців — великі державні компанії та підприємства, зокрема “Роскосмос”, “Почта России” та “Ростелеком”.

    Крім цього, за інформацією СЗРУ, губернатор Московської області розширив повноваження регіонального штабу, який відповідає за дії у разі мобілізації або запровадження воєнного стану.

    Також Міністерство праці Росії, як стверджує українська розвідка, рекомендує регіонам заздалегідь готувати трудових мігрантів для заміни працівників, яких у майбутньому можуть призвати до війська.

    Зростає і занепокоєння серед російського населення.

    За даними СЗРУ, протягом липня кількість пошукових запитів про мобілізацію в пошуковій системі “Яндекс” сягнула 1,2 мільйона.

    Водночас частка росіян, які оцінюють суспільні настрої як тривожні, за тиждень зросла з 53% до 57%.

    Окремо розвідка звернула увагу на різке збільшення попиту на оренду житла у Вірменії, який уже перевищує показники лютого 2022 року, коли Росія розпочала повномасштабне вторгнення в Україну.

    Попри це, у Службі зовнішньої розвідки зазначають, що наразі немає ознак підготовки до масштабної нової хвилі мобілізації резервістів.

    Зокрема, обсяги закупівель медичного майна та військового спорядження залишаються приблизно на рівні минулого року.

    На думку СЗРУ, до парламентських виборів Кремль навряд чи наважиться оголосити нову мобілізацію. Натомість дефіцит особового складу, ймовірно, намагатимуться компенсувати шляхом збільшення фінансових виплат, тиску на роботодавців, активнішого залучення добровольців та перекидання військових між різними підрозділами.

    Раніше видання The Wall Street Journal повідомляло, що через нестачу охочих воювати російська влада дедалі частіше застосовує примусове вербування. За інформацією газети, чоловіків затримують на вулицях, залякують, застосовують фізичне насильство та погрожують кримінальним переслідуванням, щоб змусити їх підписати контракт із Міністерством оборони РФ.

  • Стрілянина під час мобілізації в Одесі: чоловік відкрив вогонь по військових ТЦК — четверо поранених

    Стрілянина під час мобілізації в Одесі: чоловік відкрив вогонь по військових ТЦК — четверо поранених

    В Одесі правоохоронці затримали 32-річного чоловіка, якого підозрюють у стрілянині по військовослужбовцях територіального центру комплектування та соціальної підтримки. Інцидент стався ввечері 2 серпня під час проведення заходів з оповіщення. Внаслідок стрілянини поранення отримали четверо військових. Поліція відкрила кримінальне провадження, а вилучену у затриманого зброю направили на експертизу.

    За інформацією правоохоронців та Одеського обласного ТЦК та СП, подія сталася близько 19:30 в одному з районів Одеси. Військовослужбовці районного територіального центру комплектування проводили передбачені законодавством заходи з оповіщення населення, коли чоловік відкрив у їхній бік вогонь.

    У перших повідомленнях у соціальних мережах фігурувала інформація про інцидент на вулиці Космонавтів. Згодом факт стрілянини та поранення чотирьох військових підтвердили офіційні структури й низка українських медіа.

    Після пострілів усім чотирьом потерпілим знадобилася медична допомога. Їх госпіталізували. В офіційних повідомленнях наголошується, що військові отримали поранення різного ступеня тяжкості. Водночас інформація про їхній точний стан у перші години після інциденту відрізнялася залежно від джерела, тому остаточні медичні висновки мають повідомляти лікарі або правоохоронці.

    Після стрілянини на місце прибули слідчо-оперативні групи. Правоохоронці встановлювали особу нападника, опитували свідків та з’ясовували обставини конфлікту.

    Згодом поліція повідомила про затримання 32-річного чоловіка. За попередніми даними слідства, він міг стріляти з пістолета під патрон Флобера. Водночас остаточно тип і характеристики зброї мають встановити експерти — вилучений предмет направлено на відповідне дослідження.

    Підозрюваного затримали відповідно до статті 208 Кримінального процесуального кодексу України. Ця норма дозволяє уповноваженій службовій особі за визначених законом обставин затримати людину без ухвали слідчого судді.

    Справу розслідують за статтею про перешкоджання діяльності ЗСУ

    Слідчі внесли інформацію про подію до Єдиного реєстру досудових розслідувань за частиною 2 статті 114-1 Кримінального кодексу України — перешкоджання законній діяльності Збройних сил України та інших військових формувань в особливий період.

    Процесуальне керівництво у кримінальному провадженні здійснює Хаджибейська окружна прокуратура Одеси.

    Наразі слідству належить встановити повну послідовність подій: що відбувалося безпосередньо перед стріляниною, скільки пострілів було здійснено, на якій відстані перебували учасники інциденту, а також походження та технічні характеристики вилученої зброї.

    Саме результати експертиз, показання потерпілих і свідків та інші матеріали провадження мають стати підставою для остаточної правової оцінки дій затриманого.

    У мережі одразу після події поширювалися різні версії обставин нападу, зокрема твердження про те, що стрілець нібито перебував у будинку після інциденту. Однак такі деталі варто відокремлювати від інформації, яку підтвердили правоохоронці. Достовірно відомо про чотирьох поранених військових, затримання 32-річного чоловіка та вилучення зброї.

    В Одеському ТЦК відреагували на напад

    Одеський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки назвав застосування зброї проти військовослужбовців неприпустимим та наголосив на кримінальній відповідальності за перешкоджання роботі представників Збройних сил.

    У ТЦК звернули увагу, що військовослужбовці виконували службові обов’язки в умовах воєнного стану. Представники центру також закликали громадян не перешкоджати роботі груп оповіщення та вирішувати можливі спірні ситуації виключно у правовий спосіб.

    Інцидент 2 серпня став не першим випадком застосування насильства щодо представників ТЦК в Одеській області. Зокрема, у травні Одеський обласний ТЦК повідомляв про напад у Подільському районі області: тоді порушник військового обліку, за версією відомства, поранив ножем двох військовослужбовців.

    Раніше траплялися інциденти й безпосередньо в Одесі. У лютому 2025 року повідомлялося про чоловіка, який під час конфлікту застосував проти військовослужбовця сльозогінний газ, після чого здійснив кілька пострілів та втік.

    У лютому 2026 року в Одесі стався ще один резонансний епізод зі стріляниною за участю представників груп оповіщення. Тоді обласний ТЦК заявляв, що конфлікт виник між самими військовослужбовцями, а один з учасників застосував шумовий пристрій і здійснив постріл у повітря холостим патроном. Водночас у соціальних мережах активно поширювали інші версії події.

    Нинішній випадок відрізняється передусім кількістю потерпілих — поранення отримали одразу четверо військовослужбовців.

    Що загрожує затриманому

    Частина 2 статті 114-1 Кримінального кодексу стосується перешкоджання законній діяльності ЗСУ та інших військових формувань, якщо такі дії призвели до тяжких наслідків. Водночас остаточна кваліфікація може змінюватися під час досудового розслідування залежно від встановлених обставин, результатів експертиз і ступеня тяжкості поранень потерпілих.

    Надалі слідство має повідомити затриманому про підозру, після чого суд може розглянути питання про обрання запобіжного заходу. Станом на ранок 3 серпня про остаточне рішення суду ще не повідомлялося.

    Правоохоронці продовжують встановлювати мотиви 32-річного чоловіка та всі обставини стрілянини. Водночас саме результати розслідування мають дати відповідь на ключове питання — що стало безпосередньою причиною застосування зброї під час роботи групи оповіщення в Одесі.

  • Хто має право на відстрочку від мобілізації у 2026 році

    Хто має право на відстрочку від мобілізації у 2026 році

    В Україні у 2026 році право на відстрочку від мобілізації мають різні категорії військовозобов’язаних. Законодавство визначає перелік підстав, за яких громадяни можуть тимчасово не підлягати призову під час мобілізації, а також порядок оформлення такого права. При цьому відстрочка не звільняє від військового обов’язку, а лише відкладає призов на визначений термін.

    Про це повідомляє офіційний портал Сил оборони України.

    У роз’ясненні наголошується, що право на відстрочку виникає лише у випадках, прямо передбачених законодавством. Для її отримання військовозобов’язаний повинен підтвердити відповідну підставу документами та подати заяву. Автоматично відстрочка не надається.

    Однією з найбільших категорій є відстрочка за сімейними обставинами. Вона може бути надана військовозобов’язаним, які утримують трьох і більше дітей віком до 18 років за умови відсутності заборгованості зі сплати аліментів, самостійно виховують неповнолітню дитину або виховують дитину з інвалідністю чи тяжким захворюванням.

    Також право на відстрочку мають особи, які утримують повнолітню дитину з інвалідністю І або ІІ групи, є усиновлювачами чи опікунами дітей-сиріт або дітей, позбавлених батьківського піклування, здійснюють постійний догляд за близькими родичами з інвалідністю І чи ІІ групи за відсутності інших працездатних осіб, які можуть забезпечити такий догляд.

    Крім цього, відстрочка передбачена для громадян, які мають неповнолітню дитину, якщо їхній чоловік або дружина проходить військову службу, а також для осіб, чиї близькі родичі загинули або зникли безвісти під час захисту України.

    Окрема категорія стосується стану здоров’я. Право на відстрочку мають особи з інвалідністю І, ІІ або ІІІ групи, а також громадяни, яких військово-лікарська комісія визнала тимчасово непридатними до військової служби.

    Закон також передбачає відстрочку для окремих категорій здобувачів освіти та науковців. Скористатися нею можуть студенти, які вперше здобувають вищий рівень освіти, докторанти, лікарі-інтерни та окремі категорії педагогічних працівників за умови, що вони працюють за основним місцем роботи не менш ніж на 0,75 ставки. Для частини студентів також діють визначені законом вікові обмеження.

    Право на відстрочку мають і представники окремих професій. Серед них — керівники міністерств та їхні заступники, керівники державних органів, народні депутати України, судді, Уповноважений Верховної Ради з прав людини, голова та члени Рахункової палати, окремі категорії дипломатичних працівників, працівники органів військового управління, військових частин, а також державні службовці, які забезпечують діяльність президента України, Верховної Ради та Кабінету Міністрів у визначених законодавством сферах.

    Ще однією підставою є бронювання працівників. Відстрочка надається співробітникам органів державної влади та підприємств, які офіційно визнані критично важливими для функціонування держави. Процедуру бронювання в цьому випадку здійснює роботодавець.

    Крім того, закон передбачає окремі підстави для цивільних осіб, які перебували в російському полоні, а також для деяких спеціалістів у сферах кібербезпеки, оборонно-промислового комплексу та критичної інфраструктури.

    Для оформлення відстрочки необхідно зібрати документи, що підтверджують відповідне право. Залежно від підстави це можуть бути свідоцтва про народження дітей, рішення суду, медичні висновки ЛКК або МСЕК, документи про інвалідність, довідки з місця роботи чи навчання, а також документи про бронювання.

    Подати заяву можна через застосунок “Резерв+”. Для цього необхідно оновити військово-облікові дані, обрати відповідну підставу для відстрочки, завантажити необхідні документи або підтвердити їх через державні реєстри. Після перевірки користувач отримує електронну довідку з QR-кодом, яка підтверджує надання відстрочки.

    Якщо відповідна підстава ще не інтегрована до електронної системи або людина не користується смартфоном, документи можна подати через будь-який Центр надання адміністративних послуг. Для цього необхідно мати паспорт, реєстраційний номер облікової картки платника податків та документи, що підтверджують право на відстрочку. Після прийняття документів ЦНАП передає їх до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, який ухвалює рішення.

    У випадку оформлення відстрочки за станом здоров’я обов’язковою є військово-лікарська комісія. Саме її висновок або документи МСЕК у разі встановлення інвалідності є юридичною підставою для надання відстрочки.

    У Силах оборони також нагадали, що частина відстрочок продовжується автоматично. Це стосується випадків, коли відповідна інформація підтверджується державними реєстрами або має постійний характер, зокрема відстрочки через інвалідність. Водночас відстрочки, надані через тимчасову непридатність, окремі види бронювання чи інші строкові підстави, після завершення терміну дії необхідно оформлювати повторно. Про необхідність поновлення документів користувачам заздалегідь нагадує застосунок “Резерв+”.

    У Силах оборони окремо наголосили, що навіть за наявності законних підстав право на відстрочку не реалізується автоматично. Якщо військовозобов’язаний не звернувся із заявою та не надав підтвердні документи, територіальний центр комплектування має право здійснювати призов відповідно до вимог чинного законодавства.

    Раніше Міністерство оборони України повідомило про оновлення механізму автоматичного продовження відстрочок для батьків дітей з інвалідністю віком до 18 років через застосунок “Резерв+”. Відтепер система автоматично звіряє інформацію за останнім виданим свідоцтвом про народження дитини та, за наявності, за її реєстраційним номером облікової картки платника податків, що дозволяє спростити процедуру підтвердження права на відстрочку.

  • Драпатий і Хмара готують звільнення Плахути та заміну понад 50 керівників ТЦК

    Драпатий і Хмара готують звільнення Плахути та заміну понад 50 керівників ТЦК

    Командувач Сил територіальної оборони генерал-майор Ігор Плахута буде відправлений у відставку найближчими двома тижнями. Після цього саме командування Сил ТрО як окремого роду військ планують розформувати, а його підрозділи передати під пряме управління регіональних угруповань військ.

    Це рішення, яке готували і чекали вже давно, стане одним із перших великих структурних кроків нової зв’язки — головнокомандувача Михайла Драпатого та тимчасово виконуючого обов’язки міністра оборони Євгена Хмари. Обидва отримали від президента мандат на наведення порядку в системі комплектування та на зміну обличчя мобілізації. Розформування Сил ТрО вписується в цю логіку напряму.

    Зараз Сили територіальної оборони залишаються окремою вертикаллю зі своїм командувачем, штабом і системою рекрутингу. Передача бригад і батальйонів регіональним угрупованням означає, що ТрО перестануть існувати як самостійний рід військ. Підрозділи збережуться, але будуть вбудовані в загальну систему управління сухопутними силами та оперативними командуваннями. Це прибирає паралельну структуру, яка за попереднього головнокомандувача Олександра Сирського зберігала значну автономію.

    За словами джерела у Міноборони та Генеральному штабі, саме Драпатий разом із Хмарою дотиснуть цю реформу. Плахута — один із найближчих до Сирського генералів. Він працював його заступником в оперативно-стратегічному угрупованні «Хортиця» і був призначений командувачем ТрО у лютому 2024 року в рамках тієї ж кадрової конфігурації. Поєднання близької прив’язки до попереднього головнокомандувача і накопиченої репутаційної ваги робить його відставку одним із найбільш очікуваних і символічних кроків нової команди.

    Паралельно серйозні зміни чекають штурмові полки Сухопутних військ і полки десантно-штурмових військ. Є ймовірність, що частину штурмових підрозділів тимчасово і точково виведуть з фронту для перевірки та подальшого перепідпорядкування іншим бригадам. Це відбувається на тлі вже прийнятих Драпатим рішень: з 26 липня штурмовим полкам фактично призупинили поповнення особовим складом із резервних батальйонів і через ТЦК. Раніше окремі штурмові частини, які користувалися особливим покровительством, розросталися далеко за штатні норми і мали пріоритет при відборі людей.

    Саме цей пріоритет став однією з причин, через які серйозні розбірки очікують і територіальні центри комплектування. Джерело вказує, що в низки ТЦК існували стійкі зв’язки зі штурмовими підрозділами, що давало останнім перевагу в комплектуванні. У серпні-вересні планують замінити понад п’ятдесят керівників ТЦК. Це збігається з уже триваючими масштабними перевірками Державного бюро розслідувань: наприкінці липня обшуки пройшли в понад ста центрах по всій країні.

    Ситуація з СБУ, за оцінкою джерела, виглядає складнішою і поки не має такої ж чіткої траєкторії кадрових рішень. У найближчі тижні офіційно оформлять відставку Плахути і почнуть передачу підрозділів ТрО під регіональне управління. Паралельно триватиме аудит комплектування штурмових частин, а окремі з них можуть бути тимчасово виведені з лінії зіткнення. Одночасно розгорнеться хвиля кадрових замін у ТЦК, яка зачепить як обласний, так і районний рівні.

    У дипломатичному і переговорному плані подібні реформи сигналізують партнерам про спробу нової команди взяти під контроль одну з найтоксичніших сфер — мобілізацію та розподіл людей. Наскільки це вплине на сприйняття України як передбачуваного партнера, залежатиме від того, наскільки швидко і прозоро зміни будуть реалізовані.

  • У Києві чоловіка заарештували за вбивство лікарки ВЛК: що відомо про напад

    У Києві чоловіка заарештували за вбивство лікарки ВЛК: що відомо про напад

    У Подільському районі Києва суд обрав запобіжний захід 31-річному чоловікові, якого підозрюють у вбивстві 55-річної лікарки військово-лікарської комісії. За версією слідства, під час проходження ВЛК він завдав жінці 17 ножових поранень. Підозрюваного взяли під варту на 60 діб без права внесення застави.

    Про це повідомила Київська міська прокуратура. Додаткові подробиці обставин справи оприлюднило видання ТСН із посиланням на власні джерела у владних структурах та правоохоронних органах.

    За наявними даними, чоловік їхав у таксі разом із матір’ю, коли автомобіль зупинили на одному з блокпостів для перевірки документів. У Київському міському територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки раніше заявили, що правоохоронці доправили до Подільського районного ТЦК порушника правил військового обліку, який не пройшов військово-лікарську комісію.

    Після цього чоловіка направили до позаштатної ВЛК №1 при Подільському районному ТЦК. Там він потрапив до кабінету хірургині, яка мала оцінити стан його здоров’я та визначити придатність до військової служби.

    За інформацією джерел видання, між чоловіком і лікаркою виникла суперечка. Підозрюваний нібито скаржився на зубний біль та сподівався, що через це проходження комісії або подальші процедури відкладуть. Під час розмови він звинуватив лікарку в тому, що вона нібито «відправляє його на смерть».

    Після конфлікту чоловік, за версією слідства, дістав ніж і завдав лікарці численних хаотичних ударів. Від отриманих поранень жінка загинула.

    Водночас наведені окремими джерелами слова учасників конфлікту та його подробиці наразі не є встановленими судом обставинами. Остаточну картину подій мають визначити слідчі під час досудового розслідування.

    Правоохоронці також перевіряють, як чоловікові вдалося потрапити до приміщення військово-лікарської комісії з ножем. За цим фактом розпочато окреме розслідування за частиною 3 статті 367 Кримінального кодексу України, яка стосується службової недбалості, що спричинила тяжкі наслідки.

    За даними прокуратури, основне кримінальне провадження стосується умисного вбивства. У разі доведення вини підозрюваному може загрожувати тривале позбавлення волі, зокрема довічне ув’язнення — залежно від остаточної правової кваліфікації та рішення суду.

    У прокуратурі наголосили, що наразі чоловік має статус підозрюваного, а відповідно до принципу презумпції невинуватості винним його може визнати лише суд після розгляду справи по суті.

    Загибла працювала хірургинею у складі ВЛК та була уродженкою Черкаської області. Знайомі жінки розповіли журналістам, що вона багато років працювала в медицині, а у вільний час допомагала безпритульним тваринам, зокрема лікувала та доглядала котів.

    Водночас поширені у медіа подробиці її приватного життя, матеріального стану та можливого спадку не стосуються обставин кримінального провадження. Наразі ключовими питаннями слідства залишаються мотив нападу, точна послідовність подій, походження ножа та можливі порушення правил безпеки у приміщенні ВЛК.

    Досудове розслідування триває. Правоохоронці збирають докази, опитують свідків та перевіряють дії посадових осіб, відповідальних за пропускний режим і безпеку в медичній установі.