Uanews.life

Позначка: оборонна промисловість

  • Україна створила першу власну КАБ

    Україна створила першу власну КАБ

    Перша українська керована авіаційна бомба (КАБ), створена в межах оборонного кластера Brave1, пройшла повний цикл випробувань і офіційно готова до бойового застосування. Про це повідомив міністр цифрової трансформації та віцепрем’єр Михайло Федоров, підкресливши, що мова йде про один із найважливіших технологічних проривів українського оборонно-промислового комплексу останніх років.

    За словами Федорова, розробка тривала близько 17 місяців і стала результатом роботи українських інженерів у співпраці з оборонним кластером Brave1, який об’єднує державу, приватні компанії та військових для створення сучасних оборонних технологій. Він наголосив, що ця керована авіабомба є повністю українською розробкою і не повторює ні радянських, ні західних зразків, а створювалася як відповідь на конкретні виклики сучасної війни, де ключову роль відіграють точність, дальність та адаптивність озброєння.

    КАБ має бойову частину масою близько 250 кг і призначена для ураження укріплених позицій, командних пунктів, логістичних вузлів та інших критично важливих цілей противника. За задумом розробників, після скидання з літака боєприпас здатен уражати об’єкти на десятки кілометрів углиб, що суттєво розширює можливості української авіації в умовах насиченої системи ППО на фронті.

    Федоров зазначив, що нова зброя створювалася з урахуванням реального бойового досвіду українських військових, а також змін характеру війни, де все більшу роль відіграють високоточні удари та безпілотні й авіаційні системи. За його словами, інженери приділили особливу увагу унікальній конструкції виробу, яка дозволяє адаптувати його до різних сценаріїв застосування та умов бойових дій.

    Окремо міністр повідомив, що Міністерство оборони України вже закупило першу експериментальну партію цих боєприпасів. Це означає, що розробка перейшла з етапу випробувань у фазу практичного впровадження у війська, а українські пілоти вже відпрацьовують бойові сценарії та інтегрують новий тип озброєння у реальні операції.

    Федоров підкреслив, що поява власної керованої авіабомби є частиною стратегічного переходу України від залежності від імпортних рішень до формування власного високотехнологічного оборонного виробництва. Йдеться про створення повноцінної екосистеми high-tech озброєнь, яка має забезпечити Силам оборони не лише паритет, а й технологічну перевагу на окремих напрямках.

    За його словами, у найближчій перспективі українські КАБи можуть стати регулярним елементом бойового навантаження авіації та використовуватися для системних ударів по важливих об’єктах противника. Він додав, що це лише початок масштабнішого розвитку українських авіаційних високоточних боєприпасів.

    На тлі цієї розробки Міністерство оборони раніше публікувало дані щодо керованих авіабомб, які використовує російська армія. За офіційними оцінками, такі боєприпаси можуть мати бойову частину від 250 до 3000 кг, а їхні реактивні модифікації здатні вражати цілі на відстані до 150 км, що підкреслює важливість розвитку українських аналогів.

    Паралельно Україна продовжує посилювати співпрацю з міжнародними партнерами у сфері високоточної авіаційної зброї. Зокрема, тривають переговори щодо розширення постачання французьких керованих авіабомб AASM Hammer, які вже використовуються українською авіацією для точкових ударів по позиціях російських військ і вважаються одним із ключових інструментів підвищення ефективності авіаційних операцій.

    Таким чином, поява власної керованої авіабомби є важливим етапом у трансформації українського оборонного сектору, який поступово переходить від адаптації іноземних рішень до створення повноцінних національних систем озброєнь нового покоління.

  • Європа стрімко озброюється, але зброя б’є рекорди за цінами: у НАТО вже говорять про кризу

    Європа стрімко озброюється, але зброя б’є рекорди за цінами: у НАТО вже говорять про кризу

    Європейський ринок озброєнь переживає безпрецедентне подорожчання на тлі війни Росії проти України, масштабного переозброєння НАТО та різкого зростання попиту на військову техніку. У деяких випадках ціни на окремі види озброєння та боєприпасів за останні два роки зросли більш ніж на 50%. Про це заявив міністр оборони Естонії Ханно Певкур, коментуючи ситуацію на європейському оборонному ринку.

    За словами естонського міністра, проблема стала системною для всіх країн НАТО, які одночасно почали збільшувати військові бюджети після повномасштабного вторгнення Росії в Україну.

    «Ціни зростають. Ми бачимо, що коли купували певне озброєння два роки тому, а зараз хочемо збільшити обсяги закупівель того ж самого товару, то ціна на окремі позиції вже вища на 50–60%», — заявив Певкур.

    Його слова наводить Bloomberg.

    Міністр пояснив, що оборонна промисловість Європи просто не встигає задовольнити різке збільшення попиту. Країни НАТО одночасно почали відновлювати власні арсенали, виснажені через багаторічне скорочення військових витрат, а також через масштабні поставки зброї Україні.

    Після 2022 року більшість держав Альянсу оголосили про рекордні програми переозброєння. Німеччина створила спеціальний оборонний фонд на 100 млрд євро. Польща запустила одну з найбільших програм модернізації армії у Європі, закуповуючи танки Abrams, K2, гаубиці K9 та системи HIMARS. Франція, Велика Британія, країни Балтії та Скандинавії також різко збільшили оборонні бюджети.

    На цьому тлі виробники зброї отримали величезний портфель замовлень, однак зіткнулися з браком виробничих потужностей, дефіцитом компонентів та нестачею спеціалістів.

    Bloomberg зазначає, що сьогодні європейський оборонний ринок фактично входить у фазу «воєнної економіки», коли попит значно перевищує можливості виробництва.

    Особливо критичною ситуація залишається на ринку артилерійських боєприпасів, систем ППО, ракет та бронетехніки. Після початку великої війни в Україні країни НАТО масово передавали Києву власні запаси озброєння, що призвело до стрімкого скорочення складів у самій Європі.

    Через це уряди тепер одночасно намагаються і підтримувати Україну, і відновлювати власні резерви.

    Певкур назвав ситуацію «проблемою курки та яйця». За його словами, уряди очікують збільшення виробництва від оборонних компаній, але виробники не готові масштабувати заводи без довгострокових гарантій та великих контрактів.

    «Якщо галузь не розуміє, що на ринку буде багато грошей, то ви вже запізнилися», — сказав глава Міноборони Естонії.

    Він наголосив, що Європа не може чекати до 2030 року, аби повністю відновити боєготовність своїх армій. На його думку, Росія може скористатися слабкістю НАТО вже найближчими роками.

    «Найкращий момент для російських провокацій проти НАТО може настати вже цього або наступного року», — попередив Певкур.

    На цьому тлі в Європі дедалі активніше говорять про необхідність фактичної мілітаризації промисловості. Генеральний секретар НАТО Марк Рютте найближчими днями планує провести окрему зустріч із керівниками провідних оборонних компаній Європи. Основна тема — збільшення виробництва зброї та інвестицій у військову промисловість.

    Financial Times раніше повідомляла, що НАТО тисне на уряди країн-членів, закликаючи переходити до довгострокових оборонних контрактів, які дадуть компаніям гарантії для будівництва нових заводів.

    Паралельно Велика Британія розглядає створення спеціального «оборонного банку» для фінансування масштабного переозброєння країн Північної Європи та НАТО. Про це наприкінці квітня писало The Telegraph.

    У ЄС також тривають дискусії щодо створення спільного оборонного фонду та нових механізмів централізованих закупівель зброї. У Брюсселі побоюються, що розрізнені контракти між країнами Євросоюзу лише додатково підігрівають конкуренцію та підвищують ціни.

    Окремою проблемою для Європи залишається позиція США. Після повернення Дональда Трампа до Білого дому у Вашингтоні дедалі частіше лунають заяви про необхідність скорочення американських витрат на безпеку Європи. Через це країни ЄС змушені брати на себе дедалі більшу частину фінансування оборони та підтримки України.

    У країнах Балтії, Польщі та Скандинавії вже відкрито говорять про ризик прямої конфронтації з Росією після завершення активної фази війни в Україні.

    На цьому тлі оборонні компанії демонструють рекордні прибутки. Акції Rheinmetall, Saab, Leonardo, BAE Systems та інших виробників зброї за останні роки суттєво зросли. Rheinmetall навіть оголосив про плани будівництва нових підприємств для виробництва боєприпасів та бронетехніки.

    Водночас експерти попереджають: навіть рекордне збільшення оборонних бюджетів не гарантує швидкого вирішення проблеми дефіциту озброєнь.

    За оцінками аналітиків, Європі можуть знадобитися роки, аби повністю відновити виробничі ланцюги та наростити обсяги виробництва до рівня, необхідного для потенційного великого конфлікту.

    Особливо складною ситуація є у сфері виробництва ракет для систем ППО та високоточної зброї, де цикл виготовлення окремих компонентів може тривати місяцями.

    На тлі війни в Україні та погіршення глобальної безпекової ситуації Європа фактично входить у нову епоху — епоху масштабного переозброєння, де головною проблемою стає вже не лише наявність грошей, а здатність швидко виробляти достатню кількість зброї.

  • Росія знищила офіс виробника дронів Skyeton у Києві під час масованої атаки

    Росія знищила офіс виробника дронів Skyeton у Києві під час масованої атаки

    Під час масштабної комбінованої атаки Росії в ніч на 14 травня було знищено київський офіс української оборонної компанії Skyeton, яка спеціалізується на розробці та виробництві безпілотних авіаційних комплексів для розвідки, спостереження та коригування вогню. Про це повідомляє DOU.ua з посиланням на заяву компанії.

    За даними підприємства, удар припав на офісну будівлю в Києві, яка внаслідок атаки була повністю зруйнована. У компанії наголосили, що вони розуміли ризики ще до початку повномасштабної війни, а також у її ході, тому заздалегідь почали процес розосередження ключових виробничих і інженерних потужностей.

    У Skyeton заявили, що критична інфраструктура, інженерні команди та виробничі лінії були завчасно перенесені в різні регіони України, а також за кордон, що дозволило зберегти безперервність роботи попри втрату київського офісу.

    “Внаслідок сьогоднішньої російської атаки було знищено наш київський офіс. Ми розуміли, що рано чи пізно Skyeton стане ціллю для росіян, тому були до цього готові і релокували виробничі потужності у різні частини нашої країни та за кордон”, — повідомили в компанії.

    У Skyeton підкреслили, що знищення офісу не вплине критично на виробничі процеси та виконання контрактів. Компанія заявила про намір продовжити роботу, а також подальше постачання безпілотних систем для Сил оборони України.

    Skyeton є українським виробником безпілотних авіаційних систем, заснованим у 2006 році. Компанія відома своїми розвідувальними БПЛА, які застосовуються українськими військовими на фронті для збору розвідданих, коригування артилерійського вогню та спостереження за переміщенням противника. Продукція компанії орієнтована на роботу в умовах активної протидії засобів радіоелектронної боротьби, що є критично важливим у сучасній війні.

    Окрім роботи в Україні, компанія активно розширює міжнародну присутність. Skyeton має виробничі потужності у Словаччині через дочірнє підприємство Tropozond s.r.o., а також співпрацює з іноземними оборонними партнерами. У липні 2025 року компанія об’єдналася з британською Prevail Partners для створення спільного підприємства у Великій Британії, що має на меті розвиток спільних оборонних технологій.

    Також Skyeton уклала партнерство з данською компанією Quadsat, яка спеціалізується на технологіях тестування та моніторингу радіочастотного спектра, що використовується для розвитку систем електромагнітного спостереження.

    Масована атака 14 травня, в межах якої постраждав офіс Skyeton, була частиною широкомасштабного удару по Україні. Російські війська застосували різні типи озброєння, включно з ракетами та безпілотниками, атакуючи як військові, так і цивільні об’єкти по всій країні.

    У Києві та низці регіонів зафіксовані серйозні пошкодження енергетичної інфраструктури. Частина споживачів у столиці та щонайменше в 11 областях тимчасово залишалася без електропостачання через пошкодження мереж та підстанцій.

    Зокрема, у Києві було пошкоджено трансформаторну підстанцію та високовольтні лінії оператора ДТЕК, що спричинило перебої в енергопостачанні в окремих районах міста.

    Українська влада наголошує, що останні атаки РФ демонструють цілеспрямовані удари не лише по критичній інфраструктурі, а й по підприємствах оборонно-промислового комплексу, які відіграють ключову роль у забезпеченні Сил оборони України сучасними технологіями.

  • Зеленський і Пісторіус домовляються про новий рівень військової співпраці

    Зеленський і Пісторіус домовляються про новий рівень військової співпраці

    Президент України Володимир Зеленський 11 травня провів переговори з міністром оборони Німеччини Борис Пісторіус, який прибув до Києва з офіційним візитом. Головними темами зустрічі стали подальша військова підтримка України, розвиток спільного оборонного виробництва, посилення систем протиповітряної оборони, а також роль Європи у дипломатичному процесі для досягнення миру.

    Про результати переговорів Зеленський повідомив у своєму Telegram-каналі. За словами президента, від початку повномасштабного вторгнення Росії Німеччина вже надала Україні допомоги на понад 28,6 мільярда євро, ставши одним із найбільших партнерів Києва у сфері безпеки та оборони.

    “Це вагоме посилення нашого захисту”, — наголосив глава держави.

    Під час зустрічі сторони окремо зосередилися на темі спільного виробництва зброї та військових технологій. Зеленський повідомив, що Україна та Німеччина вже працюють над шістьма оборонними проєктами, які мають посилити український військово-промисловий комплекс та розширити виробничі можливості для забезпечення фронту.

    Президент підкреслив, що співпраця у сфері оборонної промисловості є стратегічною для обох країн, оскільки війна показала необхідність швидкого розвитку європейських виробничих потужностей та більшої незалежності у сфері безпеки.

    Окремо українська сторона запропонувала Німеччині формат співпраці Drone Deal — механізм, який передбачає масштабування виробництва безпілотних систем, розвиток технологій дронів та їхню інтеграцію у сучасну оборонну систему.

    “Ми вже можемо розраховувати на шість проєктів. Також на столі пропозиція України працювати з Німеччиною у форматі Drone Deal. Розраховуємо, що вдасться це реалізувати”, — заявив Зеленський.

    Тема безпілотників залишається однією з ключових у сучасній війні, оскільки дрони активно використовуються як для розвідки, так і для ударних операцій, захисту інфраструктури та протидії російським атакам. Україна останніми роками значно наростила власне виробництво безпілотних систем і намагається залучити європейських партнерів до спільного розвитку цієї галузі.

    Важливе місце під час переговорів посіло й питання посилення української протиповітряної оборони. Зеленський нагадав про домовленості, підписані у квітні, які передбачають додаткову підтримку української ППО.

    За словами президента, захист енергетичної інфраструктури залишається одним із головних пріоритетів, оскільки Росія продовжує використовувати ракетні та дронові атаки проти енергетичних об’єктів України.

    “Цінуємо наші домовленості щодо посилення протиповітряної оборони України, які підписали у квітні. Це важливо для захисту нашої енергетичної інфраструктури”, — сказав глава держави.

    Окремо Зеленський наголосив, що питання протиракетної та протиповітряної оборони виходить за межі лише української безпеки. На його думку, Європа має створювати власну систему колективного захисту від сучасних загроз, зокрема балістичних ракет.

    “Європа має бути самодостатньою в захисті від будь-яких загроз, особливо балістичних. Обговорили, як можемо рухатися в цьому напрямку”, — зазначив президент.

    Крім військових питань, сторони обговорили дипломатичний процес і можливі механізми досягнення миру. Зеленський наголосив, що роль Європи у цьому процесі є критично важливою не лише в контексті завершення війни, а й у питаннях післявоєнної відбудови України та формування нової архітектури безпеки на континенті.

    Президент підкреслив, що від позиції європейських держав залежатиме ефективність міжнародного тиску на Росію та майбутня стабільність у регіоні.

    Візит Бориса Пісторіуса до Києва відбувся на тлі подальшого розширення оборонного співробітництва між Україною та Німеччиною. За час повномасштабної війни Берлін став одним із головних постачальників військової допомоги Україні серед країн Європи.

    Німеччина передала Україні системи ППО Patriot та IRIS-T, бронетехніку, артилерію, боєприпаси, танки Leopard, інженерну техніку та інше озброєння. Також Берлін бере активну участь у програмах навчання українських військових.

    Окрім військової допомоги, Німеччина залишається одним із найбільших донорів фінансової та гуманітарної підтримки України. Берлін також активно долучається до підготовки програм повоєнної відбудови та підтримки української економіки.

    Сам Борис Пісторіус раніше неодноразово наголошував, що підтримка України є питанням безпеки всієї Європи. Він заявляв, що Німеччина продовжить допомагати Києву “стільки, скільки буде потрібно”, а розвиток спільного оборонного виробництва має стати одним із ключових напрямків європейської безпекової політики в найближчі роки.

  • Росія під тиском війни: інфляція, падіння бізнесу та бюджетний дефіцит зростають

    Росія під тиском війни: інфляція, падіння бізнесу та бюджетний дефіцит зростають

    Російська економіка продовжує відчувати накопичувальний тиск війни проти України, який проявляється одночасно в інфляції, падінні споживчого попиту, структурних перекосах промисловості та зростанні бюджетного дефіциту. Про це свідчать як оцінки Служби зовнішньої розвідки України, так і економічні індикатори всередині самої Росії, що описують стан економіки у 2026 році як нестабільний і дедалі більш залежний від державних витрат.

    За офіційними російськими даними, інфляція у березні становила близько 5,9%, однак реальні оцінки без сезонних коливань фіксуються на рівні приблизно 6%. Найбільше зростання цін спостерігається у сфері послуг — до 8,8%, тоді як непродовольчі товари подорожчали приблизно на 6%, що суттєво перевищує показники попереднього періоду. Це свідчить про розширення інфляційного тиску не лише на окремі групи товарів, а на всю структуру внутрішнього ринку.

    Водночас у споживчому секторі фіксується поступове звуження попиту. Одним із маркерів цього процесу є падіння ресторанного та сервісного бізнесу: заклади харчування скорочують мережі як у великих містах, так і в регіонах. Частина підприємств громадського харчування змушена припиняти діяльність через зменшення кількості клієнтів та зростання витрат. Водночас навіть сегмент швидкого харчування, який зазвичай є більш стійким у кризові періоди, також демонструє спад.

    Аналітики зазначають, що зміна поведінки споживачів є системною: росіяни, які відмовляються від більш дорогих сервісів, не переходять у дешевші альтернативи, а загалом скорочують витрати. Це вказує на загальне зниження купівельної спроможності населення та обережність у витратах.

    Суттєвий вплив на економічну активність має податкова політика. Зокрема, фактичне згортання спрощених систем оподаткування для малого бізнесу та обов’язкове застосування ПДВ збільшили фіскальний тиск на підприємців. У багатьох випадках компанії або закриваються, або змушені підвищувати ціни, що лише підсилює інфляційні процеси та додатково зменшує попит.

    Промисловість демонструє розшарування. Підприємства, орієнтовані на державні оборонні замовлення, зокрема виробництво озброєння, безпілотників та військової інфраструктури, залишаються завантаженими і отримують пріоритетне фінансування. Водночас цивільний сектор промисловості стикається зі зниженням виробництва, затримками зарплат, скороченням премій та переведенням працівників на часткову зайнятість.

    Попри те що офіційний рівень безробіття в Росії залишається рекордно низьким — близько 2,1%, економісти наголошують, що цей показник не відображає реальної ситуації. Частина зайнятості фактично підтримується державними оборонними витратами, тоді як у цивільному секторі відбувається приховане скорочення доходів і неповна зайнятість.

    Регіональна економіка Росії демонструє значну нерівномірність. У Волго-Вятському макрорегіоні інфляція сягає близько 8,2%, що значно вище середнього рівня. У Північно-Західному регіоні фіксується падіння вантажообігу портів, яке пов’язують із логістичними проблемами та “позаплановими ремонтами”. На Півдні країни промислове виробництво, за оцінками, скоротилося більш ніж на 10%, а будівельний сектор зазнав різкого спаду — введення житла зменшилося більш ніж на третину. Також під ризиком перебуває туристична галузь, яка традиційно забезпечує значну частину доходів регіонів.

    Єдиним стабільним джерелом економічної активності залишається державне фінансування війни. Воно підтримує оборонно-промисловий комплекс, однак водночас створює дисбаланс між військовим і цивільним секторами економіки, посилюючи структурні перекоси.

    Додатковим фактором тиску є зростання боргового навантаження населення. Загальна заборгованість росіян оцінюється приблизно у 45 трильйонів рублів. Це свідчить про те, що кредити все частіше використовуються не для великих інвестицій чи покупок, а для покриття базових витрат.

    Рівень бідності офіційно оцінюється на рівні близько 6,5% населення, однак експерти зазначають, що реальні показники можуть бути вищими через занижений прожитковий мінімум, який у Росії становить приблизно 17 тисяч рублів. При цьому самі громадяни часто оцінюють межу бідності значно вище — близько 50 тисяч рублів на особу.

    Макроекономічна ситуація також ускладнюється бюджетним дефіцитом. За перші місяці 2026 року він сягнув майже 5,9 трильйона рублів, або близько 2,5% ВВП. Водночас прогнозні оцінки погіршуються: один із найбільших російських банків знизив очікуване зростання ВВП на 2026 рік до рівня 0,5–1%, а прогноз інфляції підвищив до 6–6,5%.

    Економісти загалом характеризують стан російської економіки як період затяжної стагнації. Після різкого підвищення ключової ставки для стримування інфляції економічна активність у багатьох секторах сповільнилася, що додатково посилило структурні проблеми та залежність від державних витрат, насамперед пов’язаних із війною.

  • Скандал навколо Fire Point: що приховує минуле співвласника Штілермана

    Скандал навколо Fire Point: що приховує минуле співвласника Штілермана

    Оборонна компанія Fire Point, яка за останні роки стала одним із помітних гравців українського ринку безпілотних технологій та далекобійного озброєння, опинилася в центрі суспільної та журналістської уваги через біографію свого співвласника та головного конструктора Дениса Штілермана. Додатковий резонанс ситуації спричинили згадки про компанію у матеріалах, пов’язаних із так званими “плівками НАБУ”, де фігурує бізнесмен Тимур Міндіч, а також питання щодо минулого самого Штілермана, його громадянства та можливих зв’язків із Росією у попередні роки.

    Денис Штілерман, який народився у 1974 році в Одесі та виріс у Києві, здобув фізико-математичну освіту та у 1991 році вступив до Московського фізико-технічного інституту. У публічних інтерв’ю він розповідав, що після закінчення навчання залишився працювати у Росії, паралельно розвиваючи бізнес-проєкти в Україні у сфері інформаційних технологій, інвестицій та програмного забезпечення. Саме цей період його біографії нині викликає найбільший суспільний інтерес, оскільки саме тоді, за його словами, він співпрацював із низкою проєктів, пов’язаних із російським державним сектором.

    Зокрема, Штілерман підтверджував, що у середині 2000-х років брав участь у розробці концепції автоматизованої системи управління для Міністерства оборони РФ. Він наголошує, що йшлося про дослідницьку роботу, яка так і не була впроваджена у практичне використання. Водночас журналістські розслідування звертають увагу на те, що сам факт участі у подібних проєктах у той період може викликати додаткові питання щодо його професійної діяльності в Росії до 2008 року.

    Окрему увагу привертає питання громадянства бізнесмена. Штілерман не приховує, що мав російський паспорт, пояснюючи це автоматичним набуттям громадянства під час проживання та навчання в Росії на початку 1990-х років, коли відбувався розпад СРСР. Він стверджує, що у 2016 році російське громадянство було анульоване, однак у медіа зазначаються юридичні нюанси цього процесу, адже законодавство РФ передбачає складні процедури виходу з громадянства, які потребують офіційного підтвердження. Сам Штілерман наполягає, що діяв у межах закону та не має прихованих паспортів чи подвійної лояльності.

    Ще одним предметом обговорення стала історія зі зміною прізвища. У різних матеріалах згадується, що раніше бізнесмен міг використовувати інше прізвище, пов’язане з російською гілкою його родини, однак він пояснює, що повернувся до родового прізвища Штілерман з особистих та сімейних причин, пов’язаних із історією його батька та радянським контекстом минулого покоління. Сам Штілерман заперечує, що будь-які зміни прізвища використовувалися для приховування діяльності або ведення бізнесу в Росії.

    У 2022 році він став співвласником і головним конструктором компанії Fire Point, яка після початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну активно розвинула виробництво безпілотних систем і далекобійного озброєння. За його словами, компанія працює за принципом розподіленої виробничої мережі, що включає десятки локацій по Україні, а також розширює міжнародну присутність, зокрема через проєкти у Європі, включно з будівництвом виробничого майданчика в Данії. Fire Point позиціонує себе як виробник систем, які використовуються для ударів по військових об’єктах на території противника.

    Серед розробок компанії згадується крилата ракета FP-5 “Фламінго”, а також низка безпілотних систем, які, за заявами представників підприємства, відіграють важливу роль у глибоких ударах по логістиці та військовій інфраструктурі Росії. Fire Point також бере участь у міжнародних ініціативах, зокрема у проєкті Freya, який передбачає створення європейської системи протидії балістичним ракетам у співпраці з низкою партнерських компаній.

    Водночас навколо компанії виникла інформаційна напруга після появи згадок у матеріалах, пов’язаних із так званими “плівками НАБУ”, де фігурує бізнесмен Тимур Міндіч. У цих записах нібито обговорювалися можливі фінансові операції та інвестиційні інтереси щодо Fire Point. Штілерман заявив, що Міндіч дійсно висловлював зацікавленість у входженні до капіталу компанії, однак угода не була укладена, і він не став акціонером. Він також заперечує достовірність озвучених у медіа цифр щодо доходів компанії, називаючи їх значно завищеними та такими, що не відповідають реальним фінансовим показникам.

    Після публікацій Штілерман звернувся до Національного антикорупційного бюро України з проханням перевірити автентичність оприлюднених матеріалів і надати йому можливість бути допитаним як свідку для повного з’ясування обставин. У компанії Fire Point заявляють, що поширення неперевіреної інформації без офіційних звинувачень може завдавати шкоди не лише репутації підприємства, а й впливати на стабільність виконання оборонних контрактів, які мають критичне значення для України в умовах війни.

    На тлі цього дискусія навколо Fire Point виходить за межі суто бізнесової теми та перетворюється на ширше обговорення ролі приватних оборонних компаній у воєнний час, прозорості їхньої структури власності, походження капіталів і рівня державного контролю за стратегічними підприємствами. Водночас компанія продовжує розвивати виробництво і заявляє про намір посилювати міжнародну співпрацю в оборонній сфері, попри інформаційний тиск і публічні дискусії навколо її керівництва.

  • США попереджають про затримки зброї: Європа та Україна можуть залишитися без критичних поставок у ключовий момент

    США попереджають про затримки зброї: Європа та Україна можуть залишитися без критичних поставок у ключовий момент

    Сполучені Штати офіційно попередили своїх союзників у Європі про можливі серйозні затримки у постачанні озброєння. Причиною стала необхідність терміново поповнювати власні запаси, які суттєво скоротилися через активні бойові дії на Близькому Сході, зокрема в контексті війни з Іраном. Про це повідомляє Financial Times із посиланням на кілька обізнаних джерел у військово-політичних колах.

    Йдеться про широкий спектр озброєння, включно з високотехнологічними ракетними системами, які є критично важливими для обороноздатності як європейських країн, так і України. За даними джерел, попередження вже отримали ключові союзники США — зокрема Велика Британія, Польща, Литва та Естонія. У деяких випадках затримки можуть торкнутися не лише Європи, а й партнерів у Азійсько-Тихоокеанському регіоні.

    Основною причиною такого рішення є значне виснаження американських арсеналів. Протягом останніх місяців США активно використовували власні запаси у військових операціях проти Ірану, що змусило Пентагон переглянути пріоритети. За словами представників оборонного відомства, нині триває комплексна оцінка запасів і можливостей їх швидкого відновлення.

    Особливе занепокоєння викликає ситуація з такими системами, як HIMARS та NASAMS. Перша є високомобільною реактивною системою залпового вогню, яка відіграла ключову роль у стримуванні російських військ в Україні. Друга — це сучасна система протиповітряної оборони середньої дальності, яка використовується для захисту міст і критичної інфраструктури від ракетних і дронових атак.

    Затримки у постачанні боєприпасів і комплектуючих до цих систем можуть мати прямі наслідки для безпеки України. Як повідомляють українські джерела, проблеми з постачанням вже відчуваються — зокрема, йдеться про ситуації, коли пускові установки систем Patriot залишалися без ракет під час масованих обстрілів. Це підвищує ризики для цивільного населення та ускладнює роботу систем протиповітряної оборони.

    У Пентагон офіційно заявили, що ретельно аналізують усі запити союзників і намагаються збалансувати підтримку партнерів із власними оборонними потребами. Водночас деталі щодо конкретних обсягів і термінів постачань не розголошуються через їхню чутливість.

    Ситуація також впливає на стратегічні розрахунки США у глобальному вимірі. Окрім Близького Сходу, Вашингтон змушений враховувати ризики потенційного конфлікту з Китаєм, особливо навколо Тайваню. У цьому контексті збереження достатнього рівня озброєнь стає питанням національної безпеки.

    Експерти зазначають, що нинішня ситуація демонструє структурні проблеми американського військово-промислового комплексу. За словами колишніх посадовців, навіть найбільшим оборонним підрядникам знадобиться до двох років, щоб суттєво наростити виробництво і компенсувати дефіцит. Це означає, що затримки можуть мати довготривалий характер.

    На цьому тлі союзники США в Європі та Азії змушені переглядати власні оборонні стратегії. Деякі країни вже активізують інвестиції у власне виробництво озброєнь, намагаючись зменшити залежність від американських поставок. Водночас для багатьох держав, особливо тих, що знаходяться поблизу зон конфлікту, така залежність залишається критичною.

    Політичний контекст також відіграє важливу роль. Президент Дональд Трамп неодноразово критикував союзників за недостатню участь у військових кампаніях США та закликав їх брати на себе більшу фінансову відповідальність. На цьому тлі затримки постачань можуть сприйматися не лише як технічна проблема, а й як елемент ширшої політичної стратегії.

    Водночас експерти наголошують, що нинішні затримки не є спробою покарати союзників, а радше вимушеним кроком через об’єктивні обмеження ресурсів. Проте їхній вплив може бути значним, особливо для України, яка продовжує протистояти російській агресії та потребує стабільного постачання озброєння.

    Загалом ситуація свідчить про новий етап у глобальній системі безпеки. Світ дедалі більше стикається з конкуренцією за ресурси, де навіть найбільші військові держави змушені робити складний вибір між різними напрямками. Для України це означає необхідність ще тіснішої співпраці з європейськими партнерами та пошуку альтернативних джерел підтримки.

    Попередження США стало сигналом не лише для союзників, а й для всієї міжнародної спільноти: у сучасних конфліктах вирішальним фактором стає не лише військова сила, а й здатність забезпечити її ресурсами в довгостроковій перспективі.

  • “Плівки Міндіча” і оборонні мільярди: що відомо про скандал навколо Fire Point і реакцію влади

    “Плівки Міндіча” і оборонні мільярди: що відомо про скандал навколо Fire Point і реакцію влади

    Новий резонансний скандал в оборонній сфері України розгорівся після оприлюднення записів розмов, які, за даними журналістів, можуть свідчити про можливий зв’язок підсанкційного бізнесмена Тимура Міндіча з виробником озброєння — компанією Fire Point. У центрі історії також опинився секретар Ради національної безпеки і оборони України Рустем Умєров, з яким, як стверджується, могли обговорюватися державні оборонні контракти.

    Йдеться про так звані “плівки Міндіча”, розшифрування частини яких оприлюднили журналісти видання “Українська Правда”. За їхніми даними, записи могли бути отримані в межах розслідування, яке здійснює Національне антикорупційне бюро України. У матеріалах фігурують розмови, де обговорюється фінансування виробництва озброєння, зокрема безпілотників і балістичних ракет, а також можливі інвестиції в компанію.

    Згідно з оприлюдненими фрагментами, голос, який журналісти пов’язують із Міндічем, говорить про масштабні плани виробництва, зокрема про можливість виготовлення тисяч ракет на рік за умови достатнього фінансування. У розмовах також згадується потенційний продаж частки компанії інвесторам із Об’єднаних Арабських Еміратів, що може свідчити про інтерес міжнародного капіталу до українського оборонного сектору.

    Окрему увагу привернула риторика, у якій використовується займенник “ми” щодо діяльності Fire Point. Саме це стало підставою для припущень про можливу причетність Міндіча до компанії як бенефіціара або впливової особи. Водночас жодних офіційних підтверджень цієї інформації наразі немає, а самі записи потребують перевірки їхньої автентичності.

    У компанії Fire Point категорично заперечили будь-які зв’язки з бізнесменом. Співвласник і конструктор підприємства заявив, що оприлюднені матеріали можуть бути частиною інформаційної кампанії, спрямованої на дискредитацію компанії. Там також наголосили, що наведені у публікаціях фінансові показники не відповідають дійсності, а поширення неперевіреної інформації може негативно вплинути на виконання державних контрактів і загальну діяльність підприємства.

    У Fire Point звернулися до Національного антикорупційного бюро України з проханням перевірити автентичність записів і надати офіційні роз’яснення. Компанія також закликала оприлюднити всі матеріали, які можуть містити згадки про неї, щоб уникнути маніпуляцій і забезпечити прозорість процесу.

    Реакція Рустема Умєрова була стриманою. У його пресслужбі зазначили, що достовірність, повнота та зміст будь-яких записів мають встановлюватися виключно правоохоронними органами. Водночас підтверджується, що під час перебування на посаді міністра оборони він підтримував робочі контакти з представниками бізнесу з питань забезпечення Збройних сил України озброєнням, що є типовою практикою в умовах війни.

    На тлі скандалу свою позицію висловила Громадська антикорупційна рада при Міністерстві оборони України. У заяві зазначається, що в разі підтвердження інформації про зв’язок Міндіча з компанією Fire Point підприємство може втратити можливість постачати продукцію для Сил оборони України через санкційний статус бізнесмена. У такому випадку пропонується розглянути варіант часткової націоналізації компанії, щоб забезпечити безперервність постачання озброєння на фронт.

    Крім того, представники антикорупційної ради закликали провести аудит контрактів, укладених із компанією, а також перевірити формування цін і фінансові показники діяльності. У заяві також містяться пропозиції щодо притягнення до відповідальності посадовців у разі підтвердження порушень.

    Ситуація навколо “плівок Міндіча” розгортається на тлі підвищеної уваги до оборонних закупівель в Україні. В умовах повномасштабної війни держава активно співпрацює з приватним сектором для забезпечення армії сучасним озброєнням, що водночас створює ризики непрозорих схем і конфліктів інтересів.

    Експерти зазначають, що подібні скандали можуть мати як внутрішньополітичні, так і міжнародні наслідки. З одного боку, вони підривають довіру до системи оборонних закупівель, з іншого — можуть впливати на співпрацю з міжнародними партнерами, які підтримують Україну фінансово та військово.

    Водночас остаточні висновки щодо ситуації мають зробити правоохоронні органи після перевірки всіх фактів і матеріалів. Наразі йдеться про журналістське розслідування та заяви сторін, які потребують юридичної оцінки і підтвердження.

    Історія з “плівками Міндіча” стала черговим прикладом того, наскільки чутливою є взаємодія політики, бізнесу та оборонної сфери в умовах війни. Вона підкреслює необхідність максимальної прозорості, контролю і довіри до інституцій, які забезпечують обороноздатність держави.

  • Німеччина визнає несподівану вигоду від війни в Україні: що отримує Берлін

    Німеччина визнає несподівану вигоду від війни в Україні: що отримує Берлін

    Міністр оборони Німеччини Борис Пісторіус заявив, що військова підтримка України у війні проти Росії приносить Берліну не лише політичні та стратегічні результати, а й відчутні практичні вигоди, зокрема у сфері технологій та оборонних інновацій.

    Про це він сказав під час круглого столу за участі представників урядів України та Німеччини, а також німецького оборонного та промислового сектору. Його заяву цитує DW.

    Пісторіус наголосив, що Україна в умовах повномасштабної війни змогла стрімко розвинути власні оборонні технології, особливо у сферах безпілотних систем і кіберзахисту.

    За його словами, цей досвід є унікальним, адже українські розробки створюються і вдосконалюються безпосередньо в умовах бойових дій, що дозволяє швидко адаптувати технології до реальних загроз.

    «Україна – це країна, яка з необхідності розвинула неймовірний потенціал у сфері інновацій та оперативності. Вони розробляють технології не в лабораторних умовах, а – у буквальному сенсі – на полі бою», – зазначив міністр.

    Фактично, за словами Пісторіуса, це робить Україну важливим партнером для європейських країн у сфері розвитку сучасних оборонних рішень.

    Окремо глава німецького оборонного відомства повідомив про плани посилити присутність Німеччини в Україні. Зокрема, Міністерство оборони ФРН має намір направити до німецького посольства в Києві додаткових військових аташе.

    Вони виконуватимуть роль контактних осіб для розширення співпраці між оборонними відомствами двох країн, а також сприятимуть координації спільних проєктів.

    Цей крок розглядається як частина ширшої стратегії поглиблення партнерства у сфері безпеки та оборони, яке активізувалося після початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну.

    Під час зустрічі також обговорювалися економічні та промислові аспекти співпраці. Міністерка економіки Німеччини Катеріна Райхе заявила про намір створити спеціальне координаційне бюро.

    Його завданням стане підтримка німецьких компаній, які планують співпрацювати з українським оборонним та технологічним сектором. Очікується, що це спростить комунікацію між бізнесом двох країн і пришвидшить реалізацію спільних проєктів.

    Таким чином, співпраця виходить за межі виключно державного рівня і поступово залучає приватний сектор, який зацікавлений у використанні українського досвіду в умовах війни.

    Паралельно з оборонними ініціативами, у Німеччині готують довгострокове фінансування допомоги Україні. Міністр фінансів Ларс Клінгбайль повідомив, що проєкт бюджету Німеччини на 2027 рік передбачатиме продовження значної фінансової підтримки Києва.

    За попередніми планами, Німеччина має намір надати Україні 11,6 млрд євро у 2027 році. Надалі передбачається щорічне фінансування на рівні 8,5 млрд євро у період з 2028 по 2030 роки.

    Ці цифри, за словами німецьких урядовців, демонструють довгостроковий характер підтримки України з боку Берліна, яка розглядається як елемент європейської безпеки.

    Пісторіус раніше також підкреслював, що українські оборонні технології вже виходять за межі країни та користуються попитом у світі. Йдеться, зокрема, про інновації у сфері дронів, систем спостереження та кіберзахисту.

    У Німеччині вважають, що цей досвід може бути інтегрований у європейську оборонну промисловість, що посилить її конкурентоспроможність.

    На початку квітня міністр оборони України Михайло Федоров провів телефонну розмову з Пісторіусом, під час якої сторони обговорили запуск нових спільних оборонних проєктів. Очікується, що частина з них буде реалізована вже найближчим часом.

    Таким чином, співпраця між Україною та Німеччиною у сфері оборони поступово переходить у більш структурований та системний формат, що охоплює як державні інституції, так і приватний сектор.

  • «Українська зброя піде у світ»: Зеленський анонсував новий формат угод із партнерами

    «Українська зброя піде у світ»: Зеленський анонсував новий формат угод із партнерами

    Україна готується до нового етапу розвитку оборонної промисловості — з виходом на міжнародні ринки. Президент України Володимир Зеленський заявив, що держава запропонувала партнерам спеціальні угоди щодо виробництва та постачання української зброї, включно з дронами, ракетами та іншими видами сучасного озброєння.

    Про це глава держави повідомив після проведення розширеної наради, присвяченої експорту оборонної продукції. За його словами, на рівні державних інституцій уже погоджено всі ключові деталі, що дозволяє перейти від обговорень до практичної реалізації.

    Зеленський наголосив, що українська зброя, яка пройшла перевірку у реальних бойових умовах, викликає значний інтерес у міжнародних партнерів. Йдеться не лише про техніку, а й про унікальний досвід, який Україна отримала під час повномасштабної війни. Саме ця комбінація технологій і практичної експертизи робить український оборонний сектор конкурентним на глобальному рівні.

    Однією з ключових ініціатив став формат співпраці під назвою Drone Deals. Це спеціальні угоди, які передбачають не тільки постачання готової продукції, а й спільне виробництво, інтеграцію українських технологій у системи партнерів, обмін досвідом і розвиток спільних рішень у сфері безпеки.

    У рамках цих домовленостей Україна пропонує широкий спектр можливостей: від виробництва безпілотників і боєприпасів до створення програмного забезпечення та інтеграції з оборонними системами інших держав. Такий підхід дозволяє партнерам не просто купувати зброю, а отримувати доступ до технологій і компетенцій.

    Важливим аспектом є також спрощення процедур. Президент підкреслив, що держава планує мінімізувати бюрократію, щоб прискорити запуск спільних проєктів. Водночас зберігатиметься необхідний рівень контролю, щоб уникнути ризиків і забезпечити прозорість процесів.

    Окремо Зеленський наголосив на принципі пріоритетності: першочергово зброя має забезпечувати потреби українських Сил оборони. Лише після цього надлишкові виробничі потужності можуть бути спрямовані на експорт. За його словами, у деяких сегментах оборонної промисловості профіцит виробництва вже досягає приблизно половини від загального обсягу.

    Координацію процесу експорту здійснюватиме Рада національної безпеки і оборони України. Вона відповідатиме за контроль і гарантуватиме, що жодні технології або зразки озброєння не потраплять до країн, які співпрацюють із державою-агресором. Для цього Міністерству закордонних справ, разом із розвідувальними структурами та Службою безпеки України, доручено сформувати перелік держав, до яких експорт буде обмежений або заборонений.

    Цей аспект є критично важливим, адже йдеться не лише про економіку, а й про безпеку. Україна прагне уникнути ситуацій, коли її розробки можуть бути використані проти неї самої.

    Експерти зазначають, що ініціатива має потенціал суттєво змінити позиції України на світовому ринку озброєнь. Завдяки унікальному досвіду ведення сучасної війни українські виробники отримують можливість пропонувати рішення, які відповідають реальним викликам сьогодення.

    Водночас цей крок може стати важливим економічним фактором. Розвиток експорту оборонної продукції здатен залучити інвестиції, створити нові робочі місця і посилити технологічний сектор країни.

    Зеленський також підкреслив, що суспільство отримає більше інформації про процеси експорту. Уряд і відповідні органи мають представити деталі, щоб забезпечити прозорість і довіру до нової політики у сфері оборонної промисловості.

    Таким чином, Україна переходить до активної фази інтеграції свого оборонного сектору у глобальну систему безпеки. Запропоновані угоди можуть стати не лише інструментом співпраці з партнерами, а й важливим елементом зміцнення обороноздатності як України, так і її союзників.