Як повідомляють наші джерела в Офісі Президента, між Володимиром Зеленським та Андрієм Єрмаком виникли перші серйозні протиріччя після повернення із США, на фоні невдоволення Президента реалізацією “міжнародного трека”, за який в офісі відповідає безпосередньо керівник ОП.
Так, видання Politico зазначає, що Президент України Володимир Зеленський та голова Офісу Президента Андрій Єрмак залишились розчарованими переговорами з президентом США Джо Байденом під час саміту НАТО, оскільки він відмовився зняти обмеження на удари американською зброєю вглиб території Росії.
Також за інформацією Politico, США не передали Україні жодної зброї, у зоні досяжності якої була б столиця Росії.
Разом з тим, сам Андрій Єрмак заявив про те, що Україна задоволена результатами саміту НАТО. “Я можу сказати, що ми задоволені результатами Вашингтонського саміту, тому що мова документів справді сильна і союзники зробили реальні кроки вперед. Я думаю, що наступною зупинкою має бути те, щоб Україна отримала запрошення”, – підкреслив Єрмак.
Поки Микола Тищенко знаходиться під цілодобовим домашнім арештом після вручення підозри ДБР, члени афілійованого з Тищенко Благодійного Фонду “Віктор Лещинський” продовжують обкрадати державу на мільйони, через раніше “виграні” тендера у Київській області.
Нагадаємо, як повідомляють журналісти проекту NENKA INFO, завдяки зв’язкам з Миколою Тищенко, компанії афілійовані з Віктором Лещинським часто виграють тендера та отримують крупні державні контракти взагалі без проведення торгів, маючи доступ до бюджетів усіх рівнів.
При цьому кошториси на виконання робіт завищені в 5 – 7 разів.
Показовий кейс – зведення компаніями Лещинського шкільного укриття в селі Крюківщинапід Києвом обійдеться бюджету у рекордні 169 мільйонів гривень. Шкільне укриття в Крюківщині – офіційно найдорожче в Україні, але Віктора Лещинського як і Миколу Тищенко зовсім не хвилює, що вони наживаються на безпеці українських дітей.
Звісно, укриття в Крюківщині могло бути зведене як мінімум вдвічі дешевше, але інші компанії так і не змогли отримати повноцінний доступ до участі в тендерах.
Як повідомляють джерела NENKA INFO в Офісі Президента, Миколі Тищенко віддали “тему ремонту шкіл та укриттів”, а Тищенко залучив до виконання робіт Віктора Лещинського. Тендерні умови виписуються під компанії Лещинського, роботи виконуються по завищеному кошторису, Тищенко з Лещинським отримують надприбутки, адже “бюджети на освіту” можуть становити до 80 відсотків від загального бюджету району.
Окремо маємо відмітити “смотрящих від Тищенко”, які за збігом обставин є також “волонтерами” благодійного фонду Віктора Лещинського. Мова йде про Володимира Приглядя та Арсена Мелкумяна.
Журналісти NENKA INFO поцікавились біографіями членів данного угрупування, імена та фото яких розміщені на сайті Фонду.
Цікава також особистість екс-секретаря Ужгородської міськради Арсена Мелкумяна – “смотрящого від Тищенко” за лісовим господарством. Арсен Мелкунян призначений за вказівкою Миколи Тищенко, пізніше був знятий начальником ОВА Віктором Микитою.
Президент України та його офіс оголосили, що не будуть звертатися до Конституційного суду для підтвердження легітимності президентського правління. У викладеному інтерв’ю для “Бабеля” юридична радниця голови Офісу президента, Ірина Мудра, зазначила, що ініціатива звернутися до суду має російський наратив, який був висловлений під час засідання Радбезу ООН представником Росії Василем Небензею.
Мудра зауважила, що російський представник підкреслював необхідність звернення української влади до суду для підтвердження легітимності президента Зеленського, однак влада України не має наміру цього робити через небезпеку відносно російських інтересів.
Крім того, Мудра розповіла про політичні консультації, які відбулися в листопаді 2023 року в межах Діалогу Жана Моне. На цих консультаціях було узгоджено, що вибори в Україні відбудуться після завершення війни, а парламент розробить спеціальний закон щодо їх проведення. Такий підхід, за словами Мудри, враховує норми Конституції та попередні домовленості між парламентськими фракціями, і тому президенту немає підстав звертатися до Конституційного суду.
Крупний український бізнес починає шукати політичний захисту не у владі, а напряму налагоджує контакти із західними партнерами, оминаючи Офіс Президента. Причиною став тиск на підприємців з боку силовиків.
Показовим у цьому плані є «кейс Віталія Кропачова» – мільярдера, відомого своєю проукраїнською позицією. Не так давно у Кропачова відбулися обшуки, а сам він був взятий під варту без права внесення застави.
За даними слідства, через своє підприємство та посадових осіб Міністерства енергетики та Державної податкової служби Віталій Кропачов завдав державі збитків на понад 2 млрд грн на махінаціях у вугільній сфері. Водночас адвокати Кропачова заявляють про фальсифікацію кримінальної справи щодо їхнього підзахисного, з метою тиску на бізнес.
Нагадаємо, зовсім нещодавно ДБР затримало іншого відомого українського підприємця: Ігоря Мазепу. Його звинуватили в організації «схем», які завдали державі шкоди на 7 мільйонів гривень, за що Мазепі загрожувало до 12 років позбавлення волі. Кейс Ігоря Мазепи викликав величезний резонанс у суспільстві, а сам Мазепа заявив, що його затримали «за критику правоохоронного свавілля».
Ігоря Мазепу асоціюють із власником пулу українських ЗМІ, який має хороші зв’язки в США і Європі – Томашем Фіалою. У кейсі з Віталієм Кропачовим, який також є власником пулу ЗМІ, зокрема одного з телеканалів, простежується аналогічний зв’язок. Деякі експерти пов’язують арешт Віталія Кропачева з бажанням забрати або поставити під контроль медіа-активи, які йому належать, але прямих доказів цьому немає.
Ще одна причина, порівняти «кейс Віталія Кропачова» з «кейсом Ігоря Мазепи», той факт, що прізвище Віталія Кропачова широко відоме в колі спецслужб і західних журналістів, та й, мабуть, усього світового співтовариства. Адже саме завдяки Віталію Кропачеву світ дізнався, що пасажирський авіалайнер Boeing 777 було збито внаслідок запуску ракети з російського зенітно-ракетного комплексу Бук. Події відбувалися в рідній для Кропачова Донецькій області, саме він зібрав усі докази і вивозив ключових свідків на підконтрольну Україні територію.
Кейси Ігоря Мазепи та Віталія Кропачова показують, що через необґрунтовані переслідування з боку силового блоку бізнес почав сприймати українську владу як «рейдерів».
Логіка доволі проста, адже бізнес сприймає будь-яке свавілля силовиків як волю Президента, тоді як зайнятий війною Володимир Зеленський цілком може не знати про те, що відбувається. Нагадаємо, що існує загальна практика, коли президента країни про те, що відбувається, інформують у вигляді «доповідей» та «аналітичних» записок, які здебільшого готують ті самі силовики.
У цій ситуації одна частина українських еліт, через старі зв’язки, намагається вести сепаратні переговори з РФ, що є одним із пріоритетних напрямків роботи для української контррозвідки. У той час як інша частина української еліти, яка відкрито підтримала Україну і багато допомагає українській армії, зі зрозумілих причин не може перейти на бік РФ.
Як наслідок, малий та середній бізнес, намагаючись захиститися від правоохоронного свавілля, гуртується навколо проукраїнських опозиційних сил. Назвемо їх «колективним Порошенком». Водночас крупні гравці, як-от Ігор Мазепа та Віталій Кропачов, можуть собі дозволити напряму, або через лобістів, вести діалог із Західними структурами.
Хоча звучить це парадоксально, але тиск силовиків на український бізнес послаблює насамперед позиції Офісу Президента, змушуючи українських підприємців шукати прямі комунікації з політичними силами в Європі та США.
За інформацією, отриманою від нашого джерела в Офісі президента, справа щодо Артема Шила перейшла до судів. Особисто вирішує питання про це Олег Татаров, який має прямий зв’язок із призначенням Шила на посаду. Вже раніше на Банковій були обізнані про можливий арешт Шила з боку Національного антикорупційного бюро та Спеціалізованої антикорупційної прокуратури. Зауважимо, що недавно Шила звільнили з посади в департаменті контррозвідувального захисту економіки Служби безпеки України.
Справа стосується Артема Шила, колишнього радника Офісу президента, якого підозрюють у створенні групи, причетної до привласнення 94,8 мільйонів гривень коштів АТ “Укрзалізниця”. Згідно з рішенням Вищого антикорупційного суду, Шила має заплатити заставу у розмірі 30 мільйонів гривень.
“Заставу у сумі 30 мільйонів гривень, визначену рішенням Вищого антикорупційного суду як альтернативу запобіжному заходу у вигляді утримання під вартою, внесено”, – повідомили у Вищому антикорупційному суді в четвер.
Рішення про заставу прийнято в контексті обвинувачень Шила, який раніше працював в Офісі президента України.
Антикорупційні органи раніше розкрили діяльність організованої групи, яка заволоділа 94,8 мільйонами гривень під час закупівлі трансформаторів під час воєнного стану. Ця група була створена у 2021 році з метою контролю за фінансами “Укрзалізниці”. “З червня по грудень 2022 року її лідер за допомогою своїх посадовців, які були під його впливом у “Укрзалізниці”, організував відбір певних компаній як постачальників силових трансформаторів”, – інформує прокуратура.
Геннадій Боголюбов у відповідь на питання про “дружбу з Коломойським”, в одному із численних інтерв’ю каналу МЕНОРА, назвав свої стосунки з Ігорем Валерійовичем “дуже серйозним кармічним зв’язком”. Що не дивно, з огляду на той факт, що крім спільного бізнесу двох українських мільярдерів пов’язують санкції та загроза екстрадиції до США.
В той час, коли Ігор Коломойський переховується від екстрадиції в СІЗО СБУ на Аскольдовому, його давній бізнес партнер Геннадій Боголюбов подорожує Європою користуючись яхтами та літаком групи “Приват”.
В контексті можливості “вільного пересування” Боголюбова варто відзначити той факт, що ніхто крім Ігоря Коломойського та Геннадія Боголюбова не володіють інформацією про структуру та точний розмір активів групи “Приват”. А після посадки Ігоря Валерійовича в СІЗО, єдиним хто має всі доступи та може вільно розпоряджатись активами лишається Боголюбов.
Коломойський та Боголюбов володіють величезним конгломератом, який зазвичай називають “група Приват”, хоча юридично такої групи не існує. Після націоналізації ПриватБанку у 2016 році, в складі так званої групи “Приват” залишилось крім крупних активів на кшталт заводів та ГОК, безліч анонімних офшорних компаній діяльність яких неможливо відслідкувати, а значить неможливо арештувати чи відібрати. В інтерв’ю Українській Правді від 2010 року, Ігор Коломойський сам називає їх з Боголюбовим групу компаній “Приват” фантомом.
Скріншот інтерв’ю Ігоря Коломойського для Української Правди
А починався бізнес “Приват” в українському Дніпропетровську. Серед учасників фондового ринку існує “легенда”, що в далекі 90-ті Коломойський разом з партнерами відкрив компанію-реєстратора цінних паперів, з самими найнижчими тарифами в регіоні. Звісно більшість акціонерних товариств перейшла на обслуговування саме до нього. Через деякий час Коломойський з партнерами провели аудит усіх компаній що обслуговувались у їх реєстратора, обрали самі перспективні бізнеса, після чого рейдернули, переписавши на нового власника. Так розпочиналось сходження групи “Приват”.
Ця історія могла б так і залишитись однією з “легенд 90-тих”, якби не ряд аналогій з ПриватБанком.
ПриватБанк досить швидко став самим крупним банком України завдяки високому рівню сервісу та низьким тарифам. Користуватись послугами ПриватБанку було комфортно та вигідно, але згодом вияснилось що основні акціонери Коломойський-Боголюбов вивели з банку мільярди через кредити, що поставило банк на межу банкрутства.
Але основна проблема Геннадія Боголюбова та Ігоря Коломойського це санкційні списки та суди в США, штат Делавер. Як повідомляють інформовані джерела, ФБР занялись Коломойським-Боголюбовим після того, як у серпні 2014 року відбулося розмивання частки їх уже екс-партнера, відомого єврейського мецената Вадима Шульмана у Warren Steel Holdings LLC, що Шульман фактично підтвердив у великому інтерв’ю для Економічної Правди.
Згодом американська Феміда, не без участі Шульмана та його друзів з Atlantic Council, та з урахуванням судових слухань в штаті Делавер уже за участю державного ПриватБанку вирішили трактувати справу Коломойського-Боголюбова як фінансові злочини: відмивання коштів у США. Така позиція дозволяє не тільки конфіскувати всю нерухомість групи Приват у США, а й передбачає екстрадицію підозрюваних.
По одній із версій, популярній серед українського політикума, саме через ризик екстрадиції до США ігор Коломойський вибрав “перечекати” важкі часи в СІЗО СБУ на Аскольдовому. Тим часом Геннадій Боголюбов провів ряд зустрічей, в тому числі в інтересах Ігоря Коломойського. Зокрема, на початку серпня 2023 року Богулюбов зустрічався з Романом Абрамовичем в Ізраїлі. По одній із версій, темою зустрічі між Боголюбовим та Абрамовичем була спроба переграти ситуацію по екстрадиції Коломойського до США.
Щодо самого Геннадія Боголюбова, то “кармічні зв’язки” з Коломойським та американською Фемідою загрожують також йому та членам його родини. Зокрема, розлучення Боголюбова з його дружиною Софією багато хто вважає фіктивним, з метою захистити сім’ю від санкційного тиску та конфіскації майна.
Разом з тим, по інформації наших джерел з Офісу Президента, в непростій для Боголюбова ситуації на допомогу прийшов Андрій Єрмак разом з його Лондонськими друзями: за суму в 3 мільярди доларів США активами, Геннадій Боголюбов матиме час на вирішення непростих “кармічних” ситуацій. Своїх та партнера.
Українська влада веде комунікаційну стратегію, спрямовану на утримання оптимізму в країні та на міжнародному рівні, що, за даними Financial Times, призводить до розколу між Офісом президента, військовим керівництвом та суспільством. За заявами осіб, знайомих з комунікаційною стратегією, постійний акцент на “рух вперед” для збереження позитивного настрою створює напругу між адміністрацією президента та військовими лідерами.
За їх словами, видно, що ця політика використовується на всіх рівнях влади, включаючи військове керівництво, і враховує сувору цензуру негативних новин. Однак в обстановці, коли Україна не досягла значних військових успіхів, а західна підтримка зменшується, така стратегія призводить до розколу між президентською адміністрацією і військовим керівництвом.
Інсайдери зазначають, що потрібно додати більше реалізму в комунікаційні зусилля та бути сміливішими у визнанні реального стану справ. Водночас Зеленський вважає оптимістичний наратив єдиною можливістю заспокоїти сумніваючих українців і зміцнити довіру західних партнерів та бізнесу.
Однак військові лідери стверджують, що розрив між офіційним повідомленням та реальністю вже не мотивує громадян та західних партнерів. Лідери ЗСУ визнають глухий кут у війні, але офіційна лінія стверджує інше, що може вразити довіру та сприйняття на Заході.
Комунікаційна стратегія, спрямована на підтримку оптимізму, може бути неефективною в умовах зростання реальних труднощів. Експерти вказують на необхідність балансу та реалізму у спілкуванні з громадськістю, щоб уникнути втрати довіри.
