Окупаційна адміністрація так званої “Харківської області” на тимчасово захоплених Росією територіях заявила про порушення кримінальної справи проти української співачки Тіни Кароль. У повідомленнях російських пропагандистських медіа та структур, які не визнаються Україною та міжнародною спільнотою, стверджується, що артистці інкримінують нібито “дискредитацію” збройних сил Російської Федерації, а також “фінансування” Збройних сил України.
Позначка: російська пропаганда
-
Випробування єдності: як війна змінила українське суспільство і чи можливо знову об’єднатися
Повномасштабне вторгнення в лютому 2022 року спричинило в Україні справжній вибух національної єдності. Мільйони людей стали плечем до плеча: масове волонтерство, допомога армії, готовність до будь-яких позбавлень і взаємна підтримка стали нормою життя. У перші місяці війни суспільство демонструвало найвищий рівень згуртованості, який експерти порівнювали з національним пробудженням.
Проте в міру затягування конфлікту, зростання втрат, економічної кризи та постійного психологічного тиску ситуація радикально змінилася. Накопичені десятиліттями внутрішні суперечності вийшли на поверхню, а втома й нерівномірний досвід війни почали роз’їдати колишню згуртованість. Соціологи Київського міжнародного інституту соціології (КМІС), Центру Разумкова та інших установ зазначають: суспільство зберігає значну стійкість, але ознаки втоми, зниження довіри до окремих інститутів і напруги між групами населення зростають.
Соціальні відмінності та їхній вплив на суспільство
Війна розділила українців за різними «шарами» переживань, що стало головною причиною взаємного непорозуміння. Військовослужбовці, їхні родини та мешканці прифронтових регіонів щодня живуть під обстрілами, у постійній небезпеці та з відчуттям, що кожен день — це боротьба за виживання. У відносно спокійних тилових районах люди частіше стикаються з економічними труднощами, невизначеністю та опосередкованими наслідками. Це породжує відчуття несправедливості: військові іноді відчувають, що частина суспільства продовжує жити в більш звичному ритмі, а цивільні — накопичену втому від стресу.
За даними КМІС на початок 2026 року, лише близько 20% очікують швидкого завершення війни, але 65% заявляють про готовність терпіти стільки, скільки потрібно. Соціолог Антон Грушецький підкреслює, що багато хто морально й фізично виснажений після чотирьох років у режимі виживання. Водночас 61% українців вважають, що суспільство долає суперечності й рухається до єдності (зростання з 53% у грудні 2024 року), хоча 33% бачать заглиблення розломів.
Особливо вразливим шаром стали внутрішньо переміщені особи (ВПО). Станом на кінець 2025 — початок 2026 року за даними МВФ та МОМ офіційно зареєстровано й оцінено близько 3,7–4,6 мільйона людей (з урахуванням незареєстрованих — значно більше). Багато хто втратив житло, роботу й звичне життя, залежить від державної допомоги, яку отримує лише близько чверті нужденних, і стикається з серйозними бар’єрами в працевлаштуванні та інтеграції в нові громади. Близько 69% ВПО відзначають негативний вплив війни на психічне здоров’я. Мешканці приймаючих регіонів іноді сприймають переселенців як додаткове навантаження на ресурси, а самі ВПО відчувають відчуження та стигму.
Це класичний приклад взаємного нерозуміння: різні «реальності війни» призводять до претензій («чому ви не на фронті» чи «чому ви не допомагаєте більше»), навіть за збереження спільного патріотизму. Різні шари — фронтовики, ВПО, тилові жителі, ветерани, родини військових — живуть у паралельних світах із різними щоденними ризиками, втратами та очікуваннями.
Соціально-економічні фактори та зовнішній вплив агресора
Посилення соціальної нерівності та бідності лише поглиблює розломи. За оцінками Світового банку, рівень бідності у 2025 році становив близько 36,9%, а коефіцієнт Джині (показник нерівності) зріс з 0,41 у 2023 році до 0,50 у 2025-му — це помітне розшарування. На цьому тлі демонстративне багатство окремих представників еліт сприймається як ляпас. Корупційні скандали особливо болісно б’ють по відчуттю справедливості: люди готові терпіти позбавлення, але не цинізм тих, хто живе за іншими правилами.
Хронічний стрес став справжнім «тихим руйнівником» згуртованості. У 2024–2025 роках 87% українців стикалися зі стресовими ситуаціями (лише 10% — ні з однією). Високий рівень втоми проявляється в дратівливості, пошуку винних усередині країни та зниженні емоційної стійкості. Негативні емоції переважають, проте водночас зміцніла горизонтальна солідарність — «любов до своїх». Перехід від початкового шоку до «рутинізації війни» має високу ціну, як зазначають дослідження Разумкова та КМІС.
Агресор майстерно використовує ці тріщини в межах своєї гібридної стратегії. Він веде не лише військові дії, а й потужну інформаційно-психологічну кампанію, акцентуючи увагу на мобілізації, корупції, нерівності, втомі, регіональних відмінностях і «зраді тилу». Через соціальні мережі, дезінформацію, ботів і провокації пропаганда розпалює взаємні звинувачення, посилюючи відчуття, що «свої гірші за ворога». Аналітики відзначають класичний принцип «розділяй і володарюй» у цифрову епоху: ефективність висока саме тому, що спирається на реальні проблеми. Мета — підірвати мораль, знизити підтримку опору та міжнародну допомогу. Це когнітивна війна, де внутрішні розломи стають зброєю, часом ефективнішою, ніж прямі удари.
Багато суперечностей мають довоєнне коріння, але війна зробила їх критично небезпечними. Реінтеграція ветеранів (уже понад 1,2 мільйона осіб, а в перспективі — до 5–6 мільйонів разом із сім’ями) — наступна велика перевірка. Проблеми з посттравматичним стресовим розладом, здоров’ям, працевлаштуванням (58% працюючих ветеранів, але 42% активно шукають роботу — у два рази більше, ніж серед неветеранів; багато хто стикається з бар’єрами) та відчуттям відчуження можуть створити нову лінію розлому між «теми, хто воював», і рештою суспільства. Дослідження показують, що 73% ветеранів потребують психологічної підтримки, а 30% не можуть знайти стабільну роботу.
Уроки інших країн
Подібні виклики добре відомі з досвіду інших держав. Після війни у В’єтнамі багато американських ветеранів зіткнулися з серйозними труднощами реінтеграції: за даними довгострокових досліджень, довічне поширення ПТСР серед чоловіків, які служили в театрі бойових дій, сягало близько 30%, а значна частина відчувала проблеми з соціальною адаптацією, сім’єю, працевлаштуванням і відчуттям відчуження від суспільства, яке не завжди розуміло їхній досвід. Це призвело до довгострокових наслідків для психічного здоров’я та соціальної згуртованості.
Після Другої світової війни Франція та Німеччина, пройшовши через глибоку ворожнечу, змогли побудувати успішне примирення завдяки економічній інтеграції (початок з Європейського об’єднання вугілля та сталі 1951 року) та політичним крокам, таким як Єлисейський договір 1963 року. Це заклало основу європейського співробітництва й перетворило колишніх ворогів на ключових партнерів. У Північній Ірландії та Південній Африці механізми правди й примирення (Truth and Reconciliation Commission у ПАР) допомогли знизити напругу після тривалих конфліктів, хоча процес потребував часу, символічних жестів та економічних заходів. На Балканах після югославських війн примирення просувається повільно: зберігаються націоналістичні наративи, проблеми з правосуддям і довірою, що підкреслює, наскільки важливе своєчасне втручання держави та суспільства.
Чи можливе нове об’єднання?
Незважаючи на всі виклики, повна необоротність розладу — це не вирок. Дані соціології демонструють стійкість суспільства: довіра до Збройних Сил залишається високою (94% наприкінці 2025 року), більшість зберігає віру в спільну мету та готовність продовжувати опір. Експерти Центру Разумкова, КМІС та міжнародні аналітики сходяться на думці, що згуртуватися знову можливо — через системні зусилля: прозору боротьбу з корупцією, підтримку вразливих груп (включаючи ВПО), комплексну програму реінтеграції ветеранів, економічне відновлення та чесний діалог між різними шарами суспільства. Ключовими елементами стануть визнання різного досвіду війни при розумінні спільної відповідальності, посилення медіаграмотності для протидії пропаганді та створення відчуття справедливості.
Історичний досвід підтверджує: суспільства, що пережили тяжкі випробування, часто виходять більш зрілими та згуртованими, якщо активно керують внутрішніми розломами. Початкове єднання 2022 року яскраво довело потенціал нації.
Внутрішні напруження — це реальність затяжної війни. Однак здатність визнати проблеми, справедливо їх вирішувати та зберігати солідарність може стати не лише запорукою перемоги й успішного післявоєнного відновлення, а й фундаментом нової, більш стійкої України.
-
Кремль втрачає канали зв’язку: Україна ввела нові санкції проти російських телеком-гігантів
Президент України Володимир Зеленський увів у дію нове рішення Ради національної безпеки і оборони, яким запроваджуються санкції проти російських операторів зв’язку, інтернет-провайдерів та компаній супутникового зв’язку, що працюють на тимчасово окупованих територіях України та забезпечують функціонування окупаційної адміністрації.
Відповідний указ був підписаний 13 червня. До санкційного списку увійшли десять російських компаній, діяльність яких, за оцінкою української влади, безпосередньо пов’язана із підтримкою російської окупаційної політики, забезпеченням зв’язку для військових та адміністративних структур РФ, а також поширенням російської пропаганди на захоплених територіях України.
За інформацією Офісу президента, під санкції потрапили оператори мобільного та супутникового зв’язку, інтернет-провайдери й компанії, які забезпечують функціонування телекомунікаційної інфраструктури окупаційних адміністрацій. Серед них — “Луганські комунікації”, “Мобільні комунікаційні системи”, федеральний оператор супутникового зв’язку “Амтел-Зв’язок” та підприємство “Космічний зв’язок”.
В українській владі наголошують, що ці структури виконують значно ширшу роль, ніж звичайні комерційні оператори. Вони забезпечують захищені канали передачі даних для окупаційних адміністрацій, надають доступ до інтернету на тимчасово окупованих територіях, підтримують роботу російських державних інформаційних ресурсів та сприяють трансляції російських телеканалів. Фактично йдеться про елементи інформаційної та комунікаційної інфраструктури, які допомагають Росії утримувати контроль над захопленими територіями.
Особливу увагу експерти звертають на компанії супутникового зв’язку, які забезпечують функціонування захищених мереж для державних структур РФ. Саме такі канали зв’язку використовуються для координації діяльності окупаційних адміністрацій та передачі службової інформації між російськими відомствами.
Радник президента України з питань санкційної політики Владислав Власюк заявив, що діяльність будь-яких російських компаній на тимчасово окупованих територіях є незаконною. За його словами, підприємства, які свідомо співпрацюють з окупаційною владою та допомагають їй функціонувати, мають ставати токсичними не лише для української, а й для міжнародної фінансової системи. Саме тому Україна прагне зробити їхню діяльність максимально складною не тільки в межах власної юрисдикції, а й на міжнародному рівні.
В Офісі президента повідомили, що інформацію про підсанкційні компанії буде передано міжнародним партнерам України. Київ також ініціюватиме синхронізацію санкційних обмежень з іншими державами та міжнародними організаціями, щоб обмежити можливості цих компаній працювати на світових ринках та користуватися міжнародною фінансовою інфраструктурою.
Новий пакет санкцій став продовженням масштабної кампанії України із синхронізації власних обмежень із санкційною політикою Європейського Союзу та країн Заходу. Лише за останні місяці Україна неодноразово вводила санкції проти підприємств російського військово-промислового комплексу, виробників мікроелектроніки, засобів радіоелектронної боротьби, телекомунікаційного обладнання та структур, які допомагають обходити міжнародні обмеження.
Окремий напрямок санкційної політики стосується компаній, які працюють на окупованих територіях. Раніше Україна вже вводила обмеження проти російських логістичних операторів, поштових сервісів та підприємств, які використовують захоплену українську інфраструктуру для підтримки окупаційного режиму.
Експерти відзначають, що боротьба за інформаційний простір окупованих територій стала одним із ключових елементів сучасної війни. Через мережі зв’язку та інтернет-провайдерів Росія не лише забезпечує комунікацію своїх військових і чиновників, а й активно впливає на інформаційне середовище, поширюючи пропаганду та блокуючи доступ до українських джерел інформації.
Саме тому нові санкції мають не лише економічне, а й стратегічне значення. Вони спрямовані на послаблення можливостей Росії використовувати цифрову інфраструктуру для утримання контролю над окупованими територіями та забезпечення функціонування окупаційної адміністрації.
На тлі посилення міжнародного санкційного тиску Україна продовжує працювати над тим, щоб обмеження проти російських компаній ставали максимально глобальними. У Києві розраховують, що новий пакет санкцій стане ще одним кроком до ізоляції структур, які забезпечують окупаційну політику Кремля та підтримують російську військову машину.
-
У США розгорівся конфлікт через Україну: розвідка опублікувала спірні дані
Директорка Національної розвідки США Тулсі Габбард оприлюднила матеріали, які, за її словами, свідчать про багаторічне фінансування американським урядом понад 120 біологічних лабораторій у більш ніж 30 країнах світу. Серед держав, згаданих у розсекречених документах, фігурує й Україна. Публікація матеріалів уже спричинила гостру дискусію у США, а низка журналістів та експертів попередила про ризик використання цих заяв російською пропагандою.
Відповідні матеріали були оприлюднені Офісом директора Національної розвідки США напередодні відставки Габбард. У заяві стверджується, що американські платники податків десятиліттями фінансували діяльність понад 120 біологічних лабораторій за межами США. Частина цих установ, за версією американської розвідки, працювала з небезпечними патогенами та перебувала під недостатнім контролем.
Окремо в документах згадується Україна. В оприлюднених матеріалах йдеться про те, що одна з лабораторій, яка отримувала американське фінансування, могла зберігати небезпечні патогени та залишалася вразливою до ризику захоплення або пошкодження внаслідок війни Росії проти України. При цьому жодних доказів створення біологічної зброї або проведення заборонених досліджень у документах не наведено.
Публікація викликала значний резонанс через те, що тема так званих «американських біолабораторій в Україні» протягом останніх років активно використовувалася російською пропагандою як один із ключових наративів для виправдання агресії проти України. Раніше міжнародні організації, незалежні фактчекери та західні уряди неодноразово спростовували твердження про існування в Україні програм зі створення біологічної зброї.
На оприлюднені матеріали відреагували журналісти та аналітики, які спеціалізуються на тематиці дезінформації. Журналіст-розслідувач Bellingcat Христо Грозєв заявив, що такі дії фактично можуть стати «подарунком Кремлю», оскільки дозволяють знову оживити старі пропагандистські наративи про Україну. Подібну думку висловив і журналіст Financial Times Крістофер Міллер, який зауважив, що Габбард давно демонструє інтерес до цієї теми та фактично скористалася нагодою повернути її в інформаційний простір.
Варто зазначити, що мова йде не про секретні військові об’єкти, а про мережу лабораторій, які в різні роки брали участь у міжнародних програмах біобезпеки. Значна частина цих проєктів реалізовувалася в рамках Програми зі зменшення біологічних загроз Міністерства оборони США. Її метою було запобігання поширенню небезпечних інфекцій, моніторинг епідемій, модернізація лабораторної бази та підвищення рівня біологічної безпеки після розпаду СРСР.
Експерти з біобезпеки наголошують, що українські лабораторії не були секретними. Вони співпрацювали з міжнародними організаціями та займалися діагностикою інфекційних захворювань, ветеринарними дослідженнями та епідеміологічним моніторингом. Саме через це низка науковців критично поставилася до спроб подати існування таких установ як сенсаційне відкриття.
Сама тема лабораторій в Україні вперше набула широкого розголосу навесні 2022 року. Тоді заступниця держсекретаря США Вікторія Нуланд під час слухань у Конгресі підтвердила наявність в Україні біологічних дослідницьких установ і висловила занепокоєння, що російські війська можуть отримати до них доступ. Після цього її слова почали активно використовуватися прихильниками теорій змови як нібито доказ існування програм зі створення біологічної зброї. Водночас американська адміністрація неодноразово пояснювала, що йдеться про цивільні наукові установи, які займаються питаннями біобезпеки та громадського здоров’я.
Додаткову увагу до нинішньої ситуації привертає те, що Габбард незабаром залишає посаду директора Національної розвідки США. За повідомленнями американських ЗМІ, її відставка пов’язана з особистими обставинами. Однак оприлюднення таких матеріалів напередодні завершення каденції вже стало предметом політичних дискусій у Вашингтоні.
На цей момент офіційної реакції української влади на нову публікацію американської розвідки не оприлюднено. Водночас експерти наголошують, що розсекречені документи не містять доказів створення біологічної зброї в Україні, а сама інформація про співпрацю США та українських лабораторій у сфері біобезпеки була відома й раніше.
Скандал навколо заяв Тулсі Габбард вкотре продемонстрував, наскільки чутливою залишається тема біологічних досліджень в умовах війни та глобального протистояння інформаційних наративів. Для України ж ця історія є черговим прикладом того, як давно спростовані твердження можуть повертатися до міжнародного порядку денного та використовуватися у політичних суперечках далеко за межами країни.
-
У Кремлі відірвалися від реальності: Путін оголосив про «тотальний контроль» над Україною
Російський диктатор Володимир Путін під час виступу на Петербурзькому міжнародному економічному форумі (ПМЕФ) озвучив чергову серію заяв про війну проти України, які суттєво розходяться з даними незалежних аналітиків, міжнародних спостерігачів та офіційною інформацією української сторони. Глава Кремля заявив про нібито повний контроль над Луганською областю, переважне захоплення Донецької області, масштабне просування російських військ та величезні втрати української армії через дезертирство.
Під час зустрічі з представниками медіа в рамках ПМЕФ Путін стверджував, що Росія нібито повністю контролює територію Луганської області та понад 85% Донецької області. Також він заявив про значне просування російської армії на інших напрямках фронту та повідомив про захоплення понад двох тисяч квадратних кілометрів території України за останній період.
Однак ці заяви пролунали на тлі повідомлень аналітичних центрів про суттєве уповільнення російського наступу. Зокрема, українські моніторингові ресурси та незалежні дослідники бойових дій протягом останніх місяців неодноразово повідомляли про зниження темпів просування російських військ. За оцінками аналітиків, весняно-літня наступальна кампанія РФ 2026 року не принесла Москві результатів, на які розраховувало російське військово-політичне керівництво.
Окрему увагу Путін приділив ситуації в українській армії. Російський президент заявив, що Збройні сили України нібито щомісяця втрачають близько 20 тисяч військових через дезертирство, а загальні втрати становлять приблизно 40 тисяч осіб на місяць. Жодних доказів чи підтверджень своїм словам він не навів.
Подібна риторика вже не вперше використовується російською владою для формування інформаційного фону всередині Росії. Водночас міжнародні експерти неодноразово наголошували, що Кремль систематично використовує завищені оцінки українських втрат і применшує власні проблеми на фронті.
Заяви Путіна пролунали фактично одночасно з іншими висловлюваннями представників російського керівництва щодо війни в Україні. Напередодні міністр закордонних справ РФ Сергій Лавров заявив, що війна нібито могла б завершитися раніше, якби США активніше просували певні домовленості між Москвою та Вашингтоном. Водночас російська сторона продовжує наполягати на вимогах, які Україна та її партнери називають неприйнятними, зокрема щодо територіальних поступок.
На цьому тлі керівник Центру протидії дезінформації при РНБО Андрій Коваленко раніше наголошував, що подібні заяви російських чиновників свідчать не про готовність до миру, а про спроби використати переговорний процес як інструмент тиску на Україну. За його словами, Кремль продовжує висувати умови, які передбачають фактичну капітуляцію Києва та закріплення російського контролю над окупованими територіями.
Водночас міжнародні партнери України дедалі частіше ставлять під сумнів ефективність російської стратегії. Державний секретар США Марко Рубіо цього тижня назвав російське вторгнення в Україну «стратегічною катастрофою» для Москви та зазначив, що Росія не досягла своїх початкових цілей у війні.
Схожі оцінки звучать і з боку НАТО. Генеральний секретар Альянсу Марк Рютте під час візиту до Києва заявив, що ситуація на фронті не розвивається так, як цього хотів Кремль, а Україна продовжує отримувати підтримку союзників.
Крім того, російські заяви про повний контроль над окремими територіями України регулярно спростовуються самою ситуацією на фронті. Українські військові продовжують вести бойові дії на Луганському, Донецькому, Запорізькому та інших напрямках, а Сили оборони завдають ударів не лише по окупованих територіях, а й по військових та логістичних об’єктах у глибокому тилу Росії.
Особливий резонанс викликали останні українські атаки по об’єктах у Санкт-Петербурзі напередодні відкриття Петербурзького міжнародного економічного форуму. За даними міжнародних медіа, удари стали серйозним інформаційним ударом по іміджу форуму, який Кремль традиційно використовує як демонстрацію економічної стійкості країни.
Експерти зазначають, що подібні заяви російського керівництва мають насамперед внутрішньополітичний характер. На тлі затяжної війни, санкційного тиску та відсутності проривів на фронті Кремль намагається формувати для російської аудиторії картину нібито неминучої перемоги та успішного просування військ.
Втім, навіть російські офіційні особи дедалі частіше визнають, що швидкого завершення війни не буде. Попри заяви про «успіхи», Москва продовжує проводити мобілізаційні заходи, нарощувати військове виробництво та готуватися до тривалого протистояння. Саме тому чергові заяви Путіна про масштабні перемоги та катастрофічні втрати України викликали значний резонанс і стали предметом гострої критики як в Україні, так і серед західних аналітиків.
-
Україна обігнала США у рейтингу свободи преси: оприлюднено несподівані результати світового індексу
Україна покращила свої позиції у Всесвітньому індексі свободи преси 2026 року від міжнародної організації Reporters Without Borders (RSF) та посіла 55-те місце серед 180 країн світу. Порівняно з минулим роком країна піднялася одразу на сім позицій, що стало одним із найкращих результатів за останні роки, попри повномасштабну війну та постійні загрози для журналістів.
У новому рейтингу Україна випередила низку держав, які традиційно вважаються розвиненими демократіями, зокрема США, Італію та Угорщину. Загальний бал України склав 66,10 зі 100 можливих. Особливо високими виявилися показники за соціальним, правовим та політичним критеріями, тоді як найбільш проблемним напрямком залишається безпека журналістів. За цим параметром Україна посіла лише 128-ме місце через воєнні ризики, російські атаки на медіа та загрозу для працівників інформаційної сфери.
У RSF зазначають, що Україна демонструє позитивну динаміку навіть в умовах війни. Якщо у 2022 році країна перебувала на 106-й позиції, то вже у 2023 році піднялася на 79-те місце, у 2024 році — на 61-ше, а після невеликого падіння у 2025 році знову повернулася до зростання. Таким чином, за чотири роки Україна покращила свої показники більш ніж на 50 позицій.
Аналітики організації наголошують, що українські медіа продовжують працювати в надзвичайно складних умовах. Повномасштабне вторгнення Росії поставило під загрозу існування багатьох редакцій, змусило журналістів евакуйовуватися, працювати під обстрілами або навіть ставати мішенями окупаційних сил. Водночас саме український медіасектор став одним із ключових елементів протидії російській пропаганді та дезінформації.
У звіті також наголошується, що загальна ситуація зі свободою преси у світі продовжує стрімко погіршуватися. За даними RSF, вперше за всю 25-річну історію дослідження понад половина країн світу потрапила до категорій із «складною» або «дуже серйозною» ситуацією щодо свободи слова. Серед причин — посилення авторитарних тенденцій, використання законів про національну безпеку для тиску на журналістів, цензура та економічні проблеми медіа.
Лідерами рейтингу традиційно залишаються Norway, Netherlands, Estonia та Denmark. Саме ці країни демонструють найвищий рівень незалежності медіа, захисту журналістів та прозорості роботи інформаційного сектору. Натомість найгірші показники зафіксовані у Eritrea, North Korea, China та Russia, де незалежна журналістика фактично перебуває під жорстким контролем влади.
Окремо у звіті згадується Росія, яка опустилася до 172-го місця. За даними RSF, станом на квітень 2026 року в російських тюрмах перебували десятки журналістів, а незалежні редакції змушені працювати в еміграції через переслідування та репресії. Організація називає Росію однією з країн, які активно використовують законодавство про «екстремізм», «тероризм» та «національну безпеку» для придушення свободи слова.
Попри позитивну динаміку України у рейтингу, міжнародні експерти застерігають, що війна продовжує створювати серйозні ризики для журналістської діяльності. До ключових викликів вони відносять загрозу життю медійників на фронті, руйнування інфраструктури редакцій, економічну нестабільність незалежних медіа та необхідність підтримки інформаційної безпеки держави в умовах війни. Водночас український результат у нинішньому рейтингу демонструє, що навіть під час повномасштабного вторгнення країна зберігає активне та критичне медіасередовище, яке продовжує працювати всупереч воєнним викликам.
-
Суд зменшив заставу ексведучому каналів Медведчука: Назаров вийшов на свободу під 4 мільйони
Києво-Святошинський районний суд зменшив заставу колишньому ведучому підсанкційних телеканалів «Наш» і NewsOne Максу Назарову (справжнє ім’я — Назар Діордіца), якого обвинувачують у виправдовуванні російської агресії проти України. Суму застави скоротили з 8,5 мільйона до 4 мільйонів гривень.
Про це повідомила Медійна ініціатива за права людини.
Судове засідання відбулося 26 травня. Під час слухання прокурорка зачитала обвинувальний акт, який стосується шести відео, оприлюднених у 2023–2024 роках на ютуб-каналі Назарова «Да, это так». Йдеться про інтерв’ю з проросійськими коментаторами та так званими «політекспертами», серед яких Михайло Чаплига, Дмитро Корнійчук, Фікрет Шабанов та Костянтин Бондаренко.
За даними слідства, у цих ефірах поширювалися наративи російської пропаганди. Висновок експерта Інституту імені Бокаріуса вказує, що в матеріалах містяться ознаки виправдовування збройної агресії РФ проти України. Зокрема, у відео стверджувалося, що війна нібито є результатом домовленостей між США та Росією, а також просувалися тези про те, що «Україна не перебуває у стані війни з РФ», оскільки формально не введено відповідний юридичний режим.
Окремі фігуранти ефірів наразі перебувають за кордоном. Як зазначалося в суді, стаття 436-2 Кримінального кодексу України про виправдовування російської агресії не передбачає процедури заочного розслідування. Водночас один із гостей програми — Дмитро Корнійчук — був затриманий і наразі перебуває під особистим зобов’язанням.
Сам Назаров своєї провини не визнає. Він заявляє, що справа має політичний характер, а також стверджує, що після початку кримінального переслідування правоохоронці фактично змусили його припинити журналістську діяльність.
Захист Назарова просив змінити запобіжний захід із застави на особисте зобов’язання. Адвокат Максим Тхорівський наголосив, що його підзахисний не порушував умов запобіжного заходу та регулярно з’являвся на всі судові засідання й слідчі дії.
Інший адвокат, Сергій Руденко, звернув увагу суду на те, що Корнійчук, якому інкримінують ту саму статтю, перебуває під м’якшим запобіжним заходом.
«За нашим підзахисним не зафіксовано жодного неприбуття як на стадії досудового слідства, так і під час судового розгляду. Вважаємо, що відпала потреба у такому великому розмірі застави», — заявив Руденко.
Прокурорка, своєю чергою, наполягала на продовженні обов’язків, покладених на Назарова, вважаючи, що саме застава гарантує його належну процесуальну поведінку.
У результаті суд частково задовольнив клопотання сторони захисту та зменшив суму застави до 4 мільйонів гривень, залишивши чинними всі раніше визначені обмеження.
Згідно з рішенням суду, Назаров зобов’язаний:
— не залишати межі Києва та Київської області без дозволу суду;
— прибувати за першою вимогою;
— повідомляти про зміну місця проживання;
— здати закордонний паспорт;
— утримуватися від спілкування зі свідками у справі.Наступне засідання призначене на 19 червня.
Нагадаємо, СБУ оголосила Назарову підозру ще 18 січня 2025 року. Через кілька днів Солом’янський районний суд Києва взяв його під варту на 60 діб із можливістю внесення застави у 12 мільйонів гривень. Пізніше суму застави зменшили до 8,5 мільйона.
За версією слідства, після початку повномасштабного вторгнення Росії ексведучий телеканалів Медведчука створив власний ютуб-канал, де продовжив поширювати проросійські меседжі та запрошував гостей, частина яких нині перебуває в Росії.
Правоохоронці вважають, що під час трансляцій виправдовувалися російські воєнні злочини та ракетні удари по цивільній інфраструктурі України.
У квітні 2026 року Назаров вийшов із СІЗО після внесення застави у понад 8,4 мільйона гривень.
Водночас його адвокати наполягають, що сам Назаров нібито не виправдовував агресію РФ особисто, а лише надавав платформу для інтерв’ю.
Раніше ютуб-канал «Да это так» був заблокований на території України. У серпні 2024 року він припинив оновлюватися, однак сам Назаров згодом заявляв про намір запустити новий медійний проєкт.
-
Російський пропагандист Баранець закликав убивати українських дітей після удару по Старобільську
Черговий скандал навколо російської пропаганди спалахнув після заяви російського військового оглядача та полковника у відставці Віктор Баранець, який в ефірі фактично закликав до вбивства українських дітей. Як повідомляє Цензор.НЕТ, резонансні слова прозвучали на тлі повідомлень російської сторони про удар по тимчасово окупованій території Луганської області.
В ефірі одного з російських пропагандистських майданчиків Баранець емоційно коментував атаку по об’єкту в районі Старобільська. Він заявив, що хотів би, аби “дітей тих, хто запускав безпілотники”, також “ховали”, щоб вони “знали, що таке людське горе”. Ці слова викликали хвилю обурення в українському сегменті соцмереж, адже фактично йдеться про відкритий заклик до насильства проти цивільних та дітей.
Скандальна заява пролунала після того, як російські медіа почали поширювати інформацію про нібито удар ЗСУ по навчальному корпусу університету та гуртожитку на окупованій частині Луганщини. Російська сторона стверджує, що внаслідок атаки є загиблі та поранені.
Водночас Генеральний штаб Збройних сил України спростував інформацію про нібито ураження цивільної інфраструктури в Старобільську. Українські військові заявили, що в ніч на 22 травня 2026 року було завдано ударів виключно по військових цілях російських окупантів.
За даними Генштабу, серед уражених об’єктів були нафтопереробний завод, склади боєприпасів, системи протиповітряної оборони, пункти управління та місця розташування живої сили противника. Окремо українська сторона повідомила про удар по одному зі штабів російського підрозділу “Рубікон” у районі Старобільська.
Йдеться про російський “Центр перспективних безпілотних технологій”, представники якого, за даними українських військових, регулярно беруть участь в атаках по українських містах та цивільній інфраструктурі. Саме цей підрозділ спеціалізується на використанні безпілотників і технологій для ударів по території України.
На тлі інформаційної кампанії Кремля російський диктатор Володимир Путін також прокоментував ситуацію. Він назвав нібито український удар по гуртожитку “терактом” і закликав українських військових “не виконувати злочинних наказів”. Водночас жодних незалежних доказів того, що удар був спрямований саме по цивільному об’єкту, російська сторона не надала.
Заяви Баранця вкотре стали прикладом агресивної риторики, яка регулярно звучить у російських державних медіа після початку повномасштабної війни проти України. Російські пропагандисти неодноразово публічно закликали до ударів по цивільній інфраструктурі, знищення українських міст та ескалації війни.
Українські експерти та правозахисники неодноразово наголошували, що подібні висловлювання можуть розцінюватися як розпалювання ненависті та виправдання воєнних злочинів. Особливий резонанс викликають заяви, у яких прямо згадуються діти або цивільне населення.
Паралельно ситуація на окупованій Луганщині залишається напруженою. У регіоні регулярно фіксуються удари по військовій логістиці окупантів, складах боєприпасів і командних пунктах. Українська сторона заявляє, що завдає ударів виключно по військових об’єктах, тоді як Росія систематично використовує інформаційні кампанії для звинувачень України в атаках на цивільних.
Окремо українська влада звертає увагу на те, що саме Росія протягом усієї повномасштабної війни регулярно атакує українські міста ракетами, дронами та авіабомбами, що призводить до загибелі мирних жителів, зокрема дітей.
