Uanews.life

Позначка: санкції

  • Переговори щодо війни в Україні сповільнюються: дипломати попереджають про небезпечну паузу

    Переговори щодо війни в Україні сповільнюються: дипломати попереджають про небезпечну паузу

    Переговорний процес щодо війни в Україні почав втрачати темп і опинився у небезпечній фазі. Про це повідомляє Financial Times із посиланням на європейських дипломатів.

    За їхніми словами, ескалація конфлікту на Близькому Сході та війна проти Ірану відволікли увагу Сполучених Штатів від українського напрямку. У результаті дипломатичний процес навколо України опинився у так званій «небезпечній зоні».

    Один із дипломатів Європейського Союзу прямо назвав ситуацію потенційною катастрофою для Європи та України, оскільки міжнародна увага і ресурси поступово зміщуються на інші геополітичні конфлікти.

    Йдеться не лише про політичний фокус Вашингтона. За словами співрозмовників видання, європейські країни вже отримали сигнал, що постачання американського озброєння може затримуватися. Насамперед це стосується систем протиповітряної оборони.

    Причина — пріоритети США у постачанні військової техніки. У зв’язку із загостренням ситуації на Близькому Сході значна частина ресурсів спрямовується до партнерів у цьому регіоні.

    Дипломати також звертають увагу на економічний фактор. Зростання світових цін на нафту, за їхніми оцінками, грає на користь Росії, адже збільшує її доходи від експорту енергоресурсів.

    Водночас відсутність нових обмежень США проти російської нафтової галузі, на думку співрозмовників Financial Times, додатково послаблює санкційний тиск на Москву.

    У підсумку переговорний процес поступово «видихається». Новий раунд переговорів поки що не призначений, а російська сторона не демонструє готовності до компромісів.

    Європейські дипломати побоюються, що без активнішої міжнародної участі дипломатичний трек може надовго зайти у глухий кут.

  • Ексдепутат Іванющенко продовжує відвідувати Росію, попри підозри в Україні

    Ексдепутат Іванющенко продовжує відвідувати Росію, попри підозри в Україні

    Колишній народний депутат від «Партії регіонів» Юрій Іванющенко, якого в Україні підозрюють у незаконній легалізації 18 гектарів державної землі вартістю понад 160 млн грн, з 2004 року є власником російського паспорта. Крім того, він отримав щонайменше два закордонні російські паспорти, якими користувався для регулярних поїздок до Росії.

    За даними журналістських розслідувань, Іванющенко переховується від українських правоохоронців з 2014 року, а його відвідування РФ зафіксовані щонайменше з 2015 року. З початку повномасштабного вторгнення він здійснив не менше десяти поїздок до Росії, включно з подорожами разом із бізнесменом Рубеном Татуляном, який перебуває під санкціями США та України.

    Журналісти з’ясували, що Іванющенко також літав разом із бізнесменами з окупованих територій Донеччини, серед яких Анатолій Зуєв та Ілля Подтинний. Деякі компанії Зуєва та його партнерів продовжують працювати на російському ринку та окупованих територіях, сплачуючи податки в окупаційний бюджет.

    НАБУ і САП повідомили Іванющенку про підозру у незаконному привласненні 18 гектарів державної землі. У жовтні 2025 року ВАКС обрав йому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, проте екснардеп, як стверджує його захист, перебуває у Франції та періодично проходить лікування в Монако.

    Юрій Іванющенко відомий як бізнес-партнер колишнього президента Віктора Януковича та кримінальний авторитет на прізвисько «Юра Єнакіївський». Він брав участь у голосуванні за «диктаторські закони» у січні 2014 року, а після Революції гідності втік з України. Його активи та дії регулярно потрапляли під санкції Швейцарії та країн ЄС, хоча деякі кримінальні провадження проти нього закривались українськими судами.

  • Аграрну компанію на Житомирщині пов’язують із підсанкційним олігархом Павлом Фуксом

    Аграрну компанію на Житомирщині пов’язують із підсанкційним олігархом Павлом Фуксом

    Компанія з Житомирської області СТОВ «Надія ВП», яка спеціалізується на виробництві бобових культур і має земельний банк близько 4,5 тисячі гектарів, може бути пов’язана з підсанкційним бізнесменом Павлом Фуксом та його партнером Андрієм Волковим.

    Про це повідомляє видання kp.ua, посилаючись на власне журналістське розслідування.

    За даними журналістів, зв’язок агрокомпанії з бізнесменами простежується через формального бенефіціара СТОВ «Надія ВП» Святослава Болінського. Згідно з інформацією YouControl, Болінський через компанію ТОВ «Блік Трейд» придбав агропідприємство у Лампракіса Лазоса — колишнього топменеджера швейцарської трейдингової компанії Louis Dreyfus.

    До березня 2026 року власником ТОВ «Блік Трейд» був сам Болінський, однак згодом компанію переписали на киянина Андрія Волинського та жителя Хмельницької області Руслана Горобця.

    Журналісти звертають увагу, що Горобець є підписантом у збанкрутілій фінансовій компанії «Інвестохіллс Веста». Саме цю структуру пов’язують із бізнесменами Павлом Фуксом та Андрієм Волковим.

    Волков і Фукс відомі як власники групи «Інвестохіллс», яка займалася скуповуванням проблемних активів. За даними публікації, активи проблемних банків, що виставлялися на продаж Фондом гарантування вкладів фізичних осіб, скуповувалися з дисконтом у 95–99%. Загальна вартість таких активів оцінювалася приблизно у 100 млрд гривень.

    Після запровадження Україною санкцій проти Павла Фукса через незаконне отримання ліцензій на видобуток корисних копалин та кримінальні провадження щодо несплати податків, бізнес-структури почали змінювати свою юридичну структуру.

    Зокрема, за даними журналістів, компанію «Інвестохіллс» було доведено до штучного банкрутства, а частину бізнесу переоформили на ірландський інвестиційний фонд.

    Видання також зазначає, що Святослав Болінський раніше представляв інтереси групи «Інвестохіллс» у судових процесах у 2020–2021 роках. Крім того, він був директором або засновником низки компаній, де кінцевим бенефіціаром прямо зазначався Андрій Волков. Серед таких підприємств — ТОВ «Зелений Лан Інвест» та ТОВ «ДП Київміськдовідка».

    Журналісти також звернули увагу на публікацію Болінського за 2024 рік, у якій він пропонував механізм прискореного отримання компенсацій за збитки від війни Росії проти України шляхом стягнення коштів із підсанкційних осіб.

    При цьому, зазначає видання, санкції проти Павла Фукса у 2024 році були продовжені ще на 10 років. Під санкціями також перебуває кіпрський бізнесмен Антоніу Константінос — формальний бенефіціар низки компаній групи «Інвестохіллс».

    Серед структур, які пов’язують із цією мережею, журналісти згадують британську компанію Blossom Trading LTD. Формально її власниками вказані Ольга Борисова та Віталій Бриль. У медіа їх називали особами, пов’язаними з Ігорем Левітіним — помічником президента Росії Володимира Путіна та колишнім міністром транспорту РФ, який перебуває під санкціями США і Канади.

    Павло Фукс також фігурує у кримінальному провадженні щодо систематичного ухилення від сплати податків. Крім того, групу «Інвестохіллс» неодноразово згадували у скандалах, пов’язаних із заволодінням активами великих компаній, зокрема підприємств Костянтина Жеваго, серед яких «Росава», «Білоцерківська ТЕЦ» та «АвтоКраз».

    У матеріалах розслідувань також згадуються історії з активами китайської компанії Vostok Solar, компанії T.B.Fruit, а також конфлікти довкола боргів Київського метрополітену за закупівлю вагонів метро на початку 2010-х років.

    Крім того, Павло Фукс фігурував у розслідуваннях, заснованих на витоках документів FinCEN. Згідно з ними, бізнесмен нібито отримав земельну ділянку у центрі Москви після передачі хабаря у розмірі одного мільйона доларів.

    Журналісти припускають, що власники земельних паїв, які здають свої ділянки в оренду СТОВ «Надія ВП», можуть навіть не знати про можливі зв’язки компанії з підсанкційними особами.

    Водночас у матеріалі зазначається, що взаємодія з підсанкційними громадянами країни-агресора може привернути увагу правоохоронних органів, а також міжнародних партнерів компанії.

  • Колишній депутат ОПЗЖ торгував з РФ всупереч санкціям

    Колишній депутат ОПЗЖ торгував з РФ всупереч санкціям

    У Києві повідомили про підозру власнику «Рубіжанського картонно-тарного комбінату» Геннадію Мініну, який під час повномасштабного вторгнення рф продовжував співпрацювати з країною-агресором. Його затримали та взяли під арешт за ч. 1 ст. 111-2 ККУ.

    За даними слідства, колишній депутат райради від проросійської ОПЗЖ продовжував підприємницьку діяльність у сфері виробництва, збору та переробки картону не лише в Україні, а й у РФ та, ймовірно, на окупованих територіях. У розслідуванні зазначено, що Мінін має російський паспорт, а раніше Віктор Медведчук звертався до президента рф Володимира Путіна, аби зняти санкції з його компаній, і це вдалося.

    Ще у 2021 році підприємство уклало угоду з російським виробником на поставку обладнання вартістю понад 1,1 млн євро, перерахувавши 810 тис. євро передплати. Після початку війни Мінін, попри заборону уряду на імпорт з РФ, продовжив співпрацю, залучивши білоруську компанію-посередника для обходу обмежень. Загалом російському постачальнику перерахували понад 382 тис. євро.

    Восени 2022 року в РФ з’явилися компанії-клони «РКТК» і «Донмакр», керівником українського підприємця в реєстрі РФ вказаний Мінін. Родичі власника мають бізнес у Росії з переробки паперу та виробництва гофроупаковки, зокрема через компанію «Пэкэджинг Кубань» у Краснодарському краї, що працює на російський ринок.

    В Україні Мінін контролює кілька бізнес-структур, які займаються переробкою паперу та виготовленням картонної упаковки. Зокрема, «Трипільський пакувальний комбінат» на Київщині уклав з «Укрпоштою» контракти на постачання коробок та ящиків майже на 90 млн гривень. Журналісти очікують коментар від «Укрпошти щодо цих фактів.

  • Хімкомпанії в Україні підозрюють у фінансуванні агресії РФ

    Хімкомпанії в Україні підозрюють у фінансуванні агресії РФ

    Кримінальне провадження проти хімічних компаній «ЄТС Україна» та «Єдина Торгова Система-Київ» розслідує управління ДБР у Києві у справі № 62023100110000100 щодо фінансування агресії Росії. За версією слідства, кінцевими бенефіціарами цих підприємств є громадяни РФ Андрій та Тетяна Школа, які через прибуток і податки компаній надавали фінансову та матеріальну підтримку державі-агресору та її збройним формуванням.

    Після 2014 року власність компаній була формально переоформлена на номінального власника — громадянина Швеції Петтерссона Кая Леннарта (UTS Scandinavia AB). Проте слідство вважає, що фактичний контроль залишився за представниками з РФ. Обидві компанії входять до групи «Єдина Торгова Система», одного з найбільших російських дистриб’юторів хімічної сировини та харчових інгредієнтів. Основний сервер групи знаходиться у Росії, а обмін інформацією відбувається через спеціальні канали.

    У серпні 2023 року під час обшуку на складі було вилучено оборотно-сальдову відомість, яка підтвердила наявність великих обсягів сировини, зокрема поліетилену, епоксидних смол та харчових добавок. Арешт майна компаній призвів до оскаржень та часткового зупинення їхньої діяльності. Слідчі наголошують, що діяльність підприємств могла прямо фінансувати збройні формування РФ та підтримувати економіку держави-агресора.

  • Як корпорація ASBIS пов’язана з російським ВПК. ЧАСТИНА 1

    Як корпорація ASBIS пов’язана з російським ВПК. ЧАСТИНА 1

    Міжнародний холдинг ASBIS з російсько-білоруським бекграундом та штаб-квартирою на Кіпрі тісно пов’язаний з російським військово-промисловим комплексом.

    Нагадаємо, у попередніх частинах нашого журналістського розслідування ми детально описали етапи становлення корпорації ASBIS та схеми паралельного імпорту товарів Apple до Росії та Білорусі через треті країни.

    Але крім айфонів та айпадів через ASBIS до РФ поставляється електроніка, яка використовується для виробництва ракет та дронів, а сама корпорація намагається інтегруватися до державних проектів по розробці ШІ країн Європи та США.

    Як ми писали раніше, крім білоруського коріння, в холдингу ASBIS на топових позиціях в основному працюють росіяни, при цьому фактично проживаючи в Москві.

    До прикладу Chief Omnichannel Officer Расім Лемберанський та керівник відділу продажів Дмитро Андрєєв – фактично проживають в Москві, хоча в офіційних локаціях значаться Лімасол та Алмати.

    Водночас, серед топів ASBIS є росіяни, які дійсно релоковані до Лімасолу так як ймовірно задіяні у виконанні дуже чутливих  для російського ВПК завдань.

    Зокрема мова йде про менеджера по роботі з ключовими клієнтами ASBIS Анастасію Коршункову (Anastasia Korshunkova, Key Account Manager), яка прийшла в ASBIS із  російської Асоціації експортерів та імпортерів (Ассоциация экспортеров и импортеров), де згідно даних ресурсу LinkedIn Коршункова пропрацювала 1 рік і 3 місяці.

    ФОТО: Скріншот профайлу в LinkedIn Анастасії Коршункової

    Варто відзначити, що російська структура – “Ассоциация экспортеров и импортеров” спеціалізується на обході санкційного режиму та відіграє важливу роль для поставки необхідних комплектуючих для роботи російського ВПК.

    Практично відразу після введення санкційного режиму проти РФ та виникнення гострого дефіциту західних високотехнологічних комплектуючих для російського ВПК Анастасія Коршункова приходить до “некомерційної організації” Асоціації експортерів та  імпортерів і відразу на керівну посаду – Head of International Sales (Керівник відділу міжнародних продажів).

    ФОТО: Анастасія Коршункова більше року працювала в російській проксі-структурі, що займається обходом санкційного режиму

    Відповідно до даних ресурсу LinkedIn Анастасія Коршункова приступила до роботи в Асоціації експортерів та імпортерів в липні 2022 року, як спеціаліст з хорошими  зв’язками серед західних високотехнологічних компаній і відразу була релокована до Туреччини.

    Нагадаємо, згідно висновків звіту німецького інституту економічних досліджень Ifo, опублікованих виданням Euractiv, Туреччина до цього часу  є одним із самих крупних хабів для обходу санкційного режиму та поставки військової продукції до РФ.

    ФОТО: Після введення санкційного режиму проти РФ Коршункова була релокована до Туреччини

    Через “неформальні зв’язки” вибудовані Асоціацією експортерів та імпортерів зокрема відбувається імпорт продукції подвійного призначення: деталі для БПЛА, електронні модулі та багато іншої продукції для сталої роботи російського ВПК.

    Власне кажучи, побудовою цих “неформальних зв’язків” 1 рік і 3 місяці займалась Анастасія Коршункова як топ-менеджер Асоціації.

    Значну роль Асоціації експортерів та імпортерів в обході санкцій проти РФ відзначило також авторитетне видання Financial Times, через пряму цитату іншого топа Асоціації – віце-президента Ірини Засідатель.

    Чи можуть російські спецслужби використовувати міжнародний холдинг  ASBIS у своїх цілях?

    Як показує “кейс Коршункової” – однозначно така ймовірність існує.

    Варто відзначити, що ASBIS мабуть єдина “європейська корпорація”, що підписала контракт з екс-топом проксі-структури на кшталт російської Асоціації експортерів та імпортерів.

    Нагадаємо, ASBIS міжнародний холдинг, найбільший дистриб’ютор IT-продуктів, програмного забезпечення та споживчої електроніки в регіонах EMEA з локальними офісами в більш ніж 30-ти країнах світу, в тому числі в Україні.

    Іншими словами, у разі, якщо працевлаштування Коршкнкової в ASBIS було продиктовано не виключно комерційними інтересами, а мала місце протекція від її попереднього керівництва з російської проксі-структури, то існує висока ймовірність отримання російськими спецслужбами доступів всіх офісів корпорації. В тому числі до офісу Асбіс Україна.

    Нагадаємо, Асбіс Україна, неодноразово публічно звинувачувалась в контрабанді техніки Apple до РФ.

    ФОТО: Скріншот ТГ каналу Лачен пише

    І хоча ASBIS усі звинувачення в свою адресу відкидає, факти говорять самі за себе.

  • Удар по Новоросійську спричинив дипломатичну напругу між Києвом і Вашингтоном

    Удар по Новоросійську спричинив дипломатичну напругу між Києвом і Вашингтоном

    Адміністрація президента США Дональда Трампа офіційно звернулася до України з дипломатичним демаршем після атаки на російський нафтовий об’єкт у районі Новоросійська. Про це повідомила посол України у США Ольга Стефанішина під час брифінгу, коментуючи реакцію американської сторони.

    За словами дипломата, Державний департамент висловив занепокоєння тим, що удари по інфраструктурі в районі Новоросійська вплинули на американські економічні інтереси, пов’язані з транзитом казахстанської нафти. Йдеться не про заборону атак на російські військові об’єкти в цілому, а саме про ризики для бізнес-інтересів США в регіоні.

    Посол уточнила, що українська сторона взяла сигнал до уваги. Водночас вона наголосила: Україна діє в умовах повномасштабної війни, де кожен логістичний та енергетичний вузол противника розглядається як елемент воєнної інфраструктури.

    Наприкінці листопада українські безпілотники завдали удару по портовій інфраструктурі Новоросійська. Внаслідок атаки було пошкоджено об’єкти, зокрема трубопровід, через який транспортується казахстанська нафта до Чорного моря. Після цього експортні обсяги суттєво скоротилися, що зачепило компанії з американським капіталом.

    У Вашингтоні підкреслили, що мають вагомі економічні інтереси в Казахстані, тоді як в Україні подібних масштабів інвестицій наразі немає. Стефанішина зауважила, що за понад три десятиліття незалежності Україна так і не стала настільки ж привабливою для великого американського бізнесу, і це, на її думку, стратегічна проблема.

    Ситуація розгортається на тлі затяжної війни та складних переговорів щодо можливого врегулювання конфлікту. Мирний трек за участі США поки не продемонстрував прориву, а бойові дії тривають.

    Українська сторона також наполягає на посиленні санкційного тиску на Росію. Представники Києва неодноразово заявляли, що недостатня швидкість рішень у Конгресі США може сприйматися Кремлем як сигнал слабкості.

    У свою чергу президент України Володимир Зеленський у коментарях американським медіа наголосив, що розраховує на збереження стратегічної підтримки з боку Сполучених Штатів та більш рішучі кроки щодо стримування Москви.

    Дипломатичний демарш став ще одним маркером того, що війна в Україні дедалі частіше перетинається з глобальними економічними інтересами, створюючи додаткові виклики для партнерських відносин.

  • П’ятий рік війни: що сталося з іміджем Зеленського і Путіна

    П’ятий рік війни: що сталося з іміджем Зеленського і Путіна

    За 1460 днів повномасштабної війни центральними фігурами конфлікту залишаються президент України Володимир Зеленський і глава Кремля Володимир Путін. Їхні рішення, стиль управління та поведінка на міжнародній арені суттєво вплинули на перебіг подій. Війна входить у п’ятий рік, і за цей час образи обох лідерів зазнали помітних змін.

    За оцінкою журналістів Sky News, Володимир Зеленський пройшов одну з найяскравіших трансформацій серед сучасних політичних лідерів. Якщо до 2022 року його нерідко сприймали як політика без значного державного досвіду, то після початку вторгнення він став символом опору та стійкості України.

    Рішення залишитися в Києві в перші дні вторгнення стало визначальним моментом. Саме тоді пролунала фраза про те, що йому потрібні “боєприпаси, а не транспорт”. Відтоді регулярні відеозвернення, поїздки на передову та постійна публічна присутність стали невід’ємною частиною його стилю керівництва. Змінився і зовнішній образ — замість ділових костюмів президент майже постійно з’являється у військовому одязі, що підкреслює формат воєнного часу.

    Попри втому суспільства, економічні труднощі та внутрішні політичні скандали, рівень підтримки Зеленського залишається відносно стабільним. На міжнародній арені він став ключовим комунікатором України, виступаючи в парламентах різних країн і просуваючи тезу про війну як боротьбу демократії з авторитаризмом. Йому вдалося зберегти підтримку основних союзників навіть у періоди напруження у відносинах зі США.

    Війна вплинула і на особисте життя президента. Його родину на початку вторгнення евакуювали з міркувань безпеки. Перша леді Олена Зеленська зазначала, що за цей час глава держави став більш чутливим до родинних моментів і більше цінує звичайні речі.

    Для Володимира Путіна чотири роки війни означали суттєву зміну міжнародного статусу Росії та його власної ролі. Після вторгнення країна опинилася в умовах глибокої дипломатичної ізоляції від більшості західних держав.

    Усередині Росії підтримка глави Кремля зберігається завдяки поєднанню жорсткої інформаційної політики, обмежень для опозиції та мобілізаційної риторики. Початковий сплеск схвалення після початку війни згодом частково знизився на тлі санкцій, мобілізації та зростання вартості життя. Водночас офіційні соціологічні дані продовжують демонструвати високий рівень підтримки.

    Після 2022 року в Росії суттєво посилився контроль над медіа, а публічна критика війни може мати правові наслідки. Попри це, періодично з’являються окремі прояви невдоволення, зокрема з боку родин мобілізованих.

    На міжнародному рівні Кремль звузив коло партнерів, зосередившись на співпраці з країнами, що залишилися відкритими до взаємодії з Москвою. Контакти зі США та Заходом загалом залишаються мінімальними й залежать від політичної кон’юнктури.

    Сам Путін під час однієї з пресконференцій визнав, що війна змінила його особисто: за його словами, він став “менше жартувати” і “майже перестав сміятися”. Також аналітики відзначають його більшу фізичну та дипломатичну ізоляцію порівняно з довоєнним періодом.

    Таким чином, за чотири роки повномасштабної війни іміджі двох лідерів еволюціонували в різних напрямках — один став символом спротиву на міжнародній арені, інший опинився в умовах посиленої ізоляції та жорсткішого внутрішнього контролю.

  • Переговори щодо України стали політичним театром через страх перед Трампом

    Переговори щодо України стали політичним театром через страх перед Трампом

    Переговори про припинення війни між Україною та Росією дедалі більше нагадують політичну виставу, метою якої є не допустити гніву президента США Дональда Трампа. Про це пише американське видання The Wall Street Journal, аналізуючи останній раунд консультацій за посередництва Вашингтона.

    Чергові перемовини, що відбулися цього тижня в Женеві, як і попередні раунди в Абу-Дабі, завершилися без прориву. За оцінкою журналістів, мирний процес фактично зайшов у глухий кут, а сама дипломатія дедалі більше виглядає як спроба сторін уникнути звинувачень у зриві переговорів.

    Високопоставлений український чиновник, на якого посилається видання, зазначив, що три раунди тристоронніх зустрічей цього року зводилися до демонстрації того, що саме Україна не є перешкодою для досягнення миру. Така тактика, за його словами, спрямована насамперед на те, щоб не спровокувати негативну реакцію з боку американського президента.

    За даними WSJ, і Київ, і Москва побоюються непередбачуваності Трампа. Україна досі залежить від розвідувальної підтримки США, а також від поставок зброї, яку Вашингтон продає європейським союзникам для подальшої передачі ЗСУ. Водночас для Росії критично важливими залишаються питання санкцій. Посилення обмежень може ще більше вдарити по російській економіці, особливо в частині доходів від експорту нафти.

    Політолог і колишній спічрайтер Кремля Аббас Галлямов зазначив, що Кремль намагається демонструвати готовність до переговорів саме з огляду на економічну ситуацію. За його словами, Путін не може дозволити собі відкрито розлютити Трампа, адже нові санкції стали б серйозним ударом для Москви.

    Українська сторона публічно ставить під сумнів щирість намірів Росії, звинувачуючи її делегацію у затягуванні процесу через так звані «історичні лекції». Однак частина експертів переконана, що переговори все ж мають реальний зміст, навіть якщо про них практично нічого не просочується у публічний простір. На думку Томаса Грема з Ради з міжнародних відносин, відсутність витоків може свідчити про певний рівень серйозності.

    Водночас низка європейських чиновників дійшла висновку, що Москва діє недобросовісно, використовуючи переговори для здобуття дипломатичних позицій, яких їй не вдається досягти на полі бою.

    Білий дім, як зазначає WSJ, виходить із припущення, що військові цілі Кремля можуть бути обмеженішими, ніж декларується публічно. У Вашингтоні припускають, що Росія могла б задовольнитися повним контролем над Донбасом. Однак російські офіційні особи продовжують наголошувати на ширших цілях, які передбачають не лише територіальні зміни, а й трансформацію української державності та інституцій.

    За словами учасників переговорів, певний прогрес досягнуто в другорядних питаннях, однак припинення вогню поки не передбачається. Європейські чиновники вважають, що війна може тривати ще від одного до трьох років.

    Американська адміністрація закликає сторони до якнайшвидшого укладення угоди, і частина чиновників сподівається на результат до проміжних виборів у США. Водночас, за інформацією видання, Білий дім наразі не посилює тиск ні на Москву, ні на Київ, поступово переключаючи увагу на інші зовнішньополітичні пріоритети, зокрема переговори з Іраном і ситуацію в секторі Гази.

    Таким чином, мирний процес залишається формально активним, але без ознак швидкого завершення війни.

  • Китай пропонує Україні енергетичну підтримку на тлі звинувачень у фінансуванні РФ

    Китай пропонує Україні енергетичну підтримку на тлі звинувачень у фінансуванні РФ

    Китай запропонував Україні новий пакет гуманітарної енергетичної допомоги для подолання наслідків російських ударів по інфраструктурі. Водночас у США заявляють, що Пекін фактично продовжує підтримувати російську військову машину, яка ці удари здійснює.

    Як повідомляє Fox News, посол США в НАТО Метью Вітакер публічно звинуватив Китай у тому, що він має реальні важелі впливу на Москву, однак не використовує їх для припинення війни.

    За словами Вітакера, Пекін міг би зупинити конфлікт, припинивши продаж Росії технологій подвійного призначення та зменшивши закупівлю російської нафти й газу. Дипломат наголосив, що війна Росії проти України, на його переконання, значною мірою тримається на підтримці Китаю.

    Заяви пролунали після зустрічі міністра закордонних справ Китаю Ван І з главою МЗС України Андрієм Сибігою на полях міжнародної конференції. Китайська сторона пообіцяла надати гуманітарну енергетичну допомогу, яка має допомогти Україні впоратися з наслідками регулярних атак на об’єкти енергетики. Водночас Пекін не розкрив ані обсягів, ані конкретного змісту запропонованого пакета.

    Китай офіційно наполягає, що не є стороною конфлікту та виступає за політичне врегулювання. Пекін заперечує постачання летальної зброї Росії і заявляє про прагнення відігравати “конструктивну роль” у врегулюванні кризи.

    Однак у Вашингтоні дедалі частіше характеризують Китай як ключового зовнішнього союзника Москви. За оцінками американських чиновників, Росія суттєво залежить від китайських компонентів і технологій, зокрема тих, що можуть використовуватися у виробництві безпілотників та іншого військового обладнання.

    Крім того, Китай залишається одним із найбільших покупців російської нафти. Ці закупівлі забезпечують Кремлю стабільні доходи в умовах західних санкцій і цінових обмежень. Саме ці кошти, на думку західних політиків, дозволяють Москві продовжувати воєнні дії.

    Таким чином, Пекін одночасно підтримує дипломатичні контакти з Києвом і пропонує гуманітарну допомогу, але зберігає економічну співпрацю з Москвою. Для європейських урядів, які розглядають можливість посилення обмежень щодо китайських компаній через експорт товарів подвійного призначення, така позиція Китаю створює додаткову дипломатичну складність.