Uanews.life

Позначка: Степан Бандера

  • «Пробачити, але пам’ятати»: експрем’єр Польщі назвав умову нового старту у відносинах з Україною

    «Пробачити, але пам’ятати»: експрем’єр Польщі назвав умову нового старту у відносинах з Україною

    Україна та Польща повинні нарешті врегулювати найболючіші питання спільного минулого, зокрема провести необхідні ексгумації та гідно перепоховати загиблих, після чого зосередитися на майбутньому двосторонніх відносин. Таку позицію висловив колишній прем’єр-міністр Польщі Ян Кшиштоф Бєлецький, який запропонував Києву та Варшаві фактично перейти до принципу «пробачаємо, але пам’ятаємо».

    Своє бачення Бєлецький виклав в інтерв’ю «Укрінформу», оприлюдненому 30 серпня. На його думку, історичні суперечності неможливо просто відкласти або зробити вигляд, що вони більше не впливають на політику двох держав. Навпаки, невирішені питання минулого продовжуватимуть повертатися в українсько-польський порядок денний, доки обидві сторони не знайдуть практичного способу їх опрацювати.

    Бєлецький сформулював свою позицію досить прямо: незалежно від того, як Україна та Польща бачать своє майбутнє, «справи минулого» все одно тиснутимуть на відносини. Тому, на його думку, єдиним реалістичним виходом є поступове «очищення» цього минулого.

    Насамперед він говорить про ексгумації жертв трагічних подій на Волині в роки Другої світової війни. За словами колишнього прем’єра, якщо для польського суспільства принципово важливо провести пошукові роботи, ідентифікувати останки та забезпечити загиблим гідне поховання, Україна повинна створити для цього можливість навіть в умовах війни.

    Водночас Бєлецький не закликає Київ і Варшаву виробити абсолютно однакову версію історії. Навпаки, він визнає, що повна згода щодо оцінки минулого навряд чи можлива. Його формула полягає в іншому: після вирішення практичних гуманітарних питань — пошуку останків, ексгумацій та поховань — відносини мають розвиватися за принципом «пробачати, але пам’ятати».

    І саме ця теза є, ймовірно, найважливішою частиною його заяви. Експрем’єр фактично пропонує відокремити історичну пам’ять від щоденного політичного протистояння: сторони можуть зберігати власні оцінки минулого, але ці розбіжності не повинні блокувати співпрацю в питаннях безпеки, економіки, логістики та європейської інтеграції України.

    Такий заклик звучить у момент, коли тема історичної пам’яті знову стала одним із найчутливіших елементів українсько-польських відносин.

    Однак ситуація вже не перебуває в глухому куті. Навпаки, останні місяці принесли конкретні зрушення у питанні пошуково-ексгумаційних робіт.

    25 серпня у Львові на території старого Голосківського кладовища розпочалася нова українсько-польська операція з пошуку та ексгумації останків військовослужбовців Війська Польського, які загинули у вересні 1939 року під час оборони Львова. Роботи триватимуть до 2 жовтня.

    Польський Інститут національної пам’яті повідомляє, що дослідження проводяться спільно з українськими партнерами. До них залучені представники польського ІПН, фахівці Вроцлавського медичного університету, представники Міністерства культури та національної спадщини Польщі й Генерального консульства Польщі у Львові. Українську сторону представляють фахівці, які займаються пошуком військових поховань.

    Ідеться не про символічні роботи. За попередніми даними пошуковців, на Голосківському кладовищі можуть перебувати приблизно 110–120 окремих поховань польських військових. Ці могили або їхні ознаки виявили під час попередніх досліджень у 2010 та 2019 роках.

    Нинішній етап передбачає археологічне відкриття та документування могил, ексгумацію останків, антропологічні дослідження, а також відбір матеріалів для можливої генетичної ідентифікації. Фахівці також документуватимуть предмети, знайдені поряд із останками, які можуть допомогти встановити особи загиблих.

    Важливо й те, що ці роботи проводяться не як одностороння польська ініціатива, а відповідно до домовленостей Українсько-польської робочої групи з питань національної пам’яті.

    Посол України у Польщі Василь Боднар заявив 25 серпня, що процес ексгумацій уже не зупиниться і надалі будуть видаватися нові дозволи на проведення таких робіт. Це є важливим сигналом для Варшави, оскільки саме обмеження навколо пошукових та ексгумаційних робіт протягом багатьох років залишалися одним із ключових подразників у двосторонніх відносинах.

    Однак паралельно тон польської політичної риторики щодо України останнім часом став жорсткішим.

    Президент Польщі Кароль Навроцький у листі Володимиру Зеленському з нагоди 35-ї річниці відновлення незалежності України побажав країні перемоги у війні проти Росії, але водночас окремо вказав на проблемні питання у двосторонніх відносинах.

    Керівник Бюро міжнародної політики польського президента Марцін Пшидач пояснював, що Навроцький наголосив на необхідності поступово усувати точки напруження між Варшавою та Києвом. Одним із фундаментальних принципів добросусідських відносин польська президентська адміністрація називає «історичну правду».

    Ще різкіша дискусія розгорнулася навколо українського Національного пантеону.

    Заступник міністра закордонних справ Польщі Марчин Босацький заявив, що можливе включення до нього Степана Бандери та Романа Шухевича може створити для України серйозні проблеми не лише у відносинах із Польщею, а й у процесі європейської інтеграції.

    Босацький визнав право кожної держави самостійно визначати власних національних героїв, однак водночас заявив, що присутність таких постатей у державному пантеоні, на думку Варшави, негативно позначилася б на ставленні до України в Європі.

    Саме на цьому фоні слова Бєлецького звучать дещо інакше. Він не заперечує важливості історичних питань для Польщі, але фактично застерігає від перетворення їх на постійний бар’єр для стратегічної співпраці.

    Колишній прем’єр називає себе прагматиком і переконаний, що незалежно від рішень окремих політиків інтенсивні українсько-польські контакти продовжуватимуться, оскільки вони об’єктивно потрібні обом державам.

    Одним із головних аргументів Бєлецького є економіка.

    За його словами, на деяких великих польських підприємствах українці вже становлять 20–30% персоналу. Якби вони масово залишили Польщу, це відчутно вдарило б по роботі цих компаній. Тобто взаємозалежність двох держав уже давно вийшла далеко за межі дипломатичних декларацій або військово-політичної співпраці.

    Мільйони особистих, трудових та економічних контактів між українцями й поляками створили фундамент відносин, який політичні конфлікти можуть ускладнювати, але не здатні легко зруйнувати.

    Бєлецький також звернув увагу на антиукраїнські інциденти в Польщі та назвав їх «ганебними». Він висловив сподівання, що здоровий глузд у польському суспільстві переважатиме і подібні випадки припиняться.

    Ще один фактор, який практично неможливо ігнорувати, — географія. Польща залишається для України головним сухопутним маршрутом до значної частини Європи. Через польську територію проходять важливі логістичні, торговельні та транспортні потоки, а після початку повномасштабного російського вторгнення роль цього коридору лише зросла.

    Саме тому українсько-польські відносини мають парадоксальний характер: історичні суперечки можуть регулярно спричиняти гучні політичні конфлікти, але водночас фундаментальна стратегічна взаємозалежність двох країн залишається надзвичайно сильною.

    І поточний процес ексгумацій показує, що навіть найскладніші питання можуть переходити з площини політичних ультиматумів у площину практичної роботи.

    Роботи у Львові триватимуть до 2 жовтня. Польські фахівці розраховують знайти понад сотню загиблих військовослужбовців, дослідити останки та за можливості встановити їхні особи. Український посол у Варшаві водночас обіцяє нові дозволи на аналогічні дослідження.

    Саме такий механізм, по суті, й пропонує Бєлецький: не вимагати від двох суспільств забути власну історію або погодитися на єдине її трактування, а вирішити питання, які можна вирішити практично, забезпечити загиблим право на гідне поховання і не дозволити минулому постійно диктувати майбутнє.

    У цьому сенсі його формула «пробачаємо, але пам’ятаємо» може стати не стільки історичною оцінкою, скільки політичною моделлю для Києва й Варшави: пам’ятати про трагедії, продовжувати пошук та ідентифікацію жертв, але паралельно будувати відносини, від яких сьогодні безпосередньо залежать безпека, економіка та європейське майбутнє обох держав.

  • «З Бандерою чи з українським народом»: посол України в Польщі закликав чесно переглянути історичну пам’ять

    «З Бандерою чи з українським народом»: посол України в Польщі закликав чесно переглянути історичну пам’ять

    Посол України в Польщі Василь Боднар заявив, що Києву насамперед необхідно самому визначити своє ставлення до Степана Бандери, Української повстанської армії та інших діячів національно-визвольного руху, а вже після цього вести складні історичні дискусії з Польщею. Водночас дипломат наголосив, що Варшава не має права диктувати Україні, кого вважати своїми героями, а оцінка подій минулого повинна ґрунтуватися на роботі істориків і взаємному вшануванні жертв.

    Про це Боднар сказав в інтерв’ю «Європейській правді» на тлі одного з найгостріших за останні роки загострень у польсько-українських відносинах через історичну пам’ять.

    На запитання, чи може постать Бандери стати перешкодою для вступу України до Європейського Союзу, посол відповів, що не сумнівається у самому членстві України в ЄС. Але, за його словами, Київ має визначити власні пріоритети.

    «Україна буде в ЄС. А з Бандерою? Але ми маємо, насамперед для себе, визначити, чи ми йдемо з Бандерою, чи ми йдемо з українським народом і з тим, що ми хочемо досягти в цьому ЄС».

    Боднар водночас не закликав відмовлятися від Бандери чи інших діячів визвольного руху. Навпаки, він підкреслив, що Бандера є одним із лідерів боротьби за українську державність і потребує відповідного місця в історії. Однак дипломат вважає помилковою спробу зводити всю українську історичну пам’ять до однієї постаті.

    «Бандера — один із, але не єдиний»

    Посол поставив питання, чи справді Степан Бандера має бути «найголовнішим героєм України».

    За його словами, Бандера є одним із діячів національно-визвольного руху, про роль якого потрібно говорити, але так само необхідно визнавати складні та суперечливі сторінки діяльності цього руху.

    Боднар прямо заявив, що серед учасників УПА були особи, причетні до злочинів проти польського цивільного населення. Водночас він нагадав, що злочини проти українців здійснювали і польські формування.

    Таким чином дипломат виступив проти односторонньої моделі історичної пам’яті, в якій одна сторона виступає виключно жертвою, а інша — виключно злочинцем.

    Це особливо важливо у контексті Волинської трагедії 1943–1944 років, яка залишається одним із найболючіших питань у відносинах Києва та Варшави. У Польщі дії УПА проти польського населення кваліфікують як геноцид, тоді як в Україні історики наголошують також на ширшому контексті польсько-українського протистояння та взаємних злочинах.

    Посол закликає до ексгумацій і роботи істориків

    За словами Боднара, реальний шлях до подолання історичного конфлікту — не політичні ультиматуми, а конкретна робота.

    Насамперед ідеться про пошук та ексгумацію поховань, ідентифікацію жертв і можливість їх належного перепоховання по обидва боки кордону.

    У липні сам Боднар брав участь у заходах до Дня пам’яті жертв Волинської трагедії у Варшаві та поклав вінок до меморіалу від імені України.

    Український дипломат переконаний, що саме встановлення конкретних фактів — хто загинув, де похований, хто був відповідальний за конкретні злочини — може поступово вивести дискусію з політичної площини.

    При цьому він наголосив: Польща не повинна отримувати право визначати український пантеон національних героїв.

    Суперечка різко загострилася через рішення Зеленського

    Нинішня дискусія спалахнула з новою силою наприкінці травня 2026 року.

    Президент Володимир Зеленський присвоїв одному з підрозділів Сил спеціальних операцій ЗСУ почесне найменування «Героїв Української повстанської армії».

    Рішення викликало різко негативну реакцію у Польщі. Міністр оборони Владислав Косіняк-Камиш публічно закликав українську владу переглянути його, заявивши, що державне вшанування УПА є неприйнятним для багатьох поляків.

    На початку червня Косіняк-Камиш зустрівся у Варшаві з керівником Офісу президента України Кирилом Будановим. Однією з ключових тем переговорів стало саме присвоєння підрозділу імені Героїв УПА.

    Польська сторона наполягала, що питання історичної пам’яті не можна відокремлювати від стратегічного партнерства двох країн.

    Навроцький пішов ще далі

    Найгострішим епізодом став конфлікт навколо найвищої польської державної нагороди — ордена Білого Орла.

    Наприкінці травня президент Польщі Кароль Навроцький запропонував позбавити Зеленського цієї нагороди саме через рішення щодо УПА.

    19 червня Навроцький оголосив, що ухвалив відповідне рішення. Він заявив, що вшанування УПА перейшло для Польщі «поріг болю» і суперечить тому значенню, яке має орден Білого Орла.

    Після цього Зеленський повідомив, що повернув нагороду польській стороні. За даними Reuters, до демаршу приєдналися й деякі інші українські посадовці та колишні президенти, які вирішили повернути польські нагороди на знак солідарності.

    Сам Зеленський звинуватив Навроцького в тому, що той загострює історичний конфлікт через внутрішньополітичну боротьбу у Польщі.

    Польща вже пов’язує історичну суперечку з вступом України до ЄС

    Історичний конфлікт поступово почав переходити у площину євроінтеграції.

    Косіняк-Камиш заявляв, що Україна може зіткнутися із серйозними проблемами на шляху до ЄС, якщо продовжуватиме державне вшанування діячів ОУН та УПА. Польща як держава-член має можливість впливати на процес вступу, де на ключових етапах необхідна згода всіх членів Союзу.

    Водночас у медійному просторі з’явилося важливе уточнення. Широко розповсюджену фразу «з Бандерою Україна не вступить до ЄС» у польському телеінтерв’ю насправді спочатку вимовив ведучий, ставлячи питання міністру, а не сам Косіняк-Камиш. Міністр, однак, підтвердив сутність своєї позиції: Польща самостійно вирішуватиме, чи підтримувати членство України, і історичне питання може на це впливати.

    Європарламент також втрутився у дискусію

    Суперечка перестала бути виключно двосторонньою.

    Улітку 2026 року Європейський парламент у резолюції щодо українського євроінтеграційного процесу висловив жаль через рішення про найменування військового підрозділу на честь Героїв УПА. У формулюванні рішення цей крок називали непотрібною та неспровокованою ескалацією історичної суперечки. Внесення відповідної поправки підтримувала Європейська народна партія, до політичної сім’ї якої належать і польські партії.

    Це створило для Києва додатковий виклик: питання, яке десятиліттями було переважно темою українсько-польських відносин, почало проникати у ширшу європейську політику.

    При цьому Польща залишається одним із ключових партнерів України

    Історична суперечка відбувається на тлі надзвичайно тісної співпраці України та Польщі у сфері безпеки.

    Від початку повномасштабного вторгнення Польща стала одним із головних логістичних вузлів постачання західної зброї Україні, прийняла мільйони українських біженців і передала Києву значні обсяги військової техніки.

    Саме тому різке погіршення політичних відносин викликає особливе занепокоєння.

    Reuters у липні повідомляв, що історичні суперечки вже накладаються на інші проблеми між країнами, зокрема розбіжності навколо передачі військових технологій та подальшої оборонної співпраці.

    І Київ, і Варшава одночасно зацікавлені у стримуванні Росії, однак внутрішня політика дедалі сильніше впливає на двосторонні відносини.

    Боднар пропонує іншу формулу

    Саме на цьому тлі заява українського посла виглядає спробою знайти середню позицію.

    З одного боку, Боднар не приймає польського права встановлювати, кого українці повинні або не повинні вважати героями.

    З іншого — дипломат фактично визнає, що сама Україна ще не завершила осмислення суперечливих сторінок своєї історії.

    Він закликає не будувати дискусію за принципом «наш герой — ваш злочинець», а перейти до конкретних фактів та відмовитися від політизації.

    Для цього, на його думку, необхідно одночасно вшановувати український визвольний рух, визнавати злочини його окремих представників, говорити про злочини польської сторони та дати історикам можливість максимально точно встановити картину подій.

    Питання значно ширше за одну постать

    Степан Бандера ніколи не командував УПА безпосередньо у період Волинської трагедії — у той час він перебував у німецькому ув’язненні. Водночас він очолював одну з фракцій Організації українських націоналістів і залишається символічною постаттю руху, з яким пов’язана УПА.

    Для значної частини українців Бандера символізує боротьбу проти радянського та інших окупаційних режимів.

    Для значної частини польського суспільства його ім’я асоціюється насамперед із насильством українського націоналістичного підпілля проти поляків.

    Саме різниця між цими двома історичними пам’ятями і лежить в основі конфлікту.

    Тому слова Боднара про необхідність визначитися «чи ми йдемо з Бандерою, чи з українським народом» варто розглядати не як просту пропозицію відмовитися від Бандери, а як заклик не дозволяти одній історичній постаті визначати зовнішню політику всієї держави.

    За логікою дипломата, Україна має сама сформувати зрілу модель пам’яті — без зовнішніх диктатів, але й без замовчування незручних сторінок власного минулого.

    І саме від того, наскільки Київ і Варшава зможуть відокремити історичну дискусію від сучасного стратегічного партнерства, значною мірою залежатиме, чи стане минуле постійною перешкодою у відносинах двох країн, які сьогодні мають спільну безпекову загрозу — Росію.

  • «Під знаменом Бандери Україна не вступить до ЄС»: у Польщі знову зробили жорстку заяву

    «Під знаменом Бандери Україна не вступить до ЄС»: у Польщі знову зробили жорстку заяву

    Віцепрем’єр-міністр та міністр оборони Польщі Владислав Косіняк-Камиш знову заявив, що історична політика України може стати серйозною перешкодою на шляху її вступу до Європейського Союзу. Польський політик наголосив, що, на його думку, країна-кандидат не може будувати свою національну пам’ять навколо постатей чи організацій, які викликають негативну реакцію в інших державах ЄС. Його слова прозвучали в інтерв’ю польському порталу Wirtualna Polska та вже викликали широкий резонанс як у Польщі, так і в Україні.

    Косіняк-Камиш заявив, що Україна не зможе стати членом Європейського Союзу, якщо продовжить, як він вважає, героїзацію Степана Бандери та діячів українського визвольного руху. Для аргументації своєї позиції він навів приклади інших європейських країн, зазначивши, що сучасна Німеччина не прославляє діячів Другої світової війни, Франція не встановлює пам’ятників маршалу Філіпу Петену, а Хорватія не будує державну політику пам’яті навколо усташів. За словами польського міністра, європейська спільнота не може будуватися на історичних символах, які спричиняють біль іншим народам.

    Окремо глава польського Міноборони окреслив три умови, які, на його думку, необхідні для нормалізації польсько-українського історичного діалогу. По-перше, українська сторона має визнати Волинські події 1943–1944 років геноцидом польського населення. По-друге, має бути забезпечене належне вшанування пам’яті загиблих. Третім етапом він назвав взаємне прощення, яке, на його переконання, можливе лише після встановлення історичної правди.

    Косіняк-Камиш також висловив думку, що переговори про вступ України до Європейського Союзу будуть тривалими та займуть багато років. Він нагадав, що процес розширення ЄС передбачає виконання численних критеріїв, серед яких не лише питання верховенства права, боротьби з корупцією чи адаптації законодавства, а й добросусідські відносини між державами-членами та кандидатами. Міністр також звернув увагу на необхідність виконання вимог у сфері сільського господарства та антикорупційної політики.

    Польський політик критично оцінив і заяви колишнього президента Польщі Анджея Дуди, який раніше говорив про якнайшвидший вступ України до ЄС. На думку Косіняка-Камиша, сьогодні цей процес виглядає значно складнішим, а його успіх залежить насамперед від готовності України виконувати всі умови, які ставить Європейський Союз. Він також заявив, що остаточне рішення щодо підтримки розширення ЄС Польща ухвалюватиме самостійно.

    Водночас тема історичної пам’яті вже кілька місяців залишається одним із найбільш чутливих питань у польсько-українських відносинах. Наприкінці червня цього року Косіняк-Камиш уже робив схожі заяви після дискусії навколо присвоєння українському військовому підрозділу почесної назви, пов’язаної з Українською повстанською армією. Тоді польська сторона також наголошувала, що героїзація діячів ОУН і УПА негативно впливає на взаємну довіру між країнами.

    Водночас навколо вислову «Україна не вступить до ЄС під знаменом Бандери» вже виникала дискусія. Незалежні фактчекери звертали увагу, що під час одного з попередніх інтерв’ю цю фразу спочатку вимовив ведучий як запитання, після чого вона була широко поширена медіа як пряма цитата самого міністра. При цьому Косіняк-Камиш дійсно неодноразово висловлював думку, що історична політика України може стати серйозною перепоною на шляху її європейської інтеграції, хоча формулювання його заяв у різних інтерв’ю відрізнялися.

    Питання історичної пам’яті, зокрема оцінки діяльності Організації українських націоналістів та Української повстанської армії, залишається однією з головних суперечностей між Києвом і Варшавою. Польща офіційно наполягає на продовженні ексгумацій польських жертв Волинської трагедії, розвитку спільних історичних досліджень та досягненні взаєморозуміння щодо оцінки подій Другої світової війни. Українська влада, зі свого боку, неодноразово заявляла про готовність до діалогу та співпраці в питаннях історичної пам’яті, наголошуючи на важливості збереження стратегічного партнерства між двома країнами в умовах повномасштабної війни.

    Попри гострі дискусії навколо історичних тем, Польща залишається одним із ключових союзників України у військовій, гуманітарній та політичній сферах. Варшава продовжує підтримувати український опір російській агресії, однак дедалі частіше наголошує, що історичні питання мають бути вирішені до завершення переговорного процесу щодо членства України в Європейському Союзі.

  • Качинський пригрозив заблокувати вступ України до ЄС через Бандеру та УПА

    Качинський пригрозив заблокувати вступ України до ЄС через Бандеру та УПА

    Лідер найбільшої польської опозиційної партії “Право і справедливість” (PiS) Ярослав Качинський закликав не допустити вступу України до Європейського Союзу, доки Київ, на його думку, не перегляне державну політику щодо історичної пам’яті. Політик заявив, що Україна має повністю відмовитися від “культу Степана Бандери”, припинити вшанування діячів Організації українських націоналістів (ОУН) та Української повстанської армії (УПА), а також змінити підхід до оцінки подій Волинської трагедії. Він наголосив, що саме це стане ключовою умовою підтримки європейської інтеграції України з боку його політичної сили.

    Про це повідомляє польський телеканал Polsat News, який отримав текст листа, адресованого членам партії “Право і справедливість”.

    У своєму зверненні Качинський окреслив позицію PiS щодо майбутнього переговорного процесу між Україною та Європейським Союзом і заявив, що у разі повернення його партії до влади Польща використовуватиме всі політичні та дипломатичні інструменти, аби заблокувати членство України в ЄС до виконання висунутих вимог.

    За словами політика, питання історичної пам’яті для Польщі є не менш важливим, ніж питання безпеки чи економічної співпраці.

    “Україна не може бути прийнята до Європейського Союзу, якщо вона повністю не відкине курс, обраний сьогодні. Польща, у власних інтересах, але також в інтересах європейських країн і, більше того, в інтересах усієї християнської цивілізації, не може допустити, щоб у цю спільноту був допущений бандеризм – одна з найзлочинніших і найнелюдяніших ідеологій, яка сьогодні формує свідомість української нації”, – йдеться у зверненні.

    Качинський стверджує, що нинішня політика української влади щодо історичних постатей та визвольного руху суперечить європейським цінностям і не може залишатися поза увагою держав-членів Європейського Союзу.

    Він також звернувся до своїх однопартійців із закликом уже зараз активно протидіяти політиці чинного уряду Дональда Туска, який підтримує європейську інтеграцію України та виступає за продовження переговорів про її вступ до ЄС.

    На думку лідера PiS, польська опозиція повинна використати всі можливі парламентські, політичні та міжнародні механізми, щоб не допустити, як він висловився, “інтеграції України з Європейським Союзом на привілейованих умовах”.

    У листі політик окремо наголосив, що історична пам’ять є питанням національної безпеки Польщі.

    Він заявив, що польська держава не може погодитися із прославленням осіб та організацій, яких у Польщі вважають відповідальними за масові вбивства польського населення під час Другої світової війни.

    “Жодна суверенна держава не може навіть у найменшій мірі миритися з геноцидними діями проти власної нації”, – зазначив Качинський.

    Значну частину свого звернення він присвятив темі фінансової підтримки України.

    Політик заявив, що після початку повномасштабного російського вторгнення Польща понесла значні економічні витрати, підтримуючи Україну як у військовій, так і в гуманітарній сферах.

    За словами Качинського, польські громадяни фактично фінансують значну частину функціонування української держави.

    “Українські платники податків, без широкої зовнішньої підтримки, зокрема з Польщі, не здатні утримувати бойову армію та забезпечити базове функціонування своєї держави”, – заявив він.

    При цьому Качинський висловив обурення через рішення про найменування одного з українських військових підрозділів на честь героїв Української повстанської армії.

    Він назвав такий крок неприпустимим з огляду на польську оцінку історичних подій на Волині та у Східній Галичині.

    За словами політика, Польща не може погодитися з тим, що підрозділ української армії, який отримує підтримку від західних союзників, носить назву, пов’язану з особами, яких польська сторона вважає причетними до злочинів проти польського населення.

    Подібні заяви Качинський робить не вперше.

    Ще раніше він пропонував, щоб Польща почала блокувати відкриття нових переговорних кластерів у процесі вступу України до ЄС саме через суперечки навколо історичної пам’яті та найменування українських військових підрозділів.

    Партія “Право і справедливість” традиційно займає більш жорстку позицію щодо історичних аспектів українсько-польських відносин, ніж нинішній уряд Дональда Туска.

    Водночас після початку повномасштабної війни саме уряд PiS був одним із головних міжнародних союзників України.

    За час перебування цієї політичної сили при владі Польща передала Україні значні обсяги військової техніки, стала одним із ключових логістичних центрів постачання західного озброєння та прийняла мільйони українських громадян, які рятувалися від війни.

    Нинішній уряд Дональда Туска загалом продовжує курс на підтримку України, однак останнім часом між Києвом і Варшавою періодично виникають суперечки навколо історичних тем.

    Однією з найчутливіших залишається питання Волинської трагедії 1943–1944 років.

    У Польщі ці події офіційно трактують як геноцид польського населення, тоді як в Україні наголошують на необхідності спільного історичного діалогу та комплексного вивчення трагічних сторінок минулого.

    Попри ці розбіжності, останніми тижнями сторони активізували дипломатичні контакти з метою зниження напруженості.

    3 липня міністр закордонних справ України Андрій Сибіга під час візиту до Варшави провів переговори з главою польської дипломатії Радославом Сікорським.

    Після зустрічі український міністр повідомив, що Київ запропонував пакет антикризових заходів, покликаних зменшити напругу навколо історичних питань.

    Йдеться про регулярні консультації між дипломатами, проведення зустрічей українських і польських істориків, розширення міжурядового діалогу, а також залучення представників церков до процесу примирення.

    Україна також підтвердила готовність продовжувати видачу дозволів на проведення ексгумацій та пошукових робіт щодо жертв Волинської трагедії, що тривалий час залишалося одним із ключових питань у двосторонніх відносинах.

    На тлі цих дипломатичних зусиль заяви Качинського можуть ускладнити політичну дискусію навколо європейської інтеграції України.

    Попри те, що наразі “Право і справедливість” перебуває в опозиції, ця політична сила залишається однією з найбільших у Польщі й має значний вплив на суспільні настрої.

    Питання історичної пам’яті традиційно посідає важливе місце у політичному порядку денному PiS і регулярно використовується під час виборчих кампаній.

    Водночас офіційна позиція нинішнього польського уряду полягає у підтримці членства України в Європейському Союзі за умови виконання всіх необхідних критеріїв та проведення реформ, передбачених переговорним процесом.

    Останні заяви Ярослава Качинського свідчать, що історичні питання й надалі залишатимуться одним із найскладніших аспектів українсько-польських відносин і можуть стати важливим елементом внутрішньополітичної боротьби у Польщі напередодні майбутніх парламентських виборів.

  • Новий дипломатичний скандал? Соратник Навроцького назвав захід України “Східною Малопольшею”

    Новий дипломатичний скандал? Соратник Навроцького назвав захід України “Східною Малопольшею”

    Новий дипломатичний скандал розгортається між Україною та Польщею після заяви голови Канцелярії президента Польщі Збігнєва Богуцького. Коментуючи рішення Верховної Ради України про створення Українського національного пантеону, польський посадовець використав історичний термін «Східна Малопольща» стосовно західних областей України та різко розкритикував державну політику Києва щодо вшанування діячів українського визвольного руху.

    Заява пролунала під час спілкування Богуцького з журналістами після ухвалення Верховною Радою законопроєкту про створення Українського національного пантеону. Представник адміністрації президента Кароля Навроцького наголосив, що Україна є суверенною державою і має право ухвалювати власні закони, однак поставив під сумнів правильність такого рішення.

    За словами Богуцького, героїзація Степан Бандера та діячів Українська повстанська армія, яких польська сторона пов’язує із Волинською трагедією, нібито не відповідає європейським та трансатлантичним цінностям.

    «ЦЕ ЗАКОНОДАВСТВО УКРАЇНСЬКОЇ ДЕРЖАВИ, У НИХ Є СУВЕРЕНІТЕТ ТА СВОБОДА ПРИЙНЯТТЯ РІШЕНЬ; ПИТАННЯ У ТОМУ, ЧИ ПРАВИЛЬНІ ЦІ РІШЕННЯ. НА МОЮ ДУМКУ, А НАСАМПЕРЕД НА ДУМКУ ПРЕЗИДЕНТА КАРОЛЯ НАВРОЦЬКОГО, ПРОСЛАВЛЕННЯ БАНДЕРИ ТА ЗЛОЧИНЦІВ, ЯКІ ВЧИНИЛИ ЗЛОЧИНИ НА ВОЛИНІ ТА У СХІДНІЙ МАЛОПОЛЬЩІ, – ЦЕ НЕ ТОЙ ШЛЯХ, ЯКИЙ ВЕДЕ ДО ЗАХОДУ», – заявив Богуцький.

    Саме використання терміна «Східна Малопольща» стало предметом гострої дискусії. Це історична назва, яку польська влада офіційно застосовувала у 1918–1939 роках щодо українських територій, що входили до складу Другої Речі Посполитої. У міжвоєнний період цей термін використовувався замість назв «Західна Україна» або «Східна Галичина» в офіційних документах польської держави. Саме тому сьогодні його використання щодо сучасної території України багатьма сприймається як політично та історично чутливе.

    Богуцький також заявив, що Польща «ніколи не погодиться» із прославленням діячів українського визвольного руху та назвав останні рішення Києва у сфері історичної пам’яті конфронтаційними.

    За його словами, президент Польщі Кароль Навроцький неодноразово наголошував, що питання пам’яті жертв Волинської трагедії залишається принциповим для польської держави.

    Підставою для нової хвилі дискусій стало ухвалення Верховною Радою закону про створення Українського національного пантеону. Закон передбачає створення у Києві меморіального комплексу для вшанування видатних українців, які зробили визначний внесок у боротьбу за незалежність держави, розвиток української армії, науки, культури, освіти та громадянського суспільства.

    Пантеон матиме спеціальний правовий статус і буде відкритим для громадськості. Закон був підтриманий парламентом 1 липня після внесення відповідної законодавчої ініціативи Президентом України.

    Заяви польського посадовця вже викликали активне обговорення в українському інформаційному просторі. Частина українських експертів та публіцистів звернула увагу саме на використання терміна «Східна Малопольща», наголошуючи, що він асоціюється з історичною політикою міжвоєнної Польщі щодо українських земель.

    Зокрема, журналіст Андрій Смолій висловив думку, що подібна риторика нагадує використання історичних назв для обґрунтування територіальних претензій, однак ця оцінка є його особистою позицією, а не офіційною позицією державних органів України чи Польщі.

    Нинішній конфлікт став продовженням напруження у польсько-українських відносинах навколо історичної пам’яті. Останніми тижнями між країнами вже виникали суперечки після присвоєння почесного найменування «Героїв УПА» одному з підрозділів Сил спеціальних операцій ЗСУ. Це рішення викликало критику польських політиків, зокрема президента Кароля Навроцького та представників уряду. Пізніше між сторонами виникла нова дипломатична суперечка навколо державних нагород та історичної політики.

    Попри розбіжності у питаннях історичної пам’яті, Україна та Польща залишаються стратегічними партнерами у сфері безпеки та підтримки України у війні проти Росії. Водночас історичні питання й надалі залишаються одними з найскладніших у двосторонньому діалозі та регулярно стають причиною політичних дискусій.