Uanews.life

Позначка: Усманов

  • Лондон не пробачить олігархам Кремля: Британія відмовилася знімати санкції з Усманова та Фрідмана всупереч поступкам Євросоюзу

    Лондон не пробачить олігархам Кремля: Британія відмовилася знімати санкції з Усманова та Фрідмана всупереч поступкам Євросоюзу

    Рішення Європейського Союзу про скасування санкційних обмежень щодо одіозних російських мільярдерів Алішера Усманова та Михайла Фрідмана викликало принципову незгоду з боку ключового західного союзника України – Великої Британії. У той час як офіційний Брюссель пішов на несподівані поступки, Лондон продемонстрував цілковиту відданість політиці безапеляційного економічного тиску на поплічників кремлівського режиму. Під час особистих переговорів із президентом України Володимиром Зеленським на полях Генеральної Асамблеї Організації Об’єднаних Націй у Нью-Йорку прем’єр-міністр Сполученого Королівства Енді Бернем категорично запевнив, що його країна не має наміру слідувати європейському прецеденту і збереже всі чинні санкції проти зазначених олігархів у повному обсязі. Британське керівництво висловило чітке переконання, що коаліція демократичних держав повинна виступати єдиним фронтом і не робити жодних кроків назад у протидії загарбницькій війні.

    Така безкомпромісна позиція Лондона оголила рідкісне, але вкрай показове розходження між санкційними курсами Великої Британії та Європейського Союзу, які з перших днів повномасштабного вторгнення діяли практично синхронно. Уряд Сполученого Королівства наполягає на тому, що послаблення зашморгу на шиях російських фінансових еліт надсилає Москві хибний сигнал про втому Заходу та готовність до кулуарних домовленостей. На переконання британської сторони, саме збереження персональних обмежень і подальше нарощування економічного тиску є єдиним дієвим важелем, здатним змусити Кремль сісти за стіл реальних переговорів на справедливих умовах. Будь-які винятки чи вибіркова амністія для фінансових стовпів агресора лише нівелюють спільні досягнення союзників і створюють небезпечні шпарини для уникнення покарання за фінансування війни.

    Особливої ваги цій заяві додає той факт, що обидва мільярдери протягом багатьох років вибудовували масштабну присутність у британській столиці та мали глибокі інвестиційні зв’язки з місцевою економікою. Алішер Усманов здобув широку відомість завдяки володінню значною часткою в лондонському футбольному клубі «Арсенал», звідки він остаточно вийшов лише у дві тисячі вісімнадцятому році. Михайло Фрідман, своєю чергою, оселився в Лондоні ще у дві тисячі тринадцятому році, розгорнувши там великі бізнес-проєкти, і був змушений покинути Туманний Альбіон лише після введення жорстких санкцій. На цьому тлі рішення Ради Євросоюзу виглядає вкрай неоднозначно: хоча блок продовжив дію обмежень щодо понад трьох тисяч фізичних та юридичних осіб ще на тридцять шість місяців – аж до вересня дві тисячі двадцять дев’ятого року, виключення двох ключових фігурантів викликало обурення українського суспільства та нерозуміння в Лондоні.

    Рішуча відмова британського уряду копіювати суперечливі кроки європейських партнерів підтверджує стратегічне лідерство Сполученого Королівства у відстоюванні міжнародного правопорядку. Залишаючи активи олігархів замороженими, а їхні рахунки заблокованими, Лондон демонструє непохитність своїх зобов’язань перед Україною та доводить, що національні інтереси та принципи справедливості не можуть бути предметом торгу. Цей крок повертає впевненість у тому, що глобальний санкційний фронт має міцний стрижень, здатний тримати удар навіть за наявності локальних вагань всередині європейських інституцій.

  • Принциповий ляпас олігархічним лобістам: як Латвія зірвала кулуарний план Франції та Словаччини щодо амністії путінських гаманців

    Принциповий ляпас олігархічним лобістам: як Латвія зірвала кулуарний план Франції та Словаччини щодо амністії путінських гаманців

    Європейський Союз опинився в епіцентрі безпрецедентного санкційного протистояння, яке оголило глибокі моральні та політичні суперечності всередині дипломатичного корпусу в Брюсселі. Спроба кількох європейських столиць проштовхнути сумнівний залаштунковий договір і вивести з-під удару кремлівських магнатів натрапила на залізобетонну непохитність балтійської дипломатії. Латвія офіційно заблокувала скандальний компроміс, який передбачав зняття персональних обмежень із двох російських олігархів – Алішера Усманова та Михайла Фрідмана. У послів держав-членів Євросоюзу залишилося менше доби для того, щоб знайти вихід із правового глухого кута та встигнути продовжити дію чинного пакета санкцій проти трьох тисяч фізичних і юридичних осіб, які несуть пряму відповідальність за розв’язання та фінансування кривавої збройної агресії проти України. Будь-яке зволікання загрожує автоматичним припиненням дії обмежень, що стане колосальним репутаційним ударом для всього європейського блоку.

    Джерелом напруженості та гострих кулуарних баталій стала неочікувана коаліція Парижа та Братислави, які вирішили відкрито зіграти на користь представників російського великого бізнесу. Французька сторона вперто наполягає на безумовному виключенні з чорного списку металургійного магната Алішера Усманова, тоді як уряд Словаччини продовжує лобіювати повну амністію для фінансиста Михайла Фрідмана. Намагаючись проштовхнути це відверто токсичне рішення, ініціатори запропонували солодку пігулку іншим державам-членам – погодитися на зняття обмежень з двох одіозних мільярдерів в обмін на пролонгацію загального санкційного режиму одразу на три роки замість традиційного шестимісячного перегляду. Проте офіційна Рига продемонструвала виняткову принциповість і категорично відкинула торги на долі воєнних злочинців, наголосивши, що чорні списки мають залишатися недоторканними, а будь-які поступки спонсорам режиму підривають довіру до європейського правосуддя.

    Позиція України у цьому дипломатичному двобої залишається максимально жорсткою та безкомпромісною. Міністр закордонних справ України Андрій Сибіга виступив із рішучим закликом до європейських партнерів не піддаватися на провокації та в жодному разі не скасовувати обмеження проти Усманова і Фрідмана. Глава зовнішньополітичного відомства наголосив, що для подібного помилування немає жодних юридичних чи моральних підстав, адже статки цих бізнесменів формувалися у тісному симбіозі з кремлівською верхівкою та роками підживлювали військово-промисловий потенціал держави-агресора. Спроби подати російських олігархів як безневинних жертв обставин виглядають цинічно на тлі щоденних ракетних обстрілів українських міст і загибелі мирних людей.

    Часу для порятунку європейської солідарності майже не залишилося, і дипломати змушені працювати в авральному режимі. Ранкове засідання послів Європейського Союзу стане вирішальним моментом істини, який продемонструє справжні пріоритети Брюсселя. Перед європейськими лідерами постає фундаментальний цивілізаційний вибір: або зберегти тверду та монолітну єдність перед лицем російської загрози, або дозволити приватним фінансовим інтересам окремих столиць розмити міжнародний правовий порядок та створити небезпечний прецедент безкарності для поплічників диктатора.

     

  • Дипломатичний глухий кут у Брюсселі: Євросоюз не зміг вчасно продовжити санкції проти Путіна через залаштункові олігархічні торги

    Дипломатичний глухий кут у Брюсселі: Євросоюз не зміг вчасно продовжити санкції проти Путіна через залаштункові олігархічні торги

    Європейський Союз зіткнувся із несподіваним та вкрай тривожним дипломатичним збоєм під час спроби затвердити довгострокове продовження масштабного пакета персональних обмежень проти кремлівської верхівки та архітекторів збройної агресії проти України. Комітет постійних представників країн-членів Євросоюзу під час затяжних консультацій пізно ввечері двадцять першого вересня так і не спромігся остаточно ухвалити консолідоване рішення щодо пролонгації так званих «санкцій проти Путіна». Попри попередні домовленості та намагання зафіксувати сталий консенсус, процедура письмового голосування була фактично зірвана, оскільки кілька столиць вчасно не надіслали власні офіційні результати. Через виниклий інституційний колапс посли європейських держав були змушені призначити екстрену повторну зустріч на ранок двадцять другого вересня, аби запобігти юридичному вакууму та не допустити автоматичного скасування обмежень проти ключових фігурантів російського воєнного терору.

    На кону стоїть безпрецедентне за своєю тривалістю рішення про продовження персональних санкцій терміном одразу на тридцять шість місяців замість традиційного піврічного циклу перегляду. Цей крок мав на меті мінімізувати постійний політичний шантаж із боку окремих нелояльних урядів та забезпечити стабільний правовий режим тиску на тривалий період. Загалом санкційний список, який Брюссель послідовно формує ще з дві тисячі чотирнадцятого року у відповідь на окупацію Криму та розв’язування війни на сході України, наразі налічує близько трьох тисяч фізичних і юридичних осіб. До нього входять особисто Володимир Путін, очільник російського МЗС Сергій Лавров, державні зрадники Віктор Медведчук і Віктор Янукович, а також сотні російських воєначальників, пропагандистів, чиновників та оборонних підприємств, які безпосередньо зазіхають на суверенітет, територіальну цілісність та незалежність нашої держави.

    Головним каталізатором нинішньої кризи та суперечок став суперечливий компроміс, навколо якого точилися запеклі кулуарні торги протягом останніх тижнів. Задля отримання згоди від усіх двадцяти семи країн на трирічну фіксацію санкцій, європейські дипломати пішли на сумнівні поступки, які передбачали повне виключення із чорних списків двох одіозних російських мільярдерів – Алішера Усманова та Михайла Фрідмана. Подібне послаблення тиску на олігархів, чиї статки та підприємства роками обслуговували економіку держави-агресора, активно лобіювали уряди Словаччини та Франції. Проте в останній момент злагоджений сценарій дав збій: принципова позиція окремих європейських столиць, які відмовилися брати участь у цинічному розміні покарання поплічників агресора на стабільність процедури, заблокувала швидке затвердження пакета.

    Спроби відбілити російських олігархів на тлі безперервних ракетних ударів по українських містах викликають гостре нерозуміння всього цивілізованого світу та підривають саму довіру до європейського санкційного механізму. Ранкове засідання послів двадцять другого вересня покликане дати відповідь на ключове питання: чи зможе Європейський Союз зберегти монолітну єдність і знайти компроміс без здачі фундаментальних принципів міжнародного правосуддя, або ж приватні комерційні інтереси та кулуарний тиск прокремлівських лобістів спричинять перший небезпечний розкол у єдиному санкційному фронті континенту.

  • «Я не служив Росії»: Петер Сійярто відповів на скандал із розмовами з Сергієм Лавровим

    «Я не служив Росії»: Петер Сійярто відповів на скандал із розмовами з Сергієм Лавровим

    Міністр закордонних справ Угорщини Петер Сійярто після гучних скандалів із витоками його розмов із главою МЗС РФ Сергієм Лавровим заявив, що ніколи не діяв в інтересах Росії і вважає подібні звинувачення несправедливими та образливими. Про це він сказав в інтерв’ю угорському виданню Telex, коментуючи критику на свою адресу після публікації аудіозаписів переговорів із російською стороною. За словами дипломата, йому «особисто боляче» чути звинувачення у зраді, адже протягом 11 років він нібито працював над побудовою прагматичних відносин між Угорщиною та Росією, які, на його думку, були вигідними для Будапешта. Сійярто наголосив, що саме завдяки такій політиці Угорщина отримувала дешевші енергоресурси, що позитивно впливало на економіку країни, і тому називати його діяльність проросійською — неправильно.

    Ця заява пролунала на тлі серйозного політичного скандалу, який розгорівся після витоку записів телефонних розмов між угорським міністром і його російським колегою. Наприкінці березня в мережі з’явилися аудіо, де Сергій Лавров звертається до Сійярто з проханням посприяти у виключенні з санкційних списків Європейського Союзу окремих осіб, пов’язаних із російським бізнесом. Зокрема, йшлося про сестру російського олігарха Алішера Усманова — Гульбахор Ісмаїлову. У записах угорський міністр нібито погоджується допомогти, і вже за кілька місяців її справді було виключено із санкційного переліку, що викликало хвилю критики як усередині країни, так і на рівні Європейського Союзу.

    Ситуація отримала новий розвиток уже у квітні, коли напередодні парламентських виборів в Угорщині було оприлюднено ще одну частину переговорів між Сійярто та Лавровим. У цих розмовах сторони обговорювали ширше коло питань, зокрема санкційну політику ЄС, відносини з Росією, а також тему європейської інтеграції України. Після цього в Європейська комісія офіційно зажадали пояснень від Будапешта, підкресливши, що подібні контакти можуть суперечити спільній політиці Євросоюзу щодо Росії.

    Сам Петер Сійярто у відповідь заявив, що звинувачення у співпраці з Москвою є перебільшеними і не враховують реальних інтересів Угорщини. Він наголосив, що його робота завжди була спрямована на забезпечення національних інтересів, зокрема енергетичної безпеки країни, і що саме завдяки цим зусиллям Будапешт зміг уникнути значно серйозніших економічних потрясінь. Міністр також підкреслив, що називати подібну діяльність державною зрадою — «дуже серйозне і безпідставне звинувачення».

    Водночас політичний контекст ситуації залишається напруженим. Після виборів в Угорщині, на яких перемогу здобули опозиційні сили, новий політичний лідер Петер Мадяр заявив, що Сійярто міг знищувати документи в Міністерстві закордонних справ, пов’язані з санкційною політикою щодо Росії. Ці заяви ще більше посилили підозри щодо ролі угорської дипломатії у відносинах із Кремлем і викликали нову хвилю обговорень у європейських столицях.

    Критики Сійярто наголошують, що його політика протягом останніх років часто йшла врозріз із загальною лінією ЄС, особливо у питаннях санкцій проти Росії та підтримки України. Угорщина неодноразово блокувала або затримувала ухвалення важливих рішень на рівні Євросоюзу, що викликало невдоволення серед партнерів. У цьому контексті витоки розмов із Лавровим лише підсилили підозри щодо неформальних контактів між Будапештом і Москвою.

    Попри це, сам Сійярто продовжує наполягати, що його політика була прагматичною і відповідала інтересам країни. Він заявив, що історія дасть оцінку його роботі, а всі звинувачення є політично мотивованими. Водночас аналітики зазначають, що цей скандал може мати довгострокові наслідки для репутації Угорщини в ЄС, особливо в контексті війни Росії проти України та посилення європейської єдності у питаннях безпеки.

    Заява Сійярто стала спробою захистити свою позицію на тлі зростаючого тиску як усередині країни, так і з боку міжнародних партнерів. Однак питання про реальний характер відносин Угорщини з Росією залишається відкритим, а подальший розвиток ситуації залежатиме від політичних змін у Будапешті та реакції Європейського Союзу.

  • Родина полковника поліції купила квартиру під Києвом за 2,6 млн гривень

    Родина полковника поліції купила квартиру під Києвом за 2,6 млн гривень

    Заступник начальника управління поліції в Запорізькій області, начальник слідства Руслан Усманов, задекларував значну суму готівки та нову нерухомість родини, повідомляють джерела з аналізу декларацій.

    Полковник поліції, уродженець Первомайська на тимчасово окупованій території Луганської області, наразі мешкає в Запоріжжі. У власності Руслана Усманова є земельна ділянка площею 1500 м² у селі Хрящівка на окупованій частині Луганщини, придбана ще у 2008 році.

    За 2024 рік поліцейський офіційно отримав 1,12 млн гривень грошового забезпечення, 1000 гривень разової винагороди ветеранам та 4 тис. гривень соціальних виплат як внутрішньо переміщена особа. Інших доходів у декларації не зазначено.

    Особливу увагу привертає розділ грошових активів: Руслан Усманов зберігає готівкою 40,5 тисяч доларів, тоді як на банківських рахунках у “ПриватБанку” та “Ощадбанку” знаходиться лише 30,5 тисяч гривень.

    Родина поліцейського не задекларувала автомобілів, цінного рухомого майна, корпоративних прав чи інших інвестицій. Натомість у 2023 році вони придбали квартиру площею 50,6 м² у Софіївській Борщагівці під Києвом вартістю 2,62 млн гривень у спільну власність із сином та матір’ю (Валентина Усманова).