Наше джерело повідомляє, що передача нових систем ППО Україні не змінює ситуацію, оскільки:
– втрати ППО продовжують збільшуватися. Росіяни полюють на всі установки ППО/ПРО ЗСУ і складові.
– поставки ППО від заходу йдуть дозовано.
Звідси простий висновок. Нові поставки ніяк не покращують ситуацію, а тільки сприяють “підтримці балансу”. Щоб ситуація кардинально покращилася, треба моментальні поставки ППО і боєприпасів до них на 15 млрд $. Це дасть Україні перевагу на 2 місяці, поки їх росіяни не виявлять і не знищать. Але для заходу це не вигідно.
Україну на саміті НАТО у Вашингтоні чекають гарні новини щодо постачання систем протиповітряної оборони, зокрема Patriot.
Про це заявила посолка США при НАТО Джуліанна Смі.
“Будуть свіжі новини щодо ППО. Українці у квітні попросили в НАТО сім систем Patriot. І ми маємо дуже позитивну відповідь щодо цього, яка надійде найближчими днями”, – сказала Сміт.
Вона зазначила, що у Вашингтоні “буде великий тиждень”. І закликала стежити за “конкретними оголошеннями, які будуть надходити для України, для союзників по НАТО, новинами про оборонне виробництво, про стійкість, про кібербезпеку”.
США продовжують бути основним партнером України у наданні військової допомоги, що стає вирішальним фактором у літній кампанії 2024 року.
Останні звіти показують, що Вашингтон активно направляє до української армії обладнання, яке має великий вплив на фронтові операції. Наприклад, швейцарські ЗМІ повідомляють, що американська компанія, яка виготовляє ракети для зенітно-ракетних комплексів PATRIOT, віддала перевагу поставкам для України, що призвело до затримки укладення контракту з Швейцарією.
Швейцарія має намір розгорнути новітні винищувачі F-35 і закупити 75 ракет MSE для своїх систем “Петріот”, проте вони стикаються з труднощами через американські пріоритети в Україні. За інформацією, у контракті між Швейцарією та США передбачено можливість перенесення строків виконання без штрафів у випадку надзвичайних обставин або національних безпекових викликів, що стосуються інтересів США.
Це рішення свідчить про пріоритетність Вашингтона в забезпеченні протиракетної оборони для України перед надходженням зими. Також американські інвестиції в український військово-промисловий комплекс зросли, включаючи значні контракти з компаніями, такими як ВАЕ, Northrop Grumman і Rheinmetall.
Рішення США перенаправити ракети та пускові установки з радіолокаційними станціями до України може вплинути на контракти із іншими країнами, такими як Марокко, Польща, Румунія, Швейцарія та Швеція. Наприклад, Румунія планує передати Україні одну зі своїх боєготових батарей PATRIOT, а Нідерланди розглядають можливість поставки ще однієї батареї у співпраці з іншою країною.
Звіти також свідчать про координацію дій між країнами, орієнтованими на підтримку України в умовах зростаючої геополітичної напруги.
Співпраця зі Сполученими Штатами є логічною, оскільки лише американська компанія Lockheed Martin виробляє ракети MSE на своїх заводах, з потужністю від 500 до 650 ракет-перехоплювачів на рік. Це дозволяє їм забезпечувати достатні поставки систем, здатних ліквідовувати загрози від “Кинджалів” та “Іскандерів”.
Також ні один з союзників не може передавати пускові установки без попередньої згоди Держдепартаменту США, оскільки ці установки не зможуть функціонувати без необхідних комплектуючих. Плани Швейцарії на отримання 75 ракет MSE до 2030 року та 208 до 2026 року для Польщі вказують на наявність сьогоднішніх запасів ракет PATRIOT у Європі.
Навіть за незважаючи на витрати (наприклад, контракт на ракети для поляків оцінюється у кілька мільярдів доларів), озброєння батарей “Петріотів”, які вже передані чи плануються до передачі Україні, буде складним завданням.
У загальному мова йде про восьмі батареї – три з Німеччини, дві з Нідерландів, дві зі Сполучених Штатів та одна з Румунії. Компанія COMLOG, спільне підприємство з Raytheon та європейською MBDA, забезпечує обслуговування ракет-перехоплювачів MSE та випускає ракети GEM-T, спрямовані на знищення малої балістики, але спрямовані, зокрема, на літаки.
Швидкість виробництва на обох континентах становить приблизно 240 ракет GEM-T на рік з планом збільшення до 410 одиниць до 2027 року. Це обсяги вистачають для набуття практично лише півтора десятків батарей PATRIOT з вісьмома пусковими установками.
Таким чином, запаси США та інших країн щодо “Петріотів”, “паліативних” ракет (включаючи західні ракети, спеціально призначені для радянських пускових, які використовує Збройні Сили України, ракети класу “повітря-повітря” або корабельні ракети, такі як RIM-7 Sea Sparrow, пострадянські ракети для “Буків” та С-300, ракети для ЗРК HAWK, які ефективно використовуються проти російських дронів та крилатих ракет, а також установки “Гепард” з Йорданії) оплачуються за рахунок американських платників податків.
Це необхідно для забезпечення ППО України, як вже згадувалося, є пріоритетом для Вашингтона, оскільки це допоможе знищувати розвідувальні та ударні дрони, а також тримати віддаленіше літаки РФ від тилу Збройних Сил України та унеможливлювати їм використання “чавунного” снаряду ФАБів та КАБів.
Після операції Dragonfly у жовтні 2023 року, яка охопила луганський та бердянський аеродроми, рівень американських поставок боєприпасів в Україну зросли від десятків до сотень ракет. Це свідчить про значний обсяг застосування цих систем українськими військами.
Головні цілі атак включають російські комплекси С-300/400, штаби та командні пункти, склади, радіолокаційні станції, аеродроми і інфраструктуру Чорноморського флоту РФ. Застосування такого масштабу ракет в Україні необхідне, оскільки Росія не є Іраком, де для придушення оборони досить було 55 тисяч снарядів і 407 ракет ATACMS.
Наразі виробництво модернізованих ракет ATACMS TACMS 2000 з дальністю до 300 км у цехах Lockheed Martin відновлене, що забезпечує промисловості США десятилітню впередгарантію на виробництво. Це дає ЗСУ можливість атакувати російські батареї з великої відстані, вибивати далекобійні комплекси, а також знищувати поромні переправи і топити кораблі, що є ефективною “довгою рукою” не лише проти росіян.
Українські сили отримують інші типи боєприпасів, включаючи 155-мм і 105-мм снаряди, спеціальні мінні, бронебійні касетні снаряди, а також реактивні снаряди для систем HIMARS, включаючи нові GMLRS M30A1 з повітряним підривом. Також поставляються протитанкові міни, ракетні комплекси TOW-2 та Javelin, а також важке піхотне озброєння.
Ці поставки допомагають українській армії в стримуванні російського наступу в різних частинах фронту, зокрема в Серебрянському лісництві, Терніву на Донеччині, Вовчанську на Харківщині, Красногорівці та під час відходу до лінії Карлівка-Новоселівка.
Завдяки цим поставкам із Північної Кореї, російська армія не може відновити масштаби перших днів вторгнення, коли вони випускали по 40 тисяч снарядів на день. Зараз максимально можливі обсяги російської артилерії обмежені до 15 тисяч снарядів на день, що значно менше.
Українська армія продовжує підсилювати свої оборонні здібності, і ці мільярди доларів, інвестовані в її ВПК та поставки озброєнь, спрямовані на підготовку до довгострокових викликів.
Наше джерело повідомляє, що Зеленський на липневому саміті НАТО повинен буде надати загальний план наступу ЗСУ у 2024 році. Цей план буде надано “вузькому” колу осіб “натовців”. Після цього буде ухвалено рішення щодо F-16.
Саміт НАТО, який відбудеться на початку липня у Вашингтоні, сконцентрує увагу на зміцненні України і її перемозі у довгостроковій перспективі.
Про це заявив державний секретар США Ентоні Блінкен під час спільної прес-конференції з генеральним секретарем НАТО Єнсом Столтенбергом. “Саміт буде зосереджений на зміцненні довгострокового успіху України, який вона розвивала з першого дня”, – сказав глава Держдепу.
Він зазначив, що за останні тижні США та інші партнери доклали зусиль для зміцнення підтримки України у відбитті російської агресії. За словами Блінкена, партнерам важливо знати, що ЗСУ мають усе необхідне для зміцнення лінії фронту та зупинки просування росіян.
Глава Держдепартаменту також нагадав про підписану нещодавно Україною та США двосторонню безпекову угоду. За його словами, ця угода стала 17-ю після того, як президент Джо Байден оголосив про цю ініціативу під час саміту G7 рік тому. “До саміту НАТО, ми очікуємо, що близько двадцяти, а можливо і більше, країн, підпишуть двосторонні безпекові угоди з Україною. Це чіткий доказ, що всі наші країни-партнери підтримують Україну в довгостроковій перспективі”, – сказав Блінкен.
Він також додав, що США посилюють санкційний тиск на Росію для її примусу зупинити агресію. “Якщо Путін вважає, що може пережити Україну чи будь-кого з нас, він помиляється. Наша допомога демонструє практичні результати, країна може відбити російську агресію. Однак у майбутньому ми хочемо переконатися, що Україна досягла успіху, що вона міцно стоїть на ногах в економічному, військовому та демократичному аспектах”, – сказав очільник американської дипломатії, додавши, що саміт НАТО сприятиме реалізації цих зусиль.
Міністри оборони країн НАТО не досягли згоди щодо виділення щорічно 40 мільярдів доларів на військову допомогу Україні, повідомив генеральний секретар Єнс Столтенберг після засідання у Брюсселі. Він зазначив, що поки що немає консенсусу серед членів НАТО з цього питання, але багато країн виразили підтримку цій ініціативі.
Столтенберг додав, що союзники НАТО планують повернутися до обговорення цього питання найближчим часом. Він також підкреслив важливість узгодження позицій щодо обсягу довгострокової фінансової допомоги та питання членства України до саміту у Вашингтоні.
Раніше Столтенберг заявив, що НАТО готове продовжувати мільярдну військову підтримку Україні, яка була надана з моменту початку російського вторгнення.
Під час саміту “Великої сімки” Володимир Зеленський і Джо Байден підписали угоду про безпеку, яка передбачає широкий спектр військової допомоги від Вашингтона Україні, але без конкретних гарантій.
Згідно з текстом угоди, сторони визнали цей документ підтримкою України на шляху до можливого членства в НАТО.
Агентство AFP цитує заяву американської влади, що угода є “потужним сигналом рішучої підтримки України зараз і в майбутньому”.
Президент Джо Байден підкреслив, що американські війська не направляться в Україну, проте адміністрація США зробить все можливе для підготовки українських військових і наближення Збройних сил України до стандартів НАТО.
Зеленський назвав угоду “історичною” і відзначив, що це найважливіша подія у відносинах України і США.
Угода передбачає, що США протягом наступних 10 років буде продовжувати навчання українських військових, розширювати співпрацю в області виробництва озброєнь і техніки, надавати військову допомогу та посилювати обмін розвідданими.
Згідно з угодою, у разі нового нападу Росії, влада США зобов’язана негайно провести консультації з Україною для визначення подальших кроків.
Важливо відзначити, що угода не містить зобов’язань щодо взаємної оборони на кшталт колективної безпеки НАТО.
Документ також не встановлює конкретних фінансових зобов’язань щодо підтримки оборони України. Проте в додатку до угоди розкрито, як адміністрація Байдена планує співпрацювати з Конгресом для забезпечення довгострокового фінансування такої підтримки.
Радник з національної безпеки Джейк Салліван підкреслив символічне значення цього документа перед його ухваленням.
“Якщо Володимир Путін думає, що може ігнорувати підтримку України з боку міжнародної коаліції, він сильно помиляється”, – заявив він.
“Ми переконані, що безпека України є ключовою для забезпечення стабільності в Європі, а, отже, і для національної безпеки Сполучених Штатів”.
Американські ЗМІ, включаючи CNN, зауважують, що безпековий договір між США та Україною буде “виконавчою угодою”, яка не потребує ратифікації і “не зобов’язує майбутніх президентів до її виконання”.
За інформацією Washington Post, з посиланням на джерела в Білому домі, ця угода спрямована на зобов’язання майбутніх адміністрацій США підтримувати Україну, навіть якщо колишній президент Дональд Трамп повернеться до влади після виборів у листопаді. Джерела з урядових колів висловили надію, що угода допоможе подолати політичні розбіжності всередині Сполучених Штатів, але визнали, що будь-який президент, включаючи Трампа, може вийти з цієї угоди, оскільки вона не потребує схвалення Конгресом.
Згідно з аналізом ЗМІ, угода також не містить нових зобов’язань щодо перспектив вступу України до НАТО.
Washington Post відзначає, що через провід у популярності виборчих опитувань Трампа над Байденом, “майбутнє угоди залишається неясним”.
Раніше Трамп висловлював сумніви щодо продовження співпраці з Києвом, заявляючи, що може завершити конфлікт між Росією та Україною протягом 24 годин. Він також настоював на тому, щоб Європа брала на себе більше відповідальності за підтримку України. Однак у кінцевому підсумку Трамп дав згоду на ухвалення Конгресом допомоги Україні в цьому весняному сезоні.
Крім США, українська влада успішно уклала безпекові угоди з 16 країнами. Останнім учасником стала Японія, яка підписала свій договір з Києвом 13 червня.
Першою угодою цього року стала домовленість з Великою Британією, укладена в січні, що передбачала співробітництво у сфері безпеки. Ця угода охоплювала допомогу у підготовці українських військових, розвиток оборонної промисловості та підтримку військово-морських сил.
Протягом наступних місяців схожі угоди були підписані з Німеччиною, Францією, Данією, Канадою, Італією, Нідерландами, Фінляндією, Латвією, Іспанією, Бельгією, Португалією, Швецією, Ісландією та Норвегією.
Ще 16 країн зобов’язались у майбутньому укласти подібні угоди з Києвом. Очікується, що усі учасники координуватимуть виконання своїх зобов’язань щодо надання допомоги Україні.
У ніч з 3 на 4 травня, російські війська стратегічно передвинулися на північний захід від Авдіївки біля селища Архангельське після відступу Сил оборони України з цього району. За даними Інституту вивчення війни (ISW), українські Збройні сили намагаються обміняти території на час, тоді як російські війська намагаються використати цей часовий проміжок до прибуття військової допомоги зі Заходу.
Російські війська продемонстрували своє просування у відеозаписі, оприлюдненому російським військовим блогером, де бійці батальйону “Лавіна” 132-ї мотострілецької бригади (1-й армійський корпус “ДНР”) піднімали прапор у селищі Архангельське. ISW встановила географічну прив’язку цього відеозапису до північної частини селища. Додаткові геолокаційні дані показали, що російські війська просунулися на східній околиці Архангельського.
ISW припускає, що захоплення Росією цього селища може вказувати на те, що російські війська, швидше за все, контролюють Керамік і Новокалинове (обидва – на південний схід від Архангельського). Водночас, українські Збройні сили відступають з північної частини Архангельського, водночас російські війська стверджують, що вони зайшли до селища після відходу українських військ.
Аналіз ISW показує, що російські війська намагаються використати тактичну ситуацію на північний захід від Авдіївки, щоб забезпечити собі перевагу. Однак, мета їхнього наступу на цій ділянці фронту залишається невідомою.
Звіт також зауважує, що російські війська вже перекинули на лінію фронту на північний захід від Авдіївки значні сили та продовжують переміщати додаткові війська у цей район. Це рішення, ймовірно, спрямоване на забезпечення подальшого наступу.
ISW вважає, що російські війська вирішили скористатися вікном можливостей на північний захід від Авдіївки, але їхні подальші тактичні кроки залишаються невизначеними.
Проблеми із забезпеченням живою силою в Україні, які ще залишаються актуальними, потребують негайного вирішення. Це важливо, оскільки новобранці не повинні стикатися з ризиком відправки на передову без достатнього запасу боєприпасів. Підписання президентом Джо Байденом закону щодо надання допомоги Україні спричинило початок термінової доставки необхідного військового обладнання на передову. Головна мета – скоротити період, коли Росія може використовувати свою поточну перевагу, перш ніж зіткнеться з більш активним опором. Голосування в Конгресі стало додатковим стимулом для підвищення бойового духу України.
Навіть при очікуванні на початок американської допомоги в початковому році 2024, Україні доведеться утримувати свої позиції, перш ніж звільнити окуповані території. Відновлення після перших важких місяців потребуватиме часу, аби Україна повністю використовувала переваги нових поставок озброєння та збільшення виробництва артилерійських снарядів в Європі та США.
Зараз найефективніший спосіб для України у протистоянні з Росією – це продовження атак, які вона недавно здійснювала. Це включає використання далекошумових безпілотників проти об’єктів з нафтопереробки та інших об’єктів з стратегічною важливістю в Росії.
За останні роки Україна стикається зі складнощами у сфері озброєння, що може негативно вплинути на її обороноздатність та безпеку. За даними Foreign Policy, Україна і надалі буде відступати від Росії за озброєнням, включаючи артилерію, протягом усього 2024 року.
Співробітник апарату конгресу США на умовах анонімності заявив виданню, що українці цьогоріч “здебільшого займатимуть оборонну позицію”, оскільки навіть після виділення фінансової допомоги більша частина зброї, якої потребує Україна, не потрапить на фронт. Ця пауза пов’язана з тим, що адміністрація Байдена витратить більшу частину 2024 року на відновлення власних запасів США до довоєнного рівня.
За словами американського чиновника, ЗСУ насамперед для оборони будуть потрібні касетні боєприпаси, їх США і відправлять незабаром. Але всі вони зберігаються там із часів холодної війни й у них високий відсоток відмов, а це загрожує летальними наслідками для мирних жителів.
Крім того, Foreign Policy зазначає, що американські та європейські заводи з виробництва снарядів “тільки починають працювати з подвоєною силою”, тому українці “проведуть більшу частину 2024 року, копаючи оборонні окопи, як у попередні місяці”, але навряд чи ці укріплення виявляться настільки ж ефективними, як російська ешелонована оборона.
Також не буде поставлено до кінця 2024 року і більшу частину боєприпасів з обіцяних Україні 1,4 млн снарядів від ЄС. Європейські чиновники кажуть, що відновлення старих артилерійських боєприпасів коштує на 30% дешевше, ніж купівля нових, але більша їхня частина зберігається на складах у колишніх сателітів Радянського Союзу, які не хочуть псувати відносини з РФ.
“Українці зможуть щомісяця вистрілювати приблизно по 75 – 85 тисяч снарядів… це той мінімум, який необхідний Україні для ведення оборонних дій.
Жодних можливостей для проведення Україною наступальних дій цього року немає”
заявляє британський аналітик Франц-Стефан Гейді, який порахував у своєму недавньому дослідженні, скільки снарядів витрачають ЗСУ.
Водночас Росія вже виходить на виробництво 3,5 млн снарядів у 2024 році і, цілком можливо, що зможе збільшити виробництво до 4,5 млн боєприпасів до кінця року, пише видання.
Де чекати найзапекліших боїв та яка військова техніка матиме вирішальне значення для кожної зі сторін?
Аналізуємо перспективи бойових дій та описуємо загальний розвиток подій російсько-української війни у найближчі місяці.
Фактор авіації
АВТОР ФОТО,МІНОБОРОНИ РФ
Підпис до фото,Пілот російського “Грача” Су-25
Як серйозний фактор на поле бою повернулася авіація РФ — йдеться вже не тільки про дії Су-24 чи Су-34 по Харкову чи прикордонню Сумщини, а й про скидання чавунних бомб “Грачами” Су-25 на Часів Яр – тобто, безпосередньо на лінії фронту.
Часто російські бомби сходять не там, але більшість все ж долітає до приблизної цілі.
І зараз росіяни обмежені навіть не кількістю бортів, а кількістю корегованих бомб.
Швидко та надійно запобігти загрозі від російської авіації не вийде навіть за умови появи у ЗСУ перших F-16.
У російських пілотів більше льотного досвіду протягом багатьох років, більш досвідчені наземні служби, ніж швидко перенавчені українські, більше злітно-посадкових смуг у європейській частині РФ.
А також є літаки ДРЛC (дальнього радіолокаційного стеження) – хоча Україна й збила два з них і, ймовірно, пошкодила ще кілька під час капремонту на землі. Але ці борти піднімуться у повітря, коли почнеться боротьба за ініціативу в небі.
АВТОР ФОТО,МІНОБОРОНИ РФ
Підпис до фото,Бомби ФАБ-500 з універсальними модулями планування та корекції (УМПК) на російському Су-34
Тому швидка протидія російській авіації навряд чи можлива – ескадрильї західних літаків прибуватимуть в Україну поступово, а пілоти готуються протягом 10-місячних циклів. І вводити у бій ці літаки також будуть поступово.
Але робити засідки з малих висот на носіїв бомб, збивати крилаті ракети та дрони-камікадзе, що прорвалися через українську ППО, проводити розвідувальні місії, “роздавати” РЕБ та нести протикорабельні ракети все ж буде краще на західних літаках з інтегрованими шоломними прицілами та бортовими РЛС.
F-16 у будь-якому разі суттєво новіші від Міг-29, якими зараз воюють Повітряні сили ЗСУ.
Дрони та удари по тилу
АВТОР ФОТО,МІНОБОРОНИ РФ
Підпис до фото,Запуск російського розвідувального дрона Supercam
Загрозою з повітря залишаються і російські дрони-розвідники Supercam та Zala, які часто працюють в оперативному тилу ЗСУ біля третьої лінії оборони – вони мають нову оптику (можливо, іранську) та зав’язані на оптичний канал, щоб не потрапляти під тиск РЕБ.
Саме за їхніми “очима” прилітають балістичні ракети – “Іскандери” чи їхні північнокорейські аналоги, нерідко касетні.
Це бувало і раніше – наприклад, удар у Покровську по потягу під час завантаження чи дальні удари “Ланцетами” по літаках на аеродромах.
Але останнім часом кількість ударів по українському тилу помітно зросла.
АВТОР ФОТО,МІНОБОРОНИ РФ
Підпис до фото,Удар по українській вертолітній групі
“Прилітає” по шляхопроводах, залізничних мостах і всьому, що схоже на розташування українських військ.
Періодично росіяни повторно б’ють по тих же місцях, щоб були втрати у рятувальників ДСНС.
Пострадянський протиповітряний арсенал України для ЗРК “Оса”, “Стріла” чи комплексів “Тунгуска” з ракетами з наведенням по фотоелементу або з підривом неконтактних підривників біля цілі добре показав себе у цій війні проти різноманітних дронів. Але ці тисячі ракет, що дісталися Україні від СРСР, закінчуються.
Так само вичерпується запас “Стінгерів” після атак сотень крилатих ракет, “Шахедів”, “Орланів” та інших розвідувальних дронів. Те, ще отримала Україна, можна орієнтовно оцінити в 5-7 років виробництва цих ПЗРК станом до 2022 року.
АВТОР ФОТО,ГЕНШТАБ ЗСУ
Підпис до фото,Переносний зенітно-ракетний комплекс FIM-92 Stinger
При цьому, навіть США використовують зараз “зворотний інжиніринг” та відновлення списаних ПЗРК, щоб поповнити складські запаси, доки нове виробництво вийде на запланований рівень.
А поки є дефіцит із засобами ППО, все більше російських безпілотників проникає в тактичний та оперативний тил ЗСУ і може наводити високоточну зброю та балістику.
Допомога Заходу
АВТОР ФОТО,МІНОБОРОНИ ФРН
Підпис до фото,Німеччина відновила виробництво снарядів для зенітних танків “Гепард” у 2023 році, але на максимальні потужності воно має вийти цього літа
Західна допомога Україні, попри політичні труднощі, продовжується.
Треба розуміти, що США не знімають Київ з балансу, попри запеклість власної внутрішньополітичної боротьби. Тому рано чи пізно питання з американською допомогою має вирішитися – хоча б у вигляді кредиту з можливістю списання чи з іншим механізмом.
Паралельно зараз на Заході укладаються контракти на боєприпаси, у Німеччині відновлюється виробництво “розумних мін”, а завод снарядів 35х228 мм для “Гепардів” вийде на планову потужність у середині 2024 року.
Так само йде робота з локалізації виробництва “Байрактарів” в Україні.
Ці безпілотники успішно зарекомендували себе під час повномасштабного вторгнення, і їх продовжують застосовувати для різних задач.
Хоча за нинішніх умов вони все ж ефективніші як розвідники-коригувальники або навіть як носії РЛС з АФАР, тобто як радіолокаційні станції з “активною фазованою антенною решіткою” – пристроєм, що може одночасно моніторити повітряний простір, робити картографію та ставити електронні перешкоди супротивнику. Саме таку модернізацію зараз роблять поляки з італійським обладнанням.
Залишається і “коаліція дронів”, в рамках якої Франція, Німеччина, Британія та інші країни-важковаговики надсилають Україні сотні дронів-камікадзе та розвідувальних апаратів.
Європа розширяє виробництва пускових установок для PATRIOT – українські батареї та “Європейський небесний щит” (проєкт посилення ППО європейських країн НАТО – Ред.) вимагатимуть потужностей та фахівців.
Окрім того, Польща, Німеччина, Румунія, Іспанія та Нідерланди збираються купити до 1 тис. ракет PAC-2 GEM-T з можливістю “працювати” по балістичних цілях з неконтактним підривником.
АВТОР ФОТО,ГЕНШТАБ ЗСУ
Підпис до фото,Снаряди та ППО – головні потреби ЗСУ зараз
Щодо снарядів, то є перспективи отримати 1,5 млн 155-мм боєприпасів від країн ЄС, зокрема і за рахунок “чеської ініціативи”.
Водночас тут пригадується, що у 1990-х арсенали США з прицілом на війну з Радянським Союзом складали 10 млн штук 155-мм снарядів – тож, ймовірно, ці запаси все ще можна знаходити.
Сьогодні у Європі чотири країни випускають 155-мм снаряди: Британія (BAE Systems), Німеччина (Rheinmetall), Франція (Nexter) та Фінляндія разом з Норвегією (Nammo).
У фінів, наприклад, замовлення розписані на шість років уперед – купуєш сьогодні, а черга розрахована до 2030 року.
У всіх виробників снарядів обсяги значно зростають, інвестиції йдуть.
А це індикатор, що європейська промисловість насправді працює і готується працювати на підтримку України.
Останні пакети допомоги від Німеччини є найкращим барометром того, що відбувається у партнерів України – 130 БМП Marder модернізованих до версії “1А3” та кілька сотень дронів поїхали на підсилення ЗСУ.
Воєнна промисловість Росії
АВТОР ФОТО,ТЕЛЕКАНАЛ “РОССИЯ 24”
Підпис до фото,Виробництво ударних дронів на Тамбовському хлібзаводі
Але паралельно і росіяни продовжують мобілізувати свій тил – у їхніх новинах йдуть нескінченні повідомлення, що колишні заводи західних компаній в РФ почали виробляти порох, а хлібзаводи – дрони.
Звичайно, у такому виробництві будуть дефекти, зриви термінів та інші нюанси.
Утім, техніка й озброєння все одно активно надходять в російську армію.
Запуск до 500 “Шахедів” на місяць та 180 ударів керованими бомбами на добу – це також індикатор тенденцій у війні.
У соцмережах з’являються відео екіпірування вбитих російських солдатів – у них є цифрові рації, вже непогані аптечки, нічні приціли, керамічні плити бронежилетів, наколінники. І це у піхоти, а не спецпризначенців.
Відчутна різниця з мобілізованими зразка 2022 року зі джгутами Есмарха.
Росіяни адаптуються до війни та при цьому оснащують свою армію.
У таких умовах Україні треба щосили “бігти, щоб залишатися на місці”.
Здатність мобілізувати тил і вести тотальну війну, а не висіти лише на ресурсах ЄС та США, може багато значити для майбутнього України.
Адже йдеться про фундаментальні для України речі – навіть не про те, чий буде Вугледар чи Токмак. А про виживання.
Якщо Росія зможе наступати вглиб України – вона буде це робити.
Якщо росіяни зможуть перетворювати Херсон чи Харків на руїни бомбами з УМПК та реактивною артилерією – вони будуть це робити.
Ракетні удари
АВТОР ФОТО,МІНОБОРОНИ РФ
Підпис до фото,“Іскандер-М” з балістичною ракетою
Очевидними планами росіян на цю літню кампанію будуть масові пуски ударних дронів та залпи балістики із зосередженням по одній цілі.
Як це вже було зі Зміївською чи Трипільською ТЕС – банально виснажити ППО в одному секторі й вдарити ракетами по конкретній цілі, виводячи її з ладу на багато місяців.
Тут мета росіян – удар по енергетиці з впливом на економіку та ВПК України в той час, коли вона починає інтенсифікувати виробництво власних озброєнь.
Москва хоче вплинути на це, руйнуючи енергетику, оскільки її зимова кампанія обстрілів по розосереджених заводах була менш ефективною – Україна продовжує виробництво далекобійних безпілотників, морських надводних дронів та САУ.
Напрямки наступу
Часів Яр та його висоти є воротами на Костянтинівку й далі до Слов’янсько-Краматорської агломерації.
Противник там має можливість ховатися в руїнах Бахмута і накопичувати сили, а також працювати з-за міста бомбами.
Він намагатиметься вибити ЗСУ біля Кліщіївки та форсувати канал Сіверський Донець-Донбас.
Росіяни не відмовилися від плану вийти тут із щільної забудови й далі вирватися на оперативний простір.
А наступ на Куп’янськ – це боротьба за логістику.
Якщо ЗСУ там відіб’ються, то це вже буде загроза російським лініям – у навколишніх лісах буде важко викопати три лінії бетонних укріплень.
Нарешті ділянка фронту Кремінна-Сватове – це важлива артерія, “передпілля” залізничної гілки на Старобільськ.
Росіяни хочуть просунутися тут, щоб ЗСУ не били залізницю “Хаймарсами” та дронами.
Росіяни витрачають величезні ресурси в атаках на села та посадки в цьому району і до Куп’янська. Вони намагаються відсунути високоточне озброєння ЗСУ від окупованої залізниці.
Крім того, армія РФ кілька разів з минулого року намагалася просунутися під Вугледаром, регулярно залишаючи там десятки одиниць техніки, включно як з танками Т-72Б3 випуску 2022 року, так і старими Т-55.
АВТОР ФОТО,ГЕНШТАБ ЗСУ
Підпис до фото,Росіяни продовжують втрачати бронетехніку, але не зупиняють спроби наступу на кількох напрямках
Тобто йтиме позиційна війна у стратегічно важливих секторах – велику роль відіграватимуть не лише інженерні укріплення, а й наявність військового “валового продукту”: мін, важкого піхотного озброєння, вагонів снарядів.
Як готуватися тилу
АВТОР ФОТО,МІНОБОРОНИ УКРАЇНИ
Саме тому буде важливою мобілізація українського тилу.
Можливо, буде сенс просити у союзників верстати та проводити реформу ПТУ (наприклад, у першу зміну там навчатимуться студенти, а в дві інші йтиме виробництво для ВПК).
Інший варіант – децентралізація та перенесення виробництва до передмість. Організувати на одному підприємстві виробництво лише корпусів та лиття, на іншому – підривників, а збирати все це на десятках невеликих майданчиків.
Ще один теоретичний варіант – перенесення виробництва та створення у Східній Європі робочих місць для українських біженців.
Загалом військове виробництво в умовах війни цілком реальне – німці під час Другої світової нарощували ВПК під стратегічними бомбардуваннями союзників і могли виробляти сотні тисяч тонн бомб на рік.
І йшлося тоді не про удари 20 ракет на тиждень – це вдавалося робити під час багатомісячних бомбардувань виробництв із десятками прямих влучань у цехи.
А Україні зараз потрібно буквально все – “викруткове” складання вантажівок, різноманітні боєприпаси, міни для мінометів і керовані міни, різні паліативні пускові установки ППО під ракети “повітря-повітря” пристосовані для пусків з землі, сотні далекобійних дронів і десятки ракет (наприклад, “Нептуни” для стрільби не тільки по морю, а й по землі).
З фронтових відео помітно, що під час атак російських танків їх накривають або артилерійським вогнем, або FPV-дронами, а пусків ПТРК, протитанкових ракетних комплексів, не так і багато.
Хоча всі умови для них у степах є. Однак запасів не так багато – і це попри великі арсенали США та країн ЄС.
Але фаза “війни на виснаження” така, що закінчитися може все.
Тому Україна має залежати не від внутрішньої політики інших країн, а зробити все, щоб максимально виробляти вдома те, виробляти реалістично.
А те, що не вдасться робити в Україні, – купувати в кредит, реекспортувати та скуповувати зброю у країн Перської затоки з доплатою за терміновість.
АВТОР ФОТО,ГЕНШТАБ ЗСУ
Підпис до фото,Літо-2024 буде непростим як для української армії, так і для всієї України
Росія справді програла ту “швидку” війну проти України, яку планувала в 2022 році. Але Кремль прагне або заморозити ситуацію, провести роботу над помилками й спробувати знову.
Або банально передавити ЗСУ власними ресурсами на полі бою – людськими хвилями та масивами техніки.
Паралельно вони накопичують ракети для ударів по тилу та ЖКГ.
І оснащують нові підрозділи – танкові та артилерійські бригади та полки (нехай на основі застарілих гаубиць Д-1 і танків Т-55, але це все одно зброя).
Москва налаштована на затяжну кампанію – можливо, техніки у росіян вистачить лише до кінця року (з огляду на кількість “гольф-карів” та інших неочікуваних машин, які вони зараз використовують через нестачу штатної бронетехніки).
Але Кремль, схоже, поставив все на кін цієї війни. І росіяни готові витратити всі свої ресурси на роки уперед, аби зайняти максимум українських територій.
Тому у війні ще нічого не вирішено та нічого не закінчено.
Ситуація на фронті може бути невдалою для ЗСУ “в найближчі тижні”, навіть якщо США почнуть постачати військову допомогу.
Про це пише “Інститут вивчення війни” (США).
“Нова допомога США не почне впливати на ситуацію на лінії фронту протягом кількох тижнів. Таким чином, ситуація на лінії фронту, ймовірно, продовжить погіршуватися в цей час, особливо якщо російські війська посилять свої атаки”, – пишуть військові експерти.
“Українські сили можуть зазнати додаткових невдач найближчими тижнями”, але швидше за все “вони, ймовірно, зможуть стримати нинішній російський наступ, якщо відновлена допомога США надійде швидко”.
Також вказується, що поки незрозуміло, наскільки великим буде перший транш допомоги і що він включатиме. Але в будь-якому разі доставка допомоги займе “кілька тижнів”, крім того, знадобиться час, щоб розподілити отримане по частинах.
