Uanews.life

Позначка: внутрішньо переміщені особи

  • Виплати дітям ВПО під загрозою через вимогу очного навчання

    Виплати дітям ВПО під загрозою через вимогу очного навчання

    Сотні тисяч дітей із родин внутрішньо переміщених осіб можуть опинитися під ризиком втрати щомісячних державних виплат через вимогу навчання за місцем фактичного проживання. Про це заявив голова робочої групи Тимчасової слідчої комісії Верховної Ради з питань житла для ВПО Максим Ткаченко.

    Йдеться про державну допомогу у розмірі 3 тисяч гривень на дитину, яку уряд відновив для підтримки сімей внутрішньо переміщених осіб. Ця виплата не прив’язана до доходу родини, однак серед ключових умов її отримання є вимога, щоб дитина навчалася у закладі освіти за місцем фактичного проживання.

    Найбільший ризик виникає для дітей, які продовжують дистанційне навчання, зокрема для школярів із тимчасово окупованих територій або з регіонів, де офлайн-освіта ускладнена або неможлива. Частина таких учнів навчається у релокованих школах, що працюють онлайн і зберігають українські освітні програми для дітей, які не можуть фізично повернутися до своїх громад.

    За словами Максима Ткаченка, проблема може стосуватися сотень тисяч дітей по всій країні. Він навів приклад Маріуполя, де близько 5 тисяч школярів продовжують навчання дистанційно в межах української системи освіти.

    Фактично нова вимога ставить під загрозу отримання виплат тими сім’ями, які не мають можливості забезпечити офлайн-навчання через безпекові або логістичні причини.

    Ткаченко звернув увагу, що така норма може створити додатковий соціальний тиск на родини ВПО, які і так перебувають у складних умовах через втрату житла, роботи та стабільного місця проживання. Він також поставив питання, чи було належним чином прораховано наслідки впровадження цієї вимоги та чи узгоджували її з Міністерством освіти і науки.

    Окремо наголошується, що для частини родин виплати у 3 тисячі гривень є суттєвою підтримкою бюджету, особливо в умовах нестабільного доходу та додаткових витрат на оренду житла, переселення чи лікування.

    У парламенті пропонують переглянути підхід до надання виплат. Зокрема, Максим Ткаченко закликав запровадити перехідний період, який дозволив би уникнути різкого припинення допомоги.

    За його словами, оптимальним рішенням могло б стати збереження виплат щонайменше до вересня, щоб родини мали час адаптуватися до нових правил і, за можливості, перейти на очну форму навчання.

    Питання соціальної підтримки внутрішньо переміщених осіб залишається одним із ключових викликів державної політики під час повномасштабної війни. Механізми допомоги неодноразово переглядалися, зокрема з метою їх адресності та ефективності, однак зміни часто викликають дискусії через ризик обмеження доступу до виплат для найбільш вразливих категорій.

    Особливо гостро це стосується дітей, які через війну втратили можливість стабільного навчання в очному форматі та змушені залишатися у дистанційних або змішаних освітніх програмах.

    Наразі питання умов виплат перебуває на етапі обговорення, а можливі зміни ще можуть бути доопрацьовані у взаємодії між парламентом, урядом та профільними міністерствами.

  • Мільярдне фінансування для окупованих громад: основа майбутнього відновлення чи питання ефективності

    Мільярдне фінансування для окупованих громад: основа майбутнього відновлення чи питання ефективності

    Бюджети тимчасово окупованих громад залишаються важливим елементом державної політики України в умовах війни. Попри втрату контролю над частиною територій, ці громади продовжують функціонувати як адміністративно-територіальні одиниці, формують власні бюджети та планують відновлення після деокупації. Такий підхід зберігає їхній правовий статус і демонструє незмінність суверенних претензій України на ці території.

    Наявність бюджетів дозволяє військовим адміністраціям виконувати мінімальні управлінські функції, підтримувати внутрішньо переміщених осіб і зберігати зв’язок із мешканцями громад, які були змушені виїхати. Значна частина коштів спрямовується на освіту, соціальне житло, роботу гуманітарних центрів, оздоровчі та інші заходи для переселенців. Для багатьох людей це фактично єдина форма підтримки з боку громади, з якої вони походять.

    Водночас бюджетна модель релокованих громад має суттєві обмеження. Понад 84% їхніх доходів формуються за рахунок державних трансфертів, що робить такі бюджети залежними від центральної влади. Втрата майна, землі та комунальної інфраструктури ускладнює формування власних доходів і перетворює бюджетний процес на значною мірою формальний. Попри це, до таких громад застосовується загальний механізм горизонтального вирівнювання та додаткові дотації з державного бюджету.

    За останні роки видатки окремих окупованих громад суттєво зросли. У найбільших міських громадах вони вимірюються сотнями мільйонів гривень і в окремих випадках наближаються до мільярда. Для порівняння, бюджети деяких громад, що перебувають під повним контролем, мають співмірні показники. Це свідчить про значний масштаб фінансових ресурсів, які адмініструються навіть в умовах окупації.

    Структура видатків у різних громадах відрізняється. Частина військових адміністрацій спрямовує переважну частину коштів на міжбюджетні трансферти, зокрема субвенції на підтримку Збройних сил України або на потреби інших громад. В окремих випадках ця стаття становить більшість бюджету. Такий механізм викликає дискусії щодо ефективності, пріоритетності та швидкості використання коштів у контексті потреб фронту.

    Разом із цим значні суми витрачаються на утримання органів місцевої влади. У ряді громад видатки на управлінський апарат залишаються співмірними з показниками громад, які не зазнали окупації. Це ставить питання про можливість оптимізації адміністративних витрат, зокрема шляхом удосконалення структури військових адміністрацій. Однак будь-які зміни мають враховувати потреби внутрішньо переміщених осіб, адже в багатьох громадах значна частина бюджету спрямована саме на соціальні програми для них.

    Окремою проблемою є нерівномірність доступу переселенців до послуг. У різних громадах частка видатків на соціальне забезпечення, освіту чи підтримку ВПО суттєво відрізняється. Це створює відмінності в обсязі допомоги та можливостях отримання сервісів залежно від того, до якої саме громади належить людина.

    Також залишається питання прозорості. Мешканці тимчасово окупованих громад фактично обмежені у впливі на бюджетні рішення, а механізми громадських обговорень часто не застосовуються. Повнота оприлюднення даних про доходи та видатки інколи є недостатньою, що ускладнює громадський контроль і підзвітність.

    Вирішення цих проблем потребує комплексного підходу: перегляду співвідношення адміністративних витрат і соціальних програм, забезпечення рівного доступу ВПО до послуг, підвищення прозорості бюджетного процесу та впровадження ефективних інструментів участі громадян. Оптимізація управлінських структур може дати економічний ефект, але вона має супроводжуватися гарантіями належного соціального захисту переселенців і збереженням спроможності громад до відновлення після деокупації.

  • Дороге життя в тилу змушує ВПО повертатися у зону бойових дій

    Дороге життя в тилу змушує ВПО повертатися у зону бойових дій

    Внутрішньо переміщені особи в Україні дедалі частіше змушені повертатися до небезпечних прифронтових районів через фінансову неспроможність жити в тилових регіонах. Про це йдеться у звіті Управління Верховного комісара ООН з прав людини за період з 1 червня по 30 листопада 2025 року.

    У документі зазначається, що за цей період понад 130 тисяч людей виїхали з прифронтових територій у пошуках безпеки. Однак після евакуації значна частина переселенців зіткнулася з серйозними економічними труднощами. За даними ООН, проживання в більш безпечних регіонах України виявилося суттєво дорожчим, насамперед через високу вартість оренди житла, яку доходи більшості внутрішньо переміщених осіб не дозволяють покрити.

    У звіті наголошується, що чинна система розселення переселенців не пропонує довгострокових рішень. Тимчасові механізми підтримки не здатні забезпечити стабільні умови проживання, а доступ до житла для тривалого перебування залишається обмеженим. Також підкреслюється, що не всі транзитні центри були доступними для людей, які потребували негайного прихистку.

    Окрему проблему становить гостра нестача доступного житла, придатного для тривалого проживання. Особливо складною ситуація є для літніх людей та осіб з інвалідністю. Неурядові організації, залучені до евакуації та розміщення переселенців, повідомляють про хронічну нестачу фінансування та труднощі з пошуком відповідних житлових приміщень для цих категорій населення.

    У підсумку, як зазначається у доповіді ООН, частина внутрішньо переміщених осіб розглядає можливість повернення або вже повернулася до небезпечних прифронтових районів через відсутність засобів до існування в тилу. Це відбувається попри триваючі бойові дії та загрозу життю, що свідчить про глибину соціально-економічної кризи, з якою стикаються українські переселенці.