Uanews.life

Позначка: журналістське розслідування

  • Схеми паралельного імпорту продукції Apple до РФ та Білорусі холдингом ASBIS

    Схеми паралельного імпорту продукції Apple до РФ та Білорусі холдингом ASBIS

    У другій частині журналістського розслідування видання 360ua.news продовжує публікувати схеми паралельного імпорту, за якими техніка Apple завозиться до РФ та Білорусі через офіційного партнера Apple в Україні – компанію ASBIS.

    Коли Росію стало важче прикривати, у гру вступила Білорусь. У Республіці Білорусь холдинг ASBIS використовує “дзеркало” тієї ж схеми.

    Так, у квітні 2022 року з’являється “нова” компанія ТОВ «ДНК-Трейд» з тим же самим менеджментом що й у білоруському представництві ASBIS.

    Директор ТОВ «ДНК-Трейд» – Артем Ахунов, колишній гендиректор СЗАО «Асбіс». Офіс ТОВ «ДНК-Трейд» за тією ж адресою, де раніше працював головний офіс ASBIS у Мінську – Менковський тракт, 10, офіс 27.

    ФОТО: Холдинг ASBIS продовжує роботу в РБ через підставну «ДНК-Трейд»

    Тепер підконтрольна холдингу ASBIS білоруська «ДНК-Трейд» постачає техніку Apple для білоруської мережі A1, офіційного реселера Apple. Мережа iStore теж просто «переїхала» — спершу це було ТОВ «Автоматизированные системы бизнес-контроля», а у 2024 році з’явилася «АйСтор Плюс», яка до 2025 належала все тій самій «ДНК-Трейд».

    Потім контроль перейшов до Максима Бобко – колишнього директора ООО «МакСолюшнс», структури, через яку Asbis запустив проект Breezy для trade-in техніки Apple.


    ФОТО: Зв’язки та активна робота ASBIS в Білорусії

    Звісно, власник Asbis Сергій Костевич досить акуратний, тож офіційно нові офіси холдингу працюють на Кіпрі, у Казахстані, Узбекистані, Грузії.

    Але по факту більшість «релокованих» співробітників навіть не виїжджали з Росії:

    Расім Лемберанський, колишній виконавчий директор російської мережі re:Store, у травні 2025 року став Chief Omnichannel Officer в Asbis. У профілі Лемберанського — Кіпр, а у житті — Москва.

    Зокрема, його присутність у чатах житлового комплексу «Событие» восени 2025 року підтверджує, що топ-менеджер міжнародного холдингу, який декларує відхід із РФ, досі мешкає у столиці країни-агресора.

    Дмитро Андрєєв, керівник відділу продажів Asbis, в офіційних документах — Алмати.
    Та до 2022 року він працював у московському офісі Western Digital.

    У грудні 2023-го публікував резюме з місцем проживання «Москва», а вже в березні 2023-му оформлював замовлення на адресу в Санкт-Петербурзі. Його історія «релокації» нагадує переїзд тільки на папері — між вкладками браузера.

    Станіслав Мартинов, колишній директор Asbis Russia, тепер числиться у філії в Узбекистані. Але польоти між Ташкентом і Москвою — дев’ять туди, дев’ять назад.

    А ось липні 2025 року Станіслав Мартинов шукав, де полагодити машину у Москві.

    Варто відзначити, що на Кіпрі, у штаб-квартирі холдингу Asbis, числяться десятки нових «міжнародних фахівців». Але якщо уважно подивитись, то всі вони всі з Москви

    Анастасія Коршункова, колишня менеджерка московського офісу Schneider Electric,

    у 2023 році стала співробітницею Asbis. До цього працювала у російській Асоціації імпортерів та експортерів — структурі, яка займалася імпортом електронних модулів і деталей для БПЛА. У Asbis вона вже під прапором Кіпру. Але робочі контакти, адреси й канали зв’язку — ті самі.

    Василь Снежков, ще донедавна керівник московського офісу ELKO Group, у 2024 році очолив Prestigio Consumer & Lifestyle Products — дочірній напрямок Asbis. Його новий офіс — у Лімасолі, але мережа ділових контактів залишилася московською.

    Катерина Ладогіна, колишня директорка з маркетингу московської школи, тепер відповідає за маркетинг Asbis у регіоні EMEA. Офіційно — Кіпр. По суті — те ж коло знайомств, те ж комунікаційне поле, ті ж контакти з російськими колегами.

    Ще один «новий» напрямок Asbis — штучний інтелект і робототехніка де ми знову бачимо “знайомі” імена.

    Олександр Аспідов, колишній інженер із Huawei у Москві, з 2023 року очолює напрям Machine Learning & Computer Vision в Asbis Robotic Solutions. Локація — Кіпр. Реальність — усе та ж Росія.

    У цьому ж підрозділі працюють Аркадій Кривчиков, Артемій Смєхов, Євген Догель — усі вони мали попередній досвід роботи у російських компаніях, пов’язаних з IT, інженерією та лазерними системами.

    Найімовірніше, Asbis просто переніс відділ R&D на «нейтральну» територію, але команда лишилася тією самою.

    Офіційно — міжнародна корпорація з філіями у 28 країнах.
    Неофіційно — мережа людей, які залишились у Росії та працюють дистанційно під брендом «кіпрського офісу».

    Вони змінили підпис у пошті, але не змінили країну. І поки компанія демонструє “адаптивність бізнесу”, фактично вона продовжує тримати у штаті російських фахівців, які вчора обслуговували місцевий ринок, а сьогодні — розробляють продукти для нього через обхідні схеми.

    Хоча ASBIS публічно обіцяв «скоротити присутність у Росії та Білорусі», на графіках — інша картина: саме у 2022-му стрімко підросли ринки, що прилягають до РФ. Вірменія — плюс 217%, Грузія — 124%, Азербайджан — 58%, ОАЕ — 40%, Казахстан — 33%. І це не статистичний шум, а маршрут.

    Казахстан у звітах перетворюється на головний хаб постачання. Якщо у 2021-му він давав 12,45% продажів ASBIS, то у 2022 — вже 21,74%, у 2023 — 22,77%. Кожна п’ята гривня обороту — через країну, яка стала головним транзитним вузлом для російського ринку.

    На початку 2024-го компанія запускає будівництво нового складу площею близько 20 тис. м² — і того ж року скаржиться в піврічному звіті: «незаконна торгівля» конкурентів вибиває ціни на 30%.

    Паралельно у вересні 2023-го в кіпрському офісі ASBIS з’являється Key Account Manager Анастасія Коршункова. За рік до того вона працювала в російській Асоціації експортерів та імпортерів із локацією в Туреччині — структурі, що, серед іншого, пропонувала імпорт продукції подвійного призначення: деталі для БПЛА, електронні модулі, товарні позиції, які легко опиняються у санкційних списках. У публічних звітах це називається «міжнародним розвитком». У реальному житті — коридором.

    Коли ASBIS оголосив про «вихід» зі східних ринків, точку входу просто зсунули. На карті Європи складів стало менше, у Центральній Азії — більше.

    У 2021-му дочірня юрособа ASBIS CA в Узбекистані отримала чотири поставки. У 2024-му — вже 4 059. Зростання у тисячу разів — це не локальний успіх, це інфраструктура. Офіційні реселери Apple в Узбекистані множаться: Beeline, CA.Store, Elmakon, Mediapark, Radius. У Ташкенті відкривається iStore від ASBIS. «Нейтральний» ринок? Новий фасад — той самий зміст.

    У звітності це виглядає «органічним розвитком» на нових ринках. У географії постачань — це класичний паралельний імпорт: товар перетікає через юрисдикції, де простіше з паперами і складніше з відповідальністю. Коли у 2024-му частка Казахстану в загальних продажах падає до 16,37%, компанія пояснює це «незаконною торгівлею» конкурентів і змінами в законодавстві. Але в той самий час у Казахстані з нуля росте склад на 20 тисяч квадратів, а в Центральній Азії — пульсують канали, які суміжні з РФ не на словах, а на дорогах і складах.

    ФОТО: квітень 2025, блогер з Росії на каналі iBlog викладає відео: порівняння зарядних пристроїв від Асбіс, а також інформує про налагодження постачання.

    Як бачимо, ASBIS не скоротив присутність в РФ, а тільки змінював фасади, під’єднував нові двері, добудовував склади — і вів товар туди, куди офіційно «вже не ходить». На папері — розвиток. У реальності — легалізований обхід. І якщо хтось іще сумнівається, достатньо подивитися на 2022-й рік на карті продажів — і на те, як саме ця мапа накладається на географію російського ринку.

    Найбільш цинічним в даній історії є той факт, що ASBIS перетворив Україну на канал паралельного імпорту електроніки до РФ.

    Офіційна формула звучить бездоганно: в Україні імпортером Apple є ТОВ «Еппл Україна» (з 2020 року), Apple завозить техніку з Китаю та Індії і сама ж розмитнює. На папері — чиста вертикаль: виробник → митниця → полиці.

    Але практична географія постачань рідко збігається з пресрелізами. Вересень 2024 дає важливу деталь: ASBIS у цій моделі — не просто «перевізник». Саме на їхніх складах сортують техніку, звідси відвантажують у iStore, а також Comfy, «Фокстрот», «Алло» та інші мережі; тут же погоджують викладку вітрин, рекламні матеріали, навчання продавців. Формально імпорт здійснює Apple, фактично ASBIS контролює маршрут від рампи складу до каси магазину. І якщо ви керуєте маршрутом, ви впливаєте на напрямок.

    Ось яскравий приклад – Вересень 2025. Російський блогер Wylsacom показує у ролику новий iPad Pro М5, тримаючи в руках коробку від iPad Pro M4 (2024). На стікері чітко читається: «Імпортер — ТОВ “Еппл Україна”». Поруч — part number MVXR3NF/A. Для людей з індустрії це не абревіатура, а карта: NF — код регіону Бельгія/Франція/Люксембург; пристрої з цим кодом легально продаються також у Великій Британії, Ірландії, Литві, Україні. Тобто коробка з таким маркуванням цілком могла з’явитися у нас на полиці.

    ФОТО: ASBIS перетворив Україну на канал паралельного імпорту електроніки до
    РФ

    Схема паралельного імпорту проста до банальності: товар входить «чисто» в країну А, а виходить уже в країну Б. Юридично — це інший ланцюг постачання; фізично — ті самі коробки з тією ж «шапкою» імпортера.

    Якщо ASBIS — оператор складів, відвантажень, мерчандайзингу та навчання продавців у партнерських мережах, саме тут утворюється чутливий вузол контролю. Звідси — можливість перевести потік з офіційного ринку на «сірий» без зміни упаковки й артикулу. Особливо коли сусідні країни — Польща, Литва, Україна — одночасно виступають легальними точками входу для офіційної техніки й зручними хабами для її подальшого «переорієнтування».

    ФОТО: схема паралельного імпорту продукції Apple до РФ

    Чи означає це, що кожна коробка з написом «Еппл Україна» опинилася в РФ через ASBIS? Ні. Чи означає це, що саме тут — у точці, де ASBIS керує сортуванням та відвантаженням — найпростіше сформувати паралельний маршрут? Так. Ланцюг слабкий рівно настільки, наскільки у вас централізовано логістику.

    Ми вже бачили, як центральноазійські ринки вибухнули зростанням у 2022–2024 роках, а склади й нові вакансії з’являлися там, де легше «розчиняти» партії в транзиті.
    Тепер маємо візуальний доказ присутності українсько маркованої коробки в Росії — у момент, коли ринок РФ нібито закритий. Збіг у ланцюгу? Занадто дорога випадковість.

    Отже, Україна в цій карті постачань має два обличчя. Офіційне — «Еппл Україна» як імпортер. Операційне — ASBIS як керуючий складом, який вирішує, де завтра лежатиме конкретна коробка. І якщо завтра вона з’являється у руках російського оглядача, питання «хто перевів стрілку маршруту» звучить не риторично, а предметно.

    Також компанія ASBIS часто згадується у судових реєстрах. Так, 31 січня 2023 року в ЄРДР фігурує кримінальне провадження № 42023000000000108 за ознаками ч. 2 ст. 364 та ч. 2 ст. 366 КК України. Предмет — зловживання владою та службове підроблення. Справу не закрито: останню ухвалу оприлюднено у вересні 2025 року.

    Слідство фіксує період 09.05.2022 — 28.09.2022. За цей час ТОВ «ПІІ „Асбіс-Україна“ перерахувало на рахунки материнської ASBISc Enterprises Plc (Кіпр) $47,13 млн (близько 1,5 млрд грн) — як «розрахунки за імпорт», у т. ч. на умовах відстрочки та під процент.

    Фактичний імпорт, зазначений у матеріалах, — приблизно 22 млн грн без ПДВ (з них від ASBISc — близько 3 млн грн). Банки не встановили порушень валютного контролю, попри перерахування значних сум без відповідного ввезення товарів на митну територію України. Формально — платежі за зовнішньоекономічними контрактами; у балансі — розрив між грошовим і товарним потоками.

    Також, за даними правоохоронців, із 2019 року «Асбіс-Україна» реалізовувала техніку Apple за готівку структурам групи «Цитрус» (ТОВ «Імпортмакс», «Цетехно», «Максішоп», «Діпровайд», «Імпорт Капітал») без відображення цих операцій в обліку.

    Щоб вирівняти папери, у звітності з’являються фіктивні контрагенти — «Домашня Електроніка Плюс», «ІТР-Стройінформ», «Віст-М», «Інновації ХХІ століття» — із ціною на ≈10% нижчою за ринкову, що «пояснювало» списання залишків. Для податкових реєстрів — коректні рядки; для інвентаризації — непомітні «мінуси».

    Окрема тема — Allmotion Group (згодом перейменована), що офіційно надає послуги активації брендів, івенти, мерчандайзинг. Слідство описує механіку «буферних» і «транзитних» підприємств (січень 2020 — серпень 2021):

    • формування штучного податкового кредиту через безтоварні операції;
    • подальше перенесення цього «кредиту» на ТОВ «Ол Моушн Груп» та ТОВ «Ол Моушн Україна» як «оплата рекламних послуг».

    ФОТО: вирізка з кримінального провадження

    За цей період до бюджету не надійшло: близько 3,42 млн грн (Allmotion Group) і 14,61 млн грн (Allmotion Україна). У січні—липні 2022 по колу пройшло ще 12 млн грн під виглядом «поворотної фіндопомоги».

    У цьому контексті у звітності «Асбіс-Україна» фіксується «придбання рекламно-маркетингових послуг» на понад 7 млн грн у Allmotion. Податкова декларація Allmotion за лютий 2022: 8,47 млн грн «наданих послуг» (ПДВ 1,69 млн), із яких 7,61 млн грн — платник «ПІІ „Асбіс-Україна“» (у т. ч. ПДВ 1,52 млн).

    ФОТО: вирізка з кримінального провадження

    Відкриті джерела про широкі рекламні кампанії того періоду — скупі. Документи — докладні. У таких сюжетах папери виглядають переконливіше, ніж білборди. Обшуки, сейфи, арешти — і повернення.

    Серпень 2023 — ухвала на обшук в офісі «Асбіс-Україна». Працівники погоджуються добровільно видати документи, але під час огляду встановлено: видано не все.

    Вересень 2023 — обшук у директора: вилучено $122,2 тис. та €22 тис., кошти заарештовано; згодом (жовтень 2024) арешт скасовано. Обшуки також у головного економіста ($20 тис. та €570) і, ймовірно, у головного бухгалтера ($42,1 тис. та 207 тис. грн); суд відмовляє у накладенні арештів на ці суми.

    У лютому 2025 суд задовольняє скарги «Асбіс-Україна» на бездіяльність детективів БЕБ та повертає частину майна, вилученого під час обшуку. Провадження — триває.

    У наступній частині нашого розслідування читайте про засновників корпорації ASBIS, які стоять за паралельним імпортом техніки Apple до Росії.

    З ПЕРШОЮ частиною нашого журналістського розслідування можна ознайомитись за посиланням: Офіційний партнер Apple в Україні корпорація ASBIS потрапила в скандал із паралельним імпортом до РФ

  • Суд зобов’язав правоохоронців перевірити діяльність фонду, пов’язаного з НБУ

    Суд зобов’язав правоохоронців перевірити діяльність фонду, пов’язаного з НБУ

    Поки офіційний Київ публічно звітує про прозорість та підзвітність державних інституцій, у тіні Національного банку України формується конструкція, де благодійність використовується як інструмент для непублічних фінансових операцій. У центрі цієї історії — член Ради та голова Аудиторського комітету НБУ Василь Горбаль, який паралельно контролює діяльність благодійної організації, пов’язаної з державним університетом.

    Йдеться про Благодійну організацію «Фонд розвитку Інституту міжнародних відносин». Формально структура декларує підтримку освіти та науки. Фактично ж, за наявною інформацією, фонд є єдиним учасником закритого венчурного інвестиційного фонду «ІМВ Ендаумент». Саме через нього концентруються кошти, які мали б працювати на освітні потреби, але акумулюються у структурі, що не має статусу фінансової установи й не підпадає під стандартні вимоги фінансового контролю.

    Класичний механізм університетського ендавменту у цьому випадку виглядає спотвореним. Замість зрозумілої моделі довгострокового інвестування з прозорим походженням капіталу та чіткою звітністю — закрита система з мінімальним рівнем контролю і відсутністю публічних пояснень щодо джерел формування активів. Фінансові звіти за 2024 рік лише підсилюють ці запитання: публічна активність фонду зводиться до дрібних заходів — збору коштів на обладнання чи проведення окремих освітніх подій, які радше створюють імітацію діяльності, ніж пояснюють реальні фінансові потоки.

    Особливу увагу привертає поєднання ролей. Статус благодійної організації дозволяє уникати стандартів прозорості, які є обов’язковими для банківського сектору. Водночас Василь Горбаль як посадовець НБУ безпосередньо відповідає за аудит і фінансовий контроль у ключовій інституції держави. Така конфігурація створює очевидний конфлікт інтересів і ставить під сумнів принципи, які Нацбанк декларує на публічному рівні.

    Контекст доповнюється і політичним бекграундом фігуранта. У минулому він підтримував проросійські наративи та голосував за мовний закон Колесніченка-Ківалова у 2012 році — факт, який сьогодні виглядає особливо токсично з огляду на війну та вимоги до бездоганної репутації осіб, що формують фінансову політику держави.

    Коли журналісти розпочали викриття цієї діяльності, реакція системи була швидкою. Дружина посадовця, адвокат Наталія Горбаль, направила адвокатський запит, який за формою і тоном більше нагадував спробу юридичного тиску, ніж професійне прагнення до роз’яснення. Паралельно директор Інституту міжнародних відносин Валерій Копійка зайняв позицію повного мовчання, фактично забезпечуючи управлінське прикриття ситуації.

    Втім, спроби зупинити публічний розголос не дали результату. У судовому порядку було отримано чотири ухвали слідчих суддів, які зобов’язують правоохоронні органи розпочати досудові розслідування. Таким чином, історія вийшла за межі публічної дискусії й перейшла у правову площину.

    Наразі подальший розвиток подій залежить від дій територіальних управлінь Бюро економічної безпеки, Державного бюро розслідувань, Національної поліції та Служби безпеки України у Львівській області. Саме вони мають дати відповідь на питання, чи стала благодійність ширмою для непрозорих фінансових схем у безпосередній близькості до Національного банку.

  • САП перевіряє очільника СБУ на Полтавщині через підозрілі придбання майна

    САП перевіряє очільника СБУ на Полтавщині через підозрілі придбання майна

    САП розпочала перевірку очільника СБУ на Полтавщині Костянтина Семенюка після журналістського розслідування щодо майна його родини та підозрілих обставин його придбання.

    Як повідомляють «Схеми», у фокусі уваги – елітні автомобілі Mercedes-Benz та Audi Q8, апартаменти площею 120 кв. м у Чернівцях та частка в комплексі відпочинку в Буковинських Карпатах.

    «Спеціалізована антикорупційна прокуратура вживає заходів для перевірки обставин, викладених у розслідуванні журналістів, з метою виявлення можливих необґрунтованих активів», – зазначили в САП у відповіді на запит редакції.

    Журналісти встановили, що майно, зареєстроване на батьків дружини Семенюка, було придбано в період його керівної роботи в СБУ. При цьому частиною майна – Audi Q8 та апартаментами у Чернівцях – користуються сам Семенюк із дружиною.

    Пресслужба СБУ та родичі Семенюка стверджують, що кошти на придбання майна надали батьки дружини, які працювали на заробітках в Італії та Ізраїлі. Однак журналісти звернули увагу на підозрілі збіги: продавцем Audi Q8 за заниженою ціною виявився фігурант розслідування того самого управління СБУ, де Семенюк обіймав керівну посаду. А продавцем апартаментів бізнес-класу за ціною вдвічі нижчою за ринкову став батько фігуранта чернівецької податкової служби, де дружина Семенюка працювала податковою інспекторкою.

    Наразі триває перевірка САП, яка має встановити, чи були порушення при придбанні майна та чи можуть активи розглядатися як необґрунтовані.

  • Колишній заступник голови НАБУ Гізо Углава відкрив фірму разом із колишньою підлеглою

    Колишній заступник голови НАБУ Гізо Углава відкрив фірму разом із колишньою підлеглою

    Журналіст Юрій Ніколов звернув увагу на цікаву деталь у діяльності колишнього першого заступника голови НАБУ Гізо Улави. Створена місяць тому компанія «Углава та Азонс Інтелідженс» вже шукає співробітників, зокрема аналітиків та спеціалістів із закупівель.

    Співзасновником фірми є сам Углава, якого минулого року звільнили з НАБУ через підозри у витоку інформації корупціонерам. Директором компанії стала Тетяна Водоп’янова, його колишня підлегла в НАБУ, яка покинула відомство у 2023 році.

    Варто зауважити, що Водоп’янова є дружиною Віктора Павлущика, колишнього детектива НАБУ, який у 2024 році очолив НАЗК. Саме в той період Углава намагався залишитися у НАБУ та подав заяву на голову відомства Семена Кривоноса за дисциплінарний проступок. НАЗК розглянуло заяву та присвоїло Углаві статус «викривача».

    Тепер виникає потенційний конфлікт інтересів: Углава буде виплачувати зарплату Водоп’яновій, дружині керівника НАЗК. Журналіст підкреслює, що питання конфлікту інтересів у цій ситуації потребує пильного розгляду.

    Нагадаємо, що НАБУ вже без участі Улави викрило одну з найбільших корупційних схем, в матеріалах якої згадується фраза про «20 отдал в НАЗК». Деталі щодо причетних у відомстві Павлущика наразі встановлюються.

  • Безпека чи непрозорість: чому в Україні масово засекречують декларації

    Безпека чи непрозорість: чому в Україні масово засекречують декларації

    Після початку повномасштабної війни система електронного декларування в Україні зазнала суттєвих змін. Національне агентство з питань запобігання корупції закрило публічний доступ до частини майнових декларацій, пояснюючи це міркуваннями безпеки. Передусім ідеться про військовослужбовців та членів їхніх родин. Втім, як з’ясували журналісти, перелік підстав для засекречення декларацій виявився значно ширшим, а окремі рішення НАЗК викликають серйозні питання щодо обґрунтованості.

    24 лютого 2022 року НАЗК повністю закрило свої реєстри, включно з деклараціями. Невдовзі Верховна Рада дозволила посадовцям не подавати декларації до завершення воєнного стану, а перевірки вже поданих документів були зупинені. Тодішнє керівництво агентства пояснювало це питаннями безпеки та необхідністю зосередитися на захисті країни.

    Попри очікування, що війна буде нетривалою, система публічного контролю фактично була паралізована на тривалий час. Лише восени 2023 року декларування відновили, зобов’язавши посадовців подати всі пропущені декларації. Водночас закон дозволив приховувати декларації окремих категорій осіб, зокрема якщо вони або їхні близькі родичі служать у ЗСУ чи інших силових структурах.

    Важливо, що декларації не приховують автоматично. Для цього керівник установи має подати відповідне звернення до НАЗК, а агентство перевіряє лише формальні вимоги, не оцінюючи реальну обґрунтованість підстав. Якщо безпекові ризики зникають, декларацію можуть повернути у відкритий доступ, але лише за новим зверненням. Самостійно НАЗК такі зміни не відстежує.

    Журналісти NGL.media встановили, що лише у 2025 році з публічного доступу зникли декларації 5352 осіб, які подали загалом 6836 декларацій. Серед них — не лише військові, а й судді, митники, правоохоронці, працівники податкової, Нацбанку, казначейства, а також кандидати на посади та колишні чиновники. У деяких випадках йдеться про професії, які навряд чи пов’язані з підвищеними безпековими ризиками.

    Показовим є і вибірковий підхід. Наприклад, декларація голови Харківської ОВА Олега Синєгубова прихована, тоді як очільник Запорізької області Іван Федоров свою декларацію не закривав. Чітких пояснень щодо підстав засекречення декларацій окремих посадовців журналісти часто так і не отримують.

    Аналіз прихованих декларацій у низці випадків свідчить про можливі ознаки невідповідності витрат офіційним доходам. Зокрема, прихованими виявилися декларації нового очільника Одеської міської військової адміністрації Сергія Лисака. Попри відсутність власної нерухомості, він орендував дорогий будинок та користувався кількома автомобілями преміумкласу, тоді як задекларовані доходи родини виглядають обмеженими.

    Значна кількість прихованих декларацій стосується правоохоронців. У списку — працівники ДБР, БЕБ, Нацполіції, митниці та навіть співробітники СІЗО. У деяких випадках після запитів журналістів декларації повертали у відкритий доступ, що лише підсилює підозри щодо реальних мотивів їх засекречення.

    Окрему увагу привертають декларації з великою кількістю нерухомості, автомобілів та значних грошових заощаджень, оформлених на членів родин посадовців. Водночас відомо, що НАЗК не перевіряє, чи справді приховування таких декларацій є виправданим з погляду безпеки.

    Експерти наголошують: тимчасове обмеження доступу до даних у воєнний час може бути виправданим, однак відсутність контролю за рішеннями про засекречення декларацій створює ризики зловживань і підриває довіру до антикорупційної системи. У ситуації, коли війна триває роками, суспільний інтерес до прозорості влади не зникає, а навпаки — стає ще більш критичним.

  • Чому справа нардепа Кузьміних уже три роки не рухається в суді

    Чому справа нардепа Кузьміних уже три роки не рухається в суді

    Справа народного депутата Сергія Кузьміних, яка свого часу стала одним із найгучніших антикорупційних розслідувань в Україні, вже майже три роки перебуває у суді без видимого прогресу. Попри публічне затримання, оперативні відео НАБУ та зафіксовану передачу понад пів мільйона гривень, процес поступово перетворився на затяжну юридичну тяганину з ризиком завершення через сплив строків давності.

    Йдеться про події початку 2022 року, коли детективи НАБУ затримали Кузьміних під час отримання 558 тисяч гривень за сприяння у перемозі компанії в тендері на постачання апарату УЗД для лікарні в його окрузі. Операцію готували понад пів року, фіксуючи переговори та зустрічі, а сам момент передачі коштів потрапив на відео, оприлюднене на офіційному ресурсі НАБУ.

    Втім уже наступного дня після затримання справу перекваліфікували зі статті про одержання хабара на зловживання впливом. Саме ця зміна стала ключовим аргументом захисту нардепа. Адвокати наполягають, що первинну кваліфікацію застосували винятково для легалізації негласних слідчих дій, а сама передача коштів нібито не відповідала юридичним ознакам хабара.

    Зокрема, у суді лунали аргументи, що особа, яка принесла гроші, не озвучила ні суму, ні призначення коштів, а отже депутат фізично не міг усвідомлено прийняти неправомірну вигоду. Крім того, захист заявляє про провокацію, оскільки гроші були з оперативного фонду НАБУ, а не з реального тендерного платежу.

    Окремі питання викликало і вручення обвинувального акта у вересні 2022 року, коли Кузьміних відмовився приймати документи, а детектив закинув їх у вікно автомобіля депутата. Цю ситуацію захист також використав як приклад «непроцесуальної поведінки», намагаючись поставити під сумнів законність дій слідства.

    Показовим є і те, що у справі фактично відсутні представники лікарні, для якої закуповували обладнання, навіть у статусі свідків. Водночас аналіз тендерної документації демонструє, що переможцем стала компанія з дорожчою пропозицією, тоді як дешевшу заявку відхилили через «аномально низьку ціну». Згодом та сама лікарня закупила інше обладнання у тій же компанії вже за значно вищою вартістю та без конкуренції.

    Журналісти також звертають увагу на мінімальну парламентську активність Сергія Кузьміних. За майже шість років у Верховній Раді він вкрай рідко виступав з трибуни, подав лише кілька депутатських запитів і фактично не порушував питань власного округу. Натомість його діяльність була зосереджена на фармацевтичній сфері, де, за даними розслідування, пов’язані з ним особи отримували доступ до бізнесу, посад і активів.

    Судовий процес тим часом затягується. Зміна адвокатів, неявки захисту та необхідність щоразу поновлювати строки ознайомлення з матеріалами призвели до того, що навіть суд був змушений залучити безкоштовного захисника. На тлі статистики Вищого антикорупційного суду, який звільняв обвинувачених через сплив строків давності, перспектива аналогічного фіналу у справі Кузьміних виглядає цілком реальною.

    Розслідувачі наголошують: замість завершення резонансної справи суспільство спостерігає, як гучне затримання поступово втрачає сенс, перетворюючись на ще один приклад системної проблеми у боротьбі з корупцією на найвищому рівні.

  • Фавбет Андрія Матюхи переводить інфраструктуру на крипту і P2P-гаманці

    Фавбет Андрія Матюхи переводить інфраструктуру на крипту і P2P-гаманці

    За інформацією наших джерел, онлайн казино продовжує створення “зеркал” своїх сайтів, фактично клонуючи всю платформу та переводить інфраструктуру на крипту та P2P-гаманці.

    Про це пише видання 360ua.news.

    Нагадаємо, незважаючи на масштабну піар кампанію в ЗМІ, де Андрій Матюха представляється як “державник”, меценат та “благодійник”, створення Матюхою “зеркал” своїх сайтів та інфраструктури під крипту і P2P-гаманці свідчить про його наміри повністю “піти в тінь” та не сплачувати податки до українського бюджету.

    Нагадаємо, Андрій Матюха один з “піонерів” українського нелегального онлайн гемблінгу, про докладно описано в статті колег проекту BLACK BOX.

    Зокрема, журналісти розслідувачі довели, що Андрій Матюха працюючи в Україні, також продовжує роботу в РФ та Білорусі. При цьому у Андрій Матюха крім українського громадянства має також російський паспорт.

    Зокрема, про російський паспорт Андрія Матюхи писала європейська преса.

    ФОТО: Російський паспорт Андрія Матюхи

    В контексті наявності у Андрія Матюхи російського громадянства, варто відзначити, що відповідно до українського законодавства, на території України заборонена діяльність гральних компаній, що повністю або частково належать громадянам Росії.

    Тож не дивно, що Андрій Матюха маючи громадянство “країни агресора”, робить “дзеркала” своїх сайтів та намагається прикритись “гучними благодійними проектами”.

  • Під контролем Татарова: як держава втратила 20 млрд грн у справах онлайн-казино

    Під контролем Татарова: як держава втратила 20 млрд грн у справах онлайн-казино

    Журналісти підрахували, що впродовж 2025 року силовики “злили” кілька гучних кримінальних справ про відмивання грошей онлайн казино на загальну суму близько 20 мільярдів гривень.

    Зокрема, мова йде про ряд гучних кейсів, серед яких справа iBox Bank Альони Дегрик-Шевцової де через пропущені строки та корумпованих суддів з орбіти Олега Татарова державний бюджет втратив біля 5 мільярдів гривень.

    Практично за тією є схемою український бюджет втратив біля 10-ти мільярдів гривень у справі казино Pin-Up росіянина Дмитра Пуніна та ще приблизно 5,8 мільярдів гривень у справі казино Cosmolot росіянина Сергія Токарєва.

    Нагадаємо, справи про відмивання грошей онлайн казино вели фактично підконтрольні Олегу Татарову БЕБ, ДБР та ОГП.

    За інформацією журналістів ТГ каналу “Карты, деньги, офшора”, всі три кейси розвивались по одному сценарію: спочатку арешти, потім гучний піар, далі пропущені терміни розслідування, а у фіналі “суди закривають справи за формальними підставами”.

  • Елітна нерухомість, дорогі авто і скромна зарплата: історія статків чиновника Держекоінспекції

    Елітна нерухомість, дорогі авто і скромна зарплата: історія статків чиновника Держекоінспекції

    Заступник начальника Державної екологічної інспекції Придніпровського округу Дмитро Шибко, за даними журналістських розслідувань, володіє або контролює через близьке оточення активи, рівень яких важко співвіднести з його офіційними доходами на державній службі. Про це йдеться в матеріалі OBOZ.UA з посиланням на дані з відкритих реєстрів та матеріали правоохоронних органів.

    За офіційними деклараціями, посадовець до оподаткування заробляє менш ніж 43 тисячі гривень на місяць. Водночас, за інформацією журналістів, Шибко проживає в елітному заміському комплексі «Рівер-Клаб», де вартість оренди будинку щомісяця перевищує його задекларований дохід у кілька разів. Будинок, як зазначається, належить мешканці Києва Юлії Міловановій.

    Окрему увагу привертає особа Владислава Бордуна, якого ЗМІ називають імовірним персональним водієм та охоронцем чиновника. Формально Бордун є власником кількох компаній і двох квартир загальною площею понад 140 квадратних метрів разом із паркомісцем у ЖК «Панорама» в Дніпрі — одному з найдорожчих житлових комплексів міста. Орієнтовна вартість такого майна становить близько 250 тисяч доларів. Водночас у сервісах ідентифікації номерів телефонів користувачі підписують його як «водій Шибка» або «водій шефа».

    Як випливає з матеріалів кримінального провадження №757/55802/25-к, які аналізували журналісти, під час негласних слідчих дій Бордун нібито повідомляв знайомим, що елітні квартири в ЖК «Панорама» фактично оформлені на нього за дорученням Дмитра Шибка. Ці обставини наразі перевіряються слідством.

    Активи оформлені й на родичів посадовця. Зокрема, на доньку Шибка Марію у 2022 році, коли їй було 22 роки, за договором дарування оформили чотирикімнатну квартиру площею понад 246 квадратних метрів у центрі Києва на вулиці Богдана Хмельницького. Орієнтовна вартість такого житла нині становить близько 600 тисяч доларів. На сина Романа, який працює адвокатом, зареєстрована квартира на вулиці Бойчука в столиці, а також автомобіль BMW 750Li, придбаний у 2016 році приблизно за 100 тисяч доларів. За даними ДБР, фактичним користувачем авто був сам чиновник.

    Окрема історія стосується дорожньо-транспортної пригоди у березні 2025 року. Згідно з постановою поліції, Дмитро Шибко, керуючи автомобілем Mercedes-Benz GLC 200 своєї знайомої — дніпровської косметологині Марини Лазарєвої, — не впорався з керуванням і виїхав за межі проїзної частини. У документі зазначено, що від водія був запах алкоголю, а від проходження алкотесту він відмовився. За інформацією слідства, для компенсації шкоди чиновник придбав Лазарєвій новий автомобіль Mercedes-Benz вартістю понад 4,5 мільйона гривень із додатковими опціями ще на 74 тисячі гривень — загалом понад 110 тисяч доларів.

    Журналісти також звертають увагу на майно 85-річного тестя посадовця. На нього та пов’язану компанію ТОВ «Серпень-9» зареєстровано нежитлову нерухомість загальною вартістю на десятки мільйонів гривень, зокрема приміщення площею понад 330 квадратних метрів і будівлю майже на тисячу квадратних метрів.

    Контексту ситуації додає і той факт, що Державна екологічна інспекція є органом із широкими повноваженнями щодо накладення багатомільйонних штрафів на підприємства за порушення екологічного законодавства. За версією правоохоронців, в інспекції могла діяти схема, коли чиновники ініціювали перевірки і пропонували підприємствам або укладати договори з пов’язаними структурами, або сплачувати значні штрафи. Під час одного з обшуків у працівниці Придніпровської Держекоінспекції було виявлено готівку в еквіваленті понад мільйон доларів.

    Сам Дмитро Шибко вже фігурував у кримінальних зведеннях: у 2019 році його затримували за підозрою в отриманні хабара, однак тоді провадження було закрите, і він продовжив роботу в системі.

    Наразі всі наведені факти є предметом журналістських розслідувань і матеріалів досудового слідства. Остаточну правову оцінку діям посадовця та його оточення має дати суд.

  • Мільйони, землі та дорогі авто: чим володіє суддя Печерського суду Хайнацький

    Мільйони, землі та дорогі авто: чим володіє суддя Печерського суду Хайнацький

    Ми звернули увагу на майнові та процесуальні аспекти, пов’язані з суддею Печерського районного суду Києва Євгеном Хайнацьким. У декларації його сім’ї фігурують земельні наділи, квартири та елітні автомобілі, тоді як низка рішень судді — зокрема відмови у скаргах щодо бездіяльності прокурорів — викликає питання щодо прозорості й неупередженості у резонансних справах.

    Аналізуючи публічні декларації та судову практику можна знайти кілька потенційно неоднозначних моментів у діяльності судді Печерського районного суду Києва Євгена Хайнацького.

    За даними декларації за 2024 рік, родина судді володіє значним майном. У документі вказані два земельні наділи — у Чернігівській та Київській областях. Більшість нерухомості задекларована на дружину Юлію Кияновську: квартира в Києві, заміський маєток під столицею, десятки земельних ділянок у Чернігівській області та селах Київщини, а також частка у спільній власності будинку. У 2024 році, ідеться у публікаціях, Кияновська придбала ще одну столичну квартиру за понад 2,3 млн грн.

    Автопарк родини також виглядає представницьким: згадується Lexus RX 350, зареєстрований на дружину, а BMW X5 і BMW X7 — якими сім’я користується нібито безоплатно від підприємств, пов’язаних із нею. Окрім того, у відкритих реєстрах Кияновська фігурує як акціонерка ПрАТ «Ічнянський завод сухого молока та масла», тоді як у декларації судді відсутні відомості про корпоративні права.

    Разом із майновими деклараціями увагу привертає й судова практика Хайнацького. Суддя систематично відмовляє в скаргах на бездіяльність прокурорів у випадках, коли йдеться про невнесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань (ЄРДР). Як приклад можна навести скаргу, пов’язану з головою Одеської ОВА Олегом Кіпером: матеріали розслідування містили ознаки можливих протиправних дій — від використання підконтрольних схем до розкрадань і рейдерських захоплень. Офіс Генерального прокурора відмовився вносити відомості до ЄРДР, а суддя Хайнацький залишив без задоволення скаргу, пославшись на «недостатність обʼєктивних відомостей».

    У низці інших резонансних справ суддя також ухвалював рішення, які ускладнюють доступ до ефективного розслідування і тим самим можуть захищати інтереси впливових осіб та бізнес-кіл. Поєднання великого майна родини й судової практики, яка часто спричиняє відсутність слідчих дій, викликає занепокоєння щодо можливих конфліктів інтересів та прозорості рішень.