Позначка: ЗСУ

  • «Змушені пити власну сечу»: бійці 121-ї бригади заявили про чотири місяці без ротації на Запоріжжі

    «Змушені пити власну сечу»: бійці 121-ї бригади заявили про чотири місяці без ротації на Запоріжжі

    Військовослужбовці 121-ї окремої бригади територіальної оборони ЗСУ публічно заявили про критичні проблеми із забезпеченням на одній із позицій на Запорізькому напрямку. За словами командира взводу вогневої підтримки Анатолія Сащука, його підрозділ перебуває на бойових позиціях із квітня 2026 року, хоча спочатку військовим нібито повідомляли, що відрядження триватиме близько місяця. Бійці стверджують, що воду й продукти іноді не вдається отримати по кілька діб, а в окремих випадках ситуація була настільки критичною, що військовим доводилося шукати екстремальні способи уникнути зневоднення. Командування 121-ї бригади підтвердило складність логістики, однак заявило, що забезпечення здійснюється, а ротацію проведуть, щойно переміщення стане достатньо безпечним.

    Відеозвернення Анатолій Сащук оприлюднив 9 серпня. У ньому військовий представився командиром взводу вогневої підтримки військової частини А7049 та повідомив, що його бійці зараз виконують завдання на Запорізькому напрямку. Ім’я військового також підтверджує «Суспільне Кропивницький», яке називає його командиром взводу вогневої підтримки частини А7049 з Кіровоградщини.

    За словами офіцера, його підрозділ прибув на позиції у квітні, щоб замінити сімох військових, які, як він стверджує, до цього провели там близько восьми місяців без ротації. Новій групі, за його словами, повідомляли, що вона залишатиметься там приблизно місяць.

    Однак станом на серпень військові залишаються на позиціях уже близько чотирьох місяців.

    Сащук також заявив, що перед відправленням військовим повідомляли про підготовлені основні та резервні позиції та налагоджену систему логістики, зокрема доставку вантажів безпілотниками. Уже після прибуття, за його версією, частина цих умов не відповідала тому, що бійці побачили безпосередньо на місці.

    За словами лейтенанта, частина обладнаних позицій була зруйнована, а його групі довелося розміщуватися у знайденому укритті. Найгострішою проблемою він назвав постачання води, їжі та медикаментів.

    Військові та їхні родичі стверджують, що питна вода може не надходити від трьох до семи днів, а одного разу затримка постачання нібито тривала до 12 діб. Аналогічні проблеми, за їхніми словами, виникали з харчами: продукти доставляли з великими інтервалами, а частина отриманої їжі могла бути зіпсованою.

    Найбільш резонансною стала заява Сащука про те, що в умовах критичної нестачі питної води військові були змушені пити власну сечу. Це твердження належить безпосередньо військовослужбовцю; незалежного підтвердження конкретних випадків наразі немає.

    За інформацією, яку поширили самі військові та члени їхніх родин, із проблемою вони вже двічі зверталися до Міністерства оборони. У відповідях їм повідомляли, що в умовах бойових дій логістика дійсно є складною, однак військова частина А7049 вживає доступних заходів для забезпечення особового складу. Бійці заявили, що реальна ситуація на їхніх позиціях, на їхню думку, відрізняється від цієї офіційної картини.

    Командир заявив про можливий вихід із позицій

    Окремою частиною звернення стала заява Сащука щодо подальшого перебування його людей на позиціях.

    Військовий повідомив, що через виснаження особового складу розглядає вихід із позицій у разі появи сприятливих умов, навіть якщо заміна до того моменту не прибуде. При цьому він наголосив, що військові не відмовляються від служби як такої.

    Сащук попросив забезпечити безпечний коридор та транспорт для евакуації особового складу.

    Ця заява особливо чутлива з військового погляду, тому важливо відокремлювати її від уже здійснених дій: у відкритих джерелах немає підтвердження, що підрозділ самовільно залишив позиції. Йдеться саме про озвучений у відеозверненні намір у разі подальшої критичної ситуації.

    Командування 121-ї бригади відповіло

    Після поширення відео командування 121-ї окремої бригади територіальної оборони оприлюднило власну позицію.

    У бригаді підтвердили, що військовослужбовці зі звернення виконують бойові завдання, перебуваючи в оперативному підпорядкуванні одного з підрозділів Сил оборони. Командування заявило, що продовжує вживати заходів для забезпечення бійців усім необхідним.

    За офіційними даними бригади, продовольство, медикаменти та інші вантажі на важкодоступні позиції доставляють за допомогою безпілотників.

    Протягом одного місяця підрозділу, за інформацією командування, доставили 27 пакунків, кожен вагою приблизно дев’ять кілограмів. Таким чином, сумарно йдеться приблизно про 243 кг вантажів за цей період, однак бригада не деталізувала співвідношення води, їжі, медикаментів та інших речей у цих пакунках.

    Командування водночас не заперечує, що з доставкою виникають проблеми.

    У бригаді пояснили, що район виконання завдань залишається вкрай складним. Роботі логістики, за їхніми словами, заважають бойові дії противника, погодні умови та російські засоби радіоелектронної боротьби. Через це дрони не завжди можуть своєчасно доправити вантаж, а частина пакунків може бути втрачена або пошкоджена.

    Саме це є одним із ключових моментів у конфлікті двох версій. Військові говорять про фактичну відсутність найнеобхіднішого протягом кількох діб, тоді як командування наводить статистику регулярних відправлень. Однак сама кількість відправлених пакунків не обов’язково свідчить, що кожен із них успішно дістався адресатів — і бригада прямо визнає, що ворожий РЕБ та обстановка можуть перешкоджати доставці.

    У 121-й бригаді заявили, що оприлюднена військовими інформація «не відображає всіх обставин». Водночас командування повідомило, що командир бригади особисто спілкується з бійцями та знає про ситуацію.

    Ротацію обіцяють, але назвати дату не можуть

    Щодо головної вимоги військових — заміни після багатомісячного перебування на позиціях — командування підтвердило намір провести ротацію.

    У бригаді заявили, що її організують «найближчим часом», але лише тоді, коли переміщення особового складу не створюватиме додаткової загрози життю військових. Конкретної дати ротації в оприлюдненому повідомленні немає.

    Це пояснення відповідає одній із головних проблем нинішньої лінії фронту: сама заміна людей на позиціях може бути небезпечнішою за перебування в укриттях. Переміщення груп, транспорту та особового складу в зоні постійного спостереження дронів створює ризик ударів FPV, артилерії та інших засобів ураження.

    Втім, ця загальна військова реальність не спростовує заяв самих бійців про фізичне виснаження та дефіцит води. Тому наразі публічно існують дві частково різні картини ситуації: військові наполягають, що забезпечення фактично не відповідає їхнім базовим потребам, тоді як командування стверджує, що постачання організоване, але його стабільності заважає складна оперативна обстановка.

    Що відомо про 121-шу бригаду

    121-ша окрема бригада територіальної оборони сформована на Кіровоградщині та входить до Сил територіальної оборони ЗСУ. Військова частина має номер А7049. Після початку повномасштабної війни її підрозділи брали участь у бойових діях на півдні України, зокрема на Херсонщині, а надалі виконували завдання і на інших напрямках.

    У нинішній історії йдеться не про всю бригаду, а про конкретних військовослужбовців, які перебувають у відрядженні та, за заявою командування, оперативно підпорядковані іншому підрозділу Сил оборони. Це важлива деталь, оскільки система забезпечення в такій ситуації може залежати не лише від штабу самої 121-ї бригади, а й від підрозділу, в чиєму оперативному підпорядкуванні перебувають військові.

    Наразі немає інформації про окрему офіційну перевірку заяв щодо фактичної тривалості перебування без води, якості продуктів або тверджень про необхідність пити сечу. Так само публічно не повідомлялося про рішення вищого військового командування щодо звернення Сащука.

    Тому найважливіші деталі поки залишаються предметом двох сторін: бійці говорять про чотири місяці на позиціях, критичний дефіцит води та їжі й виснаження; командування визнає складність логістики, але заявляє про регулярні спроби доставки вантажів дронами та підготовку ротації.

    І саме подальша ротація може стати першим практичним показником того, як ситуацію вдалося врегулювати. Поки ж військові залишаються на бойових позиціях, а командування не називає конкретного дня їхньої заміни.

  • Повітряні сили перестали називати кількість ракет РФ: Bloomberg дізнався, що стоїть за зміною

    Повітряні сили перестали називати кількість ракет РФ: Bloomberg дізнався, що стоїть за зміною

    Повітряні сили Збройних сил України змінили формат щоденних звітів про російські повітряні атаки і перестали вказувати точну кількість ракет, запущених противником. Зміна відбулася на тлі різкого посилення російських балістичних ударів та гострого дефіциту ракет-перехоплювачів для систем протиповітряної оборони, передусім американських Patriot. Bloomberg пов’язує новий формат повідомлень із ситуацією навколо української ППО, однак джерело, ознайомлене з питанням, пояснює рішення Повітряних сил міркуваннями безпеки.

    Зміни можна простежити безпосередньо за ранковими зведеннями українських військових. Ще 8 серпня Повітряні сили повідомили, що Росія застосувала проти України шість балістичних ракет «Іскандер-М». Жодну з цих шести ракет, згідно з оприлюдненими тоді даними, перехопити не вдалося.

    Уже наступного дня формат змінився. У повідомленні про атаку на Одеську область військові зазначили, що російські війська застосовували балістичні, протикорабельні та протирадіолокаційні ракети, однак їхньої точної кількості не назвали.

    Така сама ситуація повторилася після нового масштабного удару в ніч на 11 серпня. Росія атакувала Україну «Цирконами», балістичними ракетами та 120 безпілотниками, однак у ранковому зведенні Повітряних сил точну кількість запущених ракет знову не вказали. Водночас щодо безпілотників статистика залишилася детальною: ППО збила або подавила 98 дронів різних типів. Було зафіксовано влучання засобів повітряного нападу на 21 локації та падіння уламків збитих цілей ще у п’яти місцях.

    Таким чином, йдеться не про припинення Повітряними силами публікації інформації про російські атаки загалом. Військові продовжують повідомляти про типи застосованого озброєння, кількість безпілотників, результати роботи ППО, влучання та падіння уламків. Зі зведень зникла саме точна кількість застосованих противником ракет.

    Bloomberg звернув увагу, що зміна формату відбулася саме тоді, коли українська ППО дедалі частіше стикається з труднощами під час відбиття російських балістичних атак. За інформацією агентства, співрозмовник, ознайомлений із ситуацією, підтвердив сам факт зміни формату та пояснив його «заходами безпеки». Тобто твердження, що Повітряні сили офіційно перестали називати кількість ракет саме через їхню нестачу, було б надмірним спрощенням. Bloomberg проводить зв’язок між цими подіями, але офіційно заявленою причиною називаються міркування безпеки.

    Балістика стала однією з найбільших проблем української ППО

    На цьому тлі особливо показовою є статистика за липень. За даними Міністерства оборони, які наводить hromadske з посиланням на Bloomberg, протягом місяця Росія запустила 195 балістичних ракет, тоді як українській ППО вдалося збити лише 29.

    Це означає, що проблема полягає не просто у збільшенні загальної кількості повітряних цілей. Балістичні ракети залишаються значно складнішими для перехоплення, ніж більшість ударних безпілотників чи частина крилатих ракет.

    Однією з ключових систем, здатних протидіяти таким цілям, для України залишається американський Patriot. Саме тому запас перехоплювачів для цих комплексів безпосередньо впливає на можливість захищати Київ та інші великі міста від балістичних ударів.

    Проблему з боєкомплектом українські військові не приховували й раніше.

    Ще навесні начальник управління комунікацій командування Повітряних сил Юрій Ігнат говорив, що Україна опинилася фактично «на голодному пайку» щодо ракет для систем ППО. Він окремо наголошував на дефіциті боєприпасів для Patriot, а також NASAMS та IRIS-T.

    У травні ситуація залишалася складною. Ігнат повідомляв, що пускові установки окремих українських підрозділів і батарей були «напівпорожніми», а кількість доступних ракет обмежена. Через проблеми з постачанням Києву доводилося звертатися до партнерів навіть із проханнями про невеликі партії — по п’ять-десять ракет для NASAMS та IRIS-T.

    Війна на Близькому Сході додатково вдарила по запасах

    Дефіцит не є виключно українською проблемою. На початку березня Bloomberg повідомляв про занепокоєння європейських країн через глобальну нестачу ракет-перехоплювачів. Європейські держави вже використовували власні запаси для підтримки України, тоді як бойові дії на Близькому Сході створили додатковий попит на такі боєприпаси.

    Особливо гостро питання постало навколо Patriot.

    За підрахунками Bloomberg у березні, після початку війни з Іраном Тегеран застосував понад 2100 ударних дронів та щонайменше 688 балістичних ракет. США та їхні союзники у відповідь використали понад тисячу перехоплювачів PAC-3. Це створило додаткове навантаження на глобальні запаси боєприпасів, які потрібні й Україні.

    Українська сторона впродовж останніх місяців неодноразово просила союзників прискорити передачу додаткових систем і ракет. Ще навесні Володимир Зеленський порушував це питання під час переговорів із європейськими лідерами та керівництвом НАТО, наголошуючи на необхідності підготувати українську ППО до наступної хвилі російських атак.

    Проблема стає ще гострішою через те, що Росія одночасно нарощує виробництво балістичних засобів ураження.

    Financial Times 11 серпня повідомила, що Росія нині виробляє близько 70 балістичних ракет на місяць, тоді як протягом одного місяця вона вже спроможна застосувати майже 200 таких ракет. Видання також характеризує запаси перехоплювачів Patriot в України як критично обмежені.

    Росія намагається використати слабке місце

    Аналітики Інституту вивчення війни також звертають увагу на зміну російської стратегії. За оцінкою ISW, Москва переорієнтовує виробництво далекобійних засобів ураження на ті системи, які мають вищі шанси проривати українську протиповітряну оборону.

    Йдеться, зокрема, про збільшення ролі балістичних ракет та швидших реактивних ударних дронів. Аналітики вважають, що Кремль намагатиметься використовувати нестачу українських перехоплювачів і під час майбутньої зимової кампанії проти енергетичної інфраструктури.

    Особливе значення має і військова співпраця Росії з Північною Кореєю. Під час атаки 11 серпня Росія застосовувала, зокрема, балістичні ракети північнокорейського походження. Українська влада повідомляє про надходження нових партій такого озброєння з КНДР.

    У результаті виникає небезпечна для України комбінація: Москва збільшує власне виробництво, отримує додаткове озброєння від Пхеньяна і водночас намагається використовувати обмежені запаси українських ракет-перехоплювачів.

    Україна хоче виробляти Patriot самостійно

    Саме тому Київ паралельно намагається вирішити проблему не лише новими поставками, але й локалізацією виробництва.

    За даними hromadske, Зеленський раніше заявляв, що питання виробництва ракет до Patriot в Україні було «політично» обговорене з президентом США Дональдом Трампом. Американський президент також допускав можливість передачі Україні відповідних виробничих технологій. Пізніше, однак, його позиція стала менш однозначною: Трамп заявляв, що остаточної згоди на передачу ліцензії ще не давав.

    Навіть у разі позитивного політичного рішення швидко усунути дефіцит не вдасться. Створення виробничих потужностей для складних протиракетних систем потребує часу, технологій, обладнання та інтеграції українських підприємств у західні виробничі ланцюги.

    Тому в короткостроковій перспективі Україна залишається залежною від поставок партнерів.

    Зеленський заявляв, що США мають щомісяця передавати Україні певну кількість перехоплювачів Patriot, але визнавав: американських поставок може бути недостатньо. Київ тому розраховує також на запаси та закупівлі європейських держав.

    Що насправді означає зміна звітів Повітряних сил

    Нова практика не означає, що Україна перестала відстежувати кількість російських ракет або що Повітряні сили припинили інформувати суспільство про атаки. Йдеться саме про обмеження частини публічної деталізації.

    Станом на 11 серпня Повітряні сили продовжують називати типи застосованих Росією ракет, повідомляти про ударні безпілотники, роботу ППО, райони влучань та наслідки атак. Однак кількість запущених ракет у кількох останніх зведеннях не зазначається.

    І це важливе уточнення до гучної тези про те, що військові нібито приховують статистику «через нестачу ППО». Повідомлення Bloomberg не встановлює дефіцит Patriot як офіційно оголошену причину рішення. Агентство звертає увагу на збіг зміни формату зі значним падінням результативності проти балістики, тоді як джерело видання пояснює новий підхід заходами безпеки.

    Проте ширший контекст справді тривожний. Українські військові відкрито говорять про нестачу ракет, міжнародні медіа повідомляють про глобальний дефіцит перехоплювачів, Росія збільшує виробництво балістики, а статистика за липень показала, наскільки складно українській ППО стало протистояти таким ударам.

    Тож зникнення точної кількості ракет зі щоденних зведень стало лише найбільш помітною для суспільства зміною. Значно важливішою залишається проблема, що стоїть за нею: гонка між нарощуванням російського ракетного арсеналу та здатністю України і її партнерів забезпечити достатню кількість засобів для його перехоплення.

  • NovaPay отримала нового керівника: компанію очолив ветеран ЗСУ Ігор Приходько

    NovaPay отримала нового керівника: компанію очолив ветеран ЗСУ Ігор Приходько

    Українська фінтех-компанія NovaPay, що входить до групи NOVA, отримала нового генерального директора. З 11 серпня 2026 року компанію офіційно очолив Ігор Приходько — управлінець із понад 23-річним досвідом у банківському та небанківському фінансовому секторі, який працює в NovaPay майже десять років. У 2022 році Приходько добровільно вступив до лав Збройних сил України, брав участь у бойових діях, а після завершення служби повернувся до компанії.

    Призначення фактично завершує перехідний період у керівництві NovaPay, який розпочався навесні. Ще наприкінці березня компанія повідомила про завершення роботи попереднього CEO Ігоря Сироватка. Тоді саме Приходька, який обіймав посаду фінансового директора, призначили виконувачем обов’язків генерального директора. Відтоді він фактично керував компанією, а тепер отримав повноцінний статус CEO.

    Кар’єра нового керівника NovaPay у фінансовому секторі налічує понад 23 роки. Керівні посади він обіймає з 2005 року. У різні періоди Приходько працював у низці українських банків та фінансових установ, серед яких Надра Банк і ТАСкомбанк. За цей час він отримав досвід у фінансовому управлінні, управлінні ризиками, розвитку бізнесу та комерційних напрямах.

    До NovaPay Приходько приєднався в листопаді 2016 року як фінансовий директор. Таким чином, на момент призначення генеральним директором він уже майже десять років працював усередині компанії та безпосередньо брав участь у її трансформації.

    У NovaPay зазначають, що за цей період Приходько став одним із ключових учасників розвитку бізнесу, зокрема був залучений до створення та запуску фінансових продуктів і сервісів, які зараз становлять частину екосистеми компанії.

    Співзасновник групи NOVA Вячеслав Климов, коментуючи кадрове рішення, наголосив саме на досвіді нового CEO всередині компанії. За його словами, Приходько пройшов разом із NovaPay десятирічний період розвитку та був безпосередньо залучений до ключових трансформацій бізнесу. У NOVA розраховують, що його досвід та розуміння внутрішніх процесів допоможуть компанії перейти до наступного етапу розвитку.

    Особливою частиною біографії нового керівника став 2022 рік. Після початку повномасштабного вторгнення Росії Ігор Приходько добровільно вступив до Збройних сил України. Він брав участь у бойових діях та отримав статус ветерана. Після завершення військової служби Приходько повернувся до NovaPay і продовжив роботу в компанії.

    Що Приходько планує робити з NovaPay

    Новий генеральний директор уже окреслив основні напрями роботи. Серед його пріоритетів — подальший розвиток цифрових продуктів, розширення платіжної інфраструктури в Україні та за кордоном і запуск нових фінансових рішень.

    За словами Приходька, NovaPay зараз перебуває на етапі активного розвитку, а його завданням стане збереження набраного темпу та перетворення стратегії компанії на конкретні щоденні рішення.

    «Моє завдання – зберегти цей темп і зробити так, щоб стратегія компанії не залишалася на папері, а втілювалася в щоденних рішеннях команди», — заявив новий CEO.

    Окремий акцент він зробив на міжнародному напрямі. NovaPay має намір масштабувати свою платіжну інфраструктуру не лише всередині країни, а й за її межами. Компанія також планує продовжувати розробку цифрових фінансових продуктів та працювати над клієнтським досвідом.

    Приходько вже кілька місяців фактично керував компанією

    Хоча офіційне призначення відбулося 11 серпня, для NovaPay це не прихід зовнішнього менеджера. Після відставки Ігоря Сироватка наприкінці березня Приходько став виконувачем обов’язків генерального директора. Офіційні документи компанії за червень також уже містили його ім’я саме в цій ролі.

    Попереднього керівника Ігоря Сироватка NovaPay призначила CEO у вересні 2025 року. У грудні його кандидатуру на посаді генерального директора погодив Національний банк України. Однак уже 23 березня 2026 року NovaPay повідомила, що Сироватко залишає посаду за взаємною згодою сторін після обговорення майбутнього формату управління компанією. До кінця березня він мав передати ключові процеси та зони відповідальності команді.

    Таким чином, Приходько мав кілька місяців для входження в нову роль ще до формального призначення.

    NovaPay активно виходить за межі звичайних грошових переказів

    Призначення нового CEO відбувається на тлі трансформації самого бізнесу NovaPay. Компанія вже давно позиціонує себе не просто як платіжний сервіс, пов’язаний із доставкою «Нової пошти», а як повноцінну фінтех-платформу.

    Серед доступних продуктів компанії — платіжні та карткові сервіси, післяплата, перекази, рахунки для підприємців і бізнесу, інтернет-еквайринг, зарплатні проєкти, кредитні продукти, розстрочка та корпоративні облігації.

    Сам Приходько ще як фінансовий директор був помітно залучений до розвитку інвестиційного напряму. Наприклад, восени 2025 року компанія повідомляла, що понад 6480 інвесторів придбали її облігації, вклавши більш ніж 2,2 млрд грн.

    У 2026 році цей напрям продовжив розвиватися. У квітні рейтингове агентство «Стандарт-Рейтинг» присвоїло облігаціям NovaPay серії М кредитний рейтинг uaAA. Коментував це рішення уже Приходько як виконувач обов’язків генерального директора.

    Компанія також повідомляла про погашення облігацій серії А загальною номінальною вартістю 100 млн грн. Цей випуск був для NovaPay дебютним публічним випуском корпоративних облігацій. За даними компанії, починаючи з 2023 року вона здійснила вже 13 випусків облігацій.

    Тобто Приходько отримує керівництво NovaPay у момент, коли компанія дедалі активніше працює одразу в кількох сегментах фінансового ринку — від повсякденних платежів і обслуговування підприємців до кредитування та інвестиційних продуктів.

    Чому це призначення важливе

    Кадрове рішення NovaPay вирізняється насамперед тим, що компанія не запросила нового керівника ззовні. CEO став менеджер, який майже десять років працював усередині бізнесу, був фінансовим директором, брав участь у створенні продуктів і трансформації компанії, а після відставки попереднього генерального директора вже кілька місяців виконував його обов’язки.

    Саме тому різкої зміни стратегії після призначення наразі не анонсовано. Навпаки, заявлені Приходьком пріоритети передбачають продовження вже розпочатого курсу: цифровізацію сервісів, розширення продуктової лінійки, розвиток платіжної інфраструктури та міжнародне масштабування.

    Для самого Приходька це водночас завершення майже десятирічного кар’єрного шляху всередині NovaPay — від фінансового директора до першої особи компанії. А для NovaPay призначення 11 серпня означає завершення кількамісячного перехідного періоду в керівництві та початок нового етапу під управлінням людини, яка була безпосередньо залучена до попередніх трансформацій фінтех-бізнесу.

  • Зеленський анонсував нові пакети ППО для України

    Зеленський анонсував нові пакети ППО для України

    Україна найближчими днями активізує дипломатичні контакти з міжнародними партнерами для посилення протиповітряної оборони та захисту українських міст від російських атак. Київ розраховує на нові пакети військової допомоги, зокрема засоби ППО.

    Про це заявив президент України Володимир Зеленський у своєму Telegram-каналі.

    За словами глави держави, наступного тижня Україна проведе нові переговори з посередниками та партнерами щодо необхідних кроків для захисту держави й населення.

    «Україна завжди активна у дипломатії. Будуть нові контакти заради пакетів для ППО — для захисту нашої держави, наших людей», — зазначив Зеленський.

    Президент наголосив, що дипломатичні зусилля є одним із ключових напрямів роботи України на тлі продовження російських ракетних і дронових атак.

    Окремо Зеленський розповів про ситуацію в регіонах після масштабної нічної атаки Росії 9 серпня.

    Найскладнішою залишається ситуація в Одесі, де через пошкодження енергетичної інфраструктури без електропостачання на ранок залишалися понад 300 тисяч родин. Водночас приблизно третину споживачів уже вдалося заживити.

    Президент зазначив, що аварійні та ремонтні бригади продовжують працювати над відновленням електропостачання та іншої критичної інфраструктури.

    Ворожих ударів також зазнали Харків та область, Павлоград, Херсон, Сумщина і Житомирщина. За словами Зеленського, усі необхідні служби залучені до ліквідації наслідків обстрілів та допомоги постраждалим.

    Зеленський також заявив, що Україна продовжує роботу над відповіддю на російські удари. Президент повідомив про розмову з головнокомандувачем ЗСУ Михайлом Драпатим щодо захисту українських міст.

    «На кожен російський удар буде наше реагування», — наголосив глава держави.

    За його словами, Збройні сили України та Служба безпеки України продовжують операції проти російської нафтопереробної галузі. Також українські сили уражали російські зенітно-ракетні комплекси, радіолокаційні станції та військову інфраструктуру в Азовському і Чорноморському регіонах.

    Президент підкреслив, що Україна прагне зробити війну дедалі більш відчутною безпосередньо для Росії.

    Питання посилення ППО залишається одним із ключових для України на тлі масштабування російських повітряних атак.

    Раніше Зеленський повідомляв, що розгортання виробництва американських систем Patriot в Україні за відповідними ліцензіями може зайняти від 12 місяців до кількох років через бюрократичні процедури.

    Водночас Україна та США домовилися про щомісячні постачання ракет-перехоплювачів для систем Patriot. Однак, за словами президента, навіть погоджених обсягів недостатньо для повного покриття потреб української протиповітряної оборони.

    Саме тому Київ продовжує дипломатичні переговори щодо отримання додаткових систем ППО, боєприпасів та іншої військової допомоги.

  • Не поставили 1400 дронів вчасно: суд зобов’язав компанію виплатити Міноборони майже 25 млн грн

    Не поставили 1400 дронів вчасно: суд зобов’язав компанію виплатити Міноборони майже 25 млн грн

    Господарський суд Рівненської області зобов’язав ТОВ «Домпромбуд» сплатити державному підприємству Міністерства оборони України «Агенція оборонних закупівель» майже 25 млн грн через порушення строків поставки безпілотних авіаційних комплексів для Збройних сил України.

    Про це свідчить рішення суду від 23 липня, оприлюднене в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

    Йдеться про контракт, який «Агенція оборонних закупівель» уклала з ТОВ «Домпромбуд» 23 грудня 2025 року. За його умовами приватна компанія мала поставити державному підприємству 1400 безпілотних авіаційних комплексів виробництва DJI. Загальна вартість замовлення становила 206,08 млн грн.

    Безпілотні комплекси призначалися для подальшого використання Збройними силами України.

    У договорі сторони визначили конкретний строк виконання зобов’язань. Постачання всієї партії мало відбутися до 12 січня 2026 року. Цей термін становив 20 календарних днів із моменту укладення контракту.

    Однак у визначений договором строк поставка не відбулася. Як зазначили в «Агенції оборонних закупівель», ТОВ «Домпромбуд» передало лише частину замовлення — 270 комплектів. Причому зроблено це було лише 28 січня, тобто вже після завершення передбаченого контрактом строку.

    Таким чином, компанія не виконала свої зобов’язання щодо поставки всієї замовленої партії безпілотників у встановлений термін.

    У березні 2026 року державне підприємство повідомило «Домпромбуд» про одностороннє розірвання контракту через порушення строків поставки.

    У свою чергу, приватна компанія не погодилася з претензіями та пояснила затримку обставинами, пов’язаними з її постачальником. За версією «Домпромбуду», китайська компанія AMGROUP China Co Ltd., яка мала відвантажити безпілотники, повідомила про затримку.

    Серед причин постачальник називав підвищене навантаження на авіалінії напередодні новорічних свят, а також збільшення строків проходження експортних та митних процедур.

    Однак суд не визнав ці обставини підставою для звільнення «Домпромбуду» від відповідальності за невиконання умов договору.

    Суд дійшов висновку, що наведені компанією причини не можуть бути віднесені до обставин непереборної сили. Відповідно, вони не звільняють постачальника від відповідальності за порушення взятих на себе договірних зобов’язань.

    Окремо суд звернув увагу на характер діяльності «Домпромбуду» в межах цього контракту. Підприємство на момент укладення договору не мало у своєму розпорядженні товару, який повинно було поставити, і не здійснювало його виробництво.

    «Заключаючи контракт, відповідач не мав у своєму розпорядженні товар, який був зобов’язаний поставити, а також не здійснював його виробництво, а отже він фактично виступив у ролі посередника, який повинен здійснити організаційні дії щодо придбання товару у третіх осіб та поставки цього товару позивачу», — йдеться у судовому рішенні.

    Таким чином, суд не погодився з позицією компанії щодо причин затримки та визнав, що відповідальність за належне виконання умов контракту залишається на постачальнику, який уклав договір із «Агенцією оборонних закупівель».

    За результатами розгляду справи суд постановив стягнути з ТОВ «Домпромбуд» на користь державного підприємства 13,24 млн грн пені за порушення строків поставки.

    Крім того, компанія має сплатити 11,64 млн грн штрафу. Ще близько 298 тис. грн становлять витрати зі сплати судового збору.

    Загальна сума, яку суд постановив стягнути з «Домпромбуду» на користь «Агенції оборонних закупівель», становить близько 24,88 млн грн.

    Справа привертає увагу з огляду на те, що контракт стосувався постачання безпілотних комплексів для потреб української армії. В умовах повномасштабної війни своєчасність постачання такого обладнання має особливе значення, оскільки дрони широко використовуються військовими для розвідки, коригування вогню та виконання інших бойових завдань.

    За даними суду, ТОВ «Домпромбуд» зареєстроване в Рівному. Власником і керівником підприємства є Дмитрій Домський із Житомирської області. Основним видом діяльності компанії є будівництво житлових і нежитлових будівель.

    Це не перший випадок, коли українські суди розглядають спори щодо несвоєчасного постачання безпілотників для потреб оборони. Раніше Господарський суд Дніпропетровської області також ухвалив рішення про стягнення значної суми з компанії за затримку поставок дронів.

    Зокрема, з ТОВ «Кріон-М» на користь Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України суд постановив стягнути 17,4 млн грн пені та 6,88 млн грн штрафу за несвоєчасне постачання безпілотників, призначених для потреб Міністерства оборони.

    Таким чином, судова практика демонструє, що постачальники оборонної продукції несуть фінансову відповідальність за порушення строків, передбачених державними контрактами. Посилання на проблеми третіх компаній, логістичні труднощі чи затримки під час митного оформлення не завжди можуть бути підставою для звільнення від відповідальності, якщо постачальник не доведе наявність обставин непереборної сили.

    У випадку «Домпромбуду» суд встановив, що компанія не виконала своїх зобов’язань у визначений контрактом строк, через що державне підприємство було змушене розірвати договір та звернутися до суду щодо стягнення передбачених договором санкцій.

  • Росіяни створили нові зони контролю біля кордону України: у ЗСУ розповіли про ситуацію на напрямку

    Росіяни створили нові зони контролю біля кордону України: у ЗСУ розповіли про ситуацію на напрямку

    Російські війська протягом останніх кількох тижнів змогли створити кілька невеликих зон контролю поблизу українського кордону на Південно-Слобожанському напрямку. Водночас українські військові продовжують стримувати наступальні дії противника та не дозволяють йому розширювати вклинення.

    Про це речник угруповання Об’єднаних сил Віктор Трегубов розповів в ефірі телемарафону.

    За його словами, протягом останніх кількох днів активність російських військ у зоні відповідальності Об’єднаних сил дещо знизилася. Однак українські військові не розцінюють це як тривалу зміну ситуації, оскільки протягом попереднього тижня противник діяв досить активно.

    «Останні кілька днів активність у зоні відповідальності УОС трішки знизилася. Але це короткостроковий момент, бо на тижні вона була досить високою. Особливо це стосувалося Лиманського й Південно-Слобожанського напрямків, де противник продовжує активні атаки», — зазначив Трегубов.

    Одним із напрямків, де російські війська намагаються посилити тиск, залишається Лиманський. За словами речника, окупанти робили спроби активно просуватися безпосередньо в напрямку Лимана та закріпитися в місті.

    Для цього російські підрозділи використовують, зокрема, малі піхотні групи та диверсійно-розвідувальні групи. Їхнім завданням є пошук слабких місць в українській обороні, проникнення на передові позиції та створення умов для подальшого просування основних сил.

    Водночас окрему увагу Трегубов звернув на Південно-Слобожанський напрямок. Тут російські військові намагаються діяти безпосередньо поблизу державного кордону України.

    За словами речника, противник шукає можливості для невеликих вклинень в українську оборону, намагаючись знайти «щілини» та закріпитися на окремих ділянках прикордоння.

    «У випадку Південно-Слобожанського — це спроба вклинитися і знайти якісь щілини безпосередньо на українському кордоні, щоби створити там невеликі, але все ж таки зони контролю», — пояснив Трегубов.

    Він наголосив, що в більшості випадків українським військовим вдається запобігати таким спробам. Сили оборони виявляють та знищують російські штурмові групи, не дозволяючи противнику перетворити локальні вклинення на масштабніше просування.

    Водночас повністю зупинити всі спроби російських військ закріпитися на прикордонних територіях поки не вдалося. Трегубов зазначив, що саме протягом останніх кількох тижнів на Південно-Слобожанському напрямку з’явилося декілька нових невеликих зон контролю росіян.

    При цьому представник ЗСУ підкреслив, що йдеться про дуже близьке до кордону прикордоння та невеликі за площею ділянки. Тобто наразі не йдеться про масштабний прорив української оборони чи значне просування російських військ углиб території України.

    Тактика російських військ на цьому напрямку полягає у поступовому пошуку слабких місць української оборони. Замість масштабних механізованих атак противник дедалі частіше використовує невеликі групи піхоти, які намагаються проникнути на українські позиції, закріпитися та створити плацдарм для подальших дій.

    Подібна тактика застосовується російськими військами і на інших ділянках фронту. Українські військові раніше повідомляли про спроби противника створити так звану зону контролю вздовж державного кордону України. Для цього росіяни використовують малі піхотні групи, які шукають нові точки для вклинення.

    Ситуація на Лиманському напрямку також залишається складною. Російські диверсійні групи активізували спроби проникнення та закріплення в районах Зарічного та Ямполя. Одним із завдань противника є створення умов для подальшого тиску на Лиман.

    Лиман має важливе значення для обох сторін через його розташування та транспортні шляхи, які ведуть у напрямку інших населених пунктів Донеччини. Тому російські війська регулярно намагаються посилити тиск на цьому напрямку.

    Водночас українські сили оборони продовжують стримувати наступальні дії противника. За словами Трегубова, нинішнє короткострокове зниження активності росіян не означає завершення наступальних спроб. Українське командування очікує, що противник може знову збільшити інтенсивність атак.

    Загалом російські війська продовжують «прощупувати» українську оборону на багатьох ділянках фронту. Окупанти намагаються знайти слабкі місця, які можна використати для подальшого просування, при цьому концентруючи увагу на кількох найбільш важливих напрямках.

    На Південно-Слобожанському напрямку головним завданням росіян залишається створення локальних зон контролю біля українського кордону. Якщо противнику вдається закріпитися на певній ділянці, він може використовувати її для подальшого накопичення сил та розвитку наступальних дій.

    Однак наразі українські військові наголошують на локальному характері таких просувань. Йдеться про невеликі ділянки безпосередньо поблизу кордону, а не про масштабний прорив фронту.

    Подальший розвиток ситуації залежатиме від здатності російських військ нарощувати присутність на цих ділянках та від спроможності українських Сил оборони знищувати малі штурмові групи й не дозволяти їм розширювати зони контролю.

  • Ветерани як нова політична сила, чи змінять військові українську владу після війни

    Ветерани як нова політична сила, чи змінять військові українську владу після війни

    У лютому 2025 року Оксана Коляда, ексміністр у справах ветеранів і керівниця ГО «Простір можливостей», публічно говорила про понад 1,2 млн ветеранів за даними реєстру. Станом на 1 квітня 2026 року Єдиний державний реєстр ветеранів війни вже фіксував 1 777 382 особи, з яких статус учасника бойових дій мали 1 462 323. До 1 травня 2026-го цифра перевищила два мільйони та продовжує зростати. Після завершення активної фази війни експерти та саме Міністерство у справах ветеранів говорять про 5–6 млн осіб (включаючи сім’ї загиблих), тобто про 15–20% населення країни. Це вже не соціальна категорія, а демографічний та електоральний факт. У регіонах із високою концентрацією ветеранів будь-який кандидат чи партія, які ігнорують їх запити, ризикують втратити вирішальні відсотки.

    Державний реєстр громадських об’єднань ветеранів містить десятки всеукраїнських організацій. Більшість із них побудовані за відомчим принципом: окремо асоціації ветеранів внутрішніх військ МВС, кримінально-виконавчої служби, учасників АТО. Це не єдина інфраструктура, а мозаїка лобістських груп, успадкована ще з довоєнних часів і так і не консолідована. Паралельно з 2015 року виросли низові структури іншого типу — «Побратими», ветеранські простори за підтримки IREX і Держдепартаменту США, український ветеранський фонд, що розподіляє державні гранти. Усі вони займаються реінтеграцією та психосоціальною підтримкою, а не електоральною мобілізацією. Однак саме з такої інфраструктури в інших країнах з часом виростали структури впливу, здатні розмовляти з владою на рівних.

    У 2026 році при Міністерстві у справах ветеранів розпочала роботу Рада ветеранів війни за незалежність України — постійний консультативно-дорадчий колегіальний орган, покликаний залучати ветеранів до формування та реалізації державної ветеранської політики. До її складу увійшли 27 представників — по одному від кожної області України, Автономної Республіки Крим, Києва та Севастополя, обраних самими ветеранами через регіональні збори. За прозорістю процесу стежив громадський рух «ЧЕСНО». Склад затверджено наказами міністерства 14 та 16 липня 2026 року, перше засідання відбулося 18 липня. Формально це дорадчий орган без владних повноважень. За архітектурою — регіональна виборність, легітимність через голосування всередині самої групи, постійний канал комунікації з державою — це структура, яка в інших обставинах перетворюється на партійний з’їзд.

    Є й прямий фінансовий контур. Видатки державного бюджету на «ветеранську політику» зросли з 12,6 млрд грн у 2025 році до 18,9 млрд грн у бюджеті-2026 — майже на 50% за один рік. Житло для ветеранів з інвалідністю I–II групи (5,7 млрд грн), облаштування Національного військового меморіального кладовища (4 млрд грн), підтримка адаптації до цивільного життя (8,2 млрд грн) — це вже не просто соціальні виплати. Це формований бюджетний комплекс, навколо розподілу якого неминуче вибудується боротьба інтересів — із підрядниками, фондами-посередниками та лобістськими групами.

    Від спільного фронту до різних політичних інтересів

    Ключова помилка в розмові про «ветеранську партію» — уявлення, ніби у двох мільйонів людей є єдиний інтерес, який просто чекає організаційного оформлення. На практиці всередині цієї групи вже чітко видно лінії розлому за право говорити від її імені.

    Кадрові офіцери, які командували підрозділами, мають досвід прийняття рішень і природну ієрархічну легітимність. Саме з цього середовища виходять фігури рівня Залужного. Рядові мобілізовані, які пройшли важкі ротації без командних повноважень, мають інший набір вимог — передусім до справедливості самої системи призову та ротації. Ветерани-підприємці, які отримали гранти через Український ветеранський фонд і збудували бізнес, структурно ближчі до дерегуляційної повістки, ніж до патерналістської. Ветерани з інвалідністю — окрема категорія з юридично закріпленими вимогами (пріоритет у житлових компенсаціях, протезування, реабілітація), які не збігаються автоматично з вимогами працездатних побратимів. Нарешті, сім’ї загиблих — юридично окрема категорія зі своєю системою виплат, розшуку, ДНК-ідентифікації та визнання статусу. Вони мають, можливо, найсильніший моральний капітал з усіх перелічених груп, але фізично не мають власного бойового досвіду, щоб говорити від імені «фронту» в буквальному сенсі.

    Ці групи не ворогують. Але у них різні пріоритети, різна швидкість організації та різний тип легітимності. Саме тому реалістичний сценарій виглядає не як поява однієї великої ветеранської партії, а як боротьба кількох центрів за право говорити від імені всіх: відомчі асоціації з радянською за походженням організаційною культурою, нові низові НКО із західним грантовим фінансуванням і прозорими процедурами, персональні бренди відомих командирів і потенційно — представники сімей загиблих, чия моральна позиція в публічних дебатах про ціну та умови завершення війни може виявитися політично вагомішою, ніж позиція живих ветеранів.

    З цього випливає контрінтуїтивний висновок, що найбільш імовірний сценарій — не партія ветеранів, яка захопить владу, а ветерани, розчинені одразу в усіх великих партіях. Не єдина структура, що вимагає своєї частки влади, а десятки людей із військовим минулим у кожній партійній команді. Політична трансформація відбувається практично непомітно, без оголошення про створення ветеранської партії, але з поступовим зростанням частки людей зі спільним військовим досвідом серед тих, хто ухвалює рішення.

    Межі політичного впливу на прикладі попереднього досвіду

    Після парламентських виборів 2014 року до Верховної Ради увійшли близько двох десятків бойових командирів. Андрій Білецький пройшов як самовисуванець, Семен Семенченко — за списком «Самопомочі», Андрій Тетерук і Юрій Береза — через «Народний фронт», Дмитро Ярош — по мажоритарному округу. У парламенті опинилися люди з реальним фронтовим досвідом і високим на той момент політичним капіталом.

    Це виглядало як поява нового політичного суб’єкта. Ветеранський статус давав швидку легітимність. Частина комбатів намагалася зберегти організаційний зв’язок із бойовими структурами або створити на їх основі політичні проекти. Однак уже через кілька років стало очевидно, що перша хвиля не сформувала самостійного політичного класу. Більшість розчинилася в існуючих партіях. Спроби йти окремим шляхом виявилися обмеженими.

    Проєкт, пов’язаний з Андрієм Білецьким у 2016 році, так і не зміг перетворитися на загальнонаціонального політичного гравця. На виборах 2019 року окремі ветеранські та фронтові політичні бренди не змогли вийти за межі вузької аудиторії й залишилися на периферії великої політики. Причини цього провалу були глибшими, ніж просто низька електоральна підтримка. У 2014 році ветерани мали політичний капітал і помітних лідерів, але не мали масової організаційної бази. Масштаб АТО залишався порівняно невеликим, суспільство сприймало війну як локальний конфлікт, а ветеранська спільнота була занадто вузькою і фрагментованою, щоб перетворити окремі імена на стійку політичну силу. Лідери були, масштабу не було.

    Після 2022 року ситуація обернулася. Тепер є потенційно масова база — мільйони людей, для яких війна стала частиною біографії. Але поки немає єдиного політичного центру, здатного цей масштаб конвертувати. Перша хвиля мала лідерів без масштабу. Нинішня має масштаб без організації, яка могла б його політично оформити.

    Від масової армії до політичної еліти, два різні шляхи США та Ізраїлю

    Порівняння США та Ізраїлю цікаве тим, який механізм відтворення еліти стоїть за цим рухом і чому в одному випадку він вичерпався, а в іншому працює вже майже вісімдесят років.

    У Конгресі США частка ветеранів була історично колосальною, у 1971 році військовий досвід мали 73% членів Конгресу, при тому що серед населення ветерани становили менш як 15%. Це була пряма проєкція загального призову Другої світової війни на політичний клас. Військовий досвід був масовим, і перші постпризовні покоління політиків масово несли його в органи влади, не створюючи окремої «партії фронтовиків» — вони просто заповнили існуючі Демократичну та Республіканську партії. Механізм працював через сам факт того, що майже кожен чоловік політично активного віку пройшов через армію. Коли у 1973 році США перейшли до професійної армії, цей вбудований механізм зупинився. Частка ветеранів методично знижувалася: 62% у 1981-му, 48% у 1991-му, 30% у 2001-му, близько однієї шостої у складі Конгресу 2025 року.

    Показово, що про якість відтворення дбає не Конгрес сам по собі, а зовнішній інститут заснований у 1919 році «Американський легіон» — формально позапартійна лобістська організація, яка протягом століття домагалася конкретних законів, але ніколи не намагалася стати кадровим конвеєром до органів влади.

    Ізраїль влаштований інакше саме в частині механізму відтворення. Майже загальний військовий обов’язок діє безперервно вже майже вісім десятиліть, і перехід із Генерального штабу до уряду залишається рутинним маршрутом для кожного нового покоління командувачів. Колишні начальники Генштабу не просто йшли в уряд — Іцхак Рабін та Ехуд Барак ставали прем’єр-міністрами, а десятки інших генералів отримували міністерські посади. У 2018–2019 роках цей процес пішов ще далі: троє колишніх начальників Генштабу — Бені Ганц, Габі Ашкеназі та Моше Яалон — опинилися в одній політичній конструкції «Кахоль Лаван» разом із цивільним політиком Яїром Лапідом. Військовий досвід тут перетворився не просто на особистий політичний капітал, а на окремий політичний бренд.

    Механізм працює тому, що сама армія є постійним, а не тимчасовим інститутом соціалізації майбутньої еліти, а низький прохідний бар’єр у Кнесеті структурно полегшує вхід нових списків. Звідси питання, чи залишиться українська армія після війни інститутом, що безперервно виробляє політичну еліту, — чи, як у США після 1973 року, військова служба повернеться до статусу вузької професії, і нинішня хвиля довіри до військових виявиться історичним сплеском одного покоління.

    Демобілізація і початок нової політичної боротьби

    Поки йде війна, досвід фронту працює як спільний код. Він згладжує розбіжності між людьми, які в мирному житті ніколи б не опинилися в одній кімнаті. Коли цей код перестане бути універсальним, суспільство раптом виявиться розколотим по лінії. Саме в цей момент політичний капітал військових перестане бути абстрактним рейтингом довіри і перетвориться на конкретну силу, здатну або стабілізувати систему, або розхитати її.

    Досвід уже є, у липні 2025 року перші масштабні антиурядові виступи з початку повномасштабного вторгнення — ті, що пізніше назвали «картонковим Майданом» — почалися з публічного заклику одного ветерана. Дмитро Козятинський написав у соцмережах кілька речень, і люди вийшли до театру Франка. Серед демонстрантів були і чинні військові, і демобілізовані. Вони кричали не про пільги, а про інституції. Це був сигнал, що бойовий досвід уже вміє конвертуватися в політичну дію без партійних структур і без дозволу згори.

    Держава на такі сигнали реагує подвійно. З одного боку — спроби кооптації. Найрейтинговіших командирів намагаються втягнути в адміністративну орбіту, запропонувати посади, зробити частиною системи. З іншого — дедалі відкритіше формулюється страх. На форумі «Ветерани як новий політичний суб’єкт» у грудні 2025-го Валерій Залужний прямо сказав те, що багато хто вважав за краще не проговорювати: чиновники й політики вже сьогодні починають дивитися на армію як на загрозу — саме через політичну конкуренцію. Він описав механіку ризику без емоцій. Коли після демобілізації людина з бойовим досвідом і доступом до зброї опиняється без роботи, житла й можливості реалізувати себе, вона стає вразливою до провокацій і «спокуси легких грошей».

    Історичні паралелі, які він навів, — Друга світова і афганські «лихі дев’яності» — не були риторичним прийомом. Це був перелік відомих сценаріїв, у яких повернення великих контингентів без системної реінтеграції закінчувалося зростанням злочинності, вуличного насильства і, в крайніх випадках, політичною дестабілізацією аж до громадянського конфлікту.

    Другий Майдан у класичному сенсі — масовий цивільний штурм влади виглядає малоймовірним. Але «ветеранський» варіант може бути іншим. Він не обов’язково виллється в намети на майдані. Він може початися з серії локальних конфліктів, з політичних списків, побудованих на наративі «зрадженої війни», з ситуацій, коли частина фронтовиків сприйме будь-яке компромісне врегулювання як особисту зраду. Експерти вже описують «ідеальний шторм»: одночасне поєднання мирної угоди з територіальними поступками, масової демобілізації і перших повоєнних виборів у горизонті року-півтора. У такій конфігурації приховані лінії розколу між тими, хто воював, і тими, хто ухилявся, між тими, хто втратив, і тими, хто «відсидівся» — виходять на поверхню майже одночасно. Воєнна єдність розчиняється за кілька місяців.

    Досвід інших країн показує, що коли військовий досвід перестає бути спільним, він або інституціоналізується через партії, місцеве самоврядування, державні посади або йде в тінь і починає шукати інші канали впливу. В Україні вже видно, що на місцевому рівні ветерани активніше включаються в громадські рішення, ніж середнє населення. На загальнонаціональному рівні процес іще не оформлений. Саме в цій щілині між локальною активністю і відсутністю системного політичного представництва і криється головна небезпека.

    Держава може відповісти кооптацією найяскравіших постатей і ігноруванням решти. Може спробувати створити реальні кар’єрні ліфти. Або може продовжувати дивитися на військових як на потенційну політичну загрозу. Третій варіант уже зараз звучить у публічних виступах найавторитетніших командирів. І якщо він переможе, то питання «чи будуть бунти» перестане бути гіпотетичним. Воно стане питанням термінів і масштабів.

     

  • Сили безпілотних систем уразили російський флот у Чорному та Азовському морях

    Сили безпілотних систем уразили російський флот у Чорному та Азовському морях

    Сили безпілотних систем ЗСУ протягом доби 7 серпня уразили три одиниці російського флоту. Загалом за цей період українські військові заявили про ураження або знищення 1716 цілей противника.

    Про це йдеться у звіті Сил безпілотних систем ЗСУ.

    У категорії «Флот» у звіті зазначено три уражені об’єкти. Крім того, українські військові за добу уразили 12 артилерійських систем, два російські танки, 74 одиниці автомобільної та спеціальної техніки, а також інші цілі російських військ.

    «Протягом доби підрозділами угруповання Сил безпілотних систем уражено/знищено 1716 цілей противника», — повідомили у СБС ЗСУ.

    Окремо про результати операцій на морі розповів командувач Сил безпілотних систем Роберт Бровді, відомий за позивним «Мадяр». За його словами, протягом 1–8 серпня українські підрозділи в межах операції СБС «МоЛоЧКа» уразили 12 суден із залишків російського так званого тіньового флоту в Чорному та Азовському морях.

    Бровді зазначив, що від початку операції «МоЛоЧКа», яка триває з 6 липня, українські безпілотні системи результативно відпрацювали по 218 плавзасобах. Із них 134 перебували в Азовському морі, а ще 84 — у Чорному.

    «За час дії операції СБС “МоЛоЧКа” (06 липня–08 серпня 2026) Птахами результативно відпрацьовано 218 одиниць плавзасобів, з котрих у Азовському морі — 134, у Чорному морі — 84», — заявив командувач СБС.

    Бровді також опублікував відео, на якому, за його словами, зафіксовано один із епізодів ураження російських суден. Він заявив, що біля Геленджика українським силам вдалося уразити судно так званого тіньового флоту попри застосування росіянами засобів протиповітряної оборони.

    «Три керовані ракети ЗРГК “Панцир-С1” махом по Птаху, але лохань тіньового флоту в р-ні Геленджика таки впольовано», — написав Бровді.

    Інформацію про ураження суден поблизу російського узбережжя також поширювали OSINT-аналітики. Зокрема, OSINT-аналітик Dnipro Osint повідомив, що ввечері 7 серпня Сили оборони могли уразити танкери неподалік Новоросійська.

    Аналітик оприлюднив супутниковий знімок, на якому, за його словами, видно один із танкерів, охоплений вогнем. Водночас точний статус судна, характер пошкоджень та обставини його ураження незалежно не підтверджені.

    Раніше ввечері 7 серпня про ураження трьох суден поблизу Геленджика повідомляв також моніторинговий канал Exilenova+. Автори каналу заявляли про пожежу на одному з кораблів після прильоту.

    Офіційні російські відомства на момент публікації не надали повної інформації про можливі пошкодження суден у районі Новоросійська та Геленджика.

    Успішні атаки на російські судна відбуваються на тлі системної роботи українських Сил безпілотних систем у Чорному та Азовському морях. Одним із напрямків цієї діяльності є протидія російській військовій та логістичній інфраструктурі, а також суднам, які можуть використовуватися для обходу міжнародних санкцій.

    Так званий тіньовий флот Росії складається з великої кількості суден, які використовуються для транспортування російської нафти та нафтопродуктів в умовах санкційних обмежень. Частина таких танкерів пов’язана з непрозорими схемами власності та страхування, що дозволяє Москві підтримувати експорт енергоносіїв попри санкції.

    Удар по таким суднам має не лише військове, а й економічне значення, оскільки може ускладнювати російську логістику та транспортування енергоносіїв.

    Зазначимо, що це не перший випадок масштабного застосування українських безпілотних систем проти російських морських об’єктів. Раніше СБС повідомляли про ураження бази російських морських безекіпажних катерів у Криму, чотирьох танкерів у Чорному та Азовському морях, п’яти елементів російської протиповітряної оборони та майданчика запуску ударних безпілотників «Шахед» у районі Донецького аеропорту.

    Таким чином, протягом 7 серпня українські сили заявили про ураження одразу трьох російських морських цілей, а загальна кількість результативно уражених плавзасобів у межах операції «МоЛоЧКа» з 6 липня до 8 серпня, за даними СБС, сягнула 218.

    При цьому частина інформації про конкретні уражені судна наразі базується на повідомленнях українських військових, OSINT-аналітиків та моніторингових каналів. Остаточний характер пошкоджень і подальший стан кожного із суден потребують додаткового підтвердження.

  • Ракетна атака на Київ уночі: у столиці повідомили про загоряння на двох локаціях

    Ракетна атака на Київ уночі: у столиці повідомили про загоряння на двох локаціях

    У ніч на 8 серпня в Києві вдруге за ніч оголосили повітряну тривогу через загрозу застосування балістичного озброєння. Повітряна тривога також була оголошена в низці областей України.

    Про небезпеку повідомили Київська міська військова адміністрація, Повітряні сили ЗСУ та міський голова Києва Віталій Кличко.

    У КМВА зазначили, що причиною оголошення тривоги стало застосування російськими військами балістичних ракет. Мешканців столиці закликали перебувати в укриттях та не ігнорувати сигнали повітряної тривоги.

    Повітряні сили ЗСУ повідомили про швидкісну повітряну ціль, яка рухалася у напрямку Києва. Через високу швидкість такої цілі час на реагування та перехід до безпечного місця може бути вкрай обмеженим, тому військові закликали киян та жителів області залишатися в укриттях до завершення небезпеки.

    Згодом міський голова Києва Віталій Кличко повідомив про попередні наслідки атаки. За його словами, у Голосіївському районі столиці виникло загоряння на території нежитлової забудови. Інформація про характер займання та можливі причини пожежі уточнювалася.

    Також повідомлялося про загоряння резервуарів із паливом в Оболонському районі Києва. На місцях могли працювати відповідні екстрені служби. Дані про масштаб пожеж та можливі пошкодження уточнювалися.

    Станом на 03:35 у Києві оголосили відбій повітряної тривоги. Після завершення небезпеки відповідні служби продовжили встановлювати наслідки нічної атаки.

    Цієї ж ночі Київ та низка областей України вже потрапляли під повітряну тривогу через загрозу застосування російських ударних безпілотників. Таким чином, нічна атака на столицю відбувалася у кілька етапів, спочатку із загрозою дронів, а згодом — балістичного озброєння.

    Повідомлялося про загоряння у двох районах Києва, однак інформація щодо масштабів пошкоджень, постраждалих та остаточних наслідків атаки могла уточнюватися. Влада закликала громадян користуватися лише офіційними джерелами інформації та не поширювати неперевірені дані про роботу української протиповітряної оборони.

  • У Мукачівському ТЦК викрили масштабну схему: за $5–10 тисяч «списали» понад 1,5 тисячі чоловіків

    У Мукачівському ТЦК викрили масштабну схему: за $5–10 тисяч «списали» понад 1,5 тисячі чоловіків

    Генеральний прокурор Руслан Кравченко повідомив подробиці розслідування масштабної схеми незаконного виключення військовозобов’язаних з військового обліку на Закарпатті. За даними слідства, через неї могли незаконно «списати» щонайменше 1577 людей, а вартість послуги для одного чоловіка становила від 5 до 10 тисяч доларів.

    Схему, за версією правоохоронців, організували колишній керівник Мукачівського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки та його підлеглий, який відповідав за військовий облік і бронювання.

    Схема діяла протягом кількох років

    Як повідомив Кравченко, оборудка могла діяти у 2022–2024 роках. До офіційних документів вносили недостовірну інформацію, яка надалі ставала підставою для визнання військовозобов’язаних непридатними до військової служби та виключення їх з обліку.

    Слідство встановило щонайменше 1577 випадків такого зняття з військового обліку. При цьому 1142 чоловіків були «списані» нібито через стан здоров’я.

    За даними генпрокурора, за оформлення відповідних документів із військовозобов’язаних могли вимагати від 5 до 10 тисяч доларів.

    Коли виникла загроза викриття схеми, її організатори, як вважають правоохоронці, спробували знищити документацію.

    У серпні 2024 року тодішній керівник районного ТЦК та СП нібито оформив фіктивний акт про вилучення та знищив довідки, рішення військово-лікарських комісій та інші медичні документи. За словами Кравченка, така документація мала зберігатися протягом 75 років.

    Втім, правоохоронцям вдалося відновити необхідну інформацію. Для цього використали дані Національної служби здоров’я України, свідчення, результати експертиз та інші матеріали кримінального провадження.

    Провели 17 обшуків

    У межах розслідування правоохоронці провели 17 обшуків у чинних і колишніх працівників Мукачівського РТЦК та СП, членів ВЛК та інших осіб, які можуть бути причетними до оборудки.

    Двом колишнім посадовцям уже повідомили про підозру у перешкоджанні законній діяльності Збройних сил України в особливий період. Прокуратура має намір просити суд обрати їм запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без альтернативи застави.

    Водночас перевіряється роль окремих членів військово-лікарської комісії та інших можливих учасників схеми.

    Наразі на військовому обліку вже поновили 120 осіб із числа тих, кого раніше виключили. Щодо решти військовозобов’язаних перевірки продовжуються.

    Розслідування відбувається в межах програми «Зворотній бік ТЦК та ВЛК», спрямованої на викриття можливих зловживань у системі територіальних центрів комплектування та військово-лікарських комісій.