Зростаюча кількість випадків самовільного залишення військових частин (СЗЧ) в Україні стає серйозною загрозою для обороноздатності країни. За оцінками фахівців, така ситуація може стосуватися до 300 тисяч військовослужбовців, що виходить за межі стандартних дисциплінарних питань і перетворюється на стратегічний виклик для армії.
Військовослужбовець ЗСУ Ілля Шполянський висловив думку, що держава повинна змінити своє ставлення до військових, які покинули службу, розглядаючи їх не як порушників, а як цінний кадровий ресурс. Багато з них, на його думку, мають бойовий досвід і можуть бути знову залучені до армії за наявності адекватних механізмів відновлення.
Шполянський вказує на недоліки сучасної системи мобілізації та роботи територіальних центрів комплектування (ТЦК). За його словами, часто мобілізують осіб з обмеженою придатністю, які не можуть ефективно виконувати бойові завдання, що призводить до їх розміщення у тилових підрозділах без чітких функцій, але з необхідністю фінансування.
Він також зазначає, що серед військових, які самовільно залишили частини, є значна кількість тих, хто може швидко відновити свої обов'язки, проте бюрократичні перепони ускладнюють їх повернення. Зокрема, перевантаження Державного бюро розслідувань призводить до того, що розгляд справ про СЗЧ може тривати до двох років, що фактично паралізує можливість їх легального повернення на службу.
Експерти вказують, що питання СЗЧ є комплексним і охоплює не лише дисциплінарні аспекти, а також моральне виснаження військових, їх тривале перебування в бойових умовах і інші об'єктивні обставини. Багато військовослужбовців залишають службу не через небажання воювати, а через складності, пов'язані з їхньою ситуацією.
Шполянський також пропонує запровадити фінансові стимули, які допоможуть залучити колишніх військових назад до підрозділів. Пропонується виплата премій у розмірі близько 50 тисяч гривень за кожного повернутого бійця. На його думку, це буде більш економічно вигідно у порівнянні з витратами на нову мобілізацію та навчання.
Проте, фахівці з безпеки наголошують на необхідності комплексного підходу до впровадження таких змін. Процес повернення військових, які самовільно залишили службу, має бути супроводжений зрозумілими юридичними процедурами та системою реабілітації, аби оцінити їхню готовність до повторного виконання обов'язків.
Крім того, важливо враховувати різні категорії військових, адже між тими, хто залишив частину після багаторічної служби, та тими, хто не приступив до виконання обов’язків після навчання, існує суттєва різниця.
Ситуація з самовільним залишенням частин також має соціальне підгрунтя, впливаючи на довіру суспільства до армії та загальну ефективність оборонного сектору. Тому для вирішення цієї проблеми необхідно застосовувати не тільки силові методи, але й гнучку політику, яка б відповідала реаліям війни.
На даний момент у державних структурах не оголошено про конкретні зміни у стратегіях стосовно цієї проблеми, але обговорення цієї теми стає все більш актуальним у публічному просторі. Це може вказувати на можливі реформи в сфері мобілізації та управління кадровими ресурсами армії, що, в свою чергу, може позитивно вплинути на ефективність ЗСУ у умовах тривалого конфлікту.