Хоча Андрій Єрмак, колишній керівник Офісу президента України, офіційно залишив свою посаду наприкінці 2025 року, він продовжує грати значну роль у внутрішніх політичних процесах. Це підтверджують матеріали розслідувань, зокрема, публікації на сайті Української правди, що спираються на свідчення джерел із політичних та бізнесових кіл.
Журналісти зауважують, що, хоча після відставки Єрмаку вдалося зникнути з публічної сфери, він все ще контролює важливі аспекти в управлінні, особливо кадрову вертикаль, яку він сформував власноруч. Завдяки цьому механізму, вплив колишнього глави Офісу президента залишається відчутним у процесах ухвалення рішень.
Джерела стверджують, що Єрмак має всебічну інформацію про внутрішні справи Офісу президента та зберігає зв’язки з багатьма призначенцями, які з'явилися під час його керівництва. Це свідчить про те, що він, хоча й позбавлений формальної посади, продовжує залишатися важливим елементом у системі влади.
Журналісти описують його стан як "тіньову присутність": формально Єрмак більше не займає публічну позицію, але його вплив відчувається через неформальні канали комунікації. Один з коментаторів зазначив: "він зник — але водночас і залишається".
Після звільнення Єрмак не втратив зв'язків з представниками влади. Як показують розслідування, він продовжує зустрічатися з високопосадовцями, включаючи членів Ради національної безпеки і оборони, й радників президента. Це підтверджує, що його участь у політиці виходить за рамки лише непрямого впливу.
Експерти вважають, що основою для збереження такого впливу є позиція президента Володимира Зеленського. Згідно з інсайдерською інформацією, від політичної волі глави держави залежить, чи продовжить діяти ця неформальна система. Один з джерел підкреслив, що достатньо одного сигналу з боку президента, і всі канали впливу Єрмака можуть бути швидко перекриті. На сьогоднішній момент такого сигналу не надходило.
Після відставки новим керівником Офісу президента призначено Кирила Буданова, однак джерела зазначають, що його автономія в кадрових питаннях може бути обмежена. Багато членів управлінської команди залишилися з часу попередника, що ускладнює повноцінне оновлення структури.
Крім того, журналісти відзначають, що система управління, створена Єрмаком за кілька років, не могла зникнути одразу після його звільнення. Вона базується на особистих зв’язках, лояльності та інституційних механізмах, які продовжують функціонувати навіть без його формальної участі.
У своєму прагненні зберегти статус впливового гравця, Єрмак також повернувся до адвокатської діяльності та активно долучився до професійних юридичних організацій. Це може свідчити про його намір зберегти важливі позиції не лише в політиці, а й у правовій сфері.
Варто зазначити, що його відставка відбулася на тлі масштабних антикорупційних розслідувань. У листопаді 2025 року детективи НАБУ та САП провели обшуки, після яких Єрмак подав у відставку. Хоча йому не пред'явили підозр, цей інцидент суттєво вплинув на його репутацію.
Аналітики наголошують на тому, що подібні ситуації є характерними для політичних систем, де суттєву роль відіграють неформальні зв’язки. Вплив часто підтримується через мережі контактів і доступ до інформації, а не лише через офіційні посади.
Таким чином, ситуація з Андрієм Єрмаком ілюструє, як функціонує сучасна українська політика, яка поєднує формальні інститути з неформальними механізмами впливу. Це також піднімає питання прозорості ухвалення рішень і ролі окремих політичних фігур поза межами їхніх офіційних обов'язків. Єрмак, незважаючи на свою відставку, продовжує залишатися важливим гравцем на політичній арені України.