Uanews.life

Позначка: Донеччина

  • Росія вдарила авіабомбою прямо по евакуаційному пункту Краматорська: всередині були цивільні та гуманітарії

    Росія вдарила авіабомбою прямо по евакуаційному пункту Краматорська: всередині були цивільні та гуманітарії

    Російські війська 20 вересня завдали нового авіаудару по Краматорську Донецької області. Близько 11:19 по місту скинули дві авіаційні бомби, попередньо — керовані. Одна з них прямо влучила в евакуаційний пункт, де на той момент перебували цивільні, яких вивозили з небезпечних районів, а також працівники гуманітарної місії.

    Про пряме влучання повідомив керівник гуманітарної місії «Проліска» Євген Каплін. За його словами, у момент удару на місці були як евакуйовані люди, так і ті, хто займався їхнім вивезенням. Наслідки атаки після перших повідомлень ще встановлювали.

    Начальник Краматорської міської військової адміністрації Олександр Гончаренко уточнив, що російська авіація атакувала місто двома авіабомбами близько 11:19. За попередніми даними, йшлося про КАБи. Станом на 13:00 було відомо про двох поранених людей. Крім самого евакуаційного пункту, пошкоджень зазнали дошкільний заклад, навчальний заклад і чотири багатоповерхові житлові будинки.

    Окремі місцеві джерела повідомляли, що пункт евакуації міг бути облаштований у приміщенні дитячого садка, однак офіційного підтвердження цієї деталі на момент перших повідомлень не було, тому її варто сприймати як непідтверджену.

    Удар стався в день, коли Краматорськ уже перебував під вогнем.

    Ще о 10:10 російські війська обстріляли місто артилерією. Під удар потрапив житловий мікрорайон Лазурний. Унаслідок обстрілу загинула жінка 1965 року народження, ще один чоловік, 1961 року народження, був поранений. Також були пошкоджені навчальний заклад і багатоповерхівки.

    Тобто протягом кількох годин Краматорськ пережив щонайменше дві різні атаки — спершу артилерійський обстріл житлового району, а потім авіаудар по об’єкту, який використовувався для евакуації людей.

    Саме це робить нинішню атаку особливо резонансною. Евакуаційні пункти створюють для того, щоб цивільні могли залишити небезпечні райони, отримати допомогу та вирушити у безпечніші області. Влучання в такий об’єкт означає, що під загрозою опинилися не лише мешканці міста, а й люди, які безпосередньо займаються їхнім порятунком.

    Краматорськ уже кілька місяців переживає різке посилення російських атак із застосуванням авіабомб, ударних дронів та артилерії. Донецька ОВА прямо повідомляє, що російські війська систематично бомбардують місто, а поліцейські евакуаційні екіпажі «Білий янгол» продовжують вивозити людей навіть під загрозою нових атак.

    Лише шість днів тому обласна влада повідомляла, що російські війська вже двічі атакували КАБами Центр позашкільної освіти в Краматорську. Будівля зазнала серйозних пошкоджень, після чого працівники та волонтери евакуювали тварин із зоологічного гуртка до Полтавської області.

    7 вересня російські війська скинули на Краматорськ чотири авіабомби ФАБ-250 з модулями планування та корекції. Дві з них влучили у багатоквартирні будинки. Тоді загинули двоє чоловіків, ще четверо людей отримали поранення.

    13 вересня місто пережило ще одну важку атаку: за даними Донецької ОВА, російські сили вдарили по цивільному автомобілю в центрі Краматорська. Загинули двоє людей, ще четверо були поранені.

    У серпні атаки були ще масштабнішими. 20 серпня російська авіація скинула на середмістя Краматорська дев’ять авіабомб. Тоді одна людина загинула, щонайменше 11 були поранені.

    18 серпня Росія застосувала чотири ФАБ-250 з УМПК. Троє людей отримали поранення, серед них — 11-річний хлопчик. Також були пошкоджені багатоквартирні будинки та автомобілі.

    На цьому тлі влада поступово розширює зону обов’язкової евакуації.

    Ще 5 серпня начальник Донецької ОВА Вадим Філашкін підписав наказ про примусову евакуацію дітей з окремих районів Краматорської громади. Йшлося про 525 дітей із 424 родин, із них 326 дітей безпосередньо з Краматорська.

    Обласна влада пояснювала рішення погіршенням безпекової ситуації та постійною загрозою російських атак. Евакуаційні групи регулярно вивозять родини з дітьми, літніх людей, людей з інвалідністю та тих, хто втратив житло після ударів.

    Лише за добу до 20 вересня з прифронтових територій Донеччини було евакуйовано 583 людини, серед них 51 дитину. За той самий період російські війська 32 рази обстрілювали населені пункти області.

    Саме тому робота таких пунктів, як той, який потрапив під авіаудар у Краматорську, має критичне значення. Вони є проміжною ланкою між небезпечною територією та більш безпечними регіонами України.

    Раніше Nenka.info писала про те, як гуманітарні команди продовжують евакуювати мешканців прифронтових міст попри постійний ризик. Зокрема, міжнародна команда Universal Aid Ukraine, що працює з Краматорська, за рік вивезла близько 1200 людей із небезпечних районів.

    Також Nenka.info повідомляла про різке посилення ударів по Краматорську після наближення фронту: місто дедалі частіше опиняється в зоні дії артилерії, FPV-дронів і керованих авіабомб.

    Окупанти просунулися до Краматорська і посилили удари артилерією та дронами

    1200 людей із-під обстрілів за рік: як німкеня Анна Елсбернд евакуює українців із прифронтових міст

    Сам Краматорськ залишається одним із головних адміністративних та логістичних центрів підконтрольної Україні частини Донеччини. За даними, які раніше наводила міська влада, від початку повномасштабної війни місто зазнало сотень атак, унаслідок яких загинули й були поранені сотні цивільних.

    Атака 20 вересня показує ще одну небезпечну тенденцію: удар може бути завданий не лише по житлових кварталах чи інфраструктурі, а й по місцях, через які людей намагаються вивезти з-під вогню.

    Станом на другу половину дня офіційно підтверджено двох поранених унаслідок авіаудару та одну загиблу й одного пораненого внаслідок ранкового артилерійського обстрілу. Остаточні дані про наслідки влучання в евакуаційний пункт можуть уточнюватися після завершення аварійно-рятувальних робіт.

  • Росія вдарила артилерією по житловому району Краматорська: жінка загинула просто на вулиці

    Росія вдарила артилерією по житловому району Краматорська: жінка загинула просто на вулиці

    Російські війська вранці 20 вересня завдали артилерійського удару по Краматорську Донецької області. Під вогнем опинився житловий мікрорайон Лазурний. Унаслідок атаки загинула місцева жителька 1965 року народження, ще один чоловік дістав поранення.

    За інформацією Краматорської міської ради, обстріл стався приблизно о 10:10. По місту російські війська випустили три артилерійські снаряди. Один із них завдав смертельних поранень жінці, яка в момент удару перебувала на вулиці.

    «Вона просто йшла рідними вулицями свого міста. Її життя обірвали уламки російського снаряда», — повідомили у міській владі.

    Також унаслідок обстрілу постраждав чоловік 1961 року народження. Йому надають необхідну медичну допомогу. Інформації про характер і тяжкість його поранень на момент перших повідомлень не оприлюднювали.

    Вибухами також пошкоджено цивільні об’єкти. За попередніми даними, йдеться про заклад загальної середньої освіти та кілька багатоквартирних житлових будинків. Повний масштаб руйнувань ще встановлюється.

    Нова атака стала черговою в серії російських ударів по Краматорську, інтенсивність яких у вересні суттєво зросла. Місто атакують авіабомбами, безпілотниками, реактивними системами залпового вогню та артилерією.

    Лише за кілька днів до нинішнього обстрілу Краматорськ уже зазнав атак із людськими жертвами. За даними Донецької ОВА, 18 вересня внаслідок російських ударів у місті загинула одна людина. Загалом того дня в Донецькій області було поранено ще 13 цивільних.

    Ще більш масштабними були удари 17 вересня. Національна поліція повідомляла, що протягом доби російські війська 13 разів атакували Краматорськ. Тоді одна цивільна людина загинула, ще троє були поранені, серед них — дівчинка 2011 року народження. Загалом у Донецькій області поліція зафіксувала 1366 російських ударів по лінії фронту та житловому сектору.

    Особливо важкою для Краматорська була середина вересня. 11 вересня російські війська застосували по місту керовані авіабомби КАБ-250, реактивну систему «Торнадо-С» і безпілотники. За даними поліції, внаслідок тих атак у Краматорську загинули двоє цивільних. Було пошкоджено чотири багатоповерхівки, 22 приватні будинки, заклад освіти, станцію технічного обслуговування, стоянку та автомобілі.

    Наступного дня ситуація залишалася складною. За інформацією Донецької ОВА, лише за одну добу в Краматорському районі фіксували численні атаки на житлову забудову та цивільну інфраструктуру. А вже 13 вересня російські війська атакували цивільний автомобіль у центрі Краматорська: двоє людей загинули, ще четверо дістали поранення.

    У серпні місто також пережило серію особливо потужних авіаударів. 25 серпня російська армія скинула на Краматорськ дев’ять авіабомб ФАБ-250 з модулями планування та корекції. Сім із них влучили біля або безпосередньо в багатоквартирні будинки. Внаслідок атаки постраждали 24 людини, серед яких двомісячна дівчинка. Було пошкоджено 34 багатоповерхівки, три навчальні заклади та інфраструктурний об’єкт.

    20 серпня росіяни також завдали по місту удару дев’ятьма авіабомбами ФАБ-250. Тоді поранення отримали восьмеро людей віком від 41 до 84 років, а пошкодження зафіксували у приватному секторі, магазинах, на підприємстві та інфраструктурному об’єкті.

    Через погіршення безпекової ситуації влада ще в серпні розширила обов’язкову евакуацію родин із дітьми з окремих районів Краматорської громади. Рішення стосувалося 525 дітей із 424 родин, зокрема 326 дітей безпосередньо з Краматорська. У Донецькій ОВА тоді пояснювали, що постійні російські удари роблять перебування дітей у низці районів міста дедалі небезпечнішим.

    Евакуація триває й зараз. Поліцейські екіпажі «Білий янгол» продовжують вивозити жителів із найбільш небезпечних районів Краматорської громади. За інформацією обласної адміністрації, російські війська систематично застосовують авіабомби проти житлових кварталів, а FPV-дрони — проти автомобілів та окремих об’єктів.

    На тлі цього сьогоднішній артилерійський удар по Лазурному демонструє ще одну небезпеку для міста. Якщо раніше значна частина повідомлень стосувалася авіабомб та ударних безпілотників, то зараз Краматорськ дедалі частіше опиняється і в зоні дії ствольної та реактивної артилерії.

    Раніше Nenka.info вже писала про те, що наближення лінії бойових дій до Краматорська дало російським військам можливість активніше використовувати артилерію та ударні дрони проти міста.
    Окупанти просунулися до Краматорська і посилили удари артилерією та дронами

    Краматорськ залишається одним із ключових міст підконтрольної Україні частини Донеччини та важливим логістичним і адміністративним центром регіону. Саме тому місто протягом останніх місяців зазнає регулярних атак різними видами озброєння.

    На тлі посилення ударів українська влада та правоохоронці регулярно закликають мешканців небезпечних районів не зволікати з евакуацією. Поліція наголошує, що допомогу з виїздом можна отримати через екстрені служби та спеціальні евакуаційні екіпажі.

    Станом на другу половину дня 20 вересня підтверджено загибель однієї жінки та поранення одного чоловіка внаслідок артилерійського удару по мікрорайону Лазурний. Інформація про остаточні масштаби пошкоджень може уточнюватися.

  • «Вівальді» набирає обертів: ЗСУ звільнили два села й повернули під контроль ще 40 км² Донеччини

    «Вівальді» набирає обертів: ЗСУ звільнили два села й повернули під контроль ще 40 км² Донеччини

    Сили оборони України досягли нових результатів під час наступальної операції «Вівальді» на півночі Донецької області. Українські військові звільнили населені пункти Шандриголове та Дерилове, а Дробишеве повністю перебуває під українським контролем. Про це 20 вересня заявив командир Третього армійського корпусу, бригадний генерал Андрій Білецький.

    За його словами, лише під час другого етапу операції українські підрозділи повернули під контроль ще близько 40 квадратних кілометрів території. Загальний результат двох етапів «Вівальді», за даними командування Третього корпусу, становить уже 125 км² території під українським контролем, із яких близько 50 км² було безпосередньо деокуповано.

    Особливу увагу Білецький звернув на Шандриголове. Командир корпусу назвав цей населений пункт важливою точкою для обох сторін бойових дій. Детальніших відомостей про подальші завдання українських підрозділів військові не розголошують.

    І це принципово важливо: операція від самого початку проводиться в умовах обмеження інформації про переміщення та плани Сил оборони.

    Що відомо про другий етап «Вівальді»

    Нинішня заява стала продовженням інформації, яку Третій армійський корпус почав офіційно оприлюднювати 15 вересня.

    Тоді Білецький уперше публічно підтвердив проведення наступальної операції на півночі Донеччини. На першому етапі українські підрозділи повідомили про звільнення Середнього, а також про ліквідацію осередків російської інфільтрації в районах Новоселівки, Олександрівки, Ярової та околиць Корового Яру. Загальна площа території, яку на той момент вдалося зачистити від проникнення російських груп, становила близько 75 км², ще приблизно 10 км² було деокуповано.

    Про ці результати Nenka.info вже розповідала раніше — у матеріалі про перший етап операції та звільнення Середнього. «Вівальді» на Донеччині: Білецький заявив про звільнення Середнього та зачистку 75 км²

    Таким чином, повідомлення від 20 вересня свідчить уже про подальше просування після першого публічно оголошеного етапу.

    Моніторинговий проєкт DeepState також повідомив 20 вересня про звільнення Шандриголового та Дерилового й зафіксував просування українських військ поблизу Шандриголового. Водночас оперативна ситуація на фронті змінюється дуже швидко, тому точна конфігурація лінії бойового зіткнення може відрізнятися від публічних карт із певною затримкою.

    У Третьому корпусі заявили про значні втрати російських військ

    За даними командування корпусу, на другому етапі російські підрозділи втратили близько 800 військовослужбовців, а сумарні втрати противника за два етапи операції перевищили 3 тисячі осіб. Ці цифри наводить українська сторона; незалежно перевірити такі оперативні оцінки в умовах бойових дій неможливо.

    Під час першого етапу корпус повідомляв приблизно про 1,5 тисячі втрат російської армії, а також про знищення великої кількості безпілотників, бронетехніки, артилерійських систем, автомобілів та іншої техніки.

    За даними Третього корпусу, українські підрозділи також активно працювали по російській логістиці. Зокрема, військові заявляли про удари по складах і системі забезпечення пальним, після яких противник був змушений переносити частину паливної логістики далі від лінії фронту.

    На нинішньому етапі, за повідомленнями українських військових, корпус протистоїть підрозділам 20-ї та 25-ї загальновійськових армій РФ, а також 1-ї гвардійської танкової армії.

    Чому Шандриголове має значення

    Шандриголове розташоване у районі бойових дій поблизу Лиманського напрямку. Саме тому Білецький окремо наголосив, що цей населений пункт має значення і для української, і для російської сторони.

    Раніше командир Третього корпусу пояснював, що російське командування намагалося розвивати просування на півночі Донеччини та створювати загрозу українському угрупованню через використання малих піхотних груп, які намагалися проникати в глибину української оборони. Одним із завдань «Вівальді» стало саме руйнування такої тактики та зачистка районів, куди проникли російські військові.

    Білецький також заявляв, що на цьому напрямку російські війська намагалися сформувати північну частину більш широкого наступального задуму навколо українських оборонних районів Донбасу. За його оцінкою, операція Третього корпусу суттєво ускладнила реалізацію цього плану. Це оцінка українського командувача, а не незалежно встановлений висновок про наміри російського Генштабу.

    Чому операцію назвали «Вівальді»

    Назва операції відсилає до знаменитого циклу Антоніо Вівальді «Пори року».

    Ще під час першого публічного оголошення результатів Білецький натякнув, що операція не обмежуватиметься одним етапом. Він наголосив, що у Вівальді було чотири сезони, і попросив не поспішати з висновками щодо подальших цілей українських військових.

    Нова заява від 20 вересня вже стосується другого етапу.

    При цьому українське командування не повідомляє ані кінцевої географічної мети операції, ані можливих наступних напрямків просування. Це логічно з огляду на триваючі бойові дії та необхідність не розкривати інформацію, яка може бути використана російськими військами.

    На цей момент офіційно оголошений результат такий: Шандриголове і Дерилове звільнені, Дробишеве перебуває під повним українським контролем, а загальна площа території, повернутої або зачищеної в межах двох етапів «Вівальді», за даними Третього корпусу, сягнула 125 км².

    Операція триває, тому військові закликають орієнтуватися насамперед на офіційні повідомлення та не публікувати неперевірені дані про переміщення українських підрозділів.

  • Понад 1200 «дільниць» на окупованому Донбасі: Лубінець розкрив підготовку РФ до псевдовиборів

    Понад 1200 «дільниць» на окупованому Донбасі: Лубінець розкрив підготовку РФ до псевдовиборів

    Росія готується провести 18–20 вересня 2026 року вибори до Державної думи на тимчасово окупованих територіях України, включно із захопленими районами Донецької, Луганської, Запорізької та Херсонської областей, Кримом і Севастополем. Українська влада вважає організацію такого голосування незаконною і закликає міжнародну спільноту не визнавати його результатів.

    Уповноважений Верховної Ради з прав людини Дмитро Лубінець 17 вересня повідомив нові деталі підготовки Росії до голосування. За його даними, лише на окупованій частині Луганської області планують відкрити 581 «дільницю», а на захопленій частині Донеччини — ще 633. Загалом це 1214 пунктів голосування.

    Лубінець також заявив, що участь у виборах мають брати десять російських партій, однак формування списків кандидатів контролює окупаційна адміністрація. За його словами, серед кандидатів є представники підконтрольних Росії структур, російські чиновники, бойовики та учасники війни проти України. Ці твердження наводяться саме як дані українського омбудсмена.

    Адреси частини дільниць приховують

    Окрему увагу Лубінець звернув на спосіб організації голосування.

    За його інформацією, окупаційна влада не оприлюднює точні адреси частини виборчих дільниць, приховує персональні дані членів комісій і відмовилася від відеоспостереження під час голосування та підрахунку голосів.

    Російська сторона пояснює такі заходи питаннями безпеки.

    Український омбудсмен натомість наголошує, що за умов окупації, переслідувань за проукраїнську позицію, примусової паспортизації та контролю з боку окупаційних адміністрацій немає умов для вільного волевиявлення.

    Це узгоджується й із ширшим контекстом, який раніше фіксували міжнародні структури. У березні 2026 року Управління Верховного комісара ООН з прав людини описало системні обмеження та тиск на населення окупованих територій, включно з погрозами, затриманнями, катуваннями та переслідуванням людей, яких російська влада вважала нелояльними.

    ЦВК: голосування триватиме три дні

    Українська Центральна виборча комісія ще 13 серпня офіційно заявила про нелегітимність майбутнього голосування.

    За даними ЦВК, Росія планує проводити його з 18 до 20 вересня, а основний день голосування припадає на 20 вересня. У червні російська Центральна виборча комісія ухвалила рішення щодо організації виборчого процесу на окупованих територіях і незаконно сформувала там 11 одномандатних округів.

    Це стосується не лише Донбасу.

    Росія включила до свого виборчого процесу окуповані частини Донецької, Луганської, Запорізької й Херсонської областей, Автономну Республіку Крим і Севастополь.

    Для окупованих після 2022 року територій Запорізької та Херсонської областей, а також нових захоплених районів Донеччини й Луганщини це має стати першими виборами до Держдуми, які Москва намагається провести після оголошеної нею анексії.

    Nenka.info вже писала про підготовку голосування

    Раніше Nenka.info повідомляла, що ЦВК закликала українців на окупованих територіях бойкотувати російські псевдовибори.

    У тому матеріалі йшлося, що Україна не визнає будь-яких документів та рішень, ухвалених за результатами такого голосування, і закликає іноземні держави та міжнародні організації також не визнавати його результатів.

    ЦВК окремо закликала міжнародні структури не направляти спостерігачів на окуповані території, оскільки їхня присутність може бути використана Москвою для створення видимості легітимності процесу.

    Окупанти проводили поквартирні обходи

    Підготовка до голосування розпочалася задовго до вересня.

    Nenka.info вже писала про масові поквартирні та подомові обходи під прикриттям підготовки до виборів.

    За інформацією Центру протидії дезінформації, підконтрольні Росії агітатори та члени так званих виборчих комісій обходили помешкання жителів окупованих територій, збирали інформацію про населення та активно пропонували оформляти заявки на голосування вдома.

    Українська сторона розглядає такі дії не лише як агітацію, а й як інструмент додаткового контролю над населенням.

    Саме формат «голосування вдома» також створює можливості для адміністративного тиску й маніпуляцій із явкою, оскільки процедура проходить поза звичайною дільницею.

    Розвідка попереджала і про можливі провокації

    Ще один ризик пов’язаний із безпекою.

    10 вересня Nenka.info писала, що Служба зовнішньої розвідки України попередила про можливі провокації та теракти на окупованих територіях у дні голосування.

    За оцінкою української розвідки, найбільший ризик існує саме 18–20 вересня, коли біля виборчих дільниць можуть збиратися люди. СЗРУ припускала, що російські спецслужби можуть використати резонансні інциденти для подальших інформаційних кампаній проти України.

    Це є оцінкою української спецслужби, а не підтвердженим фактом про вже підготовлені атаки.

    Верховна Рада звернулася до міжнародної спільноти

    17 вересня Верховна Рада підтримала спеціальне звернення до парламентів та урядів інших держав, міжнародних організацій і парламентських асамблей.

    Український парламент заявив протест проти планів РФ організувати вибори до Держдуми на окупованій території України та наголосив, що результати такого голосування не можуть мати юридичних наслідків.

    Проєкт постанови був зареєстрований під номером 16077. Він охоплює окуповані частини Донецької, Луганської, Запорізької та Херсонської областей, Крим і Севастополь.

    Фактично Україна намагається ще до завершення голосування домогтися міжнародної реакції, щоб Росія не могла використати сам факт проведення виборчої процедури як аргумент для легітимізації окупації.

    ООН уже давала оцінку подібним голосуванням

    Міжнародно-правова позиція щодо виборів, які Росія проводить на окупованих українських територіях, уже неодноразово звучала в Організації Об’єднаних Націй.

    У 2023 році представник ООН заявив у Раді Безпеки, що російські вибори на окупованій території України не мають правових підстав. ООН нагадувала, що Генеральна асамблея ще у 2022 році визнала спробу анексії Донецької, Луганської, Запорізької та Херсонської областей незаконною і такою, що не може змінити міжнародно визнані кордони України.

    Аналогічну позицію ООН повторила у 2024 році, коли Росія проводила президентські вибори на захоплених українських територіях.

    Тобто проведення нових парламентських виборів саме по собі не змінює міжнародно-правового статусу цих територій.

    Лубінець закликав українців не брати участі

    Омбудсмен звернувся до громадян України, які залишаються в окупації, і закликав їх за можливості не брати участі в голосуванні, а також не входити до складу виборчих комісій і не займатися агітацією.

    Водночас важливо враховувати ситуацію людей, які живуть під окупацією і можуть діяти під тиском.

    Українські органи раніше наголошували, що правова оцінка дій конкретної людини має враховувати обставини, зокрема наявність примусу.

    Лубінець повідомив, що Офіс омбудсмена документуватиме випадки примусу до участі у виборах і передаватиме зібрану інформацію міжнародним організаціям.

    Росія використовує виборчі процедури не вперше

    Москва вже проводила на окупованих українських територіях так звані референдуми та вибори.

    У 2022 році Росія організувала псевдореферендуми в окупованих частинах Донецької, Луганської, Запорізької та Херсонської областей, після чого заявила про їх «приєднання».

    Генеральна асамблея ООН засудила ці дії. За відповідну резолюцію тоді проголосували 143 держави, п’ять були проти, ще 35 утрималися.

    У 2023 році Москва організувала там місцеві вибори, а у 2024-му включила окуповані території до російських президентських виборів.

    Нинішня кампанія до Держдуми продовжує цей процес інтеграції захоплених українських територій у російську політичну систему.

    Що відбудеться 18–20 вересня

    Формально Росія планує провести голосування протягом трьох днів.

    Українська влада очікує, що на окупованих територіях використовуватимуть дострокове голосування, голосування вдома та інші процедури, які дозволяють окупаційним адміністраціям контролювати процес.

    При цьому самі результати не матимуть впливу на міжнародно визнаний статус територій.

    Як сформулював Лубінець, бюлетень не створює суверенітету, а проведення виборчої процедури не робить окупаційну адміністрацію законною.

    Саме тому найближчі дні матимуть значення не стільки з точки зору офіційних цифр, які оголосить Росія, скільки через те, як Москва використовуватиме результат голосування для подальшої політичної інтеграції захоплених українських територій і як на це відреагує міжнародна спільнота.

  • Доповідав Путіну про «взяття» Костянтинівки: «Мадяр» повідомив про ліквідацію генерала РФ

    Доповідав Путіну про «взяття» Костянтинівки: «Мадяр» повідомив про ліквідацію генерала РФ

    Командувач Сил безпілотних систем ЗСУ Роберт Бровді з позивним «Мадяр» заявив про ліквідацію на тимчасово окупованій території Донецької області російського генерал-майора Антона Груніса. За його словами, командир 4-ї окремої мотострілецької бригади Збройних сил РФ загинув 12 вересня. Бровді також повідомив, що Груніс став сьомим підтверджено ліквідованим Силами безпілотних систем російським воєначальником рівня командира бригади, дивізії або командувача армії.

    Інформація про смерть Груніса почала з’являтися в російських джерелах ще 14–15 вересня. Про його загибель повідомляли провоєнний Telegram-канал спільноти випускників суворовських училищ «Суворовское братство», пропагандистське агентство Anna News та інші російські ресурси. «Українська правда» з посиланням на ці джерела писала, що в самій 4-й мотострілецькій бригаді підтверджували смерть командира, однак російська сторона тоді не називала ані точну дату, ані обставини його загибелі.

    Тепер Бровді стверджує, що Груніса ліквідували саме Сили безпілотних систем і що це сталося 12 вересня на окупованій території Донеччини. Незалежного підтвердження конкретних обставин удару у відкритих джерелах наразі немає, тому деталі операції слід подавати саме як інформацію командувача СБС.

    Антон Груніс командував 4-ю окремою мотострілецькою бригадою російської армії. Це формування походить із підрозділів так званої «ЛНР», які згодом були інтегровані до Збройних сил РФ. Бригада воювала на Луганщині та Донеччині, зокрема на Бахмутському напрямку, поблизу Часового Яру та на підступах до Костянтинівки.

    За відкритими даними, Груніс народився 5 жовтня 1979 року. Навчався в Казанському суворовському військовому училищі та Московському вищому загальновійськовому командному училищі. Російські джерела пов’язують його службу з бойовими діями у Чечні, війною Росії проти Грузії, окупацією Криму у 2014 році та воєнною кампанією РФ у Сирії. У 2021 році він вийшов у запас, а після початку повномасштабного вторгнення повернувся на військову службу.

    У російській армії Груніс поступово повернувся на командні посади. За даними з відкритих джерел, у 2023 році він працював у штабі 123-ї мотострілецької бригади, а згодом очолив 4-ту окрему мотострілецьку бригаду. У травні 2024 року йому присвоїли звання генерал-майора.

    Широку публічну відомість Груніс отримав улітку 2026 року після доповіді Володимиру Путіну про нібито повне захоплення Костянтинівки Донецької області. Це твердження поширювала російська сторона, тоді як українські офіційні джерела його не підтверджували. Саме після цієї доповіді Путін публічно похвалив Груніса, заявивши, що той «воює блискуче».

    Наприкінці серпня Груніс отримав одну з найвищих російських державних нагород. 27 серпня міністр оборони РФ Андрій Бєлоусов вручив йому медаль «Золота Зірка» до звання «Герой Росії». Таким чином, між нагородженням і повідомленою смертю генерала минуло трохи більше двох тижнів.

    4-та мотострілецька бригада вже втрачала командира під час повномасштабної війни. Попередній її очільник полковник В’ячеслав Макаров загинув у травні 2023 року під Бахмутом. За версією російського Міноборони, він був тяжко поранений у районі села Красне і помер під час евакуації. Якщо інформація про Груніса остаточно підтвердиться всіма сторонами, він стане другим командиром цього формування, який загинув під час війни проти України.

    Російські джерела спочатку повідомляли про смерть Груніса без деталей. Зокрема, 15 вересня BlackSeaNews із посиланням на «Мілітарний» і російський канал «Суворовское братство» писав, що причина його загибелі невідома. InformNapalm того ж дня зазначав, що офіційного підтвердження обставин ще немає і інформація потребує OSINT-перевірки.

    Заява Роберта Бровді фактично додає українську версію того, як саме загинув російський генерал. За його словами, операцію здійснили підрозділи Сил безпілотних систем. Деталей про тип дрона, характер удару, місце ураження чи інших загиблих разом із Грунісом командувач у публічному повідомленні не навів.

    СБС останніми місяцями регулярно звітують про удари по російській військовій логістиці, техніці та інфраструктурі. Лише 12 вересня Бровді повідомляв, що в межах операції «МоЛоЧКа» Сили безпілотних систем уразили 285 плавзасобів російського «тіньового флоту» в Азовському та Чорному морях. За його даними, 16 із них були уражені в період з 1 по 11 вересня.

    При цьому повідомлення про ліквідацію високопоставлених російських офіцерів мають окреме військове значення. Командир бригади відповідає за управління тисячами військовослужбовців, планування операцій, координацію підрозділів, логістику та взаємодію з вищими штабами. Його втрата може тимчасово ускладнити управління формуванням, хоча масштаби такого впливу залежать від структури командування і того, наскільки швидко російська сторона призначить заміну.

    Сам Бровді заявив, що Груніс став сьомим російським воєначальником такого рівня, якого СБС вважають підтверджено ліквідованим. Ця цифра походить безпосередньо від командувача Сил безпілотних систем і не має окремого незалежного реєстру, за яким її можна було б повністю перевірити.

    Водночас смерть Груніса підтверджується не лише українськими повідомленнями. Ще до заяви Бровді про неї писали російські провоєнні ресурси, а 4-та бригада, за даними «Української правди», підтвердила сам факт загибелі свого командира. Саме це відрізняє цей випадок від багатьох повідомлень про «ліквідацію» високопоставлених військових, які іноді з’являються в інформаційному просторі без подальшого підтвердження.

    Груніс був одним із російських командирів, безпосередньо пов’язаних із наступальними діями на Костянтинівському напрямку. Саме тому його смерть привернула увагу не лише через генеральське звання, а й через його публічну доповідь Путіну про ситуацію біля Костянтинівки.

    Російське командування протягом 2026 року неодноразово заявляло про просування на цьому напрямку, однак окремі заяви Москви про повний контроль над населеними пунктами не збігалися з українськими повідомленнями та даними відкритих карт бойових дій. Тому твердження Груніса про «взяття» Костянтинівки слід розглядати як заяву російської сторони, а не встановлений факт.

    Таким чином, станом на 16 вересня сам факт смерті генерал-майора Антона Груніса підтверджують кілька російських джерел, тоді як Сили безпілотних систем України заявляють, що саме вони завдали удару, внаслідок якого він загинув 12 вересня на окупованій частині Донеччини. Деталі операції поки не оприлюднені.

    Особливо показовим у цій історії є часовий проміжок: наприкінці серпня Груніс отримав «Золоту Зірку» Героя Росії після доповіді Путіну про нібито захоплення Костянтинівки, а вже менш ніж за три тижні російські та українські джерела повідомили про його смерть.

  • «Вівальді» на Донеччині: Білецький заявив про звільнення Середнього та зачистку 75 км²

    «Вівальді» на Донеччині: Білецький заявив про звільнення Середнього та зачистку 75 км²

    Українські військові розкрили перші результати наступальної операції «Вівальді» на півночі Донецької області. За заявою командувача Третього армійського корпусу Андрія Білецького, Сили оборони зачистили від російських підрозділів 75 квадратних кілометрів території та деокупували ще близько 10 квадратних кілометрів. Серед оголошених результатів — звільнення населеного пункту Середнє, ліквідація осередків проникнення противника та удари по його постачанню. Про це в заяві командувача.

    Операція проходила в режимі інформаційної тиші. Її результати оприлюднили 15 вересня, однак точна дата початку бойових дій у наведеному повідомленні не зазначена. Тому йдеться про розкриття вже досягнутих результатів, а не про підтверджений початок наступу саме цього дня. Білецький дав зрозуміти, що оголошене стосується лише першого етапу, тоді як усі подробиці задуму командування поки залишаються закритими.

    За інформацією, наведеною у заяві корпусу, українські підрозділи ліквідували осередки російської інфільтрації. Йдеться про проникнення ворожих груп, які могли діяти на окремих ділянках території. У повідомленні про географію операції згадуються Новоселівка, Олександрівка, Ярова, околиці Корового Яру та Середнє. Саме щодо Середнього окремо заявлено про звільнення. Наведений перелік не варто автоматично трактувати як повідомлення про одночасну деокупацію всіх названих населених пунктів.

    У територіальних результатах військові розділяють два показники: 75 квадратних кілометрів зачистки та близько 10 квадратних кілометрів деокупації. Це суттєве уточнення для розуміння перебігу операції. Зачистка від груп противника і повернення окупованої території описують різні результати бойових дій. Відповідно, подавати їх одним числом як 85 квадратних кілометрів новозвільненої землі було б неточно. У відкритому повідомленні також немає докладної карти, яка дозволяла б визначити межі кожної із цих ділянок.

    Окрему частину заяви присвячено втратам російських сил. За оцінкою Третього корпусу, на цьому етапі противник втратив близько 1500 військових, понад 12 тисяч безпілотників, а також сотні одиниць бронетехніки, артилерійських систем та автомобільної техніки. У повідомленні згадуються російські підрозділи 20-ї та 25-ї армій. Ці цифри є даними українського командування; незалежного підтвердження всього наведеного обсягу втрат у перевірених матеріалах немає.

    Водночас формулювання про втрати особового складу не містить розподілу на загиблих, поранених чи полонених. Тому число 1500 не можна подавати як кількість лише ліквідованих російських військових. Аналогічно повідомлення про сотні одиниць техніки не дає окремих показників для танків, артилерії та автомобілів. Докладний перелік уражених об’єктів і методику підрахунку в наданому викладі заяви не оприлюднено.

    Одним із напрямків операції стали удари по російській логістиці. За даними корпусу, підрозділи безпілотних систем перерізали маршрути постачання противника. Командування також заявило, що внаслідок цих ударів російська сторона була змушена перенести постачання паливно-мастильних матеріалів за межі України — у Воронезьку область РФ. Це подається як один із результатів впливу на забезпечення російського угруповання. Водночас конкретні об’єкти та маршрути в наведеному повідомленні не деталізуються.

    До наступальних дій залучили кілька українських формувань. Серед учасників названо підрозділи 60-ї окремої механізованої бригади, 125-ї окремої важкої механізованої бригади, бойову тактичну групу 3-ї окремої штурмової бригади та 3-й окремий розвідувальний батальйон. Також у матеріалі згадуються 66-та окрема механізована бригада, 85-та тактична група 8-го полку Сил спеціальних операцій, спецпідрозділ ГУР Міністерства оборони «Артан» і 10-й мобільний прикордонний загін «Дозор».

    Такий перелік свідчить про участь в операції підрозділів різного підпорядкування. Однак конкретні завдання кожного з них у відкритому повідомленні не розписані. Третій армійський корпус на своєму офіційному сайті зазначає, що створений на базі Третьої штурмової бригади. До його складу входять механізовані, штурмові, артилерійські, розвідувальні та інші підрозділи. Серед названих на сайті формувань є 60-та механізована та 125-та важка механізована бригади, які фігурують і в повідомленні про «Вівальді».

    Білецький також відреагував на обговорення можливого подальшого просування українських військ до річки Чорний Жеребець. Він згадав ці припущення, але не підтвердив їх як оприлюднений план командування. Натомість командувач звернувся до назви операції та музичної асоціації з чотирма сезонами: «Але наша операція називається “Вівальді”. А у Вівальді, як відомо, чотири сезони. І це — лише перший із них».

    Ця заява вказує на те, що командування розглядає оголошені результати як частину ширшої операції. Проте вона не розкриває ані строків, ані напрямків наступних дій. Наразі публічно повідомлено про звільнення Середнього, зачистку територій від російських груп і порушення ворожого постачання. Подальші висновки про зміну лінії фронту та результати наступних етапів мають спиратися на нові офіційні повідомлення військових.

  • Захопили живими, а потім розстріляли: прокуратура розслідує страту двох бійців НГУ

    Захопили живими, а потім розстріляли: прокуратура розслідує страту двох бійців НГУ

    Російських військовослужбовців підозрюють у страті двох українських нацгвардійців поблизу Добропілля Донецької області. За даними слідства, військові Національної гвардії України потрапили до російського полону під час виконання бойового завдання, після чого їх розстріляли з автоматичної зброї.

    Про злочин 11 вересня повідомила Донецька обласна прокуратура. Правоохоронці вже відкрили кримінальне провадження та намагаються встановити конкретних військовослужбовців РФ, причетних до вбивства.

    За матеріалами слідства, події сталися 2 вересня 2026 року. Двоє українських військовослужбовців перебували на вогневій позиції у лісосмузі неподалік Добропілля.

    Під час виконання завдання їх захопили російські військові. Українці вже перебували у полоні та, відповідно, не могли брати участь у бойових діях.

    Після цього, як встановлює слідство, представники російських збройних сил стратили обох полонених, відкривши по них вогонь з автоматичної зброї.

    Імена загиблих військовослужбовців та підрозділ, у якому вони проходили службу, прокуратура наразі публічно не називає.

    Так само поки не повідомляється, яким саме чином слідчі отримали докази розстрілу — чи йдеться про відеозапис, свідчення очевидців, результати огляду місця події або сукупність різних доказів. Правоохоронці заявили про проведення невідкладних слідчих та розшукових дій.

    Основне завдання зараз — встановити всі обставини події та конкретних військових РФ, які могли брати участь у захопленні й подальшому вбивстві українських бійців.

    Досудове розслідування розпочато за частиною 2 статті 438 Кримінального кодексу України — воєнні злочини, які спричинили загибель людей. Стаття 438 КК України передбачає відповідальність за порушення законів та звичаїв війни, встановлених міжнародним гуманітарним правом.

    У випадку з військовополоненими норми міжнародного права є однозначними: після того, як військовий склав зброю, потрапив під контроль противника або іншим чином вибув із бою, він більше не є законною ціллю для умисного вбивства.

    Третя Женевська конвенція про поводження з військовополоненими прямо вимагає гуманного поводження з ними. Стаття 13 забороняє будь-які незаконні дії держави, яка утримує полоненого, що призводять до його смерті або серйозно загрожують здоров’ю. Полонених також необхідно захищати від насильства та залякування.

    Більше того, умисне вбивство військовополоненого належить до тяжких порушень Женевських конвенцій. Це прямо закріплено у статті 130 Третьої Женевської конвенції.

    Римський статут Міжнародного кримінального суду також відносить до воєнних злочинів умисне вбивство захищених осіб та вбивство або поранення військового, який склав зброю чи більше не має засобів для захисту і здався.

    Таким чином, навіть якщо військовослужбовець за кілька хвилин до цього вів бойові дії, після фактичного захоплення в полон його правовий статус принципово змінюється. Розстріл полоненого не може бути виправданий тим, що він до моменту здачі належав до ворожої армії або брав участь у бою.

    Випадок біля Добропілля не є першим повідомленням про страту українських військових після захоплення російськими силами.

    ООН протягом останніх років фіксує різке збільшення таких випадків. Моніторингова місія ООН з прав людини повідомляла, що між кінцем серпня 2024-го та травнем 2025 року отримала достовірні дані про ймовірні страти 106 українських військових після потрапляння під контроль російських сил. Більшість таких випадків фіксували в районах, де війська РФ вели наступальні дії, зокрема на Донеччині.

    ООН наголошувала, що не просто збирала повідомлення із соціальних мереж. Для оцінки окремих епізодів фахівці аналізували відео та фотографії, встановлювали місце й час зйомки та опитували свідків.

    Ще у лютому 2025 року Моніторингова місія ООН заявляла про різке зростання кількості повідомлень щодо страт полонених. На той момент місія зафіксувала 79 загиблих українських військових у 24 епізодах із кінця серпня 2024 року. ООН також звертала увагу на публічні заклики окремих російських діячів до жорстокого поводження або вбивства українських полонених.

    Тенденція не припинилася й пізніше. У найсвіжішій великій доповіді, яка охоплює період із грудня 2025-го по травень 2026 року, ООН повідомила, що російські військові стратили щонайменше 16 захоплених українських військовослужбовців у період від середини листопада 2025 року до січня 2026-го.

    Правозахисники при цьому розмежовують підтверджені випадки та повідомлення, які ще проходять перевірку. Тому реальна кількість можливих страт може відрізнятися від цифр, які вже вдалося документально підтвердити.

    ООН також неодноразово фіксувала катування та жорстоке поводження з українськими військовополоненими в російському полоні. У звіті за грудень 2025-го – травень 2026 року зазначалося, що майже всі звільнені українські військовополонені, яких опитали представники місії, повідомляли про катування або інші форми неналежного поводження.

    Це не означає, що кожен новий епізод автоматично можна пов’язувати з конкретним наказом російського командування — такі обставини мають встановлювати слідчі. Водночас накопичена кількість задокументованих епізодів змушує міжнародні організації говорити вже не про поодинокі випадки.

    У прокуратурі наголошують, що саме встановлення конкретних виконавців є одним із ключових етапів розслідування. У справах про страти полонених слідству необхідно не лише підтвердити сам факт злочину, але й ідентифікувати підрозділ, військовослужбовців, які перебували на місці, безпосередніх виконавців та, за наявності відповідних доказів, командирів, які могли віддавати злочинні накази.

    Розслідування вбивства двох нацгвардійців біля Добропілля наразі триває. Українські правоохоронці публічно не повідомляли ані імен підозрюваних російських військових, ані про вручення комусь підозри саме у цьому епізоді.

    Однак правова оцінка самої дії незмінна: військовий, який потрапив у полон, перебуває під захистом міжнародного гуманітарного права. Його навмисне вбивство не є продовженням бою — це окремий тяжкий міжнародний злочин.

  • Підриви дільниць і замахи на колаборантів: розвідка попередила про кривавий сценарій РФ на ТОТ

    Підриви дільниць і замахи на колаборантів: розвідка попередила про кривавий сценарій РФ на ТОТ

    Російські спецслужби можуть організувати серію резонансних провокацій і терористичних актів на тимчасово окупованих територіях України під час виборів до Державної думи РФ, а відповідальність за них спробувати перекласти на Київ. Служба зовнішньої розвідки України попереджає, що особливо небезпечними можуть стати дні основного голосування 18–20 вересня, коли на окупованих територіях очікується найбільше скупчення людей біля так званих виборчих дільниць.

    За даними СЗРУ, можливий сценарій передбачає провокації під «прапором України». Серед потенційних варіантів українська розвідка називає підриви виборчих дільниць або місць зберігання бюлетенів у неробочий час, диверсії на транспортній інфраструктурі та замахи на представників окупаційних адміністрацій і колаборантів. Після таких інцидентів російська пропаганда може звинуватити Україну та використати події для посилення репресій проти мешканців захоплених територій.

    Розвідка пов’язує ризик таких дій одразу з кількома завданнями Кремля. Йдеться про створення інформаційного приводу для посилення контролю на окупованих територіях, виправдання репресивних заходів, дискредитацію України на міжнародній арені та можливе інформаційне забезпечення нової хвилі мобілізації в Росії. Окремою метою СЗРУ називає спробу зірвати або ускладнити дипломатичні зусилля щодо завершення війни, зокрема ті, до яких залучені Сполучені Штати.

    Цей контекст особливо важливий через те, що українські спецслужби вже кілька тижнів попереджають про можливу нову мобілізаційну кампанію в РФ після парламентських виборів. Наприкінці серпня ГУР і СЗРУ повідомляли, що російська влада опрацьовує можливість додатково залучити близько 300 тисяч людей у 2026 році та ще приблизно стільки ж у 2027-му. Розвідка тоді прямо зазначала, що найбільш імовірним моментом для політичного рішення про мобілізацію може стати період після голосування 18–20 вересня. За даними спецслужб, у Росії вже посилюють військовий облік, розширюють мобілізаційні підрозділи на підприємствах і готують додаткові механізми примусу.

    Тема можливої мобілізації помітно впливає і на настрої всередині самої Росії. Reuters 10 вересня повідомило про зростання тривоги серед росіян напередодні парламентських виборів. Однією з причин видання називає саме побоювання нового призову після завершення голосування, а також дедалі відчутніші для російського населення наслідки війни. Водночас «Єдина Росія», як очікується, збереже контроль над Держдумою в умовах жорстко контрольованої політичної системи.

    На тимчасово окупованих територіях підготовка до російського голосування розпочалася значно раніше. Центр протидії дезінформації повідомляв, що на окупованій частині Донеччини «дострокове голосування» вирішили розпочати ще 30 серпня — за 21 день до основної дати. У ЦПД вважають, що настільки тривалий період створює сприятливі умови для неконтрольованого використання бюлетенів та інших маніпуляцій із результатами.

    Паралельно окупаційні адміністрації проводять подомові обходи мешканців Донецької, Луганської, Запорізької та Херсонської областей. Формально такі візити називають «інформуванням про вибори», однак Центр протидії дезінформації звертав увагу, що вони також дозволяють окупаційній владі актуалізувати дані про населення, виявляти людей без російських паспортів, збирати заявки на «голосування вдома» і контролювати настрої населення.

    Більше того, українська сторона заявляє, що бажані результати голосування могли бути визначені ще до його початку. Керівник ЦПД Андрій Коваленко повідомляв, що адміністрація Кремля нібито поставила перед окупаційною владою завдання показати явку понад 65–70%, а результат партії «Єдина Росія» — не нижче 70%. Саме такі цифри, за інформацією ЦПД, мають створити пропагандистську картинку масової підтримки російської влади населенням окупованих українських територій.

    Уже на початку вересня ЦПД фіксував активну інформаційну кампанію навколо «дострокового голосування». Російські медіа поширювали сюжети про нібито високу активність місцевих жителів, тоді як український Центр зазначав, що за «добровільних виборців» можуть видавати працівників бюджетної та комунальної сфер, залежних від окупаційної адміністрації.

    Москва намагається надати процесу й міжнародного вигляду. Російське МЗС заявляло про готовність спостерігачів із десятків країн приїхати на вибори. Проте Центр протидії дезінформації наголошував, що жодна авторитетна міжнародна організація з моніторингу виборів не бере участі у спостереженні за цим процесом.

    Більше того, сама Росія не запросила на парламентські вибори спостерігачів ОБСЄ. 6 серпня Бюро демократичних інститутів і прав людини ОБСЄ та Парламентська асамблея організації заявили, що таке рішення Москви суперечить зобов’язанням, які держави-учасниці взяли на себе відповідно до Копенгагенського документа 1990 року. Українське МЗС зазначало, що це буде вже третій поспіль загальнонаціональний виборчий процес у РФ без незалежного спостереження ОБСЄ.

    Окремо Київ застеріг потенційних іноземних спостерігачів від поїздок на окуповані території. Міністерство закордонних справ України наголосило, що проведення Росією голосування на суверенній території України є незаконним, а його результати не створюють жодних юридичних наслідків. У МЗС також підкреслили, що присутність іноземних спостерігачів не може легітимізувати такий процес.

    Аналогічну позицію висловив Європейський Союз. У заяві при ОБСЄ ЄС наголосив, що не визнаватиме ні так звані вибори, які Росія проводить на окупованих територіях України, ні їхні результати, та закликав інші держави не брати участі у спостереженні за незаконним голосуванням.

    СЗРУ, попереджаючи про можливі провокації, проводить паралелі з подіями минулих десятиліть. Серед них розвідка згадує вибухи житлових будинків у Росії 1999 року на тлі початку Другої чеченської війни, кризу із захопленням заручників у московському театральному центрі на Дубровці у 2002 році, а також російські псевдореферендуми й виборчі кампанії на захоплених територіях України після 2014 року. При цьому щодо вибухів 1999 року існують різні й суперечливі версії, тому твердження про їх використання Кремлем як свідомої провокації слід розглядати саме як позицію української розвідки, а не як остаточно встановлений міжнародним розслідуванням факт.

    Найбільш конкретне попередження СЗРУ стосується найближчих днів. Розвідка називає території окупованих частин Донецької, Луганської, Запорізької та Херсонської областей, а також Крим. Саме там у період активної фази голосування 18–20 вересня, за оцінкою спецслужби, ризик провокацій може бути найвищим. У СЗРУ наголошують, що потенційною ціллю може стати будь-яке масове скупчення людей, якщо російським спецслужбам знадобиться резонансна подія для подальшої інформаційної кампанії.

    Таким чином, вибори до Держдуми для Кремля можуть мати значення далеко за межами формального оновлення парламенту. Українські спецслужби розглядають їх як потенційну точку для одночасного вирішення кількох завдань — демонстрації контрольованої «підтримки» окупації, створення підстав для нових репресій на ТОТ, посилення антиукраїнської пропаганди та підготовки російського суспільства до можливого нового етапу мобілізації. Саме тому період до 20 вересня розвідка вважає часом підвищеного ризику.

  • 1200 людей із-під обстрілів за рік: як німкеня Анна Елсбернд евакуює українців із прифронтових міст

    1200 людей із-під обстрілів за рік: як німкеня Анна Елсбернд евакуює українців із прифронтових міст

    26-річна німкеня Анна Елсбернд приїхала допомагати українцям у перші тижні повномасштабного вторгнення, а з початку 2023 року фактично оселилася у Краматорську. Сьогодні вона очолює міжнародну команду Universal Aid Ukraine, яка евакуює цивільних із прифронтових районів Донеччини та Дніпропетровщини. Лише за минулий рік організація вивезла з небезпечних територій близько 1200 людей — цю цифру підтверджує і сама Universal Aid Ukraine.

    Історію Анни та її колеги Рікарди Фасол розповів журналіст Євген Кузьменко у великому інтерв’ю для «Цензор.НЕТ». За зовнішністю це дві молоді німкені, однак Україна для них давно перестала бути місцем короткої волонтерської поїздки. Анна проводить тут приблизно 11 місяців на рік і їде до Німеччини переважно на Різдво. Рікарда перебуває в Україні близько третини року, допомагає організації з комунікаціями та документує життя цивільних під час війни.

    1200 людей із-під обстрілів за рік: як німкеня Анна Елсбернд евакуює українців із прифронтових міст
    ФОТО: Анна Елсбернд та Рікарда Фасол

    Анна потрапила до України майже випадково. До початку великої війни вона вже займалася допомогою біженцям у Франції та планувала туристичну поїздку до Києва. Коли Росія розпочала повномасштабне вторгнення, замість запланованої подорожі дівчина вирішила їхати до польсько-українського кордону, де на той момент утворилися величезні черги людей, які рятувалися від бойових дій.

    Спочатку вона навіть не планувала перетинати кордон. Батьки просили її залишатися в Польщі. Проте вже за тиждень Анна опинилася в Україні. Як вона згадує, про це родина фактично дізналася з німецького телебачення, коли журналісти випадково помітили свою співвітчизницю серед волонтерів.

    Допомога у кризових регіонах на той момент не була для неї абсолютно новою справою. До України Анна працювала з гуманітарними проєктами в інших країнах, зокрема в Кенії та Демократичній Республіці Конго. Паралельно з роботою в Україні вона завершила навчання у сфері миру, конфліктів і безпеки, а також магістерську програму з кризового та безпекового менеджменту. На офіційному сайті Universal Aid Ukraine зазначено, що вона працює в Україні від початку 2022 року і спочатку займалася логістикою гуманітарних вантажів по всій країні.

    1200 людей із-під обстрілів за рік: як німкеня Анна Елсбернд евакуює українців із прифронтових міст

    Поступово характер роботи змінився. Якщо на початку великої війни основним напрямом була доставка гуманітарної допомоги, то протягом останніх двох років команда дедалі більше зосереджується на евакуації людей із населених пунктів безпосередньо біля лінії бойових дій.

    Зараз Universal Aid Ukraine працює невеликими мобільними групами. Організація повідомляє, що її основний фокус — маленькі прифронтові населені пункти, часто розташовані лише за 2–10 кілометрів від зони активних бойових дій. Команди використовують повнопривідні та броньовані автомобілі, щоб діставатися туди, куди через стан доріг або небезпеку не завжди можуть доїхати великі гуманітарні організації.

    Евакуація починається задовго до моменту, коли людина сідає в автомобіль. Волонтери приїжджають у небезпечні райони, роздають інформацію, розмовляють із мешканцями та пояснюють, куди їх можуть вивезти і що буде далі. Чимало людей не погоджуються залишати домівки відразу.

    Анна пояснює: для людини, яка прожила все життя в одному селі чи місті, рішення про евакуацію означає фактично відмовитися від усього знайомого і поїхати у невідомість. Тому волонтерам часто доводиться повертатися, знову говорити з мешканцями й чекати, доки вони самі будуть готові.

    Для цього організація має власну евакуаційну гарячу лінію. Коли люди погоджуються виїхати, команда формує план на наступний день: визначає маршрути, враховує кількість пасажирів, їхній вік, стан здоров’я, наявність дітей чи домашніх тварин.

    Далі людей забирають безпосередньо з дому та доставляють до евакуаційних або транзитних пунктів, звідки вони можуть продовжити шлях у безпечніші області України. Universal Aid Ukraine працює в цьому ланцюгу разом з іншими організаціями та державними службами. Наприклад, Base UA у своєму звіті за червень 2026 року називала Universal Aid Ukraine серед партнерів, які вивозять цивільних із найбільш небезпечних районів до Краматорська для подальшої евакуації.

    Але жоден план біля фронту не можна виконати буквально. Дорогу можуть перекрити, над маршрутом з’являються російські безпілотники, починається обстріл або виникає загроза авіаційного удару. Тоді доводиться зупинятися, ховати машину, змінювати маршрут або чекати.

    За словами Анни, вона вже майже не пам’ятає евакуацій без дронів поблизу. Особливо небезпечною ситуація стала через FPV-безпілотники, які можуть переслідувати транспорт на дорогах.

    Ризик для команди не теоретичний. Німецька партнерська організація Humanitas in centro повідомляла, що у травні 2025 року евакуаційний автомобіль, який використовувався спільно з Universal Aid Ukraine поблизу Покровська, переслідував російський FPV-дрон. Під час спроби відірватися від нього машина потрапила у серйозну аварію та була сильно пошкоджена. Люди всередині дістали лише легкі травми.

    На початку вересня 2026 року команда отримала ще один автомобіль. Національна асоціація оборонної промисловості України передала німецьким волонтерам повнопривідний Volkswagen Transporter. За повідомленням організації, машина одразу вирушила до Слов’янська та вже здійснила перший евакуаційний виїзд. Надалі її планують використовувати в районі Краматорська.

    Команда Анни справді міжнародна. На власному сайті Universal Aid Ukraine зазначає, що серед її волонтерів є люди з Німеччини, Польщі, США, Канади та України. Хтось має медичну підготовку, хтось займається автомобілями й технікою, хтось — перекладом та координацією.

    У групі Анни, за її розповіддю, американець Даніель відповідає за автомобіль та маршрути під час евакуацій. Полька Магда допомагає перевозити людей далі на захід. Німець Ларс займається водінням і технічними питаннями, зокрема зв’язком та обладнанням. Українки Влада та Василина працюють із місцевими адміністраціями, поліцією, партнерами та людьми, які телефонують на евакуаційну лінію.

    Рікарда Фасол має іншу, але пов’язану місію. Вона займається візуальним контентом і намагається пояснювати німецькій аудиторії, що насправді означає життя під постійною загрозою російських дронів та ракет.

    Вона розповідає, що сухі цифри часто не справляють враження. Можна сказати людині, що FPV-дрон здатен рухатися зі швидкістю понад 150 км/год, але без особистого досвіду важко відчути, що це означає. Саме тому вона знімає короткі відео та документальні матеріали, які показують загрозу через зрозумілі життєві ситуації.

    Зараз Рікарда працює над новим документальним проєктом про повсякденне життя цивільних українців у великих містах під час війни. Її мета — показати німецьким глядачам не тільки наслідки великих атак, а й те, як війна поступово входить у щоденну рутину людей.

    Анна тим часом говорить про війну через зовсім інший досвід. Волонтерам доводилося бачити загиблих цивільних на дорогах, вивозити тяжкопоранених після ударів і реагувати на ситуації, коли медичних машин для всіх потерпілих бракувало.

    Одна з історій, яку вона розповіла журналісту, стосувалася евакуації родини з окупованої території Дніпропетровщини. Безпосередньо заїхати туди волонтери не могли. За словами Анни, сім’я була змушена самостійно залишати окуповану територію пішки після того, як російські військові, як стверджують члени родини, застрелили чоловіка. Серед тих, хто тікав, були літня жінка та тяжко травмована людина. Цю історію варто подавати саме як свідчення, переказане Анною, оскільки незалежного підтвердження її деталей у відкритих джерелах немає.

    Особисто для Анни найважчим виявився навіть не окремий момент небезпеки, а відсутність паузи між ними. Краматорськ вона називає своїм домом. За її словами, тепер їй доводиться евакуювати вже власних сусідів і спостерігати, як місто, до якого вона прив’язалася, змінюється під тиском війни.

    При цьому саме Краматорськ залишається її улюбленим місцем в Україні. Анна говорить про Донбас не лише через обстріли, дрони та евакуації. Вона згадує поля, водойми, ліси та нічне небо, а саме місто називає «чесним» — місцем, де люди, на її думку, залишаються справжніми навіть у надзвичайно важких умовах.

    Серед війни волонтери знаходять і моменти, через які продовжують роботу. Для Анни це передусім зустрічі родин після евакуації. Часто родичі самі телефонують команді й просять забрати близьку людину. Коли евакуйованого привозять у безпечніше місце, команда бачить, як сім’я, яка не знала, чи зустрінеться знову, нарешті возз’єднується.

    Головною проблемою організації, крім безпеки, залишаються гроші. За словами Анни, значну частину постійних витрат покривають партнерські організації та невеликі приватні пожертви. Окремі донори оплачують оренду житла чи пальне, однак підтримувати щоденні евакуації стає дедалі складніше.

    Організація залежить не лише від коштів на автомобілі. Потрібні пальне, ремонт, інтернет, засоби зв’язку та безпеки, технічне обслуговування і десятки інших постійних витрат. На сайті Universal Aid Ukraine також прямо зазначено, що її евакуаційна та гуманітарна робота фінансується пожертвами.

    Сама організація зареєстрована в Україні як благодійний фонд «Універсальна допомога Україні». За даними відкритого реєстру, директором фонду є Анна Елсбернд, а статус неприбуткової організації він отримав у липні 2023 року.

    На запитання, чому після більш ніж чотирьох років війни вона досі залишається в Україні, Анна відповідає просто: щодня бачить людей, яким може реально допомогти. Досвід, накопичений командою за роки роботи під загрозою ракет, авіабомб та безпілотників, тепер став тим ресурсом, який дозволяє їм продовжувати евакуації там, де ціна помилки може бути людським життям.

    Для Рікарди мотивація схожа. Вона говорить, що не здатна змінити всю війну, але може змінити ситуацію для конкретної родини, допомогти зібрати пожертви або пояснити людям у Німеччині, чому підтримка України залишається необхідною.

    І саме з таких невеликих результатів складається масштаб роботи Universal Aid Ukraine: близько 1200 цивільних, вивезених із небезпечних районів лише за минулий рік, і щоденні нові маршрути до міст та сіл, де люди все ще чекають на можливість виїхати.

  • Росія скинула півтонну бомбу на центр Слов’янська: зруйновано під’їзд, десятки будинків пошкоджені

    Росія скинула півтонну бомбу на центр Слов’янська: зруйновано під’їзд, десятки будинків пошкоджені

    Російські війська вранці 31 серпня завдали потужного авіаційного удару по центральній частині Слов’янська Донецької області. По місту застосували авіабомбу ФАБ-500, яка влучила у багатоквартирний житловий будинок. Унаслідок вибуху під’їзд багатоповерхівки зруйновано з першого до п’ятого поверху, значних пошкоджень зазнали десятки навколишніх будинків. Станом на ранок відомо щонайменше про чотирьох поранених.

    Російська атака сталася ще до світанку — приблизно о 04:20 у понеділок, 31 серпня.

    Про наслідки удару повідомив начальник Слов’янської міської військової адміністрації Вадим Лях.

    За його інформацією, російські війська застосували проти міста ФАБ-500. Авіабомба влучила безпосередньо у багатоповерховий житловий будинок у центральній частині Слов’янська.

    Унаслідок потужного вибуху в будівлі фактично знищений цілий під’їзд — конструкції зруйновані з першого до п’ятого поверху.

    Однак зона руйнувань не обмежилася будинком, у який безпосередньо влучила російська авіабомба.

    За попередніми даними міської влади, пошкоджено щонайменше 32 багатоповерхові житлові будинки. Також пошкоджень зазнали приватний будинок, готель, дитячий садок та автомобілі.

    Таким чином, наслідки одного авіаційного удару поширилися на значну частину житлової забудови в центральній частині міста.

    Станом на ранок 31 серпня відомо про чотирьох поранених людей.

    Усім постраждалим надають необхідну медичну допомогу. Остаточні масштаби руйнувань та інформація про наслідки удару продовжують уточнюватися.

    Російський удар по Слов’янську став продовженням серії атак на місто та навколишні населені пункти Донеччини.

    Лише напередодні, 30 серпня, російські війська атакували авіабомбами Билбасівку, яка входить до Слов’янської громади.

    Наслідки того удару виявилися смертельними. За інформацією начальника Донецької обласної військової адміністрації Вадима Філашкіна, у Билбасівці загинули двоє людей, серед яких 13-річний хлопчик.

    Ще двоє людей у селищі були поранені.

    Російський удар зруйнував два приватні будинки, ще 17 осель були пошкоджені.

    Після атаки Філашкін окремо звернувся до батьків, які продовжують залишатися разом із дітьми на території Донецької області, із закликом евакуюватися до безпечніших регіонів.

    Ситуація на Донеччині загалом залишається вкрай складною.

    За даними обласної влади, лише протягом 30 серпня внаслідок російських атак у регіоні загинули п’ятеро мирних жителів.

    Двоє людей загинули в Билбасівці, ще по одній людині — у Краматорську, Староварварівці та Степанівці.

    Ще шестеро людей протягом минулої доби були поранені. Йдеться про трьох жителів Слов’янська та по одному постраждалому у Краматорську, Билбасівці й Староварварівці.

    Ця статистика стосується атак 30 серпня і не включає чотирьох людей, про поранення яких стало відомо після нового удару ФАБ-500 по Слов’янську вже вранці 31 серпня.

    З початку повномасштабного російського вторгнення, за даними Донецької ОВА, в області внаслідок російських атак загинули щонайменше 4286 мирних жителів, ще 10 323 людини були поранені. Ця статистика не враховує жертв у Маріуполі та Волновасі, точну кількість яких наразі встановити неможливо.

    Останнім часом Слов’янськ дедалі частіше опиняється під ударами російської авіації.

    За кілька днів до атаки 31 серпня місто вже пережило серію авіаційних ударів із застосуванням ФАБ-250 та ФАБ-500.

    Зокрема, з вечора 27 серпня до ранку 28 серпня російська авіація неодноразово атакувала Слов’янськ. Тоді були поранені двоє людей, п’ять приватних будинків знищено повністю, щонайменше 20 приватних домоволодінь та три багатоповерхівки пошкоджено.

    Удари також пошкодили торговельні павільйони на Привокзальному ринку.

    Таким чином, ранковий удар 31 серпня став черговою атакою важкими авіабомбами по житловій забудові міста протягом лише кількох днів.

    ФАБ-500 належить до класу важких авіаційних бомб. Позначення «500» відповідає класу боєприпасу приблизно півтонної маси, хоча конкретна маса залежить від модифікації.

    Російські війська використовують такі авіабомби проти українських населених пунктів, у тому числі у варіантах із модулями планування та корекції, які дозволяють скидати боєприпаси з більшої відстані.

    За повідомленнями Донецької обласної прокуратури, під час ранкової атаки на Слов’янськ російські війська застосували ФАБ-500 з універсальним модулем планування та корекції.

    Такі удари становлять особливу небезпеку для міст поблизу лінії фронту через значну масу боєприпасу та масштаб руйнувань після влучання.

    Наслідки атаки 31 серпня це вкотре продемонстрували: один удар призвів не лише до руйнування частини будинку, який став безпосередньою ціллю влучання, а й до пошкодження десятків інших багатоповерхівок та цивільних об’єктів навколо.

    Слов’янськ залишається одним із ключових міст підконтрольної Україні частини Донеччини і регулярно перебуває під російськими повітряними та безпілотними атаками.

    Водночас інтенсивність ударів по самому місту та сусідніх населених пунктах останнім часом залишається високою.

    На ранок 31 серпня місцева влада повідомляє про чотирьох поранених унаслідок нового удару. Інформація про остаточну кількість постраждалих і повний масштаб пошкоджень ще може змінитися після завершення обстеження території.

    Мешканців Донеччини влада продовжує закликати не зволікати з евакуацією, особливо родини з дітьми, оскільки російські війська регулярно застосовують проти населених пунктів регіону авіабомби, артилерію та ударні безпілотники.