Uanews.life

Позначка: Донеччина

  • Білецький і «Редіс» заходять на Донеччину: Зеленський зробив сильний хід

    Білецький і «Редіс» заходять на Донеччину: Зеленський зробив сильний хід

    Україна суттєво перебудовує командування на одному з найважливіших напрямків війни. Президент Володимир Зеленський оголосив, що українські позиції на Донеччині посилять два оновлені угруповання військ, а очолять їх одні з найвідоміших українських командирів — Герої України Денис Прокопенко «Редіс» та Андрій Білецький.

    Рішення привернуло особливу увагу не лише через прізвища нових командувачів. Воно ухвалене в момент, коли російська армія продовжує тиснути на українську оборону на сході, а Донецька область одночасно залишається одним із центральних питань переговорів про можливе завершення війни. Кремль наполягає на передачі Росії територій, яких російські війська навіть не змогли захопити на полі бою. Україна такі вимоги відкидає.

    Про нові рішення Зеленський повідомив 26 серпня після роботи безпосередньо на фронті разом із головнокомандувачем ЗСУ Михайлом Драпатим. Президент провів зустрічі з військовими та командуванням і заявив, що разом із Драпатим, Генеральним штабом і міністром оборони Євгенієм Хмарою було визначено порядок подальших кроків.

    Першим із них Зеленський назвав саме Донеччину.

    «Будуть посилені наші позиції на Донеччині завдяки двом оновленим угрупованням. Командувачами будуть Герой України Денис Прокопенко та Герой України Андрій Білецький», — повідомив президент.

    Водночас важлива деталь: офіційно поки не оприлюднено повної структури двох угруповань, їхнього складу, точних меж відповідальності та всіх підрозділів, які їм підпорядковуватимуться. Тому говорити про конкретні ділянки фронту для кожного з командувачів до відповідних повідомлень військового керівництва було б передчасно.

    Reuters, однак, звертає увагу на ширший сенс кадрового рішення. Агентство називає Білецького та Прокопенка двома з найпомітніших українських командирів і зазначає, що вони отримують посилені ролі саме тоді, коли Росія тисне на так званий пояс міст-фортець Донеччини. Йдеться передусім про Костянтинівку, Краматорськ і Слов’янськ — ключові міські центри української оборони на сході.

    За даними Reuters із посиланням на DeepState, російські сили намагаються проникати дедалі глибше в Костянтинівку, де українським військовим доводиться виявляти та знищувати російські групи серед будинків, підвалів і руїн. Одночасно російська армія посилює авіаційні та артилерійські удари по Краматорську та Слов’янську. Російські сили перебувають приблизно за 13 кілометрів від Слов’янська, повідомляло агентство.

    Саме тому призначення Білецького і Прокопенка виходить далеко за межі звичайної кадрової ротації.

    Обидва командири воюють проти Росії з 2014 року, обидва пов’язані з розвитком «Азову», а підрозділи під їхнім керівництвом мають репутацію одних із найбільш боєздатних і технологічно орієнтованих у Силах оборони.

    Денис Прокопенко — командир 1-го корпусу Національної гвардії України «Азов». Саме «Редіс» командував обороною «Азовсталі» під час битви за Маріуполь у 2022 році. Після повернення з російського полону він знову повернувся до війська, а згодом очолив створений на базі «Азову» корпус.

    1-й корпус НГУ «Азов» був створений у березні 2025 року. До нього увійшли кілька бригад Національної гвардії, зокрема «Буревій», «Азов», «Червона Калина», «Кара-Даг» та «Любарт», а на початку 2026 року була сформована окрема артилерійська бригада «Гармаш».

    Корпус уже має безпосередній досвід роботи саме на Донеччині. У серпні 2025 року йому передали управління підрозділами на Добропільському напрямку в момент, коли російські війська здійснили прорив у глибину українських бойових порядків. За даними самого корпусу, скоординовані дії підрозділів дозволили стабілізувати ситуацію.

    Андрій Білецький, своєю чергою, командує Третім армійським корпусом ЗСУ. 24 серпня президент присвоїв йому звання Героя України, а вже 26 серпня Зеленський повідомив про нову роль командира на Донеччині та вручив йому «Золоту Зірку».

    Третій корпус також активно робить ставку на технологічну трансформацію війни. Навесні Білецький заявляв про амбітну мету — замінити наземними роботизованими системами до третини піхоти на передній лінії у межах корпусу.

    Саме технологічний фактор може виявитися одним із ключів до розуміння того, чому вибір зроблено на користь цих двох командирів.

    Командувач Сил безпілотних систем Роберт «Мадяр» Бровді після оголошення Зеленського заявив, що нові угруповання на Донеччині будуть повністю синхронізовані із Силами безпілотних систем. Він назвав новий підхід «Smart War» — розумною війною.

    Йдеться про мережецентричну модель, за якої максимально скорочується шлях від виявлення противника до його ураження. Розвідка знаходить ціль, інформація швидко потрапляє до відповідного ударного засобу, після чого ціль знищується без зайвих проміжних ланок управління.

    Бровді окремо наголосив на принципі «Sensor-to-Shooter» — фактично максимально короткому ланцюжку «сенсор — стрілець».

    Reuters також звертає увагу, що підрозділи Білецького та Прокопенка відомі використанням нових технологій і підходів, близьких до стандартів НАТО. Український військовий аналітик Микола Бєлєсков вважає призначення логічним кроком, який має дати новому головнокомандувачу Михайлу Драпатому більше можливостей концентруватися на стратегічному плануванні.

    І тут кадрове рішення Зеленського набуває ще одного виміру: фактично може йтися не лише про посилення конкретної ділянки фронту двома сильними командирами, а про зміну самої моделі управління.

    Замість надмірної концентрації управлінських рішень нагорі більше відповідальності може передаватися досвідченим польовим командувачам, які безпосередньо керують великими військовими формуваннями.

    Reuters нагадує, що попереднього головнокомандувача Олександра Сирського критикували, зокрема, за надмірне втручання в управління навіть меншими ділянками фронту. Призначення Білецького та Прокопенка аналітики розглядають як крок, що дозволить розподілити оперативну відповідальність і залишити Драпатому більше простору для роботи на стратегічному рівні.

    Однак є ще один важливий збіг у часі.

    Поки Україна перебудовує оборону Донеччини, саме майбутнє цього регіону залишається одним із головних каменів спотикання в переговорах із Росією.

    Reuters повідомляє, що Москва продовжує претендувати на всю територію чотирьох українських областей, які Росія оголосила своїми, хоча повністю їх не контролює. Однією з головних російських цілей залишається захоплення решти Донбасу, включно з територіями Донецької області, які контролює Україна.

    У серпні Зеленський розповів, що Україна разом із представниками США та Європи підготувала односторінковий документ з ідеями щодо можливого завершення війни. Серед них — припинення вогню та раніше запропонована американською стороною ідея створення в частині Донбасу вільної економічної зони під управлінням третьої сторони.

    Кремль уже поставив під сумнів реалізацію такого сценарію та продовжує наполягати на своїх територіальних претензіях. Попередні переговори за американського посередництва також зайшли в глухий кут, серед іншого через відмову України погодитися на вимогу Росії віддати додаткові території.

    Тому прямого офіційного твердження, що Зеленський призначив Білецького та Прокопенка саме у відповідь на переговорні вимоги Путіна, немає. Але політичний і військовий контекст рішення очевидний: Київ одночасно веде дипломатичні консультації про можливе завершення війни та посилює оборону території, яку Москва хоче отримати.

    Більше того, на інших ділянках фронту Україна останнім часом демонструвала здатність не лише оборонятися.

    За словами Зеленського, із січня по серпень 2026 року під час наступальної операції на Олександрівському напрямку українські військові повернули під контроль 745 квадратних кілометрів території та 26 населених пунктів у Дніпропетровській, Донецькій і Запорізькій областях. Президент заявляв про щонайменше 9550 убитих і понад 6600 поранених російських військових у ході цієї операції. Незалежно перевірити всі наведені українською стороною цифри втрат у реальному часі неможливо.

    На цьому тлі призначення двох командирів із репутацією прихильників більш технологічної та децентралізованої моделі ведення війни виглядає частиною ширшої перебудови.

    Зеленський одночасно анонсував збільшення виробництва та закупівель наземних роботизованих комплексів, більш системний підхід до так званих мідлстрайків — ударів на середню дальність — та нові кадрові рішення, погоджені з міністром оборони і головнокомандувачем.

    Отже, історія з Білецьким і Прокопенком значно ширша за два нові прізвища у структурі командування.

    Україна посилює саме той район фронту, на якому Росія намагається пробитися до Костянтинівки, Краматорська та Слов’янська і який одночасно перетворився на ключовий предмет територіального торгу в дипломатичних переговорах.

    Для Кремля повний контроль над Донеччиною залишається однією з головних цілей війни. Для України утримання «поясу фортець» має не лише військове, а й величезне політичне значення: кожен населений пункт, який Росія не змогла захопити силою, залишається українським і не може автоматично перетворюватися на російський переговорний трофей.

    І тепер оборона цього напрямку посилюється командирами, які пройшли війну від 2014 року, Маріуполь, «Азовсталь», найважчі бої на Донбасі та масштабування бригад до корпусів.

    Саме тому рішення Зеленського можна розглядати як один із найпомітніших кадрових сигналів останнього часу: поки Москва продовжує вимагати Донеччину за столом переговорів, Київ перебудовує систему її оборони та ставить на напрямок Білецького і Прокопенка.

  • Мішень для російських дронів: у Краматорську попри постійні атаки відновили найбільший прапор Донеччини

    Мішень для російських дронів: у Краматорську попри постійні атаки відновили найбільший прапор Донеччини

    У місті Краматорськ Донецької області з нагоди Дня Державного прапора офіційно відновили найбільший синьо-жовтий стяг регіону. Національний символ знову замайорів над населеним пунктом, незважаючи на регулярні спроби російських окупаційних військ знищити його повітряними ударами.

    Армія Російської Федерації влаштувала справжнє полювання на український прапор. Загалом зафіксовано понад десять цілеспрямованих атак на флагшток та саме полотно. Для здійснення цих ударів російські військові систематично використовували ударні безпілотні літальні апарати, намагаючись завдати конструкції незворотних руйнувань.

    Попри значну кількість випущених дронів, мета окупантів не була досягнута. Після ворожих влучань і пошкоджень полотно оперативно приводили до ладу або замінювали, щоб символ продовжував майоріти над прифронтовим містом. Витрачання бойових безпілотників на боротьбу зі стягом свідчить про те, що для російських сил цей об’єкт став не лише фізичною, а й ідеологічною ціллю.

    Краматорськ залишається головним адміністративним центром підконтрольної Україні частини Донецької області. Місто перебуває під постійною загрозою обстрілів, тому збереження української символіки тут має особливе значення як для місцевого населення, так і для військовослужбовців, які тримають оборону на східному напрямку.

    Традиційно ворог посилює інтенсивність атак напередодні та під час державних свят, намагаючись здійснювати психологічний тиск. Проте відновлення найбільшого прапора області саме у святковий день стало чітким сигналом стійкості. Факт того, що значний ресурс російських безпілотників був витрачений на безрезультатну боротьбу з державним символом, лише підкреслив провал тактики залякування.

  • Росія може піти на нову масштабну мобілізацію: Зеленський назвав терміни та кількість людей

    Росія може піти на нову масштабну мобілізацію: Зеленський назвав терміни та кількість людей

    Росія може провести нову хвилю мобілізації вже після парламентських виборів у вересні 2026 року. За оцінкою української сторони, Кремль хоче додатково залучити до війни проти України близько 300 тисяч військовослужбовців, а надалі масштаби поповнення російської армії можуть бути ще більшими.

    Про це заявив президент України Володимир Зеленський під час спілкування з журналістами. Інформацію також наводить Reuters.

    За словами глави держави, в Україні очікують, що російська влада намагатиметься провести мобілізацію таким чином, щоб вона якомога менше зачепила жителів найбільших міст РФ.

    «Впевнені, що після виборів у них буде мобілізація. Вважаємо, що вона буде не в центральних містах. Але я не думаю, що це вийде у них дуже сильно приховати», — заявив Зеленський.

    Президент назвав майбутню кампанію «периферійною мобілізацією» — тобто основний набір, за його оцінкою, може відбуватися передусім у віддалених російських регіонах.

    Кремлю можуть знадобитися ще 300 тисяч людей

    За словами Зеленського, російське керівництво розраховує у 2026 році отримати для фронту додатково приблизно 300 тисяч осіб.

    Reuters зазначає, що парламентські вибори в Росії заплановані на 18–20 вересня 2026 року. Саме після них, за оцінкою української сторони, Кремль може перейти до нової фази поповнення армії.

    При цьому йдеться не лише про потреби Росії до кінця нинішнього року.

    Зеленський заявив, що у 2027 році Москва може залучити ще сотні тисяч людей. Загальна мета, за його словами, може становити близько 500 тисяч нових військовослужбовців.

    Ці сили Росії потрібні насамперед для продовження наступальних операцій в Україні.

    Куди Росія може кинути мобілізованих

    Одним із головних напрямків, де Кремль може використати нове поповнення, залишається Донеччина.

    Зеленський назвав серед ключових цілей російської армії Костянтинівку, Слов’янськ та Краматорськ. За його словами, саме цей напрямок залишається одним із пріоритетних для російського командування.

    «Головний напрямок у ворога — Костянтинівка, Слов’янськ, Краматорськ. Мета ними не досягнута, але цей напрямок буде головним для них цього року і надалі», — зазначив президент.

    Ще одним завданням російських військ, за його словами, залишається створення так званої «буферної зони» в районах Харківської та Сумської областей. Цієї мети окупаційні сили також поки не досягли.

    Зеленський вважає, що значна частина потенційно мобілізованих 300 тисяч росіян може бути спрямована саме на схід України.

    Розподіл нових резервів, однак, залежатиме від ситуації на полі бою.

    Зеленський не виключив загрози для Чернігівщини та Київщини

    Президент також назвав ще один можливий сценарій використання Росією додаткових сил.

    Якщо російські війська матимуть результати на сході, частину сформованих резервів Кремль теоретично може перекинути на інші напрямки.

    Серед них Зеленський згадав Чернігівську та Київську області.

    За його словами, у Росії можуть існувати теоретичні плани наступальних дій із території Брянської області РФ. Водночас наразі концентрації необхідної для такої операції кількості російських військових там не зафіксовано. Україна, однак, стежить за ситуацією та можливим накопиченням сил.

    Президент уточнив, що українська сторона бачить техніку вздовж кордону, проте необхідного для масштабної наступальної операції особового складу в Брянській області зараз немає.

    Таким чином, слова Зеленського про Чернігівщину та Київщину стосуються потенційного сценарію, а не повідомлення про вже сформоване ударне угруповання.

    Україна заявляла про підготовку мобілізації ще раніше

    Попередження про можливу нову мобілізаційну кампанію в Росії звучать не вперше.

    Ще 11 серпня Зеленський заявляв, що українська розвідка отримала інформацію про підготовку Росією мобілізаційних заходів восени. За його словами, ці дані нібито підтверджувалися внутрішніми російськими документами.

    Тоді президент також пов’язував можливі рішення Кремля з завершенням парламентської виборчої кампанії.

    Додаткові ознаки підготовки до потенційної мобілізації з’являються і в західних медіа.

    The Wall Street Journal 23 серпня повідомила з посиланням на західних розвідників, що в Росії проводяться заходи з перевірки готовності до можливої нової хвилі мобілізації.

    Зокрема, минулого місяця російські військові проводили відповідне планування в Калінінградській області. За даними співрозмовників видання, відпрацьовувалися питання розміщення, забезпечення та озброєння потенційно мобілізованих. Подібні заходи, як стверджують джерела WSJ, проводяться й в інших частинах Росії.

    При цьому важливе уточнення: остаточного рішення Кремля про нову масову мобілізацію публічно не оголошено. Йдеться про оцінки української влади, розвіддані та повідомлення західних джерел про підготовчі заходи.

    Росія зазнає великих втрат на Донеччині

    Необхідність додаткового поповнення армії Зеленський пов’язує зі значними втратами російських військ.

    За його словами, від початку 2026 року Росія втратила близько 267 тисяч військовослужбовців, із яких приблизно 155 тисяч — загиблими. Це оцінка української сторони, незалежно підтвердити такі цифри в умовах війни неможливо.

    Особливо інтенсивні бої, за словами президента, тривають у районі Костянтинівки. Зеленський стверджує, що саме на цьому напрямку припадає 70–80% російських втрат.

    Російські війська продовжують намагатися просунутися до українського «поясу фортець» на Донеччині, до якого належать Костянтинівка, Дружківка, Краматорськ і Слов’янськ.

    Reuters також зазначає, що російські війська продовжують операцію із захоплення решти Донбасу, однак просування дається їм дорогою ціною.

    Путін хоче захопити Донеччину до кінця року — Зеленський

    За словами українського президента, Володимир Путін поставив перед російськими генералами завдання до кінця 2026 року завершити окупацію Донецької та Луганської областей.

    Зеленський вважає виконання такого завдання нереалістичним.

    Водночас саме ситуація на Донеччині, на його думку, визначатиме, куди Москва спрямує потенційне нове поповнення.

    Якщо Росія не досягне поставлених цілей, значна частина нових військовослужбовців може бути кинута на продовження наступу на Костянтинівку, Краматорськ та Слов’янськ. Якщо ж ситуація зміниться на користь РФ, Кремль може спробувати використати резерви на інших ділянках фронту або кордону.

    Чому Кремль може чекати до виборів

    Проведення масштабної мобілізації залишається політично ризикованим для російської влади.

    Попередню велику хвилю так званої «часткової мобілізації» Володимир Путін оголосив у вересні 2022 року. Вона спричинила значний суспільний резонанс і виїзд великої кількості росіян за кордон.

    Саме тому нинішня схема, яку описує Зеленський, передбачає насамперед набір людей у віддалених регіонах, а не в Москві, Санкт-Петербурзі та інших великих містах.

    Reuters пише, що, за оцінкою Зеленського, майбутня кампанія може бути «периферійною» і концентруватися на віддалених частинах РФ.

    Окремо західні розвідники повідомили WSJ про перевірки здатності російської військової системи прийняти значну кількість новобранців. Це не доводить, що рішення про мобілізацію вже ухвалене, однак свідчить про підготовку Росії до такого сценарію.

    Період після парламентських виборів 18–20 вересня може стати ключовим. За оцінкою українського керівництва, саме тоді Кремль може перейти до нового масштабного поповнення армії — спочатку приблизно на 300 тисяч осіб, а згодом збільшити чисельність залучених до пів мільйона.

  • Фронт палає: Росія кинула сили на три ключові напрямки — за добу понад 230 боїв

    Фронт палає: Росія кинула сили на три ключові напрямки — за добу понад 230 боїв

    Російські війська продовжують надзвичайно інтенсивні наступальні дії на сході України. За минулу добу, 14 серпня, на всій лінії фронту відбулося 233 бойових зіткнення, а найбільший тиск противника українські військові фіксували на Костянтинівському, Покровському та Слов’янському напрямках. Лише на цих трьох ділянках російські підрозділи провели загалом 86 атак. Про це йдеться в оперативному зведенні Генерального штабу ЗСУ станом на 08:00 15 серпня.

    Найгарячішою ділянкою фронту став Костянтинівський напрямок, де Сили оборони зафіксували одразу 34 атаки противника. Російські війська штурмували українські позиції в районах Костянтинівки, Іванопілля, Іллінівки, Торецького та Софіївки, а також намагалися просунутися в напрямках Степанівки, Довгої Балки й Кучерового Яру.

    Ситуація навколо Костянтинівки залишається складною вже тривалий час. Російська армія концентрує значні зусилля на цьому відтинку Донеччини. Ще в червні військові, які працюють на напрямку, повідомляли, що основні сили противник спрямовує безпосередньо на Костянтинівку. Аналітики DeepState тоді також характеризували ситуацію навколо міста як надзвичайно важку, повідомляючи про тиск противника з різних боків. На початку серпня проєкт знову фіксував просування російських військ поблизу Костянтинівки.

    Другим за інтенсивністю став Покровський напрямок. Там протягом доби російські війська провели 29 атак. Загарбники намагалися просунутися поблизу Дорожнього, Котлиного та Удачного, а також у напрямках Світлого, Нового Донбасу, Муравки, Білицького, Шевченка, Василівки та Сергіївки.

    Ще 23 штурмові дії противника Генштаб зафіксував на Слов’янському напрямку. Російські підрозділи атакували в районах Різниківки, Закітного та Кривої Луки, а також намагалися рухатися в напрямках Рай-Олександрівки, Озерного та Миколаївки. Таким чином, саме три напрямки Донеччини стали епіцентром російської наступальної активності протягом минулої доби.

    Водночас бойові дії високої інтенсивності тривали далеко не лише там. На Південно-Слобожанському напрямку Сили оборони відбили 12 атак. Росіяни намагалися просунутися в районі Стариці та Вовчанська, а також у напрямках Ізбицького, Вільчі, Лиману, Широкого, Аниксиного та Хатнього.

    На Куп’янському напрямку відбулося 14 наступальних дій противника — російські війська атакували в районі Голубівки та в напрямку Петро-Іванівки. На Лиманському напрямку окупанти п’ять разів намагалися прорвати українську оборону в напрямках Дробишевого та Лиману.

    На Північно-Слобожанському та Курському напрямках українські військові зупинили шість російських штурмів. Водночас противник активно використовував авіацію й артилерію: завдав чотирьох авіаційних ударів із застосуванням восьми авіабомб та здійснив десятки обстрілів українських позицій і населених пунктів.

    Менша, але стабільна активність російських військ фіксувалася й на південних ділянках фронту. На Олександрівському напрямку загарбники провели шість атак, намагаючись просуватися в напрямках Піддубного, Мирного, Вербового та Калинівського.

    На Гуляйпільському напрямку окупанти сім разів атакували українські позиції та намагалися рухатися в напрямках Рівного, Верхньої Терси та Новоселівки. На Оріхівському напрямку Сили оборони зупинили одну спробу росіян просунутися в напрямку Павлівки. На Придніпровському напрямку протягом звітної доби наступальних дій противника не зафіксовано.

    Окремо Генштаб звертає увагу на величезні масштаби застосування Росією засобів дистанційного ураження. За одну добу російські війська завдали 71 авіаційного удару, скинувши 241 керовану авіаційну бомбу.

    Крім того, противник застосував 10 626 дронів-камікадзе та здійснив 3042 обстріли українських позицій і населених пунктів. 36 обстрілів були проведені із реактивних систем залпового вогню. Ці цифри демонструють, що поряд із наземними штурмами російська армія продовжує масово використовувати безпілотники, авіацію та артилерію.

    Під артилерійським вогнем, зокрема, опинилася низка населених пунктів Сумської області: Нескучне, Бачівськ, Кореньок, Сопич, Товстодубове, Яструбщина, Волфине, Гірки, Безсалівка, Козаче, Середина-Буда та Рогізне. По Товстодубовому російські війська також завдали авіаційного удару.

    Українські війська водночас продовжували завдавати ударів по районах концентрації та системі управління російської армії. За інформацією Генштабу, авіація, ракетні війська та артилерія Сил оборони уразили два пункти управління, п’ять районів зосередження живої сили, три артилерійські системи та вісім пунктів управління безпілотниками противника.

    Значними залишаються й втрати російської армії. За оцінкою Генштабу ЗСУ, протягом 14 серпня Росія втратила ще близько 1370 військовослужбовців, а сукупні втрати особового складу від початку повномасштабного вторгнення станом на ранок 15 серпня оцінювалися приблизно у 1 465 810 осіб. Ці показники є оцінками української сторони та не можуть бути незалежно перевірені в режимі реального часу.

    Також за добу Сили оборони, за даними Генштабу, знешкодили п’ять російських танків, три бойові броньовані машини, 62 артилерійські системи, дві РСЗВ та три засоби протиповітряної оборони. Крім того, до переліку втрат РФ увійшли 12 наземних робототехнічних комплексів, 1835 безпілотників, 522 одиниці автомобільної та чотири одиниці спеціальної техніки.

    Показовою є динаміка боїв. У зведенні за попередню добу повідомлялося про 222 бойові зіткнення, а найгарячішим також залишався Костянтинівський напрямок. Тобто високий рівень російської активності тут зберігається щонайменше кілька діб поспіль.

    Загалом ситуація на фронті свідчить, що російське командування продовжує концентрувати наступальну активність насамперед на Донеччині. Костянтинівський, Покровський та Слов’янський напрямки одночасно залишаються серед найбільш напружених ділянок. При цьому противник поєднує наземні атаки з масованим використанням FPV та інших ударних безпілотників, керованих авіабомб і артилерії.

    На Волинському та Поліському напрямках, за даними Генштабу, ознак формування наступальних угруповань противника не виявлено. Українські Сили оборони продовжують стримувати російські війська та завдавати їм втрат уздовж усієї лінії бойового зіткнення.

  • Росіяни взяли українського воїна в полон і одразу розстріляли: прокуратура розслідує нову страту

    Росіяни взяли українського воїна в полон і одразу розстріляли: прокуратура розслідує нову страту

    Українські правоохоронці розслідують черговий імовірний воєнний злочин російських військових на Донеччині. За даними слідства, під час штурму українських позицій поблизу населеного пункту Мирне у Волноваському районі російські військовослужбовці захопили в полон бійця Збройних сил України, а після цього розстріляли його. Інцидент стався 22 липня, однак про початок офіційного розслідування прокуратура повідомила 6 серпня.

    За процесуального керівництва Донецької обласної прокуратури відкрито кримінальне провадження за частиною 2 статті 438 Кримінального кодексу України — порушення законів та звичаїв війни, поєднане з умисним вбивством. Досудове розслідування проводить Головне управління Служби безпеки України в Донецькій та Луганській областях.

    Слідство встановлює точну послідовність подій, підрозділ російської армії, який перебував на цій ділянці фронту, та конкретних військовослужбовців, причетних до вбивства.

    Прокуратура окремо наголосила: страта військового, який склав зброю або іншим чином опинився під владою противника, є грубим порушенням норм міжнародного гуманітарного права.

    Що відомо про розстріл біля Мирного

    За попередньою версією слідства, 22 липня російські війська атакували позиції Сил оборони в районі Мирного.

    Один із українських військовослужбовців під час виконання бойового завдання потрапив у полон.

    Після захоплення його російські військові розстріляли.

    Публічно прокуратура наразі не повідомляла ім’я загиблого, його підрозділ, кількість російських військових, які могли брати участь у злочині, або спосіб, яким правоохоронці отримали докази. Також не повідомляється, чи існує відеозапис самої страти.

    Тому деталі, які не були офіційно підтверджені, залишаються предметом слідства.

    Водночас правоохоронці вже кваліфікували подію як можливий тяжкий воєнний злочин і проводять невідкладні слідчі та розшукові дії.

    Чому військовополоненого категорично заборонено вбивати

    Міжнародне гуманітарне право передбачає чіткий принцип: військовий може бути законною ціллю під час безпосередньої участі у бойових діях, але після здачі в полон його статус принципово змінюється.

    Третя Женевська конвенція вимагає гуманного поводження з військовополоненими. Їх заборонено вбивати, катувати, калічити, залякувати чи піддавати нелюдському поводженню.

    Особливо тяжким порушенням є навмисне вбивство людини, яка вже перебуває під контролем противника і не бере участі у бойових діях.

    Саме тому подібні епізоди в Україні розслідують не як звичайне вбивство, а за статтею про порушення законів та звичаїв війни.

    За частиною 2 статті 438 КК України злочин, якщо він спричинив загибель людини, передбачає тяжке кримінальне покарання. У випадках особливо тяжких воєнних злочинів конкретні виконавці та командири також потенційно можуть нести відповідальність на міжнародному рівні.

    Це далеко не перший подібний випадок

    Розстріл біля Мирного став частиною значно ширшої і вже задокументованої тенденції.

    Моніторингова місія ООН з прав людини ще у лютому 2025 року заявила про різке збільшення кількості повідомлень про страти українських військовослужбовців після захоплення російськими силами.

    Тоді ООН повідомила, що лише від кінця серпня 2024 року зафіксувала 79 таких страт у 24 окремих епізодах. Для перевірки випадків місія аналізувала фото та відео, геолокацію матеріалів і свідчення очевидців.

    Згодом цифра продовжила зростати.

    У звіті ООН за період з грудня 2024-го до кінця травня 2025 року йшлося про достовірні повідомлення щодо щонайменше 35 страт захоплених українських військовослужбовців лише за ці шість місяців.

    У більш детальному документі Управління Верховного комісара ООН з прав людини зазначалося, що загалом від кінця серпня 2024 року до травня 2025-го організація отримала достовірні дані про 106 страчених українських військових після захоплення російськими силами. Значна частина таких випадків була зафіксована на ділянках, де російська армія проводила наступальні операції у Донецькій області та Курській області РФ.

    ООН фіксувала вбивства просто після здачі в полон

    За спостереженнями Моніторингової місії ООН, у багатьох задокументованих випадках українські військові гинули практично одразу після потрапляння під контроль російських підрозділів.

    Свідки розповідали про розстріли беззбройних та поранених військовослужбовців. В окремих випадках відеозаписи самих страт або тіл загиблих публікували російські джерела та Telegram-канали.

    ООН наголошувала, що публічна риторика окремих російських посадовців і військових діячів із закликами не брати українців у полон може створювати атмосферу, у якій такі злочини заохочуються або принаймні толеруються.

    Подальші звіти показали, що проблема не припинилася. У доповіді про ситуацію в Україні за другу половину 2025 року ООН знову повідомила про зростання кількості повідомлень щодо страт українських військових, захоплених російськими силами.

    А в червні 2026 року Моніторингова місія ООН наголосила, що порушення прав військовополонених залишаються однією з найбільш тривожних тенденцій війни.

    Російський полон супроводжується системними тортурами

    Страти на полі бою — лише одна частина проблеми.

    ООН протягом повномасштабної війни систематично документує катування і жорстоке поводження з українськими військовополоненими після їх доставки до місць утримання.

    Звільнені українські військові розповідали правозахисникам про побиття, електричний струм, сексуальне насильство, погрози смертю, недостатнє харчування та ненадання необхідної медичної допомоги.

    У звіті за грудень 2024-го — травень 2025 року ООН назвала застосування катувань та жорстокого поводження з українськими військовополоненими у місцях утримання Російської Федерації широко поширеним і систематичним.

    Схожі свідчення продовжували надходити і від військових, звільнених у 2025 році.

    ООН документувала порушення і з українського боку

    Для повної картини важливо зазначити, що міжнародні спостерігачі документували порушення міжнародного гуманітарного права і з боку українських військових.

    За даними ООН, від лютого 2022 року було верифіковано страти 26 російських військових, які вже не брали участі у бойових діях, зокрема військовополонених. Майже всі такі випадки, за інформацією місії, сталися у 2022 році та на початку 2023-го; ще один підтверджений епізод датували кінцем 2024 року.

    ООН також отримувала від російських полонених повідомлення про жорстоке поводження під час захоплення та транспортування. Водночас міжнародні спостерігачі мали доступ до офіційних українських місць інтернування і зазначали, що умови там загалом відповідали міжнародним стандартам.

    Це уточнення не змінює правової оцінки конкретного вбивства біля Мирного: кожен встановлений випадок страти полоненого має розслідуватися окремо, незалежно від сторони конфлікту.

    Росіян уже судять за розстріли полонених

    Українським правоохоронцям у деяких випадках вдавалося не тільки зафіксувати злочини, а й встановити конкретних підозрюваних.

    СБУ раніше повідомляла про російських військовослужбовців, яких підозрюють у стратах українських полонених. У низці справ ідентифікували підрозділи та окремих виконавців за відео, радіоперехопленнями, показами свідків та іншими матеріалами.

    Однак такі розслідування складні: злочини часто відбуваються безпосередньо в зоні бойових дій або на територіях, до яких українські слідчі не мають доступу.

    Саме тому особливого значення набувають цифрові докази — записи з дронів, відео із телефонів самих російських військових, матеріали з Telegram, супутникові дані та свідчення інших військовослужбовців.

    Що відбуватиметься у справі біля Мирного

    Наразі головне завдання СБУ — встановити конкретний російський підрозділ, який 22 липня штурмував українські позиції в районі Мирного, а після цього ідентифікувати військових, які безпосередньо брали участь у захопленні та розстрілі полоненого.

    Слідство також має визначити командну вертикаль.

    У міжнародному гуманітарному праві відповідальність потенційно може стосуватися не лише безпосереднього виконавця. Командир також може відповідати, якщо знав або мав знати про воєнні злочини підлеглих і не вжив заходів для їх запобігання чи покарання винних.

    Поки що прізвища підозрюваних у цій конкретній справі публічно не названі.

    Водночас сам характер інциденту вже дозволив прокуратурі відкрити провадження за найсерйознішою частиною статті про порушення законів та звичаїв війни.

    Розстріл українського військовополоненого біля Мирного став ще одним епізодом у тенденції, яку міжнародні спостерігачі фіксують уже не перший рік. І якщо слідство підтвердить заявлені обставини, це буде не просто чергова загибель військового на полі бою, а окремий воєнний злочин: боєць уже перебував у полоні, був захищений Женевськими конвенціями і не міг бути законною військовою ціллю.

  • Наступ РФ захлинувся: в ISW підрахували, наскільки впали темпи просування російської армії

    Наступ РФ захлинувся: в ISW підрахували, наскільки впали темпи просування російської армії

    Весняно-літній наступ російських військ у 2026 році не приніс Кремлю очікуваних результатів і не забезпечив істотних оперативних успіхів. Попри активізацію штурмових дій на окремих напрямках, темпи просування армії РФ залишаються значно нижчими, ніж торік, а втрати особового складу продовжують стрімко зростати.

    Про це повідомляє Інститут вивчення війни (ISW).

    Згідно з оприлюдненим звітом, у липні 2026 року російські війська просунулися лише на 37,85 квадратного кілометра, що в середньому становить близько 1,22 квадратного кілометра на добу. Водночас аналітики зазначають, що навіть якщо враховувати всі проникнення російських підрозділів на українську територію, загальний показник просування за липень становив приблизно 121,56 квадратного кілометра.

    Для порівняння, у липні 2025 року російські війська окупували близько 455,74 квадратного кілометра української території. Таким чином, нинішні темпи просування виявилися майже вчетверо нижчими, ніж за аналогічний період минулого року.

    В ISW наголошують, що з лютого 2026 року швидкість просування російської армії практично не змінюється. Попри значні людські та матеріальні ресурси, які Кремль продовжує кидати на фронт, російським військам не вдається досягти оперативно важливих результатів.

    Особливу увагу аналітики звернули на бої в районі Костянтинівки Донецької області. У липні російські підрозділи активізували спроби прориву до міста, однак ці атаки не завершилися його захопленням і не забезпечили російській армії жодних стратегічних переваг.

    У звіті підкреслюється, що щомісячні темпи наступу Росії у 2026 році залишаються суттєво нижчими, ніж у відповідні місяці 2025 року, навіть попри локальні просування на окремих ділянках фронту.

    За оцінкою ISW, одним із головних чинників, що стримує наступальні можливості Росії, залишаються активні контратаки українських сил оборони, систематичні удари по російських тилових об’єктах та домінування українських безпілотних систем на полі бою. Саме широке застосування дронів значно обмежує можливості російської армії використовувати бронетехніку та проводити масштабні механізовані наступальні операції.

    Аналітики зазначають, що впродовж липня російське командування здійснило низку механізованих штурмів на різних ділянках фронту. Проте жоден із них не приніс відчутних оперативних успіхів, а втрати техніки й особового складу продовжували зростати.

    У ISW також нагадали, що протягом останніх років Кремль адаптував свою армію до ведення затяжної позиційної війни. Однак навіть така модель бойових дій дедалі менше приносить бажані результати через постійне вдосконалення українських технологій, розвиток безпілотних систем і ефективні удари по військовій логістиці Росії.

    Експерти дійшли висновку, що наразі немає жодних ознак того, що російські війська зможуть найближчим часом суттєво прискорити свій наступ або повернутися до маневреної війни, яка дозволяла б здійснювати масштабні прориви фронту.

    Окремо у звіті звертається увага на різке зростання втрат російської армії. За оцінкою ISW, у липні 2026 року російські війська зазнали найбільших втрат із початку року, при цьому істотного збільшення темпів просування досягти не вдалося.

    За даними Генерального штабу ЗСУ, лише протягом липня російська армія втратила 42 860 військовослужбовців. Це стало найвищим місячним показником втрат РФ за весь час повномасштабної війни. Для порівняння, у лютому 2026 року цей показник становив 26 090 осіб, після чого втрати окупантів щомісяця зростали.

    Раніше аналітики ISW також повідомляли, що російське військове командування подає президенту РФ Володимиру Путіну викривлену інформацію про ситуацію на фронті. Зокрема, йдеться про заяви щодо нібито швидкого просування російських військ у Харківській та Сумській областях. У Генеральному штабі ЗСУ ці повідомлення неодноразово спростовували, зазначаючи, що українські сили не лише стримують наступ противника, а й успішно проводять контратаки на окремих напрямках.

  • Росіяни навели реактивний Shahed просто на залізничників: ремонт інфраструктури завершився трагедією

    Росіяни навели реактивний Shahed просто на залізничників: ремонт інфраструктури завершився трагедією

    Російські війська атакували ремонтну бригаду «Укрзалізниці», яка працювала над відновленням пошкодженого інфраструктурного об’єкта в Донецькій області. Унаслідок удару загинув монтер колії, ще двоє працівників залізниці дістали уламкові поранення. За інформацією керівництва компанії, окупанти спрямували безпілотник безпосередньо на місце роботи залізничників.

    Про трагедію ввечері 27 липня повідомив голова правління АТ «Укрзалізниця» Олександр Перцовський. За його словами, бригада ліквідовувала наслідки попереднього російського обстрілу та відновлювала важливий об’єкт залізничної інфраструктури. Під час виконання робіт диспетчери зафіксували наближення небезпечної повітряної цілі та попередили працівників про критичну загрозу.

    Більшість членів бригади після отримання сигналу встигли залишити небезпечну ділянку. Проте повністю уникнути жертв не вдалося. Один із монтерів колії потрапив під удар і зазнав травм, несумісних із життям. Ще двох залізничників поранило уламками. Інформація про тяжкість їхнього стану та місце лікування на момент першого повідомлення не розголошувалася.

    Дрон був спрямований безпосередньо на бригаду

    Перцовський наголосив, що йшлося про реактивний безпілотник типу Shahed, який російські військові навели просто на працівників. Це означає, що залізничники опинилися під загрозою не випадково через падіння уламків або удар по віддаленому об’єкту: ціллю ставала ділянка, де саме тривали відновлювальні роботи.

    Точний населений пункт, час атаки та назву пошкодженого об’єкта компанія не назвала. Таке обмеження інформації може бути пов’язане з безпекою інших ремонтних бригад і небезпекою повторного удару. У прифронтових регіонах залізничники часто працюють у складних умовах, відновлюючи колії, контактні мережі, засоби сигналізації та інші об’єкти одразу після обстрілів.

    У компанії заявили, що нададуть допомогу родині загиблого та підтримають поранених працівників. «Укрзалізниця» також з’ясовує всі обставини події, зокрема послідовність оповіщення, час, який працівники мали для евакуації, та причини, через які одного з них не вдалося врятувати.

    Водночас така перевірка не означає, що компанія ставить під сумнів відповідальність Росії за удар. Ідеться передусім про внутрішній аналіз алгоритмів безпеки, який має допомогти зменшити ризики для інших бригад під час подальших робіт у районах, де російські безпілотники можуть атакувати повторно.

    Залізничники повертали до роботи вже обстріляний об’єкт

    Особливого цинізму атаці додає те, що працівники усували наслідки попереднього російського удару. Вони не виконували військового завдання, а ремонтували транспортну інфраструктуру, необхідну для пересування пасажирів, евакуації цивільного населення, доставки гуманітарних вантажів та підтримання сполучення з прифронтовими громадами.

    Українська залізниця від початку повномасштабної війни продовжує роботу навіть у безпосередній близькості до фронту. Після пошкодження колій чи енергетичних систем ремонтні бригади виїжджають на місця, щойно дозволяє безпекова ситуація. Через це залізничники постійно ризикують потрапити під повторні удари, коли російські війська атакують уже пошкоджену ділянку або намагаються зірвати її відновлення.

    Раніше російська армія неодноразово била по локомотивах, станціях, депо, вокзалах та енергетичних об’єктах «Укрзалізниці». Лише 25 червня окупанти здійснили серію прицільних атак по залізничній інфраструктурі в Запорізькій і Сумській областях. Тоді дві локомотивні бригади вдалося завчасно евакуювати, однак під час третього удару в Запоріжжі загинув помічник машиніста. Машиніст встиг перейти у безпечніше місце, а його колегу, який перебував у задній кабіні, врятувати не вдалося.

    Ці випадки демонструють, що російські атаки на залізницю мають системний характер. Під загрозою опиняються не лише інфраструктурні об’єкти, а й люди, які керують поїздами, ремонтують колії, відновлюють електропостачання та забезпечують рух після обстрілів.

    Чому реактивні дрони становлять особливу небезпеку

    У повідомленні Перцовського окремо наголошується, що для атаки використали саме реактивний Shahed. На відміну від звичайних ударних безпілотників із поршневими двигунами, реактивні модифікації здатні розвивати значно вищу швидкість. Через це від моменту виявлення цілі до її наближення може залишатися менше часу, а ремонтній бригаді складніше встигнути залишити відкриту місцевість.

    Вища швидкість також ускладнює роботу мобільних вогневих груп, які традиційно використовують проти повільніших безпілотників. Водночас точні характеристики дрона, що атакував залізничників, офіційно не оприлюднювалися. Невідомо, чи йшлося про окрему реактивну модифікацію іранського безпілотника, російський аналог або інший апарат, який у повідомленні узагальнено назвали Shahed.

    За словами очільника «Укрзалізниці», диспетчерська система спрацювала та передала попередження про небезпеку. Саме завдяки цьому більшість працівників встигли евакуюватися. Однак швидкість атаки та робота людей на відкритій ділянці могли суттєво скоротити час для порятунку.

    Донеччина залишається зоною постійних атак

    Донецька область щодня перебуває під ударами російської авіації, артилерії та безпілотників. Російські війська атакують житлові квартали, транспортні шляхи, енергетичну та комунальну інфраструктуру. Через близькість до лінії фронту повітряні цілі можуть досягати деяких районів області за лічені хвилини, що значно ускладнює своєчасне оповіщення людей.

    У ніч на 25 липня російський дрон «Герань-2» влучив у приватний будинок у Слов’янську. Тоді загинула одна людина, ще двоє місцевих жителів дістали поранення. Напередодні місто також зазнало авіаційних ударів, унаслідок яких постраждали цивільні, зокрема неповнолітній.

    На цьому тлі підтримання роботи залізниці на Донеччині має критичне значення. Вона залишається одним із головних шляхів евакуації жителів прифронтових територій та перевезення необхідних вантажів. Кожен пошкоджений об’єкт може впливати на рух поїздів і сполучення з цілими громадами, тому ремонтні бригади змушені повертатися до роботи навіть за високого ризику нових обстрілів.

    Після атаки 27 липня «Укрзалізниця» не повідомляла про скасування пасажирських рейсів або масштабні зміни у графіку руху. Компанія також не розкрила, чи вдалося завершити відновлення пошкодженого об’єкта. Детальнішу інформацію можуть оприлюднити після завершення першочергових робіт і перевірки обставин трагедії.

    Остаточні дані про атаку, її місце та застосований російськими військами безпілотник можуть бути встановлені правоохоронцями. Удари по цивільних працівниках та інфраструктурі документуються як можливі воєнні злочини. Водночас станом на вечір 27 липня головним підтвердженим наслідком атаки була загибель одного працівника «Укрзалізниці» та поранення ще двох його колег.

  • «Скеля» вперше підтвердила полон своїх бійців після відео з прапорами: що сталося у Костянтинівці

    «Скеля» вперше підтвердила полон своїх бійців після відео з прапорами: що сталося у Костянтинівці

    425-й окремий штурмовий полк «Скеля» підтвердив, що двоє його військовослужбовців потрапили у російський полон під час боїв у Костянтинівці Донецької області. Водночас у підрозділі наголосили, що Росія використовує окремий епізод бойових дій для інформаційної кампанії, намагаючись представити його як доказ захоплення міста або провалу української операції. За словами військових, така інтерпретація не відповідає реальній ситуації на фронті, а бої за Костянтинівку тривають.

    Історія набула широкого розголосу після того, як 18 липня полк «Скеля» опублікував відео із зачистки окремої ділянки Костянтинівки. На кадрах українські військові демонстрували державні прапори, а в повідомленні підрозділу зазначалося, що бійці провели зачистку міста та підняли український стяг. Відео швидко поширилося українським інформаційним простором і стало одним із найобговорюваніших матеріалів про ситуацію на Донеччині.

    Наступного дня в соціальних мережах з’явилося ще одне відео з Костянтинівки. Його поширив, зокрема, волонтер Сергій Стерненко, який повідомив, що військовослужбовці 425-го окремого штурмового полку зняли кадри біля Будинку культури після проведення зачистки району. На прапорах, які тримали бійці, були зображені президент України Володимир Зеленський та головнокомандувач ЗСУ Олександр Сирський.

    Згодом російське Міністерство оборони оприлюднило власне відео, на якому показало двох українських військових із тими самими прапорами та заявило, що вони були взяті в полон. Російська сторона назвала їхні імена та використала ці кадри для тверджень про нібито успіхи російських військ у Костянтинівці. Однак такі заяви є повідомленнями сторони конфлікту і не можуть розглядатися як незалежно підтверджений факт.

    Після появи цих матеріалів OSINT-спільнота «КіберБорошно» провела власний аналіз відеозаписів. За її даними, особи на російському відео дійсно можуть бути військовослужбовцями одного зі штурмових батальйонів 425-го окремого штурмового полку «Скеля», які перебували на бойових позиціях під час виконання завдання. При цьому аналітики не робили висновків щодо всієї операції або контролю над містом, а лише підтвердили ймовірну ідентифікацію військових.

    20 липня командування полку «Скеля» офіційно відреагувало на ситуацію. У заяві підрозділу зазначається, що робота зі встановлення всіх обставин події вже триває, однак через активну фазу бойових дій військові не можуть розкривати деталі операції. Водночас у полку підтвердили, що поширені російськими ресурсами кадри стосуються їхніх військовослужбовців.

    «Скеля» наголосила, що демонстрація українських військовополонених не свідчить про захоплення Костянтинівки чи провал операції Сил оборони. За словами військових, під час тих самих боїв українські штурмовики також захопили у полон двох російських військовослужбовців, що, на їхню думку, підтверджує інтенсивність і змінний характер боїв у місті. У підрозділі підкреслили, що війна складається не лише з перемог, а окремі втрати не можуть характеризувати загальний результат бойової операції.

    Окремо військові звернули увагу на інформаційну складову ситуації. У заяві зазначається, що російська сторона традиційно використовує українських військовополонених як інструмент психологічного та інформаційного впливу. У полку закликали українців не поширювати матеріали, створені російською пропагандою, та не допомагати ворогу досягати інформаційного ефекту. Також наголошується, що найважливішим залишається збереження життя військових і їхнє повернення додому в межах майбутніх обмінів.

    Події відбуваються на тлі складної ситуації навколо Костянтинівки. Цього ж дня головнокомандувач ЗСУ Олександр Сирський повідомив про робочу поїздку на Костянтинівський напрямок. За його словами, російські війська продовжують спроби прориву, концентрують особовий склад та активно застосовують штурмові групи. Українське командування зазначає, що Сили оборони утримують рубежі та проводять контрдиверсійні заходи в межах міста.

    Останніми тижнями Костянтинівка залишається одним із найгарячіших напрямків фронту. Російська сторона неодноразово заявляла про встановлення контролю над містом, однак Генеральний штаб ЗСУ ці повідомлення спростовував, пояснюючи, що окремим російським малим піхотним групам вдається проникати в забудову, після чого українські підрозділи проводять їх пошук і знищення. Саме в умовах таких маневрених міських боїв окремі епізоди можуть швидко ставати предметом інформаційного протистояння.

    Аналітики також зазначають, що бої за Костянтинівку дедалі більше нагадують ситуацію, яка раніше склалася навколо Покровська. Російські підрозділи намагаються проникати невеликими групами в міську забудову, закріплюватися в окремих кварталах і створювати загрозу для української оборони. Саме тому офіційні представники ЗСУ закликають оцінювати ситуацію виключно за сукупністю підтверджених даних, а не за окремими відео чи заявами сторін конфлікту.

  • Росіяни просунулися ще на двох ділянках фронту: DeepState оновив карту бойових дій

    Росіяни просунулися ще на двох ділянках фронту: DeepState оновив карту бойових дій

    Аналітичний проєкт DeepState повідомив про нові зміни на лінії фронту в Донецькій області. Згідно з оновленням інтерактивної карти бойових дій, російські війська змогли просунутися в районах населених пунктів Міньківка та Новомаркове, що розташовані на Краматорському напрямку. Про це аналітики повідомили в ніч на 20 липня після чергового оновлення мапи.

    У DeepState зазначили, що зміни стосуються саме районів Міньківки Бахмутського району та Новомаркового Краматорського району. Водночас аналітики не оприлюднили деталей щодо масштабу просування російських підрозділів або причин зміни лінії бойового зіткнення. Також не уточнюється, чи йдеться про повне встановлення контролю над новими позиціями, чи лише про тактичне просування на окремих ділянках.

    Міньківка розташована у Соледарській міській громаді Бахмутського району Донецької області. Село знаходиться поблизу траси, що сполучає Бахмут і Слов’янськ, тому ця ділянка фронту вже тривалий час залишається однією з найактивніших. Новомаркове входить до складу Костянтинівської міської громади Краматорського району та також є важливим елементом оборонної лінії українських військ.

    Оновлена карта DeepState свідчить, що російські сили продовжують намагатися розширити зону свого контролю на Краматорському напрямку. Саме цей відтинок фронту останніми місяцями залишається одним із ключових для окупаційної армії, яка прагне створити передумови для подальшого наступу в напрямку Костянтинівки, Слов’янська та Краматорська. Водночас проєкт наголошує, що його карта відображає оцінку ситуації на основі відкритих джерел, фото- та відеоматеріалів, супутникових знімків і підтвердженої інформації, тому оновлення можуть відбуватися із певною затримкою з міркувань безпеки.

    Аналітики DeepState регулярно фіксують зміни на цій ділянці фронту. Зокрема, ще 10 липня вони повідомляли про просування російських військ поблизу Міньківки, а також про зміни поблизу Костянтинівки та Затишка. Це свідчить, що бойові дії в районі тривають практично безперервно, а противник не припиняє спроб покращити своє тактичне положення.

    Просування окупантів Скриншот мапи DeepState

    Попри нові зміни на карті, Генеральний штаб ЗСУ традиційно не коментує кожне оновлення DeepState окремо. У своїх щоденних зведеннях військове командування повідомляє про кількість бойових зіткнень та напрямки, де українські підрозділи відбивають штурми противника, не підтверджуючи автоматично всі зміни, які відображають незалежні аналітичні ресурси. Саме тому повідомлення DeepState варто розглядати як незалежну оцінку оперативної обстановки, а не як офіційну заяву українського військового командування.

    Водночас останні тижні показують, що ситуація на цьому відтинку фронту залишається динамічною. Уже 14 липня DeepState повідомляв про успішні контратаки українських військових на Олександрівському напрямку, де Сили оборони змогли відкинути російські підрозділи поблизу чотирьох населених пунктів. Крім того, за підрахунками аналітиків проєкту, у червні російські війська окупували близько 84 квадратних кілометрів української території, однак площа звільнених українськими силами територій за той самий період виявилася більшою.

    Експерти зазначають, що Краматорський напрямок залишається одним із найважливіших для обох сторін. Для російської армії просування в районах Міньківки та Новомаркового може створювати передумови для подальшого тиску на українську оборону в напрямку Костянтинівки та Слов’янсько-Краматорської агломерації. Водночас українські військові продовжують стримувати наступальні дії противника, завдаючи йому значних втрат у живій силі та техніці, що підтверджується як офіційними зведеннями Генштабу, так і оцінками незалежних аналітичних ресурсів.

  • У Донецьку спалахнув склад боєприпасів: детонація тривала годинами

    У Донецьку спалахнув склад боєприпасів: детонація тривала годинами

    У тимчасово окупованому Донецьку в ніч проти 13 липня стався потужний вибух на складі боєприпасів, після чого розпочалася тривала детонація снарядів. У мережі з’явилися численні відео, на яких видно масштабну пожежу та серію вибухів, що не припинялися протягом тривалого часу.

    Про інцидент повідомили моніторингові Telegram-канали, а також місцеві пабліки, які публікували кадри з різних районів окупованого міста. Через значну відстань до місця події на відеозаписах можна розгледіти лише велике полум’я, яке освітлює нічне небо, однак добре чути безперервні вибухи.

    За повідомленнями очевидців, після першого потужного вибуху на складі розпочалася неконтрольована детонація боєприпасів. Снаряди вибухали один за одним, а уламки та боєприпаси хаотично розліталися в повітрі. Через характер вибухів можна припустити, що вогонь охопив значний запас боєкомплекту, хоча офіційного підтвердження цієї інформації наразі немає.

    Станом на цей момент причини займання залишаються невідомими. Також не розголошуються точне місце розташування складу, масштаби руйнувань та інформація про можливі втрати серед особового складу чи техніки окупаційних військ. Представники окупаційної адміністрації Донецька інцидент поки що не коментували.

    Подібні вибухи на складах боєприпасів мають суттєвий вплив на забезпечення військ, адже можуть призводити до втрати значних запасів снарядів, необхідних для ведення бойових дій. Водночас офіційного підтвердження того, що саме стало причиною пожежі та вибухів, наразі немає.

    Останнім часом на тимчасово окупованих територіях дедалі частіше повідомляють про вибухи, пожежі та пошкодження військової логістики російських окупаційних сил. Зокрема, раніше стало відомо про знищення мосту, який сполучав Донецьк із Маріуполем. Після цього рух транспорту через переправу став неможливим, що змусило окупаційні війська шукати альтернативні маршрути для перекидання особового складу, техніки та боєприпасів.

    Крім того, останніми днями повідомлялося і про інші удари по військовій інфраструктурі на тимчасово окупованих територіях. За даними українських ЗМІ, серія атак спричинила паніку серед окупаційних військ, а також посилила проблеми із забезпеченням окремих напрямків. Зокрема, експерти зазначають, що регулярні удари по складах, логістичних вузлах та транспортній інфраструктурі можуть суттєво ускладнювати можливості російської армії підтримувати інтенсивність бойових дій.

    Наразі незалежно підтвердити обставини нічної пожежі та вибухів у Донецьку неможливо. Інформація про наслідки інциденту продовжує уточнюватися.