Uanews.life

Позначка: експорт

  • Українські правоохоронці викрили тіньову систему нелегального експорту

    Українські правоохоронці викрили тіньову систему нелегального експорту

    В Україні викрили масштабну тіньову систему експорту, яка діяла роками та завдавала державі мільйонних збитків. У центрі схеми — бізнесмен Вемір Давітян, діяльність якого безпосередньо пов’язана з незаконним вивезенням товарів військового та подвійного призначення.

    За даними розслідування, для прикриття незаконних операцій використовувалися фірми-«прокладки» та підроблені документи. Завдяки цьому продукція маскувалася під цивільні товари, а митні декларації містили неправдиві дані про вартість і призначення вантажів.

    Суть схеми полягала у багаторівневих маніпуляціях:

    • заниження митної вартості,

    • підміна товарних позицій у деклараціях,

    • приховування реальних кінцевих одержувачів за мережею підставних компаній.

    Частина цих постачань зрештою потрапляла до країн, щодо яких діють міжнародні обмеження. Це створювало не лише економічні втрати для України, а й прямі загрози міжнародній репутації держави.

    Відомо, що деякі операції Давітяна здійснювалися із використанням фальшивих сертифікатів походження товарів. Це дозволяло уникати податків та виводити прибутки у «тінь», після чого гроші переводилися за кордон через пов’язані комерційні структури.

    Не менш тривожним є факт участі у схемах представників митних та контролюючих органів. Саме вони створювали «безпечний коридор» для незаконного експорту, отримуючи хабарі за свою бездіяльність чи умисне приховування порушень. Завдяки такому покровительству Давітян роками залишався поза відповідальністю, попри очевидні докази та резонансні викриття.

    Ця історія ще раз демонструє, наскільки глибоко корупція вкоренилася у державних інституціях. Без системного «дахування» з боку чиновників подібні схеми просто не могли б існувати.

  • На Житомирщині посадовці завдали державі 23 мільйони збитків через вирубку лісу

    На Житомирщині посадовці завдали державі 23 мільйони збитків через вирубку лісу

    У Житомирській області викрили низку посадовців, причетних до серйозних порушень у сфері охорони лісових ресурсів. За даними обласної прокуратури, загальна сума збитків, завданих державі, перевищує 23 мільйони гривень. Фігурантами стали працівники державних підприємств, приватних компаній, а також представники місцевої влади.

    Зокрема, співробітницю державного підприємства «Грозинське» підозрюють в організації незаконної вирубки дерев у лісових масивах, які були передані підприємству під охорону. Внаслідок її дій державі завдано понад 14,6 мільйона гривень збитків.

    Ще один інцидент пов’язаний із лісничим зі «Столичного лісового офісу» філії ДП «Ліси України». Через службову недбалість він допустив самовільну вирубку 286 дерев. Збитки оцінили у 2,4 мільйона гривень.

    Також фігурує директор приватного товариства з обмеженою відповідальністю, який, за версією слідства, організував вивезення пиломатеріалів, заборонених до експорту. Для цього використовували підроблені документи. Сума збитків перевищила 5 мільйонів гривень.

    Окремо прокуратура повідомила про завершення розслідування та передання до суду обвинувального акта щодо керівника полігону твердих побутових відходів, що належить Житомирській міській раді. Слідство встановило, що він не забезпечив належний захист прилеглих лісових земель від забруднення, завдавши шкоди на 840 тисяч гривень.

    Правоохоронці інкримінують фігурантам кримінальні правопорушення за кількома статтями Кримінального кодексу України:

    • ч. 3 ст. 201-1 — контрабанда,

    • ч. 1 ст. 239 — забруднення або псування земель,

    • ч. 4 ст. 246 — незаконна порубка лісу,

    • ч. 4 ст. 358 — підроблення документів.

    Наразі тривають необхідні процесуальні дії.

  • В Україні викрили масштабну схему експорту сої

    В Україні викрили масштабну схему експорту сої

    В Україні викрили схему, що дозволяє експортувати сою під виглядом соєвого шроту, уникаючи сплати податків. За даними журналіста-розслідувача Євгена Плінського, ця махінація стала можливою завдяки змінам, які запровадив український уряд.

    Суть схеми полягає в тому, що сировину вивозять за межі країни не як зернову культуру (що передбачає 14% податку при експорті), а як продукт переробки — соєвий шрот. Оскільки шрот офіційно не обкладається митом, його можна вивозити без податкових обмежень і навіть без документів про походження продукції.

    Ключову роль у цій лазівці, за словами Плінського, зіграв уряд — саме він виключив шрот із переліку товарів, на які поширюється режим експортного забезпечення. У результаті обсяги експорту “шроту” стрімко зросли. Проте схема стала публічно відомою лише після того, як у березні 2025 року румунські митники затримали 32 вагони із соєю, яка була задекларована як шрот.

    За інформацією журналіста, однією з ключових ланок схеми є компанія ТОВ “Платинум Логістик”, яка після початку скандалу 1 квітня терміново змінила назву на ТОВ “ЮДК”. Засновниками цих структур є Ігор Кизима та В’ячеслав Жуков — фігуранти багатьох компаній, пов’язаних із тіньовими експортними операціями.

    Схематично махінація виглядає так:
    — Посередники скуповують сою у фермерів за готівку та демпінговими цінами;
    — Зерно транспортується до Чернівців і передається “операторам схеми”, також за готівку;
    — Компанія “Платинум Логістик” організовує перевалку у вагони й наймає перевізника;
    — Одночасно формуються фіктивні документи через фірми-одноденки, зокрема “Лаптер Груп”, у яких зазначається, що вантаж — не зерно, а шрот.

    Митниця, за словами журналіста, не чинить перешкод — вагони прямують до переробних підприємств у ЄС. Там вони розвантажуються, а розрахунок за “український шрот” проводиться у валюті через офшорні юрисдикції — вже без податкового контролю з боку України.

    Варто зазначити, що такі схеми не тільки призводять до прямих втрат бюджету, але й створюють нерівні умови для легального експорту та знижують репутацію країни на зовнішніх ринках.

  • Банани на межі вимирання: грибкова епідемія загрожує світовій фруктовій індустрії

    Банани на межі вимирання: грибкова епідемія загрожує світовій фруктовій індустрії

    Банан — звичний, майже банальний фрукт, який асоціюється зі сніданками, дитячими перекусами і дешевим джерелом енергії. Але за його доступністю ховається глибока вразливість, яка сьогодні загрожує існуванню цього фрукта в глобальному масштабі.

    Головна проблема — тотальна генетична однорідність. Майже всі банани, які вирощуються на експорт, належать до єдиного сорту — Кавендіш. Він є генетичним клоном, обраним не за стійкість, а за стабільні смакові якості, легкість транспортування і здатність довго зберігатися. Але саме ця однорідність стала фатальною слабкістю.

    Як пише Forbes, бананова індустрія перебуває на межі катастрофи через агресивний грибок — Fusarium oxysporum Tropical Race 4 (TR4). Цей патоген уражає кореневу систему рослини і практично не піддається лікуванню або контролю.

    TR4 уже знищив тисячі гектарів плантацій у Південно-Східній Азії і стрімко поширюється по Африці та Латинській Америці. Через відсутність генетичної різноманітності банани не мають захисних механізмів проти хвороби. Це повторення історії сорту Грос Мішель, який був витіснений у середині XX століття попереднім штамом панамської хвороби.

    Сьогодні понад 80% всього світового експорту бананів перебуває під загрозою — TR4 не залишає шансів плантаціям, де вирощують Кавендіш. І хоча вчені шукають вихід, розробляючи генетично модифіковані або нові стійкі сорти, час працює не на користь людства.

    Наприклад, австралійські дослідники створили банан QCAV-4, що має імунітет до TR4. Компанія Chiquita теж працює над сортом Yelloway 1, здатним краще протистояти загрозі.

    Проте навіть багатообіцяючі розробки стикаються з регуляторними бар’єрами, недовірою до ГМО і довгим шляхом до масштабного впровадження. Тим часом грибок не чекає.

    Ця історія — більше ніж загроза одному фрукту. Вона є тривожним сигналом для всієї агросфери: монокультури, які здаються ефективними, створюють ідеальні умови для глобальних криз. Якщо не перейти до більш різноманітного і стійкого сільського господарства, світ ризикує втратити не тільки банани, а й багато інших культур, що годують мільярди.

  • Українські яйця офіційно з’являться на полицях Канади

    Українські яйця офіційно з’являться на полицях Канади

    Канадський ринок відкрився для українських виробників столових яєць. Як повідомило Посольство України в Канаді, Канадське агентство інспекції харчових продуктів (CFIA) погодило відповідний сертифікат, що дозволяє офіційний експорт яєць з України.

    Це рішення стало результатом тривалої міжвідомчої співпраці, у якій брали участь Міністерство закордонних справ, українське посольство в Оттаві та Держпродспоживслужба.

    У дипломатичній місії наголошують: відкриття нового напрямку експорту — це частина ширшої економічної стратегії України, яка передбачає активне розширення зовнішніх ринків, підтримку національного бізнесу в умовах війни та промоцію українських товарів як конкурентоспроможних і безпечних.

    Рішення Канади дозволяє не лише наростити обсяги експорту, а й зміцнити довіру до українських виробників серед західних партнерів, що важливо для тривалого розвитку українського аграрного сектору в кризових умовах.

  • Чому в Україні неможливі справжні податкові реформи

    Чому в Україні неможливі справжні податкові реформи

    Кожного разу, коли в Україні лунають розмови про «справедливу податкову систему», суспільство завмирає в очікуванні, а політики — у страху. Податкова реформа — одне з тих питань, яке роками залишається хронічно нерозв’язаним. І головна причина не у браку законопроєктів чи фахівців. Вона — у самому серці системи.

    У 2018 році президент США Дональд Трамп ввів протекціоністські мита на імпорт китайської продукції. У відповідь ринки впали, а особистий статок самого Трампа скоротився на $500 мільйонів. Це ціна за політичне рішення в інтересах економіки США. В Україні такий сценарій — просто фантастика.

    Жоден український чиновник чи депутат не ризикне ухвалити податкове рішення, яке вдарить по його бізнесу або бізнесу близького оточення.

    Ось як виглядає нинішня податкова модель:

    • Експорт сировини: мита — нульові (виняток — металобрухт), ПДВ — відшкодовується в повному обсязі.

    • Імпорт: практично без обмежень, навіть у чутливих секторах, де страждає національний виробник.

    • Розкіш: жодного спеціального оподаткування. Елітні авто, яхти, багатоквартирні маєтки — все без «податку на багатство».

    • Рента за користування надрами: мізерні 1,5 млрд грн на рік, хоча йдеться про багатомільярдні обсяги ресурсів.

    Хто виграє?

    Вигоду отримують кілька фінансово-промислових груп, що контролюють експорт сировини — металів, аграрної продукції, руди. За оцінками, з 2014 року саме ці гравці вивели понад $50 млрд з країни, не створивши жодного стабілізаційного або резервного фонду.

    Податок на прибуток для них — у середньому 18%, у той час як, наприклад, європейські нафтогіганти платять 25–30%. Ефект зрозумілий: олігархи багатіють, бюджет — бідніє.

    Хто платить за «бенкет»?

    • Громадяни — через акцизи, зростання ПДВ і загальне підвищення цін.

    • Малий бізнес — через постійні загрози ліквідації спрощеної системи оподаткування та податковий тиск.

    Тобто ті, хто не має ані офшорів, ані лобістів у парламенті, — платять найбільше.

    Головний бар’єр до будь-якої реформи — Верховна Рада. Прогресивна шкала оподаткування — це удар по кишенях самих депутатів, міністрів та їхніх родин. Саме тому закони, які мали б змінити ситуацію, не проходять навіть перше читання.

    Замість цього парламент розглядає зміни, які ударяють по найвразливіших: фопах, вчителях, медиках, пенсіонерах.

    Це питання часто звучить у суспільстві. Відповідь проста: у Скандинавії еліти платять 45–60% податків, а в Україні — часто менше, ніж водій таксі, що працює в тіні.

    Поки українська політична еліта не буде готова платити за правилами, які хоче встановити для інших, — податкова реформа залишатиметься лише гаслом. А державний бюджет — дірою, яку лататимуть коштом тих, у кого й так майже нічого не лишилось.

  • Україна лідирує серед імпортерів зброї, а Росія втрачає експортні позиції

    Україна лідирує серед імпортерів зброї, а Росія втрачає експортні позиції

    Україна другий рік поспіль залишається найбільшим імпортером зброї у світі. За даними Стокгольмського міжнародного інституту дослідження проблем миру (SIPRI), наша країна отримала найбільше військової допомоги за останні п’ять років, що стало прямим наслідком повномасштабного вторгнення Росії.

    За період 2020-2024 років частка України у світовому імпорті зброї склала 8,8%. Основні постачальники озброєнь:

    • США – 45% загального імпорту;
    • Німеччина – 12%;
    • Польща – 11%.

    У 2024 році Україна отримала 18% від загального світового імпорту озброєнь, що є рекордним показником. Для порівняння, у 2023 році цей показник становив 14%, а у 2022 році – 8,7%.

    Зростання військових закупівель спостерігається по всій Європі. Члени НАТО збільшили імпорт зброї на 105% у порівнянні з 2015-2019 роками. Основним постачальником залишаються США, для яких Європа стала головним ринком (35% експорту), випередивши Близький Схід (33%).

    До п’ятірки найбільших імпортерів зброї за останні п’ять років, окрім України, увійшли:

    • Індія,
    • Катар,
    • Саудівська Аравія,
    • Пакистан.

    США також зміцнили позиції найбільшого світового експортера зброї, збільшивши частку ринку з 35% до 43%. Американське озброєння постачалося у 107 країн.

    Другим найбільшим експортером стала Франція, яка майже втричі збільшила продаж зброї до європейських країн. Основним покупцем французької зброї залишається Індія.

    Натомість Росія продовжує втрачати позиції: її експорт озброєнь за останні роки впав на 64% через санкції, міжнародний тиск та війну проти України.

    До 2022 року Україна входила до топ-20 світових експортерів зброї. Однак після повномасштабного вторгнення країна суттєво скоротила продажі через внутрішні потреби та законодавчу заборону на експорт озброєнь. Внаслідок цього Україна опустилася на 20-те місце у рейтингу експортерів – падіння становить 72% за останні п’ять років.

    До війни основним покупцем української зброї був Китай, на який припадало 67% усього експорту.

    Попри те, що Україна залишається найбільшим імпортером зброї, ситуація може змінитися в залежності від міжнародної підтримки. Рішення США про призупинення військової допомоги та потенційні зміни у європейській політиці можуть вплинути на подальші поставки. Водночас Україна розвиває власне виробництво озброєнь, що може вплинути на ситуацію в найближчі роки.

  • Україна втрачає стратегічну сировину через експорт

    Україна втрачає стратегічну сировину через експорт

    Різке зростання експорту брухту чорних металів з України у 2024 році, який зріс на 60% порівняно з минулим роком і досяг 293,2 тис. тонн, викликало серйозну стурбованість серед вітчизняних металургів. Масове вивезення критично важливої сировини ставить під загрозу стабільність роботи металургійної галузі, яка є стратегічною для української економіки.

    Подібне зростання експорту Україна вже пережила у 2021 році, коли за кордон було відвантажено 615,7 тис. тонн металобрухту – у 17 разів більше, ніж роком раніше. Цей сплеск відбувся на тлі відновлення глобальної металургійної галузі після спаду, викликаного пандемією COVID-19. Основним споживачем українського брухту тоді була Туреччина.

    У відповідь на ситуацію влада запровадила експортне мито на рівні €180/т, щоб захистити вітчизняну металургію. Проте це рішення виявилося недостатньо ефективним через дірки у регуляторній системі.

    Мита на експорт металобрухту з України не поширюються на країни ЄС, де діє нульовий тариф. Ця лазівка дозволяє експортерам уникати сплати мита, оформлюючи поставки до країн Євросоюзу, звідки сировина потім реекспортується до Туреччини та інших країн.

    Наприклад, у 2024 році Польща імпортувала 248,6 тис. тонн українського брухту, що на 55% більше, ніж роком раніше. При цьому, експорт польського брухту за кордон теж різко зріс – на 69,9% рік до року, досягнувши понад 1,29 млн тонн. Значна частина цієї сировини прямує до Туреччини, де її обсяг за 11 місяців 2024 року досяг 452,71 тис. тонн, що у 2,5 раза більше, ніж у 2022 році.

    Українська металургійна галузь, яка вже працює в умовах ускладненого збору сировини через війну, ризикує залишитися без критично важливого ресурсу для виробництва сталі. Це ускладнює виконання планів із нарощування виплавки сталі та посилює залежність від імпорту сировини.

    За словами експертів GMK Center, використання ЄС як транзитної зони для реекспорту брухту в обхід українських мит також позбавляє бюджет України значних надходжень, які могли б бути використані для підтримки металургії або інших критично важливих галузей.

    Україна стикається з необхідністю перегляду правил експорту металобрухту, зокрема через вдосконалення системи моніторингу та введення додаткових заходів для запобігання реекспорту через країни ЄС. Питання збереження стратегічних ресурсів і підтримки металургії мають стати одним із пріоритетів уряду в умовах поточної економічної нестабільності.

  • Рекордні $24,5 млрд виручки від агроекспорту очікується в цьому році

    Рекордні $24,5 млрд виручки від агроекспорту очікується в цьому році

    Український аграрний сектор продовжує демонструвати стійкість навіть в умовах війни. За словами міністра агрополітики та продовольства Віталія Коваля, експортна виручка від агросектору цього року досягне $24,5 млрд, що стане другим найвищим показником в історії України.

    Незважаючи на виклики, аграрії змогли засіяти 19,8 млн га земель та успішно зібрати вирощене.

    “Масового закриття фермерських господарств немає. Аграрії адаптувалися до нових реалій і забезпечили не лише експорт, але й продовольчу безпеку країни,” — зазначив міністр.

    Листопад став рекордним місяцем для українського агроекспорту. Досягнутий результат підкреслює здатність сектору перебудовуватися та продовжувати працювати навіть за складних обставин.

    У 2024 році очікувана виручка лише трохи поступається рекордному показнику 2021 року, який залишається найуспішнішим роком в історії українського аграрного експорту.

    Міністр також акцентував увагу на важливості аграрного сектору для економіки України. Цей сектор продовжує залишатися ключовим джерелом валютних надходжень та сприяє стабільності економіки.

    “Наші аграрії перебудувалися, і це дозволяє нам залишатися конкурентоспроможними навіть у таких непростих умовах,” — підкреслив Віталій Коваль.

    Зусилля з підтримки та розвитку аграрного сектору є важливими для подальшого зростання. За словами експертів, потенціал для нарощування експортних можливостей є, зокрема завдяки інноваціям, розширенню ринків збуту та покращенню логістики.

  • Україна встановила новий рекорд експорту: цифри вражають

    Україна встановила новий рекорд експорту: цифри вражають

    З початку 2024 року український експорт товарів у грошовому еквіваленті перевищив показники за весь попередній рік. Про це заявила перша віцепрем’єр-міністр — міністр економіки Юлія Свириденко під час брифінгу 17 листопада.

    «Станом на 17 листопада Україна експортувала товарів на суму 36,3 мільярда доларів США. Це вже перевищує результат 2023 року, коли показник становив 36,2 мільярда доларів», — повідомила Свириденко.

    Причини зростання експорту

    За словами міністерки, таких вражаючих результатів вдалося досягти завдяки:

    1. Прискоренню експорту продукції нового врожаю: Українські аграрії швидко адаптувалися до нових умов, що дозволило збільшити обсяги відвантажень.
    2. Стабільній роботі “Українського морського коридору”: Відновлення морських поставок значно прискорило експорт зернових та інших товарів.
    3. Відновленню національного виробництва: Після значних втрат у 2022-2023 роках багато підприємств відновили свою роботу, що позитивно вплинуло на обсяги експорту.

    Основні товари, що забезпечили зростання експорту

    Найбільший вклад у досягнення рекорду забезпечили такі товарні групи:

    • Соняшникова, сафлорова або бавовняна олія — експорт на суму 4,4 млрд доларів (5,3 млн тонн).
    • Кукурудза — на 4,2 млрд доларів (25,5 млн тонн).
    • Пшениця та суміші пшениці та жита — на 3,4 млрд доларів (19 млн тонн).
    • Руди та концентрати залізні — на 2,5 млрд доларів (29,7 млн тонн).

    Ці показники демонструють поступове відновлення української економіки навіть в умовах триваючої війни. Завдяки ефективним заходам уряду, українським підприємствам вдалося пристосуватися до нових викликів та наростити обсяги експорту.

    «Це не просто цифри, а свідчення стійкості та потужного потенціалу нашої економіки», — підкреслила Юлія Свириденко.