Uanews.life

Позначка: енергетична криза

  • США продовжили послаблення санкцій для російської нафти ще на 30 днів

    США продовжили послаблення санкцій для російської нафти ще на 30 днів

    Міністерство фінансів США ухвалило рішення ще на місяць продовжити дію тимчасової ліцензії, яка дозволяє окремим країнам купувати російську нафту, що вже перебуває у морі на танкерах. У Вашингтоні пояснили це необхідністю уникнути нової хвилі нестабільності на світовому енергетичному ринку та запобігти дефіциту поставок нафти для найбільш залежних держав.

    Про це повідомив міністр фінансів США Скотт Бессент у соцмережі X.

    За його словами, нове рішення передбачає продовження дії загальної ліцензії ще на 30 днів. Вона стосується поставок російської нафти, які вже були завантажені на танкери та фактично “застрягли” через санкційні обмеження та геополітичну кризу на Близькому Сході.

    Бессент наголосив, що США ухвалили це рішення для підтримки стабільності глобального нафтового ринку та допомоги країнам, які найбільше залежать від імпорту енергоносіїв.

    “Це продовження забезпечить додаткову гнучкість, і ми будемо співпрацювати з цими країнами для надання конкретних ліцензій за потреби. Ця загальна ліцензія допоможе стабілізувати ринок фізичної нафти та забезпечити, щоб нафта досягла країн, які найбільше потребують енергоносіїв”, — заявив глава Мінфіну США.

    Рішення стало несподіваним, оскільки лише за кілька днів до цього США фактично повернули частину санкційних обмежень щодо російської нафти, не продовживши попередній виняток. Однак стрімке загострення ситуації на глобальному ринку енергоносіїв змусило Вашингтон переглянути свою позицію.

    Причиною кризи стала ескалація конфлікту на Близькому Сході та майже повне блокування Іраном Ормузької протоки — одного з найважливіших маршрутів транспортування нафти у світі. Через цей морський коридор проходить значна частина глобального експорту енергоносіїв із країн Перської затоки.

    Після обмеження судноплавства світові ринки почали щодня втрачати мільйони барелів нафти. Це спричинило різке зростання цін на нафту, загрозу дефіциту пального та посилення ризиків для світової економіки.

    Саме на цьому тлі США вперше 12 березня 2026 року погодилися тимчасово пом’якшити санкції проти російської нафти, дозволивши окремим державам завершити вже розпочаті поставки. Спочатку ліцензія діяла до 11 квітня, пізніше її продовжили до 16 травня, а тепер — ще на один місяць.

    За даними міжнародних медіа, найбільше у продовженні винятків були зацікавлені країни Азії, зокрема Індія та Індонезія. Вони залишаються великими імпортерами російської нафти й суттєво залежать від стабільних поставок енергоресурсів.

    Індія після початку повномасштабної війни Росії проти України стала одним із головних покупців російської нафти. Москва, втративши значну частину європейського ринку, почала продавати нафту азійським країнам із великими знижками, що зробило російську сировину надзвичайно привабливою для азійських нафтопереробних компаній.

    На цьому тлі рішення США викликало суперечки серед західних союзників. У Європейському Союзі частина політиків та експертів вважає, що будь-яке пом’якшення санкцій дозволяє Росії продовжувати отримувати значні доходи від продажу енергоносіїв, які Кремль може використовувати для фінансування війни проти України.

    Президент України Володимир Зеленський раніше також критикував подібні рішення Вашингтона. Він заявляв, що пом’якшення санкцій щодо російської нафти виглядає незрозумілим на тлі триваючої агресії РФ та постійних ударів по українських містах і цивільній інфраструктурі.

    У самих США наголошують, що нинішні винятки мають тимчасовий характер і пов’язані винятково з необхідністю стабілізувати глобальний енергетичний ринок. Президент США Дональд Трамп раніше заявляв, що жорсткі санкції проти російського нафтового сектору будуть повністю відновлені після стабілізації ситуації на Близькому Сході та завершення кризи навколо Ормузької протоки.

    Аналітики зазначають, що Вашингтон зараз намагається балансувати між двома стратегічними цілями. З одного боку — послабити фінансові можливості Кремля через санкції, а з іншого — не допустити різкого стрибка світових цін на нафту, який може спровокувати глобальну економічну кризу та внутрішні проблеми для самих США і союзників.

    Експерти також звертають увагу, що ситуація демонструє складність сучасного енергетичного ринку: навіть країни, які підтримують санкційний тиск на Росію, змушені враховувати ризики для світової економіки та залежність багатьох держав від стабільних поставок енергоносіїв.

  • РФ переорієнтовує експорт газу в Азію, але ризикує втратити прибутки

    РФ переорієнтовує експорт газу в Азію, але ризикує втратити прибутки

    Росія намагається змінити напрямки експорту скрапленого природного газу (СПГ), поступово переорієнтовуючи постачання з європейського ринку на країни Азії. Однак цей стратегічний крок може обернутися для Москви суттєвим падінням доходів через значно вищі витрати на транспортування, складні маршрути та санкційні обмеження. Про це повідомляє Reuters із посиланням на галузеві джерела та аналітиків.

    У матеріалі зазначається, що Європейський Союз планує повністю відмовитися від імпорту російського СПГ до 2027 року в межах санкційної політики, запровадженої у відповідь на повномасштабне вторгнення Росії в Україну. На тлі поступового згортання європейського ринку російська влада заявляє про намір шукати нові довгострокові ринки збуту, насамперед в Азії, включно з Індією та іншими країнами регіону.

    Втім, як пише Reuters, на практиці цей перехід виявився значно складнішим, ніж очікувалося в Москві. Одним із перших сигналів стала відмова Індії від закупівлі партії російського СПГ із заводу, що перебуває під санкціями США. За даними джерел у галузі, причиною стали високі витрати на доставку, а також ризики, пов’язані із санкційним тиском і фінансовими обмеженнями.

    Ключовою проблемою для Росії є різке зростання логістичних витрат при переорієнтації поставок на азійські ринки. Якщо раніше доставка СПГ до Європи займала в середньому 17–20 днів, то нові маршрути до Азії можуть тривати від 50 до 80 днів залежно від обраного шляху. Зокрема, перевезення через Суецький канал займає приблизно 50–60 днів, маршрут навколо мису Доброї Надії — до 80 днів, а Північний морський шлях уздовж узбережжя Росії — близько 50–65 днів, але з сезонними обмеженнями.

    Окрім часу доставки, значно зросла і її вартість. За оцінками експертів, транспортування газу до Європи коштує в середньому 1–1,5 долара за мільйон британських теплових одиниць, тоді як доставка до Індії може обходитися вже у 2,5–5 доларів за той самий обсяг. Таким чином, різниця в логістичних витратах може фактично “з’їдати” частину маржі виробників СПГ і зменшувати прибутковість експорту.

    Аналітики також звертають увагу на те, що Росія активно просуває Північний морський шлях як альтернативний стратегічний маршрут для експорту енергоносіїв. Проте його використання залишається обмеженим через високі витрати, складні погодні умови та нестачу спеціалізованого флоту, зокрема танкерів льодового класу. У результаті цей маршрут може виявитися найдорожчим для постачання СПГ до Південної Азії.

    Додатковим фактором ризику є безпекова нестабільність на окремих морських маршрутах, зокрема через Суецький канал, що також впливає на страхові витрати та логістичні схеми постачання. Це створює додатковий тиск на постачальників і змушує їх враховувати не лише відстань, а й геополітичні ризики.

    На цьому тлі експерти зазначають, що навіть потенційно високі ціни на енергоносії на азійських ринках не гарантують Росії збереження попередніх доходів від експорту газу. Збільшення витрат на транспортування, санкційні обмеження та втрата стабільного європейського ринку формують довгостроковий тиск на російський енергетичний сектор.

    Після початку повномасштабної війни Росії проти України ЄС послідовно скорочує залежність від російських енергоносіїв, збільшуючи імпорт СПГ з альтернативних джерел. Зокрема, США вже стали одним із ключових постачальників скрапленого газу до Європи і продовжують нарощувати свою частку на цьому ринку.

  • Нафта різко зросла через загострення між США та Іраном

    Нафта різко зросла через загострення між США та Іраном

    Світові ціни на нафту продовжили стрімке зростання після різкого загострення геополітичної ситуації на Близькому Сході, нового етапу тиску з боку Сполучених Штатів на Іран та повідомлень про можливу ескалацію військово-політичної напруги в регіоні. Інвестори реагують на зростання ризиків для постачання енергоносіїв, а також на потенційні перебої в ключових морських маршрутах, зокрема в Ормузькій протоці, через яку проходить значна частина світового експорту нафти.

    Станом на 10:00 за київським часом ціна нафти марки Brent становила 111 доларів за барель, тоді як американська WTI торгувалася на рівні 107,6 долара за барель, згідно з даними Trading Economics. Для порівняння, ще наприкінці попередньої торгової сесії, у п’ятницю 15 травня, Brent перебувала на рівні близько 108 доларів за барель, а WTI — близько 105 доларів, що означає суттєвий стрибок усього за короткий проміжок часу.

    Аналітики зазначають, що ринок нафти відреагував не лише на конкретні економічні чинники, а насамперед на різке зростання політичної невизначеності, пов’язаної з Іраном. У центрі уваги опинилися повідомлення про нові вимоги США до Тегерана в межах переговорів щодо ядерної програми, які фактично значно посилили позицію Вашингтона та були сприйняті як ультимативні.

    За даними медіа, зокрема іранського агентства Fars, новий пакет вимог Сполучених Штатів передбачає радикальні кроки з боку Ірану, включно з відмовою від накопичених запасів збагаченого урану, скороченням ядерної інфраструктури до одного об’єкта, а також заморожуванням ядерної програми на тривалий період — до 20 років. Окремим елементом цих вимог, за інформацією BBC, є також відмова США від будь-яких компенсаційних або репараційних зобов’язань.

    Такі умови, за даними джерел, були сприйняті Тегераном як неприйнятні та фактично заблокували прогрес у дипломатичних переговорах. На цьому тлі зросла ймовірність нового витка конфронтації між двома країнами, що автоматично підвищило премію за ризик на глобальному енергетичному ринку.

    Додатковий тиск на ринок створили заяви президента США Дональд Трамп, який попередив Іран про можливі наслідки у разі відсутності швидкого прогресу в переговорах. У своїх публічних виступах він заявив, що Тегерану “краще поквапитися”, інакше наслідки можуть бути “руйнівними”. Ці слова були сприйняті ринками як сигнал про можливу військову ескалацію, що традиційно призводить до зростання цін на нафту через ризики перебоїв постачання.

    Ситуацію додатково ускладнили повідомлення про атаку безпілотників на ядерний об’єкт в Об’єднаних Арабських Еміратах. Хоча офіційного підтвердження деталей інциденту немає, сам факт появи таких повідомлень посилив нервозність інвесторів. Ринок реагує особливо чутливо на будь-які сигнали про можливі удари по енергетичній або ядерній інфраструктурі в регіоні, який є одним із ключових центрів світового енергетичного виробництва.

    Окремим фактором тиску стало рішення США не продовжувати дію дозволу на купівлю російської нафти, який діяв із 13 березня. Це рішення фактично звузило очікувану пропозицію на світовому ринку, що додатково підтримало зростання цін. У поєднанні з нестабільністю на Близькому Сході це створило подвійний ефект дефіцитних очікувань серед трейдерів.

    Водночас особливу увагу ринку привертає ситуація в Ормузькій протоці — стратегічно важливому морському коридорі, через який транспортується значна частина нафти з країн Перської затоки. За наявними оцінками, комерційне судноплавство в регіоні суттєво скоротилося, а рух суден став обмеженим і нестабільним. Більшість суден, що залишаються в районі протоки, пов’язані з іранськими логістичними операторами, що ще більше посилює занепокоєння щодо можливих перебоїв у глобальних постачаннях.

    Експерти підкреслюють, що саме поєднання політичної напруги, ризиків військової ескалації та потенційних обмежень ключових морських маршрутів створює умови для подальшої волатильності на нафтових ринках. У разі нового загострення ситуації ціни можуть продовжити зростання, оскільки ринок закладає у вартість бареля не лише поточну пропозицію, а й очікування можливих перебоїв у майбутньому.

    Таким чином, нафтовий ринок опинився під впливом одразу кількох факторів високого ризику — дипломатичного, військового та логістичного, що формує одну з найнапруженіших ситуацій останнього часу в глобальній енергетичній системі.

  • США можуть частково пом’якшити санкції проти російської нафти

    США можуть частково пом’якшити санкції проти російської нафти

    США у майбутньому можуть знову тимчасово пом’якшити або навіть частково скасувати санкційні обмеження щодо російської нафти, яка транспортується морськими шляхами, зокрема танкерами. Такі можливі кроки не означатимуть повного перегляду санкційної політики, однак можуть стати інструментом ситуативного регулювання глобального енергетичного ринку.

    Про це повідомляє Bloomberg із посиланням на оцінки ринкової ситуації та політичні сигнали з Вашингтона.

    За даними видання, адміністрація президента США Дональда Трампа 16 травня ухвалила рішення не продовжувати дію ліцензії, яка раніше дозволяла низці країн-імпортерів тимчасово здійснювати закупівлю російської нафти, попри чинні санкційні обмеження. Це рішення стало черговим кроком у напрямку посилення економічного тиску на Російську Федерацію та скорочення її доходів від енергетичного експорту.

    Водночас Bloomberg наголошує, що така політика не є остаточною та може змінюватися залежно від низки факторів. Серед ключових причин потенційного перегляду обмежень називають, по-перше, активне лобіювання з боку окремих азійських союзників США, які залежать від стабільних постачань енергоносіїв і можуть виступати за більш гнучкий підхід до санкцій. По-друге, важливим фактором є ситуація на світовому нафтовому ринку: у разі різкого зростання цін, дефіциту пропозиції або енергетичної нестабільності Вашингтон може бути змушений тимчасово дозволити певні операції з російською нафтою, щоб уникнути глобальних економічних шоків.

    Таким чином, санкційна політика США щодо російського енергетичного сектору залишається інструментом, який може коригуватися залежно від геополітичної та економічної кон’юнктури. Попри загальний курс на обмеження доходів Москви від експорту енергоресурсів, у Вашингтоні зберігають можливість тактичних винятків у разі необхідності стабілізації ринку.

    Що передувало

    Ще 13 березня Міністерство фінансів США тимчасово пом’якшило частину нафтових санкцій проти Росії, дозволивши завершення операцій із вже відвантаженою сировиною. Це рішення фактично стало короткостроковим винятком із загального санкційного режиму та викликало дискусії щодо послідовності політики Вашингтона.

    Водночас президент України Володимир Зеленський наголошував, що будь-яке послаблення санкцій проти Росії є передчасним і небезпечним, адже воно може створити додаткові ресурси для продовження війни проти України.

    Згодом міністр фінансів США Скотт Бессент заявляв, що Сполучені Штати не планують продовжувати винятки, які дозволяли закупівлю окремих сортів російської нафти. Проте вже через кілька днів американське Міністерство фінансів знову видало тимчасовий дозвіл, що продемонструвало зміну підходів у короткі строки.

    Наприкінці квітня Бессент також заявляв про намір США поступово «перекрити кисень» російському та іранському нафтовому експорту, підкреслюючи, що Вашингтон більше не має наміру робити поступки, які могли б стабілізувати доходи країн-агресорів.

  • Постачальники масово відмовляються від лікарень через ризики закупівель

    Постачальники масово відмовляються від лікарень через ризики закупівель

    Постачальники електроенергії дедалі частіше відмовляються від співпраці з лікарнями, комунальними підприємствами, школами та іншими бюджетними установами через високі юридичні та кримінальні ризики, які виникають під час державних закупівель. Представники енергетичного ринку заявляють, що нинішня система контролю та судова практика фактично роблять роботу з бюджетним сегментом непередбачуваною та економічно небезпечною для компаній.

    Про це заявила директорка з енергозбуту ТОВ «ЕНЕРГО РЕСУРС РІ ГРУП» Христина Ян. За її словами, частина постачальників уже фактично припинила участь у тендерах для бюджетних установ, оскільки ризики роботи в цьому сегменті перевищують потенційні вигоди.

    Представниця компанії наголосила, що проблема полягає не лише у фінансових труднощах, а й у постійній зміні підходів до трактування законодавства, умов договорів та механізмів державних закупівель. За її словами, навіть укладання контракту з бюджетною установою нині може обернутися для постачальника судовими процесами або претензіями правоохоронних органів.

    «Зміна правил, тому що у нас взагалі зараз працювати з бюджетними установами — це вже ризик. Сам факт укладання цього договору. І як практика, ми ще намагаємось, в той час, коли інші компанії вже відходять дійсно від роботи з цими установами, ми ще намагаємось тяжко-важко, але намагаємось працювати», — заявила Христина Ян.

    За словами учасників ринку, ситуація особливо загострилася після того, як правоохоронні органи та прокуратура почали активніше оскаржувати зміни цін у договорах на постачання електроенергії для бюджетних установ. Постачальники стверджують, що нинішня система не враховує специфіку енергетичного ринку, де ціна ресурсу може змінюватися практично щодня залежно від попиту, імпорту, дефіциту генерації, сезонних факторів та рішень Регулятора.

    У компаніях зазначають, що постачальники не мають технічної можливості зафіксувати вартість електроенергії на тривалий період, особливо в умовах війни та постійних коливань на ринку. Водночас правила державних закупівель часто передбачають жорсткі обмеження на зміну ціни у вже укладених договорах.

    Саме через це, за словами Христини Ян, дедалі більше компаній залишають бюджетний сегмент, вважаючи його токсичним та юридично небезпечним.

    Вона наголосила, що постачальники намагаються довести свою позицію у судах та пояснити державним органам, що постійна зміна правил гри руйнує ринок електроенергії та скорочує конкуренцію.

    «Доводити органам, що зміна правил на шляху — це шлях в нікуди. Короткострокове наповнення бюджету, воно просто знищить ринок. Ми активно зараз виступаємо в судах, доводимо свою позицію. І наразі вона, я можу сказати, що наразі вона безрезультатна», — заявила Христина Ян.

    Окремо представниця компанії повідомила, що ТОВ «ЕНЕРГО РЕСУРС РІ ГРУП» готує судовий позов щодо скасування окремих положень постанови Кабінету Міністрів №1178. Йдеться насамперед про норми, які регулюють механізм зміни ціни у договорах на закупівлю електроенергії.

    На думку учасників ринку, чинні правила не відповідають реаліям енергетичного сектору та створюють ситуацію, коли постачальники змушені або працювати собі у збиток, або достроково припиняти виконання договорів.

    «Наразі ми взагалі готуємо позов щодо скасування постанови 1178. А саме цих частин про зміну ціни», — повідомила Христина Ян.

    Окрему критику з боку бізнесу викликають підходи правоохоронних органів до розрахунку так званих збитків у справах щодо закупівель електроенергії. За словами представників компаній, у деяких випадках прокуратура порівнює біржову ціну електроенергії на ринку «на добу наперед» із кінцевою ціною для споживача, не враховуючи обов’язкові складові тарифу.

    Йдеться, зокрема, про ПДВ, тариф на передачу електроенергії, послуги операторів систем розподілу, балансування та інші платежі, які формують кінцеву вартість електроенергії для лікарень, шкіл чи комунальних підприємств.

    «У нас ми отримали розрахунок збитків на 5 мільйонів. Де прокуратура пише: РДН був 5,40, ви продаєте по 8,32. Ми питаємо, що входить в ціну для кінцевого споживача. Вони не знають. Вони порівнюють 5,40 і 8,32. Вони взагалі не мають уявлення, що таке 8,32, де там ПДВ, передача. Вони цього не знають, а суди це задовольняють», — заявила Христина Ян.

    Учасники ринку попереджають, що така практика вже призводить до зменшення кількості постачальників, готових брати участь у тендерах для бюджетних установ. Це, у свою чергу, може негативно вплинути на конкуренцію та призвести до ситуації, коли лікарні, водоканали, школи чи інші комунальні заклади отримуватимуть значно менше пропозицій або взагалі залишатимуться без учасників тендерів.

    Раніше про аналогічні проблеми заявляв директор ТОВ «Євро Трейд Енерджі» Олександр Кудим. За його словами, нинішня практика державних закупівель робить ринок дедалі менш конкурентним, а ризики для постачальників — дедалі більшими.

    Експерти наголошують, що проблема виникає на тлі загальної фінансової кризи в українській енергетиці. Станом на сьогодні сукупні борги на енергетичному ринку України оцінюються приблизно у 200 млрд грн. Значна частина цих боргів пов’язана із хронічними неплатежами, складною системою взаєморозрахунків та дефіцитом коштів у різних сегментах ринку.

    Ситуація додатково ускладнюється війною, пошкодженням енергетичної інфраструктури, необхідністю імпорту електроенергії та нестабільністю цін на ринку. У таких умовах постачальники заявляють, що без змін у підходах до державних закупівель та судової практики ринок може втратити ще більше компаній.

    Учасники галузі закликають державу переглянути чинні механізми регулювання та адаптувати правила закупівель до реальних умов роботи енергетичного ринку. Інакше, попереджають вони, бюджетні установи можуть зіткнутися не лише зі зростанням цін, а й із дефіцитом постачальників електроенергії, що створить додаткові ризики для стабільного функціонування лікарень, комунальної інфраструктури та інших критично важливих об’єктів.

  • Кремль отримує надприбутки: ціни на Urals зросли до максимуму з 2023 року

    Кремль отримує надприбутки: ціни на Urals зросли до максимуму з 2023 року

    Росія суттєво збільшує доходи від експорту нафти на тлі різкого зростання світових цін на енергоресурси, що створює для Кремля додаткові фінансові можливості, зокрема для наповнення бюджету та фінансування державних витрат, включно з військовими потребами.

    Про це повідомляє Bloomberg із посиланням на ринкові та податкові дані.

    За інформацією видання, ціна на російську нафту марки Urals у травні піднялася до найвищого рівня з осені 2023 року. Середня вартість суміші, за даними російської податкової служби, сягнула приблизно 94,87 долара за барель. Це суттєве зростання порівняно з попередніми місяцями та свідчить про посилення глобального попиту на нафту на фоні скорочення пропозиції на ринку.

    Аналітики пов’язують різкий стрибок цін насамперед із загостренням ситуації на Близькому Сході, зокрема з перебоями у постачанні сировини з регіону Перської затоки. Напруженість у районі Ормузької протоки, через яку проходить значна частина світового експорту нафти, призвела до побоювань щодо стабільності поставок, що автоматично підштовхнуло ціни вгору.

    Унаслідок цього на світовому ринку посилився попит на альтернативні джерела постачання, серед яких опинилася і російська нафта. Це дозволило Росії продавати сировину за вигіднішими цінами та збільшувати валютні надходження.

    Згідно з оцінками, для податкових розрахунків вартість російської нафти в рублевому еквіваленті зросла приблизно на 18% у порівнянні з квітнем. Це безпосередньо вплинуло на доходи російського бюджету, які значною мірою залежать від експорту енергоресурсів.

    Окремо зазначається, що податкові надходження від нафти в перерахунку на рублі зросли приблизно на 60% у річному вимірі. Це дало можливість російському уряду активніше поповнювати резервні фонди та уникати скорочення державних витрат, попри економічний тиск з боку санкцій та війни проти України.

    Водночас аналітики звертають увагу, що позитивний ефект від високих цін на нафту частково компенсується зміцненням російського рубля. Національна валюта РФ наразі перебуває на найсильніших позиціях щодо долара з початку 2023 року, що зменшує рублеву виручку від експорту, оскільки продаж нафти здійснюється переважно у валюті.

    Ще одним фактором, який впливає на чистий дохід російського бюджету, є система внутрішніх субсидій для паливного ринку. Щоб стримувати зростання цін усередині країни, уряд РФ змушений компенсувати нафтопереробним компаніям різницю між світовими та внутрішніми цінами.

    На тлі глобального подорожчання пального ці витрати також зросли. За даними Bloomberg, лише у квітні обсяг таких компенсацій досяг майже 5 мільярдів доларів, що є одним із найвищих показників за останні два роки.

    У підсумку, попри зростання доходів від експорту, фінансовий баланс російського енергетичного сектору залишається залежним від поєднання кількох факторів: світових цін на нафту, курсу рубля та внутрішніх бюджетних витрат.

    Аналітики наголошують, що нинішня ситуація на нафтовому ринку залишається нестабільною, оскільки вона значною мірою залежить від геополітичних ризиків у ключових регіонах видобутку та транспортування енергоресурсів. У разі подальшої ескалації конфліктів можливі нові коливання цін, що безпосередньо впливатиме як на світову економіку, так і на доходи країн-експортерів, включно з Росією.

  • Ціни на нафту знижуються на тлі невизначеності між США та Іраном

    Ціни на нафту знижуються на тлі невизначеності між США та Іраном

    Світові ціни на нафту продовжили зниження на тлі підвищеної геополітичної невизначеності та очікувань щодо розвитку ситуації навколо крихкого перемир’я між США та Іраном. Додатковим фактором для ринку стали очікування ключового міжнародного саміту в Китаї за участю президента США Дональда Трампа та голови КНР Сі Цзіньпіна, який може вплинути на глобальну енергетичну політику. Про це повідомляє Reuters.

    Інвестори уважно стежать за розвитком подій на Близькому Сході, де ситуація залишається нестабільною після тривалого періоду військової ескалації. Ринок нафти реагує на будь-які сигнали щодо можливого припинення вогню або, навпаки, відновлення конфлікту, оскільки це безпосередньо впливає на постачання енергоносіїв через один із найважливіших світових логістичних маршрутів — Ормузьку протоку.

    Ф’ючерси на нафту марки Brent знизилися на 1,22 долара, або 1,1%, до 106,55 долара за барель. Американська нафта West Texas Intermediate (WTI) подешевшала на 1,16 долара, або 1,1%, до 101,02 долара за барель. Попри це, обидва еталонні сорти залишаються на високих рівнях, утримуючись поблизу позначки у 100 доларів за барель, що свідчить про збереження структурно напруженого ринку.

    Аналітики відзначають, що ринок нафти перебуває в стані підвищеної чутливості до політичних і військових новин. Після початку ескалації між США, Ізраїлем та Іраном наприкінці лютого, а також на тлі часткових перебоїв у роботі Ормузької протоки, інвестори закладають у ціни премію за геополітичний ризик. Через це навіть короткострокові заяви або дипломатичні сигнали здатні спричиняти різкі коливання котирувань.

    За словами старшої ринкової аналітикині Phillip Nova Пріянки Сачдеви, нинішня ситуація на ринку характеризується відсутністю чіткого тренду, оскільки трейдери балансують між ризиком ескалації та потенційною деескалацією конфлікту. Вона зазначає, що невизначеність навколо Близького Сходу продовжує підтримувати ціни на підвищених рівнях, навіть попри короткострокові корекції.

    Експертка також підкреслила, що будь-яке нове загострення або загроза для постачання нафти через Ормузьку протоку може швидко повернути ринок до стрімкого зростання цін як на Brent, так і на WTI. Через цей стратегічний морський шлях проходить близько п’ятої частини світових поставок нафти та скрапленого природного газу, що робить його критично важливим для глобальної енергетичної стабільності.

    Окремо на ринок впливають і санкційні кроки США. Управління з контролю за іноземними активами (OFAC) нещодавно запровадило санкції проти 12 фізичних та юридичних осіб, які, за даними Вашингтона, сприяли експорту іранської нафти до Китаю. Це посилює тиск на іранський енергетичний сектор і додає додаткову невизначеність щодо подальших постачань.

    Водночас попередні торгові сесії демонстрували протилежну динаміку: напередодні ціни на нафту зросли більш ніж на 3%, продовживши ралі, яке було підтримане ослабленням очікувань щодо стабільного припинення вогню між США та Іраном. Це, своєю чергою, знову підняло ризики перебоїв із постачанням через Ормузьку протоку та посилило побоювання щодо дефіциту енергоносіїв на глобальному ринку.

    Таким чином, нафтовий ринок залишається у фазі високої волатильності, де ключовими драйверами виступають геополітичні події, дипломатичні процеси та ризики для глобальної логістики енергоносіїв. Інвестори продовжують уважно стежити за розвитком ситуації на Близькому Сході та сигналами з великих економічних центрів, які можуть визначити подальший рух цін у коротко- та середньостроковій перспективі.

  • Енергетична криза: країни регіону переходять на угоди з Іраном

    Енергетична криза: країни регіону переходять на угоди з Іраном

    Ірак і Пакистан уклали нові енергетичні домовленості з Іраном щодо постачання нафти та скрапленого природного газу, що свідчить про суттєве посилення ролі Тегерана у регулюванні енергетичних потоків через Ормузьку протоку. Про це повідомляє Reuters із посиланням на п’ять джерел, обізнаних із перебігом переговорів.

    За даними агентства, нові угоди стали результатом різкого загострення енергетичної ситуації в регіоні Перської затоки, де війна США та Ізраїлю проти Ірану спричинила значні перебої в експортуванні нафти та газу. Регіон, який зазвичай забезпечує близько 20% світових поставок енергоносіїв, опинився в умовах нестабільності, а логістичні маршрути через Ормузьку протоку зазнали суттєвих обмежень.

    Останніми тижнями Сполучені Штати посилили тиск на іранську інфраструктуру, зокрема блокували окремі порти та намагалися обмежити морські поставки. Спочатку Іран погрожував повним перекриттям Ормузької протоки, однак згодом змінив підхід і фактично перетворив її на контрольований транзитний коридор, через який проходять енергетичні вантажі під певними умовами.

    Саме в цих обставинах Ірак і Пакистан опинилися серед країн, які найбільше постраждали від перебоїв у постачанні. Ірак традиційно експортує значну частину нафти через Ормузьку протоку, тому будь-які обмеження руху суден безпосередньо впливають на доходи держави. За словами представника іракського міністерства нафти, Багдад нині активно веде переговори з Тегераном щодо збільшення транзитних обсягів, оскільки доходи від нафти формують приблизно 95% державного бюджету країни, і навіть короткострокові перебої створюють серйозний фінансовий тиск.

    У рамках нових домовленостей, як зазначає Reuters, через протоку вже пройшли два великі іракські танкери, кожен із яких перевозить близько двох мільйонів барелів нафти. Це вважається одним із перших сигналів часткової стабілізації транзиту, але вже в новій конфігурації, де Іран відіграє ключову роль у регулюванні потоків.

    Пакистан, який також опинився під значним тиском через зростання цін на паливо та високий сезонний попит на електроенергію, уклав окрему домовленість щодо постачання скрапленого природного газу. Країна традиційно імпортує великі обсяги СПГ для забезпечення електростанцій і промисловості, а в літній період, коли різко зростає споживання через використання кондиціонування, потреба в енергоресурсах стає критичною.

    За даними джерел, до Пакистану вже прямують два танкери зі СПГ у межах нових угод. До початку конфлікту країна отримувала близько десяти партій СПГ щомісяця, однак нинішні перебої в глобальних ланцюгах постачання змусили Ісламабад шукати альтернативні та швидші механізми забезпечення енергією.

    Важливо, що, за інформацією Reuters, ані Ірак, ані Пакистан не здійснюють прямих фінансових розрахунків із Іраном або структурами Корпусу вартових ісламської революції. Така схема дозволяє сторонам формально уникати санкційних обмежень, які продовжують діяти проти Тегерана з боку США та низки західних країн.

    Окремо зазначається, що Катар, один із найбільших експортерів СПГ у світі, не бере прямої участі в укладених угодах, однак був поінформований про постачання до Пакистану перед відправкою вантажів. Це підкреслює складну багаторівневу систему координації енергетичних потоків у регіоні, де кожен крок узгоджується з урахуванням політичних ризиків.

    На тлі цих подій суттєво змінилася ситуація на світових енергетичних ринках. Через скорочення морського трафіку в Ормузькій протоці, який нині становить лише близько 5% від довоєнного рівня, глобальні поставки нафти та газу зазнали значних затримок. Це призвело до різкого зростання цін: нафта марки Brent подорожчала більш ніж на 50% від початку конфлікту, а ціни на СПГ у Європі та Азії зросли на 35–50%.

    Аналітики зазначають, що навіть часткове відновлення транзиту через протоку не гарантує стабілізації ринку, оскільки ключовим фактором залишається політичний контроль над маршрутом. Фактичне посилення ролі Ірану як регулятора енергетичного коридору створює нову геоекономічну реальність, у якій Тегеран може впливати на баланс постачання енергоносіїв у значній частині світу.

    Водночас Іран продовжує наполягати на тому, що контроль над Ормузькою протокою має залишатися за ним і після завершення конфлікту. У Тегерані також вимагають репарацій, скасування санкцій і доступу до заморожених активів як частини будь-якого майбутнього мирного врегулювання.

    Експерти попереджають, що така позиція може ускладнити подальші переговори між США, Іраном та регіональними державами, а також закріпити нову модель енергетичної залежності, де ключові потоки контролюються не лише ринковими механізмами, а й політико-військовим впливом у Перській затоці.

  • НБУ попередив про ризики для економіки через війну на Близькому Сході

    НБУ попередив про ризики для економіки через війну на Близькому Сході

    Національний банк України у своєму інфляційному звіті за квітень 2026 року детально змоделював можливі економічні наслідки розвитку війни на Близькому Сході, зокрема навколо Ірану, та її вплив на українську економіку. Регулятор підкреслює, що через високу невизначеність на глобальних енергетичних ринках цей фактор уже розглядається як один із ключових зовнішніх ризиків для макроекономічної стабільності України.

    У звіті НБУ проаналізовано два базові сценарії розвитку подій. Перший, базовий, передбачає поступове зниження геополітичної напруги з кінця другого кварталу 2026 року. У такому випадку світові ціни на нафту марки Brent можуть знизитися до близько 80 доларів за барель наприкінці року. Це, за оцінками Нацбанку, створило б умови для часткового зменшення інфляційного тиску в Україні та стабілізації внутрішнього ринку пального.

    Другий, альтернативний сценарій є значно більш ризиковим і передбачає затяжну ескалацію конфлікту в регіоні. У такому разі ціна на нафту може утримуватися на рівні не нижче 100 доларів за барель до кінця 2026 року. Це означатиме тривалий період високих енергетичних витрат у світовій економіці, що безпосередньо впливатиме і на Україну.

    У НБУ наголошують, що вплив світових цін на нафту на українську економіку є швидким і прямим через високу залежність країни від імпортного пального. Будь-яке зростання вартості нафти автоматично призводить до підвищення цін на бензин, дизель та інші енергоресурси, що, своєю чергою, впливає на всі сектори економіки.

    Особливу увагу регулятор приділяє так званим вторинним ефектам. Зростання вартості пального та логістики поступово закладається у собівартість товарів і послуг. Це означає, що навіть після стабілізації світових цін інфляційний тиск може зберігатися за рахунок накопиченого ефекту підвищених витрат бізнесу.

    Окремо у звіті розглядається вплив на валовий внутрішній продукт. Зростання цін на енергоносії, за оцінками НБУ, пригнічує економічну активність, особливо в енергоємних та транспортно залежних галузях. Підприємства стикаються зі зростанням витрат, що зменшує їхню прибутковість і змушує скорочувати обсяги виробництва або оптимізувати витрати, включно з персоналом і інвестиціями.

    У результаті це створює додаткові бар’єри для економічного відновлення України, яке і так відбувається в умовах війни та значних структурних обмежень.

    Не менш важливим є вплив на зовнішню торгівлю. Подорожчання нафти, природного газу та добрив збільшує витрати України на імпорт критичних енергоресурсів, необхідних як для цивільної економіки, так і для оборонного сектору. Це створює додатковий тиск на платіжний баланс.

    Водночас частина негативного ефекту може бути частково компенсована за рахунок експорту. У НБУ відзначають, що зростання світових цін на продовольство та металургійну продукцію може підтримати українських експортерів. Окремо згадується потенційне збільшення попиту на українські оборонні технології, що формує нові можливості для окремих секторів економіки.

    У звіті також підкреслюється, що глобальні геополітичні зміни можуть одночасно створювати як ризики, так і нові можливості для України. Перерозподіл уваги ключових міжнародних партнерів може впливати на обсяги допомоги та інвестицій, тоді як високі ціни на енергоносії збільшують доходи країн-експортерів нафти, що посилює їхню фінансову спроможність, але не усуває внутрішніх економічних проблем у довгостроковій перспективі.

    На цьому фоні НБУ нагадує, що інфляційний тиск в Україні вже залишається підвищеним. За даними регулятора, у квітні 2026 року споживчі ціни зросли на 1,4% у місячному вимірі та на 8,6% у річному, що є максимальним показником цього року.

    Таким чином, Національний банк підкреслює, що зовнішні шоки, пов’язані з конфліктами на Близькому Сході, залишаються одним із ключових факторів ризику для української економіки у 2026 році. Особливо це стосується інфляції, вартості енергоносіїв та темпів економічного відновлення в умовах війни.

  • Промисловість Німеччини знову падає

    Промисловість Німеччини знову падає

    Промисловий сектор Німеччини продовжує демонструвати ознаки ослаблення: у березні обсяг промислового виробництва в країні знизився другий місяць поспіль, що стало несподіванкою для ринку та додатково посилило занепокоєння щодо стану найбільшої економіки Європи. Про це повідомляє Bloomberg із посиланням на дані Федерального статистичного управління Німеччини.

    Згідно з оприлюдненою статистикою, промислове виробництво скоротилося на 0,7% у порівнянні з попереднім місяцем. Основний негативний вплив на показник справили скорочення випуску в енергетичному секторі та машинобудуванні — традиційно ключових галузях німецької економіки, які забезпечують значну частку промислового експорту. При цьому більшість економістів, опитаних Bloomberg, очікували протилежної динаміки — помірного зростання, що підкреслює розрив між прогнозами ринку та фактичними даними.

    На тлі падіння виробництва окремі зовнішньоторговельні показники виглядали більш оптимістично. Експорт Німеччини у березні зріс на 0,5%, тоді як імпорт збільшився значно суттєвіше — на 5,1%. Значна частина імпортованих товарів надійшла з Китаю, що вкотре підкреслює глибоку інтеграцію німецької промисловості у глобальні ланцюги постачання та залежність від азійських ринків. Водночас така диспропорція між експортом та імпортом може чинити додатковий тиск на торговельний баланс країни.

    Хоча березневі дані частково охоплюють перший період загострення конфлікту на Близькому Сході, аналітики наголошують, що слабкість у промисловості Німеччини не є короткостроковим явищем. Вона спостерігається вже протягом тривалого часу, а енергоємні підприємства залишаються особливо вразливими до коливань цін на нафту та природний газ. Висока вартість енергоносіїв у поєднанні з нестабільною геополітичною ситуацією створює додатковий тиск на виробничі витрати та інвестиційні рішення бізнесу.

    Окремим фактором невизначеності для промисловості залишається глобальна енергетична ситуація, яка продовжує впливати на собівартість виробництва. Зростання цін на нафту та газ унаслідок геополітичної напруги підсилює ризики для промислових компаній, особливо у секторах із високим рівнем енергоспоживання. Це, за оцінками економістів, може стримувати відновлення виробництва у другому кварталі та зберігати волатильність у статистичних показниках.

    Водночас окремі позитивні сигнали все ж фіксуються у суміжних економічних індикаторах. Так, у березні було зафіксовано суттєве зростання заводських замовлень, яке перевищило очікування ринку. Однак аналітики пояснюють це явище ефектом випередження, коли компанії збільшують закупівлі через побоювання подальшого зростання цін або змін у глобальних постачаннях. Це означає, що частина позитивної статистики може мати тимчасовий характер і не обов’язково свідчить про стійке відновлення попиту.

    Головний економіст Commerzbank Йорг Кремер у коментарі зазначив, що повторне зниження промислового виробництва підтверджує загальну тенденцію стагнації, яка триває в німецькій промисловості приблизно півтора року. За його словами, сектор перебуває у стані бокового руху на відносно низькому рівні без чітких сигналів стабільного зростання або глибокого падіння, що ускладнює прогнозування подальшої динаміки.

    Попри це, загальна економічна картина залишається змішаною. У першому кварталі економіка Німеччини показала зростання на 0,3%, що формально свідчить про відсутність рецесії, однак темпи відновлення залишаються слабкими. Уряд країни вже переглянув середньострокові прогнози, знизивши очікуване зростання на 2026 рік до 0,5%, навіть попри плани збільшення витрат на інфраструктуру та оборону.

    Додатковий тиск на економічні перспективи Німеччини створює і глобальна геополітична нестабільність, зокрема війна на Близькому Сході, яка впливає на енергетичні ринки та міжнародну торгівлю. За оцінками Міністерства фінансів Німеччини, країна може недоотримати десятки мільярдів євро податкових надходжень у середньостроковій перспективі через економічні наслідки конфліктів і коливання світових ринків.

    У сукупності ці фактори формують для німецької промисловості складне середовище, де одночасно діють структурні проблеми, енергетичні ризики та зовнішньополітична нестабільність. Аналітики відзначають, що найближчі місяці стануть ключовими для розуміння того, чи зможе промисловий сектор Німеччини перейти до стабільного відновлення, чи залишиться у фазі тривалої стагнації.