Uanews.life

Позначка: Китай

  • Трамп, Путін і Сі: чому Китай не поспішає рятувати Росію, а Європа готується до нової епохи

    Трамп, Путін і Сі: чому Китай не поспішає рятувати Росію, а Європа готується до нової епохи

    Останні дипломатичні візити до Пекіна стали однією з головних геополітичних подій весни 2026 року. Протягом двох тижнів столицю Китаю відвідали одразу два світові лідери — президент США Дональд Трамп та російський диктатор Володимир Путін. Попри масштабну увагу медіа та гучні заяви, жоден із них не отримав від Сі Цзіньпіна всього, на що розраховував. Натомість Китай вкотре продемонстрував, що намагається грати власну гру, використовуючи глобальне протистояння для посилення своїх позицій.

    Візити Трампа й Путіна до Пекіна відбулися на тлі одразу кількох криз — війни Росії проти України, ескалації на Близькому Сході, напруження навколо Тайваню та дедалі гострішого конфлікту між США і Китаєм за вплив у світі. Саме тому результати цих переговорів уважно аналізували не лише у Вашингтоні та Москві, а й у Брюсселі, Києві та столицях азійських держав.

    Під час візиту Дональда Трампа китайська сторона традиційно говорила про «необхідність стабільності» та «політичне врегулювання криз». Міністр закордонних справ Китаю Ван Ї після переговорів заявив, що Пекін підтримує «якнайшвидше завершення конфлікту» в Україні та готовий «відігравати конструктивну роль». Водночас Китай вкотре відмовився називати російське вторгнення війною, продовжуючи використовувати формулювання «українська криза».

    Однак вже через кілька днів після приїзду Трампа до Пекіна прибув Путін. І саме під час цього візиту пролунали значно жорсткіші сигнали. У спільній заяві Росії та Китаю йшлося про необхідність «усунення корінних причин конфлікту», що фактично повторює російську риторику щодо війни проти України.

    Паралельно Сі Цзіньпін використав зустріч із Путіним для критики так званого «світового порядку США», який у Китаї називають «законом джунглів». У Пекіні дедалі частіше просувають концепцію альтернативного світового центру сили, до якого умовно відносять Китай, Росію, Іран та Північну Корею. Західні аналітики вже давно називають цей блок альянсом CRINK.

    Для України результати обох візитів стали тривожним сигналом. Попри очікування частини європейських політиків, Китай не продемонстрував готовності тиснути на Москву з вимогою припинити війну. Навпаки — Пекін і надалі залишається головним економічним та технологічним партнером Кремля, допомагаючи Росії обходити санкції та підтримувати оборонну промисловість.

    Ще одним важливим питанням переговорів між Трампом і Сі стала ситуація навколо Тайваню. Китай наполягав на скасуванні американського пакета озброєнь для Тайбея на суму 14 млрд доларів, погодженого ще наприкінці 2025 року. Після переговорів Трамп зробив кілька заяв, які викликали серйозне занепокоєння серед союзників США в Азії та Європі.

    Американський президент фактично поставив під сумнів готовність США воювати за Тайвань у разі китайського вторгнення. Він заявив, що Америка не прагне конфлікту з КНР через острів і не хоче втягуватися у війну за тисячі кілометрів від власних кордонів.

    Ці слова одразу викликали паралелі з Україною. У багатьох європейських столицях дедалі частіше говорять про те, що США поступово відходять від ролі головного гаранта безпеки Заходу. Особливо після того, як адміністрація Трампа почала відкрито заявляти, що Європа має самостійно забезпечувати власний захист.

    Попри анонсоване перекидання п’яти тисяч американських військових до Польщі, у НАТО зберігається нервозність. У Європі побоюються, що Вашингтон може скоротити свою присутність на континенті та зосередитися на Індо-Тихоокеанському регіоні.

    На цьому тлі війна на Близькому Сході лише посилює кризу довіри. Після загострення конфлікту з Іраном США зіткнулися з дефіцитом ракет, перехоплювачів для Patriot та далекобійних боєприпасів. Американські експерти вже попереджають, що країна може не витримати одночасного протистояння в Європі, Азії та на Близькому Сході.

    Саме цю слабкість уважно аналізують у Москві та Пекіні. Китай використовує ситуацію для посилення економічного впливу, а Росія — для затягування війни проти України.

    Водночас сам Путін також не отримав у Китаї всього, чого хотів. Найбільшим розчаруванням для Кремля стала відмова Пекіна фінансувати газопровід «Сила Сибіру-2». Проєкт мав компенсувати втрату європейського ринку газу та дозволити Росії значно збільшити постачання до Китаю.

    Однак китайська сторона не погоджується на російські умови та вимагає продавати газ за внутрішньоросійськими цінами. Для Кремля це означає серйозний удар по довгострокових енергетичних планах.

    Попри це, Китай і далі залишається головним економічним партнером Росії. Саме китайські товари, електроніка та компоненти дозволяють російській економіці частково компенсувати наслідки санкцій.

    На думку багатьох аналітиків, Сі Цзіньпін не зацікавлений у швидкому завершенні війни в Україні. Для Пекіна конфлікт став інструментом виснаження Заходу та відволікання США від Азії.

    Європа ж дедалі активніше готується до нової реальності, у якій доведеться менше покладатися на Вашингтон. Брюссель уже просуває програми підтримки власної оборонної промисловості та скорочення залежності від китайського імпорту.

    Франція та Німеччина також почали жорсткіше говорити з Китаєм щодо економічної конкуренції. ЄС побоюється, що дешеві китайські товари можуть остаточно знищити частину європейської промисловості.

    У результаті візити Трампа та Путіна до Сі Цзіньпіна лише підтвердили: Китай не збирається рятувати Росію ціною власних інтересів, але й не планує допомагати Заходу перемогти Кремль. Пекін намагається максимально використати глобальну нестабільність для посилення власної ролі у світі.

    Для України це означає, що сподівання на китайський тиск на Москву поки залишаються малореалістичними. Натомість Європа поступово усвідомлює необхідність самостійно зміцнювати оборону та готуватися до нової епохи глобального суперництва.

  • Росія втратила статус газової наддержави: Норвегія вперше обігнала РФ за експортом газу

    Росія втратила статус газової наддержави: Норвегія вперше обігнала РФ за експортом газу

    Росія вперше за десятиліття втратила позицію найбільшого експортера трубопровідного природного газу у світі. За підсумками 2025 року лідером стала Норвегія, яка обійшла РФ за обсягами постачання газу трубопроводами.

    Про це повідомляє Deutsche Welle з посиланням на звіт Міжнародного газового союзу.

    Згідно з даними IGU, у 2025 році Норвегія експортувала трубопровідним транспортом 108,6 млрд кубометрів газу, тоді як російський показник становив 103,5 млрд кубометрів.

    Для Росії це стало символічною та стратегічною втратою. Протягом десятиліть Москва залишалася ключовим постачальником газу до Європи та використовувала енергоресурси як один із головних інструментів політичного впливу.

    Аналітики наголошують: нинішнє падіння — прямий наслідок повномасштабної війни проти України та подальшого різкого скорочення російських поставок до Європейського Союзу після 2022 року.

    У звіті IGU зазначається, що порівняно з 2005 роком обсяги трубопровідного експорту газу з РФ скоротилися більш ніж удвічі. Для порівняння: у середині 2000-х років Росія фактично домінувала на європейському ринку газу та залишалася беззаперечним світовим лідером у цьому сегменті.

    Після початку великої війни країни ЄС почали масштабну диверсифікацію енергетичних поставок. Європа різко скоротила закупівлі російського газу, наростила імпорт скрапленого природного газу та активніше переключилася на постачання з Норвегії, США, Катару та інших країн.

    На цьому тлі саме Норвегія стала одним із головних бенефіціарів енергетичної перебудови Європи. Країна суттєво збільшила роль у забезпеченні європейського ринку та фактично замінила значну частину російських поставок.

    Попри втрату європейського ринку, Росія намагається переорієнтувати газовий експорт на Азію, насамперед на Китай. Однак експерти зазначають, що така залежність від одного великого покупця суттєво послаблює переговорні позиції Москви.

    Особливу роль у цих планах відіграє проєкт газопроводу Сила Сибіру-2, який Росія та Китай обговорюють уже кілька років. Кремль розглядає його як один із головних інструментів компенсації втрат після обвалу експорту до Європи.

    Втім, у звіті IGU наголошується, що прогрес у реалізації проєкту залишається обмеженим. Китай не поспішає погоджувати умови Москви та активно використовує ситуацію для отримання вигідніших цін і контрактних умов.

    Аналітики вважають, що нинішня ситуація демонструє суттєву зміну глобального газового ринку. Якщо раніше Росія була майже незамінним постачальником для Європи, то тепер ринок став значно гнучкішим завдяки розвитку інфраструктури LNG, новим логістичним маршрутам та диверсифікації джерел постачання.

    У Міжнародному газовому союзі зазначають, що світовий ринок газу став набагато стійкішим до політичних криз та коливань поставок. Значну роль у цьому відіграли довгострокові контракти, будівництво нових LNG-терміналів та збільшення конкуренції між постачальниками.

    Серед головних драйверів майбутнього попиту на газ аналітики називають країни Азії — насамперед Китай та Індія. Саме азійський ринок, за прогнозами експертів, визначатиме глобальні тенденції у газовій галузі найближчими десятиліттями.

    Для Росії ж втрата лідерства є не лише економічним ударом, а й серйозною геополітичною поразкою. Газова залежність Європи довгі роки залишалася одним із ключових важелів впливу Кремля на західні країни.

    Тепер Москва фактично втратила значну частину цього інструменту, а європейський ринок дедалі швидше адаптується до життя без російського газу.

  • ЄС відтермінував санкції проти виробника чіпів для дронів РФ

    ЄС відтермінував санкції проти виробника чіпів для дронів РФ

    Європейський Союз вирішив тимчасово відтермінувати повне застосування санкцій проти китайського виробника напівпровідників Yangzhou Yangjie Electronic, який раніше був внесений до санкційних списків через підозри у постачанні компонентів, що використовуються у російському військово-промисловому комплексі. Йдеться про дев’ятимісячний перехідний період, який, за задумом Єврокомісії, має дозволити європейським компаніям поступово перебудувати ланцюги постачання та уникнути різких перебоїв у виробництві.

    Як повідомляє Reuters, Європейська комісія запропонувала зберегти компанію у санкційному списку, однак дозволити тимчасове продовження комерційної взаємодії для підприємств ЄС. У Брюсселі пояснюють, що таке рішення продиктоване необхідністю мінімізувати ризики для промисловості Євросоюзу, насамперед автомобільного сектору, який уже стикався з дефіцитом електронних компонентів після попередніх хвиль санкцій проти китайських постачальників.

    У Єврокомісії наголошують, що санкційна політика залишається інструментом стратегічного тиску, але водночас вона не повинна створювати критичні збої у внутрішньому ринку ЄС. Там підкреслюють, що головна мета обмежень полягає у зміні поведінки компаній, які опосередковано або прямо сприяють російській військовій агресії проти України, але механізм їх впровадження має враховувати економічні наслідки для самих країн Євросоюзу.

    Причиною включення Yangzhou Yangjie Electronic до санкційних списків стали дані про те, що її електронні компоненти були виявлені у російських безпілотниках та планерних авіабомбах, які використовуються у війні проти України. У Брюсселі прямо заявляють, що продукція компанії зафіксована у зразках озброєння, яке застосовують російські військові на фронті, що стало підставою для санкційного рішення.

    Водночас у ЄС визнають, що ситуація ускладнюється глибокою залежністю європейської промисловості від азійських, насамперед китайських, постачальників мікроелектроніки. Після того як низка інших китайських виробників потрапила під санкції у попередніх пакетах обмежень, частина європейських компаній була змушена переорієнтуватися саме на Yangzhou Yangjie Electronic як альтернативного постачальника. Це, у свою чергу, створило ризик серйозних перебоїв у виробництві автомобілів, промислового обладнання та електроніки в Європі у разі негайного припинення співпраці.

    Європейська комісія підкреслює, що запропоноване відтермінування не означає пом’якшення санкційної політики як такої, а є технічним перехідним механізмом, який дозволяє бізнесу адаптуватися до нових умов. Для набуття чинності цього рішення необхідна одностайна підтримка всіх держав-членів ЄС, що означає подальші політичні консультації між столицями країн блоку.

    Окремо в Брюсселі нагадують, що санкційний тиск на Росію та пов’язані з її оборонною промисловістю компанії залишається системним і поступово посилюється. У межах останнього, 20-го пакета санкцій Євросоюз розширив обмеження проти російського енергетичного сектору, додав десятки суден так званого “тіньового флоту”, а також запровадив нові заходи проти компаній із третіх країн, які допомагають обходити санкційні режими.

    За даними європейських і українських аналітичних структур, проблема обходу санкцій через треті країни, зокрема Китай, залишається однією з ключових у війні технологічних ланцюгів постачання. Українська служба зовнішньої розвідки оцінює, що понад 90% критичних компонентів подвійного призначення, які використовуються Росією у виробництві озброєнь, надходять через китайські виробничі або транзитні канали, включно з напівпровідниками, мікросхемами та іншою електронікою.

    Таким чином, рішення про дев’ятимісячне відтермінування санкцій щодо Yangzhou Yangjie Electronic стало прикладом складного балансу, у якому Європейський Союз намагається одночасно зберегти санкційний тиск на постачальників для російського ВПК і не допустити критичних збоїв у власній промисловості, яка залишається залежною від глобальних ланцюгів постачання.

  • ЄС може послабити санкції проти Китаю через ризики для автопрому

    ЄС може послабити санкції проти Китаю через ризики для автопрому

    Європейський Союз може тимчасово послабити санкції проти одного з китайських виробників напівпровідників через ризик серйозних проблем для автомобільної промисловості Європи. Йдеться про компанію, яка потрапила під обмеження в межах 20-го пакета санкцій ЄС проти Росії через підозри у постачанні електронних компонентів та товарів подвійного призначення, що могли використовуватися російським військово-промисловим комплексом.

    Про це повідомляє Bloomberg із посиланням на джерела в Європейській комісії.

    За інформацією агентства, у Брюсселі зараз активно обговорюють можливість тимчасового винятку для китайського постачальника мікросхем, аби уникнути масштабних перебоїв у виробництві автомобілів на території ЄС.

    Джерела видання зазначають, що санкції проти китайської компанії були включені до 20-го пакета обмежень, ухваленого наприкінці квітня. Цей пакет став одним із найбільших за останній час і був спрямований на перекриття каналів постачання Росії компонентів, електроніки, технологій та обладнання, які можуть використовуватись як у цивільній, так і у військовій сфері.

    Під санкції потрапили низка китайських, азійських та близькосхідних компаній, які, за даними ЄС, допомагали Росії обходити міжнародні обмеження та підтримували її оборонну промисловість.

    Втім, після ухвалення санкцій найбільші європейські автомобільні концерни почали активно лобіювати перегляд або хоча б відтермінування обмежень. Представники галузі заявили, що виробники автомобілів залишаються критично залежними від китайських напівпровідників, а швидко замінити постачальників неможливо.

    У компаніях попередили європейських чиновників, що запасів окремих мікрочипів вистачить лише на кілька тижнів, після чого виробничі лінії можуть зіткнутися з дефіцитом критично важливих компонентів.

    За словами співрозмовників Bloomberg, автовиробники наголошують, що не мали достатнього часу для диверсифікації ланцюгів постачання після введення санкцій. Вони також попереджають про ризики нової хвилі кризи в автомобільному секторі Європи, який і без того перебуває під сильним тиском через енергетичну кризу, конкуренцію з китайськими брендами, перехід на електромобілі та високі виробничі витрати.

    У Єврокомісії побоюються, що різке припинення поставок мікросхем може призвести до зупинки окремих заводів, скорочення виробництва автомобілів та нових економічних втрат для європейської промисловості.

    Водночас будь-яке пом’якшення санкційного режиму стане політично чутливим рішенням, адже ЄС публічно декларує курс на максимальне посилення тиску на Росію та компанії, які допомагають Москві обходити обмеження.

    За інформацією Bloomberg, для тимчасового винятку із санкцій необхідна одностайна підтримка всіх держав-членів ЄС. Наразі остаточного рішення ще не ухвалено, а переговори між країнами тривають.

    Експерти зазначають, що ситуація навколо китайських напівпровідників демонструє глибоку залежність європейської промисловості від азійських технологічних ланцюгів.

    Ще у 2023 році міжнародні медіа повідомляли, що китайська компанія Nexperia постачала до Росії мікросхеми, які могли використовуватись у російській військовій техніці, попри чинні санкційні обмеження.

    Згодом питання напівпровідників стало частиною ширшого технологічного протистояння між Європою, Китаєм та США.

    У жовтні 2025 року уряд Нідерландів взяв під державний контроль нідерландську частину компанії Nexperia, аргументуючи це необхідністю гарантувати стабільне постачання мікросхем для європейської автомобільної та електронної промисловості.

    Пекін тоді жорстко відреагував на дії Нідерландів та тимчасово обмежив експорт окремих критично важливих мікросхем і компонентів до Євросоюзу. Це швидко спричинило проблеми для низки європейських автомобільних компаній, які зіткнулися з перебоями у виробництві.

    Лише після часткового пом’якшення позиції Нідерландів поставки були відновлені.

    Аналітики наголошують, що нинішня ситуація ставить Європейський Союз перед складним вибором між геополітичними інтересами та економічною стабільністю. З одного боку, Брюссель прагне посилювати санкційний тиск на Росію та перекривати будь-які шляхи постачання технологій для її військової машини. З іншого — економіка ЄС, особливо автомобільний сектор Німеччини, Франції та інших країн, залишається критично залежною від китайських технологій та компонентів.

    На цьому тлі у Європі дедалі активніше лунають заклики до створення власного потужного виробництва мікрочипів та зменшення залежності від Китаю. Проте представники промисловості визнають, що повна перебудова ланцюгів постачання може зайняти роки й потребуватиме багатомільярдних інвестицій.

    Ситуація також демонструє, наскільки тісно переплетені глобальна економіка, технології та геополітика в умовах війни Росії проти України та зростання конкуренції між Заходом і Китаєм.

  • Путін не домігся згоди Китаю на “Силу Сибіру-2”

    Путін не домігся згоди Китаю на “Силу Сибіру-2”

    Глава Кремля Володимир Путін під час переговорів у Пекіні не зміг домогтися від лідера Китаю Сі Цзіньпіна остаточного політичного та фінансового схвалення будівництва нового масштабного газопроводу “Сила Сибіру-2” — проєкту, який у Москві розглядають як ключовий елемент переорієнтації енергетичного експорту після фактичної втрати значної частини європейського ринку.

    Про це повідомляє The Washington Post із посиланням на джерела, обізнані з перебігом переговорів, а також на підсумкові коментарі сторін після зустрічей російської та китайської делегацій у Пекіні.

    За задумом Кремля, “Сила Сибіру-2” мала б стати стратегічним енергетичним маршрутом, який з’єднає російські газові родовища із західним Китаєм через територію Монголії. Передбачалося, що трубопровід зможе транспортувати до 50 мільярдів кубометрів природного газу щорічно, фактично компенсуючи Москві втрати від різкого скорочення поставок до Європейського Союзу після запровадження санкцій і розриву енергетичної залежності.

    Однак, як зазначає видання, очікуваного прориву на переговорах не відбулося. Попри демонстративно оптимістичні заяви про “поглиблення стратегічного партнерства” та “розуміння основних параметрів проєкту”, жодних конкретних рішень щодо початку будівництва, фінансової моделі чи кінцевих термінів запуску газопроводу публічно не оголошено.

    Речник Кремля Дмитро Пєсков після переговорів фактично підтвердив відсутність остаточних домовленостей. За його словами, сторони нібито мають “загальне бачення” маршруту та базової архітектури проєкту, однак ключові деталі — включно з умовами реалізації та строками — залишаються невизначеними.

    “Є загальне розуміння основних параметрів. Є розуміння маршруту та того, як він буде будуватися. Але деякі деталі ще потрібно узгодити”, — заявив Пєсков, фактично визнавши, що проєкт залишається на рівні політичної концепції, а не підготовленого до запуску будівництва.

    Аналітики, яких цитує The Washington Post, вважають, що позиція Пекіна є свідомо виваженою і обережною. Китай, який є одним із найбільших імпортерів енергоресурсів у світі, не поспішає брати на себе довгострокові зобов’язання щодо масштабної інфраструктури, особливо в умовах глобальної енергетичної трансформації та диверсифікації постачання.

    Крім того, після різкого скорочення російського експорту до Європи Китай опинився у вигіднішій переговорній позиції. Фактично Пекін має змогу диктувати умови співпраці, зокрема щодо ціни на газ, обсягів постачання та інвестиційної участі в проєкті. Це створює ситуацію, у якій Москва стає дедалі більш залежною від китайського ринку як майже єдиного великого напрямку експорту трубопровідного газу.

    Проєкт “Сила Сибіру-2” у російських планах розглядається як продовження вже чинного газопроводу “Сила Сибіру-1”, який постачає газ зі східносибірських родовищ до Китаю. Однак новий маршрут мав би значно більшу пропускну здатність і геополітичну вагу, оскільки фактично переформатовував би енергетичну карту Євразії.

    Попередні оцінки експертів свідчать, що реалізація такого проєкту потребуватиме багатомільярдних інвестицій і щонайменше 8–10 років будівництва за умови політичного та фінансового погодження. Водночас відсутність остаточного рішення з боку Китаю ставить під сумнів навіть орієнтовні терміни запуску.

    Для Кремля цей проєкт має не лише економічне, а й політичне значення. Після втрати значної частини європейського енергетичного ринку Росія намагається переорієнтувати експорт на Азію, насамперед на Китай та частково Індію. Проте така переорієнтація супроводжується зростанням залежності від обмеженої кількості покупців, що послаблює позиції Москви у переговорах.

    За даними WP, Китай наразі більше зацікавлений у збільшенні закупівель газу через вже існуючу інфраструктуру, яка не потребує додаткових капітальних витрат, ніж у фінансуванні нового трубопроводу. Такий підхід дозволяє Пекіну зберігати гнучкість і мінімізувати довгострокові ризики.

    Окремо видання звертає увагу на ширший контекст російсько-китайських відносин. Попри публічні заяви про “безмежне партнерство” та спільну критику політики США і Заходу, економічні інтереси сторін не завжди збігаються. Китай продовжує діяти прагматично, уникаючи кроків, які могли б надмірно посилити залежність від російських енергоресурсів.

    Також у матеріалі зазначається, що під час переговорів обговорювалися питання глобальної безпеки та міжнародної політики, зокрема позиція щодо США та західних країн, яких Москва і Пекін традиційно критикують за “односторонню гегемонію”. Водночас ці політичні заяви не трансформувалися у швидкі економічні рішення.

    Окремим фактором взаємозалежності залишається технологічний аспект. Китай є важливим постачальником електронних компонентів і технологій подвійного призначення, які використовуються як у промисловості, так і у військовому виробництві. Це створює додаткові важелі впливу Пекіна у відносинах із Москвою, яка водночас залежить від китайських постачань і в енергетичному, і в технологічному вимірах.

    Переговори в Пекіні стали вже 25-м візитом Володимира Путіна до Китаю за час його перебування при владі. Попри демонстративну дипломатичну теплоту, відсутність конкретних рішень щодо “Сили Сибіру-2” підкреслює головний тренд двосторонніх відносин: Китай продовжує зміцнювати стратегічне партнерство з Росією, але при цьому не поспішає брати на себе зобов’язання, які могли б обмежити його економічну свободу дій.

  • «Ми їх перевершили»: Трамп прокоментував зустріч Путіна та Сі Цзіньпіна і зробив несподівану заяву

    «Ми їх перевершили»: Трамп прокоментував зустріч Путіна та Сі Цзіньпіна і зробив несподівану заяву

    Президент США Дональд Трамп відреагував на зустріч лідера Китаю Сі Цзіньпіна та російського диктатора Володимира Путіна, яка відбулася у Пекіні 19–20 травня. Американський президент заявив, що позитивно оцінює контакти між Москвою та Пекіном, однак не втримався від порівняння церемонії зі своїми міжнародними візитами.

    Під час спілкування з журналістами Трамп зазначив, що уважно стежив за зустріччю китайського та російського лідерів і навіть оцінив рівень організації заходу.

    «Я вважаю, що це добре. Я ладнаю з обома. Не знаю, чи церемонія була такою ж блискучою, як моя. Я дивився її. Гадаю, ми їх перевершили. Хороша команда», — сказав президент США.

    Заява Трампа пролунала на тлі підвищеної уваги міжнародної спільноти до візиту Путіна до Китаю, який аналітики вже назвали одним із ключових дипломатичних заходів Кремля цього року. Російський президент прибув до Пекіна одразу після серії контактів між США та Китаєм, що породило нову хвилю дискусій про формування глобальних геополітичних союзів.

    Візит Путіна до КНР тривав два дні. У центрі переговорів між Москвою та Пекіном були питання економічної співпраці, енергетики, міжнародної безпеки та війни в Україні. За інформацією західних аналітиків, Кремль особливо зацікавлений у поглибленні торговельних та фінансових зв’язків із Китаєм на тлі санкційного тиску Заходу.

    Під час зустрічі Сі Цзіньпін укотре заявив про необхідність «політичного врегулювання» війни в Україні та наголосив на важливості дипломатичних переговорів. Водночас Китай традиційно уникає прямої критики Росії, зберігаючи формально нейтральну позицію.

    Після переговорів Путін публічно подякував китайському лідерові за «добрі та дружні контакти» між двома державами. За словами російського диктатора, співпраця Москви та Пекіна нібито «не спрямована проти когось», а має на меті «загальне процвітання» та «вирішення глобальних проблем».

    На Заході дедалі частіше говорять про стратегічне зближення Китаю та Росії. Експерти звертають увагу, що Пекін фактично став головним економічним партнером Москви після початку повномасштабної війни проти України. Саме через Китай Росія значною мірою компенсує втрати від західних санкцій, нарощуючи експорт енергоресурсів і закуповуючи технологічну продукцію.

    Водночас у США уважно стежать за контактами між Кремлем і Пекіном. Адміністрація Трампа неодноразово заявляла, що Китай відіграє ключову роль у глобальному балансі сил і може впливати на позицію Росії щодо війни.

    Останніми днями американські та європейські медіа також активно обговорюють можливу зміну риторики Пекіна щодо війни в Україні. Зокрема, Financial Times повідомляла про нові дипломатичні сигнали з боку КНР, після чого китайська влада була змушена окремо коментувати публікації про переговори Сі Цзіньпіна та Путіна.

    На цьому тлі увагу привернула і реакція самого Трампа. Американський президент не став критикувати сам факт зустрічі між Китаєм та Росією, а навпаки — наголосив, що підтримує контакти між світовими лідерами.

    Водночас традиційний для Трампа стиль спілкування з пресою знову проявився у його коментарях про «більш блискучі» американські церемонії. Політичні оглядачі вже звернули увагу, що глава Білого дому вкотре намагається подавати міжнародну політику через призму особистого іміджу та публічної демонстрації сили.

    Аналітики також нагадують, що саме відносини між США, Китаєм та Росією можуть стати визначальними для подальшого розвитку війни в Україні та глобальної системи безпеки. Пекін намагається балансувати між партнерством із Москвою та бажанням уникнути прямої конфронтації із Заходом, тоді як Вашингтон прагне не допустити формування повноцінного антизахідного союзу між РФ та КНР.

    Тим часом сам Трамп останніми тижнями дедалі активніше коментує міжнародні переговори та війну в Україні. Президент США неодноразово заявляв про намір домагатися завершення війни дипломатичним шляхом, хоча конкретних механізмів такого врегулювання публічно поки не озвучував.

  • Путін знову просив Китай врятувати російський газ: у Кремлі заговорили про «нюанси» після зустрічі із Сі

    Путін знову просив Китай врятувати російський газ: у Кремлі заговорили про «нюанси» після зустрічі із Сі

    Російський диктатор Володимир Путін під час візиту до Китаю вкотре намагався просунути стратегічний для Кремля газовий проєкт «Сила Сибіру-2», однак замість очікуваного прориву Москва отримала вкрай стриману реакцію Пекіна. Попри гучні заяви про «безпрецедентне партнерство» між Росією та Китаєм, після переговорів Кремль був змушений визнати: остаточних домовленостей щодо нового газогону досі немає.

    Про це свідчать заяви речника Кремля Дмитра Пєскова після зустрічі Путіна та лідера КНР Сі Цзіньпіна, а також публікації Bloomberg, Reuters і CNBC щодо результатів візиту російського президента до Пекіна.

    За словами Пєскова, Москва та Пекін «загалом досягли розуміння» щодо основних параметрів проєкту «Сила Сибіру-2», однак конкретики він не надав. Представник Кремля визнав, що сторони поки не узгодили остаточних умов реалізації проєкту та продовжують обговорювати «нюанси».

    «Розуміння вже є, залишилося домовитися про деякі нюанси», — заявив Пєсков, додавши, що деталі є «комерційною інформацією».

    Саме ця стриманість російської сторони різко контрастувала з традиційною риторикою Кремля про «всеосяжне стратегічне партнерство» між Росією та Китаєм. Аналітики звертають увагу: якби Москва справді отримала від Пекіна згоду на будівництво газогону, Кремль навряд чи обмежився б настільки розмитими формулюваннями.

    Газогін «Сила Сибіру-2» є одним із ключових геоекономічних проєктів Росії після втрати європейського газового ринку через війну проти України та санкції Заходу. Проєкт передбачає постачання до Китаю до 50 мільярдів кубометрів російського газу щороку через територію Монголії.

    Після різкого скорочення експорту до Європи Москва фактично втратила свого головного покупця газу. До повномасштабного вторгнення РФ продавала до країн ЄС понад 150 мільярдів кубометрів газу щороку. Натомість нині Кремль намагається переорієнтувати енергетичні потоки на Китай та Азію.

    Однак Пекін не поспішає рятувати російський газовий сектор. Bloomberg із посиланням на джерела повідомляє, що китайська сторона продовжує займати жорстку позицію щодо ціни на газ та умов фінансування проєкту. Китай прагне купувати російський газ за внутрішніми російськими цінами, що для «Газпрому» означало б суттєве зниження прибутковості.

    Ще однією проблемою для Кремля є те, що Китай не відчуває критичної потреби у новому російському газогоні. Пекін активно диверсифікував постачання енергоносіїв і має довгострокові контракти з Туркменістаном, Катаром та Австралією, а також нарощує закупівлі скрапленого природного газу.

    Аналітики CNBC зазначають, що Росія зараз перебуває у значно слабшій переговорній позиції, ніж кілька років тому. Через санкції та втрату європейського ринку Москва стала набагато більш залежною від Китаю, тоді як Пекін отримав можливість диктувати свої умови.

    Енергетична експертка Центру глобальної енергетичної політики Колумбійського університету Анна Мікульська зазначила CNBC, що Китай «не поспішає підписувати угоду, оскільки чудово розуміє, наскільки Росія потребує цього проєкту».

    За даними Reuters, Кремль уже щонайменше п’ять разів намагався домогтися остаточної згоди Пекіна щодо «Сили Сибіру-2», однак переговори постійно заходять у глухий кут.

    Під час нинішнього візиту Путін також намагався використати кризу на Близькому Сході як аргумент на користь російського проєкту. Російська сторона розраховувала, що нестабільність на енергетичних ринках та ризики для постачання нафти й газу через Ормузьку протоку можуть підштовхнути Китай до швидшого рішення. Однак, судячи з результатів переговорів, Пекін не вважає ситуацію достатньо критичною для поспішних домовленостей.

    Попри відсутність прориву щодо газогону, Путін і Сі Цзіньпін продовжили публічно демонструвати політичну близькість. Під час зустрічі китайський лідер назвав президента РФ «дорогим другом», а сторони вкотре заявили про стратегічне партнерство та протидію «однополярному світу».

    Втім, за лаштунками переговорів ситуація виглядає набагато складнішою. Financial Times раніше повідомляло, що Китай дедалі обережніше ставиться до надмірної залежності від Росії та не хоче брати на себе ризики, пов’язані із західними санкціями. Крім того, Пекін намагається балансувати між підтримкою Москви та збереженням економічних відносин із ЄС і США.

    Для Кремля ж ситуація стає дедалі складнішою. «Газпром» продовжує втрачати прибутки, а експорт газу до Європи залишається на мінімальних рівнях. У 2025 році компанія зафіксувала один із найгірших фінансових результатів за останні десятиліття.

    На цьому тлі «Сила Сибіру-2» для Москви перетворилася не просто на економічний, а фактично на політичний проєкт виживання російської газової галузі. Однак нинішній візит Путіна до Китаю показав: попри всю риторику про «дружбу без меж», Пекін не готовий беззастережно рятувати Кремль від наслідків його власної війни та енергетичної ізоляції.

  • Іран захлинається нафтою: танкери перетворилися на плавучі сховища через блокаду США

    Іран захлинається нафтою: танкери перетворилися на плавучі сховища через блокаду США

    Іран опинився перед серйозною нафтовою кризою через різке ускладнення експорту нафти після посилення тиску з боку США. Тегеран уже змушений використовувати десятки старих танкерів як плавучі сховища для мільйонів барелів сировини, яку неможливо оперативно продати на світовому ринку. Ситуація стає дедалі напруженішою на тлі фактичної морської блокади, посилення санкцій та загострення геополітичного протистояння між Вашингтоном і Тегераном.

    Про це повідомляє Financial Times із посиланням на дані аналітичної організації United Against Nuclear Iran (UANI), яка відстежує іранський нафтовий експорт та рух танкерів у регіоні Перської затоки.

    За інформацією аналітиків, у водах навколо Ірану наразі перебувають щонайменше 39 танкерів, завантажених нафтою та нафтохімічною продукцією. До початку нової хвилі американського тиску 13 квітня таких суден було приблизно 29. Таким чином лише за кілька тижнів кількість плавучих нафтових сховищ зросла майже на третину.

    Найбільше скупчення суден спостерігається поблизу острова Харг — ключового нафтового термінала Ірану в Перській затоці. Саме через цей вузол традиційно проходила основна частина іранського експорту нафти до Китаю та інших азійських країн.

    Окрім цього, журналісти FT разом із аналітиками UANI зафіксували ще близько 13 потенційних нафтових танкерів біля порту Чабахар в Оманській затоці. Це свідчить про те, що Іран намагається використовувати альтернативні маршрути та логістичні точки, однак і вони вже перевантажені.

    У United States Central Command заявили, що після початку блокади американські сили змусили повернутися до іранських портів 72 судна, а ще чотири танкери були виведені з ладу. Вашингтон офіційно пояснює такі дії необхідністю посилення санкційного режиму та тиску на іранську владу через ядерну програму й регіональну політику Тегерана.

    Аналітична компанія Kpler оцінює, що зараз на танкерах у регіоні Близького Сходу накопичено близько 42 мільйонів барелів іранської нафти. Це приблизно на 65% більше, ніж до загострення ситуації навесні 2026 року.

    Одночасно Іран активно заповнює і наземні резервуари. За даними компанії Kayrros, додатково у сховищах накопичено ще приблизно 10 мільйонів барелів нафти. Таким чином країна намагається підтримувати безперервний видобуток та уникнути консервації свердловин, оскільки зупинка нафтовидобутку може призвести до серйозних технологічних проблем та величезних фінансових втрат.

    Втім, експерти зазначають, що така модель не може працювати довго. Якщо експорт залишатиметься заблокованим, Ірану доведеться або різко скорочувати видобуток, або шукати нові тіньові схеми продажу нафти через посередників та “тіньовий флот”.

    Особливе занепокоєння викликала ситуація біля острова Харг у період із 6 до 14 травня. За даними FT, у цей час там не було зафіксовано завантаження жодного танкера. Це безпрецедентна ситуація для головного нафтового термінала країни.

    Додаткової тривоги додав інцидент із великою нафтовою плямою неподалік термінала, яку зафіксували супутники. Поки офіційної інформації про причини появи плями немає, однак експерти припускають як технічні проблеми через перевантаження інфраструктури, так і можливі інциденти, пов’язані з блокадою.

    Основним покупцем іранської нафти залишається Китай. Однак навіть Пекін дедалі обережніше працює з іранськими постачальниками через ризик вторинних американських санкцій. Частина поставок досі здійснюється через складні схеми перевантаження у відкритому морі та використання танкерів із вимкненими транспондерами.

    На цьому тлі риторика Вашингтона стає дедалі жорсткішою. Президент США Donald Trump заявив, що “час для Ірану спливає”, а у разі відсутності нової угоди Тегеран може отримати “набагато сильніший удар”.

    Аналітики зазначають, що нинішня ситуація є однією з найскладніших для іранського нафтового сектору за останні роки. Попри адаптацію до санкцій після 2018 року, нинішній тиск США вже починає створювати реальні логістичні та фінансові проблеми.

    Водночас це впливає і на глобальний нафтовий ринок. Іран залишається одним із найбільших експортерів нафти у світі, а будь-які перебої з його поставками можуть провокувати стрибки цін, особливо на тлі нестабільності на Близькому Сході та ризиків навколо Ормузької протоки.

    Експерти також попереджають: якщо конфронтація між США та Іраном продовжить загострюватися, Тегеран може вдатися до асиметричних кроків у регіоні, зокрема через союзні угруповання або спроби тиску на міжнародне судноплавство у Перській затоці.

  • Путін влаштував «ядерне шоу» перед Сі: Наливайченко пояснив, навіщо Кремль лякає світ навчаннями з Білоруссю

    Путін влаштував «ядерне шоу» перед Сі: Наливайченко пояснив, навіщо Кремль лякає світ навчаннями з Білоруссю

    Спільні ядерні навчання Росії та Білорусі можуть бути не лише військовим сигналом, а й пропагандистською виставою, яку Володимир Путін синхронізував зі своїм візитом до Китаю. Таку думку висловив народний депутат України, ексголова СБУ Валентин Наливайченко в етері «Еспресо».

    За його словами, Кремль намагається продемонструвати Пекіну образ «сильної Росії», яка нібито зберігає військову потугу, контролює Білорусь і може впливати на безпекову ситуацію біля кордонів НАТО. Наливайченко вважає, що саме цей ефект Путін хоче використати під час переговорів із головою КНР Сі Цзіньпіном.

    «На моє переконання, це на 50–60% пропагандистська вистава для візиту Путіна в Китай, щоб у Сі випрошувати газогони, економічні контракти та іншу підтримку для російської економіки», — заявив Наливайченко.

    Він наголосив, що тактична ядерна зброя, розміщена на території Білорусі, залишається російською. За словами ексголови СБУ, Росії належать не лише самі боєприпаси, а й пускові установки, екіпажі, системи управління, наведення та весь ланцюг ухвалення рішень.

    Наливайченко додав, що Олександр Лукашенко лише створює видимість контролю над цією зброєю, підіграючи Путіну у спробах представити Білорусь як повноцінного учасника ядерного стримування.

    «Лукашенко все одно підіграє Путіну і вдає, що нібито це під його контролем. Ні, це російська ядерна зброя», — наголосив він.

    За словами Наливайченка, такі дії є грубим порушенням міжнародних правил нерозповсюдження ядерної зброї, оскільки навіть тактичні ядерні ракети не можна передавати або розміщувати на території інших держав у спосіб, який створює додаткову загрозу для регіональної безпеки.

    Росія 19 травня розпочала масштабні навчання ядерних сил, які триватимуть до 21 травня. За даними російського Міноборони, у маневрах беруть участь близько 64 тисяч військовослужбовців, понад 200 ракетних пускових установок, понад 140 літаків, 73 надводні кораблі та 13 підводних човнів. Навчання передбачають підготовку до застосування ядерних сил «в умовах загрози агресії».

    Напередодні, 18 травня, Білорусь також оголосила про початок спільних із Росією тренувань із бойового застосування ядерної зброї. У Мінську заявили, що маневри нібито не спрямовані проти конкретних країн і не становлять загрози регіональній безпеці. Водночас західні агентства наголошують, що ядерна зброя, розміщена у Білорусі, залишається під контролем Росії.

    Українське МЗС уже назвало спільні ядерні навчання Росії та Білорусі безпрецедентним викликом для Європи. У Києві вважають, що Москва й Мінськ використовують ядерну тематику як інструмент шантажу та тиску на Захід.

    Наливайченко вважає, що Кремль спеціально прив’язав ці навчання до поїздки Путіна в Китай. Російський диктатор прибув до Пекіна 19 травня, а основні переговори із Сі Цзіньпіном заплановані на 20 травня. Однією з ключових тем може стати енергетика, зокрема газопровід «Сила Сибіру-2», який Москва намагається просунути вже багато років.

    Для Росії цей проєкт має стратегічне значення після втрати значної частини європейського газового ринку. Кремль прагне збільшити постачання газу до Китаю, однак Пекін не поспішає погоджуватися на російські умови. Саме тому, на думку Наливайченка, Путіну потрібно демонструвати Сі не слабкість, а видимість сили.

    «Йому треба щось із собою привезти чи щось показати. От і буде показувати відео з ракетою “Сармат”, саме таку військову потугу Путін буде демонструвати», — зазначив ексголова СБУ.

    Ядерні навчання відбуваються також на тлі посилення українських ударів по території Росії. Останніми тижнями Москва та Московська область неодноразово зазнавали атак безпілотників, а українські сили продовжують бити по нафтопереробних заводах, військових об’єктах і логістиці РФ. AP зазначає, що ядерні маневри Росії проходять саме на тлі активізації українських дронових ударів.

    Аналітики вважають, що Кремль намагається одразу досягти кількох цілей: залякати Захід, підняти ставки перед переговорами з Китаєм, показати контроль над Білоруссю та створити всередині Росії образ держави, яка нібито зберігає глобальну військову потугу.

    Водночас експерти наголошують, що сама по собі демонстрація ядерних сил не означає неминучої підготовки до застосування ядерної зброї. Йдеться насамперед про політичний сигнал, який Росія використовує щоразу, коли її позиції слабшають на фронті або в економіці.

  • Путіна зустріли в Пекіні вигуками та прапорами: навіщо Кремль терміново їде до Сі після переговорів Китаю і США

    Путіна зустріли в Пекіні вигуками та прапорами: навіщо Кремль терміново їде до Сі після переговорів Китаю і США

    Російський диктатор Володимир Путін увечері 19 травня прибув до Пекіна з офіційним візитом, який у Кремлі вже назвали одним із ключових зовнішньополітичних заходів року. Літак глави РФ приземлився у столиці Китаю на тлі нової хвилі геополітичної напруги, переговорів США та КНР, а також дедалі складнішої ситуації для російської економіки через війну проти України та санкції Заходу.

    У китайській столиці Путіна зустрічали з помпою: в аеропорту вишикували почесний караул, а спеціально організовані групи людей із прапорами Росії та Китаю ритмічно скандували привітання на адресу російського диктатора. На оприлюднених відео видно, як десятки людей в однакових костюмах синхронно вигукують лозунги та махають прапорами двох держав.

    Основні переговори між Путіним та лідером КНР Сі Цзіньпіном заплановані на 20 травня у Пекіні. Як повідомляють китайські державні медіа, сторони мають обговорити двосторонні відносини, економічне співробітництво, енергетику, транспортні коридори та міжнародну ситуацію.

    Речник МЗС Китаю Го Цзякунь заявив, що нинішня поїздка стане вже 25-м візитом Путіна до КНР. У Кремлі ж напередодні заявили про «особливо привілейоване стратегічне партнерство» між Москвою та Пекіном. Таке формулювання озвучив прессекретар Кремля Дмитро Пєсков.

    Однак за зовнішньою демонстрацією дружби приховується значно складніший контекст. Головною темою переговорів фактично може стати енергетика, а точніше — спроба Кремля знову переконати Китай погодитися на запуск масштабного газопроводу «Сила Сибіру-2». Проєкт Москва просуває вже понад десять років, але Пекін досі не дав остаточного схвалення.

    За даними Bloomberg, які цитують українські та міжнародні медіа, Путін уже вп’яте за останні чотири роки намагатиметься домовитися із Сі Цзіньпіном про запуск цього трубопроводу.

    Проєкт «Сила Сибіру-2» має постачати до Китаю до 50 мільярдів кубометрів газу щороку через територію Монголії. Для Росії цей маршрут критично важливий після фактичної втрати значної частини європейського газового ринку через повномасштабне вторгнення в Україну та санкції ЄС.

    До складу російської делегації увійшли керівники «Газпрому» та «Роснефти» Олексій Міллер і Ігор Сєчін, а також віцепрем’єри, міністри та представники російського енергетичного сектору. Це лише підкреслює, наскільки важливим для Кремля є енергетичний блок переговорів.

    Росія сподівається використати нинішню нестабільність на світових енергетичних ринках для тиску на Китай. Після загострення ситуації на Близькому Сході та ризиків для морських маршрутів постачання енергоносіїв Москва намагається переконати Пекін у необхідності збільшення сухопутних поставок газу.

    Втім, експерти зазначають, що Китай продовжує займати вичікувальну позицію. Основна проблема полягає у вартості газу та умовах контракту. Пекін прагне отримувати російський газ за ціною, максимально наближеною до внутрішньоросійської, тоді як Кремль намагається компенсувати втрати від європейського ринку.

    На цьому тлі особливо показовим є те, що візит Путіна до Китаю відбувається майже одразу після переговорів Сі Цзіньпіна з президентом США Дональдом Трампом. Американсько-китайський саміт у Пекіні став одним із найгучніших дипломатичних заходів останніх місяців і засвідчив, що Китай намагається балансувати між Вашингтоном та Москвою.

    Як пише South China Morning Post, Пекін прагне зберігати стратегічну гнучкість і не хоче повністю ставати на бік Росії у глобальному протистоянні із Заходом. Для КНР критично важливими залишаються економічні зв’язки зі США та Європою, які значно перевищують обсяги торгівлі з РФ.

    Додатковий резонанс викликала й нещодавня публікація Financial Times, у якій стверджувалося, що Сі Цзіньпін під час переговорів із Трампом нібито критично висловився щодо дій Путіна та війни проти України. Однак МЗС Китаю офіційно спростувало цю інформацію.

    Політологи звертають увагу, що Кремль зараз особливо залежний від Китаю — як у питаннях експорту енергоносіїв, так і в технологічній та фінансовій сферах. Після кількох років санкцій Росія дедалі активніше переорієнтовує свою економіку саме на китайський ринок.

    Голова правління Інституту світової політики Віктор Шлінчак вважає, що під час візиту Путін намагатиметься переконати китайське керівництво, що війна проти України нібито «йде за планом» і Росія контролює ситуацію.

    Попри гучні заяви Кремля про «безмежне партнерство», аналітики зазначають: сьогодні саме Китай диктує умови відносин із Росією. І нинішній візит Путіна до Пекіна може стати одним із найважливіших тестів того, наскільки далеко Сі Цзіньпін готовий підтримувати Москву в умовах затяжної війни та глобального геополітичного конфлікту.