Uanews.life

Позначка: Ормузька протока

  • Ормуз у тіні: ОАЕ почали перекидати газ «невидимими» танкерами після ударів по Ірану

    Ормуз у тіні: ОАЕ почали перекидати газ «невидимими» танкерами після ударів по Ірану

    Національна нафтова компанія Абу-Дабі ADNOC почала використовувати танкери зі «зниклими» сигналами для транспортування зрідженого природного газу через Ормузьку протоку на тлі різкого загострення ситуації на Близькому Сході. За даними Bloomberg, судна вимикають або приховують системи автоматичної ідентифікації AIS, аби мінімізувати ризики для маршрутів постачання енергоресурсів після ударів США та Ізраїлю по Ірану.

    Йдеться про одну з найважливіших енергетичних артерій світу. Через Ормузьку протоку проходить близько п’ятої частини світових морських поставок нафти та майже 20% глобальної торгівлі скрапленим природним газом. Будь-яка нестабільність у регіоні миттєво впливає на світові енергетичні ринки, ціни на нафту та газ, а також на логістику постачань до Азії та Європи.

    За інформацією Bloomberg, ADNOC уже здійснила щонайменше три відвантаження LNG на танкери, які фактично «зникали з радарів». Таку активність зафіксувала аналітична компанія Vortexa, яка спеціалізується на моніторингу енергетичних перевезень.

    Супутникові знімки Copernicus Sentinel-2 від 15 травня показали LNG-танкер біля експортного термінала ADNOC на острові Дас в Перській затоці. Водночас жодне судно у цьому районі офіційно не передавало сигналів місцеперебування. Пізніше Vortexa ідентифікувала судно як Umm Al Ashtan. За її даними, танкер припинив передавати координати приблизно за два тижні до цього.

    Експерти пояснюють, що відключення AIS-систем є нетиповою, але дедалі поширенішою практикою у кризових регіонах. Такі дії дозволяють приховати маршрути суден від потенційних атак або спроб блокування. Водночас це значно підвищує ризики для морської навігації та ускладнює контроль міжнародного судноплавства.

    Ситуація в Ормузькій протоці різко загострилася після ударів США та Ізраїлю по іранських цілях 28 лютого 2026 року. Після цього Іран неодноразово натякав на можливість обмеження судноплавства у регіоні, а частина судноплавних компаній почала змінювати маршрути або переглядати страхові умови для перевезень через Перську затоку.

    На тлі ризиків деякі компанії почали розглядати альтернативні сухопутні маршрути транспортування енергоресурсів. Проте такі варіанти залишаються значно дорожчими та складнішими з логістичного погляду. Крім того, вони супроводжуються вищими викидами CO₂ та потребують додаткової інфраструктури.

    Особливе занепокоєння викликає залежність азійських економік від Ормузької протоки. За оцінками міжнародних аналітиків, близько 80–89% нафти, яка проходить через Ормуз, прямує до Китаю, Індії, Японії та Південної Кореї. Через цей маршрут також транспортується значна частина катарського скрапленого газу, який є критично важливим для азійського ринку.

    На цьому тлі світові ринки уважно стежать за діями найбільших енергетичних компаній регіону. ADNOC є одним із ключових експортерів LNG на глобальному ринку та відіграє важливу роль у забезпеченні стабільності постачань після скорочення російського експорту до Європи та постійної напруги на Близькому Сході.

    Аналітики зазначають, що практика «невидимих» танкерів може свідчити про серйозні побоювання енергетичних компаній щодо безпеки судноплавства. Раніше подібні методи вже використовували іранські та венесуельські нафтові танкери під санкціями, однак тепер до такої тактики фактично вдаються і великі державні компанії союзників Заходу.

    Bloomberg також звертає увагу, що останніми тижнями різко зросли ставки страхування суден у Перській затоці. Морські перевізники побоюються не лише можливих атак, а й збоїв у роботі навігаційних систем, ракетних ударів або захоплення суден. У регіоні вже фіксували випадки електронного глушіння GPS-сигналів та навігаційних систем.

    Водночас країни Перської затоки намагаються не допустити повного колапсу морської логістики. ОАЕ та Катар залишаються одними з найбільших експортерів LNG у світі, а будь-які перебої можуть спровокувати нову хвилю зростання цін на газ і нафту.

    Раніше Reuters повідомляло, що деякі азійські покупці вже почали шукати резервні джерела постачання LNG через побоювання щодо Ормузької протоки. У Європі також уважно стежать за ситуацією, оскільки ринок скрапленого газу після 2022 року став одним із ключових факторів енергетичної безпеки ЄС.

    На тлі загострення ситуації в регіоні США посилили військову присутність у Перській затоці. Вашингтон заявляє, що готовий гарантувати свободу судноплавства, однак ризики для глобального енергетичного ринку залишаються високими.

    Експерти попереджають: якщо нестабільність у районі Ормузької протоки триватиме, світ може зіткнутися не лише зі стрибком цін на енергоносії, а й із новою хвилею інфляції та проблемами у глобальній торгівлі. Саме тому поява «невидимих» танкерів уже стала одним із найбільш тривожних сигналів для міжнародного ринку енергоресурсів у 2026 році.

  • Війна навколо Ірану вже б’є по цінах в Україні: у НБУ озвучили два сценарії для економіки

    Війна навколо Ірану вже б’є по цінах в Україні: у НБУ озвучили два сценарії для економіки

    Національний банк України проаналізував можливі наслідки війни навколо Ірану для української економіки та розглядає два основні сценарії розвитку подій. У регуляторі попереджають: затяжний конфлікт на Близькому Сході може пришвидшити інфляцію та ще більше сповільнити економічне зростання в Україні.

    Про це в інтерв’ю «Дзеркалу тижня» заявив голова Національного банку України Андрій Пишний.

    За словами очільника НБУ, ситуація на Близькому Сході вже створює додаткові ризики для української економіки на тлі повномасштабної війни з Росією.

    «Національний банк аналізував наслідки подій на Близькому Сході для України. Відчуття таке, що до нашої війни додалася і їхня. Ми розглядаємо два сценарії», — зазначив Пишний.

    У першому, базовому сценарії НБУ припускає, що напруження навколо Ірану почне спадати вже наприкінці другого кварталу 2026 року. У такому випадку ціни на нафту марки Brent до кінця року можуть опуститися до близько 80 доларів за барель.

    За оцінками Нацбанку, навіть такий відносно помірний сценарій матиме негативний вплив на українську економіку.

    НБУ прогнозує, що інфляція в Україні у річному вимірі зросте приблизно на 1,5 відсоткового пункту. Водночас темпи зростання ВВП можуть уповільнитися на 0,3 відсоткового пункту.

    Другий сценарій у НБУ вважають значно ризикованішим. Він передбачає тривалу війну між США та Іраном і стабільно високі ціни на нафту — понад 100 доларів за барель до кінця 2026 року.

    У такому разі, за оцінками регулятора, інфляція в Україні може зрости ще на 3 відсоткові пункти, а економічне зростання сповільниться на 0,6 відсоткового пункту.

    На тлі цих ризиків НБУ вже переглянув свій макропрогноз. Очікуваний рівень інфляції на кінець року підвищили з 7,5% до 9,4%, а прогноз зростання ВВП погіршили з 1,8% до 1,3%.

    Головною причиною економічних ризиків стала ситуація навколо Ормузької протоки — одного з ключових маршрутів транспортування нафти у світі.

    Після початку американо-ізраїльської операції проти Ірану та відповіді Тегерана ситуація у регіоні різко загострилася. Побоювання щодо можливого блокування Ормузької протоки призвели до стрибка світових цін на нафту.

    Для України це означає подорожчання імпортного пального, логістики та багатьох товарів, ціна яких прямо залежить від вартості енергоносіїв.

    Останніми тижнями українські водії вже відчули зростання цін на бензин і дизель. Крім того, дорожче пальне автоматично підвищує витрати бізнесу, що згодом відображається на вартості продуктів, транспорту та послуг.

    На тлі нових ризиків Нацбанк вирішив зберегти жорстку монетарну політику.

    Пишний нагадав, що ще у березні регулятор призупинив цикл зниження облікової ставки, а у квітні залишив її на рівні 15%.

    За його словами, тепер НБУ очікує, що ставка залишатиметься незмінною щонайменше до другого кварталу 2027 року.

    У регуляторі вважають, що це допоможе стримати інфляцію та зберегти стабільність фінансової системи в умовах глобальної нестабільності та війни.

  • Кремль отримує надприбутки: ціни на Urals зросли до максимуму з 2023 року

    Кремль отримує надприбутки: ціни на Urals зросли до максимуму з 2023 року

    Росія суттєво збільшує доходи від експорту нафти на тлі різкого зростання світових цін на енергоресурси, що створює для Кремля додаткові фінансові можливості, зокрема для наповнення бюджету та фінансування державних витрат, включно з військовими потребами.

    Про це повідомляє Bloomberg із посиланням на ринкові та податкові дані.

    За інформацією видання, ціна на російську нафту марки Urals у травні піднялася до найвищого рівня з осені 2023 року. Середня вартість суміші, за даними російської податкової служби, сягнула приблизно 94,87 долара за барель. Це суттєве зростання порівняно з попередніми місяцями та свідчить про посилення глобального попиту на нафту на фоні скорочення пропозиції на ринку.

    Аналітики пов’язують різкий стрибок цін насамперед із загостренням ситуації на Близькому Сході, зокрема з перебоями у постачанні сировини з регіону Перської затоки. Напруженість у районі Ормузької протоки, через яку проходить значна частина світового експорту нафти, призвела до побоювань щодо стабільності поставок, що автоматично підштовхнуло ціни вгору.

    Унаслідок цього на світовому ринку посилився попит на альтернативні джерела постачання, серед яких опинилася і російська нафта. Це дозволило Росії продавати сировину за вигіднішими цінами та збільшувати валютні надходження.

    Згідно з оцінками, для податкових розрахунків вартість російської нафти в рублевому еквіваленті зросла приблизно на 18% у порівнянні з квітнем. Це безпосередньо вплинуло на доходи російського бюджету, які значною мірою залежать від експорту енергоресурсів.

    Окремо зазначається, що податкові надходження від нафти в перерахунку на рублі зросли приблизно на 60% у річному вимірі. Це дало можливість російському уряду активніше поповнювати резервні фонди та уникати скорочення державних витрат, попри економічний тиск з боку санкцій та війни проти України.

    Водночас аналітики звертають увагу, що позитивний ефект від високих цін на нафту частково компенсується зміцненням російського рубля. Національна валюта РФ наразі перебуває на найсильніших позиціях щодо долара з початку 2023 року, що зменшує рублеву виручку від експорту, оскільки продаж нафти здійснюється переважно у валюті.

    Ще одним фактором, який впливає на чистий дохід російського бюджету, є система внутрішніх субсидій для паливного ринку. Щоб стримувати зростання цін усередині країни, уряд РФ змушений компенсувати нафтопереробним компаніям різницю між світовими та внутрішніми цінами.

    На тлі глобального подорожчання пального ці витрати також зросли. За даними Bloomberg, лише у квітні обсяг таких компенсацій досяг майже 5 мільярдів доларів, що є одним із найвищих показників за останні два роки.

    У підсумку, попри зростання доходів від експорту, фінансовий баланс російського енергетичного сектору залишається залежним від поєднання кількох факторів: світових цін на нафту, курсу рубля та внутрішніх бюджетних витрат.

    Аналітики наголошують, що нинішня ситуація на нафтовому ринку залишається нестабільною, оскільки вона значною мірою залежить від геополітичних ризиків у ключових регіонах видобутку та транспортування енергоресурсів. У разі подальшої ескалації конфліктів можливі нові коливання цін, що безпосередньо впливатиме як на світову економіку, так і на доходи країн-експортерів, включно з Росією.

  • Ціни на нафту знижуються на тлі невизначеності між США та Іраном

    Ціни на нафту знижуються на тлі невизначеності між США та Іраном

    Світові ціни на нафту продовжили зниження на тлі підвищеної геополітичної невизначеності та очікувань щодо розвитку ситуації навколо крихкого перемир’я між США та Іраном. Додатковим фактором для ринку стали очікування ключового міжнародного саміту в Китаї за участю президента США Дональда Трампа та голови КНР Сі Цзіньпіна, який може вплинути на глобальну енергетичну політику. Про це повідомляє Reuters.

    Інвестори уважно стежать за розвитком подій на Близькому Сході, де ситуація залишається нестабільною після тривалого періоду військової ескалації. Ринок нафти реагує на будь-які сигнали щодо можливого припинення вогню або, навпаки, відновлення конфлікту, оскільки це безпосередньо впливає на постачання енергоносіїв через один із найважливіших світових логістичних маршрутів — Ормузьку протоку.

    Ф’ючерси на нафту марки Brent знизилися на 1,22 долара, або 1,1%, до 106,55 долара за барель. Американська нафта West Texas Intermediate (WTI) подешевшала на 1,16 долара, або 1,1%, до 101,02 долара за барель. Попри це, обидва еталонні сорти залишаються на високих рівнях, утримуючись поблизу позначки у 100 доларів за барель, що свідчить про збереження структурно напруженого ринку.

    Аналітики відзначають, що ринок нафти перебуває в стані підвищеної чутливості до політичних і військових новин. Після початку ескалації між США, Ізраїлем та Іраном наприкінці лютого, а також на тлі часткових перебоїв у роботі Ормузької протоки, інвестори закладають у ціни премію за геополітичний ризик. Через це навіть короткострокові заяви або дипломатичні сигнали здатні спричиняти різкі коливання котирувань.

    За словами старшої ринкової аналітикині Phillip Nova Пріянки Сачдеви, нинішня ситуація на ринку характеризується відсутністю чіткого тренду, оскільки трейдери балансують між ризиком ескалації та потенційною деескалацією конфлікту. Вона зазначає, що невизначеність навколо Близького Сходу продовжує підтримувати ціни на підвищених рівнях, навіть попри короткострокові корекції.

    Експертка також підкреслила, що будь-яке нове загострення або загроза для постачання нафти через Ормузьку протоку може швидко повернути ринок до стрімкого зростання цін як на Brent, так і на WTI. Через цей стратегічний морський шлях проходить близько п’ятої частини світових поставок нафти та скрапленого природного газу, що робить його критично важливим для глобальної енергетичної стабільності.

    Окремо на ринок впливають і санкційні кроки США. Управління з контролю за іноземними активами (OFAC) нещодавно запровадило санкції проти 12 фізичних та юридичних осіб, які, за даними Вашингтона, сприяли експорту іранської нафти до Китаю. Це посилює тиск на іранський енергетичний сектор і додає додаткову невизначеність щодо подальших постачань.

    Водночас попередні торгові сесії демонстрували протилежну динаміку: напередодні ціни на нафту зросли більш ніж на 3%, продовживши ралі, яке було підтримане ослабленням очікувань щодо стабільного припинення вогню між США та Іраном. Це, своєю чергою, знову підняло ризики перебоїв із постачанням через Ормузьку протоку та посилило побоювання щодо дефіциту енергоносіїв на глобальному ринку.

    Таким чином, нафтовий ринок залишається у фазі високої волатильності, де ключовими драйверами виступають геополітичні події, дипломатичні процеси та ризики для глобальної логістики енергоносіїв. Інвестори продовжують уважно стежити за розвитком ситуації на Близькому Сході та сигналами з великих економічних центрів, які можуть визначити подальший рух цін у коротко- та середньостроковій перспективі.

  • Енергетична криза: країни регіону переходять на угоди з Іраном

    Енергетична криза: країни регіону переходять на угоди з Іраном

    Ірак і Пакистан уклали нові енергетичні домовленості з Іраном щодо постачання нафти та скрапленого природного газу, що свідчить про суттєве посилення ролі Тегерана у регулюванні енергетичних потоків через Ормузьку протоку. Про це повідомляє Reuters із посиланням на п’ять джерел, обізнаних із перебігом переговорів.

    За даними агентства, нові угоди стали результатом різкого загострення енергетичної ситуації в регіоні Перської затоки, де війна США та Ізраїлю проти Ірану спричинила значні перебої в експортуванні нафти та газу. Регіон, який зазвичай забезпечує близько 20% світових поставок енергоносіїв, опинився в умовах нестабільності, а логістичні маршрути через Ормузьку протоку зазнали суттєвих обмежень.

    Останніми тижнями Сполучені Штати посилили тиск на іранську інфраструктуру, зокрема блокували окремі порти та намагалися обмежити морські поставки. Спочатку Іран погрожував повним перекриттям Ормузької протоки, однак згодом змінив підхід і фактично перетворив її на контрольований транзитний коридор, через який проходять енергетичні вантажі під певними умовами.

    Саме в цих обставинах Ірак і Пакистан опинилися серед країн, які найбільше постраждали від перебоїв у постачанні. Ірак традиційно експортує значну частину нафти через Ормузьку протоку, тому будь-які обмеження руху суден безпосередньо впливають на доходи держави. За словами представника іракського міністерства нафти, Багдад нині активно веде переговори з Тегераном щодо збільшення транзитних обсягів, оскільки доходи від нафти формують приблизно 95% державного бюджету країни, і навіть короткострокові перебої створюють серйозний фінансовий тиск.

    У рамках нових домовленостей, як зазначає Reuters, через протоку вже пройшли два великі іракські танкери, кожен із яких перевозить близько двох мільйонів барелів нафти. Це вважається одним із перших сигналів часткової стабілізації транзиту, але вже в новій конфігурації, де Іран відіграє ключову роль у регулюванні потоків.

    Пакистан, який також опинився під значним тиском через зростання цін на паливо та високий сезонний попит на електроенергію, уклав окрему домовленість щодо постачання скрапленого природного газу. Країна традиційно імпортує великі обсяги СПГ для забезпечення електростанцій і промисловості, а в літній період, коли різко зростає споживання через використання кондиціонування, потреба в енергоресурсах стає критичною.

    За даними джерел, до Пакистану вже прямують два танкери зі СПГ у межах нових угод. До початку конфлікту країна отримувала близько десяти партій СПГ щомісяця, однак нинішні перебої в глобальних ланцюгах постачання змусили Ісламабад шукати альтернативні та швидші механізми забезпечення енергією.

    Важливо, що, за інформацією Reuters, ані Ірак, ані Пакистан не здійснюють прямих фінансових розрахунків із Іраном або структурами Корпусу вартових ісламської революції. Така схема дозволяє сторонам формально уникати санкційних обмежень, які продовжують діяти проти Тегерана з боку США та низки західних країн.

    Окремо зазначається, що Катар, один із найбільших експортерів СПГ у світі, не бере прямої участі в укладених угодах, однак був поінформований про постачання до Пакистану перед відправкою вантажів. Це підкреслює складну багаторівневу систему координації енергетичних потоків у регіоні, де кожен крок узгоджується з урахуванням політичних ризиків.

    На тлі цих подій суттєво змінилася ситуація на світових енергетичних ринках. Через скорочення морського трафіку в Ормузькій протоці, який нині становить лише близько 5% від довоєнного рівня, глобальні поставки нафти та газу зазнали значних затримок. Це призвело до різкого зростання цін: нафта марки Brent подорожчала більш ніж на 50% від початку конфлікту, а ціни на СПГ у Європі та Азії зросли на 35–50%.

    Аналітики зазначають, що навіть часткове відновлення транзиту через протоку не гарантує стабілізації ринку, оскільки ключовим фактором залишається політичний контроль над маршрутом. Фактичне посилення ролі Ірану як регулятора енергетичного коридору створює нову геоекономічну реальність, у якій Тегеран може впливати на баланс постачання енергоносіїв у значній частині світу.

    Водночас Іран продовжує наполягати на тому, що контроль над Ормузькою протокою має залишатися за ним і після завершення конфлікту. У Тегерані також вимагають репарацій, скасування санкцій і доступу до заморожених активів як частини будь-якого майбутнього мирного врегулювання.

    Експерти попереджають, що така позиція може ускладнити подальші переговори між США, Іраном та регіональними державами, а також закріпити нову модель енергетичної залежності, де ключові потоки контролюються не лише ринковими механізмами, а й політико-військовим впливом у Перській затоці.

  • Трамп атакує медіа

    Трамп атакує медіа

    Президент США Дональд Трамп різко розкритикував американські медіа та заявив, що поширення інформації про нібито відновлення військового потенціалу Ірану є “державною зрадою”. Свою заяву він опублікував у соцмережі Truth Social, реагуючи на матеріали, в яких йдеться про те, що Тегеран зберіг значну частину ракетного арсеналу навіть після ударів США та тривалої військової кампанії в регіоні.

    Приводом для різкої реакції стали повідомлення низки американських і міжнародних ЗМІ, а також аналітичні оцінки розвідувальних структур, згідно з якими Іран міг відновити доступ до більшості своїх ракетних баз і зберегти близько 70% довоєнного запасу ракет і пускових установок. Частина цих даних раніше вже фігурувала у витоках засекречених доповідей американської розвідки, що викликало широкий політичний резонанс у Вашингтоні.

    У своєму дописі Трамп заявив, що журналісти, які поширюють подібну інформацію, фактично шкодять національній безпеці США та “працюють на ворога”. Він назвав такі матеріали “брехливими”, “абсурдними” і такими, що нібито формують викривлену картину реальної ситуації, створюючи враження успіхів Ірану там, де їх немає.

    “Коли Фейкові Новини заявляють, що іранський ворог має успіхи проти нас у військовому плані, це фактично ДЕРЖАВНА ЗРАДА, оскільки це настільки брехлива і навіть абсурдна заява. Вони сприяють і потурають ворогу! Це американські боягузи, які вболівають проти нашої країни”, — написав Трамп у Truth Social.

    Президент також повторив свої попередні твердження про те, що Іран нібито зазнав повної військової поразки. За його словами, іранський флот був “знищений”, військово-повітряні сили “ліквідовані”, а економіка країни перебуває у стані “глибокої катастрофи”. Жодних незалежно підтверджених доказів цим заявам він не навів.

    Заяви Трампа пролунали на тлі продовження дискусій у США щодо реального стану іранських збройних сил після тривалого конфлікту. Раніше американські розвідувальні служби повідомляли, що Іран міг зберегти до 70% свого ракетного потенціалу, включно з мобільними пусковими установками, підземними сховищами та частиною стратегічної інфраструктури. Ці оцінки суперечать офіційній позиції Білого дому, який наполягає на тому, що військова загроза з боку Тегерана була “переважно нейтралізована”.

    Паралельно у Вашингтоні тривають дискусії щодо масштабів і наслідків американської військової кампанії. За попередніми оцінками Пентагону, витрати США на операції проти Ірану вже становлять близько 29 мільярдів доларів. Також повідомляється про значне виснаження арсеналів високоточної зброї: під час бойових дій було використано приблизно 1100 крилатих ракет великої дальності, понад 1000 ракет Tomahawk та понад 1300 ракет-перехоплювачів Patriot, що суттєво вплинуло на запаси американської армії.

    На цьому тлі експерти відзначають, що ситуація навколо Ірану залишається однією з ключових точок напруги у світовій політиці. Попри військову ескалацію, США та Іран продовжують непрямі переговори щодо можливого врегулювання конфлікту, однак сторони залишаються на принципово різних позиціях.

    Додаткове занепокоєння у союзників США викликає позиція Ізраїлю, який, за даними медіа, побоюється можливого укладення нової угоди між Вашингтоном і Тегераном. В ізраїльському керівництві вважають, що потенційний компроміс може не враховувати ключові питання безпеки, зокрема іранську ракетну програму та підтримку регіональних союзників.

    На тлі цих процесів зростає напруга між політичними заявами Білого дому, даними розвідки та позицією медіа, що дедалі більше ускладнює формування єдиної стратегії США щодо Ірану та майбутнього конфлікту в регіоні.

  • NYT: Іран зберіг більшість ракетного арсеналу попри удари США

    NYT: Іран зберіг більшість ракетного арсеналу попри удари США

    Іран зміг зберегти та частково відновити значну частину свого ракетного потенціалу після тривалого військового протистояння зі США, попри заяви адміністрації Дональда Трампа про нібито “повний розгром” іранських збройних сил. Про це повідомляє The New York Times із посиланням на засекречені оцінки американських розвідувальних служб та поінформованих співрозмовників серед посадовців США.

    За даними розвідки, Іран зберіг приблизно 70% свого довоєнного ракетного арсеналу, включно з мобільними пусковими установками, балістичними та крилатими ракетами. Американські спецслужби вважають, що Тегеран також відновив доступ до більшості ключових ракетних баз і підземних сховищ, що дозволяє країні підтримувати значну частину бойових можливостей навіть після масштабних ударів. Йдеться про 30 із 33 ракетних об’єктів уздовж Ормузької протоки, яка залишається одним із найважливіших стратегічних маршрутів у світі через постачання нафти та скрапленого газу.

    У розвідувальних документах зазначається, що Іран зберіг близько 70% мобільних пускових установок по всій країні, а також приблизно ту саму частку ракетного запасу. Це включає балістичні ракети середньої дальності, здатні вражати цілі в регіоні, та крилаті ракети, призначені для ударів по наземних і морських об’єктах на ближчих відстанях. Окремо американська розвідка оцінює, що Іран відновив доступ до близько 90% своїх підземних ракетних сховищ і пускових комплексів, які зараз класифікуються як частково або повністю боєздатні. Це означає, що в разі нової ескалації країна може досить швидко розгорнути масштабні ракетні атаки.

    Особливе занепокоєння США викликає ситуація в районі Ормузької протоки, де, за даними розвідки, Іран здатний використовувати як мобільні пускові установки, так і стаціонарні системи з території військових баз. У деяких випадках ракети можуть запускатися безпосередньо з цих об’єктів, що ускладнює їхнє виявлення та знищення. Лише кілька баз уздовж протоки залишаються повністю недоступними для іранських сил, тоді як більшість інфраструктури потенційно може бути знову задіяна.

    Ці висновки суперечать публічним заявам керівництва США. Президент Дональд Трамп та міністр оборони Піт Гегсет неодноразово стверджували, що іранські військові можливості були фактично знищені або повністю нейтралізовані. Однак у Білому домі відкидають нові оцінки розвідки, заявляючи, що будь-які твердження про відновлення іранської армії є дезінформацією або перебільшенням, а сам Трамп раніше називав подібні припущення політично вмотивованими та неприйнятними.

    За даними джерел The New York Times, часткове збереження іранського потенціалу пов’язане з тактикою, яку використовували США під час ударів. Через обмежені запаси спеціальних протибункерних боєприпасів американські військові часто не знищували об’єкти повністю, а лише блокували входи до підземних комплексів. Це дозволило Ірану зберегти частину ракет і обладнання всередині захищених сховищ та поступово відновлювати їхню боєздатність.

    Водночас війна вже призвела до суттєвого виснаження американських арсеналів. За попередніми оцінками Пентагону, загальні витрати на конфлікт із Іраном становлять близько 29 мільярдів доларів. США використали приблизно 1100 крилатих ракет великої дальності, понад 1000 ракет Tomahawk та понад 1300 ракет-перехоплювачів Patriot, що перевищує річні темпи виробництва окремих видів озброєнь і створює довгострокове навантаження на оборонну промисловість.

    Аналітики попереджають, що навіть за часткового відновлення іранського ракетного потенціалу ситуація в регіоні залишається вкрай нестабільною. Ормузька протока залишається ключовою точкою ризику для світової економіки, адже будь-яке загострення там може призвести до різкого зростання цін на нафту та порушення глобальних ланцюгів постачання. Розбіжності між розвідувальними оцінками та політичними заявами у Вашингтоні, за словами експертів, можуть ускладнити формування єдиної стратегії США щодо Ірану та підвищують ризик подальшої ескалації конфлікту.

  • Пентагон готує “Операцію Кувалда”

    Пентагон готує “Операцію Кувалда”

    У Сполучених Штатах обговорюють можливий початок нового етапу війни з Іраном. Пентагон розглядає варіант офіційного перейменування чинної військової кампанії США проти Тегерана на “Операцію Кувалда” (Operation Sledgehammer), якщо нинішній режим припинення вогню буде остаточно зірваний, а президент Дональд Трамп ухвалить рішення про відновлення масштабних бойових дій. Про це повідомляє NBC News із посиланням на кількох американських посадовців, обізнаних із внутрішніми дискусіями у Білому домі та Міністерстві оборони США.

    За інформацією телеканалу, нова назва має не лише символічне або пропагандистське значення. В адміністрації Трампа та Пентагоні її розглядають як важливий юридичний механізм, який може дозволити Вашингтону фактично “обнулити” часові обмеження на ведення війни без формального дозволу Конгресу США.

    Йдеться про Резолюцію про військові повноваження 1973 року (War Powers Resolution), ухвалену після війни у В’єтнамі. Закон обмежує право президента США проводити бойові дії без погодження Конгресу терміном до 60 днів. Після завершення цього періоду глава держави зобов’язаний або припинити операцію, або отримати офіційний дозвіл законодавців.

    Як зазначає NBC News, бойові дії в межах нинішньої кампанії “Epic Fury” (“Епічна лють”) тривали приблизно 40 днів. Операцію було фактично призупинено на початку квітня після досягнення тимчасового припинення вогню та старту дипломатичних переговорів між США та Іраном. Саме ця пауза тепер може стати ключовим аргументом для адміністрації Трампа у разі запуску “Операції Кувалда”.

    Американські посадовці пояснюють, що формальне перейменування кампанії дозволить Білому дому стверджувати, ніби йдеться вже не про продовження старої війни, а про абсолютно нову військову операцію. Це, своєю чергою, фактично дасть президенту ще один 60-денний період для ведення бойових дій без схвалення Конгресу.

    Такий підхід уже викликав серйозні дискусії у Вашингтоні. Частина юристів та політичних експертів вважає, що адміністрація Трампа може використати зміну назви операції як спосіб обійти конституційний контроль Конгресу над рішеннями про війну.

    NBC News зазначає, що в самому Білому домі поки не ухвалили остаточного рішення щодо відновлення масштабних ударів по Ірану. Попри це, військове командування активно готується до можливого нового етапу конфлікту.

    На тлі формального перемир’я ситуація між США та Іраном залишається надзвичайно напруженою. За словами американських посадовців, сторони продовжують обмінюватися локальними ударами, а американські сили зберігають жорсткий контроль над Ормузькою протокою — одним із найважливіших енергетичних маршрутів світу.

    Саме Ормузька протока нині стала одним із центральних елементів конфлікту. Через неї проходить значна частина світового експорту нафти та скрапленого газу. Будь-яке масштабне блокування судноплавства в цьому районі може спричинити різкий стрибок цін на нафту, дестабілізацію світових ринків та глобальну економічну кризу.

    Американські чиновники пояснюють, що нинішня морська блокада дозволяє Вашингтону зберігати потужний тиск на Тегеран без негайного переходу до повномасштабної війни.

    “Блокада дає простір для прийняття рішень без проведення великих бойових операцій і не наражаючи багатьох людей на ризик”, — заявив один із посадовців NBC News.

    Водночас джерела телеканалу визнають, що Дональд Трамп дедалі скептичніше оцінює перспективи дипломатичного врегулювання конфлікту. У Білому домі вважають, що Іран навмисно затягує переговори та намагається виграти час для збереження частини своїх військових можливостей.

    За даними NBC News, саме через це у Пентагоні вже готують сценарії швидкого відновлення масштабної кампанії авіаударів по іранських об’єктах.

    Американська військова присутність у регіоні зараз є значно масштабнішою, ніж на початку “Операції Епічна лють” у лютому. Міністр оборони США Піт Гегсет раніше підтвердив, що Сполучені Штати перекинули до Близького Сходу додаткову авіаносну ударну групу, а також здійснили ротацію та переозброєння частини сил, які брали участь у попередніх етапах конфлікту.

    За словами американських чиновників, Пентагон суттєво посилив систему протиповітряної оборони, морське угруповання та авіаційну компоненту в регіоні. Також США збільшили кількість розвідувальних місій та патрулювання в районі Перської затоки.

    NBC News наголошує, що нове нарощування сил має подвійне значення. З одного боку, це спроба тиску на Іран під час переговорів, а з іншого — підготовка до потенційної масштабної кампанії у разі провалу дипломатії.

    Окремим фактором, який впливає на рішення Трампа, є міжнародна дипломатія. Минулого місяця представник Білого дому повідомив NBC News, що на позицію президента США впливає його майбутня поїздка до Китаю, яка розпочинається 12 травня.

    У Вашингтоні побоюються, що новий масштабний конфлікт із Іраном напередодні переговорів із Пекіном може різко загострити міжнародну ситуацію, спровокувати нову хвилю економічної нестабільності та негативно вплинути на глобальні енергетичні ринки.

    На цьому тлі переговори між США та Іраном продовжуються, однак залишаються надзвичайно складними. 10 травня Тегеран через посередника передав Вашингтону свою останню пропозицію щодо припинення війни.

    Деталі документа офіційно не оприлюднювалися, однак американські ЗМІ повідомляють, що Іран наполягає на частковому збереженні ядерної програми, поступовому послабленні санкцій та гарантіях безпеки для режиму.

    Дональд Трамп майже одразу жорстко відреагував на іранський план. У своїй соцмережі Truth Social президент США написав великими літерами, що запропонований Іраном варіант є “АБСОЛЮТНО НЕПРИЙНЯТНИМ!”.

    У Білому домі вважають, що Тегеран намагається зберегти ключові елементи своєї ядерної інфраструктури та виграти час для подальшого розвитку військових програм.

    На тлі цих подій міжнародна спільнота дедалі більше побоюється нового масштабного конфлікту на Близькому Сході. Аналітики попереджають, що пряме відновлення повномасштабної війни між США та Іраном може втягнути у протистояння союзників обох сторін, включно з регіональними угрупованнями та сусідніми державами.

    Особливе занепокоєння викликає ризик атак на нафтову інфраструктуру, порти та морські маршрути у Перській затоці. Експерти зазначають, що навіть короткочасне блокування Ормузької протоки може мати катастрофічні наслідки для світової економіки, оскільки через цей маршрут проходить значна частина глобального нафтового експорту.

    Крім того, нова війна може суттєво вплинути на внутрішньополітичну ситуацію у США. У Конгресі вже лунають заяви про необхідність жорсткішого контролю над військовими рішеннями Білого дому, особливо якщо адміністрація спробує використати перейменування операції для обходу законодавчих обмежень.

    Попри це, у Пентагоні, за даними NBC News, продовжують активно опрацьовувати сценарії “Операції Кувалда”, розглядаючи її як можливий наступний етап американської кампанії проти Ірану.

  • “Погана угода” з Іраном: в Ізраїлі занепокоєні новою стратегією Трампа

    “Погана угода” з Іраном: в Ізраїлі занепокоєні новою стратегією Трампа

    В Ізраїлі дедалі сильніше зростає тривога через можливу нову угоду між США та Іраном, яку адміністрація президента Дональда Трампа може укласти вже найближчим часом. У Єрусалимі побоюються, що Білий дім погодиться на компроміс із Тегераном ще до того, як буде досягнуто головних військових і стратегічних цілей, які США та Ізраїль декларували на початку конфлікту. Про це повідомляє CNN із посиланням на кілька високопоставлених ізраїльських джерел та чиновників, знайомих із перебігом закритих переговорів.

    За словами співрозмовників телеканалу, ізраїльська влада стурбована тим, що Вашингтон може погодитися на “неповну” або “погану” угоду, яка дозволить Ірану зберегти частину своєї ядерної інфраструктури, а також уникнути обмежень щодо балістичних ракет та діяльності регіональних проксі-угруповань. В Ізраїлі вважають, що такий сценарій фактично означатиме замороження конфлікту без реального усунення загроз, які й призвели до війни.

    “Головне занепокоєння полягає в тому, що Трамп втомиться від переговорів і укладе угоду — будь-яку угоду — пішовши на поступки в останню мить”, — заявило одне з ізраїльських джерел CNN.

    За інформацією телеканалу, ізраїльські чиновники не приховують розчарування тим, як за останні тижні змінилися пріоритети американської адміністрації. Якщо на початку конфлікту США публічно заявляли про необхідність повної ліквідації іранської ядерної програми, знищення ракетного потенціалу та припинення підтримки Тегераном збройних угруповань на Близькому Сході, то нині переговори дедалі більше концентруються виключно навколо високозбагаченого урану та безпеки судноплавства через Ормузьку протоку.

    У Єрусалимі вважають, що звуження цілей може стати стратегічною помилкою, яка лише дасть Ірану час для відновлення власних можливостей. Ізраїльські джерела побоюються, що часткове послаблення санкцій у межах нової домовленості дозволить іранському режиму стабілізувати економіку, отримати нові фінансові ресурси та продовжити підтримку союзних угруповань у регіоні.

    Йдеться насамперед про “Хезболлу” в Лівані, палестинський ХАМАС у секторі Гази, шиїтські формування в Іраку та проіранські сили в Сирії й Ємені. Саме ці структури Ізраїль вважає одним із головних інструментів впливу Тегерана на Близькому Сході.

    CNN зазначає, що нинішня ситуація демонструє помітну зміну риторики як у Вашингтоні, так і в Єрусалимі. На початку війни Дональд Трамп заявляв, що США прагнуть повністю позбавити Іран можливості створити ядерну зброю, ліквідувати його ракетний потенціал і припинити підтримку регіональних проксі-сил. Ці заяви супроводжувалися жорсткою військовою риторикою та попередженнями про “безпрецедентні наслідки” для Тегерана.

    Однак уже через приблизно десять тижнів після початку ескалації дипломатичний порядок денний помітно змінився. Основною темою переговорів тепер є контроль над запасами високозбагаченого урану та питання відкриття Ормузької протоки — стратегічного маршруту, через який проходить значна частина світового експорту нафти.

    Через Ормузьку протоку щодня транспортуються мільйони барелів нафти та скрапленого газу. Будь-яка дестабілізація в цьому районі може призвести до різкого стрибка світових цін на енергоносії та масштабних потрясінь на глобальних ринках. Саме тому Вашингтон, за даними CNN, дедалі більше концентрується на гарантіях стабільного судноплавства та недопущенні перекриття морського шляху.

    При цьому ізраїльські чиновники побоюються, що ширші безпекові питання поступово відходять на другий план. Одне з джерел CNN повідомило, що Ізраїль уже фактично усвідомлює: питання балістичних ракет і діяльності проксі-сил “ймовірно, зняті з порядку денного”, оскільки вони не згадуються у попередніх дипломатичних проєктах домовленостей.

    На цьому тлі особливу увагу привернула зміна публічної риторики прем’єр-міністра Ізраїлю Беньяміна Нетаньягу. Ще в лютому, напередодні війни, він озвучував п’ять обов’язкових умов для будь-якої угоди з Іраном. Серед них були:
    повне вивезення всього збагаченого урану з території Ірану, демонтаж потужностей для його збагачення, повне врегулювання програми балістичних ракет, ліквідація мережі регіональних проксі та жорсткий міжнародний контроль над іранською ядерною діяльністю.

    Проте минулого тижня Нетаньягу фактично звів перелік вимог до одного ключового пункту — усунення запасів збагаченого урану та демонтажу інфраструктури зі збагачення.

    “Найважливішою метою є вивезення збагаченого матеріалу з Ірану — всього збагаченого матеріалу — і демонтаж іранських потужностей зі збагачення”, — заявив ізраїльський прем’єр у відеозверненні перед засіданням Кабінету безпеки.

    Водночас він уже не згадував ані балістичні ракети, ані підтримку таких угруповань, як “Хезболла” чи ХАМАС. Це викликало додаткові дискусії серед ізраїльських політиків, експертів і військових аналітиків щодо того, наскільки реалістичними залишаються початкові цілі війни.

    За інформацією CNN, в ізраїльських урядових колах існує серйозне побоювання, що адміністрація Трампа прагне швидкого дипломатичного результату, який можна буде подати як завершення кризи, навіть якщо ключові проблеми залишаться невирішеними.

    “Існує реальне занепокоєння, що Трамп укладе погану угоду. Ізраїль намагається вплинути на неї настільки, наскільки це можливо”, — заявив один із ізраїльських чиновників.

    Інший співрозмовник CNN визнав, що частина ізраїльського керівництва навіть розглядає можливий провал переговорів як більш прийнятний варіант, ніж компроміс із Тегераном.

    “Ми будемо раді, якщо угоди не буде, ми будемо раді, якщо блокада Ормузької протоки триватиме, і ми будемо раді, якщо Іран отримає ще кілька ударів”, — сказав посадовець.

    Водночас він наголосив, що остаточне рішення залишається за президентом США Дональдом Трампом, а Ізраїль наразі може лише намагатися впливати на переговорний процес дипломатичними каналами.

    CNN також повідомляє, що ізраїльські спецслужби та військове керівництво не виключають нової ескалації конфлікту. За словами джерел телеканалу, якщо Іран продовжить затягувати переговори або спробує виграти час для відновлення своїх програм, США та Ізраїль можуть повернутися до силового сценарію.

    На тлі переговорів ситуація на Близькому Сході залишається вкрай напруженою. Регіональні союзники Ірану продовжують демонструвати готовність до подальшого протистояння, а міжнародна спільнота уважно стежить за розвитком подій через ризик масштабної дестабілізації всього регіону.

    Експерти наголошують, що будь-яка нова домовленість між США та Іраном може мати далекосяжні наслідки не лише для безпеки Близького Сходу, а й для світової економіки, ринку енергоносіїв та глобальної системи міжнародної безпеки.

  • Нафта подорожчала більш ніж на 4%

    Нафта подорожчала більш ніж на 4%

    Світові ціни на нафту в понеділок різко піднялися більш ніж на 4% на тлі погіршення очікувань щодо швидкого завершення конфліктів на Близькому Сході та посилення геополітичної напруги. Ринок також відреагував на різкі заяви президента США Дональда Трампа щодо позиції Ірану.

    Дональд Трамп у своїй соцмережі Truth Social заявив, що отримана від Ірану відповідь щодо врегулювання ситуації є «абсолютно неприйнятною». Це посилило сумніви інвесторів у швидкому прогресі переговорів між Вашингтоном і Тегераном.

    На цьому тлі ціни на нафту різко пішли вгору. Липневі ф’ючерси на нафту марки Brent на лондонській біржі ICE Futures зросли до 105,79 долара за барель, що на 4,5 долара або 4,44% більше, ніж на попередньому закритті. Напередодні ці контракти вже демонстрували зростання, додавши понад 1%.

    Ф’ючерси на американську нафту WTI з постачанням у червні на Нью-Йоркській товарній біржі також суттєво зросли — до 100,18 долара за барель, що означає майже 5% денного приросту.

    Аналітики зазначають, що ще наприкінці минулого тижня ситуація була протилежною: нафта дешевшала більш ніж на 6% через сподівання на прогрес у переговорах між США та Іраном. Однак нові політичні заяви різко змінили ринкові очікування.

    Аналітик ING Group Воррен Паттерсон наголошує, що ослаблення надій на швидку угоду між США та Іраном стало ключовим фактором нового стрибка цін. За його словами, ринок знову закладає ризики ескалації, що підтримує подальше зростання котирувань.

    Додатковий вплив на ринок мають оцінки скорочення постачання нафти. Голова компанії Saudi Aramco Амін Насер заявив, що за останні два місяці світовий ринок втратив близько одного мільярда барелів нафти через перебої постачання, пов’язані з конфліктом у регіоні та проблемами транспортування через Ормузьку протоку.

    Він також попередив, що у разі затягування нинішньої ситуації нормалізації ринку не варто очікувати раніше 2027 року, що створює довгострокову невизначеність для глобального енергоринку.

    Минулого тижня ціни вже демонстрували високу волатильність через обміни ударами між США та Іраном, а також через побоювання щодо безпеки судноплавства в Ормузькій протоці — ключовому маршруті транспортування нафти у світі.

    Аналітики підкреслюють, що нафтовий ринок залишається надзвичайно чутливим до будь-яких політичних заяв і новин із Близького Сходу. Будь-які сигнали ескалації або, навпаки, дипломатичного прогресу можуть швидко змінювати цінову динаміку.