Uanews.life

Позначка: Росія

  • Збільшується “сіра зона”: де активізується Росія та чи зможуть ЗСУ відбити наступ

    Збільшується “сіра зона”: де активізується Росія та чи зможуть ЗСУ відбити наступ

    Ситуація на фронті продовжує залишатися напруженою, зокрема в Донецькій області. Російські війська, після захоплення Авдіївки, активно розширюють зону свого прориву, наступаючи одночасно на різних напрямках. Головнокомандувач Збройних сил Олександр Сирський особисто відвідав частини на Покровському та Курахівському напрямках, оголошуючи їх основними ударними точками противника.

    “Наше завдання в такій ситуації полягає в утриманні захоплених позицій за будь-яку ціну та завданні максимальних втрат противнику, щоб виснажити його ресурси і зірвати його плани, надаючи час для мобілізації наших резервів”, – підкреслив він.

    На напрямку Покровська окупантам вдалося закріпити свої позиції у селищі Очеретине. Збройні сили вже перекинули резерви, спрямовані на стабілізацію фронту. Проте аналітики зафіксували нові переміщення ворожих військ. Згідно з даними ISW, противник вже здійснив просування на північ від Очеретиного і на захід від Тоненького. Дані від DeepState також свідчать про захоплення Новокалинового, Архангельського та селища Керамік у напрямку Торецька.

    Насупротив, поки що немає офіційної інформації про можливий наступ на Покровськ, але експерти підкреслюють загрозливий характер обстановки. Згідно з колишнім спікером Генштабу Владиславом Селезньовим, ЗСУ намагалися зрізати Очеретинський клин, але не змогли внаслідок закріплення ворога на флангах та їхнього розширення.

    “При поточних обставинах у ворога не вистачить ресурсів для атаки та захоплення Покровська. Проте він має можливості захопити селище Нью-Йорк з подальшим наступом на Торецьк. Імовірно, найближчим часом ситуація може загостритися від Очеретиного на північ”, – підкреслив він.

    Протягом майже двох місяців російські війська на шляху до Курахового активно штурмують Красногорівку, що є найближчим до Донецька містом, під контролем Збройних сил України (ЗСУ). Противник вже проник до південної частини міста, де відбуваються бої на території місцевого вогнетривкого заводу. За словами спікера оперативно-стратегічного угрупування військ “Хортиця” Назара Волошина, ворог знаходиться в блокованому стані на заводі і відрізаний від поставок боєкомплекту.

    За останніми звітами, російські сили періодично проводять вилазки на східні околиці міста за допомогою бронетехніки, але частіше це невеликі групи пішоходів чи мобільні штурмові групи на мотоциклах.

    Українським військам у Красногорівці сприяє рельєф місцевості, але при критичному дефіциті ресурсів вони можуть опинитися в безвихідному становищі для відбиття ворожих атак. Ситуація у цьому районі стає все більш напруженою, зауважив експерт Владислав Селезньов.

    “Якщо ми втратимо контроль над вогнетривким заводом, ми ризикуємо втратити все місто. Проблема з ресурсами лишається ключовою – якщо їх не буде, ми продовжимо отримувати негативні новини з фронту”, – додав він.

    Ще одним надзвичайно напруженим напрямком у Донецькій області є Бахмутський. Тут, як і раніше, тривають бої на східній околиці Часового Яру у мікрорайоні Канал. “Сіра зона” поширюється, і, судячи з карт, вже майже досягла забудови міста.

    Російські війська активно використовують кориговані авіабомби (КАБ). Минулого тижня агентство Associated Press опублікувало відео з масштабами руйнування в Часовому Ярі, порівняних з Бахмутом і Авдіївкою. Незважаючи на те, що битва за місто розпочалася не так давно, практично всі будівлі вже пошкоджені.

    На цьому напрямку ворожі сили сконцентровані до 25 тисяч осіб. За словами представника 26-ї артилерійської бригади ім. Романа Дашкевича Олега Калашнікова, спочатку в бій йдуть мобілізовані російські війська. Якщо їм вдається закріпитися на підступах до міста, то приходять досвідчені військові, які створюють вогневий рубіж.

    Захоплення Часового Яру має велике значення для окупантів, оскільки без контролю над ним неможливо продовжувати наступ у бік Краматорська та Костянтинівки, зазначив Калашніков. В угрупованні “Хортиця” стверджують, що бої тривають цілодобово, і незважаючи на пропагандистські витівки російської сторони, вони зуміють стримувати ворога поза межами міста. Штурмові групи також намагаються перетнути канал Сіверський Донець – Донбас, але вони знищуються на підході. Військова перевага противника оцінюється відношенням 10:1.

    За даними британської розвідки, з березня по квітень кількість атак зросла на 200%. Однак, незважаючи на це, Росія досягла лише обмежених успіхів і, ймовірно, зазнала значних втрат. Проте, Владислав Селезньов висловив сумнів щодо можливості утримати Часів Яр в середньостроковій перспективі.

    “Це, звичайно, не станеться відразу, але тенденція дуже погана. Ворог не лише нападає прямим ударом у мікрорайоні Канал, але й обходить з флангів. На півночі ситуація не така критична, але на півдні (з боку Івановського) ворог успішно впорався з цією місією”, – зауважив він.

    За словами експерта, якщо Сили оборони не зможуть знайти ресурси для стабілізації фронту, може виникнути загроза втрати Часів Яру.

    “Це не означає безпосередньо втрати через штурмові удари, але з урахуванням ризиків оточення та окупації, такий сценарій досить ймовірний”, – додав він.

    На північ від Бахмута противник намагається вийти на Сіверськ, але поки що лінія фронту залишається стабільною. За даними DeepState, спостерігаються просування в районі села Веселе, але ці звіти стосуються подій за довгий період часу. У будь-якому випадку, російські сили продовжують натискати, і на цьому напрямку поки немає позитивних змін.

    Повідомляється про штурми в районі Білогорівки, Золотарівки та Верхньокам’янки. Одним з цілей прориву до Сіверська є перерізання Сіверського виступу, щоб вийти українським силам у тил у Серебрянському лісництві. Бої на цьому напрямку є динамічними, позиції постійно змінюються, і, як повідомив Назар Волошин, дещо вдосконалено тактичні позиції.

    Трохи північніше під Куп’янськом російські війська штурмують район Кислівки, Котлярівки та Табаївки по трасі на Сватове (Луганська область). Ситуація на Лимано-Куп’янській осі серйозна, там російські сили проводять атаки танковими підрозділами і перекидають десантників із району Роботиного (Запорізька область).

    “Скоро ми можемо очікувати ще активніші бої. Кислівку та Котлярівку ми вже втратили, тому про них не варто говорити як про кордон оборони. Не виключено, що ми можемо втратити і Синьківку. Це тривожний сигнал для Куп’янська та Куп’янська-Вузлового. Синьківка є ключем до них, а Куп’янськ-Вузловий, на мій погляд, – головною ціллю для ворога найближчим часом”, – підкреслив Селезньов.

    Побоювання стосовно Харківської області зростають за словами командувача Сухопутних військ ЗСУ Олександра Павлюка. За його словами, у противника є наміри захопити Харків чи Суми, проте ступінь серйозності цих намірів залишається невизначеним.

    Диверсійні групи на кордоні вже почали активні дії, одна з них була зупинена при спробі проникнення до села Пильна на північ від Харкова. Паралельно, збільшується угруповання противника в прикордонній Курській області. Головний командувач Харківської області Олег Синєгубов наголосив, що для відкриття нової лінії фронту потрібно близько 100 тисяч військових, а поки що такого скупчення немає.

    Наразі на території зосереджено до 70 тисяч військових, і за словами майора запасу ЗСУ Олексія Гетьмана, з такою кількістю нереально захопити Харків. Проте, варто зазначити, що приблизно стільки ж або навіть менше ворог задіяв у районі Авдіївки та Бахмута. І варто врахувати, що такі сили не могли бути зібрані “на перекур”.

    За словами експерта, ці угруповання можуть бути перенесені на інший відсік фронту або розпочати тактичні дії на північному сході в Харківській, Чернігівській або Сумській областях. Це може бути спроба розтягнути українську оборону.

    На півдні росіяни намагаються вибити Сили оборони з Кринок на лівобережжі Херсонської області. Проте, українські війська взяли під контроль острів Нестрига на Дніпрі. З початку травня противник намагається відібрати його. І хоча наразі ситуація залишається стабільною, не варто виключати посилення штурмів у майбутньому.

    Експерти відзначають, що у квітні ЗСУ вдалося трохи розширити свої плацдарми у Кринках. Щодо Запорізької області, тут тривають бої у Роботиному та на схід від села поблизу Вербового. За словами Гетьмана, на півдні не варто очікувати спокою, бої продовжуватимуться, проте росіяни більше зосереджені не на своєму просуванні, а на заваді просуванню ЗСУ.

    “Я впевнений, що з достатнім постачанням зброї ми зможемо отримати ініціативу принаймні на півдні. Тому очікувати ворожого наступу з півдня, на мою думку, не варто. Вони спрямують всі свої сили на схід. За тим, що ми спостерігаємо, основні спроби наступу будуть саме там”, – відзначив він, не намагаючись передбачити, коли саме Україна зможе перехопити ініціативу.

    Щодо літнього наступу, він вже почався. Противник буде маневрувати, змінювати напрями ударів, оскільки логіка та стратегія сухопутних боїв за останні сто років практично не змінилися. Тому слід бути готовим до спроб прорвати оборону по всьому фронтові, додав експерт.

    У цей час Україна отримує західну зброю, проте не у таких обсягах, на які розраховували. Недавно президент Володимир Зеленський завів, що як тільки Сили оборони отримають необхідне озброєння, ворога на сході буде зупинено. Очевидно, тепер багато від чого залежить від швидкості поставок.

  • Російська атака на енергетичний об’єкт призвела до відключення електропостачання в кількох районах

    Російська атака на енергетичний об’єкт призвела до відключення електропостачання в кількох районах

    Уночі з 5 на 6 травня на території Сумщини стався ракетно-дроновий удар, запроваджений Росією. Його мішенню став високовольтний об’єкт Національної енергетичної компанії “Укренерго”, що призвело до відключення електропостачання для численних споживачів.

    Про це повідомили в “Укренерго”, додавши, що негайно було розпочато аварійно-відновлювальні роботи. Ремонтні бригади компанії активно працюють над відновленням енергопостачання для постраждалих районів.

    Сумська обласна державна адміністрація також зазначила, що через атаку залишилися без електроенергії деякі населені пункти різних районів області. Однак, вже протягом ночі частково вдалося відновити електропостачання в деяких районах та частково у місті Суми, а роботи щодо повного відновлення тривають.

    За інформацією “Укренерго”, також було зафіксовано відключення обладнання місцевих енергопостачальних підприємств на Харківщині для захисту енергосистеми. Хоча більшість обладнання вже приведено в робочий стан, але повне відновлення енергопостачання ускладнюється через воєнні дії поруч з енергетичними об’єктами.

    У таких умовах ймовірність введення графіків відключень електроенергії в найближчому майбутньому українським енергетичним компаніям стає невід’ємною реальністю. На думку директора Центру досліджень енергетики Олександра Харченка, це пов’язано з очікуваними піками споживання електроенергії в літній та зимовий періоди, а також зі зростанням напруги на енергетичну систему через воєнні дії в регіоні.

  • Росія перекидає сили із Запорізького напрямку на Донеччину:

    Росія перекидає сили із Запорізького напрямку на Донеччину:

    Російське військове командування пересуває елементи двох повітряно-десантних дивізій (ПДВ) з Запорізької області на Донеччину, з метою посилення та активізації поточних наступальних операцій. Цю інформацію оприлюднив Інститут вивчення війни (ISW). Аналітики вказали на три можливі напрями фронту, куди Росія може направити ці частини, проте не заявили, що це обов’язково відбудеться.

    Зокрема, російські та українські джерела вказують на переміщення частин 76-ї та 7-ї дивізій, які діяли в районі Роботиного на заході Запорізької області. Відомий український військовий оглядач Костянтин Машовець зазначив, що таке рішення було прийняте недавно російським військовим командуванням. Він вказав на можливе переміщення щонайменше одного батальйону 76-ї дивізії на фронт у Луганській області або на напрямок Краматорсько/Бахмутівка.

    Також російський блогер, відомий своїм упередженим ставленням до ПДВ РФ, стверджує, що незабаром елементи 76-ї та 7-ї дивізій діятимуть на інших напрямках, розташованих на лівому березі Херсонщини та західній частині Запоріжжя. Ці дії можуть бути пов’язані з наміром змінити частини 104-ї дивізії ПДВ, що діють поблизу українського тактичного плацдарму в Кринках на лівому березі Дніпра.

    “Ми ще не маємо підтвердження щодо передислокації елементів 76-ї та 7-ї дивізій на інші напрямки. Проте ці повідомлення від російських та українських джерел є важливими. Переміщення російських сил з Запорізької області до східної частини України вимагає додаткового аналізу в найближчі дні”, – зазначили в Інституті вивчення війни (ISW).

    Експерти нагадали, що в середині літа 2023 року елементи цих двох дивізій російських Збройних Сил були переміщені з Лиманського та Херсонського напрямків у район Роботиного. Це зміцнило оборону противника на цьому напрямку у критичний момент, допомагаючи окупантам утримати лінію оборони на Запоріжжі. Передислоковані сили ворога влаштували контратаки, які свідчили про більшу боєздатність 76-ї та 7-ї дивізій порівняно з іншими російськими військами, і ці дивізії в певній мірі відновилися під час млявого наступу на півдні.

    “В останні тижні російські війська захопили більшу частину Роботино. Можливо, командування вирішило, що боєздатні частини 76-ї та 7-ї дивізій ВДВ будуть кориснішими на інших напрямках”, – припустили в ISW.

    За думкою військових експертів, окупанти можуть зробити спробу перемістити частини однієї або обох згаданих дивізій на схід, щоб підтримати наступальні операції в Донецькій області та використати перевагу в нинішній “вразливій точці” Збройних Сил України.

    “Зараз війська РФ намагаються здійснити наступ на північний захід від Авдіївки з метою досягнення ширшого прориву в цьому районі, і активізують операції з захоплення важливого з точки зору стратегії міста Часів Яр”, – зазначили у Інституті вивчення війни (ISW). Там вони припускають, що російське військове командування має намір використати елементи 76-ї та 7-ї дивізій як значне підкріплення до будь-якого з цих зусиль з метою досягнення стратегічних успіхів до прибуття американської військової допомоги, що дозволить Збройним Силам України уповільнити просування ворога та стабілізувати лінію фронту.

    На Авдіївському напрямку Росія в даний час сформувала відносно компактне угруповання військ, головним чином з елементів Центрального військового округу та 1-го армійського корпусу “ДНР”, хоча вони, ймовірно, втомлені від інтенсивних наступальних операцій протягом останніх кількох місяців. Не варто виключати, що підкріплення з частин повітряно-десантних дивізій може стати для них додатковою оперативною силою для продовження атак в цьому районі.

    На Бахмутському напрямку, за оцінкою аналітиків, РФ створила менш консолідоване угруповання військ, яке включає елементи кількох дивізій і бригад ПДВ. Тому переміщення частин 76-ї та 7-ї дивізій до цього району могло б підсилити атаки окупантів на Часів Яр.

    Ще одним можливим варіантом є переведення цих військових формувань РФ на лінію Куп’янськ – Сватове – Кремінна, де загарбники відновили наступальні дії.

    “Проте здається, що російські війська прагнуть закріпити всю цю ділянку під відповідальністю Московського військового округу, і переміщення 76-ї та 7-ї дивізій ПДВ може виявитися не настільки ефективним в цих зусиллях порівняно з більш інтенсивними операціями, які зараз відбуваються в Донецькій області”, – пояснили в ISW. Незважаючи на це, вони вважають, що будь-яке переміщення вказаних військових формувань надасть російським силам можливість активізувати наступальні операції й “піддати ЗСУ тиску незалежно від їхнього місця розташування”.

    Поки що військові експерти не визначили, який саме із згаданих районів передової є найімовірнішим, куди можуть бути переміщені сили ПДВ РФ, якщо взагалі таке переміщення відбудеться. “Ми будемо продовжувати слідкувати за повідомленнями про можливе переміщення елементів 76-ї та 7-ї дивізій, оскільки це становить значний ризик для здатності України уповільнити поточні російські наступальні операції на сході найближчими тижнями до прибуття допомоги США у сфері безпеки”, – підсумували в ISW.

  • “Україна може продовжувати воювати з Росією, але бажана “перемога” може виявитися недосяжною” 

    “Україна може продовжувати воювати з Росією, але бажана “перемога” може виявитися недосяжною” 

    Недавно опублікований матеріал у CNBC під заголовком “Україна може продовжувати воювати з Росією, але бажана “перемога” може виявитися недосяжною” привернув увагу громадськості та експертного співтовариства до складностей, які стикається Україна у своїй боротьбі з Російською Федерацією.

    Експерти вважають, що в України і союзників немає спільного бачення, що означає “перемога” і які кроки та ресурси будуть потрібні для її досягнення. Вихід на кордони 1991 року вони вважають нереалістичним у найближчій і середньостроковій перспективі, враховуючи військовий потенціал РФ і перевагу в мобілізаційному ресурсі.

    Київський військовий експерт Олександр Мусієнко вважає, що передача американської допомоги Україні підняла моральний дух у суспільстві, а тому керівництво наразі не має бажання обговорювати потенційне закінчення війни, яке не передбачає повної перемоги.

    Але загалом “частка українського населення, яке готове розглянути територіальні поступки в обмін на припинення бойових дій/мир, послідовно зростає”, зазначає радник із Центральної та Східної Європи консалтингової фірми Teneo Андрюс Турса.

    А тому він припускає, що дискусії про альтернативні варіанти закінчення війни, прийнятні для України, може активізуватися пізніше 2024 року.

    На думку Мусієнка, вихід на перемир’я можливий, якщо найближчими місяцями ЗСУ вдасться послабити і виснажити армію РФ, а Україна отримає надійні гарантії безпеки і оборони.

    “[У такому сценарії] в українців не буде стільки сил для звільнення старої території, згідно з міжнародним кордоном, а в росіян не буде стільки сил, щоб окупувати більшу територію”, – каже Мусієнко.

    У такому разі Україна збереже незалежність і суверенітет, і “просто чекатиме, як Східна і Західна Німеччина” до їхнього возз’єднання в 1990 році.

    “Це той сценарій, якого ми можемо очікувати в реальності”, – вважає Мусієнко.

  • Україна очікує посилення ударів Росії дронами та ракетами: аналіз ISW щодо можливих цілей ворога

    Україна очікує посилення ударів Росії дронами та ракетами: аналіз ISW щодо можливих цілей ворога

    Міністр оборони Росії, Сергій Шойгу, оголосив про наміри Росії з посилення ударів на Україну з метою наступного руйнування матеріально-технічного забезпечення українських військ. Шойгу вказав на імовірне збільшення використання безпілотників та ракет у найближчі тижні з метою максимальної завдання шкоди українській інфраструктурі та оборонно-промисловій базі до отримання допомоги з боку Сполучених Штатів.

    Це випливає з звіту Інституту вивчення війни (ISW). Аналітики припускають, що фокус Шойгу на ударах по українській логістиці може означати, що російські війська можуть змінити свої цілі, щоб вразити українську транспортну інфраструктуру, логістику та військові складські об’єкти.

    Російські війська вже нанесли сильні удари по об’єктах української транспортної інфраструктури в Дніпропетровській області 19 квітня, і можуть планувати повторити та розширити ці удари в найближчі тижні, щоб перекрити українські зв’язкові лінії.

    “Російське військове командування може сподіватися, що скоординовані зусилля з перекриття обмежать здатність України розподіляти живу силу та матеріально-технічні засоби на критично важливих ділянках фронту, та відтермінують покращення можливостей, які надасть українським військам прибуття американської безпекової допомоги”, – заявили аналітики.

    Сам Шойгу у вівторок, 23 квітня, заявив, що російська армія підвищить інтенсивність ударів по Україні, зокрема, націлених на логістичні центри та бази зберігання західної зброї.

  • Зеленський про страх перед Росією та політизацію українських жертв

    Зеленський про страх перед Росією та політизацію українських жертв

    Президент України Володимир Зеленський висловив свої спостереження щодо страху країн Заходу перед Росією та політизації українських жертв у відносинах з Москвою. Його заява відображає складну політичну ситуацію у регіоні та співвідношення сил між Україною та Росією.

    Країни Заходу бояться Росії, а українські жертви стали “політикою”, заявив Зеленський.

    Його слова прозвучали в контексті того, що Захід допоміг Ізраїлю відбити повітряний напад Ірану, але відмовляється робити те ж саме в Україні.

    “Якщо країни не допомагають Україні своїми силами, тому що бояться, що буде війна з Росією, це означає, що вони дійсно бояться Росії. І якщо країни надають таку допомогу Ізраїлю, це означає, що вони впевнені, що не буде війни з Іраном. І в цьому цинізм ситуації. Тому що, якщо вони впевнені, що війни з Іраном не буде, то я вважаю, в цьому і є той неприємний момент. Що є якась закулісна гра. І, можливо, для когось усі ці жертви – всього лише політика”, – заявив Зеленський.

    Каже, він був “у шоці” від того, як союзники допомогли Ізраїлю відбити напад Ірану, але не розуміє, “а що не так з українцями”.

    “Незалежно від країн, від того, що Ізраїль не є країною НАТО. Незалежно від того, що я не бачив дуже серйозного, потужного документу між Францією та Ізраїлем, як, наприклад, між США та Ізраїлем, або союзницького документу країн НАТО з Ізраїлем. Тобто, ми просто побачили, як армії, пілоти і зброя кількох союзницьких держав знищила 99% всього того, що летіло на голову ізраїльтянам”, – заявив Зеленський.

    Нагадаємо, у США заявили, що збивати ракети над Україною не будуть, бо це “різні конфлікти, різний повітряний простір, різна картина загроз”.

  • У війні в Україні ще нічого не вирішено та нічого не закінчено

    У війні в Україні ще нічого не вирішено та нічого не закінчено

    Де чекати найзапекліших боїв та яка військова техніка матиме вирішальне значення для кожної зі сторін?

    Аналізуємо перспективи бойових дій та описуємо загальний розвиток подій російсько-української війни у найближчі місяці.

    Фактор авіації

    Пілот російського "Грача" Су-25

    АВТОР ФОТО,МІНОБОРОНИ РФ

    Підпис до фото,Пілот російського “Грача” Су-25

    Як серйозний фактор на поле бою повернулася авіація РФ — йдеться вже не тільки про дії Су-24 чи Су-34 по Харкову чи прикордонню Сумщини, а й про скидання чавунних бомб “Грачами” Су-25 на Часів Яр – тобто, безпосередньо на лінії фронту.

    Часто російські бомби сходять не там, але більшість все ж долітає до приблизної цілі.

    І зараз росіяни обмежені навіть не кількістю бортів, а кількістю корегованих бомб.

    Швидко та надійно запобігти загрозі від російської авіації не вийде навіть за умови появи у ЗСУ перших F-16.

    У російських пілотів більше льотного досвіду протягом багатьох років, більш досвідчені наземні служби, ніж швидко перенавчені українські, більше злітно-посадкових смуг у європейській частині РФ.

    А також є літаки ДРЛC (дальнього радіолокаційного стеження) – хоча Україна й збила два з них і, ймовірно, пошкодила ще кілька під час капремонту на землі. Але ці борти піднімуться у повітря, коли почнеться боротьба за ініціативу в небі.

    Бомби ФАБ-500 з універсальними модулями планування та корекції (УМПК) на російському Су-34

    АВТОР ФОТО,МІНОБОРОНИ РФ

    Підпис до фото,Бомби ФАБ-500 з універсальними модулями планування та корекції (УМПК) на російському Су-34

    Тому швидка протидія російській авіації навряд чи можлива – ескадрильї західних літаків прибуватимуть в Україну поступово, а пілоти готуються протягом 10-місячних циклів. І вводити у бій ці літаки також будуть поступово.

    Але робити засідки з малих висот на носіїв бомб, збивати крилаті ракети та дрони-камікадзе, що прорвалися через українську ППО, проводити розвідувальні місії, “роздавати” РЕБ та нести протикорабельні ракети все ж буде краще на західних літаках з інтегрованими шоломними прицілами та бортовими РЛС.

    F-16 у будь-якому разі суттєво новіші від Міг-29, якими зараз воюють Повітряні сили ЗСУ.

    Дрони та удари по тилу

    Запуск російського розвідувального дрона Supercam

    АВТОР ФОТО,МІНОБОРОНИ РФ

    Підпис до фото,Запуск російського розвідувального дрона Supercam

    Загрозою з повітря залишаються і російські дрони-розвідники Supercam та Zala, які часто працюють в оперативному тилу ЗСУ біля третьої лінії оборони – вони мають нову оптику (можливо, іранську) та зав’язані на оптичний канал, щоб не потрапляти під тиск РЕБ.

    Саме за їхніми “очима” прилітають балістичні ракети – “Іскандери” чи їхні північнокорейські аналоги, нерідко касетні.

    Це бувало і раніше – наприклад, удар у Покровську по потягу під час завантаження чи дальні удари “Ланцетами” по літаках на аеродромах.

    Але останнім часом кількість ударів по українському тилу помітно зросла.

    Удар по українській вертолітній групі

    АВТОР ФОТО,МІНОБОРОНИ РФ

    Підпис до фото,Удар по українській вертолітній групі

    “Прилітає” по шляхопроводах, залізничних мостах і всьому, що схоже на розташування українських військ.

    Періодично росіяни повторно б’ють по тих же місцях, щоб були втрати у рятувальників ДСНС.

    Пострадянський протиповітряний арсенал України для ЗРК “Оса”, “Стріла” чи комплексів “Тунгуска” з ракетами з наведенням по фотоелементу або з підривом неконтактних підривників біля цілі добре показав себе у цій війні проти різноманітних дронів. Але ці тисячі ракет, що дісталися Україні від СРСР, закінчуються.

    Так само вичерпується запас “Стінгерів” після атак сотень крилатих ракет, “Шахедів”, “Орланів” та інших розвідувальних дронів. Те, ще отримала Україна, можна орієнтовно оцінити в 5-7 років виробництва цих ПЗРК станом до 2022 року.

    Переносний зенітно-ракетний комплекс FIM-92 Stinger

    АВТОР ФОТО,ГЕНШТАБ ЗСУ

    Підпис до фото,Переносний зенітно-ракетний комплекс FIM-92 Stinger

    При цьому, навіть США використовують зараз “зворотний інжиніринг” та відновлення списаних ПЗРК, щоб поповнити складські запаси, доки нове виробництво вийде на запланований рівень.

    А поки є дефіцит із засобами ППО, все більше російських безпілотників проникає в тактичний та оперативний тил ЗСУ і може наводити високоточну зброю та балістику.

    Допомога Заходу

    Німеччина відновила виробництво снарядів для зенітних танків "Гепард" у 2023 році, але на максимальні потужності воно має вийти цим літом

    АВТОР ФОТО,МІНОБОРОНИ ФРН

    Підпис до фото,Німеччина відновила виробництво снарядів для зенітних танків “Гепард” у 2023 році, але на максимальні потужності воно має вийти цього літа

    Західна допомога Україні, попри політичні труднощі, продовжується.

    Треба розуміти, що США не знімають Київ з балансу, попри запеклість власної внутрішньополітичної боротьби. Тому рано чи пізно питання з американською допомогою має вирішитися – хоча б у вигляді кредиту з можливістю списання чи з іншим механізмом.

    Паралельно зараз на Заході укладаються контракти на боєприпаси, у Німеччині відновлюється виробництво “розумних мін”, а завод снарядів 35х228 мм для “Гепардів” вийде на планову потужність у середині 2024 року.

    Так само йде робота з локалізації виробництва “Байрактарів” в Україні.

    Ці безпілотники успішно зарекомендували себе під час повномасштабного вторгнення, і їх продовжують застосовувати для різних задач.

    Хоча за нинішніх умов вони все ж ефективніші як розвідники-коригувальники або навіть як носії РЛС з АФАР, тобто як радіолокаційні станції з “активною фазованою антенною решіткою” – пристроєм, що може одночасно моніторити повітряний простір, робити картографію та ставити електронні перешкоди супротивнику. Саме таку модернізацію зараз роблять поляки з італійським обладнанням.

    Залишається і “коаліція дронів”, в рамках якої Франція, Німеччина, Британія та інші країни-важковаговики надсилають Україні сотні дронів-камікадзе та розвідувальних апаратів.

    Європа розширяє виробництва пускових установок для PATRIOT – українські батареї та “Європейський небесний щит” (проєкт посилення ППО європейських країн НАТО – Ред.) вимагатимуть потужностей та фахівців.

    Окрім того, Польща, Німеччина, Румунія, Іспанія та Нідерланди збираються купити до 1 тис. ракет PAC-2 GEM-T з можливістю “працювати” по балістичних цілях з неконтактним підривником.

    Снаряди та ППО – головні потреби ЗСУ зараз

    АВТОР ФОТО,ГЕНШТАБ ЗСУ

    Підпис до фото,Снаряди та ППО – головні потреби ЗСУ зараз

    Щодо снарядів, то є перспективи отримати 1,5 млн 155-мм боєприпасів від країн ЄС, зокрема і за рахунок “чеської ініціативи”.

    Водночас тут пригадується, що у 1990-х арсенали США з прицілом на війну з Радянським Союзом складали 10 млн штук 155-мм снарядів – тож, ймовірно, ці запаси все ще можна знаходити.

    Сьогодні у Європі чотири країни випускають 155-мм снаряди: Британія (BAE Systems), Німеччина (Rheinmetall), Франція (Nexter) та Фінляндія разом з Норвегією (Nammo).

    У фінів, наприклад, замовлення розписані на шість років уперед – купуєш сьогодні, а черга розрахована до 2030 року.

    У всіх виробників снарядів обсяги значно зростають, інвестиції йдуть.

    А це індикатор, що європейська промисловість насправді працює і готується працювати на підтримку України.

    Останні пакети допомоги від Німеччини є найкращим барометром того, що відбувається у партнерів України – 130 БМП Marder модернізованих до версії “1А3” та кілька сотень дронів поїхали на підсилення ЗСУ.

    Воєнна промисловість Росії

    Виробництво ударних дронів на Тамбовському хлібзаводі

    АВТОР ФОТО,ТЕЛЕКАНАЛ “РОССИЯ 24”

    Підпис до фото,Виробництво ударних дронів на Тамбовському хлібзаводі

    Але паралельно і росіяни продовжують мобілізувати свій тил – у їхніх новинах йдуть нескінченні повідомлення, що колишні заводи західних компаній в РФ почали виробляти порох, а хлібзаводи – дрони.

    Звичайно, у такому виробництві будуть дефекти, зриви термінів та інші нюанси.

    Утім, техніка й озброєння все одно активно надходять в російську армію.

    Запуск до 500 “Шахедів” на місяць та 180 ударів керованими бомбами на добу – це також індикатор тенденцій у війні.

    У соцмережах з’являються відео екіпірування вбитих російських солдатів – у них є цифрові рації, вже непогані аптечки, нічні приціли, керамічні плити бронежилетів, наколінники. І це у піхоти, а не спецпризначенців.

    Відчутна різниця з мобілізованими зразка 2022 року зі джгутами Есмарха.

    Росіяни адаптуються до війни та при цьому оснащують свою армію.

    У таких умовах Україні треба щосили “бігти, щоб залишатися на місці”.

    Здатність мобілізувати тил і вести тотальну війну, а не висіти лише на ресурсах ЄС та США, може багато значити для майбутнього України.

    Адже йдеться про фундаментальні для України речі – навіть не про те, чий буде Вугледар чи Токмак. А про виживання.

    Якщо Росія зможе наступати вглиб України – вона буде це робити.

    Якщо росіяни зможуть перетворювати Херсон чи Харків на руїни бомбами з УМПК та реактивною артилерією – вони будуть це робити.

    Ракетні удари

    "Іскандер-М" з балістичною ракетою

    АВТОР ФОТО,МІНОБОРОНИ РФ

    Підпис до фото,“Іскандер-М” з балістичною ракетою

    Очевидними планами росіян на цю літню кампанію будуть масові пуски ударних дронів та залпи балістики із зосередженням по одній цілі.

    Як це вже було зі Зміївською чи Трипільською ТЕС – банально виснажити ППО в одному секторі й вдарити ракетами по конкретній цілі, виводячи її з ладу на багато місяців.

    Тут мета росіян – удар по енергетиці з впливом на економіку та ВПК України в той час, коли вона починає інтенсифікувати виробництво власних озброєнь.

    Москва хоче вплинути на це, руйнуючи енергетику, оскільки її зимова кампанія обстрілів по розосереджених заводах була менш ефективною – Україна продовжує виробництво далекобійних безпілотників, морських надводних дронів та САУ.

    Напрямки наступу

    мапа

    Часів Яр та його висоти є воротами на Костянтинівку й далі до Слов’янсько-Краматорської агломерації.

    Противник там має можливість ховатися в руїнах Бахмута і накопичувати сили, а також працювати з-за міста бомбами.

    Він намагатиметься вибити ЗСУ біля Кліщіївки та форсувати канал Сіверський Донець-Донбас.

    Росіяни не відмовилися від плану вийти тут із щільної забудови й далі вирватися на оперативний простір.

    А наступ на Куп’янськ – це боротьба за логістику.

    Якщо ЗСУ там відіб’ються, то це вже буде загроза російським лініям – у навколишніх лісах буде важко викопати три лінії бетонних укріплень.

    Нарешті ділянка фронту Кремінна-Сватове – це важлива артерія, “передпілля” залізничної гілки на Старобільськ.

    Росіяни хочуть просунутися тут, щоб ЗСУ не били залізницю “Хаймарсами” та дронами.

    Росіяни витрачають величезні ресурси в атаках на села та посадки в цьому району і до Куп’янська. Вони намагаються відсунути високоточне озброєння ЗСУ від окупованої залізниці.

    Крім того, армія РФ кілька разів з минулого року намагалася просунутися під Вугледаром, регулярно залишаючи там десятки одиниць техніки, включно як з танками Т-72Б3 випуску 2022 року, так і старими Т-55.

    Росіяни продовжують втрачати бронетехніку, але не зупиняють спроби наступу на кількох напрямках

    АВТОР ФОТО,ГЕНШТАБ ЗСУ

    Підпис до фото,Росіяни продовжують втрачати бронетехніку, але не зупиняють спроби наступу на кількох напрямках

    Тобто йтиме позиційна війна у стратегічно важливих секторах – велику роль відіграватимуть не лише інженерні укріплення, а й наявність військового “валового продукту”: мін, важкого піхотного озброєння, вагонів снарядів.

    Як готуватися тилу

    армія

    АВТОР ФОТО,МІНОБОРОНИ УКРАЇНИ

    Саме тому буде важливою мобілізація українського тилу.

    Можливо, буде сенс просити у союзників верстати та проводити реформу ПТУ (наприклад, у першу зміну там навчатимуться студенти, а в дві інші йтиме виробництво для ВПК).

    Інший варіант – децентралізація та перенесення виробництва до передмість. Організувати на одному підприємстві виробництво лише корпусів та лиття, на іншому – підривників, а збирати все це на десятках невеликих майданчиків.

    Ще один теоретичний варіант – перенесення виробництва та створення у Східній Європі робочих місць для українських біженців.

    Загалом військове виробництво в умовах війни цілком реальне – німці під час Другої світової нарощували ВПК під стратегічними бомбардуваннями союзників і могли виробляти сотні тисяч тонн бомб на рік.

    І йшлося тоді не про удари 20 ракет на тиждень – це вдавалося робити під час багатомісячних бомбардувань виробництв із десятками прямих влучань у цехи.

    А Україні зараз потрібно буквально все – “викруткове” складання вантажівок, різноманітні боєприпаси, міни для мінометів і керовані міни, різні паліативні пускові установки ППО під ракети “повітря-повітря” пристосовані для пусків з землі, сотні далекобійних дронів і десятки ракет (наприклад, “Нептуни” для стрільби не тільки по морю, а й по землі).

    З фронтових відео помітно, що під час атак російських танків їх накривають або артилерійським вогнем, або FPV-дронами, а пусків ПТРК, протитанкових ракетних комплексів, не так і багато.

    Хоча всі умови для них у степах є. Однак запасів не так багато – і це попри великі арсенали США та країн ЄС.

    Але фаза “війни на виснаження” така, що закінчитися може все.

    Тому Україна має залежати не від внутрішньої політики інших країн, а зробити все, щоб максимально виробляти вдома те, виробляти реалістично.

    А те, що не вдасться робити в Україні, – купувати в кредит, реекспортувати та скуповувати зброю у країн Перської затоки з доплатою за терміновість.

    Літо-2024 буде непростим як для української армії, так і для всієї України

    АВТОР ФОТО,ГЕНШТАБ ЗСУ

    Підпис до фото,Літо-2024 буде непростим як для української армії, так і для всієї України

    Росія справді програла ту “швидку” війну проти України, яку планувала в 2022 році. Але Кремль прагне або заморозити ситуацію, провести роботу над помилками й спробувати знову.

    Або банально передавити ЗСУ власними ресурсами на полі бою – людськими хвилями та масивами техніки.

    Паралельно вони накопичують ракети для ударів по тилу та ЖКГ.

    І оснащують нові підрозділи – танкові та артилерійські бригади та полки (нехай на основі застарілих гаубиць Д-1 і танків Т-55, але це все одно зброя).

    Москва налаштована на затяжну кампанію – можливо, техніки у росіян вистачить лише до кінця року (з огляду на кількість “гольф-карів” та інших неочікуваних машин, які вони зараз використовують через нестачу штатної бронетехніки).

    Але Кремль, схоже, поставив все на кін цієї війни. І росіяни готові витратити всі свої ресурси на роки уперед, аби зайняти максимум українських територій.

    Тому у війні ще нічого не вирішено та нічого не закінчено.

    На українців чекає непросте літо.

  • FPV-дрони, які використовують у ЗСУ, мають невисоку ефективність

    FPV-дрони, які використовують у ЗСУ, мають невисоку ефективність

    Про це повідомило видання Foreign Policy з посиланням на офіційного представника НАТО.

    Видання пише, що FPV-дрони оснащені дешевими камерами, що ускладнює прицілювання вночі або в хмарну погоду, і часто несуть саморобні боєприпаси, які іноді вибухають посеред польоту або взагалі не спрацьовують.

    Аналітики, яких опитав Foreign Policy, вважають, що атаки FPV-дронів на російські танки мають неоднозначні результати.

    Старший науковий співробітник Євразійської програми Інституту зовнішньополітичних досліджень Роб Лі стверджує, що загальна точність FPV-безпілотників становить менше ніж 50%, а в деяких випадках для знищення танка потрібно 10 або більше дронів.

    Водночас, зазначає Лі, у Росії закінчуються бронемашини і танки, тому при збереженні нинішньої динаміки на полі бою Москва може втратити чисельну перевагу в танках і ускладнити собі проведення наступальних операцій у майбутньому.

    “Проблема в тому, що Росія отримує багато живої сили”, – підкреслює аналітик.

  • Росія застосовує в Україні хімічну зброю часів Першої світової

    Росія застосовує в Україні хімічну зброю часів Першої світової

    Російські війська продовжують систематичні хімічні атаки проти українських військових, спровоковуючи серйозні турботи на передовій. За даними журналістів видання The Telegraph, українські захисники на різних ділянках фронту свідчать про постійні напади безпілотників, які скидають на їхні позиції отруйні гази та інші хімічні речовини. Використання цих засобів, таких як CS або хлоробензальмалононітрил, заборонене згідно з Конвенцією про хімічну зброю.

    За словами командира української розвідгрупи, ситуація стає критичною, оскільки практично кожного дня їхні позиції атакують гранатами, що містять газ. Це не призводить до смертельних наслідків, проте створює паніку серед бійців та змушує їх залишати позиції, надаючи перевагу противнику.

    Свідчення інших українських солдатів підтверджують регулярні атаки хімічними засобами. Зокрема, вони зазначають, що протигази врятували життя багатьом військовим, хоча зараз їм доводиться постійно носити їх з собою. Експерти підтверджують використання різних хімічних речовин, включаючи сльозогінний газ та інші отруйні сполуки.

    Інциденти такого роду стають все більш загостреними, з російськими військами використовуються навіть такі смертельні речовини, як ціанід водню, що був використаний під час Першої світової війни. Ці атаки, які заборонені міжнародними угодами, створюють серйозні загрози для життя та здоров’я українських військових, а також цивільного населення на тимчасово окупованих територіях.

    Українські військові офіційно повідомляють про 626 випадків хімічних атак з боку Росії з моменту початку повномасштабного вторгнення. Проте, Ребека Мачоровскі висловлює переконання, що ця цифра суттєво занижена.

    “На жаль, у поточній ситуації причини смертей багатьох українських солдатів належним чином не розслідуються. Їх просто дуже багато”, – заявляє вона.

    Хімічні атаки стали рутинною практикою, і тепер українські військові проходять спеціальну підготовку для подібних ситуацій. Навчальні матеріали, отримані The Telegraph, описують атаку на українські позиції біля Бахмута наприкінці минулого року.

    “Російські безпілотники скинули три хімічні гранати, імовірно наповнені CS, прямо на їхні позиції. Коли солдати намагалися втекти, їх атакували снарядами та безпілотниками, скидаючи звичайні гранати. Навчальний посібник радить солдатам залишатися на місці та терпіти перші кілька хвилин впливу сльозогінного газу замість того, щоб тікати зі своїх бойових позицій. Після перших кількох хвилин впливу, дія газу слабшає”, – пише видання.

    Проте, українські військові стикаються з серйозними проблемами у отриманні та використанні засобів захисту. Не всім бійцям виділяють протигази, що робить їх вразливими до хімічних атак. Багато наявних протигазів застарілі, адже їх виробляли ще в радянські часи, і їхня ефективність проти сучасних хімічних засобів обмежена.

    За даними Генштабу ЗСУ, російські війська істотно збільшили використання боєприпасів з отруйними хімічними речовинами на фронті. З початку повномасштабного вторгнення зафіксовано 626 таких випадків, при цьому 51 з них припадає на січень 2024 року.

    Аналітики ISW вважають, що Росія цілеспрямовано застосовує хімічну зброю з кількох причин, включаючи залякування та деморалізацію українських військ, а також підрив міжнародного права. За останні місяці окупанти почали використовувати навіть гранати РГ-ВО з хлорацетофеноном, який є різновидом сльозогінного газу, для придушення масових заворушень.

  • “Німецький” варіант закінчення війни – зупинка боїв по лінії фронту, після чого – швидке прийняття України в НАТО

    “Німецький” варіант закінчення війни – зупинка боїв по лінії фронту, після чого – швидке прийняття України в НАТО

    Ще одне західне видання пише про “німецький” варіант закінчення війни – зупинка боїв по лінії фронту, після чого – швидке прийняття України в НАТО.

    Раніше про це написала італійська газета La Repubblica, а сьогодні – оглядач BILD Марк Олівер Рюле.

    Коментуючи статтю в італійській газеті, він нагадав слова генсека НАТО Єнса Столтенберга про те, що “єдиний шлях до справедливого і міцного миру в Україні – гарантувати військову міць ЗСУ, щоб переконати Путіна, що він не переможе на полі бою”.

    Як вважає Рюле, ці слова “не суперечать плану розділу і моментального членства в НАТО”.

    Оглядач BILD нагадує, що після Другої світової війни Німеччину було розділено схожим чином, коли західна Німеччина вступила до НАТО, а східна – до організації Варшавського договору. І таке становище зберігалося до 1990 року.

    Зазначимо, що подібний варіант “залишаємо захоплену частину України Росії, а частину, що залишилася, приймаємо до НАТО”, буде, по суті, означати “бойову нічию”, коли жодна зі сторін, що воюють, не домоглася основних заявлених цілей війни (вихід на кордони 1991 року для Києва і нейтральний статус України для Москви).

    Однак поки що ні Україна, ні Росія не підтверджували готовність погодитися на такі умови миру.

    Чи може позиція змінитися? Теоретично так.

    Якщо кожна зі сторін дійде висновку, що ситуація на фронті перебуває в глибокому глухому куті і НАТО безпосередньо у війну не втрутиться. А Росія плюс до того, прийде ще й до висновку, що час у протистоянні із Заходом працює на неї (а також на Китай), при тому, що продовження війни несе високі ризики. Тому є сенс із неї вийти на умовах збереження контролю над захопленими територіями, але без умови не вступу України в НАТО. І потім домагатися змін правил гри у світовій політиці невійськовими методами.

    Тим більш, що членство України в НАТО значною мірою запобігатиме відновленню війни – Росія навряд чи атакуватиме країну-члена Альянсу, а Україні навряд чи дадуть розпочати війну з РФ за звільнення територій союзники по НАТО через загрозу ядерного зіткнення.

    Але, повторимося, немає поки що жодних серйозних сигналів про готовність Києва, Москви і провідних країн Заходу на такий варіант закінчення війни.