Uanews.life

Позначка: суспільство

  • Скандал у Києві: Ізраїль заявив про нацистські жести під час акції на Майдані

    Скандал у Києві: Ізраїль заявив про нацистські жести під час акції на Майдані

    Посольство Ізраїлю в Україні висловило занепокоєння через події, які відбулися 21 червня на Майдані Незалежності у Києві під час акції об’єднання «Братство». У дипломатичному представництві заявили, що окремі учасники заходу нібито використовували нацистські вітання та жести, які асоціюються з нацистським режимом, і закликали українські правоохоронні органи дати належну оцінку інциденту.

    Відповідна заява була оприлюднена ввечері 24 червня. У посольстві наголосили, що подібні дії є неприйнятними та паплюжать пам’ять мільйонів людей, які стали жертвами нацизму під час Другої світової війни. Дипломати також висловили сподівання на оперативну реакцію українських правоохоронців відповідно до чинного законодавства України.

    У центрі уваги опинилися події, які відбувалися 21 червня в центральній частині столиці. Цього дня у Києві проходив ювілейний десятий «Марш рівності», організований представниками ЛГБТК+ спільноти та правозахисними організаціями. Одночасно на Майдані Незалежності відбулася акція опонентів «КиївПрайду», учасники якої заявляли про підтримку традиційних сімейних цінностей та виступали проти проведення маршу.

    За даними українських медіа, на Майдані зібралися кілька сотень людей. Частина учасників була у балаклавах та чорному одязі, використовувала прапори різних консервативних і націоналістичних організацій. Організатори акції заявляли, що їхній захід має мирний характер та спрямований на захист традиційних сімейних цінностей.

    Саме під час цієї акції, за твердженням ізраїльської дипломатичної місії, були зафіксовані жести та вигуки, які посольство розцінило як нацистські. У заяві наголошується, що такі прояви не можуть залишатися поза увагою держави та суспільства, особливо з огляду на історичний контекст Голокосту та злочинів нацистського режиму.

    Поки що офіційної реакції Національної поліції України або інших правоохоронних органів на заяву посольства Ізраїлю не оприлюднено. Також немає інформації про відкриття проваджень чи проведення перевірок за фактами, про які йдеться у зверненні дипломатів.

    Водночас українське законодавство передбачає відповідальність за пропаганду та публічне використання символіки тоталітарних режимів. Зокрема, стаття 436-1 Кримінального кодексу України встановлює відповідальність за виготовлення, поширення та публічне використання символіки нацистського або комуністичного тоталітарних режимів.

    Тема боротьби з проявами антисемітизму та прославленням нацистської символіки залишається чутливою для Ізраїлю. Україна та Ізраїль останніми роками підтримують активний політичний та дипломатичний діалог, а ізраїльська сторона неодноразово наголошувала на важливості збереження історичної пам’яті про Голокост та протидії будь-яким формам ксенофобії і расової ненависті.

    Інцидент уже викликав активне обговорення у соціальних мережах та медіапросторі. Частина користувачів підтримала позицію посольства Ізраїлю та закликала до ретельного розслідування. Інші наголошують на необхідності дочекатися офіційних висновків правоохоронців щодо того, що саме відбувалося під час акції та чи містили дії її учасників ознаки правопорушення.

    На тлі повномасштабної війни Росії проти України питання інформаційних та політичних провокацій залишається особливо чутливим. Саме тому будь-які випадки використання символіки чи жестів, пов’язаних із тоталітарними режимами, традиційно привертають значну увагу як українського суспільства, так і міжнародних партнерів.

    Чи матиме ця історія подальше продовження та чи відреагують на неї українські правоохоронні органи, стане відомо найближчим часом.

  • Без бар’єрів і без винятків: Конституцію України вперше повністю переклали жестовою мовою

    Без бар’єрів і без винятків: Конституцію України вперше повністю переклали жестовою мовою

    Напередодні 30-річчя Конституції України Верховна Рада презентувала перший в історії повний переклад Основного Закону українською жестовою мовою. Ініціатива покликана зробити конституційні права, свободи та обов’язки доступними для людей з порушеннями слуху та стала одним із найбільших інклюзивних проєктів у сфері державної комунікації.

    Проєкт реалізували спільно Апарат Верховної Ради України та громадська організація «Громадський рух “Соціальна єдність”». Для роботи над перекладом залучили дев’ятьох фахівців, які володіють різними діалектами української жестової мови, а також експертів у галузі права та спеціалістів з української жестової мови.

    Головною метою проєкту було не просто перекласти текст Конституції, а зробити його максимально зрозумілим для жестомовних українців у різних регіонах країни. Саме тому до роботи залучили перекладачів із різним мовним досвідом, щоб врахувати особливості регіональних діалектів жестової мови.

    У Верховній Раді наголошують, що переклад Конституції українською жестовою мовою є важливим кроком до розбудови безбар’єрного суспільства та забезпечення рівного доступу громадян до інформації про свої права та обов’язки.

    Переклад уже доступний на спеціальній платформі Верховної Ради. Для кожного розділу та статті Конституції створено окремі відеофрагменти з таймкодами, що дозволяє швидко знаходити потрібні норми Основного Закону. Користувачі можуть переглядати як окремі статті, так і весь текст Конституції у форматі відео українською жестовою мовою.

    На спеціальному ресурсі розміщені всі розділи Конституції України — від Загальних засад до Перехідних положень. Загальна тривалість відеоперекладу перевищує три години, а навігація дозволяє переходити безпосередньо до конкретного розділу документа.

    Експерти зазначають, що переклад юридичних текстів жестовою мовою є одним із найскладніших напрямків адаптації інформації. Багато правових понять не мають прямого відповідника в жестовій мові, тому перекладачам довелося спільно з юристами шукати точні та зрозумілі способи передачі складних конституційних норм.

    Ініціатива стала частиною ширшої державної політики безбар’єрності та інклюзії. Вона відповідає європейським стандартам захисту прав людини та принципам рівного доступу до суспільно важливої інформації.

    Конституцію України було ухвалено Верховною Радою 28 червня 1996 року після безперервного засідання парламенту, яке тривало майже добу. Цьогоріч Україна відзначає 30-річчя Основного Закону, і саме до цієї дати було приурочено створення його повного жестового перекладу.

    У Верховній Раді наголошують, що доступ до Конституції рідною мовою є важливим правом кожного громадянина. Новий ресурс дозволить тисячам українців із порушеннями слуху отримати прямий доступ до фундаментального документа держави без додаткових посередників та тлумачень.

    Ознайомитися з перекладом Конституції України українською жестовою мовою можна на офіційному ресурсі Верховної Ради України.

  • Залишився сам у 14 років: доля хлопця після скандальної мобілізації батька отримала несподіваний поворот

    Залишився сам у 14 років: доля хлопця після скандальної мобілізації батька отримала несподіваний поворот

    Історія 14-річного Микити з Кривого Рогу, який залишився сам після мобілізації батька та потрапив до дитячого закладу, кілька місяців не сходила з інформаційного порядку денного України. Випадок викликав широкий суспільний резонанс, реакцію правозахисників та Уповноваженого Верховної Ради з прав людини. Тепер стали відомі нові подробиці долі хлопця, за якого переживали тисячі українців.

    Резонансна історія почалася ще у лютому 2026 року. За даними місцевих медіа та людей, знайомих із ситуацією, батько Микити, який самостійно виховував сина, прибув до територіального центру комплектування після отримання повістки. Оскільки юридично він не мав оформленого статусу батька-одинака, чоловіка мобілізували до лав Збройних сил України. Після цього 14-річний хлопець фактично залишився без нагляду дорослих.

    Опинившись сам удома, підліток звернувся по допомогу до поліції. Правоохоронці прибули на виклик і, відповідно до чинних процедур, доставили дитину до центру соціально-психологічної реабілітації. Саме цей факт викликав хвилю дискусій у суспільстві щодо захисту прав дітей у випадках мобілізації єдиного опікуна.

    Згодом ситуацією зацікавилися правозахисники, громадські активісти та журналісти. Виявилося, що мати хлопчика тривалий час проживає за кордоном і фактично не бере участі у його вихованні. Попри це, юридично вона не була позбавлена батьківських прав, що значно ускладнювало можливість оформлення опіки чи інших механізмів захисту дитини.

    Однією з людей, яку особливо зворушила ця історія, стала депутатка Дніпропетровської обласної ради Аріна Пустова. Вона дізналася про ситуацію через знайомих та вирішила особисто допомогти хлопцю. Спочатку жінка почала регулярно відвідувати Микиту у реабілітаційному центрі, привозила йому необхідні речі та підтримувала морально. За її словами, хлопець дуже важко переживав розлуку з батьком і сподівався, що його перебування у закладі буде нетривалим.

    З часом між підлітком та родиною Аріни Пустової склалися довірливі стосунки. Сам Микита висловив бажання тимчасово проживати у їхньому домі. Однак реалізувати це рішення виявилося непросто. Попри згоду батька хлопчика, соціальні служби спочатку відмовили через відсутність офіційної згоди матері, яка перебувала за кордоном. Лише після додаткових юридичних процедур, перевірки житлових умов та оформлення необхідних документів дитині дозволили переїхати до нової сім’ї.

    У травні стало відомо, що Микита остаточно залишив дитячий заклад та переїхав до родини Аріни Пустової. За словами депутатки, першим проханням хлопця після переїзду була звичайна домашня смажена картопля. Ця деталь стала символом того, наскільки дитина скучила за домашнім теплом та нормальним сімейним життям.

    Сьогодні хлопець продовжує навчання, займається футболом та підтримує постійний зв’язок із батьком, який проходить військову службу. За словами людей, які опікуються дитиною, батько регулярно телефонує синові, цікавиться його успіхами та бере участь у вирішенні всіх важливих питань, наскільки це можливо в умовах служби.

    Паралельно тривають судові процеси щодо сімейного статусу дитини. Зокрема, розглядається питання про позбавлення матері батьківських прав через тривалу відсутність участі у вихованні сина. Якщо суд ухвалить відповідне рішення, це може стати підставою для подальшого перегляду правового статусу батька та вирішення питання щодо його можливого звільнення зі служби як єдиного опікуна неповнолітньої дитини.

    Микита під час перебування дитячому закладі. Фото надано представником Уповноваженого Верховної Ради з прав людини у Дніпропетровській області Олексієм Урлаткіним.

    Історія Микити стала однією з найгучніших соціальних тем останніх місяців. Вона вкотре порушила питання про захист дітей під час війни, механізми підтримки сімей мобілізованих військовослужбовців та необхідність оперативного реагування держави у випадках, коли неповнолітні залишаються без батьківського піклування.

    Попри драматичний початок, сьогодні ця історія має більш оптимістичне продовження. Хлопець більше не перебуває в інтернатному закладі, має родину, яка про нього дбає, продовжує навчання та спорт, а головне — не втрачає зв’язок із батьком, який захищає Україну на фронті.

    Водночас ця ситуація стала важливим сигналом для органів влади та соціальних служб щодо необхідності вдосконалення процедур захисту дітей під час воєнного стану. Адже за кожною такою історією стоїть не лише юридична проблема, а й доля конкретної дитини, яка потребує турботи, безпеки та підтримки.

  • Залужний випереджає Зеленського в рейтингу довіри українців — нові дані КМІС

    Залужний випереджає Зеленського в рейтингу довіри українців — нові дані КМІС

    Згідно з новим соціологічним дослідженням Київського міжнародного інституту соціології (КМІС), рівень довіри до президента України Володимира Зеленського на початок літа 2026 року становить 61%, тоді як колишній головнокомандувач ЗСУ, а нині посол України у Великій Британії Валерій Залужний має вищий показник довіри — 73%. Результати опитування фіксують стабільність президентських рейтингів із незначними коливаннями, але водночас підкреслюють збереження лідерства Залужного серед ключових публічних фігур країни.

    Опитування проводилося КМІС у період із 7 травня до 3 червня 2026 року методом телефонних інтерв’ю на основі випадкової вибірки мобільних номерів. У дослідженні взяли участь 1015 респондентів віком від 18 років, які проживають на території України, підконтрольній уряду. Соціологи зазначають, що за звичайних умов статистична похибка такої вибірки не перевищує 4,1% для показників, близьких до 50%, і є меншою для крайніх значень.

    Згідно з результатами, 61% опитаних заявили, що довіряють президенту Зеленському. З них 33% висловили повну довіру, ще 28% — «скоріше довіряють». Водночас 34% респондентів зазначили, що не довіряють главі держави: 20% відповіли «зовсім не довіряю», а 13% — «скоріше не довіряю». Баланс довіри-недовіри становить +27%, що, за оцінками КМІС, свідчить про відносну стабільність суспільного сприйняття президента.

    Соціологи наголошують, що порівняно з квітнем 2026 року суттєвих змін у рівні довіри до Зеленського не зафіксовано. Коливання перебувають у межах статистичної похибки, однак баланс довіри-недовіри дещо покращився — з +22% до +27%. Це, за поясненням дослідників, означає не стільки зростання підтримки, скільки певне зміщення загального настрою респондентів у бік більш позитивного сприйняття, без різких змін у структурі відповідей.

    Окрему увагу в дослідженні приділено аналізу довіри до інших публічних діячів, зокрема представників сектору безпеки та оборони. Саме ця група традиційно демонструє найвищі показники підтримки серед населення.

    Лідером загального рейтингу став Валерій Залужний, якому довіряють 73% опитаних, тоді як 21% висловили недовіру. Баланс довіри-недовіри становить +52%, що робить його одним із найбільш позитивно оцінених публічних діячів у країні. Соціологи відзначають, що такі показники свідчать про збереження високого рівня суспільної довіри до військових лідерів навіть після їх переходу до дипломатичної діяльності.

    Високі результати також продемонстрували інші представники сектору оборони. Зокрема, керівник Головного управління розвідки Міністерства оборони Кирило Буданов отримав 70% довіри та 22% недовіри, що забезпечило йому баланс +48%. Майже аналогічний рівень підтримки має Роберт Бровді, якому довіряють 70% респондентів, а не довіряють лише 7%, що формує один із найвищих показників у всьому дослідженні — +63%.

    Серед політичних та громадських діячів також виділяються окремі фігури. Мер Харкова Ігор Терехов отримав 52% довіри та 19% недовіри, що дає баланс +32%. Міністр оборони Михайло Федоров має 50% довіри і 21% недовіри (баланс +29%). Голова Миколаївської обласної військової адміністрації Віталій Кім отримав 47% довіри та 27% недовіри, що відповідає балансу +20%.

    Головнокомандувач Збройних сил України Олександр Сирський має 52% довіри та 36% недовіри, що формує баланс +16%. Соціологи зазначають, що навіть за наявності суттєвого рівня критики серед частини респондентів, усі представники оборонного сектору залишаються в зоні позитивного балансу довіри.

    КМІС також звертає увагу на методологічний аспект дослідження. Соціологи зафіксували невелику кореляцію між порядком, у якому респондентам зачитували прізвища публічних діячів, і рівнем довіри до окремих фігур. Зокрема, йдеться про те, що чим пізніше у списку називався президент, тим дещо вищим був рівень довіри до нього. Дослідники пояснюють це ефектом порівняння: коли респонденти вже оцінили інших діячів, їх сприйняття президента могло ставати більш позитивним на контрасті.

    Попри це, у КМІС наголошують, що загальний висновок залишається незмінним: рівень довіри до президента України є стабільним, без суттєвих змін у динаміці. Водночас розрив між Зеленським і Залужним у показниках довіри зберігається на користь колишнього головнокомандувача, який продовжує утримувати лідерські позиції серед усіх досліджених публічних фігур.

    Соціологи підкреслюють, що загалом українське суспільство демонструє складну, але відносно стабільну структуру довіри до політичних і військових лідерів. На тлі війни та тривалих кризових умов ключову роль у формуванні суспільних оцінок відіграють фактори безпеки, ефективності державних інституцій та персональної репутації публічних діячів.

    Таким чином, результати опитування КМІС фіксують одразу дві паралельні тенденції: стабільний рівень довіри до президента Володимира Зеленського та одночасне лідерство Валерія Залужного у рейтингах суспільної підтримки серед українців, що зберігається вже тривалий час і формує один із ключових трендів політичного сприйняття в країні.

  • ТЦК прокоментував конфлікт із підлітками в Луцьку біля ЖК «Дрім Таун»

    ТЦК прокоментував конфлікт із підлітками в Луцьку біля ЖК «Дрім Таун»

    У Луцьку 29 травня стався конфлікт між групою оповіщення територіального центру комплектування та соціальної підтримки (ТЦК) і групою неповнолітніх поблизу житлового комплексу «Дрім Таун». Інцидент виник під час проведення заходів із перевірки військово-облікових документів і згодом переріс у словесну суперечку та, за твердженням сторін, пошкодження службового автомобіля. Про це повідомили у Волинському обласному ТЦК та СП.

    За офіційною інформацією військового відомства, події розпочалися після того, як чоловік, якого зупинила група оповіщення, відмовився пред’явити військово-облікові документи та зачинився у власному автомобілі. Представники ТЦК зазначають, що подібні перевірки проводяться в межах заходів оповіщення військовозобов’язаних відповідно до чинного законодавства в умовах воєнного стану.

    У ТЦК стверджують, що після цього до місця події підійшла група підлітків, які почали втручатися у роботу військових та перешкоджати виконанню службових обов’язків. За версією відомства, саме це призвело до загострення ситуації та пошкодження службового транспортного засобу групи оповіщення.

    Окремо у Волинському ТЦК наголошують, що, за попередніми даними, жоден із неповнолітніх не отримав тілесних ушкоджень. Водночас військові підкреслюють, що їхні дії були спрямовані виключно на виконання службових завдань і не виходили за межі визначених повноважень.

    Подія викликала значний резонанс у місцевих соціальних мережах і телеграм-каналах. Очевидці публікують різні версії інциденту: одні стверджують, що конфлікт був словесним і швидко загострився через емоційну реакцію учасників, інші — що ситуація була більш напруженою та супроводжувалася фізичним протистоянням. Також у мережі з’явилися повідомлення про нібито застосування перцевих балончиків щодо підлітків, однак офіційного підтвердження цієї інформації наразі немає.

    У Волинському ТЦК ці заяви не підтверджують і наголошують, що спиратися слід виключно на перевірені дані. Відомство також зазначає, що під час виконання заходів оповіщення військовослужбовці діють у складних умовах і нерідко стикаються з опором або втручанням сторонніх осіб.

    Наразі правоохоронні органи встановлюють усі обставини події. Поліція опитує учасників конфлікту, можливих свідків, а також вивчає відеозаписи з місця інциденту для встановлення повної картини того, що сталося. Питання щодо правової кваліфікації події вирішується в установленому порядку.

    У відомстві також нагадують, що заходи з оповіщення військовозобов’язаних проводяться на регулярній основі в різних регіонах України та є частиною мобілізаційних процедур, передбачених законодавством.

    Інцидент у Луцьку став черговим випадком суспільної напруги навколо роботи ТЦК у регіонах. Раніше, 11 квітня, у місті вже фіксувався подібний конфлікт за участі підлітків під час перевірки документів військовозобов’язаного, який також завершився втручанням поліції.

    Таким чином, ситуація біля ЖК «Дрім Таун» вкотре актуалізувала питання взаємодії громадян із представниками ТЦК та дотримання порядку під час проведення заходів оповіщення в умовах воєнного стану.

  • Українська громада в Словаччині заявила про серйозні проблеми у взаємодії з Посольством України

    Українська громада в Словаччині заявила про серйозні проблеми у взаємодії з Посольством України

    Відсутність комунікації, ігнорування і не тільки: українці у Словаччині звернулись до влади – заявляють про системні проблеми у роботі посольства та збирають підписи

    Українська громада в Словаччині заявила про серйозні проблеми у взаємодії з Посольством України та направила офіційне звернення до Президента України Володимира Зеленського, керівника Офісу Президента Кирила Буданова, очільника МЗС Андрія Сибіги, а також до уповноваженого з міжнародного співробітництва Михайла Спасова.

    Про це повідомляє екс-нардеп Ігор Мосійчук та публікує лист-звернення Української громади в Словаччині до Президента України Володимира Зеленського та глави МЗС Андрія Сибіги.

    ФОТО: лист-звернення Української громади в Словаччині до Володимира Зеленського та Андрія Сибіги.

    У листі, під яким, як зазначається, вже поставили підписи сотні українців, громада заявляє про відсутність належної комунікації з боку посольства, формальний підхід до роботи, ігнорування ініціатив та фактичну відсутність взаємодії з українцями у Словаччині.

    У зверненні наголошують, що йдеться вже не про окремі непорозуміння чи приватні конфлікти, а про системну проблему у відносинах між дипломатичним представництвом України та українською громадою у Словацькій Республіці. При цьому окремо наголошується, що у Словаччині наразі перебувають сотні тисяч українців, а тому питання ефективної роботи дипломатичної установи в умовах війни має особливе значення.

    Нагадаємо, раніше ЗМІ писали про російські бізнесові зв’язки родини чинного посла України у Словаччині Мирослава Кастрана. Йдеться про те, що вже після окупації Криму та початку війни на Донбасі компанія «М-2», співвласником якої був батько посла Мирон Кастран, будувала елітний особняк у Підмосков’ї для начальника Головного управління МВС Москви Анатолія Якуніна.

    Будівництвом безпосередньо керували Мирон Кастран та брат посла Євген Кастран. Більше того, вказувалося, що Євген Кастран разом із громадянкою РФ Мариною Макаровою зареєстрували у Росії компанію «Проектстройсервис». Тобто бізнесові зв’язки з російськими партнерами оформлювалися вже після початку російської агресії проти України.

    “Фактично навіть на тлі вже триваючої війни та російської окупації українських територій навколо сімейного бізнесу родини посла продовжували фігурувати російські зв’язки.

    Окрім того, брат посла Євген Кастран, ймовірно, і зараз може проживати та вести діяльність на території РФ.

    Звідси й абсолютно не дивно, що саме завдяки бездіяльності, а можливо навіть умисним діям Мирослава Кастрана було зірвано ряд військових контрактів із словацькими підприємствами з постачання зброї та боєприпасів.

    Якщо ситуація навколо посла Мирослава Кастрана не буде врегульована до можливих перемовин Володимира Зеленського та Роберта Фіцо у Братиславі, то, судячи з настроїв у середовищі громади, людям не залишається іншого вибору як прийти до місця проведення зустрічі аби вже публічно й особисто заявити про проблеми, які роками ігноруються українським посольством.” – зазначає Мосійчук.

     

  • Відстрочки під питанням: студентів можуть мобілізувати інакше — у Раді озвучили сценарій змін

    Відстрочки під питанням: студентів можуть мобілізувати інакше — у Раді озвучили сценарій змін

    В Україні можуть переглянути правила надання відстрочок від мобілізації, зокрема для студентів, які здобувають освіту. Йдеться не про вже ухвалені рішення, а про можливі зміни підходів до формування мобілізаційного ресурсу, які наразі обговорюються на рівні державної політики. Про це заявив народний депутат від фракції «Слуга народу» Олександр Федієнко, коментуючи перспективи трансформації системи мобілізації в умовах повномасштабної війни.

    За словами депутата, сьогодні в Україні існує близько 17 категорій громадян, які мають право на відстрочку від мобілізації. Водночас він вважає, що ця система потребує перегляду, оскільки не повністю відповідає сучасним викликам і потребам оборони держави. Одним із можливих напрямів змін може стати уточнення критеріїв щодо осіб, які навчаються, особливо тих, хто здобуває не першу освіту.

    Федієнко наголосив, що наразі Міністерство оборони України не представило публічної стратегії чи доктрини, яка б чітко визначала майбутні кроки у сфері мобілізації. Втім, за його оцінкою, логіка дій відомства може полягати у поступовому розширенні мобілізаційного ресурсу. Саме тому перегляд відстрочок, пов’язаних із навчанням, виглядає як один із імовірних інструментів для досягнення цієї мети.

    «Ймовірно, такі підходи можуть бути змінені з метою вивільнення додаткового мобілізаційного ресурсу», — зазначив депутат. Він уточнив, що особлива увага може приділятися випадкам, коли громадяни отримують другу або третю освіту, що потенційно дозволяє їм довше уникати мобілізації.

    Окремо Федієнко звернув увагу на проблему ухилення від мобілізації. За його словами, в Україні є значна кількість громадян, які перебувають у розшуку через невиконання мобілізаційних обов’язків. Йдеться про великі цифри, які можуть обчислюватися мільйонами. Частина цих людей продовжує вести звичайне життя, не з’являючись до територіальних центрів комплектування.

    У цьому контексті депутат запропонував застосовувати більш системний підхід до роботи з такими громадянами. Він провів аналогію з банківською сферою, де щодо боржників діє чіткий алгоритм — від попереджень до примусового стягнення через виконавчу службу. Подібну модель, на його думку, можна адаптувати і до мобілізаційних процесів, забезпечивши поступовий і законний вплив на тих, хто ухиляється.

    Водночас Федієнко підкреслив важливість збереження балансу між оборонними потребами та функціонуванням економіки. За його словами, держава не може дозволити собі повністю зосередитися лише на військовій сфері, ігноруючи інші галузі. Критично важливо забезпечити роботу інфраструктури, бізнесу та соціальної сфери, адже саме вони підтримують економічну стійкість країни під час війни.

    «Якщо рухатися шляхом повної мілітаризації економіки, це може призвести до негативних наслідків і нагадуватиме радянську модель», — зауважив депутат. Він наголосив, що Україна має уникати крайнощів і будувати гнучку систему, яка одночасно дозволяє підтримувати армію та забезпечувати життєздатність держави.

    На тлі цих заяв у суспільстві зростає дискусія щодо справедливості мобілізації. Частина громадян підтримує ідею перегляду відстрочок, вважаючи, що правила мають бути однаковими для всіх. Інші ж наголошують на важливості захисту права на освіту та необхідності враховувати індивідуальні обставини.

    Експерти зазначають, що будь-які зміни у сфері мобілізації мають бути чітко врегульовані законодавчо і супроводжуватися прозорою комунікацією з суспільством. В умовах війни питання мобілізації є не лише військовим, а й соціальним, адже воно безпосередньо впливає на мільйони громадян.

    Варто також враховувати, що паралельно Міністерство оборони України заявляє про намір посилити контроль за діяльністю територіальних центрів комплектування, зокрема щодо дотримання законності та уникнення зловживань. Це свідчить про прагнення влади не лише розширювати мобілізаційний ресурс, а й підвищувати довіру до самої системи.

    Ідея перегляду відстрочок для студентів наразі перебуває на етапі обговорення, але вже стала важливою частиною ширшої дискусії про майбутнє мобілізаційної політики України. Остаточні рішення залежатимуть від позиції Міністерства оборони, парламенту та загальної безпекової ситуації в країні.

  • Скандал через «київську російську»: Бєдняков різко відповів Приходько і спровокував нову хвилю дискусій

    Скандал через «київську російську»: Бєдняков різко відповів Приходько і спровокував нову хвилю дискусій

    Гучний мовний скандал розгорівся у соцмережах після допису співачки Анастасії Приходько, яка заявила про використання так званої «російської київської мови» у повсякденному житті. Її слова викликали різку реакцію користувачів та публічних осіб, зокрема шоумена Андрія Бєднякова, який емоційно відреагував на заяву артистки.

    Причиною дискусії став допис Приходько, опублікований російською мовою, в якому вона представилася та наголосила, що спілкується «російською київською мовою». Формулювання швидко розійшлося мережею та спричинило хвилю критики, адже частина користувачів сприйняла його як спробу легітимізувати використання російської мови в українському контексті під новим визначенням.

    Одним із перших публічно відреагував телеведучий Андрій Бєдняков. Він не стримав емоцій і відповів на допис іронічним та різким коментарем, який одразу привернув увагу аудиторії. Його реакція викликала активне обговорення, а також нагадування від користувачів про те, що раніше він сам спілкувався російською.

    У відповідь Бєдняков пояснив свою позицію, зазначивши, що усвідомлює зміни, які відбулися в країні, і свідомо перейшов на українську мову. Він підкреслив, що визнає власні помилки минулого і тепер обирає іншу мовну практику.

    Сама ж заява Приходько спричинила неоднозначну реакцію серед користувачів. Більшість коментарів у соцмережах були критичними. Люди висловлювали обурення через формулювання «київська російська мова», вважаючи його недоречним і навіть провокативним у нинішніх умовах.

    У коментарях з’являлися як саркастичні, так і гострі висловлювання. Частина користувачів наголошувала, що подібні заяви можуть розмивати мовну ідентичність, інші ж підкреслювали, що питання мови в Україні має не лише культурний, а й політичний контекст, особливо під час війни.

    Водночас були й ті, хто підтримав право кожного спілкуватися мовою, яку він вважає зручною, однак таких коментарів було значно менше.

    Після хвилі критики Анастасія Приходько опублікувала ще один допис — цього разу українською мовою. У ньому вона зазначила, що володіє українською і може нею спілкуватися, звернувшись до критиків у доволі різкій формі. Таким чином вона фактично відповіла на закиди щодо своєї мовної позиції.

    Це не перший випадок, коли висловлювання артистки на мовну тему викликають суспільний резонанс. Раніше вона вже робила заяви, в яких закликала не розділяти людей за мовною ознакою, що також спричиняло дискусії.

    Експерти зазначають, що подібні ситуації відображають ширшу суспільну напругу навколо мовного питання. В умовах війни тема мови в Україні стала значно чутливішою і часто виходить за межі особистого вибору, перетворюючись на елемент ідентичності та громадянської позиції.

    Такі публічні конфлікти лише підсилюють увагу до теми та демонструють, наскільки різними можуть бути підходи до мовного питання навіть серед відомих людей. Соціальні мережі, у свою чергу, стають головним майданчиком для подібних дискусій, де реакція аудиторії формується миттєво.

    У підсумку ситуація навколо заяви Приходько та реакції Бєднякова стала черговим прикладом того, як мовне питання в Україні залишається одним із найгостріших у суспільному дискурсі, особливо в умовах повномасштабної війни.

  • Буданов висловився про корупцію в Україні

    Буданов висловився про корупцію в Україні

  • 64 тисячі держслужбовців в Україні декларують відсутність житла

    64 тисячі держслужбовців в Україні декларують відсутність житла

    В Україні десятки тисяч державних службовців у своїх електронних деклараціях не вказують жодного об’єкта нерухомості, повідомляє NGL.media з посиланням на аналіз відкритих даних е-декларацій.

    За даними видання, близько 64 тисячі посадовців за останній рік задекларували відсутність будь-якого житла, а приблизно 46 тисяч із них не зазначали жодної нерухомості щонайменше протягом двох останніх років поспіль.

    Найбільшу частку серед таких випадків становлять представники органів місцевого самоврядування та працівники комунальних підприємств — близько 9,5 тисячі осіб. Це можуть бути як посадові особи громад, так і працівники комунальних структур, які зобов’язані подавати декларації незалежно від рівня посади.

    Далі йдуть правоохоронці та військовослужбовці — по 7,3 тисячі осіб у кожній категорії. Також близько 1,5 тисячі декларантів працюють у міністерствах та підпорядкованих державних органах.

    Окремо журналісти зазначають, що дев’ятеро співробітників Офісу президента не вказали у деклараціях жодного об’єкта нерухомості. Також виявлено щонайменше сімох суддів із подібними деклараціями, що викликає додаткові питання з огляду на рівень їхніх доходів і соціальний статус.

    Серед правоохоронних органів найбільше таких випадків зафіксовано серед поліцейських і патрульних. Також серед декларантів без нерухомості згадуються 14 співробітників Бюро економічної безпеки та шість працівників Державного бюро розслідувань.

    В Україні щорічне електронне декларування є обов’язковим для широкого кола посадовців — від державних службовців до суддів, прокурорів, військових та працівників державних і комунальних підприємств.

    Декларація подається до Національного агентства з питань запобігання корупції (НАЗК) і включає 16 розділів, серед яких інформація про доходи, грошові активи, зобов’язання, корпоративні права, транспорт та нерухомість.

    Законодавство зобов’язує декларанта вказувати всю нерухомість, яка прямо або опосередковано пов’язана з ним або членами його сім’ї. Це стосується як власності, так і орендованого або безоплатно використовуваного житла.

    Попри масштабність системи декларування, її контрольні можливості залишаються обмеженими. За даними NGL.media, щороку в Україні подається близько 630 тисяч декларацій, однак НАЗК проводить повні перевірки лише приблизно 1200 із них.

    Це означає, що фактична глибока верифікація охоплює незначну частину посадовців, тоді як основна маса декларацій перевіряється вибірково або автоматизовано.

    Система електронного декларування була запроваджена як один із ключових інструментів антикорупційної політики після Революції гідності. Вона має забезпечувати прозорість доходів і майнового стану посадовців, а також дозволяти виявляти невідповідності між задекларованими даними та реальним рівнем життя.

    Останні роки в Україні триває дискусія щодо ефективності системи: з одного боку, вона є однією з найвідкритіших у Європі, з іншого — її контрольні механізми обмежені через велику кількість декларацій і недостатні ресурси для повної перевірки всіх поданих даних.