Uanews.life

Позначка: Європа

  • Виживання без правил: Як Україні адаптуватися до нових умов

    Виживання без правил: Як Україні адаптуватися до нових умов

    У складних умовах сучасного світу Україна опинилася перед викликами, які вимагають перегляду традиційних підходів до міжнародної політики та безпеки. Політолог Геннадій Друзенко підкреслює, що спроби апелювати до міжнародного права та статуту ООН не приносять бажаних результатів, адже правила, які колись забезпечували стабільність, сьогодні зазнали суттєвих змін.

    УКРАЇНА: МІЖ ЮПІТЕРАМИ ТА БИКАМИ

    Епоха правил добігає кінця. Правила завжди тримаються або на балансі сил потужних гравців, або на домінуванні когось одного, хто ці правила встановлює та забезпечує їхнє виконання. Перша модель підтримання світового правопорядку (доволі несправедливого, але реального) канула в Лету із завершенням холодної війни. Друга — завершується на наших очах через піднесення автократій на чолі з Китаєм та втоми США одноосібно нести тягар світового лідерства.

    Трагедія України в тому, що вона апелює до правил (міжнародне право, статут ООН тощо), тоді як правила більше не працюють. Доки у світі був один Юпітер і сотні биків, головне правило полягало в тому, що бики мають діяти за правилами і тільки Юпітер має право на винятки з правил (на кшталт несанкціонованих РБ ООН бомбардувань Сербії 1999 року чи вторгнення до Іраку 2003 року). Відоме латинське прислів’я Quod licet Iovi, non licet bovi чудово працювало доти, доки деякі бики не відчули себе Юпітерами, а справжній Юпітер, втомлений від нескінченних війн і внутрішніх негараздів, не зміг (чи не схотів) їх поставити на місце.

    І якщо справжній Юпітер порушував правила, коли вони здавалися йому не надто справедливими, то бики, що намислили себе Юпітерами, порушують правила насамперед для того, щоб довести, що вони більше не бики — віднині Юпітеру доведеться з ними домовлятись. Якщо комусь здається, що для Путіна знищення України — самоцінна мета, дозволю не погодитись. Упокорення України для кремлівського упиря — засіб доведення Заходу (і насамперед США), що Росія більше не гратиме за правилами — вона їх встановлюватиме за столом перемовин, як це було у Ялті майже 80 років тому, чи як fait accompl, за правом сильного.

    І не факт, що Захід згодом не пристане на російську пропозицію. Принаймні поки що він не готовий ані воювати на боці України, ані забезпечити вирішальний перелом у війні на користь України. Не може чи не хоче, я напевно не знаю. Швидше за все, друге. А якщо не хоче, то чому б одної недоброї для України миті йому не визнати, що з Росією треба домовлятися про новий світоустрій, бо старий вона знищила, а Захід виявився неспроможний покарати її за це. До речі, ідея повернення світу до “концерту великих держав”, що має заступити американську гегемонію, належить не Путіну — її найбільш яскравим апологетом був покійний Генрі Кіссінджер.

    Кісінджер, ПутінFullscreen
    Кісінджер і Путін – два супротивники американської гегемонії
    Фото: EPA

    Доки новий баланс сил не встановився у світі, апелювання до правил — слабкий аргумент. Якби ці правила працювали, Росія ніколи б не напала на Україну. Курди мали б свою державу або косовари не мали б своєї. Абхазія та Південна Осетія були б у складі Грузії. США ніколи б не вторглись до Іраку (принаймні без резолюції РБ ООН). А член НАТО Туреччина не закуповувала б російські озброєння і не подавала заявку на вступ до БРІКС.

    Що ми можемо протиставити цьому світу, що хаотизується у нас на очах? Тільки власну субʼєктність і власну силу. Але для цього нам потрібна зовсім інша модель української державності: ефективна, справедлива, спроможна. 2022-го — всупереч усім прогнозам — українці довели світові, що хочуть жити у власній державі. Тепер залишається домовитись, якою ця держава має бути. Аби корабель “Україна” не потонув у бурхливу добу, доки світ перебуває в зоні турбулентності, держави розбираються, хто з них Юпітер, а хто — бик, а “концерт великих націй” наразі більше скидається на какофонію, аніж на поліфонію.

    Ключ до виживання України — не в НАТО і не в ЄС (до вступу до цих об’єднань ми можемо елементарно не дожити), він у радикальному реформуванні української державності. Якщо ми вже продемонстрували незламну волю до життя, то слід зробити наступний крок і визнати, що самої волі замало — потрібний ефективний механізм самоорганізації, виживання та розвитку нації під назвою “держава”.

    Без радикального реформування української державності ми маємо всі шанси загинути в цьому світі юпітерів і биків. Чи стати для них вічним пасовиськом…

  • Індійські снаряди потрапляють в Україну через Європу

    Індійські снаряди потрапляють в Україну через Європу

    Згідно з інформацією, отриманою від Reuters, індійські артилерійські снаряди, які мали б бути направлені в інші країни, були перенаправлені європейськими покупцями до України. Це тривало вже понад рік, незважаючи на протести з боку Москви. Індія не втручається у цей процес, демонструючи відсутність прямого контролю над кінцевим призначенням своєї зброї.

    За даними митниці та джерел в індійському уряді, індійська частка у постачаннях боєприпасів для України є незначною – менше 1% від загальної кількості зброї, що імпортується Києвом. Попри тісні військові зв’язки між Індією та Росією, яка довгий час була основним постачальником зброї для Делі, індійська влада дозволяє європейським країнам використовувати свою продукцію для підтримки оборони України.

    Серед європейських країн, які отримують індійські боєприпаси і відправляють їх в Україну, є Італія та Чехія. Остання є активним учасником ініціативи з постачання артилерійських снарядів з-за меж ЄС. Зокрема, італійський оборонний підрядник Meccanica per l’Elettronica e Servomeccanismi (MES) активно імплементує ці снаряди. MES купує порожні оболонки від індійської компанії Yantra, заповнюючи їх вибухівкою.

    За даними митниці, з лютого 2022 року до липня 2024 року компанія Yantra поставила порожні 155-мм снаряди на суму 35 мільйонів доларів. У лютому 2024 року британська компанія Dince Hill, тісно пов’язана з MES, експортувала боєприпаси на суму 6,7 мільйона доларів з Італії в Україну.

    Росія, яка є великим постачальником зброї для Індії, висловила обурення з приводу того, що частина індійських боєприпасів використовується українськими силами. Російський міністр закордонних справ Сергій Лавров висловлював занепокоєння з цього приводу на зустрічах з індійськими дипломатами.

    Експерт з безпеки Ладвіг з Королівського коледжу Лондона вважає, що перенаправлення боєприпасів до України вигідно для Індії з геополітичної точки зору, оскільки це дозволяє їй зберегти позитивні стосунки з західними партнерами, не порушуючи відкрито своїх відносин з Росією.

  • ЄС відмовляється від українських газосховищ

    ЄС відмовляється від українських газосховищ

    Європейські компанії почали відмовлятися від використання українських газосховищ, що створює серйозні економічні ризики для України. Як повідомляє Financial Times, рішення продиктоване небезпекою, пов’язаною з перебуванням газу в зоні бойових дій та економічною невигідністю цього кроку.

    Зокрема, Марко Заальфранк, глава відділу торгівлі в континентальній Європі в енергетичній групі Axpo, зазначив, що “цінова різниця недостатньо приваблива, щоб виправдати ризик закачування газу в зону бойових дій.” Цей вислів ілюструє загальну позицію європейських енергетичних компаній, які в умовах військових дій та непередбачуваності ситуації намагаються мінімізувати ризики.

    Українські підземні сховища газу традиційно використовувалися європейськими компаніями як надійний спосіб зберігання палива, особливо в осінньо-зимовий період. Однак нинішня ситуація в Україні, пов’язана з війною, призвела до того, що компанії ЄС шукають альтернативні варіанти для зберігання енергоносіїв, навіть якщо це передбачає додаткові витрати.

    Для України така тенденція може обернутися суттєвими фінансовими втратами. Доходи від послуг зі зберігання газу були важливим джерелом валюти для країни, особливо на тлі війни та економічної нестабільності. Втрата цих доходів може поглибити економічні проблеми, з якими вже стикається Київ.

  • Перше вторгнення іноземної армії до РФ з часів Другої світової війни

    Перше вторгнення іноземної армії до РФ з часів Другої світової війни

    Українські війська здійснили масштабний наступ на Курську область Росії, що стало першим вторгненням іноземної армії на територію РФ з часів Другої світової війни. Ця операція, в якій взяли участь близько тисячі українських солдатів, оголила слабкість російської прикордонної оборони та викликала паніку серед російського керівництва.

    Bloomberg зазначає, що це перше вторгнення іноземної армії до РФ з часів Другої світової війни.

    Цей наступ “виявив крихкість російської прикордонної оборони” в міру того, як угруповання в Україні зростає.

    Він “підняв український моральний дух” і “підірвав ретельно вибудуваний Кремлем образ Путіна як захисника простих росіян”.

    “Натомість війна, яку він розпочав в Україні, тепер дедалі більше перекидається на територію Росії, де люди в прикордонних регіонах живуть під постійним ризиком обстрілів і ударів безпілотників по ключових промислових об’єктах”, – пише видання.

    Для України ж, за оцінкою Bloomberg, це підкріпить її аргументи, що Штати і Європа не повинні побоюватися російських погроз ескалації і повинні дозволити Україні вести боротьбу з Путіним будь-яким способом, який вона вважатиме за потрібне, щоб прискорити закінчення війни.

    Про цілі операції Україна офіційно не заявляла, тому видання перераховує такі версії: від спроби захопити територію як потенційну розмінну монету в майбутніх переговорах із Москвою до відволікаючої тактики, щоб послабити тиск на розтягнуту оборону в Україні, відволікаючи російські сили від лінії фронту.

  • НБУ піводомляє про блокування у Європі українських платежів з Донбасу, Запоріжжя та Херсона

    НБУ піводомляє про блокування у Європі українських платежів з Донбасу, Запоріжжя та Херсона

    Українські компанії з фронтових областей — Запорізької, Херсонської, Донецької та Луганської — зіткнулися з серйозними проблемами у здійсненні міжнародних фінансових операцій. За інформацією Національного банку України (НБУ), європейські банки масово блокують платежі українського бізнесу з цих регіонів, незалежно від того, чи перебувають вони на підконтрольних Україні територіях, чи на тимчасово окупованих.

    Іноземні банки не розбираються, де саме перебуває наш бізнес – на захоплених РФ територіях чи на підконтрольних Україні, – і загортають платежі експортерів/імпортерів без розбору. Офіційну причину таких дій підприємствам ніхто не пояснює, але її називає НБУ – через те, що компанії провалили фінансовий моніторинг у Євросоюзі.

    Про все це НБУ пише у своєму листі №25-0005/59329, що опинився в нашому розпорядженні.

    Регулятор пояснює провал фінмоніторингу у своєму документі секторальними санкціями Євросоюзу щодо непідконтрольної території України.

    Західні банки автоматично вважають, що бізнес уже захоплений РФ, тому й блокує всі його проводки, не вникаючи, в якій частині фронтової зони він зареєстрований. Нацбанк наводить у документі приклад двох міст – Херсон і Запоріжжя, і називає такий підхід необґрунтованим.

    “Здебільшого іноземні банки не деталізують підставу для блокування/відмови з посиланням на вимоги їхньої внутрішньої політики та процедур комплаєнсу. На думку Національного банку, невиконання платежу може бути пов’язане із санкційними обмеженнями (зокрема, секторальними санкціями Європейського Союзу щодо непідконтрольних уряду України територій у Донецькій, Херсонській, Луганській та Запорізькій областях), а також вимогами міжнародних стандартів та національного законодавства інших країн з питань фінансового моніторингу, управління ризиками тощо. Вважаємо, що такий де-ризикінг з боку іноземних банків щодо українських суб’єктів господарювання не обґрунтований”, – йдеться в листі №25-0005/59329.

    У підсумку страждає не тільки сам цей бізнес, а й українська економіка загалом. Адже в Україну не надходить валютна виручка, а наш фінансовий ринок зараз особливо потребує долара і євро. А так само гальмуються імпортні поставки, оскільки за них не приходить оплата з України.

    Зазвичай проблеми з проходженням фінансового моніторингу лягають на плечі самого бізнесу – коли наші компанії провалюють його на батьківщині, їм не намагаються допомагати. Але в цьому випадку НБУ зажадав від українських банків, через які йдуть зовнішньоекономічні платежі компаній, впритул узятися за розв’язання проблеми і домогтися розблокування проводок експортерів/імпортерів. Від наших фінансистів вимагається, по-перше, попередньо (перед проведенням зовнішньоекономічного платежу) зв’язуватися з іноземним банком-кореспондентом, через який він іде, і проводити додаткові роз’яснення по кожній компанії та доводити легітимність її роботи за допомогою відповідних даних, зокрема даних Мінреінтеграції, яка регулярно оновлює список окупованих територій (для цього міністерство створило на сайті відповідну англомовну сторінку).

    По-друге, українські банкіри мають детально описувати кожен зовнішньоекономічний платіж під час його здійснення (з усіма даними щодо місця реєстрації та ситуації з поточною окупацією).

    По-третє, якщо блокування платежу все ж таки трапиться, то український банк має зв’язатися із західним банком-партнером, з’ясувати причини і надати всю інформацію для розблокування. По суті це зробили його обов’язком, чого раніше не було.

    НБУ зажадав від наших банків усе це зробити і відзвітувати перед ним протягом найближчого місяця з точною деталізацією. А саме, зі списками конкретних українських підприємств із заблокованими платежами, причинами блокувань і статусами щодо вирішення проблеми.

  • Скасування “літнього часу” – необгрунтоване та політизоване рішення

    Скасування “літнього часу” – необгрунтоване та політизоване рішення

    В Україні прийнято рішення скасувати “літній час”, що викликає різні реакції та обговорення серед населення. Це рішення було ухвалено на тлі дискусій щодо ефективності та впливу такого переходу на господарську діяльність та повсякденне життя громадян.

    Нагадаємо, що законопроєкт №4201 пролежав у ВР понад чотири роки. І в момент внесення законопроєкту, і багато років до цього, та й уже під час великої війни експерти не втомлювалися говорити про те, що ідея про необхідність переведення стрілок давно застаріла, економічний ефект від “терзання” годинника практично нульовий, а вплив на здоров’я при цьому негативний. Але, незважаючи на таку одностайність, перша реакція на ухвалення закону з боку економістів, аналітиків та енергетиків – подив і навіть обурення. Що не так зі скасуванням “літнього часу”?

    У цьому питанні допомогли розібратися експерти.

    1. Невідповідний час для ухвалення рішення

    Скажемо одразу: експерти від своїх слів не відмовляються. Більшість кажуть, що в переведенні стрілок вперед-назад дійсно немає жодного економічного сенсу.

    – На сучасному рівні технологій жодної доцільності у переході на “літній час” вже давно не було, – зазначив у коментарі економіст Владислав Банков. – Це швидше символічний жест, за допомогою якого простому народу багато років показували необхідність роботи державних інститутів.

    Президент Українського аналітичного центру Олександр Охріменко погоджується: переведення стрілок – це повна профанація, яка не дає жодної економії.

    Але при цьому навіть противники переведення годин кожне півріччя відзначають: час для ухвалення закону, який пролежав без руху більше чотирьох років, був обраний вкрай невдало. На третій рік війни, з урахуванням виснажливої ​​спеки та відключень електрики по 12 годин, більшість економістів, м’яко кажучи, не готові обговорювати енергоефективність.

    – Економічний та енергетичний ефект якщо і буде, то мінімальний, не розумію, яка мета цього рішення, – зазначив енергетичний експерт Юрій Корольчук.

    2. Потрібно перепрограмувати всі лічильники

    Експерт з енергоефективності Ігор Черкашин каже, що одне з важливих питань, на яке сьогодні немає відповіді, – це хто після ухвалення цього закону перепрограмуватиме всі електронні лічильники електроенергії по всій Україні? За які гроші та якими силами це все буде зроблено? Невже нашим енергетикам точно більше нема чим зайнятися?

    Питання пільгових годин нерозривно пов’язані з погодинним обліком, а це вимагає заміни всього парку лічильників, які були масово встановлені не монополістами.

    По-перше, зазначив експерт у розмові, розпломбувати кожен із десятків тисяч лічильників, перепрограмувати та знову запломбувати – це величезна робота, в Україні просто немає стільки інспекторів, щоб встигнути це зробити за кілька місяців.

    По-друге, компанії всі ці витрати (часто, до речі, марні, тому що старі лічильники треба міняти, а не перепрограмувати) закладуть у тариф, тож зрештою за все заплатить споживач. Мережним компаніям вигідні постійні маніпуляції, оскільки це є черговим обґрунтуванням підвищення тарифів.

    3. Ідеально лише для столиці, та й то не зовсім

    «Постійний “зимовий” час означає, що Україна житиме за справжнім сонячним поясним часом (GMT+2), без декретів та корекцій, – зазначив на своїй сторінці у фейсбуці аналітик Андрій Блінов. – Це ідеально для 30-го градуса східної довготи, на якому розташований Київ. На перший погляд, чудово астрономічно. Опівдні (сонце в зеніті) – о 12.00, опівночі – о 24.00. Однак робочий день у країні не з 7.30 до 16.30, якщо вже брати за основу астрономічний полудень, а переважно з 9 до 18. Та й взагалі в містах люди схильні до більшої активності ввечері, ніж уранці».

    Водночас аналітик Олексій Кущ уточнює: переведення стрілок справді є важливим для індустріально розвинених країн із чітко позначеним робочим днем, а от для аграрно-сервісних – різниці ніякої немає.

    4. Навесні та влітку світлого вечора буде менше

    Важливе питання – чи правильний час вибрано для України? Так, “зимовий час” є нашим астрономічним, але схиляються до нього далеко не всі. І коли, наприклад, директор енергетичних програм Центру Разумкова Володимир Омельченко стверджує, що для енергетики немає великої різниці, чи буде Україна жити за “літнім часом” або за “зимовим”, Андрій Блінов вважає, що світлового дня в нас буде менше.

    Якщо взимку більшість йдуть на роботу і приходять із роботи в темряві, то ввечері “літній час” дозволяє вмикати світло на годину пізніше, пояснює аналітик. Саме в цьому полягає головний енергетичний ефект: можливість економити більшу частину року годину освітлення ввечері на вулицях та в будинках. Адже якщо зараз, у липні, з 3 до 4 години ранку сонячне світло мало кому потрібне, то з 8-ї до 9-ї воно просто необхідне, особливо з урахуванням у країні найгострішого дефіциту електроенергії. Отже, за нинішніх умов таке «вольове» скорочення світлового дня виглядає як знущання.

    5. “Політичний відтінок”

    Дане рішення Андрій Блінов вважає поганим, що має політичний відтінок і розколює суспільство. Справа в тому, що в Україні є велика проблема: один часовий пояс за великої протяжності країни зі сходу на захід. В результаті різниця між сходом сонця у Харкові та Ужгороді становить майже годину. Якщо Україна залишиться на “зимовому часі”, сонце в Харкові влітку найдовшого дня зійде о 3.25, при цьому ввечері захід сонця буде о 19.47. Тобто вечори влітку проходитимуть у сутінках, зате опівночі світитиме сонце. Якщо ж країна залишиться на “літньому часі”, то у Харкові життя налагодиться. А ось в Ужгороді взимку сонце встане о 9.20, а сяде о 17.38. Тобто діти практично всю зиму діставатимуться до школи у темряві.

    «Це рішення означає, що ВР смачно плюнула у всіх тих, хто мешкає у східних областях. Тому що в них влітку о третій ранку буде сонце, – написав у фейсбуці журналіст Сергій Сидоренко. – Так, під час комендантської. І після війни також. Але кого це цікавить у ВР? Принаймні не більшість депутатів».

    олова Спілки споживачів комунальних послуг Олег Попенко каже, що скасування переведення стрілок – це добре. Виникає лише два питання: чому після кількох років «напруженої роботи над законопроєктом» це було зроблено саме зараз та чому залишили “зимовий час”?

    – У нас велика територія, різні міста розташовані у різних часових поясах, – зазначив експерт у розмові з Коротко про. – Можливо, треба було подумати над тим, щоб залишити в Україні два часові пояси.

    6. «Всупереч логіці та сонцю»

    За словами Сергія Сидоренка, після ухвалення закону №4201 ми станемо єдиною країною в Європі, у якої «всупереч географії, логіці та сонцю» кілька західних сусідів матимуть більший час.

    Андрій Блінов також звертає увагу на те, що у подорожах нам доведеться переводити стрілки проти будь-якої логіки. Якщо в березні 2025-го Україна справді не перейде на “літній час”, то при поїздці, наприклад, до Румунії, Болгарії, Молдови годинник доведеться переводити не назад, що було б логічно, а вперед. Адже в той час як у Києві буде 6 ранку, у Софії буде 7, хоча вона значно західніше.

    На думку аналітика, на сьогодні Україні слід залишити все як є, дотримуючись поточної політики ЄС щодо еталонних частот та єдиного часу. А якщо Європа все ж таки ухвалить рішення відмовитися від сезонного переведення стрілок (нагадаємо, що у зв’язку з пандемією коронавірусу ухвалення цього рішення було відкладено на 2025 рік. – Авт.), запровадити декретний час за принципом «часовий пояс + 1 година». Або є інший варіант – перенести робочий час, як це зробили у багатьох європейських країнах. Починати роботу не о дев’ятій, а о пів на восьму – о восьмій ранку, лягати спати на годину раніше. Тобто змістити весь ритм життя на годину.

  • Зловмисники використовували косметику для контрабанди наркотиків

    Зловмисники використовували косметику для контрабанди наркотиків

    Правоохоронці в Києві заявили про викриття великого наркоторговельного ринку, де наркотики, включаючи кокаїн, екстазі та гашиш, камуфлювалися під косметичні засоби. За даними слідства, ця група отримувала понад мільйон гривень щомісячно, імпортуючи свої товари з Європи.

    За даними правоохоронців, наркобізнес організував 33-річний киянин, який зараз проживає за кордоном, звідки і постачав наркотики. До незаконної діяльності він залучив ще шістьох учасників.

    Наркотики та психотропи маскували у предметах побутової хімії та косметики.

    У березні минулого року правоохоронці провели перший етап спецоперації та затримали трьох фігурантів, у яких вилучили кокаїну на мільйон гривень. Згодом поліцейські задокументували діяльність ще чотирьох осіб, причетних до наркоторгівлі.

    29 червня в Києві правоохоронці провели 10 одночасних санкціонованих обшуків за місцями проживання фігурантів та в їхніх автівках: слідчі вилучили понад 80 гр кокаїну, 50 гр метамфетаміну, 100 пігулок МДМА, електронні ваги, прилади для пакування наркотичних засобів під виглядом косметичних засобів, гроші в національній та іноземній валюті, пакувальні матеріали, “чорнові” записи.

    Орієнтовна вартість вилученого “товару” за цінами “чорного” ринку становить понад 3,5 мільйона гривень. Речові докази відправлені на експертизу

    – розповіли в Нацполіції.

    Чотирьох учасників групи затримали у порядку ст. 208 КПК України. Їм повідомлено про підозру за збут наркотичних засобів групою осіб (ч. 2 ст. 307 ККУ). Окрім того, обвинувальний акт відносно одного з підозрюваних вже розглядається Оболонським районним судом м. Києва за аналогічною статтею.

    Їм загрожує до 10 років ув’язнення з конфіскацією майна. Поліцейські встановлюють усіх осіб, причетних до постачання наркотиків з Європи до України.

  • Україна пропонує регулювати Telegram спільно з Європою

    Україна пропонує регулювати Telegram спільно з Європою

    За повідомленням голови Національної ради з питань телебачення і радіомовлення (Нацради з ТБ) Ольги Герасим’юк, Україна розглядає можливість регулювання месенджера Telegram спільно з Європою. Це передбачає включення платформи до переліку цифрових платформ, які підлягають регулюванню, що надасть можливість блокувати та штрафувати її за порушення законодавства.

    “У таких випадках блокування або в разі порушень законодавства можуть бути оштрафовані. Як це відбувається з іншими компаніями, які в цьому переліку”, – заявила Герасим’юк.

    Вона також пропонує заборонити українським чиновникам і державним організаціям вести сторінки в Telegram.

    А ми нагадаємо, що згідно з соцопитуваннями , Telegram-канали – найпопулярніше джерело інформації для українців (месенджер обрали 53% респондентів). Друге і третє місця ділять міжособистісні контакти (родичі, друзі, знайомі – 42%) і YouTube (40%). А ось Телемарафон використовують для отримання інформації лише 37% українців.

  • Як врятувати Харків: Європа знає рецепт, але боїться образити Росію

    Як врятувати Харків: Європа знає рецепт, але боїться образити Росію

    Зрозуміло, як діяти, щоб запобігти варварським обстрілам Харкова, пише військовий аналітик Олексій Копитько. Потрібна лише західна зброя і політична воля союзників, які мають зрозуміти, що Харків — теж Європа.

    До 2022 року Харків входив до числа 20-ти найбільших міст Європи за кількістю офіційно зареєстрованого населення — 1,4 млн+ осіб. Реальне населення було ближче до 2 млн.

    Серед не-столиць у Європі більшими за Харків були тільки Стамбул, Санкт-Петербург, Гамбург, Барселона і Мюнхен. Власне, Харків знаходився між Мюнхеном і Міланом.

    Коли Росія стріляє по Харкову, я намагаюся момент порівняння згадувати для наочності. Тому що Харків — це незрозуміло, а Барселона — зрозуміло.

    Так от. Якщо позначити на карті рубіж, куди були прильоти, то щонайменше третину Харкова (Барселони, Мілана, Мюнхена) може бути перетворено на руїни з території РФ без застосування крилатих/балістичних ракет.

    Боєприпас, яким Росія тренується вбивати дітей у Харкові, поки що сируватий, але має більшу руйнівну силу, як порівняти зі С-300 і — головне — за деякий час (місяці) може вироблятися в товарних кількостях.

    Заходи для нейтралізації зрозумілі. Перше — це удари по пускових на території РФ. Друге — це засоби проти російської тактичної авіації. І одного, і другого достатньо у наших партнерів. Ба більше, частина засобів уже передана й освоєна українською армією, але є бан на використання на території Росії.

    Справа за малим — політичне рішення. Усі, хто ухиляються від ухвалення такого рішення, сприяють Кремлю у знищенні Харкова і кличуть біду в Європу.

    Закінчиться це тим, що російські бомби почнуть падати на міста ЄС і НАТО. Тому що Кремль удосконалює свою зброю в бойових умовах, поки західні країни чухаються. Плюс демонстрація страху — найкраща провокація для Кремля.

    Якщо Путін може безкарно руйнувати одне з найбільших міст Європи, питання часу, коли він вирішить іти далі.

  • Український художник Віталій Семенуха проведе серію виставок у країнах Європи

    Український художник Віталій Семенуха проведе серію виставок у країнах Європи

    Український художник Віталій Семенуха оголосив про свій намір реалізувати проєкт “Надія та відродження”, який передбачає проведення серії виставок у країнах Європи з метою підтримки України. Планується, що виставки відбудуться у Польщі, Угорщині, Словаччині та Італії.

    Семенуха, відомий своїми вражаючими творами та високим професіоналізмом, вирішив використати своє мистецьке дарування для підтримки своєї батьківщини в цей непростий час. Проєкт “Надія та відродження” став відповіддю на потребу зближення країн Європи в підтримці України та висловленню солідарності в боротьбі за її суверенітет і територіальну цілісність.

    Віталій Семенуха відомий у вузьких колах колекціонерів як художник портретист та піонер українського руху митців-переписувачів шедеврів світового мистецтва, які використовують ці твори як маніфестації до певних сучасних подій.

    Кожна робота є не просто професійно зробленою репродукцією, а авторською позицією та рефлексією на події у політичній, історичній та культурологічній площинах в Україні та світі. Митець використовує свої картини як філософські коди, які треба розшифрувати. Загалом Семенуха є автором понад 1300 робіт-маніфестацій.

    У рамках проєкту “Надія та відродження” Віталій Семенуха представить європейському глядачеві серію картин у жанрах бароко, романтизм, імпресіонізм та модерн.

    Художник ставить за мету посилити підтримку України в тих країнах, де знизили або обмежили її через внутрішні проблеми або антиукраїнські настрої, що використовує російська пропаганда. Частину коштів від продажу полотен Віталій Семенуха традиційно передасть на потреби української армії.

    До експозиції увійдуть твори, створені митцем протягом двох десятиліть. Зокрема, “Долина сліз” (Густава Доре), “Богоматір” (Карло Дольче), “Бенкет Валтасара” (Рембрандт Ван Рейн), “Даная” (Рембрандт Ван Рейн) та інші.

    Рембрандт Ван Рейн "Бенкет Валтасара"Fullscreen
    Рембрандт Ван Рейн “Бенкет Валтасара”
    Карло Дольчи "Богоматір"Fullscreen
    Карло Дольчи “Богоматір”

    Полотна Віталія Семенухи нині перебувають у багатьох галереях світу (Україні, країнах Європи та Австралії), а також у приватних колекціях. У мистецьких колах зустрічається оцінка В.Семенухи як “митця-хамелеона” через його талант втілювати у картинах різні стилі та історичні епохи від бароко до модерну Г. Клімта чи класики П. Рубенса.