Uanews.life

Позначка: САП

  • Квартира за 21,6 мільйона і фіктивні послуги: САП закінчила розслідування щодо генерала СБУ Іллі Вітюка

    Квартира за 21,6 мільйона і фіктивні послуги: САП закінчила розслідування щодо генерала СБУ Іллі Вітюка

    Спеціалізована антикорупційна прокуратура завершила досудове розслідування у справі щодо генерала Служби безпеки України Іллі Вітюка, якого підозрюють у незаконному збагаченні та декларуванні недостовірної інформації. Про це повідомили у САП.

    У відомстві офіційно не називають прізвища фігуранта, однак, за даними джерел, йдеться саме про Іллю Вітюка. Наразі детективи НАБУ за дорученням прокурора САП відкрили стороні захисту матеріали кримінального провадження для ознайомлення — це завершальний етап перед передачею обвинувального акту до суду.

    За даними слідства, у грудні 2023 року підозрюваний придбав квартиру вартістю 21,6 млн грн. Нерухомість була оформлена на члена сім’ї. Водночас у договорі купівлі-продажу зазначено іншу суму — 12,8 млн грн.

    Для підтвердження законності походження коштів родич посадовця заявив, що заробив їх як фізична особа-підприємець, надаючи юридичні та консалтингові послуги з лютого 2022 року.

    Слідчі встановили, що на рахунки ФОП дійсно надходили кошти за нібито надані послуги. Однак ці платежі здійснювалися від особи, яка підозрюється у заволодінні коштами АТ «Укрзалізниця» у складі організованої злочинної групи, а також від компаній, що, за даними слідства, контролюються цією особою.

    Зібрані докази свідчать, що юридичні та консалтингові послуги фактично не надавалися, а компанії-платники мають ознаки фіктивності. Окрім того, правоохоронці не встановили підтвердженого законного джерела походження ще 8,8 млн грн, витрачених на придбання квартири.

    Таким чином, слідство вважає, що офіційні доходи та задекларовані пояснення не відповідають реальним витратам на придбання нерухомості. Після ознайомлення сторони захисту з матеріалами провадження справа може бути передана до суду.

  • Арешт ексміністра енергетики Галущенка пов’язують із переговорним процесом та тиском США

    Арешт ексміністра енергетики Галущенка пов’язують із переговорним процесом та тиском США

    У політичних колах активно обговорюють обставини арешту ексміністра енергетики Галущенка та можливий міжнародний контекст цієї справи. За інформацією джерела в Офісі Президента, дії НАБУ та САП могли бути пов’язані з ширшим переговорним треком за участі США.

    За словами співрозмовника, арешт відбувся не лише в межах внутрішнього антикорупційного процесу, а й на тлі активізації контактів із американською стороною. Джерело стверджує, що ініціатива могла бути погоджена в межах політичних консультацій з адміністрацією Дональда Трампа.

    У цій версії подій справа Галущенка розглядається як елемент демонстрації впливу на українські еліти. Мовляв, через публічні антикорупційні кроки Банковій сигналізують про наявність матеріалів щодо ширшого кола осіб, наближених до влади.

    За словами джерела, йдеться про масштабні корупційні схеми, суми в яких вимірюються мільярдами гривень. Таким чином, справа може розглядатися як своєрідне попередження — у контексті майбутніх переговорів та внутрішньополітичних рішень.

  • До ВАКС подали позов щодо активів ексзаступника начальника РТЦК Одеси

    До ВАКС подали позов щодо активів ексзаступника начальника РТЦК Одеси

    До Вищого антикорупційного суду подано позов про визнання необґрунтованими активів, які у 2022 році придбав колишній заступник начальника Київського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки Одеси Вадим Байштан.

    Як повідомляють правоохоронні органи, під час аналізу доходів і витрат посадовця та членів його родини було встановлено відсутність законних джерел для придбання квартири в одному з житлових комплексів Одеси та автомобіля Honda HR-V. Загальна вартість майна становить 2,9 млн гривень.

    З відповідним позовом до Вищий антикорупційний суд звернулася Спеціалізована антикорупційна прокуратура. У відомстві просять суд визнати зазначені активи необґрунтованими та стягнути їх у дохід держави.

    Наразі справа перебуває на розгляді суду. У разі задоволення позову майно може бути конфісковане в порядку цивільної конфіскації.

  • НАБУ затримало ексміністра Германа Галущенка у справі «Мідас»

    НАБУ затримало ексміністра Германа Галущенка у справі «Мідас»

    Національне антикорупційне бюро України підтвердило затримання колишнього міністра енергетики Германа Галущенка під час перетину державного кордону у неділю, 15 лютого. Про це повідомили в Національне антикорупційне бюро України.

    За інформацією відомства, затримання відбулося в межах кримінального провадження, відомого як справа «Мідас». Наразі тривають першочергові слідчі дії, які здійснюються відповідно до вимог законодавства та на підставі судових санкцій.

    Журналісти повідомляють, що Галущенко прямував поїздом «Київ–Варшава». Народний депутат Ярослав Железняк зазначив, що ексміністр мав законні підстави для виїзду за кордон, однак його зняли з потяга, ймовірно, за запитом правоохоронних органів, зокрема НАБУ та Спеціалізована антикорупційна прокуратура.

    Видання Дзеркало тижня з посиланням на джерела повідомило, що після доправлення до Києва Галущенку планують вручити підозру.

    У чому суть справи

    Герман Галущенко очолював Міністерство енергетики з 2021 по 2025 рік, а з липня по листопад 2025 року обіймав посаду міністра юстиції.

    Він фігурує у справі «Мідас», що стосується ймовірної масштабної корупції в енергетичній сфері. За даними слідства, організатором схеми є бізнесмен Тимур Міндіч.

    Раніше прокурор САП заявляв, що Галущенко міг отримувати особисту вигоду шляхом заступництва інтересів Міндіча та через використання послуг із легалізації коштів, отриманих злочинним шляхом, через довірену особу — радника Ігоря Миронюка.

    Після оприлюднення матеріалів розслідування 12 листопада Галущенка відсторонили від посади міністра юстиції, 14 листопада його вивели зі складу РНБО, а 19 листопада Верховна Рада підтримала постанову про його звільнення.

    Наразі триває досудове розслідування, а правоохоронні органи готуються до вручення підозри.

  • Антикорупційні органи передали до суду справи проти 280 посадовців

    Антикорупційні органи передали до суду справи проти 280 посадовців

    У 2025 році Національне антикорупційне бюро та Спеціалізована антикорупційна прокуратура скерували до суду 124 обвинувальні акти. Йдеться про кримінальні провадження щодо 280 осіб, яким інкримінують завдання державі збитків на понад 21,5 мільярда гривень.

    Про це повідомила пресслужба САП, оприлюднивши результати роботи за рік. В антикорупційному відомстві уточнили, що серед фігурантів справ — вищі посадові особи держави, судді, прокурори, керівники державних підприємств та народні депутати.

    Усі 280 обвинувачених уже постали перед судом. Подальше рішення щодо їхньої вини та покарання має ухвалити суд.

    Окремо керівник САП Олександр Клименко повідомив, що станом на кінець січня 2026 року підозри від антикорупційних органів отримали 41 народний депутат Верховної Ради IX скликання. За його словами, якщо враховувати весь період роботи НАБУ і САП, за десять років підозри були оголошені 79 чинним і колишнім народним депутатам.

    У САП наголошують, що розслідування тривають, а антикорупційні органи продовжують працювати над притягненням посадовців до відповідальності.

  • Корупція у ЗСУ: САП і НАБУ завершили розслідування справи «Дзвін» на 246 млн грн

    Корупція у ЗСУ: САП і НАБУ завершили розслідування справи «Дзвін» на 246 млн грн

    САП і НАБУ завершили розслідування масштабної корупційної справи в оборонній сфері, пов’язаної зі створенням автоматизованої системи Центру оперативного керівництва Збройних Сил України «Дзвін». За даними слідства, державі завдано збитків на понад 246 млн грн.

    Серед підозрюваних — колишні високопосадовці Генштабу ЗСУ та керівник приватної компанії, яка виконувала контракт на розробку системи: ексзаступник начальника Генштабу ЗСУ (генерал-лейтенант), колишній начальник військ зв’язку ЗСУ (генерал-майор), ексначальник управління розвитку автоматизації Генштабу ЗСУ (полковник) та директор приватного товариства, яке стало головним виконавцем контракту.

    За матеріалами слідства, у 2016 році Міноборони уклало контракт із компанією, яка не мала досвіду розробки систем управління військами чи спеціалізованого програмного забезпечення. Протягом чотирьох років за дослідно-конструкторські роботи державі перерахували понад 600 млн грн, з яких під час створення програмного забезпечення та коригування документації було розкрадено понад третину коштів.

    Дії підозрюваних кваліфіковано за ч. 5 ст. 191 Кримінального кодексу України (привласнення, розтрата майна в особливо великих розмірах). Наразі матеріали справи передано до суду для розгляду.

  • Довкола першої заступниці генпрокурора виникли гучні звинувачення: заявники вимагають перевірки

    Довкола першої заступниці генпрокурора виникли гучні звинувачення: заявники вимагають перевірки

    Навколо першого заступника Генерального прокурора України Марії Вдовиченко останніми місяцями зростає кількість заяв і звернень, які містять серйозні звинувачення та потребують перевірки з боку антикорупційних і правоохоронних органів. Йдеться про твердження, що виходять за межі внутрішніх кадрових конфліктів і стосуються можливих зловживань службовим становищем, неформального впливу на процесуальні рішення та ймовірних фінансових схем.

    Про це повідомляють джерела в прокурорському середовищі, а також заявники, які звертаються до компетентних органів із відповідними матеріалами.

    За їхніми словами, кар’єра Вдовиченко в органах прокуратури розвивалася нетипово швидко — за близько 11 років роботи вона обійняла одну з ключових посад у системі. Частина джерел пов’язує це не з професійними здобутками, а з неформальними зв’язками у політичних та силових колах. У заявах згадується ім’я Олега Кіпера, з яким, за твердженнями співрозмовників, вона нібито перебувала в особистих стосунках. Водночас ці дані мають характер повідомлень і не підтверджені жодними офіційними рішеннями.

    Окремо порушується питання подій 2009 року. Джерела стверджують, що тоді Вдовиченко могла фігурувати в матеріалах кримінального провадження за статтею, пов’язаною з незаконним обігом наркотичних речовин. Водночас у відкритому доступі підтвердження або спростування цієї інформації немає, а згадки про справу, за словами заявників, згодом зникли з реєстрів. Відсутність публічних роз’яснень з цього приводу лише посилює запит на офіційну перевірку.

    Найбільш резонансними є твердження щодо періоду роботи Вдовиченко в прокуратурі Києва. За словами заявників, через неї нібито погоджувалися рішення про продовження строків досудового розслідування у справах за тяжкими статтями, зокрема щодо державної зради та незаконного переправлення осіб через кордон. У заявах фігурують суми від кількох тисяч доларів за процесуальний підпис. Проте ці дані поки що залишаються на рівні свідчень і не мають процесуального підтвердження.

    Також повідомляється про можливу активізацію посередників та адвокатів, які нібито пропонували «вирішення питань» у кримінальних провадженнях і сприяння у винесенні виправдувальних вироків. У зверненнях згадуються значні суми — до 100 тисяч доларів за окремі епізоди. Усі ці твердження потребують ретельної перевірки компетентними органами.

    Ще один блок заяв стосується ймовірної підготовки до виїзду за кордон. За словами джерел, Вдовиченко нібито може планувати залишити Україну та має активи за межами держави, зокрема нерухомість, оформлену на родичів. Водночас офіційних підтверджень цієї інформації немає.

    У матеріалах також фігурують припущення про можливе покровительство з боку впливових посадовців, що, на думку заявників, могло б пояснювати відсутність публічної реакції антикорупційних інституцій. Однак ці твердження не мають доведеного характеру.

    Важливо зазначити, що всі наведені обставини є саме заявами та повідомленнями джерел і не свідчать про встановлену вину посадовиці. Водночас з огляду на її статус у системі прокуратури суспільство має право на прозору і неупереджену перевірку викладених фактів. У подібних ситуаціях відкритість та офіційна позиція правоохоронних органів є ключовими для збереження довіри до інституцій правосуддя.

  • Поки українці переплачують за ліки, «Фармак» платить податки бюджету РФ

    Поки українці переплачують за ліки, «Фармак» платить податки бюджету РФ

    На тлі повномасштабної війни та різкого зростання цін на медикаменти в Україні дедалі гостріше постає питання діяльності найбільших гравців фармацевтичного ринку. Поки держава виживає за рахунок міжнародної допомоги, а мільйони громадян змушені рахувати кожну гривню на лікування, одна з провідних українських фармацевтичних компаній — «Фармак» — опинилася в центрі розслідувань щодо можливого продовження бізнес-зв’язків із ринком країни-агресора.

    Йдеться про ситуацію, за якої лікарські засоби, вироблені на київських потужностях «Фармаку» на вулиці Кирилівській, після 24 лютого 2022 року продовжували з’являтися в російських аптечних мережах. Зокрема, фіксувалася наявність противірусного препарату «Амізон» та інших позицій масового попиту у великих аптечних мережах РФ, включно з московською мережею «НЕО-ФАРМ». Це відбувалося попри публічні заяви компанії про повне припинення експорту до Росії.

    За наявною інформацією, для обходу санкцій могла використовуватися багаторівнева логістика через треті країни — зокрема держави Європейського Союзу, Білорусь, Молдову та Туреччину. На таких маршрутах продукція формально змінювала країну походження або кінцевого покупця через мережу посередників. Окремо описується схема з вивезенням нефасованої продукції без маркування, яку вже на території Росії легалізували шляхом пакування у російськомовну тару та введення в місцевий обіг.

    Кожна продана в РФ упаковка препарату означала сплату податків до бюджету країни-агресора. Таким чином, за версією слідства та на підставі зібраних матеріалів, фармацевтична продукція українського походження могла опосередковано фінансувати економіку та воєнну машину Росії.

    Фінансовий ефект від таких операцій, за інформацією джерел, міг акумулюватися в іноземних структурах групи «Фармак», зокрема в юрисдикціях Австрії та Кіпру. Податкові органи в попередні роки вже фіксували донарахування фармацевтичним компаніям на сотні мільйонів гривень у зв’язку з подібними схемами оптимізації та виведення прибутків.

    Паралельно всередині України «Фармак», за оцінками учасників ринку, утримує домінуючий вплив на збут через ключових дистриб’юторів — компанії БАДМ та «Оптіма-Фарм». Така концентрація дозволяє фактично диктувати ціни на значну частину препаратів масового попиту. У результаті українські пацієнти змушені купувати ліки за завищеними цінами, тоді як значна частина прибутків осідає за кордоном.

    Окрему увагу в цій історії привертає роль державних органів. Міністр охорони здоров’я Віктор Ляшко та його заступник Ігор Кузін очолюють систему регулювання фармацевтичного ринку, яка, за оцінками критиків, роками ігнорувала сигнали про зловживання. Лише після тривалого тиску та публічних звернень було відкрито низку кримінальних проваджень.

    Зокрема, Головне слідче управління Національної поліції розслідує кримінальне провадження №12024000000000953 щодо можливого зловживання владою. Бюро економічної безпеки веде провадження №72024102300000011 за фактами ймовірного ухилення від сплати податків. Окреме провадження №42025000050000027 зареєстроване Спеціалізованою антикорупційною прокуратурою.

    Водночас, за наявною інформацією, щонайменше вісім судових ухвал про внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань тривалий час залишаються невиконаними. Така ситуація може свідчити про глибоко вкорінений лобізм і небажання частини посадовців доводити справи до логічного завершення, коли йдеться про інтереси великого бізнесу.

    Коли лікування перетворюється на інструмент тіньових домовленостей, держава втрачає не лише податкові надходження. Вона втрачає довіру суспільства — особливо в умовах війни, коли доступні ліки є питанням не комфорту, а виживання. Суспільство очікує не декларацій і гучних заяв, а реальної відповідальності для всіх, хто, за версією слідства, заробляє на війні, прикриваючись медичними потребами.

  • Депутати під слідством: маєтки, квартири й мільйонні активи родин фігурантів справи НАБУ

    Депутати під слідством: маєтки, квартири й мільйонні активи родин фігурантів справи НАБУ

    Перше січня 2026 року в елітному котеджному містечку під Києвом «Перлина Італії» почалося не зі святкувань, а з переоформлення нерухомості. Будинок у селі Іванковичі, який раніше належав президенту Володимиру Зеленському, а з 2020 року був у власності родини народного депутата Юрія Кісєля, офіційно перейшов до його доньки.

    Ця угода відбулася через кілька днів після того, як НАБУ та САП повідомили Кісєлю про підозру, а Вищий антикорупційний суд обрав йому запобіжний захід у вигляді застави. Згодом депутат вніс на депозитний рахунок суду 8 мільйонів гривень.

    Будинок в Іванковичах — об’єкт преміумкласу з великою ділянкою — п’ять років тому придбала дружина депутата Валентина Кісєль. До цього там мешкав Зеленський. Тепер нерухомість переписали на доньку Ольгу, яка після розлучення має інше прізвище — Горулько.

    Юристи звертають увагу: якщо майно відчужується після оголошення підозри, але до можливого арешту, такі дії можуть розцінюватися як спроба вивести активи з-під потенційної конфіскації.

    За останній рік Ольга Горулько стала власницею значних активів. Серед них — квартира площею понад 100 квадратних метрів у столичному ЖК «Тетріс Холл» і паркомісце. Ринкова вартість такого майна може сягати понад пів мільйона доларів. У декларації вона також зазначає великі грошові заощадження.

    Водночас її бізнес-активність виглядає скромнішою: компанія з виробництва бетонних виробів демонструє невисоку рентабельність, а відкритих даних про прибутковий ювелірний бізнес практично немає. При цьому сама Горулько тривалий час працює помічницею свого батька.

    Кісєль — не єдиний фігурант справи, в родині якого активи оформлюють на родичів.

    Народний депутат Євген Пивоваров, член комітету з питань енергетики та ЖКГ, офіційно декларує мінімум майна. Проте його родичі володіють квартирами в елітних житлових комплексах, автомобілями та іншими активами.

    Його дружина орендує автомобіль у компанії, половина якої належить самому Пивоварову. Мати депутата за останні роки придбала кілька квартир у преміальних ЖК Харкова. Сукупна ринкова вартість цього майна може перевищувати сотні тисяч доларів, хоча офіційних бізнес-доходів у неї не зафіксовано.

    Ще один підозрюваний — мажоритарник із Закарпаття Михайло Лаба. У своїй декларації він вказує небагато власності, однак значні активи з’явилися у його дітей та дружини. Донька придбала авто та земельні ділянки, син заснував компанії з видобутку корисних копалин і отримав у користування десятки гектарів землі. Дружина стала власницею дорогого електромобіля.

    За версією слідства, усі п’ятеро народних депутатів систематично отримували неправомірну вигоду за «потрібні» голосування у Верховній Раді. Суми, за даними НАБУ та САП, коливалися від кількох до десятків тисяч доларів. Йдеться не про одноразові епізоди, а про можливу багаторічну схему.

    Розміри застав також вражають: від 8 до майже 30 мільйонів гривень. Частину коштів вносили треті особи або пов’язані компанії.

    Слідство ще має встановити, хто саме виступав замовниками рішень парламенту та чи були операції з нерухомістю й бізнес-активами спробою мінімізувати ризики майбутніх арештів і конфіскацій.

    Поки що ж історії з маєтками, квартирами, землею та автопарками родичів підозрюваних лише додають запитань до реального походження цих статків.

  • Монобільшість тріщить: чому Рада валить кадрові та фіскальні рішення

    Монобільшість тріщить: чому Рада валить кадрові та фіскальні рішення

    Останнім часом Верховна Рада дедалі частіше демонструє нестабільність у голосуваннях. Парламент дає голоси за звільнення міністрів, але не підтримує їхні призначення, провалює урядові фіскальні законопроєкти та регулярно фрондує під час ключових рішень. Це породжує головне питання: чи існує ще монобільшість і наскільки керованим залишається парламент.

    Монобільшість існує лише формально

    Політолог Володимир Фесенко зазначає, що формально у Верховній Раді й досі є парламентська більшість чисельністю 229 депутатів. Однак на практиці монобільшості давно не існує. Починаючи з 2021 року, абсолютна більшість рішень ухвалюється не силами однієї фракції, а за рахунок неформальної коаліції.

    За його словами, ядро фракції «Слуга народу» у голосуваннях становить приблизно 170–190 депутатів. До них додаються близько 80 голосів з різних депутатських груп — частково «Батьківщина», частково колишні депутати ОПЗЖ після початку повномасштабної війни. Саме ця конфігурація дозволяє ухвалювати рішення, хоча й не з усіх питань.

    Проблеми починаються тоді, коли ядро фракції скорочується до 160 або навіть 150 голосів. Саме це, за словами Фесенка, проявилося під час кадрових голосувань у січні. Він також звертає увагу, що окремі політичні гравці намагалися зруйнувати не монобільшість як таку, а саме неофіційну коаліцію, спровокувавши урядову й парламентську кризу.

    Відставка Єрмака і парламент: зв’язку немає

    Народний депутат від «Слуги народу» Максим Бужанський переконаний, що відставка Андрія Єрмака з посади голови Офісу президента жодним чином не вплинула на роботу парламенту. За його словами, Єрмак ніколи напряму не втручався у процес голосування депутатів.

    Бужанський зазначає, що має один із найнижчих показників голосування разом із фракцією, регулярно не підтримує або відкрито критикує законопроєкти, і при цьому жодного разу не отримував сигналів чи вказівок від Єрмака. Вплив керівника ОП, за його словами, відчувався лише на рівні формування порядку денного або рішень президента щодо підписання чи вето законів.

    Фесенко також наголошує, що проблеми у фракції «Слуга народу» почалися задовго до відставки Єрмака. Йдеться про депресивні настрої, втому, бажання частини депутатів скласти мандат і втрату внутрішньої мотивації.

    НАБУ, САП і ефект «крайніх»

    Ситуацію у фракції різко загострили події літа 2025 року, коли депутатів змусили підтримати закони, що обмежували повноваження НАБУ і САП, а згодом — під тиском протестів — скасувати власне рішення. За оцінкою експертів, парламентарів фактично зробили «крайніми», що викликало сильне роздратування навіть серед лояльних до президента депутатів.

    Додатковим ударом став так званий «Міндічгейт», який також спричинив хвилю негативу всередині фракції. На цьому тлі лунали заклики до створення «коаліції національної стійкості» та навіть «уряду національної стійкості», однак ці ініціативи не мали продовження.

    Кадровий голод і небажання бути депутатом

    Окремою проблемою стала кадрова криза. Кількість депутатів від «Слуги народу» поступово зменшується, а замінювати вибулих майже ніким. Народні депутати йдуть з життя, переходять на роботу в органи виконавчої влади або інші структури, а список партії фактично вичерпаний.

    Народний депутат Роман Каптєлов зазначає, що в партійному списку майже не залишилося людей, готових зайти до парламенту. Частина потенційних кандидатів відмовляється від мандату, розуміючи, що статус народного депутата означає пожиттєву публічність і постійний контроль. За його словами, близько 50 чинних депутатів хотіли б скласти мандат, але їм цього не дозволяють.

    Через дефіцит кадрів виникають проблеми навіть із призначенням депутатів на міністерські посади, адже немає ким їх замінити у сесійній залі.

    Якщо фракцію «Слуга народу» покинуть ще кілька депутатів, монобільшість зникне не лише фактично, а й формально. Цей ризик посилюється тим, що десятки парламентарів фігурують у кримінальних провадженнях. В умовах відсутності депутатської недоторканності це створює додаткові важелі тиску.

    Початок передвиборчої кампанії

    Максим Бужанський звертає увагу, що з наближенням виборів і потенційного завершення війни парламент дедалі важче ухвалює непопулярні рішення. Активний політичний процес ведуть опозиційні сили, насамперед «Європейська солідарність», яка використовує парламент як трибуну для політичної боротьби.

    За його словами, навіть технічні законопроєкти нині обростають сотнями правок, що штучно блокує роботу Ради і перетворює кожне голосування на багатоденну баталію.

    Роман Каптєлов вважає, що фактично від Верховної Ради зараз очікують лише ухвалення законів про вибори і референдум. Бюджет на 2026 рік уже прийнято, а ключові політичні рішення, за цією логікою, мають ухвалюватися безпосередньо народом.

    За його словами, результати майбутніх референдумів будуть обов’язковими, а не рекомендаційними, і не потребуватимуть ратифікації парламентом. Після цього Верховна Рада ризикує остаточно перетворитися на майданчик для передвиборчої риторики.

    Чи вистачить голосів для критичних рішень

    Володимир Фесенко підсумовує, що попри кризові тенденції, повного розвалу монобільшості поки немає. Однак результативні голосування можливі лише за умов ручної мобілізації депутатів, яка працює епізодично.

    Він переконаний, що для критично важливих рішень — співпраці з МВФ або євроінтеграції — голоси знайдуться. Керівництво парламенту і фракції зможе мобілізувати необхідну кількість депутатів, апелюючи до державних інтересів.

    Максим Бужанський погоджується: всі справді важливі для країни законопроєкти будуть ухвалені. А от другорядні ініціативи можуть чекати місяцями або взагалі не бути проголосованими — і це, за його словами, не матиме критичних наслідків для країни.